CC BY
36
Науковий вкник, 2007, вип. 17.4
ючи перевагу дiлянкам, де чергуються закрит та вiдкритi ландшафти. У л^-ньо-осiннiй перiод впливу довжини узлюь на розподiл птахiв не виявлено (r = = -0,15), хоча тетеруки i намагаються триматися неподалж 1х (80,2 %). 1ндекс рiзноманiття DI у зимовий перiод становить 1,86(25) (lim 1,13-3,75). У лгтньо-осiннiй перiод вiн менший i дорiвнюе 1,61(25) (lim 1,13-3,03).
Лггература
1. Бондаренко В.Д., Гуз1й А.1. Фаунiстичний ефект узлiсся// Лiсовий журнал - 1994, № 3(163). - С. 21-23.
2. Бондаренко В.Д., Фурдичко О.1. Узлюся: екологiя, функци та формування. - Львiв: Астериск, 1993. - 64 с.
3. Гузш А.1. Просторово-типолопчна органiзацiя населення птахiв лiсостанiв захiдного регiону Украши. - Житомир: Вид-во "Волинь", 1111 "Рута", 2006. - 448 с.
4. Дацкевич В.А., Попенко В.М. Орнитофауна опушек Беловежской пущи// Заповедники Беларуссии: Исследования. - Минск: Ураджай. - 1987, вып. 11. - С. 120-129.
5. Кратюк О.Л. До методики вивчення стащального розташування глушця// Потенщал i проблеми мисливського господарства: Зб. матер. I Всеукрашсько! мисливськогосподарсько! наук.-практ. конф. студенпв та астранпв, 6-9 вересня. - Льв1в: Вид-во "СПОЛОМ", 2006. - С. 73-78.
6. Лакин Г.Ф. Биометрия. - М.: Высш. шк., 1990. - 352 с.
7. Одум Ю. Экология: В 2 т, т. 2: Пер. с англ. - М.: Мир, 1986. - 376 с.
8. Потапов Р.Л. Отряд курообразные (Galliformes). Семейство тетеревиные (Tetraoni-dae). - Л.: Наука, 1985. - 639 с.
9. Птицы СССР. Курообразные, журавлеобразные. - Л.: Наука, 1987. - 528 с.
10. Урбах В.Ю. Биометрические методы. - М.: Наука, 1964. - 416 с.
11. Юргенсон П.Б. Биологические основы охотничьего хозяйства в лесах. -М.: Лесн. пром-сть, 1973. - 176 с.
12. Patton D.R. A diversity index for quantifying habitat "adge"// Wildlife Soc. Bull. - 1975. -Vol. 3, № 4. - P. 171-173.
13. Taylor M.W. A comparison of three edge indexes// Wildlife Soc. Bull. - 1975. - Vol. 5. -P. 192-193.
УДК 630*23:581.93 Асист. Г.Б. Лукащук -НЛТУ Украши, м. Львiв
ГЕОГРАФ1ЧНА СТРУКТУРА ФЛОРИСТИЧНИХ ЕЛЕМЕНТ1В
ЗРУБ1В ГОРГАН
Проведено географ1чний анал1з флористичних елемент1в зруб1в. Встановлено, що на початкових етапах формування рослинного покриву на звшьнених вщ дере-восташв площах беруть участь види, для яких властивий широкий географ1чний ареал природного зростання.
Assist. H.B. Lukashchuk-NUFWTof Ukraine, L'viv Geographical structure of the Gorgany felling areas flora elements
There has been made the analysis of the Gorgany felling areas flora elements. It has been set that on the initial stages of plant coverage formation on the deforested areas the species with characteristic wide natural habitat take place.
Флористична рiзноманiтнiсть зрубiв Горган зумовлюе особливост початкових фаз природних сукцесш формування рослинного покриву. Насампе-ред, особливе значення мае еколого-ценотична стратепя видiв, зокрема 1х пластичшсть, тобто здатшсть пристосовуватися i захоплювати середовище у рiзних природно-географiчних умовах, конкурувати з шшими видами. Зрозу-
мiло, що до найбiльш пластичних можна зарахувати види, як природно зроста-ють або вторинно поширилися у межах якнайширшого географiчного ареалу.
Географiчний анашз флористичних елементiв здебiльшого базуеться на матерiалах ареалiв природного поширення конкретних видiв [4], рiдше враховують культурний або адвентивний ареали, оскiльки шформаци про них недостатньо. У найбшьш загальнiй формi ареали класифiкують за належ-нiстю до певних флористичних царств [1, 2]. Автохтонш види рослинност Укра1ни здебiльшого належать до голарктичного царства, хоча окремi з них можуть вважатися космополггами або широкими мультизональними видами, що природно поширеш на рiзних континентах та у багатьох природних зонах. Географiчний аналiз множини виявлених флористичних елеменлв зру-бiв подано в узагальненому виглядi у табл. 1.
Табл. 1. Географiчна структура флористичних елемент'ш зрубiв
Тип географ1чного ареалу К-ть вид1в, %
Свразшський 44 20,4
Голарктичний 43 19,9
ввропейський 31 14,3
Свразшсько-твтчноафриканський 14 6,5
Свро-сиб1рський 13 6,0
Космопол1тний 13 6,0
ввро-кавказький 11 5,1
Свро-сиб1рсько-середньоазшський 10 4,6
Свро-кавказько-малоазшський 6 2,8
Свро-сиб1рсько-малоазшський 4 1,8
Свро-сиб1рсько-центральноазшський 4 1,8
Карпатський 4 1,8
Середньо-европейський 4 1,8
ввропейський (середньо-схщно-середземномноморський) 3 1,4
Свро-африканський 2 0,9
Свро-малоазшсько-середньоазшський 2 0.9
ввро-американський 1 0,5
Свро-кавказсько-сиб1рський 1 0,5
Свро-кавказько-середньоазшський 1 0,5
•• и * ' Л с» ' и и ввро-твтчноамериканський-твтчноаориканський-малоазшський 1 0,5
Свро-середньо-азшський-твтчно-американський 1 0,5
Панбореальний 1 0,5
Швтчно-середньо-европейський 1 0,5
/—^ с» и • и и Середньо-европейськпй-балкано-малоазшський 1 0,5
Всього: 216 100
Вш дае шдстави зробити таю теоретичш узагальнення.
Насамперед, варто вщзначити, що космополiтних видiв виявлено тшь-ки 13. Решта виявлених видiв природно приурочена до голарктичного царства. Просторовий обсяг ареалiв окремих видiв цього царства е рiзноl широти i може бути згрупований за територiальною подiбнiстю [1, 2, 4]. На цш осно-вi видiляють географiчнi елементи флори.
Для бшьшост деревно-чагарникових та травистих видiв характерне переважання обширних ареалiв (табл. 1), за обсягом яких 1х можна вiднести
Науковий ¡¡¡сник, 2007, вип. 17.4
до групи голарктичних та евразшських географiчних apeanÍB [5]. До групи го-ларктичних apeanÍB належать види, природш мiсцезростaння яких трапляють-ся у межах всього суходолу Голарктики, тобто - у межах yciei' позатрошчно! частини швшчно! пiвкулi. До ще! групи належать 43 види. Найбшьш пошире-ними е: мгаиця повзуча (Agrostis stolonifera L.), безщитник жiночий (Athyrium filix-femina (L.) Roth), блехнум колосистий (Blechnum spicant (L.) Roth), хаме-рiй вузьколистий (Chamaerion angustifolium (L.) Holub), щитник aвстрiйський (Dryopteris austriaca (Jacq.) Woynar ex Schinz et Thell.), щитник шартський (Dryopteris carthusiana (Vill.) H.P. Fucks, щитник чоловiчий (Dryopteris filix-mas (L.) Schott), хвощ люовий (Equisetum sylvaticum L.), костриця червона (Festuca rubra L. s.str.),), ожика волосиста (Luzulapilosa (L.) Willd.) та ш.
Проте, найширше предстaвленi види рослин, якi належать до евра-зiйського типу ареалу. 1х 44. Нaйчaстiше трапляються: граб звичайний (Car-pinus betulus L.), лiщинa звичайна (Corylus avellana L.), зубниця бульбиста (Dentaria bulbifera L.), суницi лiсовi (Fragaria vesca L.), пiдмaренник запаш-ний (Galium odoratum (L.) Scop.), осика (Populus tremula L.), ожина сиза (Ru-bus caesius L.), верба вухата (Salix aurita L.), верба попеляста (Salix cinerea L.) тощо. Цi види першими заселяють порушенi територи i сприяють створенню умов для поселення едифiкaторних видiв.
Для значно! кiлькостi видiв (31) характерним е европейський тип ареалу. Це - ялиця бша (Abies alba Mill.), анемона дiбровнa (Anemone nemorosa L.), апозерю смердючий (Aposeris foetida (L.) Less.), осока волосиста (Ca-rex pilosa Scop.), зубниця залозиста (Dentaria glandulosa Waldst. et Kit.), бук люовий (Fagus sylvatica L.), L.), нечуйвггер лiсовий (Hieracium sylvularum Jord. ex Boreau), ялина европейська (Picea abies (L.) Karst.), бузина червона (Sambucus racemosa L.) тощо.
Свроазшсько-швшчноафриканський тип ареалу нaлiчуе 14 видiв. Це -тонкошг звичайний (Poa trivialis L.), перстач повзучий (Potentilla reptans L.), верба козяча (Salix caprea L.), зiрочник ланцетолистий (Stellaria holostea L.), кульбаба лiкaрськa (Tussilago farfara L.) та ш.
Cвросибiрський тип ареалу представлений 13 видами рослин. Найчас-тiше трапляються таю види: мгглиця собача (Agrostis canina L.), вiльхa сiрa (Alnus incana (L.) Moench), береза пухнаста (Betulapubescens Ehrh.).
Сврокавказький тип ареалу нaлiчуе 11 видiв рослин. Найбшьш поши-ренi - гадючник оголений (Filipendula denudata (J. et C. Presl) Fritsch), агрус вщхилений (Grossularia reclinata (L.) Mill.), мщелю стшний (Mycelis muralis (L.) Dumort.), дуб звичайний (Quercus robur L.), бузина чорна (Sambucus nigra L.), зiрочник гайовий (Stellaria nemorum L.) тощо.
Cвросибiрсько-середньоaзiйський тип ареалу нaлiчуе 10 видiв. Це -куничник наземний (Calamagrostis epigeios (L.) Roth), осока пальчаста (Carex digitata L.), костриця велетенська (Festuca gigantea (L.) Vill.) та шшь
Сврокавказько-малоазшський тип ареалу нaлiчуе 6 видiв. Нaйчaстiше трапляються - клен-явiр (Acer pseudoplatanus L.), ожика лiсовa (Luzula sylvatica (Huds.) Gaudin), купина кшьчаста (Polygonatum verticillatum (L.) All.), ожина шорстка (Rubus hirtus Waldst. et Kit.), горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.).
Gвросибiрсько-малоазiйський тип ареалу налiчуe 4 види. Це - береза повисла (Betulapendula Roth), куничник очеретяний (Calamagrostis arundinacea (L.) Roth), осока люова (Carex sylvatica Huds.), ситник розлогий (Juncus effusus L.).
Gвро-сибiрсько-центральноазiйський тип ареалу представлений також 4 видами. Це - звiробiй звичайний (Hypericum perforatum L.), ситник стисну-тий (Juncus compressus Jacq.), королиця звичайна (Leucanthemum vulgare am.), малина (Rubus idaeus L.).
Карпатський тип ареалу налiчуe 4 види. Це таю карпатсью види, як шдмаренник карпатський (Galium carpaticum Klok.), королиця круглолиста (Leucanthemum rotundifolium (Waldst. et Kit.) DC.), смiлка сумшвна (Silene dubia Herbich), фiалка вiдхилена (Viola declinata Waldst. et Kit.).
У межах широких географiчних ареалiв властива й широка ампл^уда природноклiматичних умов, що зумовлюють специфжу бюгеографiчноi зо-нальностi та азонально! поясност у горах. Проведений аналiз флористичного рiзноманiття рослинностi зрубiв за зонально-поясними особливостями струк-тури ix географiчних ареалiв (табл. 2) показав очевидну перевагу неморально-монтанних, бореально-неморально-монтанних та мультизональних елементiв.
Табл. 2. Розподт флористичних елементiв 3py6ie за особливостями
зонально-поясноь структури ix географiчних ареал'ш
Назва зонально-поясного елементу Кшьшсть видiв
Неморально-монтанний 63
Бореально-неморально-монтанний 52
Мультизональний 23
Бореально-субнеморально-монтанний 13
Монтаннаий 12
Неморальний 11
Неморально-субнеморальний 7
Неморально-субнеморально-монтанний 5
Бореально-субнеморальний 5
Аркто-неморально-монтанний 5
Бореально-неморальний 5
Бореально-монтанний 4
Iншi 11
Разом 216
Неморально-монтанш види поширеш у межах зони широколистяних лiсiв Сврази i заходять високо в гори. Вони присутш в рослинних комплексах низькопр'я, середньогiр,я аж до верхньо! межi лiсу.
1х фундаментальнi еколопчш нiшi охоплюють середовища в широкому дiапазонi свiтлового, температурного, едафiчного та лiсорослинного ре-жимiв. 1х е 63. Найчастiше трапляються - клен-явiр (Acer pseudoplatanus L.), вшьха сiра (Alnus incana (L.) Moench), анемона дiбровна (Anemone nemorosa L.), апозерис смердючий (Aposeris foetida (L.) Less.), осока пальчаста (Carex digitata L.), осока люова (Carex sylvatica Huds.), лщина звичайна (Corylus avellana L.), зубниця бульбиста (Dentaria bulbifera L.), зубниця залозиста (Dentaria glandulosa Waldst. et Kit.) та ш.
Бореально-неморально-монтанних видiв налiчуемо 52. Найбiльш по-ширенi - мгаиця собача (Agrostis canina L.), куничник наземний (Calamagros-
^укрвий вкник, 2GG7, вип. 17.4
tis epigeios (L.) Roth), кocтpиця чepвoнa (Festuca rubra L. s.str.), сунищ лicoвi (Fragaria vesca L.), т^лич звичайний (Gentiana pneumonanthe L.), repam Po-бepтoвa (Geranium robertianum L.), гoлoкyчник Poбepтiв (Gymnocarpium rober-tianum (Hoffm.) Newm.), нeчyйвiтep вoлoхaтeнький (Hieracium pilosella L.), poзpив-тpaвa звичайна (Impatiens noli-tangere L.), ситник члeниcтий (Juncus articulatus L.), ситник poзлoгий (J. effusus L.), жимoлocть пухнаста (Lonicera xylosteum L.), oжикa бaгaтoквiткoвa (Luzula multiflora (Retz.) Lej) тощр.
Myльтизoнaльних видiв нaлiчyeмo 23. Дo них нaлeжaть види pocлин iз шиpoким poзceлeнням пo зeмнiй кyлi в piзних зoнaх. Цe таю види, як хама-epiй вузьтлистий (Chamaerion angustifolium (L.) Holub), д^ан вiникoвий (Dicranum scoparium Hedw.), зшт гipcький (Epilobium montanum L.), тдма-peнник чiпкий (Galium mollugo L.), нeчyйвiтep зoнтичний (Hieracium umbella-tum L.), гiлoкoмiй блискучий (Hylocomium splendens (Hedw.) B., S. et G.), тон-кoнiг oднopiчний (Poa annua L.), зoзyлин льoн звичайний (Polytrichum commune Hedw.), opляк звичайний (Pteridium aquilinum (L.) Kuhn), вepбa кoзячa (Salix caprea L.), паслш чopний (Solanum nigrum L.), зipoчник cepeднiй (Stellaria media (L.) Vill.), пiдбiл звичайний (Tussilago farfara L.).
Бopeaльнo-cyбнeмopaльнo-мoнтaнних видiв нaлiчyeмo 13. Цe - opлики звичaйнi (Aquilegia vulgaris L.), ocora шopcткa (Carex hirta L.), гадючник звичайний (Filipendula vulgaris Moench), ситник cкyпчeний (Juncus conglomera-tus L.), тонгашг poзcyнyтий (Poa remota Forsell.), тoнкoнiг звичайний (Poa trivialis L.), тoпoля тpeмтячa (Populus tremula L.), жoвтeць сланкий (Ranunculus reptans L.), вepбa пoпeляcтa (Salix cinerea L.), вepoнiкa гipcькa (Veronica montana L.), фiaлкa дивна (Viola mirabilis L.) тощ^.
Пoшиpeння мoнтaнних видiв пoв,язaнe з гipcькими ^ашами, дe цi види е кoмпoнeнтaми вiдкpитих цeнoзiв лicoвoгo i суб^^тй^^го пoяciв, лук, чaгapникoвих фopмaцiй пoмipнoï oблacтi Гoлapктики. Чacтo вoни тpaпляють-ся на пepeдгip,ях та пpилeглих piвнинaх [3]. ïх е 12. Ц - aтpaгeнa альпшська (Atragene alpina L.), сугайник aвcтpiйcький (Doronicum austriacum Jacq.), щитник poзпpocтepтий (Dryopteris expansa (C. Presl) Fraser-Jenkis et Jermy), пiдмapeнник кapпaтcький (Galium carpaticum Klok.), тиpлич вaтoчникoвий (Gentiana asclepiadea L.), нeчyйвiтep opaнжeвo-чepвoний (Hieracium auranti-acum L.), кopoлиця кpyглoлиcтa (Leucanthemum rotundifolium (Waldst. et Kit.) DC.), жимoлocть чopнa (Lonicera nigra L.), тонгашг Oe (Poa chaixii Vill.), шльдатела гipcькa (Soldanella montana Willd.), вepoнiкa кpoпивoлиcтa (Veronica urticifolia Jacq.), фiaлкa вiдхилeнa (Viola declinata Waldst. et Kit.).
Нeмopaльнi види y cвoeмy пoшиpeннi ^в'язаш iз шиpoкoлиcтяними лicaми Пiвнiчнoï пiвкyлi [3]. ïх нaлiчyeмo 11. Ц - вiльхa клeйкa (Alnus glutinosa (L.) Gaertn.), дзвoники ^p^mmcri (Campanula persicifolia L.), ocoкa вoлocиcтa (Carex pilosa Scop.), гpaб звичайний (Carpinus betulus L.), жaбpiй пухнастий (Galeopsis pubescens Bess.), пiдмapeнник пocepeднiй (Galium intermedium Schult.), ситник тонкий (Juncus tenuis Willd.), жoвтoзiлля дiбpoвнe (Senecio nemorensis L.), фiaлкa coбaчa (Viola canina L.) тощ^.
Нeмopaльнo-cyбнeмopaльних видiв нaлiчyeмo 7. Найбшьш пoшиpeнi тaкi види: лoбoдa чepвoнa (Chenopodium rubrum L.), вepбoзiлля луч^ (Lysi-
1. Лiсoвe Ta сaдoвo-пaркoвe гoспoдaрствo
43
machia nummularia L.), перстач повзучий (Potentilla reptans L.), дуб зви-чайний (Quercus robur L.), щавель кiнський (Rumex confertus Willd.) та шшь
Неморально-субнеморально-монтанних видiв налiчуемо 5. Це - лопух великий (Arctium lappa L.), шдмаренник справжнш (Galium verum L.), латук дикий (Lactuca serriola Torner), молiння голуба (Molinia caerulea (L.) Mo-ench), смшка поникла (Silene nutans L.).
Бореально-субнеморальш види представленi пiдмаренником болотним (Galium palustre L.), ситником жаб'ячим (Juncus bufonius L.), ожикою блiдою (Luzulapallescens Sw.), вербою вухатою (Salix aurita L.) тощо.
Аркто-неморально-монтанних видiв налiчуемо 5. Це - безщитник жь ночий (Athyrium filix-femina (L.) Roth), хвощ люовий (Equisetum sylvaticum L.), гiрчак зминий (Polygonum bistorta L.), горобина звичайна (Sorbus aucupa-ria L.), чорниця (Vaccinium myrtillus L.).
Бореально-неморальнi види поширенi як i в хвойних, так i в листяних лiсах Голарктики. На дослщженш територи 1х налiчуемо 5. Це - береза повисла (Betula pendula Roth), береза пухнаста (Betula pubescens Ehrh.), жабрш гарний (Galeopsis speciosa Mill.), перелюка багаторiчна (Mercurialis peren-nis L.), паслш солодко-пркий (Solanum dulcamara L.).
До бореально-монтанних видiв належать тi, як поширенi в бореальнiй зонi, а у швденних широтах - у верхньому прському лiсовому поясi [3]. У видовому складi зрубiв 1х невелика група - тiльки 4. Це - верес звичайний (Calluna vulgaris (L.) Hull), осока колючкувата (Carex muricata L.), плаун бу-лавовидний (Lycopodium clavatum L.), ялина европейська (Picea abies (L.) Karst.).
Решта зонально-поясних елементiв представлена незначною кiлькiстю видiв (11). Вони не е характерними географiчними елементами флористично-го рiзноманiття рослинностi зрубiв.
Наведений аналiз свiдчить про те, що на початкових етапах формуван-ня рослинного покриву на звшьнених вщ деревостанiв площах беруть участь види, для яких властивий широкий географiчний ареал природного зростан-ня. Таким чином, вони е пристосованими до нормально! життедiяльностi в еколопчних умовах рiзних бiогеографiчних зон та висотних пояЫв у горах. Очевидно, власне тому, вони найбшьш здатнi адаптовуватися в екстремально змiненому середовищi зрубiв у межах лiсового ландшафту.
Лггература
1. Вальтер Г. Общая геоботаника. - М.: Мир, 1982. - 264 с.
2. Вальтер Г. Растительность земного шара: В 3-х т. - М.: Прогрес, т. 1. - 1968. - 547 с.; т. 2. - 1974. - С. 236-237.
3. Малиновський К. А. Рослиннють високопр'я Украшських Карпат. - К.: Наук. думка, 1980. - 280 с.
4. Толмачев А.И. Основы учения об ареалах. - Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1962. - С. 100-108.
5. Черепанов С.К. Сосудистые растения СССР. - Л.: Наука, 1981. - 512 с.
