CC BY
22
5. Кулагин Ю.З. Индустриальная дендроэкология и прогнозирование / Ю.З. Кулагин. - М. : Изд-во "Наука", 1985. - 116 с.
6. Левонтин Р.С. Генетические основы эволюции / Р.С. Левонтин. - М. : Изд-во "Мир", 1978. - 351 с.
7. Луцишин О.Г. Макроморфолопчш змши реакцн-вщповщ рослинних органiзмiв дерев-них вуличних насаджень Кивського мегаполiсу при стресових рiвнях техногенного забруднення / О.Г. Луцишин, В.Г. Радченко, Н.В. Палапа, П.П. Яворовський // Доповщ НАН Украши : наук.-теор. журнал. - 2010. - № 6. - С. 180-187.
8. Мамаев С.А. Основные принципы методики исследования внутривидовой изменчивости древесных растений / С.А. Мамаев // Индивидуальная эколого-географическая изменчивость растений : сб. науч. тр. - Свердловск : Изд-во Урал. науч. центр АН СССР. - 1975. - Вып. 94. - С. 3-14.
9. Удовенко Г.В. Диагностика устойчивости растений к стрессовым воздействия / Г.В. Удовенко. - Л. : Изд-во АН СССР, 1988. - 228 с.
10. Хочачка П. Стратегия биохимической адаптации / П. Хочачка, Дж. Сомеро. - М. : Изд-во "Мир", 1977. - 398 с.
11. Шишкин М.А. Фенотипические реакции и эволюционный процесс. (Еще раз об эволюционной теории модификаций) / М.А. Шишкин // Экология и эволюционная теория : сб. науч. тр. - М. : Изд-во "Наука", 1984. - С. 196-216.
Олексшченко Н.О., Борщевський М.О., Китаев О.1. Внутршньовидо-Bi адаптацшш якост Rhus typhina L. в умовах урбоедафотошв Киева
Дослщжено внутршньовидову мшливють щдикаторних морфофiзiологiчних по-казниюв функцюнального стану сумаха пухнастого (Rhus typhina L.) у техногенно тран-сформованих урбоедафотопах Киева: ампл^уда мшливост фггошдикаторних показни-юв i оцшка !х адаитацшного потенцiалу. Для оцшювання адаптацiйних реакцiй рослин використано показники, якi характеризують функцiональний стан рослин: площа, дов-жина, ширина, шдекс форми листкiв, рiчний прирют пагонiв, iндекс шдукцн флуорис-ценцн хлорофiлу Fm. Аналiз динамики i виявлення закономiрностей мiнливостi дае змо-гу визначити спрямованiсть адаитацшних змш на рiвнi виду i встановити адаптацiйний потенцiал як штегральну величину рiзних видiв адаптацн.
Olekseychenko N.A., Borschevsky MA., Kitaev O.I. The Intraspecific Adaptive Features of Rhus Typhina L. under the Conditions of Kiev's Urban Habitats
The intraspecific variability of the indicator morphofysiologic features of the staghorn sumac (Rhus typhina L.) functional state as technogenically transformed urbanhabitats in Kyiv: amplitude of their variability, direction of the indicator signs variability, and also their adaptive capacity estimation are studied. The plants adaptive responses are used in order to evaluate the following indicators: area, length, width, shape index of leaves, the annual growth of trees, index of chlorophyll fluorescence induction Fm. The analysis of dynamics and variability definition patterns allow to determine the direction of adaptive changes at the species level and set the adaptive capacity as the integral value of different types of adaptation.
Keywords: adaptive features, variability, adaptive capacity, plant, urban habitat, annual growth, species.
УДК 630*31:338.2.001.573(075.8) Доц. О.М. Адамовський, канд. екон. наук -
НЛТУ Украти, м. Львiв
ЕВОЛЮЦ1Я П1ДХОД1В ДО МЕНЕДЖМЕНТУ Л1СОВИХ ЕКОСИСТЕМ
Простежено еволющю шдход1в до менеджменту люових екосистем. Розглянуто та проанал1зовано основш положення таких шдход1в: максишзацш сталого врожаю, багато-щлъового використання сталого врожаю, природно-функцюнуючих люових екосистем та сталих екосистем "людина - лю". Зазначено ключов1 науков1 пращ та м1жнародне законо-давче шдгрунтя формування сучасного шдходу до менеджменту люових екосистем. Обгрунтовано необхщшстъ такого менеджменту люових екосистем, який би забезпечу-вав, окрiм досягнення максимально! продуктивност деревосташв, захист та вщновлення важливих еколопчних структур, функций 1 процесiв у тривалому часовому горизонт!.
Ключовг слова: екосистема, менеджмент люових екосистем, стале люокористу-вання, бюрозмаитя, антропогенний вплив, лiсовi ресурси, системний пiдхiд.
У процесД iсторичного розвитку сформувалося чотири головних пiдходи до поняття " сталi лiси". Звичайно, дискусп щодо цих пiдходiв ще тривають мiж дослiдниками рiзних галузей (табл.). Жоден з наведених пiдходiв не е кращим за iншi, оскДльки кожен з них ще спричиняе суперечки в наукових колах. Однак четвертий пiдхiд е поеднанням попереднДх трьох i таким чином е найщкавДшим з аналiтичноí та полггично! точок зору [4]. Одним iз головних завдань, якi пос-тають сьогоднi перед свiтовою лДсовою галуззю, е глибоке розумiння, правиль-не трактування кожного пiдходу, а також змога переконливо пояснити рiзницю мiж ними.
Табл. Характеристики mdxodie до менеджменту лкових екосистем
Характеристика Шдхщ
1. Сталий врожай (sustained yield) 2. Багатоцшьове використання ста- лого врожаю (multiple use-sustained yield) 3. Шриродно-фун-кцiонуючi лiсовi екосистеми (naturally functioning forest ecosystems) 4. Сталi екосистеми "людина -лгс" (sustainable human-forest ecosystems)
Вщносини лю-дина-природа Людина домiнуe над природою Людина значною мiрою iгноруeться Людина i природа ствюнують
Врахування потреб населения у планувант Не явне; деко-ли у попит на деревину Не явне(деколи у попии на товари та послуги лiсу) Немае Визначальнi в контекстi охо-рони довкiлля
Виходи та ста-ни лiсовоí екосистеми Комерцiйна деревина Деревина, водт ресурси, корм, рекреация, жива природа Лiсовi композицл, структури та проце-си; природт види Все перераховане
П/дх/д 1. Сталий врожай комерцтног деревини. У традицшному менеджмент лкових ресурсов основою забезпечення рiвномiрних потокДв деревно! продукцií виступала органiзацiя системи власностД на лiсовi дiлянки.
Для глибшого розумiння того, чому Ддея рiвномiрного потоку деревно! продукцií так мщно укорiнилась у свiтогляд та науковi дослiдження, необхiдно звернутись до 1х витокiв, а саме тмецьких лiсiвникiв Х1Х ст. Тодi переважна бшьшкть лiсiв Нмеччини була в державнш власностi i зазнавала штенсивного лiсокористування протягом столiть. Для уникнення виснаження лiсових запасДв було запропоновано забезпечувати 11 рiвномiрнi потоки. Шзшше, головною метою лiсовоí полДтики в бiльшостi кра1н бвропи стала самодостатшсть вироб-ництва деревини, головним економiчним принципом стае стабiльнiсть [1].
УсД щ фактори допомогли створити психологiчний клiмат, в якому орга-нiзацiя лДсу ототожнювалася з врожаем у регульованому лДсД Д стала взДрцем менеджменту лДсДв бвропи того часу. ВДдомД науковцД зД США Бернард Фернов, Карл Шенк та ГДффорд ПДнчот отримували лкДвничу освДту в Шмеччиш, де те-орДя "регулювання лДсу" була в зент, навколо якого оргашзовувалося ведення всього лДсового господарства. Тому ця Ддея була перенесена до США без жод-них змДн.
Небезпека повно! втрати деревних ресурсДв спричинила виникнення бвропейсько! Дде1 забезпечення безперервного потоку деревини. КрДм цього, ро-
зумiння можливосп тако1 втрати викликало необхiднiсть створення професií ль авника, сповiльнення темшв приватизацií лiсiв та появи нащональних лiсiв. Необхiднiсть забезпечення виробництва безперервним потоком деревини слу-гувала штелектуальним базисом для створення ново1 лк1вничо1 професп, а над-мiрна вирубка та нестача деревини стала полггичним базисом для створення нащональних лiсiв.
"Сталий врожай" лiсових ресурсов у цьому контекстi забезпечувався такими обмеженнями на рубку та збiр, якi протягом тривалого (несюнченого) промiжку часу забезпечували б постшний потiк ресурсiв та íх реиродукцда. Ль совий менеджмент зосереджувався на врожа!' екстенсивного природного лiсу. Зпдно з цим шдходом, врожай повинен бути рiвномiрним i постшним, а лк зав-жди повинен надавати однаковий об'ем ресурсiв. Однак застосування цього шд-ходу обмежувалося державними лками, оскiльки на приватних територiях ви-рощування деревини загалом не було прибутковим. Пiдхiд "сталого врожаю" був единим i беззаперечним до 60-х ротв минулого столiття.
бвропейська освiта американських лiсiвникiв у поеднанш з занепо-коенням дефiциту деревини спричинили таке лiсове регулювання, в якому за-безпечувалось безперервне виробництво лiсових ресуров. Рiзниця у менеджмента лкових ресурс1в мiж Европою та США була зумовлена тим, що бшь-шiсть американських лкозагопвельних потужностей, на вiдмiну вiд европейсь-ких, були приватними, тому шд час прийняття управлiнських рiшень тут зде-бшьшого домiнували критерií, базоваш на витратах та прибутках.
Крш цього, бiльшу частину врожаю у США на межi Х1Х та ХХ ст. отри-мували з великих стиглих та перестiйних природних лiсiв, тобто отримання значних кшькостей деревини не потребувало вiдповiдних швестицш. Таке лко-користування не потребувало складних управлiнських рiшень та моделей, однак висою рiвнi лкозаготавель значно перевищували прирiст дiловоí деревини, що не змогло забезпечити сталий врожай у довготермшовш перспектива
Менеджмент лкокористування за пiдходом сталого врожаю дос е дис-кусiйним, оскшьки навiть сьогоднi на практицi менеджмент лише декшькох невеликих лкових дшянок дiйсно досяг "повнiстю регульованого" стану, в якому прирiст дорiвнюе врожаю. Бшьше того, невеликi лковласники проводять рубки зрiдка, а приватш лiси, у середньому, змiнюють свого власника кожш десять рокiв, що призводить до змiн у лкокористуванш та спричиняе труднощi мош-торингу i юридичного забезпечення вимог сталого лiсокористування.
Сьогоднi багато краш встановлюють правила лкокористування, ят за-безпечують збереження грунтового покрову, водних ресурс1в та регенерацию зрубаних деревостанiв на розумному рiвнi з даловою деревиною. Виконання ль сокористувачами цих правил покладено на державнi служби незалежно вiд форм власностi на лки. На практицi, набагато простiше контролювати дотри-мання вимог та проводити монiторинг росту лiсiв, нiж вщстежувати та ощню-вати врожа1 з плином часу
П/дх/д 2. Багатоцтьове використання сталого врожаю. У середиш ХХ ст. швидкий розвиток економши США та Европи та, ввдповвдно, зростання доб-робуту та мобшьносп населения призвели до рiзкого зростання попиту на рек-
реацДю, особливо на територДях державних лiсiв. КонкуренцДя мiж лiсовою про-дукцДю та послугами у Bcix державних лках стае очевидною. Розпочинаються першi громадськД протести проти суцiльних рубок у лках всiх форм власностi.
У 1960 р. у США було прийнято Акт багатоцДльового використання ста-лого врожаю (The Multiple Use-Sustained Yield Act), який офДцДйно узаконив Дн-шi виходи лДсокористування (окрДм наявних деревини та води) як цш национального лДсового менеджменту. До таких виходДв вДднесли риб, диких тварин, корми та рекреацДю. Тобто лiс перестали розглядати лише як сукупнДсть дерев, а сукупнкть дерев - лише як деревину. Ландшафт, грунт i вода, трава та чагар-ники, риба та дикД тварини стають частинами багатощльового лкокористування. З прийняттям ще1 парадигми виходи лiсових ресурсДв поповнюються ще й такими послугами, як розвинена та нерозвинена рекреац1я, вiзуальна якiсть, рекреацiйне рибальство та мисливство, пiдвищена турбота про яккть води.
Задоволення попиту на деревину призвело до iнтенсифiкацií менеджменту в лках приватно!' та державно!' власностi та започаткувало подальшi супереч-ностi. Завдяки зростанню цiн на деревину, вдосконаленню податкових структур та покращенню протипожежного захисту значно зросли довготермiновi приват-нi iнвестицií у ростучу деревину на дiлянках лДсово!' промисловостi. ЛДсорозсад-ники (tree farming) стають домДнантними в лiсовому менеджмент багатьох великих та малих приватних лiсiв, разом iз визнанням власниками того, що гро-мадськкть зацiкавлена не тiльки в деревиш а й у наборi товарiв та послуг iз дД-лянки лку. ЛДсовий менеджмент на державних землях наставав цей приклад, часто повторюючи Днтенсивний менеджмент приватних лДсДв.
Значний iнтерес починають викликати процеси прийняття рiшень для знаходження кращих набор1в виходДв виробництва на приватних i державних землях. ЕкономДчний аналiз розглядають як найкращий спосДб оцДнювання та розподДлу ресурсiв у бДзнесД та управлiннi. Базовi позицп лДсовоД економiки стають необхiдними для спещалктДв лДсового господарства, особливо!' уваги заслу-говують питання розподДлу та багатощльового використання лДсових ресурсiв. Для нормування земель та бюджетiв, вирДшення земельних конфлДктДв, знаходження компромДсДв та вартiсноí оцДнки рДзних типДв використання лДсових земель використовують таю Днструменти, як: аналiз вигДд i витрат, рентабельнiсть капiталовкладень, математичне програмування (здебiльшого лiнiйне), теор1я спДльного виробництва.
Головною метою лДсового господарства та лкових шкДл стае багато-цiльове використання сталого врожаю. Врахування цiеí ново!' парадигми вДдбу-валось шляхом перегляду наявних лДсових програм, шдходДв та пДдручникДв (лД-сДвництво, екологДя, рекреацДя, рибальство, менеджмент водних ресурсДв, лан-дшафтна архДтектура тощо) та змДни акцентДв у законодавствД та лДсовому гос-подарствД загалом.
Наприклад, розробленД ЛДсовою службою США повнДстю штегроваш 100-рДчнД стратегДчнД плани для всДх нацДональних лДсДв втДлили у практику лДсо-користування емшричш, аналДгичш та науковД можливостД [5]. Впровадження цих планДв стало рушДйною силою об'еднання декДлькох сценарив багатоцДльо-вого використання сталого врожаю у нових реалДях наближеного до природи лД-сокористування.
nidxid 3. Природно-фунщюнуючг nicoei екосистеми. Цей тдхщ бере за основу вщносини людини i природи, даючи змогу тсу, максимально можливою Mi-рою, розвиватись самоспйно, без iстотного антропогенного втручання. Прийнят-тя натуралктично! системи ценностей передбачае, що все, що робить природа, краще, нiж те, що робить людина, тобто перспективу повного домшування природи над людиною. Типовими позициями лiсовоí поливки стають: створення парюв та природних резерватов; виключення боротьби зi шкщниками лiсу, хворобами та пожежами; загальне скорочення лiсогосподарськоí активностi.
На вщмшу вiд попереднiх пiдходiв, у яких лiсiвники намагалися забезпе-чити ефективний менеджмент та мудре використання лкових ресурсов, природ-но-функцiонуючi лiсовi екосистеми повинш гарантувати захист природно! краси територш вiд використання. Головними стають рекреащйш та духовнi цiнностi.
У другш половинi ХХ ст. у розвинених кра'нах потужний екологiчний рух спричинив прийняття значно! кiлькостi природоохоронних закошв, якi були покликанi змшити попереднi акценти лiсовоí полiтики щодо використання природних ресурсов для економiчного розвитку. Ухваленi закони дають i сьогоднi, вони вiдразу ж позначились на процесах прийняття ртень шляхом учасп у них мкцевих громад та розробки iнтегрованих плашв мiждисциплiнарними групами.
Однак, швидкий розвиток та зростання кзлькосп екологiчних наук (еко-лопя, бiоекологiя, геоекологiя, еколопя с./г., екологiчний мошторинг, менеджмент та аудит, медична екологiя, ядерна i радiацiйна безпека та радюбюло-пя) забезпечив збереження природних екосистем i !'х генетичного вмкту, до того як вони будуть остаточно втрачеш. Зростаюча полiтична цшшсть еколопч-них проблем призвела до нових полгтичних рiшень.
Одним !з шляхов вирiшення проблем щодо збереження лкгв, запропоно-ваних здебiльшого науковцями-бюлогами, було створення великих охоронних територш, в яких природш процеси могли б ввдбуватися без вдаутного антропогенного втручання. Таю територп призначеш для захисту та шдтримки бюло-пчного розма'ття та природних ресурав, забезпечення освгтшх цшей прикладами природшх лкових ироцес1в та слугуе альтернативою штенсивного лкоко-ристування на шших дшянках тсу [2].
М!жшродним законодавчим шдгрунтям створення природоохоронних територш стала Стокгольмська декларация Конференцп ООН з питань навко-лишнього середовища (1972 р.), у якш наголошувалося на тому, що захист зраз-тв усх головних тишв екосистем повинен бути фундаментальною вимогою на-цiональних програм охорони природи. З того часу охорона таких екосистем стала основним принципом створення бюлопчних заповедников, що отримали шд-тримку юлькома мiжнародними договорами та резолющями ООН - зокрема Свтовий природний протокол 1982 р., Декларащя Рiо-де-Жанейро 1992 р. i Йоганнесбурзька декларацiя 2002 р. Укра'нське законодавство визначае типи природоохоронних територп дещо iнакше, хоча i зберкае основш принципи.
Сьогодш Мiжнародний союз охорони природи (International Union for Conservation of Nature, IUCN) видшяе шкть категорiй охоронних територiй:
I. Заповедник суворого режиму (Ia - бюсферний заповiдник, Ib - дика терито-рiя) - територiя з найвищим рiвнем захисту, що охороняеться для збереження екосистеми та наукових досладжень.
II. Нацюнальний парк - охоронна територiя, призначена переважно для захис-ту екосистеми й еколопчного туризму.
III. Пам'ятка природи - охоронна територiя, призначена переважно для збере-ження специфiчних особливостей природи.
IV. Заказник - територiя для охорони окремих ввддв: охоронна теритс^я, призначена переважно для охорони окремих ввддв, часто з навмисним втручанням в екосистему.
V. Охоронний рельеф - охоронна теритс^я, призначена переважно для захис-ту рельефу/ландшафту та туризму.
VI. Територiя контрольованого природовикористання - охоронна теритс^я, призначена переважно для довготермшового економiчного використання природно'1 екосистеми.
У ХХ1 ст. важко знайти повнДстю " природнi" територй. Багато прихиль-никДв цього пiдходу хочуть, щоб лiси складалися лише з великих стиглих та пе-рестДйних первiсних деревостанiв. Вони не сприймають великомасштабнi збу-рення, якi Дсторично створили такi територй'. Цей шдхДд досi е популярним серед багатьох заДнтересованих осiб, невдоволених значними темпами лкозаготД-вель, суцiльних рубок та Днтенсивним лiсокористуванням.
nidxid 4. Cmani екосистеми "людина - nie". СтрДмке зростання судових позовiв та проблем, пов'язаних iз забрудненням довкДлля наприкiнцi ХХ ст. призвели до появи нового шдходу, який Днтегрував всi попереднi точки зору. Сьогодш такий пiдхiд називають: "сталi екосистеми "людина - лк" (sustainable human-forest ecosystems) або "стале лiсове господарство" (sustainable forestry) та "менеджмент екосистем" (ecosystem management), однак схвалення концепцп "менеджменту екосистем" на державному рДвш багатьох кра!н передбачае на-самперед ïï глибоке розумiння та комплексне використання.
Бiльшiсть понять щодо природно-функщонуючих лiсових екосистем (пiдхiд 3) актуальнД i в цьому пiдходi. Головною його вiдмiннiстю е врахування того, що людськi популяци постiйно розвиваються в лiсi або поруч iз ним i ïх потреби та вДдношення до лДсових ресурсiв постДйно змДнюються. Цей шдхДд передбачае обгрунтоване i кероване спiвiснування людини та природи. ВДн та-кож базуеться на прагматичному факта, що лки, на вДдмДну вДд людей, не приймають рiшень щодо лiсокористування. НайважливДшими показниками цього шдходу е прогнозування розвитку людських популяцш i демографц та вимiрювання i прогнозування стану природних екосистем.
СьогоднД iснуе багато рДзних визначень цього пДдходу, кожне з яких вД-дображае конкретнД перспективи науково! школи або агентства. СпДльною ри-сою всДх сучасних визначень е те, що це певна фДлософДя, яка намагаеться вДд-повДдати хитким цДнностям суспДльства та прДоритетам лДсДв [5]. ЦД щнностД включають у себе колишню утилДтарну мету максимально! продуктивностД де-ревостанДв, до яко! додаеться вимога захисту та вДдновлення важливих екологДч-них структур, функцДй та процесДв у тривалому часовому горизонт!
Акцент на сталостД лДсових екосистем збДльшуе заклопотанДсть лДсоко-ристувачДв природними процесами, бюрозмайтям та стшкктю лДсових екосистем як частини великих ландшафтДв, котрД здебДльшого охоплюють декДлька лД-сових дДлянок рДзних власникДв. Головна змДна в лДсовому мисленнД, базованого
на екосистемному менеджмента, полягае у вiдмовi вщ концепцп сталого потоку деревини як универсально!' домiнуючоí мети i замши парадигми з управлiння системою загалом на управлiння í"í пiдсистемами для рiзних цiлей [3].
Водночас як лкове господарство завжди зацiкавлене у шдтримщ розпо-дшу лiсових умов (як у "регульованому лiсi") для шдтримки бажаних лiсових виходiв з плином часу, ця точка зору розширюе перелiк бажаних результатiв i лкових умов шляхом врахування бшьшо!' кiлькостi елементав функцiонування екосистем, процеав i структур. Також якiсть i просторовий розподiл мiсць проживания диких тварин багатьох видiв у лковому ландшафтi, особливо немис-ливських видiв, якi е важливими змшними стану екосистеми. Необхiдно також вщзначити, що критерй' ощнки стiйкостi екосистеми сьогодш ще недостатньо вивченi, особливо коли у функцда мети включеш всi аспекти стiйкостi.
Лiтература
1. Адамовський О.М. 1дея сталого люокористування у ретроспективi / О.М. Адамовський // Регiональна економжа : наук.-практ. журнал. - 2009. - № 3 (53). - С. 233-240.
2. Экосистемы и благосостояние людей: рамки оценки. Island Press. Washington. Kovelo. London. World Resources Institute 2005. [Электронный ресурс]. - Доступный с http://www.unep. org/maweb/documents/MA_A framework for Assessment_RUS.pdf
3. Forest Ecosystem Management Assessment / J.W. Thomas [et al...]. Forest ecosystem management: an ecological, economic, and social assessment. U.S. Government Printing Office. - 1993. -1000 p.
4. Forest Management: to Sustain Ecological, Economic and Social Values / by Lawrence S. Davis, K. Norman Johnson, Pete Bettinger, Theodore E. Howard. - 4th edition. McGraw-Hill Higher education. - 2005. - 816 p.
5. Salawasser, Hai. Ecosystem management: Can it sustain diversity and productivity? / Hai Sala-wasser // Journal of forestry. - 1994. - Vol. 92, № 8. - Pp. 6-10.
Адамовский А.Н. Эволюция подходов к менеджменту лесных экосистем
Прослежена эволюция подходов к менеджменту лесных экосистем. Рассмотрены и проанализированы главные положения таких подходов: максимизация устойчивого урожая, многоцелевого использования устойчивого урожая, естественно-функционирующих лесных экосистем и устойчивых экосистем "человек - лес". Указаны ключевые научные труды и международная законодательная основа формирования современного подхода к менеджменту лесных экосистем. Обоснована необходимость такого менеджмента лесных экосистем, который обеспечивал бы, кроме достижения максимальной продуктивности древостоев, защиту и возобновление важных экологических структур, функций и процессов в длительном временном горизонте.
Ключевые слова: экосистема, менеджмент лесных экосистем, устойчивое лесопользование, биоразнообразие, антропогенное влияние, лесные ресурсы, системный подход.
AdamovskyA.M. Approaches to the Forest Ecosystem Management Evolution
The approaches to the forest ecosystem management evolution are considered. The basics of such approaches are the following: sustained yield, multiple use-sustained yields, naturally functioning forest ecosystems and sustainable human-forest ecosystems as well. Key scientific papers and the International legal basis for modern forest ecosystem management formation are specified. The necessity of such forest ecosystem management that would provide both maximizing stands productivity and critical ecological structures functions and processes protection and restoration, in a long time horizon achieving is grounded.
Keywords: ecosystem, forest ecosystem management, sustainable forestry, biodiversity, anthropogenic impact, forest resources, system approach.
