CC BY
32
Ukrainian Journal of Ecology
Ukrainian Journal of Ecology, 2017, 7(3), 78-83, doi: 10.15421/2017_52
ORIGINAL ARTICLE UDC 619:615:577.1:616-003.269:636
Hematological profile of rats in experimental diclofenac-induced
hepatitis
V.A. Gryshchenko
National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine Heroyiv Oborony St. 15, Kyiv 03041, Ukraine E-mail: viktoriya [email protected] Submitted: 08.05.2017. Accepted: 18.07.2017
Sodium diclophenac belongs to a group of nonsteroidal anti-inflammatory drugs, which is indicated for inflammatory, degenerative and traumatic lesions system of the skeleton, muscles and connectives tissues. The features of changes in hematological (above all, morphological) indices in Wistar line rats for experimental reproduction of toxic hepatitis at oral introduction of diclofenac sodium in a dose of 12.5 mg / kg of body weight (once a day, within 14 days) were investigated. This rats demonstrated the development of chronic inflammatory process in liver that was characterized by reactive leukocytosis (an increase in the number of leukocytes by a factor of 3), neutrophil right shift, monocytopenia (a decrease in the number of monocytes by a factor of 2.6) together with compensatory lymphocytosis, high values of ESR (by a factor of 5.5), and thymol test (by a factor of 2.9). However, erythrocytopenia (a decrease in the number of erythrocytes by 44 %) - which is a sign of anemia development - was revealed in animals under the experimental toxic hepatitis. Besides it, the hemoglobin content was in the range of normal values that was an evidence of a compensatory role of red bone marrow in the maintaining homeostasis of the respiratory function of blood. There were no changes in blood rheology that was indicated by definite stability of the hematocrit value in sick animals. We registered the development of chronic inflammatory process and anemia in rats caused by experimental reproduction of toxic liver damage by oral introduction of sodium diclofenac.
Key words: leukocyte formula, ESR, hemoglobin, blood, laboratory rats, experimental toxic hepatitis, sodium diclofenac.
TeMaTO^orNHMM npo^mb y ^ypiB npi eKcnepiMeHranbHoMy AMMO^eHaK-iHgyKOBaHOMy renaiMTi
B.A. TpiM^eHKO
Hau,iOHanbHMM yHisepcurer 6iopecypciB i npupogoKopucrysaHHA yKpaiHi Byn. repo'is 06opoHM, 15, m. Hb, 03041, ypaiHa E-mail: viktoriya [email protected]
flMKno^eHaK Harpiw BiflHocMrbcn go rpynii HecrepoiflHMX nporubananbHux npenapariB, akmm noKa3aHMM npii 3ananbHiix, AereHeparMBHMX i rpaBMarnMHiix yrnKogxeHHAx onopHo-pyxoBoro anapary ra m'hkmx TKaHMH. BuflBnae nporn3ananbHy, aHanbre3ywMy ra xapo3HnxyBanbHy aKriiBHicrb. npii rpiiBanoMy 3acrocyBaHHi gi/iKno^eHaKy, 3a$iKcoBaHo BMnagKM Woro renaro- i He^poroKcuiMHocri. y po6ori gocnigxeHo oco6niiBocri 3MiH reMaronoriMHUx (HacaMnepeg, Mop^onoriMHiux) noKa3HMKiB y ^ypiB niHii Wistar 3a eKcnepiiMeHranbHoro BigrBopeHHA roKciiMHoro renariiry mnnxoM nepopanbHoro BBegeHHA b opraHi3M Harpiw gi/iKno^eHaKy b go3i 12,5 Mr/Kr Maci/i rina, ogi/H pa3 Ha go6y, BnpogoBx 14 gi6. y raKMx ^ypiB BiflMinaerbcn po3BiiroK xpoHiMHoro 3ananbHoro npouecy b neniHui, ^o xapaKrepn3yerbcn peaKruBHUM neMKouwro3oM (3pocraHHn KinbKocri neWKouiiriB y 3 pa3ii) i3 3pyweHHAM ngpa HeWrpo^iniB npaBopyM, MoHounroneHiero (3MeHweHHA KinbKocri MoHouiriB y 2,6 pa3a) Ha rni KoMneHcaropHoro nponBy niM$ounro3y, a raKox niflBn^eHHAM вenмммнм IIOE (b 5,5 pa3a) i ruMonoBoi npo6ii (y 2,9 pa3a). Pa3oM i3 riiM, y rBapiiH i3 eKcnepuMeHranbHuiM roKcuMHUM renariiroM BcraHoBneHa epwrpouwroneHin (3MeHweHHA KinbKocri epirpouiriB Ha 44 %), Korpa e o3HaKow po3BiirKy aHeMii. npii uboMy BMicr reMorno6iHy b KpoBi BignoBigae MexaM HopMii, ^o cBiflMiurb npo KoMneHcaropHy ponb MepBoHoro KicrKoBoro Mo3Ky b nigrpiMyBaHHi cranocri fluxanbHoi ^yHKuii KpoBi. Be3 3MiH 3annwarorbcfl peonoriMHi BnacriiBocri KpoBi, Ha ^o BKa3ye
79
Гематолопчний профль у щурв
стабтьнкть величини гематокриту в цих тварин. Таким чином, в результат проведення гематолопчних дослщжень при експериментальному вщтворены токсичного ураження печЫки на ™ перорального введення щурам натрiю диклофенаку встановлено розвиток хронiчного запального процесу i анеми.
Ключов1 слова: лейкограма, ШОЕ, гемоглобiн, кров, лабораторнi щури, експериментальний токсичний гепатит, натрiю диклофенак.
Вступ
В ocTaHHi роки патологи печГнки та бiлiарноí системи займають першi позицп за частотою виникнення серед хвороб Ыших внутрiшнiх органГв (Rahmani et al., 2016). Розвиток гепатопатологи в органiзмi тварин можливий за дм на органiзм ccавцiв численних екопатогенних чинникiв антропогенного походження: важких металiв, iонiзуючоí радiацií, пеcтицидiв, гербiцидiв, дiокcинiв, миючих та косметичних заcобiв, харчових добавок та Ыших кcенобiотикiв (Chang and Schiano, 2007; Gariani et al., 2017). При цьому все бтьшо1 актуальноcтi у виникненнi патологи найбтьшо1 травноí залози органiзму набувають лГкувальн препарати хiмiчного походження (Teschke et al., 2013; Donnelly et al., 2017). Одним iз перших проявiв и токсичного ураження е розвиток запальное реакцГГ i жирова диcтрофiя рiзного ступеня вираженоcтi (Rykalo, 2014; Okudo and Anusim, 2016). НебезпечнГсть i важкi наcлiдки для здоров'я людей i тварин захворювань печiнки токсично!' етiологií визначають необхщнкть поглибленого вивчення 'х патогенезу та розробки ефективних, патогенетично обфунтованих методiв фармакопрофiлактики i терапп.
Серед лкарських препаратiв, що викликають токсичне ураження печГнки, слГд вiдзначити неcтероíднi протизапальн препарати (НПЗП), а саме натрГю диклофенак (натрieва сГль 2-(2,6-дихлорфенiл)-амiнофенiлоцтовоí кислоти), який продовжують широко застосовувати в терапп запальних, дегенеративних та травматичних уражень органГв опорно-рухового апарату та м'яких тканин (Schapira et al., 1986; Tomic et al., 2008; Gan, 2010). Цей препарат виявляе протизапальну, анальгезуючу та жарознижувальну активнГсть та приймаеться мГсяцями i, навГть, роками. В лГтературГ описанГ випадки його гепато- i нефротоксичност (Syed et al., 2012; El-Maddawy Zeynab and El-Ashmawy Ibrahim, 2013; Harirforoosh, 2013).
За механГзмом токсичного ураження печГнки натрГю диклофенак вГдносять до групи препаратГв Гз прямою токсичною дГею на гепатоцити за змГшаним цитолГтично-холестатичним варГантом розвитку гепатотоксично1 реакци та вГдповГдними клГнГчними симптомами, ступГнь вираженостГ яких визначаеться дозою препарату (Ragbetli et al., 2009). До диклофенакчндукованих гепатопатологГй вГдносять випадки виникнення некрозу печГнки, жовтяницГ, блискавичного гепатиту (Harirforoosh, 2013). За статистикою, пГдвищення активносп амГнотрансферах вище верхньо1 межГ норми визначають приблизно у 15% хворих, як отримували цей препарат (Abd Elazem and Seham, 2015; Orinya et al., 2016). НинГ рекомендовано здГйснювати контроль активносп аланГнамГнотрансферази (АлАТ) для монГторингу ступеня тяжкост ураження печГнки. ПГдвищення втричГ активностГ АлАТ або аспартатамГнотрансферази (АсАТ) вГдмГчаеться приблизно у 2% пацГентГв протягом перших 2 мГс лГкування. В осГб, якГ протягом тривалого часу одержують терапГю диклофенаком, активнГсть цих ензимГв слГд перГодично вимГрювати упродовж 4-8 тиж вГд початку лГкування. ЙмовГрнГ позитивнГ результати тесту на визначення антинуклеарних антитГл (Basavraj et al., 2012; Ahmad et al., 2013). Нестеровы протизапальнГ препарати добре всмоктуються в шлунково-кишковому трактГ та надходять до печГнки, де бютрансформуються в основному пГд дГею рГзних ГзоензимГв цитохрому Р450, 2Е1 та 1А2 з утворенням N-ацетилбензохГнонГмГну (NAPQI) (Fabbrini and Magkos, 2015; Cole et al., 2016). ВГдомо, що при збГльшеннГ дози диклофенаку зростае рГвень NAPQI. При цьому виникае дефщит глутатюну, а NAPQI з'еднуеться з нуклеофГльними групами протеíнiв гепатоцитГв, що призводить до некрозу клГтин печГнки. Тому специфГчним проявом диклофенак-Гндукованого ураження печГнки поряд Гз збереженГстю дольовоУ структури органу е дифузний некроз гепатоцитГв Гз моноцитарною та еозинофГльною ГнфГльтрацГею.
КрГм того, за токсичного ураження печГнки натрГю диклофенаком у мгтохондрГальнм i ендоплазматичнГй мембранах гепатоцитГв зростае вмГст загального i вГльного холестеролу та знижуеться - фосфолодГв, що вказуе на ГнтенсифГкацГю пероксидного окиснення лГпГдГв (Tomov and Velichkova-Markova, 1983; Lucena et al., 2008; Calderon et al., 2010). При цьому порушуеться детоксикацмна, протетсинтезувальна функци печГнки, пошкоджуються клГтиннГ та субклГтиннГ мембрани, що також призводить до руйнування цтГсносп клГтин печГнки (Gariani et al., 2017).
Залишаються недостатньо вивченими молекулярнГ механГзми розвитку медикаментозних уражень печГнки та Ух особливост за токсичного впливу натрГю диклофенаку. ДослГдження гематологГчних показниюв за експериментального моделювання токсичного гепатиту на тлГ застосування натрГю диклофенаку сприятимуть визначенню патогенетичних особливостей вГдповГдних уражень печГнки i визначенню 1х тригерних механГзмГв. Це дозволить теоретично обфунтовано пГдГйти до розробки принципГв фармакологiчноí корекци, якГ базуються на можливост модуляцп клГтинного метаболГзму. Тому мета нашоТ роботи полягала у визначеннГ особливостей змГн гематологГчного профГлю щурГв при експериментальному вГдтвореннГ диклофенак-Гндукованого токсичного гепатиту.
Maiepiani ia Meiofli gocnigxeHb
B eKcnepiMeHri вмкopмcroвyвanм iypiB (caMuiB) niHii Wistar3 cepegHbow Macow rina 200-220 r. TBapiiH noginnnw Ha gBi rpynii (gocnigHy i KoHrponbHy) 3a npiHuinoM aHanoriB no 12 rBapiiH y koxhm. nepeg noMarKoM eKcnepiiMeHry ix вмrpммyвanм Ha KapaHriiHi 3 KniHiMHiiM o6crexeHHAM ynpogoBx abox riixHiB. y iypiB 6yB BinbHiw gocryn go Bogi ra KopMy. ПpoвoAмnм MoHiropiHr 3MiHii Macii rina ra cnoxiiroro KopMy AOcniAHммм rBapwHaMW.
nig Mac npoBegeHHA eKcnepiMeHranbHix gocnigxeHb florpiMyBanwcn BiiMor «£BponetfcbKoi KoHBeHuii npo 3axiicr xpe6erHix rBapiiH, AKi BHKopHcroBywrbcA gnA eKcnepiMeHranbHix i HayKoBiix uinew» (Crpac6ypr, 1986), 3aKoHy yKpaiHH «npo 3axicr rBapiH Big xopcroKoro noBogxeHHA» № 3447 Big 21.02.2006 p.
y rBapiH flocniflHoi rpynii MoflenwBanw MeflHKaMeHro3Hy $opMy roKciiMHoro renariiry (BpaxoByBanii pe3ynbrarii KniHiMHix, 6ioxiMiMHix, naronoro-aHaroMiMHix i ricronoriMHix gocnigxeHb) mnnxoM nepopanbHoro 3acrocyBaHHA 5 % po3MiiHy npenapary giKno^eHaK (Bnpo6nAerbcA y ra6nerKax BAT «XiM$apM3aBog «MepBoHa 3ipKa», m. XapKiB) b go3i 12,5 Mr/Kr Macii rina (nepeBiiiye repaneBriiMHy b 10 pa3iB), ogiH pa3 Ha go6y, Ha nporA3i abox riixHiB (Serdyukov, 2008; Melnychuk and Gryshchenko, 2016). y KoHrponbHiw rpyni знaxoAмnмcb iHraKrHi rBapiHi, akiim nepopanbHo bboah.™ eKBiBaneHrHiw o6'eM AiicmnboBaHoi Bogi nepiog gocnigy craHoBiiB 14 gi6.
KniHiMHiw npoAB MeflHKaMeHro3Hoi $opMH roKciiMHoro renariiry b iypiB B^HaMani 3a HacrynHiMi noкaзнмкaмм: noBegiHKow, aneriiroM, Macow rina, craHoM mKipii ra mepcrHoro noKpiiBy, a raKox npoвoAмnм ornng i nanbnauiw MepeBHoi criHKi, xapaкrepмзyвanм KanoBi Macii. CriwKi ra BiipaxeHi KniHiMHi o3HaKii 3axBopwBaHHA noMiHani npoABnAriicA y gocniflHix rBapiH Bxe Ha mocry-cboMy go6y BBegeHHA Harpiw giKno^eHaKy ra xapaKrepHByBanHcA 3aranbHiiM npiirHiMeHHAM i ManopyxoMicrw, nopymeHHAM aneriiry, nocriwHiM 3MeHmeHHAM cepegHboi Macii rina no rpyni Ha 15-20 r, rbMAHiiM mepcrHiM noKpiiBoM, 3HiixeHHAM enacriMHocri mKipii, niflBH|eHHAM MymHBocri MepeBHoi criHKi, piflKiMi, HenpiieMHoro 3anaxy KanoBiMi MacaMii, 3 pemrKaMii HeneperpaBneHoro KopMy ra goMimKaMi cnn3y.
EKcnepiMeHranbHo BigrBopeHe roKciiMHe ypaxeHHA neMiHKii xapaKrepii3yerbcA 3HiixeHHAM Mera6oniMHoi ra ^yHKuioHanbHoi aKriiBHocri renarouiiriB, |o npoABnAerbcA rinonporeiHeMiew, rinoanb6yMiHeMiew, rinorniKeMiew, rinoninigeMiw, rinoxonecreponeMiew ra nigrBepgxyerbcA вмcoкммм 3HaMeHHAMii riMonoBoi npo6ii, |o oniicaHo y nonepegHiw po6ori (Gryshchenko, 2017). BogHoMac y uix rBapiH giarHocroBaHo po3nafln nirMeHrHoi ^yHKuii neMiHKi, po3BiroK renarouenwnApHoi HegocrarHocri, uironiriMHoro ciHApoMy i 6iniapHoi o6crpyKuii, ^o niflrBepgxyerbcA rinepeH3iMeMiew AnAT, AcAT, nyxHoi ^oc^ara3i i Y-r.nyraмinrpaнcnenrмAaзм.
y pa3i naronoro-aHaroMiMHoro po3riHy ^ypiB 3a AiKno^eHaKoBoi iHroKciKauii BcraHoBneHo reMHo-BimHeBiw Konip, B'Any KoHcicreHuiw ra KpoBoHanoBHeHHA neMiHKi, BigMiMawrbcA o3HaKi i'i flicrpo^ii, a y iHraKrHix rBapiH BoHa Bigpi3HAnacA piBHoMipHiM MepBoHo-6ypiM KonbopoM, npyxHow KoHcicreHuiew. npi ricronoriMHoMy gocnigxeHHi 3pi3iB neMiHKi xBopix ^ypiB BigMiMaerbcA po3wiipeHHA kpobohochix cygiH ra nepenoBHeHHA ix KpoB'w, oKpeMi KniriHi b craHi xipoBoi AMcrpo^ii (Agpa 3Mi^eHi Ha nepi^epiw KniriHi, uironna3Ma npo3opa, KniriHi Mawrb nepcHenogi6Hy ^opMy), BipaxeHiW Ha6pAK npocropiB flicce, cnocrepiraerbcA gicKoMnneKcauiA neMiHKoBix 6anoK i niM^ouwrapHa iH^inbrpauiA cnonyMHoi rKaHiHi. OcraHHe cBigMirb npo po3BiroK 3ananbHoi peaKuii npi BBegeHHi b opraHi3M ^ypiB gocniflHoi rpyni Harpiw giKno^eHaKy. npouec AMcкoмnneкcauii oxonnwe oKpeMi ginAHKi neMiHKoBix MacroMoK, renarouмrм po3ramoBaHi HeBnopAgKoBaHo, Ha ManoMy 36inbmeHHi yrBopwwrb KoMipKoBi crpyKrypi.
Orxe, BcraHoBneHi MaKpocKoniMHi i ricronoriMHi 3MiHi neMiHKi y rBapiH gocnigHoi rpyni xapaKrepi3ywrb po3BiroK Hecneu^^iMHoro peaKriBHoro renariry. floMiHywMiM ABiii^eM y ricro-Mop^onoriMHix 3MiHax napeHxiMi neMiHKi e xipoBa i 3epHicra flicrpo^iA, Brpara pagianbHoi opieHrauii nnacriHoK renarouiriB ra po3mipeHHA npocropiB flicce, noBHoKpiB'A cygiH.
KpoB y iypiB вiA6мpanм 3 MepeBHoro Bigginy aopri b npo6ipKi 3 renapiHoM, noriM ueнrpм^yryвanм npi 1500 o6/xb ynpogoBx 15 xb. flani npoвoAмnм gocnigxeHHA ^iзммнмx (reMaroKpiry, mBigKocri ocigaHHA epмrpouмriв, IIOE) i Mop^onoriMHix (KinbKocri epмrpouмriв, neWKouiriB, rpoM6ouiriB, newKorpaMy) noKa3HiKiB, AKi o6ммcnwвanмcA i вммipwвanмcA 3a MerogoM Kaynrepa Ha BerepiHapHoMy reMaronoriMHoMy aHani3aropi «Mindray BC 2800 Vet» (Kiraw) (Vlizlo, 2012). BMicr reMorno6iHy b KpoBi ra BeniMiHy riMonoBoi npo6i B^HaMam! Ha 6ioxiMiMHoMy aHani3aropi «BioSystem A15» (IcnaHiA) 3a зaranbнonpммнArммм MerogaMi, onмcaнммм y po6ori (Gryshchenko and Tomchuk, 2016) i3 BiKopicraHHAM peaKriBiB uiei x ^ipMi.
EKcnepiMeHranbHi gaHi o6po6nAnn зaranbнonpммнArммм MerogaMi BapiauiwHoi crarмcrмкм. Po3paxoByBanii 3HaMeHHA cepegHix apм^мerммнмx BeniMiH (M) i noxi6Ky cepeAHbocrarмcrммнoro 3HaMeHHA (m), |o npegcraBneHo b ra6niuAx y BHMAfli (M ± m). flnA Bi3HaMeHHA gocroBipHix BiflMiHHocrew Mix cepegHiMi вenмммнaмм вмкopмcroвyвanм Kpirepiw Cr'wgeHra (t). 3MiHii noKa3HiKiB BBaxani AOcroвipнммм npii p < 0,05.
РeзynbIaIM ra ix o6roBopeHHA
Рeзynbrarм gocnigxeHHA reMaronoriMHix noKa3HiKiB y iypiB gocnigHoi rpyni (ra6n. 1, 2) xapaKrepi3ywrb po3BiroK peaKriBHoro neмкouмroзy Ha rni Hewrpo^inii i3 3pymeHHAM Agpa npaBopyM (36inbmeHHA KinbKocri neMKouiriB y 3,0 pa3ii 3a paxyHoK 3pocraHHA MacrKi cerMeHroAgepHix Hewrpo^iniB - Ha 4,9 %, p < 0,05), |o nopAg i3 nigBiieHHAM mBigKocri ocigaHHA epмrpouмriв (IOE) b 5,5 pa3a BignoBigae craHy xpoHiMHoro 3ananbHoro npouecy b neMiHui, cnpiMiHeHoro Uмroroкcммнow giew Harpiw giKno^eHaKy.
81
Гематолопчний профль у щурвв
Зростання ШОЕ у хворих тварин, ймовiрно, обумовлено пщвищенням у плазмi кровi вмiсту великодисперсних протеíнiв - глобул^в, передусiм iмуноглобулiнiв (фракцiя Y-глобулiнiв), що пiдтверджуeться високими значеннями величини тимоловое проби (у 2,9 раза) порiвняно з контролем (див. табл. 1).
Таблиця 1. Вплив диклофенаку на фiзичнi, бiохiмiчнi та морфолопчы показники кровi в дослiдних щурiв (п = 12)
Показник Контроль Дослщ
Гематокрит, % 42,0±2,3 42,2±2,5
ШОЕ, мм/год 2,0±0,1 11,0±0,5*
ГемоглобН г/л 113,0±3,8 109,6±3,7
Тимолова проба, S-H 0,60±0,04 1,72±0,08*
Еритроцити, *1012/л 6,9±0,2 3,9±0,1 *
Лейкоцити, *109/л 7,7±0,2 25,3±0,8*
Тромбоцити, *109/л 596,0±18,0 766,0±26,6
Примiтка. * - р < 0,05, результати достовiрнi порiвняно зi значеннями у контрольна групi щурiв.
Адсорбцiя глобул^в на поверхнi клiтинних мембран еритроцилв зменшуе 'х негативний заряд, що зумовлюе агломерацiю цих клiтин. Внаслщок цього у хворих на токсичний гепатит тварин вiдмiчаeться рiзке зменшення кiлькостi еритроцитiв (у 1,8 раза) i прогресуе розвиток анеми. Остання також виступае одним iз чинниюв, що викликають збiльшення ШОЕ у щурiв дослiдноí групи.
Таблиця 2. Диклофенакчндуковаы змiни лейкограми кровi в дослщних щурiв, % (п = 12)
Показник Контроль Досл1д
Нейтрофiли палочкоядерн 2,4±0,1 1,0±0,1
Нейтрофiли сегментоядернi 30,9±0,8 34,9±1,0*
Лiмфоцити 50,9±1,4 56,5±1,0*
Моноцити 9,3±0,3 3,6±0,1*
Еозинофти 6,5±0,3 4,0±0,2
Примака. * - р < 0,05, результати достовiрнi порiвняно зi значеннями у контрольнiй груп щурiв.
Анемiя може бути наслщком не лише загально' iнтоксикацií оргаызму, але й результатом змiн структурно-функцiонального стану мембран еритроцитiв, що на ™ перебiгу хронiчного патолопчного процесу в печiнцi прискорюе 'х руйнування та призводить до зменшення тривалост перебування у периферичному кров'яному руслк Водночас вмiст гемоглобiну залишаеться в межах норми, що вказуе на компенсаторну роль червоного юсткового мозку в пщтриманы сталостi дихально!' функцГ'' кровi. Без змiн залишаються реологiчнi властивостi кровi, про що свщчить стабiльнiсть величини гематокриту в тварин дошдноУ групи.
За диклофенакчндукованого гепатиту в щурiв вiдмiчаeться компенсаторне зростання в кровi кiлькостi лiмфоцитiв - на 5,6 % (див. табл. 2). Вони е факторами клггинноУ i гуморально!' ланок iмунноí вiдповiдi органiзму. Лiмфоцити зв'язують в кровi антитiла, транспортують Ух до вогнищ запалення, нейтралiзують токсини рiзного походження, а тому виявляють антитоксичну фунщю, беруть участь в метаболiзмi лiпiдiв та iндукують гуморальнi фактори, як стимулюють регенерацiю (Kostyuk, 2014).
Водночас у тварин дослщноУ групи за ураження печЫки диклофенаком розвиваеться моноцитопеыя (зменшення кiлькостi моноцитiв у кровi в 2,6 раза) порiвняно з контролем. Зазначенi клiтини кровi виступають джерелом тканинних макрофагiв i е центральною ланкою системи мононуклеарних фагоцилв. До однieí з ознак запального процесу в органiзмi ссав^в вiдносять посилене утворення та подальше юльюсне зростання в кровi моноцилв. Вони знищують мiкроорганiзми, продукти розпаду клггин, поглинають та нейтралiзують ендотоксини, як походять iз осередкiв запалення, змЫеы форми еритроцитiв, розчиннi фiбрин-мономернi комплекси та iншi протеУни (Kostyuk, 2014). Цi клiтини задiянi також в синтезi антитiл: абсорбують антигени та забезпечують утворення íх висо^муногенного типу, який сприяе його взаемоди з Т- i В-лiмфоцитами. Антиген, захоплений макрофагами i поверхнево розмщений на плазмолемi, набагато ефективнiший в активаци продукци iмуноглобулiнiв. Тому, моноцитопешя, яку встановлено у тварин дослiдноУ групи, вказуе на виснаження захисного потен^алу органiзму i пригнiчення його резистентного стану.
Висновки
У результат токсичного впливу на печЫку щурiв лiнiУ Wistarпрепарату диклофенак встановлено розвиток хроычного запального процесу, який проявляеться реактивним лейкоцитозом iз зрушенням ядра нейтрофiлiв праворуч, моноцитопенieю на ™ компенсаторного прояву лiмфоцитозу, суттевим пщвищенням рiвня ШОЕ i величини тимоловое проби (рис. 1).
Поряд iз цим, у тварин при ураженн печiнки диклофенаком встановлено еритроцитопеню яка е ознакою анеми, хоча вмкт у кровi гемоглобiну на етап дослiдження зберiгаeться в межах контрольного дiапазону. Останне вказуе на
компенсаторну реащю 3i сторони червоного KicTKOBoro мозку у вщповщь на розвиток токсичного ураження печЫки. Без змiн залишаються реoлoгiчнi влаcтивocтi крoвi, про що свщчить cтабiльнicть величини гематокриту в тварин дослано!' групи.
Рис. 1. Особливост гематологГчних показникГв щурГв за експериментального диклофенакчндукованого ураження печГнки
Отже, встановленГ особливостГ гематологГчного профГлю кровГ у щурГв лн Wistarза експериментального гепатиту на тлГ застосування препарату диклофенак доводять його гепатотоксичну дГю, що супроводжуеться розвитком хронГчного запального процесу, який проявляеться реактивним лейкоцитозом та анемГею. Це свГдчить про необхГднГсть контролю за функцюнальним станом печГнки та вГдповГдного терапевтичного супроводу пацГенлв, якГ приймають препарат диклофенак, особливо тривалий час.
На перспективу плануеться продовжити дослГдження з питань особливостей протеинового профГлю сироватки кровГ в комплексГ з ГмуноглобулГнами за токсичного ураження печГнки тварин натрГю диклофенаком та ефективност застосуванню коригувальноí терапп на основГ фосфолГпГдГв молока.
References
Abd Elazem, M.A., Seham, Y. Abo-Kora (2015). Adverse effects of diclofenac potassium and dexamethason on some hematobiochemical and immunological parameters in Egyptian goat bucks. Journal of American Science, 11(7), 92-99. DOI: 10.7537/marsjas110715.11
Ahmad, I., Quresh, T., Sadique, U., Khan, S.A., Ahmed, S. et al. (2013). Hematological effects of diclofenac sodium in goat. Journal
of Animal and Plant Sciences, 23(1), 103-107. Basavraj, S.B., Fefar, D.T., Prajapati, K.S., Jivani, B.M., Thakor, K.B. et al. (2012). Haematobiochemical alterations induced by
diclofenac sodium toxicity in Swiss albino mice. Veterinary World, 5(7), 417-419. DOI: 10.5455/vetworld.2012.417-419 Calderon, R.M., Cubeddu, L.X., Goldberg, R.B., Schiff, E.R. (2010). Statins in the treatment of dyslipidemia in the presence of elevated liver aminotransferase levels: a therapeutic dilemma. Mayo Clinic Proceedings, 85, 349-356. DOI: 10.4065/mcp.2009.0365.
Chang, C.Y., Schiano, T.D. (2007). Review article: drug hepatotoxicity. Alimentary Pharmacology & Therapeutics, 25(10), 11351351. DOI: 10.1111 /j.1365-2036.2007.03307.X Cole, H.L., Pennycook, S., Hayes, P.C. (2016). The impact of proton pump inhibitor therapy on patients with liver disease.
Alimentary Pharmacology & Therapeutic, 44(11 -12), 1213-1223. DOI: 10.1111 /apt.13827. Donnelly, M.C., Davidson, J.S., Martin, K., Baird, A., Hayes, P.C., Simpson, K.J. (2017). Acute liver failure in Scotland: changes in aetiology and outcomes over time (the Scottish Look-Back Study). Alimentary Pharmacology & Therapeutics, 45(6), 833843. DOI: 10.1111/apt.13943
El-Maddawy, Z.Kh., El-Ashmawy, I. (2013). Hepato-Renal and Hematological Effects of Diclofenac Sodium in Rats. Global Journal
of Pharmacology, 7(2), 123-132. DOI: 10.5829/idosi.gjp.2013.7.2.72171 Fabbrini, E., Magkos, F. (2015). Hepatic steatosis as a marker of metabolic dysfunction. Nutrients, 7(6), 4995-5019. DOI: 10.3390/nu7064995
Gan, T.J. (2010). Diclofenac: an update on its mechanism of action and safety profile. Current Medical Research and Opinion, 26: 1751 -1731. DOI: 10.1185/03007995.2010.486301
83 reMaTOJiomHMM npocpi/ib y w,ypiB
Gariani, K., Ryu, D., Menzies, K. J., Yi, H.-S., Stein, S. et al. (2017). Inhibiting poly ADP-ribosylation increases fatty acid oxidation and protects against fatty liver disease. Journal of Hepatology, 66(1), 132-141. DOI: 10.1002/hep.28245
Gryshchenko, V.A. (2017). Biochemical properties of the plasma of rats with the experimentally induced hepatitis after oral administration of sodium diclofenac, Regulatory Mechanisms in Biosystems, 191-196. DOI: 10.15421/021730 (in Ukrainian).
Gryshchenko, V.A., Tomchuk, V.A. (2016). Methods of functional state of the liver: Guidelines, Kyiv, CB "Komprynt" (in Ukrainian).
Harirforoosh, S., Asghar, W., Jamali, F. (2013). Adverse effects of nonsteroidal antiinflammatory drugs: an update of gastrointestinal, cardiovascular and renal complications. Journal of pharmacy & pharmaceutical sciences: a publication of the Canadian Society for Pharmaceutical Sciences, Societe canadienne des sciences pharmaceutiques, 16(5), 821 -847. DOI: 10.18433/J3VW2F
Kostyuk, S.S. (2014). Leucogram blood of white rats under the influence of gamma irradiation on the back-graund of pyridoxine. Journal of Medical and Biological Problems, 4(3:115), 56-59 (in Ukrainian).
Lucena, M.I., Andrade, R.J., Martinez, C., Ulzurrun, E., Garcia-Mart'in, E. et al. (2008). Glutathione S-transferase m1 and t1 null genotypes increase susceptibility to idiosyncratic drug-induced liver injury. Hepatology (Baltimore, Md), 48(2), 588-596.
Melnychuk, D.O., Gryshchenko, V.A. (2016). Method modeling of toxic hepatitis. Patent UA, 105657 (in Ukrainian).
Okudo, J., Anusim, N. (2016). Hepatotoxicity due to clindamycin in combination with acetaminophen in a 62-year-old african american female: a case report and review of the literaturew. Case Reports in Hepatology, 1-5. DOI: 10.1155/2016/2724738
Orinya, O.A., Adenkola, A.Y., Ogbe, R.J. (2016). Haematological and biochemical studies on the effect of diclofenac sodium on Wistar Rattus norvegicus. International Journal of Biological and Chemical Sciences, 10(5), 2231-2242. DOI: 10.4314/ijbcs.v10i5.23
Ragbetli, C., Aydinlioglu, A., Kara, M., Ragbetli, M.C., Ilhan, F. (2009). Effects of Diclofenac Sodium on the Rat Liver in Postnatal Period. Journal of Animal and Veterinary Advances, 8(9), 1761 -1764.
Rahmani, S., Asgary, S., Askari, G., Keshvari, M., Hatamipou, M., Feizi, A., Sahebkar, A. (2016). Treatment of Non-alcoholic Fatty Liver Disease with Curcumin: A Randomized Placebo-controlled Trial. Phytotherapy Research, 30(9), 1540-1548.
Rykalo, N.A., Yarovenko, L.A. (2015). Features of reparative regeneration of the liver tissue in rats during experimental tetrachloromethanic and alcoholic hepatitis. Pathologia, 1(33), 84-89 (in Ukrainian).
Schapira, D., Bassan, L., Nahir, A.M., Scharf, Y. (1986). Diclofenac-induced hepatotoxicity. Postgraduate medical Journal, 62, 6365. DOI: 10.1136/pgmj.62.723.63
Serdyukov, Y.K., Lytvynenko, O.N., Gryshchenko, V.A. (2008). Pathologo anatomical and histological changes are in liver of rats at a medicamentous hepatitis. Modern Problems of Toxicology, 2, 63-65. (in Ukrainian).
Syed, N.I., Zehra, F., Syed, A.A., Karim, S., Khan, F.Z. (2012). Comparing the effects of salts of diclofenac and alminoprofen with aspirin on serum electrolytes, creatinine and urea levels in rabbits. Pakistan Journal of Pharmaceutical Sciences, 25(4), 777-782.
Teschke, R., Schulze, J., Schwarzenboeck, A., Frenzel, C. (2013). Herbal hepatotoxicity: suspected cases assessed for alternative causes. European J. Gastroenterology & Hepatology, 25(9), 1093-1098. DOI: 10.1097/MEG.0b013e3283603e89
Tomic, Z., Milijasevic, B., Sabo, A., Dusan, L., Jakovljevic, V. et al. (2008). Diclofenac and ketoprofen liver toxicity in rat. European Journal of Drug Metabolism and Pharmacokinetics, 33(4), 253-260. doi:10.1007/BF03190881
Tomov T., Velichkova-Markova, S. (1983). Effect of Feloran (diclofenac sodium) on the oxidative phosphorylation of rat liver mitochondria. Acta Physiol Pharmacol Bulg., 9(1), 66-72.
Vlizlo, V.V., Fedoruk, R.S., Ratych, I.B. (2012). Laboratory methods of investigation in biology, stock-breeding and veterinary. Spolom, Lviv (in Ukrainian).
Citation:
Gryshchenko, V.A. (2017). Hematological profile of rats In experimental diclofenac-induced hepatitis. Ukrainian Journal of Ecology, 7[3), 78-83. I ("OE^^MIThk work Is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0. License
