CC BY
188
ЕКСПРЕСЮШСТИЧНА ТРАНСКРИПЦ1Я Д1ЙСН0СТ1 / 1СТОРИ £
в ТВ0РЧ0СТ1 Л. КОСТЕНКО* s
сл
© Г. Яструбецька Л
ЭКСПРЕССИОНИСТИЧЕСКАЯ ТРАНСКРИПЦИЯ ДЕЙСТВИТЕЛЬНОСТИ / ИСТОРИИ £
В ТВОРЧЕСТВЕ ЛИНЫ КОСТЕНКО ^ Г. Яструбецкая
Постановка науковоТ проблеми та ïï значення
В статье осуществлена попытка расширить интерпретационно-аналитические параметры литературного творчества Л. Костенко через использование критериев и понятийного аппарата, выработанных представителями и адептами экспрессионизма. выбор вектора исследования детерминирован психосоматическими и мировоззренческими особенностями Л. Костенко, которые совпадают с манифестированными экспрессионизмом взглядами, восприятием и переживанием мира. Наблюдения и выводы аргументируются самосвидетельствами автора и информацией, предоставленной наиболее близким окружением, в частности, 0. Пахлёвской.
КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА; экспрессионизм, активизм-патетизм, кризис, травма, трагизм, максимализм, эсхатологизм, история.
TBop4icn> Л. Костенко — резонансний литературний об'ект. У темпоральному BHMipi шкстдесятництва це одна з тих по-статей, з якою асоцшються естетичш i сусшльно-ксторичт максими друго половини ХХ столтя. Свобода — ключова категор1я, яка дегермiнуe ïï жиггeгворчicгь. «Я трохи 3Bip. Я не люблю невол!». Споciб icнуБання Л. Костенко шдтвердив, що це — позиця, а не «дзвшкий асортимент метафор, сл1в на користь чи в догоду» (Л1на Костенко). Один з перших, хто зауважив потугу Жшочого Принципу (Е. Нойманн) в поетеси,— С. Якутович, художник-1люстратор «Р!чки Гераклита» i «Берестечка», який експериментував «з мктично-еро-тичними кодами жшочого ества» [Дзюба 2001: 185], штерпретуючи образ авторки як рис!, що дивиться на людей з гущавини [Дзюба 2001: 185-186], амазонки [Дзюба 2001: 188]. Таким асощативним контекстом визначаеться причетшсть Л. Костенко до масштабу осо-бистоста, у вим!рах якого воля — !мператив, моральний обов'язок.
Послуговуючись образно-понятшними ресурсами Клариси Пш-коли Естес, назвемо Л. Костенко Тою, Що Знае, осшльки сама вона визнала: «...енергетикою мене Бог не обд1лив» [Вона як хл1б... 2011: 16]. Архетип Первозданно'1 Жшки, яку персошфжуе, уособлюе Л. Костенко, у своему семантичному простор! вмщуе шстинктивну природу, вЦдашсть свобод!, неприйняття вимог i обмежень культу-ри, яка вже цившзуе, тобто, за О. Шпенглером, «трансформуеться
MaTepiarn CTaTTi опублiкованi: Волинь фiлологiчна: текст i контекст. Анамз та штерпретащя тексту. Луцьк: Схiдноeвpопeйський нац. ун-т iM. Лeсi Украшки, 2015. Вип. 20. С. 290-309.
ЯСТРУБЕЦКАЯ ГАЛИНА ИВАНОВНА
доктор филологических наук, профессор Восточноевропейского национального университета имени Леси Украинки (г. Луцк, Украина) E-mail: [email protected]
*
LO
О
ГМ
го
го
Ol
а
к го
ai
о о
дo стану нeopгaнiчниx, вiдмиpaючиx фopм, ят знaxo-дяться на стадо poзpoбoк (уступами, як у кoпaльняx)» [Шпeнглep 2004: 353].
Рaкуpc peцeпцiï Л. Ko«^»» як Apxeтипнсï Жшки вcтaнoвлюe кpитepiï i пpoпoнуe «ключ po-зумшня» (Й. Гaлятoвcький), дo вepciï iCTopn, яку, за твepджeнням пиcьмeнницi, те пpoчитaли [Boнa як xaí6... 20ll: l5]. Ставлячи мету — дeкoдувaти задум aвтopa, зacтocoвуючи eкcпpecioнicтичний ш-cтpумeнтapiй, мaeмo вpaxувaти тaкoж, rn,o Л. Korae^ кo — «вipтуoз у музицi, пpoфecioнaл в лiтepaтуpi» [Дзюба 200l: l79], пoeт з теабиякими мaляpcькими здiбнocтями, з дapoм фiлocoфcькoгo cвiтocпpий-няття, а вЦтак цiлкoвитo вiдпoвiдae вимoгaм, якi cфopмулювaв cвoгo часу Й. Гeтe.
Baн roi, Bpубeль, Ель Гpeкo, ^'^дж^ Лeвiтaн, Moндpiaн, Hecтepoв, Пiкacco, Ша1ал, укpaïнcькa o6-paзoтвopчa класика i aвaнгapд, зoкpeмa, л^всью ма-ляpи, з1 cучacниx — ocoбливa увага дo 1вана Mapчукa. «Пoтpяciння — те був Baн Гэ1» [Дзюба 200l: lB5]. Цeй pяд пpoдoвжують iмeнa кoмпoзитopiв i музи-канпв: Aльбiнoнi, Бax, Bepдi, Biвaльдi, Гайдн, ßüep, Mиpocлaвa Koтopoвич, Koфмaн, Пepceлл, Capaca-тe, Чaйкoвcький, Шoпeн, Aльфpeд Шнiткe i йoгo тpaнcцeндeнтaльнo нepвoвa музика (дo peчi, oбpaнa як cупpoвiд дo «Iнкpуcтaцiй» caмoю Л. Kocтeнкo). Улюблeний iнcтpумeнт — opraa З п'ятнадцяти po-шв — Apиcтoтeль, RAMe^^ Дiдpo, Плaтoн.
Kom^r (вiзуaльний, чуrтeвo-eмoцiйний, pитмo-вi-бpaцiйний, iнтeлeктуaльнo-дуxoвний), який убeзпe-чeний таким культуpним дocвiдoм, вiдoбpaжaeтьcя на твopчocтi пpямo чи oпocepeдкoвaнo на piвнi гли-биннo'ï cтpуктуpизaцiï тeкcту, oбpaзниx кoнфiгуpaцiй, в iдeйнo-reмarичнiй cфepi. Biдraк е, як на пepший пoгляд, eклeктикa, «iмпpecioнicтичний» пpинцип мopфoлoгiï твopчocтi. З щюш пpивoду Л. Kocтeнкo зауважила: «.. .те мoжу нaлeжaти дo oAnieï фopми» [Дзюба 200l: lBl]. Bpaxoвуючи таку ocoбливicrь, нe пpocтo визначити ecтerичнi кoopдинaти в poзумiннi iдeнтифiкoвaниx нaпpямiв, тeчiй, cтpaтeгiй. Becь масив тeкcтiв пepeбувae в пocтiйнiй зм^шси, цe, влacтивo, «pi^Ea Гepaклiтa», дe кoжeн eлeмeнт, кoжнe мiкpoутвo-peння вiдoкpeмлeнe вiд coбi пoдiбнoгo, те пульсаця cинxpoнниx ecтeтичниx cтpуктуp, яш зaпepeчують звичнi i зpучнi мoдeлi лiнiйнoгo xудoжньoгo миcлeння. Л. KoCTerno нiби зумиcнe збивае peципieнтa з oднo-нaпpaвлeнoгo шляxу, cпoнукaючи дo зacтocувaння пpинципiв гoлoгpaфiзму. Дeзopieнтaцiйними чинни-ками у poзумiннi нoнтpaдицioнaлicтcькoï ^тифь каци твopчocтi Л. Kocтeнкo виступають, вiдcутнicть eпaтaжниx вчинив, сфимашсть, вЦчужсшсть вiд cуeтнocтi, нecпpийняття тoгo, щo зазвичай iмeнуeтьcя aкrивнoю гpoмaAянcькoю тази^ею, а нacпpaвдi е npo-явoм тeндeнцiï, пpoти якo'ï пoвiв бopoтьбу M. xemabo-вий, oзнaчивши ïï як iдeйну aльтepнaтиву «Укpaïнa чи MaAopociH».
Виклад основного матeрiалу й обгрунтування отриманих рeзультатiв доcлiджeння
Як на мш пoгляд, Л. KoCTerno за пcиxoтипoм — те-peвaжнo eкcпpecioнicт iнтpoвepт. Пoeтичнi дeклapaцiï eкcпpecioнicтичнoгo змicту ocoбливo пoмiтнi у <^и-бpaнoму», дe aвтop згpупувaлa найбиьш вaжливe для нeï як xудoжникa cлoвa, зoкpeмa, в «Лerючиx кaтpeнax» та «Iнкpуcтaцiяx». Maкcимaлicтcькe кpeдo
«cAoßa
xoчa б eдинoгo
щo мае бeзcмepтний ceнc» [Kocтeнкo l9B9: 26l],
якe «взискуй сказать пoбAiдAими вустами» [Ko^e^ кo l9B9: 26l], у npo^ci poзгopтaння Aipичнoгo дис-к^су набувае eкcпpecioнicтичнoгo змicту, на вЦмшу вiд poмaнтичнoгo в paннiй rep^.
«Я чую увepтюpу aпoкaAiпcиcу» — така oзнaчe-на aвтopoм мipa, гpaдуc вiдчуттiв i пepeживaнь, щo виявляе типoAoгiчну пoдiбнicть з мaнiфecтoвaним eкcпpecioнicтaми ecxaтoAoгiзмoм. Однак caмoгo лишe пiдxoду нe дocтaтньo, щoб гoвopити пpo e^-пpecioнiзм як cтpуктуpoвaну cиcтeму, xaй i нe сшн-цeнтpoвaну пepeвaжaючoю кiAькicтю xудoжнix oдиниць на вузькш cтиAьoвiй тepитopiï.
«Лeтючi кaтpeни» та «Iнкpуcтaцiï» тeмaтичнo, oбpaзнo-cинтaкcичнo i нaвiть гpaфoAoгiчнo — в па-paдигмi eкcпpecioнicтcькoï пoeтики, ïï лiвoï, œom-тeтичнoï (aктивicтcькoï) мoдифiкaцiï.
Cтpaшний cкpипaAь шдняв ужe cмичoк.
Biн будe гpaти peквieм piчoк.
Xтo вдapив зeмAю в ганячм cплeтiння
i cпpичинив кoнвуAьciï craxrn?
Bчopa на бaзapi дядькo
пpoдaвaв xpecт з двoмa aнгeAaми
[Koo^o l9B9: 53B]
He тpeбa зaздpити Шeкcпipу,
вш жив у дужe тeмний час.
Kpoв з eшaфoтiв бpизкaAa на cцeну
[Kocтeнкo l989: 53B]
Зазвичай i, як на мeнe, нe зoвciм умoтивoвaнo, за eкcпpecioнiзм пpиймaють нacичeний «пoтвop-нсстями» текст, зoкpeмa, такими, щс товязат з танатичними пpoявaми життя. «Лeтючi кaтpeни» й «Iнкpуcтaцiï» oщaднi в цьoму плaнi, aAe нe мeнш eнepгeтичнo зaбeзпeчeнi. «ЕcxaтoAoгiчнa» Л. Koc-тeнкo втягуе peципieнтa у ^ocrip «paфiнoвaнoгo»
абсурду. «Полиичний абсурд» Укра!ни штегруеться в ушверсалктський вим1р. «У Тебе в поезп бага-го С1з1фа», — зауважила О. Пахльовська [Дзюба 2001: 197].
1нтенцшшсть «1нкрустацш», «Легючих катре-шв», значною м1рою «Мадонни перехресть»,— сгвориги «другу реальшсть», що означае редукцш до трансцендентного, реального «я-св1ту». Фор-муеться поетика «базово! травми» (Л. Костенко). «Приходиш у св1т, а потрапляеш у катавню. Чому? За що?! «Дай ответ»,— як у Гоголя. «Не даёт ответа» [Дзюба 2001: 112]. Л. Костенко — «митець з трапчним св1тов1дчуттям»,— констатуе Галина Жуковська [Жуковська 2010: 167].
«Трапчне вЦчуття життя» (О. Пахльовська) спричиняе катастроф1чт прогнози, як1 приймають форму афоризм1в. Саме ця стилктична конструкцгя в творчоста Л. Костенко стала виявом максимализму експресюшстського масштабу 1 формою, де екс-пресюшзм презентуеться в аскетизм1 компози-цп, образного забезпечення фрази та глобамзацп («схематичноста») понять 1 сташв: «В зшицях Часу предков1чний л1д»; «Атомний Вш опустив бетонт пов1ки. Коло окреслив навколо себе страшне»; «Той чолов1к з-тд темно! зорь Вш вам сказав 1 потирае руки. Бувають душ1 — наче пш стар1, що пишуть стежку почерком гадюки»; душа «в глобальшм клекота б1ди»; «ми дуже поранен люди»; стан «сус-п1льно! шмоти», «працюю в кратерах вулкашв»; «роса — як смертний тт на травах, на гор1хах»; св1т — «фЫали пекла»...
Портрет епохи, створений Л. Костенко, в1дпов1-дае критергям «патетичного експресюшзму», що, очевидно, також (маеться на уваз1 патетика) аберуе рецепцш 11 творчоста в напрямку «пароксизм1в др1-мучого пафосу» (Л. Костенко), а в1дтак призводить до стереотишзацп 1 дескриптивносп.
Есыз до портрета епохи.
Секс-бомба. Прим1ряе атомт сережки.
На скронях вшок з колючого дроту.
Крок-рок. Починала з фокстроту.
Лтае в космос. Усм1хаеться в телекам ери.
Грае блискавичш пасаМ на клавшах
електронно! апаратури.
На маскарад1 1дей.— Хто ви, маско?
Тулить до обличчя ресшратор.
Плаче кислотними дощами.
[Костенко 1989: 548]
«Емансипац1я в1д поняття гармони» (В. Т. Адор-но), бунт проти «реальность» «зверхшсть активно невгамовно! емоцп» (В1ллет Джон) проявляеться не лише на р1вш зм1сту 1 настрою, але й форми. Певнш частит твор1в Л. Костенко, л1риц1 в тому числ1, властивий пол1стил1зм. Взаемод1я р1зних стильових тенденцш проявляеться не лише в циф-
ровому екшвалени р1зносистемних прийом1в, але й у площиш структуризацп тексту в цтсшсть. Експресюшстична режисура наведеного вище тво-ру — в стил1 Г. Кайзера, в критер1ях Леся Курбаса, як вичерпували вс можлив1 ресурси слова/мови, включно з факторами мовчання, жесту, пантом1ми 1 ритму. «1нкрустацп» в1дбивають св1т у розламах ритму — а летюча рима шби «зшивае» цей ви-бухлий св1т» [Дзюба 2001: 180], це — потреба «в мш1мал1зм1, у стритуалктичному в1дчутт1 св1ту» [Дзюба 2001: 180], яку диктуе масштаб предмета художньо! обсервацп.
«1нкрустацп» цглком тдставово можуть претен-дувати на експресюшстичне сцешчне вталення (мш-драми), як 1 «Дума про брапв неазовських», що й доа чомусь не потрапила в поле зору театральних д1яч1в, хоча особливо нишшт сусп1льно-пол1тичт та екзистенцшно-онтолопчш обставини вимагають 1 потребують проекив такого Цейно-естетичного формату.
Етичний Цеал1зм, глобал1зм проблематики, опозицшшсть культури й цивтзаци в Шпен^-лер1вському погракгуваннi, трансцендентний чинник, експериментальн1сть форми (особливо в «Душ про братав...», але 1 в л1рищ також, про що насамперед св1дчить ритм1чна (аритмгя) 1 в1зуаль-на (розламашсть) концепщя) — все це фактори на користь домшанти експресюшзму. Потр1бно долучити гшербол1защю, метошм1защю, алегориза-цш, градацшну стилистику як принципи оргашзацп хронотопу, 1 буде захитана м1мезисно-рецептивна 1дея, яка побутуе в дослгдницькому дискура щодо манери Л. Костенко, на користь експресюшстичного нонкласицизму.
Болото цмокае губами.
Болотяш класики кумкають на купиш.
Я знаю тут свою безвих1дь.
[Костенко 1989: 546].
Редукщя «я» поетеси до феноменолопчного р1вня мае р1зн1 вар1анти оприявнення: лшп «митець — сустльство», «елтшсть — плебейство», «стереотип — свобода». «Криза сприйняття» — сучасний культурно-цивтзацшний лейтмотив у розумшт ставлення, оцшки 1, що найважливше, засвоення набутшв мистецтва 1 л1тератури, зокре-ма, поезп, переведення 1х з площини теоретично! в «практичну» духовн1сть. Насамперед «системна криза гумаштарно! сфери» [Костенко 2000: 18] спричинила посилення природних експресюшс-тичних задатков Л. Костенко 1 зумовила реал1зац1ю енергосенсового потенщалу «людини, яка не витри-мала» [Поезгя Л1ни Костенко 2006: 101]. Значною м1рою самов1дчуття, тотожн1 «к'еркегор1вському» в1дчаю, артикулюються в «Мадонн1 перехресть»:
о
и о
и
о ^
о со
о
и о
к
^
и X
го с^ н го
X
и О!
с^
X
и
го
-О
О!
иэ ^
н
и
о
гм
го
го
О! А
(К
го ^
и (V
о о
Нi щастя, нi вол! нi чуда, ш часу, хоч би про запас. Живу, все життя не почута, причетшстю вбита до вас.
[Костенко 2011: 35]
Аби не приголомшити силою власно! вибухо-востх, Л. Костенко пом'якшуе свш експресюшзм психолопчно нюансованою 1 кольористично шкрус-тованою любовною та пейзажною л1рикою, спря-мованою в !мпресюшстично-споглядальне русло. Експресюшстична рецепц!я так само енергетично затратна, як 1 творчкть цього ряду. Аберацш сприй-мання в б1к «гармоншно!» Л. Костенко зумовлюе властивкть свЦомоста, б!льше схильно! до згладже-них, розчулено чуттевих, ретроспективних контактав, ашж до безпосереднього перебування в тривожнш роз1рваност1, криков!, потрясшш, актив1зац1ею яких автор намагаеться отямити заколихану, зомбовану пасившстю, шертшстю швельовану людину. Драма рецепцш архетипова.
Химерна, важка, вибухова, яку вже н1хто не спасе, а може, я тшь мого слова, от тшь мого слова, i все. А може, я лиш аберацш, вiбрацiя ритмiв i рим, а iнше все — декорацш, полуда, гримаса i грим.
[Костенко 2011: 89]
Експресюшстська складова художньо! свiдомостi Л. Костенко проявляеться не стльки в шаленствi риторичних прийомiв, яке, як уже було зауважено, досить часто не мае стосунку до експресюшзму, а в наближених до аскетизму сощальних самообме-женнях, у вiдмовi брати участь у етичних i полиич-них «торговицях», якi хибно iменуються iсторiею. Саме це дае право Л. Костенко на максималiзм формулювань i виступае чинником, що деформуе пропорци текстового часопростору в бiк своерiдних памфлетiв i закликав (л1вий експресiонiзм, активiзм).
Як слова страх1тлив1 — дволиисть, дворушництво, двозначшсть, двоедушшсть! Двомовшсть — як роздвоене жало. В1ки духовно! руйнаци. Змiя вжалила в серце наци.
[Костенко 1989: 549]
Чудовисько розтисло щелепи. Першими випали штели-енти. Деяк ще жив! шш1 частково.
Випали з його пащ! а впали до його ж барлогу. Мiж пгантськими игтями навпомацки шукаем дорогу.
[Костенко 1989: 549]
Саме трапзм i прояви абсолютизованого абсурду в нацюнальнш кторп стали основним джерелом експресюшстських iнтенцiй i художшх конфiгурацiй Л. Костенко, експресюшстично! алерги на полтатичну реальнiсть задля виявлення субстрату життя, прихо-ваного пiд нашаруваннями, котрi традицiйно квал!-фiкують як кторш. «Хто ми в очах свту i яку маемо ауру?» [Костенко 2013: 16]. Передовйм зазначимо, що, зпдно з природою реальностi, яка нас оточуе (свило^брацшною), i особливктю людського ока (генiально налаштовано! системи дзеркал) та мозку (не менш гешально сконструйованого, за С. Фшером, приймача), образ навколишньо! дiйсностi, котрий виникае на «екраш» кожного з представнишв чоло-вiцтва, за сво!ми властивостями тпресюшстично-екс-пресiонiстичний, осшльки «вся картина свту, який нас обступае, е функця самого життя, вЦображен-ня, вираження, символ душi, яка живе» [Шпенглер 2004: 360]. Йдеться про вираження враження вира-женого. Чи не тому сполука тпресю-експресю — така стiйка, футурологiчна i тримае позици i в постмодерну епоху з и станом стильово! ентропи, що перебувае у вЦповЦноста з базовими законами св!то6удови. Час, безперечно, вносить певш корективи, але вони стосуються бiльше зовншшх прояв!в, шж сут!. «Новаторство з'являеться насамперед як законне, нормальне ускладнення»,— зазначив Ю. Шевельов [Шевельнов 2008: 750]. Вш пор!вняв поези Ю. Тарнавського, Л. Бо-ровиковського, Олени Пч!лки ! зробив висновок: «В!д-м!нн!сть, що здалася була найхарактеристичшшою, справд! поз!рна ... Це справа сматв, це також справа поколшь...» [Шевельнов 2008: 747, 749]. Отже, важлива роль, як би не виглядала така позиц1я крайнм сол!псизмом, в!дводиться суб'екту з його власними дюптр1ями, як1, кр!м того, заломлюють естетичний досв!д в узалежненш в!д зм!ни горизонту !сторичного розум!ння св!ту (рецептивна естетика Г. Р. Яусса).
Про тотальну суб'ектиизащю як !манентну ознаку всього «людського, занадто людського» (Ф. Нщше), писав I. Кант, запроваджуючи вчення про «два стов-бури п!знання»: щоб шзнати р!ч, треба вв!йти з нею в контакт через емшрику ! зрозум!ти завдяки розуму. Кр!м того, I. Кант почав розробляти науку про апрюр-н! чинники чуттевого п!знання, яку назвав трансцендентальною естетикою. В!дтак, через суб'ект — до сут!.
Те, що Л. Костенко в кторичних екскурсах ц!кавив не власне факт у його реашмацшно-реставрацшнш презентаций, св!дчать «Маруся Чурай», «Дума про брат!в неазовських», «Берестечко», «Записки укра-шського самашедшого». Свого часу В. Базилевський висловив ц!каву думку: «Часом ! сама Маруся Чурай тальки подразник для «розмови розумово!». Цгкаво б поглянути на «Марусю Чурай», враховуючи вй оц! коливання штелекту» [Базилевський 1990: 109-110]. «Е сюжети завжди мають другий вишр»,— стверджуе той самий лиературознавець [Базилевський 1990: 109].
1стор!я в Л. Костенко в1дстежуеться за есхато-лопчно-цив!л!зацшними ознаками, що детермшу-еться кризово-травматичним контекстом. 1стор1я — не якийсь «стр1чковий хробак, що нашаровуе епоху за епохою» [Шпенглер 2004: 351], не форма л!ншно-го сходження з постшною тенденщею еволюцш 1 змш пол!тичних влад. 1стор!я — це, насамперед, культура. I, як будь-яка жива, оргашчна структура, вона мае онтогенетичну природу, а в1дтак есхатолопзм — пи-тома властивють живого свиу. В такому свил набувае сенсу фраза, якою завершуються «Записки.»: «Л!-шю оборони тримають живi» [Костенко Записки... 2011: 413], «щоб не минуле формувало сучасний тип укра!нця, а щоб сучасний укра!нець був здатен фор-мувати майбутне» [Костенко Записки. 2013: 354], бо «Трете тисячолитя — це вже не час для становления. Це вже альтернатива: бути чи не бути. Це вже фактично епоха транснацюнальна, а дехто вважае, що й постнацюнальна. Укра'ша в1дстае в1д динамки часу» [Костенко Записки. 2011: 354].
У Л. Костенко ютор1я, зокрема, ктор1я Укра'ши, е площиною, де розгортаеться драма духовно! кризи. Експресюшстичний масштаб цього явища — це 1 е той «другий вим1р», про який говорив В. Бази-левський. Горизонт можливостей «верс!! ютор!!» Л. Костенко сягае «базово! травми», в1дпочаткового абсурду (А. Камю), для трансформаций чого потребу-ються виал!стичн! ресурси нацюнально-культурного оргашзму.
Аперцептивш критер!!, як формують базову модель свиу (ютор!!) Л. Костенко, виказують архетипн джерела. Йдеться про те, що О. Пахльовська назвала ютор!ею, котра залягае в генах, трактування чого, зазвичай, дал! обмежувальних психо-генетичних блоыв не поширюеться. Л. Костенко переводить ктор1ю в площину матер!!, шдльшсть яко! визначаеть-ся не показниками три- чи навиь чотиривим1рного принципу, туди, де критер1ем виступае розр!дже-шсть ! швидкють в!брацш, а свЦомють перебувае в шшому режим!. Це — змшена св^омють, ментально-каузальна форма ф1зичного «я». «Я просто так чую ! космос, ! людину, ! емоц!! — у в!брац1ях, як крещендо ! ташсймо» [Дзюба 2001: 179]. Зауваження Л. Костенко «не люблю додекафон!!», яка становить основу експресюшстичного музичного мистецтва, не означае, що ще! додекафон!! не юнуе в !! ритмах. Така думка свЦчить про потребу в узлагодженш, гармошзац!!, яка (потреба) також, на мш погляд, е архетипною вимогою «бути в дорозЬ> (Ф1хте).
Показовим у план! перебування ! естетичного вираження стану розламаних ритм1в ! свило-в!бра-цшного «атомування» юторично! реальност! е тв1р Л. Костенко «Дума про брапв неазовських» — «драматична поема, старовинний лейтмотив яко! звучить то тихше, то голосшше, залежно од вир!в !стор!!» [Костенко 1987: 177].
За допомогою експресюшстичного шстру-ментарш тв1р можна декодувати з дещо шшими акцентами, шж це робилося доа, у режим! радикально розширено! свЦомость
Маг1я конкретного, притаманна «!сторичним» творам Л. Костенко, потужна, що виконуе свою дезо-р!ентацшну функци) ! спрямовуе рецишента в м1ме-тичне русло. Це не помилка, але це — не-повнота, оскльки д1апазон Реальност!, представлено! в «Дум про браив неазовських», у «Берестечку», «Записках укра!нського самашедшого», виходить далеко за меж! найскладшших сощальних структур, як! пропонуе !стор1я в трив!альному значенш цього поняття.
Анал^зуючи «Думу.», зазвичай обмежуються дескриптиващею «феномену в1дступництва-зрад-ництва . в масштабах нац!онально! трагед!! та юто-р!!» [Костенко Записки. 2011: 202], визначенням завдання твору як «в1дпов1д! на оту потребу «братав неазовських» ус1х укра!нських поколшь в шшш дум, констатащею велико! рол! юторично! пам'ят! в утвер-дженн! Укра!ни як нац!! ! держави, !, в1дпов1дно, зв'яз-ку чаав. Саме задум передати нерозрившсть, коре-ляцш часо-просторових шар1в зумовив домшуючий прийом умовност!, алегоричност!,— така позиц!я досл!дник1в. Це, безумовно, так, однак у под1бних спостереженнях присутня домiнанга «моделей лшшного мислення», яке, маючи свое шдг'рунтя, не охоплюе явища в його масштаб!.
«Дума про братiв неазовських» — синергетична система, чи не найскладшший i найдовершенiший твiр Л. Костенко, який вписуе iм'я письменницi в контекст драматурпв такого вимiру, як Леся Укра!нка, М. Кул!ш, i сценiчних уявлень, манiфестованих Лесем Курбасом. Це — експресюшстський драматурпч-но-сценiчний дискурс нацiонально! культури. «Бере-стечко» — також iз цього ряду, хоча й номшований шшою жанровою дефiнiцiею. Формально-стильовi ознаки «Берестечка» i «Думи.» мають стосунок до експресюшстично! концепц!! сцени, яку М. Гнати-шак охарактеризував як «виключно архiтектонiчиу», «зложену у котар, сход!в, тяжких квадрiв, по яких переб^ають комбшован снопи рефлекторового свiтла. У таке середовище поставили експресюшсти сво!х акторiв — патетичних декляматорiв модерного типу.» [Гнатишак 1931: 368]. Наголос варто зроби-ти на означенш «модерного типу». У «Берестечку» роль «котар, сход!в, тяжких квадр!в» выдана слову, що в текстi графiчно вид!лено р!зними курсивами, ство-рюючи ефект перебп-у «рефлекторового свiтла» вЦповЦно! ситуац!ям щ!льност!. Щодо «Думи про браив неазовських», то i за змютом, i за дiапазоном енергетично! Реальностi, i за формальними прикмета-ми тв!р близький до «Одержимо!» Лей Укра!нки. Н!-ким ! н!чим, з позиц!! так звано! звичайно! св!домост!, не вмотивована жертва, незрозум!лий ! невиправ-даний «его!зм» Сахна Черняка, що в очах нав!ть
о
и о
и
о ^
а о со
а о
и о
К
^
и X
го а н со
X
и О!
а
X
и
го
-О
О!
иэ ^
а н
и
LD
О
ГМ
го
го
Ol A
(K
Г0 ^
Ol
о о
Томиленка i Павлюка постае безглуздям. «Дума.», на вiдмiну вiд ycix iнших TBopiB Л. Костенко, де усе ж вловлюеться дух «розслаблюючого гумаштаризму» (Д. Донцов),— зразок абсолютного, сiзiфiвського тра-гiзмy-абсyрдy «Думою...» Л. Костенко утримуеться в темпорально-естетичних коорданатах iррацiоналiзмy того кшталту, про який писав Д. Донцов у розвЦщ «Поетка укра!нського рiсорджiмента». Йдеться про «постулят самовистарчальности !ррацюнально! вол!, не зв'язано! н1якими санкцiями,• постулят боротьби, незалежний вiд того, чи дасться вш виправдати ар!у-ментами розуму; незалежний вiд того, чи ся боротьба приведе до якоюь мети.» [Донцов 1922: 44]. Мо-ральний геро!зм, етика активiзмy, максимал!стське aut-aut, задекларована i зреал!зована Лесею Укра!нкою iдея virtus — «високорозвинуте почуття гiдностi i права» (Д. Донцов) — це параметри, як! задае Л. Костенко своему герою Сахну Черняку i, що важливо для екс-пресiонiзмy, вЦповЦае цим критер!ям сама. Факт вибору такого персонажа як головного i тональнкть оповiдi — свiдчення Л. Костенко про власну оцiнкy змкту екзистенц!!, особисту позицгю, суть яко! — в!д-дати належне вол людини в вторичному процесi:
Про тих не думай. Думай ось про цього.
Цей нас не видав. Це вартн!ш за все.
[Костенко 1987: 184]
Спостер!гаеться «установка на буття» (Е. Фромм).
На вiдмiнy вiд бiльшостi iсторично заан!ажованих письменник!в, Л. Костенко вiдходить в!д гегемон!! зовнiшнього факту в штенц!ях рiзнопланово! рекон-струкц!! i л!ншно структурованих часових одиниць. Надаеться перевага методам синхрон!! i синергетики в осягненш морфолог!! культурно-цившзацшних мно-жин. В!дтак !стор!я з концепц!! переб!гу пол!тичних влад, спроб «перемелювання великих з!брань факт!в у загальн! закони» (Ч. Дарв!н) переспрямовуеться в параметри онтолопчно-суттсш, апр!орно-сенсорн!, архетипно-почуттев! (йдеться про масштаб трансцен-дентних стан!в, таких, як Любов, В!ра). Означений режим сприймання знаходить адекватне стильове виршення через використання експрес!он!стично! транскрипц!! хронотопу. Це лопчно, адже в праг-ненн! повернутися до археневинност! (до-досв!ду) !стор!я та експрес!он!зм !нтенц!йно типолопчт, а Л. Костенко не належить до категор!! «присяжних» (О. Шпен!лер) письменник!в-!сторик!в.
Площина тако! складово! тексту «Думи...», як ремарка, е «parerga», що задае тексту експресютстську контурован!сть. На вербальному р!вн! заданий i прийом курсивного письма з акцентними емоц!йно-понят!йни-ми функц!ями: «Тяжке мовчання. 1де в!з на мкщ — повз нього пропливають чорш верби. На чорних вербах — скрижанмий сн!г» [Костенко 1987: 181], «в!з хде, проминаючи тополю, високу й почорн!лу на в!трах»
[Костенко 1987: 186]; «I проминае мати край дороги, сумна ! чорна,— теж, як та тополя» [Костенко 1987: 187]; «Ви-ряк проплив... Проткнувши спи-сом латане крило, застряв у ньому Дон-Юхот Ламан-чськии» [Костенко 1987: 189]
тернина. Тр!поче шмат червоно! китайки. Ще дал! шмат, ! дал!, й дал!, й дал!...» [Костенко 1987: 192]; «Порож-нш хутар. Обгор!ла хата . З вжонця хати виглянула смерть. Все наче намальоване вуглиною з уже давно схололих попелищ» [Костенко 1987: 192]; «Каплич-ка... Хрест.Рушник, уже аж йрий !вицв!лий, на в!тр! лопотить» [Костенко 1987: 194]; «I долинають десь в!ддалеки лише уривки того стогону, що зветься Думою про трьох братав азовських» [Костенко 1987: 197]; «Далеко десь, у йрому ще неб!, курликають промерзл! журавлi» [Костенко 1987: 199].
Ландшафтно-рельефний вим!р «Думи.» — це геометр!я болю, страждання, трагед!!. Кольорова концепц!я (чорна ! червона барва) мае виразний експресюшстський змкт. Л. Костенко !нтегруе кон-кретний !сторичний еп!зод у площину «загальних умов !снування людини, а не якихось конкретних випадюв неблагополуччя, що е наслЦком певних !ндив!дуальних або сощальних обставин» [Фромм 2014: 180]. До таких умов, за Е. Фроммом, належить страждання ! усв!домлення того, «що для зв!льнен-ня в!д страждань ми маемо дотримуватися певних норм ! зм!нити спойб життя, який ведемо» [Фромм 2014: 180]. Про базовкть, ун!версальн!сть категорш художньо! концепц!! «Думи.», виведення ктор!! за меж! звичайних адитивних операцш св!дчить «!нтерференц!я при збуренн! когерентних хвиль» [Костенко 1987: 202], що звичайною мовою означае корелящю минулого, тепер!шнього, майбутньо-го ! вказуе на в!брацшно-св!глову природу св!ту. Л. Костенко в «Дум!. », синтезуючи ! синхрошзу-ючи культури ! цив!л!зац!! (автентично укра!нську, християнську, комп'ютерно-електронну), руйнуе зручну стереотипну схему «древнш св!т — середн! в!ки — новий час» ! п!дтверджуе думку, висловлену С. Франком: «. в!р! в прогрес, в неперервне ! пря-мол!н!йне матер!альне, розумове ! моральне вдоско-налення людства пережитий нами кторичний досв!д нан!с непоправний удар.» [Франк 2004: 384].
В одному ряду з «Думою .» знаходяться «Бе-рестечко» ! «Записки укра!нського самашедшо-го» — твори, основу художньо! доктрини яких становлять травма, криза, б!ль, розрив. «Ландшафт душ!» Б. Хмельницького у роман! «Берестечко» контурований в!зкю «зеленого коня», який
«страшний огнедихатий
пробив стшу ! перекинув сни
кривава пша впала на тини в зеленш грив1 зор1 м1дяш
! чорна жшка верхи на кош».
[Костенко 2010: 159]
Стиль «Берестечка» — синтез !мпресюшстич-но-експресюшстських засад, рефлекс!й спокшно-споглядального, розмислового зм!сту ! погляду на свит, сформульованого так:
Чого не бачив доа я очима,
побачив раптом саднами душ1.
[Костенко 2010: 106]
Перцептивна матриця тексту адаптовуеться до за-вдань, як! в теор!! антагон!стичн!, а саме: передати в тонкощах динамку емоцшних сташв (поглиблений психолог!зм) ! вийти в проспр сутн!сного через гротескно-м!стичн! «екстерорецептори» тексту, один з яких — лейтмотивний. Летючий зелений к!нь, що «на землю ронить криваву тну»,— «архе-типно оформлена репрезентац!я» (К. Г. Юнг") душ! Б. Хмельницького, !! екстатичний зм!ст. Це, водночас, ! м!фолог!чна складова св!домост! само!' Л. Костенко. Якщо врахувати, що вона народилась у Рк Коня, то цей образ можна трактувати як само!дентифкат. Експресюшстична в!дсутн!сть дистанц!! м!ж автором ! художшм об'ектом/предметом, переростання ! злиття особистого, нацюнального та уиiверсального (архетип — ентип — ектип) отримуе ось такий вияв. З приводу характеристики психолопзму в роман! «Берестечко» можна звернутися до висновшв К. Ед-шм!да, на думку якого в експресюшстично! людини «. мисленневий процес мае шше походження. В!н природнш. Вони в!льн! в!д рефлекс!й. 1х переживання не роблять круг!в ! поворот!в, !х не хвилюе в!длуння. 1х почуття рухаються по прямш.
В цьому — найвища таемниця цього мистецтва. Ц! художники позбавлеш звичного для нас психолопзму. При тому !х почуття глибшь 1х почуття виби-рають найпросташ! шляхи, не т! звивист!, створен! людиною, не т! осоромлен! людиною способи мис-лення, яке, будучи кероване ведомою причинн!стю, н!коли не може бути косм!чним. З психолопчно! сфери застосовуеться т!льки анал!з» [Называть вещи. 1986: 307].
£ й !нш! показники експрес!он!стських стимуляц!й тексту, вони знаходяться в площиш стилютичних конструкц!й ! в!зуально! концепц!! твору. Градацш-ний принцип будови «Берестечка» в чергуванш з упов!льненими ритмами повютвування, що вид!ля-еться ! на графолог!чному р!вн!, створюе неспокшну, нервово-!мпульсивну атмосферу. Роз!рван!сть, яку Ю. Борев визначив експресюшстською iнварiаитною категор!ею, в «Берестечку» фунодюнуе не т!льки як основа реал!зац!! !де! головного героя, а й закладена у задум видимого образу роману. Письмо травмова-не курсивами. Душа Б. Хмельницького розтерзана сумшвами, мукою в!д завданого болю ! втрат. За ана-лог!чним стресово-больовим принципом здшснено аперцепц!ю в «Записках укра!нського самашедшого».
Поразка тут також е «подieвою» основою. Велика романна форма, достовiрнiсть, «документальнiсть» соцiально-iсторичних реалш дещо заретушовують «другу дiйснiсть» — приховану сутшсть, незримi процеси, пов'язанi з метафiзичними проявами життя, Грунтованого на дiалектицi добра i зла. «Записки.» апелюють до усвiдомлення того, що бкь i боротьба не можуть зникнути з нашого юнування. У статт «Вергарн, дiонизiйський поет» Габрiель Брюне зазначае: «Кожда цивiлiзацiя вимагае свого поета, який мав би дар переюточити реальне, але згiдно з загальною тенденцiею доби. Вергарн позволив переюточити дiйсне, не нарушуючи твердого реалистичного видива, що жило в уск живих душах його вку напружено! до крайностi енергй... Вiн рiвноважив брутальний реализм епохи мютицизмом життя.» [Брюне 1927: 168]. Хоча «Записки укра!нського самашедшого» не поетичний твiр, однак у його основу, крiм епiчного, лежить принцип ритмооргашзацп тексту, що притаманний лiрицi як лiтературному роду. Л. Костенко, ставши на шлях прози як способу оформлення матерiалу, не перестала бути поетом. Роман репрезентуе художню конструкцш, де син-тезовано поезш в гегелiвському тлумаченнi i власне прозу з аналiтико-дiагностичним шдходом до подiй. Експресiонiстичнi алюри «Записок.» проявляють-ся через надмiрнiсть, пересадження травматично-бо-льового, кризово-самашедшого чинника. Наявне експресюшстичне дiонiзiйство, розкошування закону величезних зусиль i болю, глобального, «базового» (М. Гоголь як метатекст) божевкля i катастрофiзму. У «Записках...» увиразнено есхатологiчний фактор.
«День Гшву» як трансформована, «переюто-чена» складова «Ре^ему» Вердi — у глибинних структурах роману, на що вказуе сама Л. Костенко [Дзюба 2001: 179].
Дюшзшству Л. Костенко в «Записках...» не чу-жий сощальний оптимiзм, який е результатом дь агностування суспкьства в планетному i, в тому числ!, нацюнальному масштабi. Л. Костенко, згiдно з методикою З. Фройда, виявляе патолопчш зони i процеси громадського оргашзму, щоб допомогти усвЦомити справжнi причини хвороби свиу. «Крик» Л. Костенко в ромаш проявляеться в наголошуванш, нагадуБаннi, наполяганнi на тому, що, за висновками багатьох видатних соцюлопв, психолопв, фшософ!в, в тому числ Е. Фромма, «.змши потр!6ш не лише у сферi соцiальнiй, а й у сферi духовнш та в характерi людини.» [Фромм 2014: 177]. «Вй велика вчител людства,— писав економiст Е. Ф. Шумахер у книз1 "Мало — це прекрасно",— переконували людей, що економка (додамо вк себе — политика також — Г.Я.) не повинна становити змюту життя; i сьогодш цкком очевидно, що вона й не може цього робити. Якщо виникае бажання чишше означити цю смертельну недугу, то можна пор1вняти !! з наркомашею або
о
о
О
а о со
а о
о
К
Ci ^
X
го а н со
X
OI
а
X
го
-О J
<v
иэ ^
а н
LO
О
гм
го
го
Ol
а
к го
Ol
о о
aлкoгoлiзмoм. I те так ужe й вaжливo, чи виявляеться ця згубна звичка у фopмax eгoïзму чи aльтpуïзму i чи вдoвoAьняeтьcя вoнa лишe у мaтepiaAicтичний rno-cí6 чи б1л.ьш paфiнoвaнo — xудoжнiм, нaукoвим чи куAьтуpним cпocoбoм» [Фpoмм 2014: 177].
Aктивiзм як мoдифiкaцiя aвтeнтичнoгo eM^pe-cioнiзму в poмaнi Л. Kocтeнкo живиться aбcуpдo-ваними, paдикaлiзoвaними зiткнeннями «тexнiчнoï утопи» з «людcькoю утoпieю мeciaнcькoгo часу» (E. Фpoмм), тexнoкpaтизму з гумaнicтичним (rnoe-тичним) cвiтoглядoм, ippaцioнaAьниx co^a-Ai^Mx сил з впталктичними пpoявaми життя. У точщ пepeтину циx кoнфpoнтуючиx cтopiн виникае «Aioнiзийcький» тpeм, сила, rn,o сфясае фундaмeнтaAьнi ocнoви свггобу-дoви. Л. ^rae^o oпepуe глoбaAьними кaтeгopiями — цивiлiзaцiйнo-культуpними бAoкaми, щo cпpичиняe гiпepбсAiзaцiю гiпepбсAiзaцiï i дeфсpмуe пpсcтip у на^ямку укpупнeння ecxaтoлoгiчнo-кaтacтpoфiч-ниx астектав життя в уcix йoгo пpoявax. Здiйcнювaти eкcпoзe на пiдтвepджeння виcлoвлeниx cпocтepeжeнь пpoблeмaтичнo, ocкiAьки eкcпpecioнicтичнo мapкoвaнi тeкcти вaжкo пiддaютьcя цитaтнiй «ceкуляpизaцiï». Лïвo-eкcпpecioнicтcькa пpeзeнтaцiя «Зaпиcoк... » oxoплюe вecь гopизoнт poмaну: вiд ^mep^E пepцeпцiï дo cинтaкcичниx кoмпoзицiй, дe пpинцип aфopизмiзa-ци став тотальним. Л. Kocтeнкo впиваеться здaтнicтю cлoвa дo «мшмзаци мaкcимaAьнoгo». Tут зливаються «ecтeтичний» гeдoнiзм, пoчуття вAacнoï сили митця i миcAитeля («я зi cлoвoм вмiю poбити вce...» [Дзюба 2001: 1B1]) з вiдчуттям нeoбмeжeниx ceнco-eмoцiй-ниx мoжливocтeй укpaïнcькoï мoви. ПpoявAяeтьcя oднa з ocoбливocтeй eкcпpecioнiзму — pитopичнicть, пepeвaгa cлoвa над ддею, cxильнicть дo бeзпocepeдньo-
гo виcAoвAювaння, пpoгoAoшeння iдeй i виcнoвкiв. Oчeвиднo, щo caмe ця eкcпpecioнicтичнa кaтeгopич-нicть, пpямoAïнiйнicть у фopмуAювaннi гeндepниx, Aïтepaтуpнo-миcтeцькиx, coцiaAьнo-пoлiтичниx, ду-xoвниx, eкoнoмiчниx, eкoAoгiчниx, eтичниx пpoблeм у cукупнocтi з oгoAeним cxeмaтизмoм кешзш i repco-наж1в, дoмiнувaнням нe сттьки типiзoвaниx, стльки умoвнo-cимвoлiчнo-узaгaльнeниx Aipизoвaниx oбpaзiв i cпpичиниAa кpитику з бoку aдeптiв aбcтpaктнo-pa-фiнoвaниx Aïтepaтуpниx фopм i пocтмoдepнicтcькoï гiпeppeaльнocтi. Hecпpийняття дeтepмiнoвaнe œpo-зумiнням cтильoвoï cпeцифiки тeкcту; нeвiдпoвiднicтю aкcioAoгiчниx ^mepris, як зacтocoвуютьcя для ана-л1зу. Kpiм тoгo, poмaн мае датужну iнтepтeкcтуaльну, мiжAиcциплiнapну, aвтoiнтepтeкcтуaAьну cфepу. Canie в глибинax apxiтeктoнiчниx кoнcтpукцiй знaxoдятьcя мicтичнo-apxeтипнi cпoAуки, щo пoв'язують вЦ^и-тий coцiaAьнo-icтopичний acпeкт з унiвepcaльним i еднають глoбaAьнe «ми» з peдукoвaним дo тpaнc-цeндeнтнoгo «elo».
HacmAi^M xудoжня дoктpинa poмaну е ocoбиcтим «пepeживaнням» aвтopa, cвiдчaть статта Л. Ko^e»-кд, дв викладаються псгAяди на xi ж пpoблeми,
щo й у poмaнi. Hacaмпepeд, цe «Гeнiй в умoвax за-блoкoвaнoï ^ak^m», «Гумaнiтapнa aуpa наци, aбo Дeфeкт гoлoвнoгo дзepкaлa», «Украша як жepтвa i чинник глoбaлiзaцïl кaтacтpoф».
ЗaдeкAapсвaнi Л. Kсcreнкс iдeйнo-ecтeтичнi цiннocтi cпpямoвaнi на тe, щoб, як виcлoвивcя cвoгo часу I. toaa, caмoзaдoвoлeнa твepeзa людина зтеву навчилася кpичaти.
висновки
Tвopчicть Л. Koraerno в пeвнiй св^й чacтинi, зo-кpeмa цe cтocуeтьcя ïï «^epcu icTOpiï» (бiAьш вiддaлe-нoï в чай i нинiшньoï), пoтpeбуe пoнятiйнoгo aпapaту, який нe oбмeжуeтьcя мiмeтичним кoнтинуумoм. Для умoжливAeння нaйбiAьшoï пoвнoти peкoнcтpукцïl гopизoнту cпoдiвaнь тeкcтiв пиcьмeнницi сучасна лiтepaтуpoзнaвчa cвiдoмicть нe говинна нexтувaти peцeптивнo-eкcпpecioнicтичнoю цiннicнoю бaзoю. Eкcпpecioнicтичнa тpaнcкpипцiя дiйcнocтi/icтopïl в дopoбку Л. Kocтeнкo, пpeдcтaвAeнa в цiй статп, cвiдчить пpo eфeктивнicть тaкoгo пiдxoду. Kpiм тoгo, пiдтвepджуeтьcя пoeтикo-oнoвAювaAьнa cпpoмoж-нicть eкcпpecioнiзму, i цe станукае дo пoдaAьшиx пoшукiв у на^ямку poзшиpeння нaцioнaAьнoï Aiтe-paтуpнo-eкcпpecioнicтичнoï пapaдигми.
AITEPATyPA
Базилева>кш В. Пoeзiя як мис^ная // Днiпpo. 1990. № 3.
Брюне Г. Beprap^ дюнизшський псeт // Лiтepaтуpнс-
нaукoвий в1сник. 1927. Ин. 5.
Boнa як xaí6: на пoшaну твopчocтi Лши Kocтeнкo: публгкацй 2005-2011 pp. kh^, 2011.
Гнатишак M. Cучacнe пoлoжeння cучacнсгс тeaтpу // Дзвoни: Лт. нaукoвий м1сячник. 1931. Ч. 4-5.
Дзюба I. 6 noe™ для enox. kh^, 2001.
Дoнцoв Д. П^тка укpaïнcькoгo picopAжiмeнтa (Лecя У^ашка) // Лiтepaтуpнo-нaукoвий вicник. Piч-ник XXI (1922); т. LXXVI(I).
Жу^впка Г. «Yce iAe, aAe м вce минае». Пам'ять i час у твopчocтi Лши Kocтeнкo. Kиïв, 2010.
KornernoЛ. Bибpaнe. km^, 19B9.
KornernoЛ. Caд нeтaнучиx cкульnтуp: Bipmi, noeмa-бa-лада, дpaмaтичнi noeми. Kиïв, 19B7.
Kornerno Л. MM пepeживaeмo кpизу cпpийняrrя // Уpoк укpaïнcькoï. 2000. № 2.
KornernoЛ. Maдoннa nepexpecть. kh^, 2011.
KorneuxoЛ. Записки укpalнcьксгo caмameдшoгo». Kиïв, 2011.
Kornerno Л. Гуманн^на aуpa наци. Гeнiй в умoвax за-блoкoвaнoï культуpи. Равнеше на тpибуну. Ы1ч дep-жав^си. kh^, 2013.
KornernoЛ. кт. Poмaн. Kиïв: Либ1дь, 2010.
Haзывaть вeщи cвсими имeнaми: Пpсгp. выступления мacтepoв зanaд.-eвpon. лит. XX в. M., 19B6.
Поез!я Лши Костенко в часах перех!дних ! в!чних:
матер1али круглого столу. Харьков, 2006. Фромм Е. Мати чи бути? Ки!в: Укр. письменник, 2014. Франк С. Свет во тьме // Плотников В. Онтология. М., 2004. Шевельов Ю. Вид. д1м. Ки!в, 2008.
Шпенглер О. Закат Европы // Плотников В. Онтология: Хрестоматия. М., 2004.
REFERENCES
Bazilevs'kij V. Poezija jak mislennja. Dnipro. 1990. № 3. Brjune G. Vergarn, dionizijs'kij poet. Literaturno-
naukovijvisnik. 1927. Vol. 5. Vona jak hlib: na poshanu tvorchosti Lini Kostenko:
publikacii 2005-2011 rr. Kiiv: Ukr. prioritet, 2011. Gnatishak M. Suchasne polozhennja suchasnogo teatru.
Dzvoni: Lit. naukovij misjachnik. 1931. Vol. 4-5. Dzjuba I. 6 poeti dlja epoh. Kiiv: Libid', 2001. Doncov D. Poetka ukrains'kogo risordzhimenta (Lesja Ukra-inka). Literaturno-naukovij visnik. Richnik HHI (1922); Vol. LXXVI(I). Zhukovs'ka G. «Use ide, ale ne vse minae». Pam'jat' i chas u tvorchosti Lini Kostenko. Kiiv: Kniga, 2010.
Kostenko L. Vibrane. Kiiv: Dnipro, 1989.
Kostenko L. Sad netanuchih skul'ptur: Virshi, poema-balada, dramatichni poemi. Kiiv: Rad. pis'mennik, 1987.
Kostenko L. Mi perezhivaemo krizu sprijnjattja. Urok ukrains'koi. 2000. № 2.
Kostenko L. Madonna perehrest'. Kiiv: Libid', 2011.
Kostenko L. Zapiski ukrains'kogo samashedshogo. Kiiv: A-BA-BA-GA-LA-MA-GA, 2011.
Kostenko L. Gumanitarna aura nacii. Genij v umovah zablokovanoi kul'turi. Ravnenie na tribunu. Nich derzhav-nosti. Kiiv: PrAT «Ukrains'ka pres-grupa», 2013.
Kostenko L. ist. Roman. Kiiv: Libid', 2010.
Nazyvat' veshhi svoimi imenami: Progr. vystuplenija masterov zapad.-evrop. lit. HH v. M.: Progress, 1986.
Poezija Lini Kostenko v chasah perehidnih i vichnih: materiali kruglogo stolu. Har'kov: Prapor, 2006.
Fromm E. Mati chi buti? Kiiv: Ukr. pis'mennik, 2014.
Frank S. Svetvot'me. Plotnikov V. Ontologija. M.: Akade-micheskij proekt; Ekaterinburg: Delovaja kniga, 2004.
Shevel'ov Ju. Vid. dim. Kiiv: Kievo-Mogiljans'ka akademija, 2008.
Shpengler O. Zakat Evropy. Plotnikov V. Ontologija: Hrestomatija. M.: Akademicheskij proekt; Ekaterinburg: Delovaja kniga, 2004.
о
о
О ^
a о со
a о
о
Восточноевропейский национальный университет имени Леси Украинки, г. Луцк, Украина.
Поступила в редакцию 20.01.2016 г.
Received 20.01.2016 г.
UDC 821.161.2-1.09:7.036.7
expressionistic transcription of reality/history in the works of lina kostenko
G. Yastrubetska
К
Ci ^
X
ro a
I—
ro
X
The article deal swith the attempt to extend the interpretative and analytical characteristics of literary works of Lina Kostenko by way of use of criteria and conceptual mechanism, which were worked out by representative sand followers of Expressionism. Choice of research vector was determined by psychosomatic and worldview peculiarities of Lina Kostenko, that coincide with the views, perception and experience of the world that were determined by Manifest Expressionism. The observations and conclusions are described including the author's arguments and the information provided by the immediate environment, in particular, by O. Pahlovska.
Lina Kostenko represents the type of artistic consciousness, whichis based on thees chatological marked conception of history. Crisis, pain, trauma, maximalism, tragedy are such categories that mostly determine the content of its reflections. In addition to the philosophical, et hicaland psychological reasons that bring together the position of Lina Kostenko with the postulates of Expressionism, writer's works illustrate the proportionali ty off or maliststy listicsigns with qualities in herent in Expressionism as anautonomous aesthetics. Motivational basis of the study in cludes poetic text sof the cycles "Flying quatrains" and "Madonna perekhrest" ("Crossroads Madonna"), also the dramatic poem "Duma pro brativneazovskih", novels "Berestechko" and Zapysky ukrains'koho samashedshoho ("Notes by the Ukrainian Lunatic"). Works of Lina Kostenko complete the Ukrainian literary-expressionistic discourse by the own version in the parameters of the left and authentic Expressionism, claiming the heterogeneity of the phenomenon, the multiplicity the author's presentations-modifications saving the "hard core" (Z. Konstantinovich) of expressionistic poetics. KEY WORDS: Expressionism, activism-patetizm, crisis, trauma, tragedy, maximalism, eschato-logism, history.
и <v a
X
ro
-D
Ol
иэ ^
I—
YASTRUBETSKA GALYNA I.
Doctor of Philology, Professor of East-European National University named after Lesya Ukrainka (Lutsk, Ukraine) E-mail: [email protected]
