CC BY
21
mentation and compliance. For covering the gaps in existing agreements, three options are available:
a. amendment of existing conventions
b. adopting of piecemeal approach
c. or the conclusion of a comprehensive agreement on forests taking into account all functions of forests in a balanced way.
There are several strong arguments in favor of the third option, i.e. the development of a forest convention. First, in contrast to the actual situation where forest issues are dispersed under more than one multilateral instrument, they would be more visible if addressed under a single instrument. Second, it could be potentially detrimental to forests to focus attention only on synergies among existing treaties. Third, if forest issues are dealt under separate agreements, it is difficult to balance the value of forests as a resource with the value of forests as a source of products.
However, there are a lot of obstacles that have to be removed before a forest convention can be agreed on. There is a general decrease in willingness to come to global agreements. In addition, the forest convention issues had been postponed several times and it is not sure when the next "window of opportunity" will open. Moreover, there are still efforts to integrate forest issues as a protocolo to the CBD.
To conclude, the question in the title of the presentation can be answered as follows: Yes, the international forest regime could be a pivotal part of Global Environmental Governance. For that purpose, it should be strengthened, especially in the form of a global convention on forests for their protection and their sustainable use. Otherwise the danger might occur that forest issues will not be dealt wityh adequately within the emerging system of global environmental rule-making. We should not forget that sustainable managed forests - the word sustainable has to be stressed - will serve as important sources for wood as a renewable resource and other products and services in future, too.
УДК 581.5 Проф. С.М. Стойко, д-р бюл. наук, д-р гонорк кауза -
1нститут екологп Карпат НАН Украти
БЮГЕОХ1М1ЧНА РОЛЬ Л1СОВИХ ЕКОСИСТЕМ У Б1ОСФЕР1 ТА ЗАВДАННЯ НАЦЮНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА I М1ЖНАРОДНИХ КОНВЕНЦ1Й IX ЗБЕРЕЖЕННЯ
Розглянуто 6ioreoxiMi4Hy роль люових екосистеми у становленш та еволюцп бю-сфери, ii функцюнально! оргашзованои! Розглянуто техногенний вплив на бюсферу.
PhD S.M. Stoyko, Dr.h.c. - Institute of Ecology of the Carpathians, National Academy of Sciences of Ukraine
Biogeochemical function of forest ecosystems in the biosphere and national legislation and international conventions tasks of their preservation
Biogeochemical role of forest ecosystems in formation and evolution of biosphere have been considered. Human influences on biosphere have been analyzed in the paper.
Вступ
Лiсовi формацл, якi виникли ще у середньому девонi (близько 250 млн. ротв тому), як патвний, найбшьш продуктивний i найбiльш довго-вiчний тип рослинностi, виконували виртальну бiогеохiмiчну функцда в еволюцií бюсфери та встановленнi 11 функцiональноí упорядкованосп. Вона полягала: у забезпеченнi антиентрошйно'' сутi живо'' речовини (в розумш-нi В.1 Вернадського [2] завдяки концентрацií енергií сонячного випромiню-вання протягом геологiчного перюду; у формуванш педосфери (разом з ш-шими типами рослинносп); стабiлiзацií сучасного киснево-вуглекислотного балансу у бiосферi (разом з iншими типами рослинностi та Свгговим океаном); депонуваннi запасiв вуглецю та iнших хiмiчних елементiв; формуванш глобального клшату; сприяннi еволюцiйного процесу в рослинному i тварин-ному свiтi та мiкобiотi, пов'язаних з лковим середовищем.
З появою у четвертинному перiодi людини (близько 3 млн. ротв тому) i формуванням соцiосфери, лiсовi i лiсостеповi ландшафти мали життево важливе екологiчне, економiчне та соцiальне значения для розвитку цившза-цií. Жодна iз рантх цивiлiзацiй не могла обiйтися без лкосировинних ресурсов, якi мали для людини енергетичне, будшельне та частково харчове зна-чення. За деяким винятком i зараз найбшьш заселенi мiсця на Землi розташо-ванi в регiонах, якi перебувають шд впливом клiмату лiсових бiомiв, що доз-воляе розвивати сшьськогосподарську iнфраструктуру.
Протягом тривалого геологiчного перюду, а згодом агрокультурнох доби в лковому покривi Землi вiдбувалися ктотт територiальнi та якiснi трансформацií - природш та антропогеннi. До природних трансформацiй, якi мають здебiльшого локальний характер, належать д1я вулканiв, водноí стихií, природних пожеж, пiщаних бур. У бшьших глобальних масштабах проявився антропогенний вплив - селитебний, пасторальний, агрокультурний. Протя-гом агрокультурноí доби, що тривае коло 10000 рокiв, було трансформовано 65 % лiсiв на плошд, яку вони колись займали [9]. В останш столiття значноí шкоди лiсам завдае вплив беллоíдний (пов'язаний з военними д1ями) та зок-рема техногенний.
Зпдно з ФАО та шшими лiтературними даними [4, 7] площа лiсiв свi-ту становить зараз 3870 млн. га, лiсовi формацп покривають 30 % суходолу. Найбшьш продуктивш вiчнозеленi дощовi тропiчнi та субтротчш лiси займають у лковому фондi свiту 56 % лки кореальноí та помiркованоí зони -44 %. За даними 1.Я. Гуревича [6], загальний запас деревини у лiсах свiту становить 160 млрд. м3, а щорiчний прирiст - 3,3 млрд. м3.
Вiдзначимо, що природнi лiси тротчно! i субтропiчноí зон вiдiграють особливо важливу роль у пiдтриманнi у бiосферi балансу О2/СО2 та збережен-нi бiологiчноí рiзноманiтностi. У них зосереджено коло 50 % генофонду орга-нiчного свiту. Для порiвняння вiдзначимо, що загальна площа сшьськогоспо-дарських угiдь у свiтi не набагато перевищуе три м1льярди гектарiв. У багать-ох навiть економiчно розвинених краíнах Свропи лiси займають бшьшу пло-щу нiж землi сiльськогосподарського призначення. За даними ФАО у 1990 р.
були зрубаш лiси на площi 14,6 млн. га, а ввдновлеш на плошд тальки 5,2 млн. га. отже, площа лiсiв у свт скоротилась тальки протягом одного року на 9,4 млн. га. катастрофiчне зменшення у глобальному масштабi протягом кто-рично!' доби лiсом покрито1 плошд не могло не позначитись негативно на 6i-огеохiмiчних, еколопчних та бюгенетичних процесах, зокрема на змМ глобального клшату та бюдиверзитноста. Американський лiсiвник Е. Ростланд [8] слушно вiдзначаe, що екологiчна небезпека полягае не тiльки у скорочен-нi площi лiсiв у минулому, але i втому, що цей процес тривае i зараз.
Зростаюча загроза територiальних змiн у лках тропiчноí i субтрошч-но1 зон та денатуралiзацiя лiсових ландшафтав у бшьшоста кра'н свiту в ш-ших природних зонах, ставлять шд загрозу багатофункцiональну роль лко-вих екосистем у бiосферi, зокрема !'х роль пiдтримання киснево-вуглекислот-ного балансу (та зв'язаного з ним парникового ефекту), збереження бiологiчноí рiзноманiтностi флори i фауни, пiдтримання нормального ктматичного режиму на Землi, покращення санiтарно-гiгiенiчного стану життевого середовища. 1снуюча криза в лiсовiй iнфраструктурi ставить на порядок денний проблему еколопзаид лiсового господарства та збереження лкового фонду планети, ви-ходячи iз його бiосферного i соцiально-економiчного значения. Розглянемо в цьому планi етапи розвитку лiсовоí iнфраструктури та завдання лiсiвничоí науки, практики i полiтики на нацiональному й мiжнародному р1внях.
Розвиток ..псовоУ iнфраструктури та завдання системи ..псовпх наук ii еколопзаци (на прикладi Укра'ши)
Розвиток лково! iнфраструктури в Украíнi, подiбно як i в iнших кра-шах, вiдбувався адекватно розвитку продуктивних сил i виробничих ввдно-син. У ньому можна видiлити кшька якiсно вiдмiнних етапiв, що характеризуют якiсно рiзне вiдношения людини до лiсiв та лiсового середовища.
Раннт селитебно-агрокультурний етап. В кторичному минулому, майже до 15 ст. Лком покритi землi розглядалися, висловлюючись юридич-но, як "Res nullius", тобто як земл^ якi не мали власника. Це було середови-ще, в якому поселялася людина i в якому лiси можна було трансформувати шляхом викорчовування або випалювання в орнi землi, пасовища. Розвиток первинного землеробства значною мiрою зв'язаний iз десильватизацiею ландшафтав. Такий процес до певних масштабiв необхiдно вважати прогресив-ним i доцшьним у соцiально-економiчному аспектi, бо вш сприяв економiч-ному процвгганню суспiльства. Але в районах, де лки були трансформованi настiльки, що вже не могли шдтримувати еколопчний баланс, наставало кри-тичне становище для дальшого розвитку сшьського господарства, задля яко-го здiйснювалося вирубування лiсiв.
Утилтарний етап ощнки лiсiв. У вiдносинах суспiльства до лкових ландшафтiв тривалий перiод лiси ощнювалися як природний ресурс для бу-дiвництва та як енергетична сировина для опалення будинкiв, для примггив-но1 гутно1, хiмiчноí та iнших видав промисловоста. У крашах, яш розвивають-ся, й зараз 50 % населення використовуе деревину для опалення та 6уд!вниц-тва. У зв'язку !з зростанням економiчного значення лк1в для буд1вництва та
опалювання, у середньовiччi вони вже стають власнiстю держави i помщи-тв. У мiру збшьшення чисельностi населения, розростання мiст i сiл зроста-ли локально i масштаби експлуатацп лiсiв. Тому виникла потреба регулювати способи експлуатацií державними законодавчими актами. В Австро-Угорсь-кiй монархií перший лковий законодавчий акт був виданий у 1784 р. Вш дiяв на теренах Галицького краю i мав певне значення для регулювання лкоекс-плуатацií.
Оцтка лку як економгчног категорп. У другш половит 19-го ст. в бврош почалося будшництво мережi залiзниць, розширюеться сiтка шо-сейних дорiг. Це дозволило транспортувати деревину на рiзнi eвропейськi ринки, вона як товар набула економiчного значення. У зв'язку iз розширен-ням сфери користування деревиною в металургiйнiй, хiмiчнiй, вупльшй та iнших промисловостях стали розширювати масштаби експлуатацií лiсiв спо-чатку ручним, а з 20 ст. мехашзованим способами. На суцiльних лкосшах оголюються значнi площi, виникае потреба 1х за культивування. Так на вимо-гу життя стала розвиватися лiсова наука та почали створюватися спецiальнi лiсовi школи.
У сшьському господарствi на той час панувала доктрина одержання максимального прибутку iз землi, яка без належного еколопчного обгрунту-вання була застосована i в лiсовому господарствi. На мкщ твердолистяних порiд стали створювати плантащйним методом монокультури швидкорослих хвойних порщ. Згодом вони виявилися бiологiчно нестшкими, стали пошкод-жуватися грибними хворобами та ентомоштдниками, а лiсове середовище почало деградувати. Для вирiшения нових питань ведення лiсового господар-ства в рамках лково!' науки стали диференщюватися окремi науковi галузi -лкокультурна справа, лiсова фiтопатологiя та ентомолопя, лiсове грунтоз-навство i таксацiя лiсу, лiсова економiка i впорядкування лiсу, а згодом - т-сова селекщя, генетика, еколопя, лiсова полiтика та iншi. Лкове господар-ство стало розглядатися як окрема галузь народного господарства.
Оцтка лгсу як категорп еколог1чног. Яккно новий екологiчний шдхвд до опiнки лiсу настав тшьки у кiнпi 19 ст., коли стало зрозумшо, що вирубу-вання i трансформация лiсiв на значних площах е головною причиною деста-бiлiзапií природного середовища i виникнення рiзних стих1йних явищ. На пiдставi палеопедологiчних дослiджень слiдiв колишнiх лкових грунт1в та арх1вних i кторичних даних встановлено, що площа лiсiв на Украíнi в мину-лому становила 26,7 млн. га, а лкисткть дор1внювала 44,0 % [1, 3]. Станом на 1996 рш площа лкового фонду дорiвиювала 10,8 млн. га, вкрита лiсовою рослиннктю - 9,4 млн. га, а лкисткть - 15,6 %. Таким чином за кторичний перiод площа лiсiв скоротилася майже у 3 рази. Кожен другий гектар лку -рукотворний. Значнi територiальнi та яккш змiни в лiсовому фондi позначи-лися на екологiчнiй стабшьносп в багатьох регiонах Укра1'ни. У гумiдному регiонi Карпат пiсля знищення лiсiв частiшими стали катастрофiчнi повеш, зсуви грунту та селевi потоки [10], а у степовш зош - суховií, пиловi бурi, вирова ерозiя грант1в. У 20-му ст. загальне теоретичне i практичне визнання одержала конпеппiя екологiчного, клiматичного, пдролопчного, грунтоза-
хисного значения лiсiв. Пiд li впливом в УкраМ, за iнiцiативою ВВ. Докучаева, Г.В. Висоцького, ПС. Погрiбняка, АЛ. Бельгарда та Днших вчених, бу-ла розпочата широка акцДя створення у степовiй зонi полезахисних смуг ефективно проявилася у сшьському господарствi та сприяла покращенню мДкроклДмату й бюлопчно! рiзноманiтностi у степовДй зонi, де лiсистiсть ста-новить всього 2 %.
Оцтка лкових ландшафт1в як категорп сощальног. ДослДдження в Дс-торичному планi оцДнка суспiльства лДсових екосистем/ландшафтiв свiдчать не тшьки про !х екологiчне та економiчне, але також про важливе соцiальне, культурне i духовне значення. Соцiальна функция лДсових ландшафтiв набу-вае особливо! ваги у сучасну iндустрiальну епоху, коли зростае психологДчне навантаження денатуралiзованого урбанiзованого i техногенного середовища на людину. Тому вона прагне провести дозвiлля на лош незаймано! природи та у сшлкуванш з нею. З метою забезпечення рекреацДйних потреб, почина-ючи з друго! половини 20 ст. в iндустрiально розвинутих крашах придд-ляеться посилена увага розширенню мережi нацДональних паркiв та Днших ка-тегорДй охоронних ландшафтiв. На сьогодш у свт створено 3380 нацДональ-них паркiв загальною площею понад 4 млн. км2.
Проблема використання лкових ландшафтiв для оздоровлення широких мас населення актуальна для Украши, зокрема пДсля чорнобильсько! ка-тастрофи у зонД впливу яко! проживае коло 2,3 млн. чол. У рДзних природно-ге-ографiчниx зонах Украши створено 10 нацюнальних паркДв площею 550812 га та 28 регДональних ландшафтних паркДв площею 425000 га. У мДру подальшо! шдустрДалДзацп та урбашзацц зростатиме роль природних лДсових ландшаф-тДв для оздоровлення населення.
Оцтка л1сових екосистем як бюсферног категорп. ЛДсовД формацц, як геологДчно найдревнДший i найбшьш продуктивний тип рослинностД, вДдДгра-вали прДоритетну екологДчну роль в еволюцц бДосфери. Проте належу бДос-ферну оцДнку вони одержали тшьки у сучасний техногенний перДод, коли став порушуватися киснево-вуглекислотний баланс, коли в рядД знелкнених регюшв виникла небезпека порушення клДматичного режиму, коли настала загроза збДднення в глобальному масштабД видового складу флори i фауни, пов'язано! з лДсовим середовищем, коли людина переконалася, що знищення гДрських лДсДв у водозбДрних басейнах стала причиною появи небезпечних си-лових процесДв, коли вона встановила, що катастрофДчно зменшуеться площа лДсових ландшафтДв, потрДбних для ц оздоровлення.
З метою збереження цднних у бДосферному аспектД природних екосистем МАБ ЮНЕСКО та МСОП виступили 1974 р. з Ыщативою органДзувати глобальну мережу бДосферних резервата (БР) (Biosphere reserve). На початку 2002 р. у 94 кра!нах свДту було створено 411 БР, в тому числД в бврош 151 БР. Бшьшкть Дз них - це лДсовД бюсферш резервати. У глобальнДй мережД Украина представлена 3-ма БР, а саме: Чорноморський (14148 га), БР АсканДя Нова (33397 га), карпатський (57870 га). до складу мДжнародного Польсько-Сло-вацько-Украшського БР "СхДдш Карпати", входять Ужанський нацДональний природний парк (19428 га), а до складу Украшсько-Румунського Бр входять нацДональний парк "ДунайськД плавш" (7758 га).
У системi заповiдних територiй бiосфернi резервати - це яккно нова природоохоронна категорiя. Вона призначена: для збереження репрезента-тивних для бiосфери природних ландшафтш/екосистем та !х бiологiчноí рiз-номаштностц сприяння економiчному та сощальному розвитку в регiонах розташування БР; виконання наукових дослiджень, спрямованих на виртен-ня локальних, регiональних, нащональних та глобальних природоохоронних завдань; для науково!' пiдготовки спецiалiстiв в галузi охорони навколишнь-ого середовища.
***
Оцiнюючi рiзнi етапи людини до лкових ландшафтiв та реальний еко-логiчний стан лiсовоí iнфраструктури як компонента бюсфери, завдання сис-теми лково!' науки та освiти повинш бути спрямованi на:
• обгрунтування наукових основ оптимiзацií багатофункцiональноí ролi люо-вих екосистем;
• еколопзац1я лiсовоí iнфраструктури з метою забезпечення сталого розвитку лiсового господарства та сталого лкокористування без порушення еколопч-ного балансу у навколишньому середовишД та з врахуванням потреб у лкових ресурсах наступних поколшь;
• обгрунтування юридично! платформи мiжнародного спiвробiтництва, спря-мованого на охорону та вiдновлення лiсових екосистем як важливого у бюге-охiмiчному аспекта блоку бюсфери;
• шдготовку спещалюпв, якi здатнi розумiти та оцшювати багатофункщональ-не значения лiсових екосистем та яю у практичнiй д1яльноси спроможнi ре-алiзувати сво! знання на 1'х сталий розвиток;
• на широку еколого-освiтню дiяльнiсть у суспiльствi для розумiння багатог-ранного значення лiсових екосистем у соцiально-економiчнiй сферi та в оп-тишзацИ життевого середовища.
Удосконалення нацюнального законодавства та прийняття мгжнароднпх конвенцш для збереження лкових бтмнв - автотрофного
блоку бiосфери
Оцiнюючи небезпеку кризового екологiчного стану бiосфери як плане-тарно1 соцiоекосистеми не тальки екологи, економкти i соцiологи, але й поль тики переконалися, що для збереження лкових бюмш як важливого у бюгеохъ мiчному та еколопчному аспектах блоку бiосфери, потрiбне подальше розши-рення сфери мiжнародного еколопчного спiвробiтництва. Як вщзначае колиш-нш вiцепрезидент США Альберт Гор [5], воно повинно базуватися на вщповь дальних нормах та м1жнародних воно повинно базуватися на вщповщних нормах та мiжнародних конвенциях. Зупинимося на найважливiших проблемах, якi стосуються проблем гармонiзацií взаeмовiдносин суспльства i природи.
• В екологiчну Конститущю Землi доцiльно включити Мiжнародний кодекс щодо забезпечення сталого розвитку лгав як вщновлювального джерела енергп, що забезпечуе еколопчний баланс у бiосферi i задовольняе економiч-нi, сощальт та духовнi потреби сучасного i майбутнiх поколiнь.
• Серед лкових бiомiв свiту особливо важливе бiогеохiмiчне значення у бюс-ферi мають дощовi тропiчнi i субтропiчнi люи, якi пiдтримують баланс О2/СО2, сприяють збереженню релiктованих i ендемiчних видiв флори i фа-
уни, природно! спадщини органiчного свiту, а також для збереження ушкаль-них екосистем/ландшафив мають гiрськi регiони - Шрене!, Апеннiни, Балка-ни, Альпи, Карпати, Крим.
• Завдяки багатим рекреацшним ресурсам вони мають i важливе соцiальне значення. Лiсовi екосистеми в прських регiонах надзвичайно вразливi до не-бажаного антропогенного втручання, а !х вiдновлення вимагае значних мате-рiальних затрат та часу. Шотрiбно шляхом пан европейсько! конвенцп забез-печити охорону цiнних у бiогеографiчному та ландшафтно-екологiчному планi гiрських екосистем у згаданих регюнах.
• Лiсовi екосистеми Захщно! та Центрально-Схщно! Свропи в останнi десяти-лiття перебувають пiд постiйною загрозою кислих дошДв, якi вiд'емно впли-вають на !х функцiонування, вiтальнiсть, а також на люове середовище. За ль тературними даними коло одного мшьйона гектарiв лiсiв, здебiльшого хвойних, потерпають вщ кислотних дощiв [11] i ця небезпека в майбутньому зростатиме. Шотрiбно розгорнути мiжнародне спiвробiтництво задля вивчен-ню даного явища та шляхом мiжнародних конвенцiй вжити заходiв щоб при-пинити руйнiвний процес.
• У минулому у багатьох Свропейських крашах створювалися плантацiйним методом лiсовi монокультури з метою одержання максимального прибутку з лiсових земель. 1гнорування екологiчних вимог створення люових насаджень за зразком iснуючих природних лгав було причиною зниження !х бюлопчно! стiйкостi. Незважаючи на значт масштаби трансформацп ценотично! струк-тури природних лгав на обмеженш плошД ще збереглися в Gвропi пралiсовi екосистеми, здатнi до саморегуляцп, самозахисту та самовщновлення. Це "золотий фонд" незаймано! природи, який е важливим генетичним резервуаром i який мае вагоме фiтоiсторичне та фiтогеографiчне значення. Шралiсовi екосистеми - це природт екомоделi для трансформацп монокультур й шших похiдних дерево статв, для обгрунтування сталого лiсового господарства на природних засадах. На потребу !х охорони наголошують вiдомi екологи, як у Старому так i Новому Свт [12]. Шотрiбно провести швентаризащю решток пралiсових фiтоценозiв, скласти Атлас !х поширення в Сврот та законодав-чими актами забезпечити охорону.
• Захiдноевропейськi кра!ни - Нiмеччина, Франц1я та шш^ з метою збiльшен-ня люистосп та покращення екологiчного балансу, розпочали широку акцiю залiснення девастованих ильськогосподарських угiдь. У цю акцiю дощльно включити i Схiдноевропейськi кра!ни, яю розвиваються, що дозволить покра-щити екологiчну ситуацгю на всьому континента. Для реалiзацií тако! програ-ми шг^бна матерiальна допомога з боку мiжнародних фiнансових структур.
• Для збереження бюлопчно! рiзноманiтностi та забезпечення сталого розвит-ку важливе значення мають бюсферт резерви. У транскордонних регiонах, де iснують спiльнi еколопчт проблеми, доцiльно органiзувати бiлатеральнi БР. На Украш е реальнi можливоси створення Укра!нсько-Шольських БР на Шолюи та Розточцi, а також Украшсько-Румунського БР в Марморошських горах. Вони сприятимуть збереженню як природно!, так i iсторико-культур-но! спадщини, а отже, економiчному i культурному взаемозбагаченню наро-дiв, якi тут проживають. На базi БР доцiльно оргатзувати екологiчний монi-торинг для оцшки впливу глобальних змiн клiмату на динамiчнi тенденцГ! природних екосистем у рiзних природно-географiчних зонах. Для ще! мети на Украiнi придатними е БР Аскашя-Нова, i Чорноморський (степова зона), Карпатський БР, Ужанський нацюнальний парк.
• Виршення задач мiжнародноï спiвпрацi щодо збереження та вiдтворення ль ciB i оптимiзацïí 5х багатофункцiонального призначення значною мiрою зале-жатиме вщ розумiння цieï проблеми фахiвцями в галузi лЫвництва, лicовоï економiки та мiжнародного права. Тому цим питаниям необхщно придiляти увагу при ïx пiдготовцi у вищих навчальних закладах.
Висновки
Протягом тривалих геологiчних перюдав лiсовi екосистеми ввдграва-ли важливу бюгеоххшчну роль в еволюцп бюсфери та становлeннi ïï функщ-онально1 оpганiзованостi. У соцiосфepi вони мали, мають i матимуть вагоме eколого-eкономiчнe, а також сyспiльнe та рекреацшне значения.
На сучасному техногенному етап розвитку бiосфepи вiдбyваються ве-ликомасштабн кiлькiснi та якiснi антpопогeннi трансформацл у лiсовиx ландшафтах i, передуам у дощових тpопiчниx i субтротчних лiсаx, що створюе загрозу для нормального фyнкиiонyвания бiосфepи. Лiсовi екосистеми - це автотрофний, вщновний блок бiосфepи, на який ми можемо впливати i роз-ширювати сферу його багатофункщонального призначення шляхом удоско-налення нацiонального лкового законодавства та мДжшродних i мiждepжав-них конвeнцiй.
Техногенний вплив охопив зараз yd взаемопов'язаш блоки бiосфepи -геосферу, пдросферу, атмосферу, педосферу, сферу оргашчного життя (вггасфе-ру), соцюсферу. Завдання суспльства у ноосфepi, як яккно ново! стадо бюсфе-ри, полягае у peгyлюваннi цього впливу, щоб забезпечити прогрес цивiлiзацiï у здоровому навколишньому середовишх Лковим бюмам належить пpiоpитeтна роль у його шдтриманш та забeзпeчeннi eкологiчного балансу бюсфери.
Лггература
1. Вакулик П.Г. Змша тсистосп Украши з давшх чайв до наших дшв// Лсове гос-подарство, люова, паперова i деревообробна промислов1сть. - 1972, № 2. - С. 15-19.
2. Вернадський В.И. Химическое строение биосферы Земли и её окружения. - М.: Наука, 1965. - 374 с.
3. Генирук С. А., Нижний М.С. Географш люових ресурсов Украши. - Львгв: Свiт, 1995. - 121 с.
4. География лесных ресурсов земного шара/ Сокращённый перевод с английского под редакцией П.В. Васильева и А.Б. Виппера. - М.: Из-во иностр. литературы. 1960. - 665 с.
5. Гор Альберт. Земля в ргвновазг Екологш i людський дух. - К.: 1нтелесфера, 2001.
- 106 с.
6. Гуврич И.Я. Опыт исчисления запасов древесины в лесах земного шара. Известия всесоюзного географического общества. 1947, № 5.
7. Мировые лесные ресурсы. Перевод с английского В. Инвантера. - М.-Л.: Гослес-бумиздат. - 1959. - 106 с.
8. Росланд Е. Будущее лесных ресурсов мира и перспективы производства основной лесопромышленной продукции/ География лесных ресурсов земного шара. - 1960. -С. 606-629.
9. Ковда В. А. Почвенный покров и биосфера// Природа, 1972, № 1. - С. 45-47.
10. Стойко С.М. Катастрофiчнi паводки у Закарпатп та еколопчш заходи к попе-редження// Рвдна природа № 2, - 2001. - С. 16-21.
11. Hinrischen O. New acid mail disclosed at Stockholm Conference// Unasylva. - 1983. -35.N11. - P. 12-13.
12. Maser Chris Premeneny les. Bratislava. "Abies" 1992. 321 S.
