CC BY
123
10. Шапошникова Л. В. Космическое мышление и новая система познания / Л. Шапошникова // Язык и культура в Евразийском пространстве. Сборник статей XVII Международной научной конференции / под ред. С. К. Гураль. - Томск: Изд-во Томск. ун-та, 2004. - С. 633-659.
11. Тейяр де Шарден П. Феномен человека / Тейяр де Шарден. - М.: Наука, 1987. - 240 с.
12. Циолковский К. Э. Космическая философия. / К. Э.Циолковский. - М.: Сфера, 2001. - 480 с.
13. Блаватская Е. П. Тайная Доктрина. Синтез науки, религии и философии. Книга 1. / Е. Блаватская. -М.: СИРИНЪ, 1993.
14. Алексеева В. И. Этика благоговения перед жизнью / В. Алексеева // Культура и время. - 2008. -№ 2. - С. 43.
15. Сухомлинский В. Сердце отдаю детям./ В. Сухомлинский. - Харьков: Акта, 2012. - 563 с.
16. Лебедев П. А. Ушинский / П. Лебедев. - М.: Изд. дом Ш. Амонашвили, 2002. - 120 с.
17. Амонашвили Ш. А. Основы гуманной педагогики: собр. соч. в 20 кн. - М.: Амрита, 2012. - Кн. 4. -368 с.
18. Методика «Ценностные ориентации» Рокича. Энциклопедия психодиагностики. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.psyiab.info/
19. Ясвин В. А. Психология отношения к природе / В. А. Ясвин. - М.: Смысл, 2000. - 456 с.
УДК 37.09:504
Г. Я. ЖИРСЬКА
ФОРМУВАННЯ В УЧН1В Ц1НН1СНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ ЯК КОМПОНЕНТА ЕКОЛОГ1ЧНО1 КУЛЬТУРИ
Обгрунтовано зв 'язок цттсного ставлення до природи з екологiчною культурою oco6ucmocmi та Heo6xidHicmb застосування нових пiдходiв до його формування в умовах загострення екологiчноi кризи. Визначено змкт, структуру та особлuвостi оцiнноi дiяльностi школярiв щодо формування цттсного ставлення до природи. Розкрито можлuвостi сучасних методiв i засобiв прuроднuчо-науковоi освти для оргатзацп емоцiйно-оцiнноi дiяльностi екологiчного спрямування в навчально-виховному процеd загальноосвiтньоi школи.
Ключовi слова: екологiчна культура, цнтсне ставлення до природи, емо^йно-оцтна дiяльнiсть.
Г. Я. ЖИРСКАЯ
ФОРМИРОВАНИЕ В УЧАЩИХСЯ ЦЕННОСТНОГО ОТНОШЕНИЯ К ПРИРОДЕ КАК КОМПОНЕНТА ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ
Обосновано связь ценностного отношения к природе с экологической культурой личности и необходимость применения новых подходов к его формированию в условиях обострения экологического кризиса. Определено содержание, структуру и особенности оценочной деятельности школьников относительно формирования ценностного отношения к природе. Раскрыто возможности современных методов и средств естественнонаучного образования для организации эмоционально-оценочной деятельности экологического направления в учебно-воспитательном процессе общеобразовательной школы.
Ключевые слова: экологическая культура, ценностное отношение к природе, эмоционально-оценочная деятельность.
H. Y. ZHYRSKA
FORMATION OF STUDENTS' VALUE ATTITUDE TO NATURE AS A COMPONENT OF ECOLOGICAL CULTURE
The article presents a substantiation of the connection of value attitude to nature with ecological culture of an individual and the need to apply new approaches to its formation in the conditions of environmental crisis. The content, structure and peculiarities of student's evaluation activity on the formation of their value attitude to nature were analyzed. The power of modern methods and means of natural and scientific education for the organization of emotional and evaluative ecology oriented activity in educational process at secondary schools has been revealed.
Keywords: ecological culture, value attitude to nature, emotional and evaluative activity.
Поглиблення еколопчно! кризи та i! наслiдкiв протягом XX й початку ХХ1 ст. зумовили необхвдшсть радикальних 3MiH у ставленш людини до природи. Вирiшення надзвичайно гострих екологiчних i соцiально-економiчних проблем свггово! цивiлiзацii' загалом та сучасно! Укра!ни зокрема потребуе пiдвищення ршня еколопчно! свiдомостi i культури громадян на основi нових критерпв оцшки взаемовiдносин суспiльства й природи. Саме тому в Концепцп екологiчноi' освгги Укра!ни зазначаеться, що основною метою еколопчно! освпи е формування еколопчно! культури людей i суспiльства, формування фундаментальних еколопчних знань, умiнь i навичок, екологiчного мислення i сввдомосп, що грунтуються на ставленнi до природи як ушверсально!, унiкально! цшносп [3, с. 3]. Прiоритетом еколопчно! освии е особистiсна орiентацiя, що передбачае створення таких умов, за яких природа стае особистiсною цшшстю для кожного школяра.
Проблема формування цшностей особистостi через перетворення сощальних норм та iдеалiв в особиспсш принципи !! життедiяльностi набувае особливо! актуальност! Теоретичну основу сучасних до^джень проблем формування цiннiсних ставлень зростаючо! особистостi у фiлософсько-культурологiчному й психолого-педагопчному аспектах становлять: висновки i положення щодо гуманiзацi! сучасно! освiти (В. Андрущенко, Г. Балл, I. Бех, Б. Гершунський, С. Гончаренко, С. Дерябо, I. Зязюн, В. Кремень, А. Маслоу, К. Роджерс, В. Ясвш та ш.); теорп неперервно! екологiчно! освiти i виховання (С. Глазачев, М. Дробноход, М. Кисельов, В. Крисаченко, М. Мамедов, М. Мойсеев, Г. Пустовп, О. Сластьонша та ш.); результати до^джень функцюнування педагогiчних систем у галузi еколопчно! освпи i виховання дiтей та молодi (О. Бiда, Л. Бшик, Г. Бiлявський, I. Костицька, О. Колонькова, Л. Лук'янова, Г. Марченко, О. М^ясова, Т. Нiнова, О. Плахотшк, С. Рудишин, С. Совпра, Г. Тарасенко, В. Червонецький, С. Шмалей та iн.); системний екофшософський пiдхiд до вивчення свiту та основш положення сучасно! екологiчно! етики (В. Латинов, А. Наесс, Д. Мейи, Д. Сад, Д. Сессшс, С Холл та ш.). Прикладш аспекти формування цiннiсного ставлення особистосп до природи вивчали П. Бачинський В. Вербицький, Н. Грейда, К. Магрламова, Л. Нечепоренко, В. Нiколiна, Н. Пустовщ С. Скрипник, Н. Щок1на та ш.
Водночас результати аналiзу сучасного стану теорп й практики еколопчно! освии i виховання учнiв засвiдчили наявнiсть суперечностi мiж усвiдомленням ролi цiннiсного ставлення учнiв до природи у формуванш екологiчно! культури й низькою реалiзацiею його потенцiалу в навчально-виховному процесi загальноосвiтньо! школи.
Метою статп е теоретичне обгрунтування базових закономiрностей формування цiннiсного ставлення учшв до природи та його значення для пiдвищення рiвня екологiчно! культури громадян, розкриття можливостей сучасних методiв i засобiв природничо-науково! освiти для оргашзацп емоцiйно-оцiнно! дiяльностi екологiчного спрямування.
Проведений аналiз лiтературних джерел та власний досввд педагогiчно! дiяльностi дав тдстави вважати, що екологiчна культура - це вся поведшка i життя людини на основi тзнання й використання законiв розвитку природи з урахуванням близьких та ввддалених наслiдкiв !! змiн пiд впливом людсько! дiяльностi. Екологiчна культура охоплюе: знання про взаемозв'язки в природi та мiсце людини як !! частини; розумiння багатогранно! цiнностi природи; усввдомлення необхiдностi берегти навколишне середовище для нинiшнiх i прийдешнiх поколшь; умiння i навички позитивного впливу на природу; негативне ставлення до людей, що завдають шкоди природному середовищу [7, с. 4]. Психологами доведено, що стимули дiяльностi людини у вах сферах життя суспшьства - це !! цiннiснi орiентацii. На нашу думку, ефективним засобом становлення екологiчно! культури е формування в особистосп внутрiшнiх позицiй, норм, iдеалiв повед1нки на основi особиспсного усвiдомлення цiнностей природи, !х штерюризацп як особистих життевих принципiв та спрямування практично! дiяльностi на збереження навколишнього середовища.
У психологй' i педагогiцi пiд «цiннiсним ставленням» розумшть особливий тип ставлення, основою якого е усввдомлення цiнностi предметiв i явищ природи. Якщо цiннiсть мае об'ективний характер, то ставлення ввдображае суб'ективну оцiнку особистостi подiй, факпв i явищ. «Ставлення» взагалi е одшею з провiдних категорiй у психолопчнш науцi, оскiльки !! змют вiдображае не лише багатограннi зв'язки особистостi з навколишнiм свiтом, а
й ïï суб'ектну позицiю стосовно всього, що ïï оточуе. Система ставлень виконуе гносеологiчну функцш у визначенш потреб, iнтересiв, мотив1в, установок, цшшсних орiентацiй, як1 безпосередньо торкаються суб'ективних якостей особистостi [4, с. 143]. На mдставi аналiзу наукових джерел вважаемо, що цiннiсне ставлення учшв до природи — це внутршня готовнiсть до екологiчно доцiльноï взаемодп з природою, яка базуеться на усввдомленш самоцiнностi об'екпв природи, ïx цiнностi для суспiльства i кожно1' людини. Цiннiсне ставлення до природи виявляеться у непрагматичному гармонiйному гуманному спЫснуванш з нею, особистш ввдповвдальносп за стан довк1лля, прагненнi до емоцшних переживань, пов'язаних з вивченням, оцiнюванням та збереженням природи рвдного краю та власного здоров'я.
Наукою доведено, що внутршня логiчна еднють процесу формування емоцшно-цiннiсного ставлення особистосп до природи, а отже, адекватно!' доцшьно1' з екологiчноï точки зору поведшки у довкiллi, можлива за умов, коли ïï внутршш iндивiдуальнi та зовнiшнi соцiально-педагогiчнi чинники здiйснюють корегуючий чи спрямовуючий вплив на формування вiдповiдноï якостi. Цшшсне ставлення до природи, як до вих iншиx чинниюв життя людей, формуеться у процесi емоцiйно-оцiнноï дiяльностi, за якоï встановлюеться багатогранна цшшсть природи для людини, виявляються сутшсть, значущiсть об'ектiв довк1лля для людей як суб'екпв п1знання. Ця дiяльнiсть здiйснюеться вiдповiдно до потреб, штересш, iдеалiв певноï особистостi, мае мотивацшно-потребшсний смисл. У процесi емоцiйно-оцiнноï дiяльностi стимулюються емоцiï' (негативнi чи позитивш), переживания, що е важливим способом засвоення не лише практичного, а й емоцшного досвiду.
Пiд час емоцiйно-оцiнноï дiяльностi, коли потрiбно оцшити факт, подiю, явище, iсторичну особу, результати ïï дiяльностi тощо, учш, спираючись на цiннiснi уявлення, життевий та емоцiйний досвiд, вчаться давати оцшку з певних позицiй, виявляють ставлення, здiйснюють вибiр рiшення у проблемнш ситуацiï, уточнюють, а школи змiнюють особистi цiннiснi орiентацiï. Однак бшьшють опитаних нами учителiв бюлоги та екологiï, розумiючи важливiсть й актуальшсть систематичноï' роботи з формування досвiду оцiнноï дiяльностi, не здшснюють ïï регулярно. Зокрема, майже 52% педагопв не можуть визначити поняття «емоцшно-оцшна дiяльнiсть» та пояснити ïï сутшсть, 37% вчителiв вважають, що така дiяльнiсть пов'язана лише з вивченням матерiалу гуманiтарного змiсту, який стосуеться внутрiшнього свiту людини. 43% вчителiв-природникiв емоцiйно-оцiнну дiяльнiсть на своïx уроках здiйснюють шляхом аналiзу факпв i теорiй, а в еколопчнш освiтi 28% з них використовують переважно традицшш методи навчання i виховання. Однiею з причин цього, як свщчить опитування, е те, що загал учителiв (59%) не володае методами органiзацiï емоцiйно-оцiнноï дiяльностi.
Оцiнна дiяльнiсть визначаеться вченими-педагогами як «здатшсть здiйснювати комплекс упорядкованих дш та операцiй, за допомогою яких визначаеться цiннiсть того чи шшого об'екта». Оцiнна дiяльнiсть е структурним елементом оцiнниx методiв, як1 за своею суттю не можуть бути репродуктивними, а е творчими, осшльки передбачають виявлення готовност людини до прийняття рiшень та реалiзацiï ïx у нестандартних умовах. Оцiнна дiяльнiсть завжди здiйснюеться на основi емоцшного сприйняття, що зумовлюе певний особиспсний характер i результат дiяльностi. У процеи оцiнювання видiляють два рiвнi - чуттевий i рацiональний. На чуттевому рiвнi оцiнка здiйснюеться через емоцшш переживання, наявну систему цшшсних особислсних орiентацiй i життевого досвiду. Емоцiйна оцiнка складаеться у виглядi первинного враження («подобаеться - не подобаеться», «погано - добре», «не знаю»). На рацюнальному рiвнi чуттева оцiнка поглиблюеться, уточнюеться, а школи й змiнюеться з розширенням знань про об'ект оцшки, всебiчним його аналiзом, формуванням цiлiсного уявлення про те, що ощнюеться [5, с. 101].
Теоретичне та емпiричне до^дження проблеми формування цiннiсного ставлення школярiв до природи дало можливiсть визначити наступну послiдовнiсть етапiв цього процесу: становлення i розвиток духовних потреб у взаемодп з природою; поглиблення шзнавального штересу до проблем довшлля; стимулювання емоцiйниx переживань у процеи спiлкування з природою; органiзацiя еколопчно виваженоï повед1нки та дiяльностi школярiв; закрiплення ставлення до довк1лля в гуманних якостях особистостi.
Для оргашзацп ощнно! дiяльностi в навчально-виховному процесi застосовують спещальш методи: 1) емоцiйно-особистiсного стимулювання, спрямоваш на розвиток мотивацшно! сфери школяра; 2) здшснення цiннiсного обмiну змютом навчального матерiалу; 3) рефлексп тзнавально! дiяльностi [6, с. 49]. Засобами ощнно! дiяльностi, пов'язано! з вивченням екологiчних проблем, можуть бути рiзнi дискусi!, «мозковi штурми», диспути, треншги, iгрова проектна i практична дiяльнiсть тощо. Дуже важливим е насичення цього процесу емоцiйними та естетичними переживаниями, пов'язаними з екологiчними проблемами, оскшьки вони мають комплексний характер i визначаються значимiстю для власного юнування i здоров'я близьких.
Практичний досвiд здiйснения дiй та операцш, що входять до структури емоцшно-оцiнно! дiяльностi, тобто творчi ощнш вмiния, формуються в ходi ощнно! даяльносп пiд час виконання спещально органiзованих оцiнних завдань. З метою формування ощнних умiнь [ залучення школярш до систематично! оцiнно! дiяльностi у процесi екологiчно! освiти нами розроблеш i запропонованi завдання такого типу: 1) аналiз висловлювань, висновшв, оцiнок, поданих в пiдручнику та додатковш лiтературi; 2) порiвияния юлькох оцiнних суджень; 3) вибiр певних ощнок; 4) узагальнення к1лькох ощнних тверджень; 5) вирiшения проблемно-оцшних ситуацiй; 6) завдання ситуативного характеру.
Важливе значення для забезпечення ефективносп екологiчно! освiти школярш щодо формування щншсного ставлення до природи мае не лише обгрунтований добiр змюту навчального матерiалу та вiдповiдних методiв i засобiв навчання, а й особиспсна орiентацiя педагогiчних технологiй. Остання досягаеться такими шляхами:
• головна увага у процес вивчення проблем довкшля придiляеться корекдi! наявного в учшв досвiду поведiнки та вщповщних цiннiсних орiентацiй, оск1льки вони дуже часто мають суто споживацький характер;
• проблеми довкшля розглядаються не загально, а стосовно кожного, i на як1 кожен впливае в повсякденному життi;
• використання iнформацiйного i комунiкативного «вибухiв», як1 спричиняють духовне потрясiния, емоцшне переживання, зiставления кожним учнем свого «Я» з вiдповiдними «Я» сво!х ровесников;
• створення ситуацiй, в яких певна проблема обговорюеться всебiчно i якомога об'ективнiше, висуваеться илька можливих способш !! вирiшения i учень сам приймае якесь ршення.
Опираючись на вище обгрунтованi теоретичш положення, робота щодо залучення учшв до ощнно! даяльносп охоплюе наступш компоненти: включення до навчального матерiалу цiкаво! екологiчно! iнформацi! етичного змюту з !! аналiзом та виявленням ставлення до не!; вирiшения ^рових, ситуативних та оцiнних завдань, що спонукають до вибору рiшень у ситуащях альтернативного вибору; активiзацiя емощйно-мотивацшно! сфери учня шляхом нестандартних шдходш до використання форм i методiв навчання.
Для реалiзацi! зазначених умов формування щншсного ставлення до природи необхвдно передбачити використання ввдповщних форм i методiв навчання, основою для яких е штерактивш вправи. 1нтерактивш методи навчання базуються на спшкуванш як життевiй необхiдностi людини та рiзних способах мiжособистiсно! взаемодi!. Вони створюють умови для дiалогу чи полшогу всiм учасникам навчання, виробляють умiния працювати в групi для знаходження спiльного узгодженого рiшення шляхом обговорення висунутих пропозицiй, поступово формують екологiчнi знання та вiдповiднi ставлення через сенсорне сприйняття, дискусiю, рольову та iмiтацiйнi iгри, життеву практику. 1нтерактивш методи навчання екологi! - це робота в малих групах, метод ПРЕС, акварiум, мiкрофон, ажурна пилка, дискусп «Так -ш», дилеми, екологiчнi дебати, ток-шоу, «мозковi штурми», диспути, тренiнги, рольовi та дiловi iгри.
На нашу думку, найповшше творчiсть i активнiсть учшв, нестандартшсть !хнього мислення виявляються у наукових мшьдискуиях, як1 можуть стати як елементом уроку, так i узагальнюючим заняттям (диспутом) з певно! теми. Як приклад можна навести тему науково! дискусi! з теми «Еволющя людсько! цивiлiзацi!: прогрес чи регрес?». Учням пропонуеться ознайомитися з кшькома висловами вiдомих в юторп людей: «Людина е великою геолопчною
силою, що змiнюе обличчя Землi» (В. I. Вернадський), «Якщо природа змшиться настшьки, що стане заперечувати суть виду Homo sapiens, нщо не збереже ïï ввд долi динозаврш» (М. Ф. Реймерс) тощо. Шсля ознайомлення i обговорення цих думок у групах учш мають висловити свою точку зору з поставленого питання i дшти певного висновку.
Робота в малих групах передбачае диференщащю обов'язкш мiж ïï членами (сткер, секретар, доповiдач, дослiдник, анал^ик тощо), де кожен виконуе свою функцш i бере участь в обговоренш. Передбачаеться самостшне опрацювання учнями навчального матерiалу та його презентащя. Кожен учасник повинен внести свш вклад у колективний результат, який оголосить доповiдач. Наприклад, завдання для 4 груп: Прокоментуйте закони екологИ', сформульован американським соцюекологом Б. Коммонером: «Усе пов'язано з yciM», «Все повинно кудись подтися», «Шчого не даеться задарма», «Природа знас краще». У дискуаях-дебатах передбачаеться навчальна суперечка (змагання) двох команд-опоненпв. Перша команда доповвдае аргументи на користь стверджувальноï позицп, а друга — заперечуе ïï своï'ми аргументами щодо певноï проблеми. Наприклад, завдання: «Ниш доля людства значно залежить вiд сформованостi екологiчноï культури, фундаментом якоХ с оптимальт стосунки людини i природи. Чи згiднi Ви з щею думкою: так - т?».
Доцшьним для формування цшшсного ставлення до природи е шновацшний шдхвд «глибинноï екологи», що передбачае формування позитивноï мотиваци через психолопчне включення особистостi в свiт природи з подальшим поетапним конструюванням системи особиспсного ставлення до природи (теоретичний, емоцшно-цшшсний i практично-дiйовий етапи). «Глибинна еколопя» з позицiй псиxологiï - це шлях створення психоемоцшного погляду на себе крiзь призму системи, частиною якоï людина уявляе себе. Психолопчними меxанiзмами «глибинноï екологiï» е: актуалiзацiя особистоï причетносл людини до того чи шшого природного об'екта, ситуацш, обставин, у яких вона перебувае; проекщя особистих станiв на природш об'екти через ототожнення себе з ними (ствпереживання), а також переживання особистих емоцiй та почуттiв щодо стану природних об'екпв (спiвчуття); самоаналiз людиною своïx дiй та вчиншв з погляду ïx екологiчноï доцшьносп [1, с. 5].
До необхвдних педагогiчниx умов, що забезпечують реалiзацiю пiдxоду «глибинноï екологи» у процес вивчення екологiï, належать так1: орiентацiя учнiв на екоцентричний спосiб свиосприйняття; корекцiя ïx особислсних якостей шляхом поетапного здшснення екологiчного виховання; едшсть теоретичноï пiдготовки учнiв, ïx емоцiйно-цiннiсноï оцiнки та практичноï дiяльностi; актуалiзацiя етичних норм та правил щодо ставлення до природних об'екпв. В еколопчнш освiтi на засадах «глибинноï екологiï» використовуються специфiчнi психолого-педагопчш методи екологiчного виховання: екологiчноï вдентифшацп, асощаци, лабiлiзацiï, експектацiï, емпатiï, рефлексп, страху, турботи, xудожньоï репрезентацiï, ритуалiзацiï екологiчноï дiяльностi. Вони сприяють ототожненню себе з певними об'ектами природи, допомагають вiдчути ïxнiй стан, спонукають до пiклування про все живе, а отже, забезпечують суб'ектне сприйняття природних об'ект1в особистiстю, яка, за умови надання 1й фахових знань, отримуе необxiдний потенцiал непрагматичноï взаемодп зi свiтом природи.
Ефективною комплексною формою еколопчного навчання i виховання е треншг, який заснований на методологи сощально-психолопчного тренiнгу i спрямований на корекцiю екологiчноï свiдомостi особистосп [2, с. 38]. Застосування психолого-педагопчних методiв «глибинноï екологiï» може бути доцшьним тд час iнтегрально-пошуковиx рольових ^ор, як1 базуються на проектуванш соцiального змiсту екологiчноï дiяльностi, але специфiкою ïx е ототожнення людиною себе з шшими живими ютотами або природними об'ектами. Вправи та завдання для гри чи треншгу тдбираються вчителем вiдповiдно до специфши аудиторiï й iнформацiйноï наповнюваностi заняття за ïx спрямованiстю: спiвпереживання стану природи; самоусввдомлення причетност1 до Природи; актуалiзацiï готовностi до вирiшення еколопчних проблем; рефлексiï власноï поведiнки в природi тощо.
Наприклад, екологiчна гра-вправа «Павутинка» може бути проведена на занятп з метою вивчення еколопчних чинниюв та ïx впливу на компоненти екосистеми (рослини, тварини, людину). Один з учасниюв гри бере на себе роль певного компонента довшлля (людини) i стае всередину кола. Клубок з нитками тримае в руках один з учасниюв гри, що ïï починае. Учасники по черзi називають фактори середовища, яш можуть впливати безпосередньо на
людину чи шшу ютоту або живi органiзми загалом чи неж^ об'екти (наприклад, промисловi об'екти) та явища природи. Клубочок з кожним аргументом кидаеться учаснику в центр кола. Вiн теж може запропонувати свiй вплив на довкшля, кинувши клубок вiдповiдно, якщо ж ш, то кидае клубок наступному учаснику з кола. Клубок може мандрувати також i мiж учасниками в колi. Основний принцип гри - тсля кожного кидка учасник фшсуе (залишае собi) нитку i тримае !! до к1нця гри. Один учасник може мати по декшька таких ниток-взаемозв'язшв з шшими. Найбiльше ниток-взаемозв'язшв або ниток-взаемовпливiв матиме учасник в центр кола. Гра лопчно завершуеться, коли «павутинням» будуть обплутанi всi учасники гри.
Вiзуалiзацiя зв'язк1в у довкiллi пiд час гри дозволяе вийти за меж1 формального сприйняття проблеми, побувати на мющ iншо! живо! iстоти, краще зрозумiти !! почуття у певнш ситуацi!, зробити висновки i прийти до конкретних ршень, базуючись на пережитих почуттях. Пiсля iдентифiкацi! тд час бесiди створюемо умови для переживання учнями стану об'екта й аналiзу i оцiнки отримано! шформацп. Шдводимо учнiв до висновку про недоцшьшсть постановки людини в центр свгту, що зазнае безлiч впливш рiзноманiтних чинник1в середовища; про людину як невш'емну частину Природи та !! взаемозв'язок iз живою та неживою природою.
Сприяе формуванню щншсного ставлення до навколишнього середовища метод проекпв, пiд яким розумiють конкретне творче завдання, iндивiдуальне або групове виконання якого зумовлюе поетапний рух до прийнято! та усвiдомлено! мети. Еколопчний проект формуе не лише еколопчну культуру та екологiчну свщомють, а й екологiчну поведiнку, оскшьки передбачае застосування теоретичних знань на практищ та реалiзацiю !х у конкретних результатах (проект еколопчно чистого мюта, модершзащя способiв утилiзацi! смитя, системи водопостачання тощо). Дiяльнiсть над проектом е рiзновидом самостiйно! роботи, що передбачае самооргашзащю й самокерування особистостi щодо вивчення i моделювання перспектив реалiзацi! певних ситуацiй шформацшного, соцiально-значимого, творчого та дослiдницького характеру. Саме так типи навчальних шш-проектш, що вiдрiзияються домiнуючим видом дiяльностi i готують учнiв до серйозно! проектно! роботи, найбiльше реалiзують завдання щодо формування цiннiсного ставлення до природи. Наведемо приклади завдань для шш-проектш рiзного типу, що можуть бути використаш в екологiчнiй освт.
Завдання для iнформацiйного проекту, спрямованого на збiр певних даних, аналiз та узагальнення факпв: Шдготуйте i обговорть публжацп в мкцевих перiодичних виданнях, як торкаються екологiчних проблем Вашого регюну. Шд час роботи над таким проектом школярi вправляються в умшнях працювати з рiзноманiтними джерелами iнформацi!, вчаться вибирати суттевi факти, систематизувати й узагальнювати !х, робити вiдповiднi висновки. Для представлення iнформацi! учнi можуть скористатися рiзноманiтними способами !! вiдображения: плакатами, стендами, лиспвками, мультимедiйними презентацiями тощо.
Завдання для сощально-значимого (прикладного) проекту, робота над яким вщображае соцiальнi штереси його учасникiв: Екологiчнi знання не зактчуються, а ттьки. починаються з тзнання закотв загальног екологп, надалi необхiднi професшт, спецiалiзованi знання. Обхрунтуйте коло i обсяг екологiчних знань, як будуть необхiдними у ВашШ професШнш дiяльностi. Шд час виконання такого проекту старшокласники мають можливють в черговий раз осмислити вибiр майбутньо! професи, и соц1альну значимють та визначити змiст i обсяг еколопчних компетенц1й, як1 необхiднi для устшно! роботи у вибранiй сферi суспiльного життя.
Завдання для творчого проекту, що передбачае оригшальний жанр представлення шнцевого результату: До^дити вiдображення певних проблем довюлля (порушення стабiльностi екосистеми тощо) у художнiх творах втчизняних i зарубiжних авторiв. Творчi проекти також можна використовувати для так звано! «творчо! терапп» - методу ввдображення людиною довкiлля та почутпв, зумовлених ним, засобами мистецтва. Дуже широко можна використовувати засоби образотворчого мистецтва, поезп, аплiкацi!, моделювання природними матерiалами, музику.
Завдання для дослщницького проекту, що залучають учшв до науково-дослщно! роботи з використанням експериментальних i статистичних методiв: Проведть до^дження щодо проблеми стану екосистем свого регюну. Зокрема, актуальш теми проекпв: «Роль живих органiзмiв (бактерш, гриб1в, рослин i тварин) у екосистемах»; «Вивчення структури популяцiй
(вшово", статево!, генетично!, соцiальноï)»; «Монiторинг мпрацда тварин»; «Вивчення бiологiï та екологи ршшсних i зникаючих видiв рослин i тварин та розробка можливих шляxiв ïx охорони». Для активiзацiï' навчання старшокласник1в особливо треба передбачати теми проекпв, як1 максимально були б наближеш до ïx майбутньоï' професiйноï' дiяльностi або з урахуванням особливостей певного регiону, наприклад: «Вплив тдприемств галузi на навколишне середовище».
Дослвдницьш проекти вимагають найбшьше умшь i навичок самостiйного навчання, оскшьки спрямованi як на опрацювання теоретичного матерiалу на основi огляду лператури з певноï проблеми, так i на безпосередне виконання власних спостережень, експерименпв, моделювань тощо та ïx аналiзу. Так1 проекти доцiльно виконувати у системi форм позакласноï роботи, тд час екскурсiй в природу, еколопчних польових практикумiв, органiзацiï еколопчних стежок, дослiдницькоï роботи на заповiдниx територiяx тощо, спрямовуючи дiяльнiсть учшв не лише на поглиблення знань за програмою шкiльного курсу бюлоги, географiï чи екологи, а й на участь у рiзниx конкурсах, олiмпiадаx, турнiраx тощо.
Формування звичок екологiчно доцiльноï поведiнки може здшснюватися як завдяки екологiзацiï змiсту рiзниx навчальних предметiв, так i через запровадження окремих курсiв екологiчного спрямування за вибором, зокрема «Уроки для стшкого розвитку». Мета курсу -сприяти формуванню в учнiв розумшня необxiдностi забезпечити стiйкий розвиток себе, своеï родини, громади, краïни та всього людства через змiну власноï поведiнки та способу життя [8, с. 17]. Змют курсу стосуеться способу життя учня у сферi повсякденного використання ресурсiв (економiï енерги, води, повiтря, рослин), розсудливого здшснення покупок, пошуку можливостей переробки вiдxодiв, побудови гуманних стосунк1в з шшими людьми як чинниюв соцiального здоров'я. Цьому сприяе особлива теxнологiя навчання, яка називаеться педагогiкою емпауерменту, що означае надання людинi внутрiшньоï сили i натхнення до Емпауермент-педагопка передбачае вiд початку навчання запрошення учтв до дiяльностi чи експериментування. Нескладна початкова дослiдницька дiяльнiсть (аудит) прояснюе для учнiв певнi аспекти навколишньоï реальностi, що викликають ïx занепокоення, хвилювання, потребу потурбуватися про щось, яке мае стати кращим. Тодi учш вiдчувають потребу в шформаци та приймають рiшення щодо ïï пошуку. Знаходження iнформацiï дозволяе розпочати ефективш до, результат виконання яких вiдкривае для учня новi аспекти проблеми, що його хвилюе. Будучи мотивованим на ïï виршення, учень знову повторюе коло дiяльностi. Учнi черпають мотивацiю до навчання з внутршнього бачення того, в якому середовищi й суспiльствi вони прагнуть жити, а не зi страху перед екологiчними чи сощальними катастрофами. Мотивацiя учня для кожиоï' наступноï' до на користь людства i довкшля виникае з шформаци про результати та значення попередтх дш щодо економного споживання та свщомого ставлення до ресурс1в, а не шляхом попршення якосл життя. Наочтсть цих результата укрiплюе потребу в тклувант про майбутне.
Отже, формування екологiчноï культури, що грунтуеться на цiннiсному пiдxодi, спрямовуеться на поеднання рацiонального й емоцiйного начал у взаемоввдносинах людини з природою на базi принципiв добра й краси, розуму й свiдомостi, наукових знань i необхвдносп дотримання еколопчного права. Як показало дослiджения, тд час такого розгляду екологiчниx проблем залучаеться емоцiйно-чуттева сфера особистосп, виявляються мотиви, ставлення, почуття учнiв, внаслвдок чого посилюеться пiзнавальний iнтерес до проблем довкшля i поглиблюеться цшшсне сприйняття його. Використання специфiчниx методiв оцiнноï дiяльностi надае можливiсть школярам частше спiлкуватися мiж собою, обмiнюватися iнформацiею, виявляти свое ставлення до проблеми, дшитися переживаннями i вправлятись у рiзниx способах мiжособистiсноï' взаемодп, в яких опосередковано розкриваеться особиспсна значимiсть багатогранноï цiнностi природи.
Перспектива подальшого дослiджения проблеми формування цшшсного ставлення школярiв до природи може бути конкретизована вивченням особливостей цього процесу на уроках та в позаурочнш робот з певних предмепв у загальноосвишх навчальних закладах рiзниx ступенiв, а також спрямована на розробку педагогiчноï системи пiдготовки вчителiв до емоцiйно-оцiнноï дiяльностi у процеи пiзнания природи.
Л1ТЕРАТУРА:
1. Колесник М. О. Еколопчне виховання учшв на засадах «глибинно! екологп» / М. О. Колесник,
B. В. Грубшко. - Тернопшь: Вид-во ТДПУ iм. В. Гнатюка, 2002. - 52 с.
2. Колонькова О. Використання нових методик екологiчного виховання старшокласник1в / О. Колонькова // Бюлопя i хiмiя в школi. - 2002. - № 5. - С. 37-40.
3. Концепщя еколопчно! освгги Укра!ни. - К., 2001. - 23с.
4. Магрламова К. Г. Формування цштсного ставлення до природи у змюта екологiчного виховання учшв загальноосвп'шх шкш / К. Г. Магрламова // Педагопчний процес: теорiя i практика: зб. наук, праць / гол. ред. С. О. Сисоева. - К.: ЕКМО, 2008. - Вип. 1. - С. 141-147.
5. Момот Л. Формування досвщу емоцшно-ощнно! дiяльностi в процем навчання / Л. Л. Момот, Л. I. Ломако // Освгга i управлшня. - 2005. - Т. 8, Ч. 2. - С. 100-105.
6. Николина В. В. Формирование у учащихся эмоционально-ценностного отношения к природе в процессе обучения географи / В. В. Николина // География и экология в школе XXI века. - 2009. -№ 1. - С. 44-51.
7. Плохш З. Сучасний змкт еколопчного виховання / З. Плохш // Рвдна школа. - 2004. - № 10. -
C. 3-6.
8. Уроки для стшкого розвитку: помбник для вчителя навч. курсу за вибором для учшв 8-го класу / авт.-уклад.: О. Пометун, Л. Пилипчатша, Г. Серова та ш. - К.: Логос, 2010. - 79 с.
