CC BY
54
УДК 619: 614.35: 637.7
1ванюк Н. Т., асистент, Микитин Л.С., асистент, © Фомша М.В., старший викладач, к.вет.н. [email protected] Дашковський О.О., доцент, к.вет.н. [email protected] Лье1еський нацюнальнийутеерситет ветеринарногмедицини та бютехнологт iмет С.З. Гжицького
Ф13ЮЛОГ1ЧНА РОЛЬ СЕЛЕНУ ТА ЙОДУ В ОРГАН13М1 РИБ
У дангй cmammi наведет узагалънет лтературт дат про вплыв мшроелемент1в йоду та селену на оргатзм рыб. Остантми роками у багатъох крагнах ceimy значну у вагу придыяютъ ще одному важливому для людини i тварин мтроелемента селену, який м1ститься у рослинних i тваринних тканинах у ктькостях, менших мтъйонних часток. Цей елемент бере участь у процесах окиснення на ргвнг трикарбонових кислот i виконаннг багатъох функцш властивих втамту Е. BiH е складовою антиокислювалъних систем оргатзму i запоб^ае накопиченню в иого тканинах надлиштв втънихрадикалгв. Незамтним мтронутр1ентом для життед1ялъност1 оргатзму е йод. Б1олог1чна роль йоду пов'язана з його участю у ôydoei гормотв щитопод1бног залози ( тироксину, трийодтирозину ) i е ïx незамтним компонентом. Йод являе собою не тмъки eciM добре вгдомим дезтфшуючим i протизапалъним засобом, але е i один гз важливих хгмгчних елемент1в, який володге по справжнъому утеерсалъними д1ями. Невелика ктътстъ йоду мктитъся в багатъох рослинах, м1нералах, tpynmi та eodi. У eodi йод практично не тддаетъсярозчиненню, а також здатний незалежно eid температури повтря перейти у газопод1бний стан. Йод е дуже важливим елементом, без якого буе би неможливим нормалъний 3dopoeuùpicm тварин i людей. Поступав в оргатзм йод разом гз водою, гжею, а також гз повтрям. Завдяки користй diï йоду в оргатзм! формуютъся важливг клтини nid назвою фагоцити, якг призначет знищувати шкгдливих чужор1дних мтрооргатзм1в i вгдновлювати пошкодженг клтини.
Ключов1 слова: селен, йод, риба, нестача мтроелемент1в, дози йоду i селену в оргатзм1риб.
УДК 619: 614.35: 637.7
Иванюк Н.Т., Микитин Л. Е., Фомина М.В., Дашковский О.О.
Львовский националъныйуниверситет ветеринарноймедицины и биотехнологий имени С.З. Гжицкого
ФИЗИОЛОГИЧЕСКАЯ РОЛЬ СЕЛЕНА И ЙОДА В ОРГАНИЗМЕ РЫБ
В данной статье приведены обобщенные литературные данные о влиянии микроэлементов йода и селена на организм рыб. В последние годы во многих странах мира значительное внимание уделяют еще одному важному для человека и животных микроэлементу селену, который содержится в растительных и животных тканях в количествах, меньших миллионных долей. Этот элемент участвует в процессах окисления на уровне трикарбоновых
© 1ванюк Н. Т., Микитин Л.£., Фомша М.В., Дашковський О.О., 2014
287
кислот и выполнении многих функций свойственных витамину Е. Он является составляющей антиокислителъных систем организма и предотвращает накопление в его тканях избытков свободных радикалов. Незаменимым микронутриентом для жизнедеятельности организма является йод. Биологическая роль йода связана с его участием в строении гормонов щитовидной железы (тироксина, трийодтирозина) и является их незаменимым компонентом. Иод представляет собой не только всем хорошо известным дезинфицирующим и противовоспалительным средством, но является одним из важных химических элементов, который обладает по настоящему универсальными действиями. Небольшое количество йода содержится во многих растениях, минералах, грунте и воде. В воде йод практически не поддается растворению, а также способен независимо от температуры воздуха перейти в газообразное состояние. Йод является очень важным элементом, без которого был бы невозможен нормальный здоровый рост животных и людей. Поступает в организм йод вместе с водой, пищей, а также с воздухом. Благодаря полезной действия йода в организме формируются важные клетки под названием фагоциты, которые предназначены уничтожать вредных чужеродных микроорганизмов и восстанавливать поврежденные клетки.
Ключевые слова: селен, йод, рыба, недостаток микроэлементов, дозы йода и селена в организмерыб.
UDC 619: 614.35: 637.7
Ivaniuk N., Mikitin L., Fomina M., Dashkovskyy O.
Lviv national university of veterinary medicine and biotechnology named after S.Z. Gzhytskyj. THE PHYSIOLOGICAL ROLE OF SELENIUM AND IODINE IN THE BODY
OF FISH
This article presents the summarized literature data on the effect of trace elements iodine and selenium on the body of the fish. In recent years, many countries have paid much attention to one important for human and animal trace element selenium, which is found in plant and animal tissues in amounts smaller ppm. This element is involved in the processes of oxidation in the tricarboxylic acid levels and performance of many features characteristic of vitamin E. It is a component of the body's antioxidant and prevents the accumulation in the tissues of excess free radicals. Indispensable micronutrient for the life of the body is iodine. The biological role of iodine is related to its participation in the structure of thyroid hormones (thyroxine, tryyodtyrozynu) is their indispensable component. Iodine is not only all well known disinfectant and anti-inflammatory agent, but is also one of the most important chemical element that has a truly universal action. A small amount of iodine found in many plants, minerals, soil and water. In water, iodine is virtually impossible to dissolve and capable regardless of temperature jump in the gaseous state. Iodine is an essential element without which it would be impossible to normal healthy growth of animals and humans. Enrollment in the iodine with water, food and the air. Thanks to the useful effect of iodine in the body are formed important cells called phagocytes, which are designed to destroy harmful microorganisms and foreign repair damaged cells.
288
Key words: selenium, iodine, fish, lack of micronutrients doses of iodine and selenium in fish.
Мжроелементи мктяться у тваринному оргашзм1 в мшмальних кшькостях, але тим не менше, вони необхщш для нормального росту i здшснення важливих функцш - дихання, кровотворення, розмноження та ш. Мжроелементи беруть участь в утворенш скелета i гемоглобшу кров1, в пщтриманш осмотичного тиску i кислотно-лужно! piBHOBarH, активують ферментативну i гормональну д1яльшсть [3, 6].
Роль мжроелеменив в оргашзм1 риб схожа з ïx д1ею, що i в шших тварин. Основна вщмшшсть вщ тварин в тому, що риби одержують мшроелементи не лише з 1жею, але й безпосередньо i3 води, що при сучасному забрудненш водойм потребуе тдвищено! уваги до накопичення ïx в тканинах риб.
Обмш речовин в оргашзм1 ставових риб, зокрема коропа, залежить вщ вмюту м1кроелемент1в у рацюш риб та у водг Серед м1кроелемент1в води природних водойм особливе мкце займае селен, який характеризуеться широким спектром бюлопчно! дп в оргашзм1 тварин, у тому числ1 у риб. Bmîct селену у вод1 i в кормах, яю використовуються для год1вл1 риб, коливаеться в широких межах i залежить вщ геох1м1чних особливостей окремих природних зон. Вплив селену на обмш речовин i ф1зюлопчш функцп в оргашзм1 риб вивчено мало [1]. Селен - необхщний елемент живлення. Волод1е високою б1ох1м1чною актившстю. Разом з в1тамшом Е вш бере участь в регуляци перекисного окисления лшщ1в i в антиоксидантнш систем! оргашзму, захищае кл1тини вщ пошкоджуючо! дп перекиав. Селен входить до складу глютатюнпероксидази, яка обеззаражуе виникаюч1 в процеЫ автоокислення жир1в пероксидази. При дефщит1 в1тамшу Е потреба в селеш зростае. 1снуе певна залежшсть м1ж селеном, токоферолом i Ырковмюними амшокислотами. Нестача токоферолу i селену сповшьнюе перетворення метюншу в цистин, i цистин стае незамшною амшокислотою. При його нестач1 у тварин виникае м'язова дистроф1я. Для риб, багатих ненасиченими легкоокислюючими жирними кислотами, присутшсть в оргашзм1 достатньо! кшькост1 речовин,яю беруть участь в протиокислюючому захист1, дуже важлива. Оскшьки селен, в!тамш Е, метюнш е незамшними факторами харчування, тобто не синтезуються в оргашзм1, вони повинш надходити з 1жею [5].
Дефщит селену викликае у риб втрату апетиту, сповшьнений рух, депресш росту, пщвищену смертшсть. У риб вщм1чаеться м'язова дистроф1я, жирова дегенеращя печшки, накопичення рщини в черевнш порожниш, гемол1з еритроцит1в, зниження гематокриту. U,i ознаки свщчать про послабления та виснаження антиоксидантно! системи. Велика кшьккть ненасичених жирних кислот в кормах збшьшуе потреби риб у в!тамш! Е та селеш.
За даними р1зних автор iß [2], потреба в селеш у р1зних вид1в риб коливаеться в основних межах 0,15-0,5 мг/кг корму. Pi3Hi комбшацп селену та в!тамшу Е можуть запоб1гти ознакам дефщиту селену: наприклад, у форел1 -високий bmîct селену (0,9 мг/кг) i пор1вняно невелика концентрация в1тамшу Е (41 мг/кг), у лосося - на фош низького р1вня селену в корм1 (0,1 мг/кг)
289
пщвищена кшькють в1тамшу Е (500 мг/кг). Для канального сома р1вень селену 0,25 мг/кг I 30 мг/кг в1тамшу Е з кормом. Цд дози були достатшми для нормального росту риб I активное^ глютатюнпероксидази.
У великих кшькостях селен шкщливий. Токсичними називають дози вщ 3 до 15 мг/кг. Наприклад, у канального сома при додаванш 13 мг селену 1 у форел! - 15 мг/кг корму виявили зниження апетиту, засвоювашсть 1ж1, вщетавання у рост!, збшьшення глжогену в печшщ.
Надлишок селену у форел! виводиться через зябра. При концентраци селену вщ 0,38 до 13 мг/кг корму в тканинах риб виявлено вщносно невелик! змши у вмкт! селену. Отже, вш не накопичуеться в оргашзм! под1бно до важких метал1в, але при цьому не заважае при високш концентраци його в корм! виявляти токсичну дш на риб. Селен, який виводиться з оргашзму риб збшьшуе забруднення водойми. Риби легко абсорбують селен ¿з води, де в1н знаходиться у вигляд1 розчинних ¿он1в. Надлишок цього мжроелементу у вод11 кормах мае токсичний вплив на риб. Зазначимо, що ф1з1олого-б1ох1м1чн1 механ1зми впливу селену на оргашзм риб з'ясовано ще не повн1стю. Недостатньо вивчена також токсична д1я селену на риб за високого його вм1сту у вод!^[9].
Иод - необхщний елемент живлення тварин, хоча потр1бна доза у ньому е дуже малою. Б1льше половини всього йоду оргашзму входить в склад гормошв щитовидно! залози - тироксин I трийодтиронш, як1 регулюють метабол1чну актившеть тварин, в тому числ1 I риб. Ц1 гормони в1д1грають велику роль в окислювальних процесах кл1тин, в зд1йсненн1 нейромускулярного контролю, циркулюючих р1дин, росту риб. Деф1цит йоду порушуе д1яльн1сть щитовидно! залози, при цьому з'еднувальна тканина И розростаеться, утворюючи зоб. Недостатня к1льк1сть йоду в !ш знижуе його р1вень в орган1зм1 I призводить до пригшченого росту ще до появи ознак г1пертроф1! щитовидно! залози. Вщм!чено, що концентрац!я йоду в корм! в кшькост! 0,1 мг/кг не викликала депрес!! росту ! змш щитовидно! залози, але знизила запаси йоду в тифощних тканинах [7].
Додавання йоду в пастопод!бн! корми двол!ткам райдужно! форел! викликало прискорення росту, р!зке зб!льшення загального йоду в плазм! кров!. Иод легко поступав через зябра риб ¿з води ! активно виводиться ¿з !ж! в шлунково - кишковому тракт!. Морська вода м!стить значно больше йоду, н!ж пр!сна, тому морсью риби звичайно не потерпають в!д його деф!циту. В прюних водах вм!ст йоду може бути мммальним. Тому пр!сноводн! риби бшьше залежать в!д джерела йоду в !жг В середньому потреба риб у йод!, за даними р!зних автор!в, можуть коливатися в межах 1,0-4,0 мг/кг [8].
Багатим джерелом йоду в !ж! риб можуть бути морсью рослини ! тварини. Мука ¿з мойви м!стить йод в кшькост! 5-10, а ¿з бшо! риби - навпъ 60-90 мг/кг. В морських рослинах вм!ст йоду шод! бувае дуже високий. Наприклад, бур! водорост! накопичують йод в сотш ! тисяч! раз бшыле, шж його м!ститься в морськш вод!. Р!вень йоду в сухш речовин! цих водоростей досягае 1600-8000 мг/кг [10].
290
Згщно ряду aBTopiß кшьккть йоду в рибнш мущ в середньому складае 2,6, в м'ясо-юстковому - 1,2-1,3 мг/кг. Значно менше йоду в рослинних 1нгред1ентах, де його р1вень не перевищуе 0,3-0,4 мг/кг, i ще нижче 0,06-0,2 мг/кг - в зерш злакових i бобових. В продуктах мшробюсинтезу вш коливаеться в межах 0,3-0,5, в сухих молочних продуктах - 0,04-0,4 мг/кг.
Висновки. Оскшьки ф1зюлопчш i токсичш дози селену близью та недостатньо точно вивчеш, то, перш за все перед тим, як додавати мжроелемент до рацюну, необхщно ретельно перев1рити його присутшсть у вод1 i кормових добавках.
Враховуючи, що наша зона вщноситься до дефщиту по йоду, то необхщно звернути увагу на його bmîct в кормах.
Л1тература
1. Засекш Д. А. Мошторинг важких метал1в у довк1лл1 та способи зниження ïx надлишку в oprarn3Mi тварин: Автореф. дис. д-ра вет. наук: 16.00.06 / Нац. аграр. ун-т. - К., 2002. - 40 с.
2. Кравщв Р.Й., Калин Б.М. Пор1вняльний bmîct мшроелеменив i важких метал1в у кормах, вод1 та грунтах р1зних 6ioreoxiMÎ4HHx райошв Прикарпаття // Науковий BicHHK ЛНАВМ îm. С.З. Гжицького. - Льв1в, 2005. - Т. 7, № 4 (27). - ч. 2. - С. 287-290.
3. Крась С., Грициняк I., 1ккерт О., Глазунова К. Вплив сполук селену на стан системи антиоксидантного захисту та процеси перекисного окисления лшщ1в у тканинах koponib звичайних // Bîchhk Льв1в. ун-ту. Сер1я бюлопчна. -Льв1в, 2008. Вип. 48. С. 157-161.
4. Кудряшова A.A. Экологическая и товароведная экспертиза рыбных товаров / A.A. Кудряшова. - Москва: «Колос», 2007. - 354 с.
5. Мерва А. В., Янович В. Г. Актившсть антиоксидантно! системи в тканинах коропа за р1зним bmîctom селену у вод1 // Наук.-техн. бюлетень. 2006. № 1, 2. С. 79-82.
6. Мшеральне живлення тварин / За ред. Г.Т. Кл1ценка, М.Ф. Кулика, M B. Косенка, В.Т. Л1совенка. - Khïb: „Cbît", 2001. - 576 с.
7. Петр1в В. Б. Концентращя йоду в скелетних м'язах коропа i товстолобика за р1зного вм1сту йоду в вод1 / В. Б. Петр1в // Наук-техн. Бюл. 1нституту б1ологй' тварин i ДНКК1 вет. преп. та корм.доб. - Льв1в, 2006. - В.7, № 1, 2. - С.131-134.
8. Mertz W. Trace Elements in Human and Animal Nutrition. Acad. Press. -1987. - Vol. 1, №2. - 1024 p.
9. Underwood E.G. Trace elements in human and animal nutrition - 4-rd ed. -New York: Acad. Press, 1987. - 402 p.
10. www.fishindustry.net/marketingres earches.
Рецензент - д.вет.н., професор Головач П.1.
291
