CC BY
71
Науковий вкчшк', 2005, вип. 15.6
хау, але i залежно вiд багатьох шших чинникiв. Зокрема, ix впливу на еколо-гiзацiю процесу виробництва та еколопчшсть товару.
Таким чином, можна зробити висновок, що в питанш управлiння ви-робничими ресурсами обов'язково необхщно враховувати наявнi еколопчш ас-пекти, особливо при формуванш та рацiональному використаннi цих ресуршв.
Лiтература
1. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.1,2. К.: Эльга, Ника-Центр, 1999. -512 с.
2. Фшанси пщприемств: Пiдручник/ Керiвник авт. кол. i наук. ред. проф. А.М. Под-дeрьогiн. 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 1999. - 462 с.
УДК 504:631.1.016 Ст. наук. ствроб. Л. С. Кутнець, канд. екон. наук -
1нститут проблем ринку та економiко-екологiчних до^джень НАН Украти, м. Одеса
ЕКОЛОГ1ЧН1 1МПЕРАТИВИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ
Розглянуто концептуальш положення сталого розвитку агропромислового комплексу, видшено його еколопчну складову; подано авторське трактування поня-тшного апарату; сформульовано мету, принципи, результати, пщходи до ощнки сту-пеня сталосп; визначено вiдповiднi рiвнi вирiшення економшо-еколопчних проблем, засоби i методи переходу АПК до ново'' моделi розвитку.
Ключов1 слова: сталий розвиток, еколопчш чинники, агропромисловий комплекс.
Senior research worker L.E. Kupinets - Institute of market problems and economic-ecological research. National Academy of Sciences of Ukraine, Odessa
Ecological imperatives of sustainable development of agroindustrial complex
The author considered the conceptual proposition of sustainable development of agro-industrial complex, marked out its ecological component, gave the author's interpritation of the conceptual device, formulated the targets, principles, results, approaches to the estimation of the stability degree, defined levels of solution of oun economic-ecological problems, measures and methods of transition agro-industrial complex to the new model of development.
Keywords: sustainable development, ecological factors, agroindustrial complex.
Сучасний рiвень розвитку економжи свщчить про обмежеш можли-вост бюсфери до саморегуляцп i неадекватшсть зростаючим потребам сус-шльства. Зрiвноважити сшвюнування цих двох систем без регулюючих впли-вiв з боку людини неможливо. Змша характеру природокористування повинна змшити методи керування ним у напрямку сталого розвитку. Доцшьшсть ново'' парадигми сшвюнування та взаемодп суспiльства i природи зумовлена тим, що використовувана крашами-лщерами модель розвитку вичерпала себе i загрозою iснуванню майбутнiх поколiнь. За останне десятилiття iдея сталого розвитку сусшльства одержала багатоаспектне теоретичне тлумачення. Можна видшити такi позицiï наукових штереЫв, що позначилися пiд час об-говорення концепцiï сталого розвитку. До них належать:
• мiждисциплiнарний тдхщ до створення теоретичних засад сталого розвитку,
що поеднуе методичну базу природничих наук, iдеï сощально" фiлософiï та
математичний апарат;
• застосування принципу системност в аналiзi i синтезi складових сталого роз-витку, що припускае видiлення специфiчних i загальних критерпв, як1 вщби-вають сутнiсть поняття i механiзмiв економшо-еколопчно! i сощально-поль тично! стабiльностi;
• трансформация загальнотеоретичних положень сталого розвитку щодо кон-кретних сфер економiчноl дiяльностi;
• шляхи, методи i засоби формування екологiчноl культури i свiдомостi, розвиток комушкативних процесiв у контекст! керування сусп1льною свiдомiстю [1].
Стушнь розробленост перерахованих напрямюв наукового пошуку р1зна. Найменш розроблено теорда еколопзаци окремих сфер економ1чно1 дь яльност^ недостатньо обгрунтовано еколопчну складову 1х сталого розвитку.
Метою даного дослщження е видшення i систематизащя еколопчних 1мператив1в сталого розвитку аграрного сектора економши. 1мператив вщ ла-тинського (imperatives- владний, наказовий) означае вимогу, наказ, закон. Цей термш рашше використовувався у фшософи для означення загальнозна-чущого морального наказу. У загальновизнаному лопчному трактуванш 1м-ператив означае безумовний принцип поводження [2, с. 491].
Синошмами сталого розвитку, у загальному розумшш цього термша, е поняття безперервного, тривалого, шдтримуючого, прийнятного або при-пустимого, тобто безкризового i несуперечливого розвитку. Перехщ АПК до сталого розвитку буде означати такий яюсний стан складно! активно функць онуючо1 системи, при якому вплив можливих негативних процеЫв на продо-вольчо-еколопчну безпеку кра!ни i стан агроеколопчних систем буде зведено до мшмуму або усунуто без наслщюв для них. Формування умов сталого розвитку варто розглядати як стратегда розвитку цившзаци на досить трива-лий, а можливо i на необмежений юторичний перюд. Ця теза базуеться на таких теоретичних засновках. Нова парадигма розвитку суспшьства - це вихщ-на концептуальна схема, модель проблеми i метод1в ll виршення, наукова те-ор1я, втшена в систем! понять, що виражають ютотт риси дшсность Вона може зазнавати певних змш, спричинених об'ективним розвитком закошв природи. Отже, завдання, прюритети i складов1 сталого розвитку будуть зго-дом уточнюватися i змшювати тдходи до вирiшення назрiлих економшо-екологiчних проблем. З цього погляду весь наступний юторичний перiод розвитку суспшьства може бути названий перюдом сталого розвитку. I нарешт^ "розвиток" припускае незворотну, спрямовану i закономiрну змшу матери i свщомосл, внаслiдок яко! настае новий яюсний стан об'екта, його складу i структури [2, с. 1109].
Розглядаючи поняття сталого розвитку, не потр!6но ототожнювати його в повному о6сяз! з! сталим економiчним ростом. Позитивна або негативна динамша економiчного росту прямо не пов'язана з попршенням якост нав-колишнього середовища. Йдеться про такi яюсш змши, що дають змогу будь-якш господарськiй системi реалiзувати свш потенщал, оптим!зуючи викорис-товуванi ресурси, забезпечуючи стабшьшсть доход!в та безконфлiктно функщ-онувати в рамках природного середовища, тдпорядковуючись його законам i тдтримуючи його яюсть. Таким чином, еколопчна складова сталого розвитку, обмежуючи прогрес економжи, реалiзуеться тшьки завдяки ll розвитку.
^уковий itíciiiiK, 2GG5, вип. 15.б
В aвтopcькoмy poзyмiннi eкoлoгiчнi iмпepaтиви cranoro poзвиткy CTa-нoвлять oбoв,язкoвi, oб,eктивнo зyмoвлeнi пpинципи eкoлoгiчнoгo пoвoджeн-ня, ш^ямки, фopми i мeтoди гocпoдapювaння, мexaнiзми, iнcтpyмeнти i зa-шби ïx peaлiзaцiï, щo мaють oбoв,язкoвий xapaктep i викopиcтoвyютьcя в ме-жax cтвopювaнoгo пpaвoвoгo пoля, шр вiдбивae cycпiльнi iнтepecи.
Сyчacний eтaп poзвиткy eкoнoмiки e пiдгoтoвчим (пepexiдним) i зaвep-шитьcя cтвopeнням i cycпiльним визнaнням кoнцeпцiï cтaлoгo poзвиткy, як cпocoбy poзyмiння дaнoгo явишд, кepiвнoï iдeï для йoгo вжв^лення, oreope^ ням yмoв i пepeдyмoв мaкpoeкoнoмiчнoï cтaбiлiзaцiï тa фopмyвaння мexaнiзмiв вбyдoвyвaння eкoлoгiчнoï cклaдoвoï в cтpaтeгiю poзвиткy aгpapнoгo ceктopa eкoнoмiки i coцiaльнo-eкoнoмiчнoгo poзвиткy ciльcькoï мicцeвocтi. Сутшеть кaтeгopiï cтaлoгo poзвиткy мae бaгaтoцiльoвий xapaктep i пpипycкae, як npiop^ тетний нaпpямoк, пepexiд дo бiocфepнoï мoдeлi poзвиткy пpиpoдoкopиcтyвaн-ня, тобто дo бeзпeчнoгo у вcix arae^ax пpoявy poзвиткy тexнocфepи i cтaбiль-нoгo cтaнy пpиpoднoгo cepeдoвишa, ïx гapмoнiйнoгo cпiвicнyвaння в paмкax ycтaнoвлeниx пpипycтимиx oбмeжeнь. Це oзнaчae ^pex^ дo нoвoï eпoxи poз-витку цивiлiзaцiï, мeтa i цiннocтi я^ зopieнтoвaнi нa cтaбiльнicть ycix cфep життя cycпiльcтвa, збepeжeння для мaйбyтнix пoкoлiнь фyндaмeнтaльнoгo пpaвa нa життeздaтнe i жиrтeзaбeзпeчyючe нaвкoлишнe cepeдoвишe.
Пpиpoдoгocпoдapcькi cиcтeми aгpapнoгo типу вapтo poзглядaти як oб,eкт дocлiджeння нoocфepниx пpoцeciв. Тoдi, вiдпoвiднo дo тeopeтичниx зacнoвкiв вчення пpo нoocфepy, цi одетеми, шo iнтeгpyють eкoнoмiчнi, ^и-poднi i coцiaльнi пpoцecи, пoвиннi бути кepoвaними. Склaднicть виpiшeння пpoблeми дocягнeння cтaлoгo poзвиткy АПК зyмoвлeнa:
• ви^тою cклaднicтю cиcтeми, нaявнicтю вели^! кiлькocтi piзниx, взaeмoзa-лeжниx мш coбoю елеменив, шo викoнyють piзнoмaнiтнi функци;
• бaгaтoкpитepiaльнicтю caмoгo шняття мcтaлий poзвитoкм;
• пocилeнням взaeмoзв'язкy елеменпв cиcтeми в мipy ïï poзвиткy, шo вияв-ляeтьcя у змш пoвoджeння cиcтeми npn вapiaцiï пapaмeтpiв зoвнiшньoгo ce-peдoвишa, a тaкoж у нeмoжливocтi oцiнити в^ cиcтeмy зa cyкyпнicтю влac-тивocтeй ïï oкpeмиx елеменив i швтки;
• cпeцифiкoю aгpapниx вiднocин, шo виявляють ceбe в нeмoжливocтi Rompo-лювaти чинники, як фopмyють peзyльтaтивнicть фyнкцioнyвaння cиcтeми;
• нaявнicтю нел^шн^ зв'язшв мiж eлeмeнтaми cиcтeми, шo пpизвoдить дo пoяви нeвизнaчeнocтi м1ж ними aбo мпepeлoмним мoмeнтaм pocтy" [3].
Стpaтeгiчнoю мeтoю пoлiтики CTanoro poзвиткy АПК e дocягнeння пpoдoвoльчo-eкoлoгiчнoï безпеки i нeзaлeжнocтi дepжaви, як^та змiнa cтpyк-тypи xapчyвaння i шдшне пocтaчaння нaceлeнню пpoдoвoльcтвa, a пpoмиcлo-вocтi - cиpoвини без втpaти кoмпoнeнтiв пpиpoднoгo cepeдoвишa, шo вига-pиcтoвyютьcя у пpoцeci cycпiльнoгo виpoбництвa для зaдoвoлeння пoтpeб у ciльcькoгocпoдapcькiй пpoдyкцiï. Сyпyтнiми цiлями e:
• mдтpимкa яROCтi пpиpoднo-pecypcнoгo пoтeнцiaлy як ocнoви eфeRтивнoгo a^ paproro виpoбництвa;
• cтaбiльнicть пpoдoвoльчoгo зaбeзпeчeння нaceлeння;
• фiзичнa й eкoнoмiчнa дocтyпнicть пpoдoвoльcтвa;
3. Приклaдиi acneKra eкологiзaщï екоиомiки
373
• гарантоване забезпечення якiсного 1 безпечного харчування населения з метою збереження генофонду, тдтримки здоров'я наци 1 збшьшення тривалостт життя;
• еколопзащя с1льськогосподарського виробництва на баз1 використання шно-вацшного потенщалу аграрного сектора;
• створення виробництва еколопчно чисто! сшьськогосподарсько! продукци, забезпечення конкурентоспроможност продукци с1льського господарства на внутршньому 1 зовтшньому ринках.
Реал1зац1я цих завдань здшснюеться за допомогою р1шення прюритет-них тактичних завдань у царит:
• вщновлення агроекосистем;
• екологоор1ентовано! господарсько! д1яльност1;
• формування еколог1чного свгтогляду;
• керування процесами еколопзаци аграрного сектора економ1ки;
• розроблення довгостроково! стратеги застосування превентивних заход1в по-передження еколог1чних конфл1кт1в;
• оргатзаци комплексно! системи виробництва еколопчно чисто! продукци 1 створення системи керування Г! якютю;
• створення внутршнього ринку еколопчно чистих сшьськогосподарсько! си-ровини 1 продовольства.
Перех1д до сталого розвитку АПК припускае розроблення принцишв ведення господарсько! д1яльност1 з урахуванням еколопчних обмежень.
Принципи еколопзаци аграрного виробництва в теоретичному розу-мшш мають бути такими:
• первинний початок формування екологоор1ентованого свгтогляду,
• базов1 вихщт положення оргатзаци виробничого процесу ввдповвдно до за-котв функцiоиування 1 розвитку природи 1 сусшльства,
• внутршт переконання вс1х суб'ект1в економ1чних в1дносин, що визначають норми 1 правила !х виробничо! 1 господарсько! д1яльност1,
• основы особливостг побудови 1ерархи управлшських 1 регулятивних вплив1в на процес екологоор1ентованого функцiоиування аграрного сектора економгки.
Принципи, у загальному розумiииi, мають визначати загальш методо-лопчш засади досягнення поставлених цшей через тзнання закоиомiриостей адаптаци соцiальио-екоиомiчиих систем до умов функцюнування природи. Визначення ступеня сталост продовольчо-еколопчно! безпеки держави мае базуватися на систем1 внутр1шньогалузевих 1 зовшшньоеконом1чних кшьюс-них оцшок функцюнування агропромислового комплексу шляхом пор1внян-ня !х 1з установленими граничними значеннями.
До внутршшх 1ндикатор1в можна зарахувати: показники прогресу-ючого забруднення 1 деградаци компонент1в навколишнього природного се-редовища, зниження ф1зичних обсяг1в виробництва сировини 1 продовольства, змшу структури 1 повноцшност1 харчування населення в розр1з1 статево-в1кових груп 1 специф1чних потреб його окремих категорш; платоспромож-ний попит населення 1 доступшсть продовольства; зниження якост1 1 безпеки продукт1в харчування; зниження забезпеченост1 с1льськогосподарських това-ровиробник1в матер1ально-техшчними ресурсами; к1льк1сть низькорентабель-них 1 збиткових п1дприемств.
^уковий iticiiiiK, 2GG5, вип. 15.б
Дo зoвнiшнix iндикaтopiв вapтo зapaxyвaти: зниження кoнкypeнтoc-пpoмoжнocтi пpoдyкцiï нaцioнaльниx тoвapoвиpoбникiв; cпaд (вiдcyтнicть pocтy) oбcягiв e^^pm^ пocтaчaнь cиpoвини тa пpoдyктiв xapчyвaння, зpocтaння iмпopтy i витиcкaння в^чизнянж тoвapoвиpoбникiв iнoзeмними з внyтpiшньoгo pинкy пpoдoвoльcтвa, збiльшeння oбcягiв пpoдaжy фaльcифiкo-вaнoï тa eкoлoгiчнo нeбeзпeчнoï xapчoвoï пpoдyкцiï, зpocтaння бeзкoнтpoль-нoгo зacтocyвaння в xapчoвiй пpoмиcлoвocтi i пpoдaжy нaceлeнню гeнeтичнo мoдифiкoвaниx пpoдyктiв.
Негативта динaмiкa зaзнaчeниx пoкaзникiв cвiдчить ^o нeoбxiднicть пpийняття eкcтpeниx i cтpaтeгiчниx зaxoдiв пoпepeджyвaльнoгo xapaктepy. Стaлий poзвитoк АПК вapтo poзглядaти в бaгaтopiвнeвoмy вимipi - глoбaль-нoмy, нaцioнaльнoмy, peгioнaльнoмy i мicцeвoмy. Глoбaлiзaцiя cтaлoгo poз-витку пpипycкae виpiшeння тaкиx пpoблeм:
• бiocфepниx (змiнa клiмaтy, зyбoжiння бiopiзнoмaнiття, oбмeжeнicть i вжта-ження пpиpoдниx pecypciв);
• eкoлoгo-eкoнoмiчниx (зaпoбiгaння гoлoдy, poзвитoR eROлoгoбeзпeчниx aipo-тexнoлoгiй, вигoтoвлeння eROлoгiчнo чиcтoï ciльcькoгocпoдapcькoï пpoдyRцiï);
• coцiaльнo-пpaвoвиx (пoлiтичнa cтaбiлiзaцiя у cвiтi i ROнcoлiдaцiя зycиль cвiтoвo-го cпiвтoвapиcтвa з метою зaпoбiгaння pyйнyвaнню пpиpoднoгo cepeдoвишa);
• нayROвo-тexнiчниx (poзpoблeння нoвиx aгpoтexнoлoгiй i eкoлoгoпpийнятниx тexнiчниx зacoбiв, aдaптoвaниx дo пpиpoдooxopoнниx вимoг, тpaнcфepт a^o-тexнoлoгiй, a тaROж тexнoлoгiй збopy, пepeвeзeння i збepeжeння виpoблeнoï пpoдyRцiï, poзвитoк eROлoгiчнoï iнфpacтpyRтypи);
• мopaльнo-eтичниx тa ocвiтнix (фopмyвaння мacoвoï eROлoгiчнoï cвiдoмocтi, бaгaтopiвнeвa eROлoгiчнa ocвiтa, oбyмoвлeнa вимoгaми виpoбництвa, cycпiль-ними вiднocинaми, cтaнoм нayки, тexнiки i Ryльтypи).
Визтання i виpiшeння зaзнaчeниx пpoблeм та нaцioнaльнoмy piвнi визнaчae внecoк дepжaви в пoдoлaння нaзpiлoï глoбaльнoï eкoлoгiчнoï кpизи нa ocнoвi влacтивиx гажнт кpaïнi eкoнoмiчниx, нayкoвo-тexнiчниx мoжли-вocтeй i гeoпoлiтичниx, coцiaльнo-дeмoгpaфiчниx i зoвнiшньoeкoнoмiчниx ocoбливocтeй ïï poзвиткy.
Сyчacнi тpaктyвaння cyтнocтi тpaнcфopмaцiй у cycпiльcтвi тa е^шм^ цi дepжaви oбгpyнтoвyють змiшyвaння aкцeнтiв у cфepy peгioнaльниx (мюце-виx) пpiopитeтiв i poзглядaють peгioн як cклaдoвy cтaлoгo й динaмiчнoгo co-цio-eкoлoгo-eкoнoмiчнoгo poзвиткy дepжaви. Аpгyмeнтaцieю тaкoгo craep-дження e те, шo peгioн - це лoкaльнa мoдeль дepжaви, мeтa i зaвдaння poзвит-ку якoгo збiгaютьcя з зaгaльнoдepжaвними. Стaлий poзвитoк peгioнaльнoгo АПК пpипycкae peaлiзaцiю, нa нeвизнaчeнo великий чac, пoтeнцiaлy aгpapнoï cфepи ега^мжи зa дoпoмoгoю збaлaнcoвaнoгo poзвиткy eкoнoмiчнoï, eкoлo-гiчнoï i coцiaльнoï cклaдoвиx aгpapнoï пoлiтики. У кoнтeкcтi poзглянyтoï пpoблeми вaгoмicть eкoлoгiчнoгo чинникa дeдaлi бiльшe зpocтae, тoмy шo визнaчae мoжливicть peaлiзaцiï iншиx cклaдoвиx cтaлoгo poзвиткy АПК. Вoд-нoчac у poзглянyтiй тpiaдi звopoтний вплив eкoнoмiчниx i coцiaльниx чинни-кiв m eфeктивнicть piшeння eкoлoгiчниx пpoблeм нiтpoxи не менше. Тoмy пpoгpec е^^мши i coцiaльнe блaгoпoлyччя cтaють невщ^шю yмoвoю pe-aлiзaцiï в periorn дiючoï eкoлoгiчнoï пoлiтики. Сaмe та peгioнaльнoмy piвнi
3. Приклaдиi acneKT! eкологiзaщï eкоиомiки
375
досягають природно-господарсько1' збалансованостi, формують програми екологiзацiï господарського комплексу, визначають прiоритети розвитку i фь нансовi джерела ïx реалiзацiï. На мiсцевому рiвнi найбiльш ефективно фун-кцюнуе меxанiзм партнерства оргашв мiсцевого самоврядування з аграрними i промисловими шдприемствами усix форм власност1, забезпечуеться робота консультацiйниx служб, контролюеться стан локальних агроекосистем.
Послiдовна еколопзащя ус1х сфер АПК мае здшснюватися в руслi рин-кового реформування i розглядатися як обов'язкова складова сталого розвитку аграрного сектора, який тдтримуеться за допомогою реалiзацiï заxодiв державного протекцiонiзму. Економiчна пол1тика держави, спрямована на забезпечення пол1тики екологiзацiï всix сфер суспшьного виробництва, припускае:
• розроблення шституцюнального базису функцюнування агропромислового комплексу ввдповвдно до принцитв сталого розвитку;
• виконання сощальних гарантш населенню, i, насамперед, передбачених законом прав громадян на охорону здоров'я;
• визначення основних напрямшв i прюритепв екологiзацiï аграрного сектора економжи;
• створення умов для функцюнування економiчного та органiзацiйного меха-нiзмiв екологiзацiï АПК (iнвестицiйна, фiнансово-кредитна полгтика, непо-датковi методи активiзацiï процешв екологiзацiï, формування мiжбюджетниx вiдносин, розвиток екологiчноï iнфраструктури, ринку агроекологiчниx пос-луг, створення мотиващйного i стимулюючого меxанiзмiв, стратегiï системно! агроекологiчноï освiти);
• створення системи шформащйного забезпечення i монiторингу сталого розвитку всх сфер агропромислового комплексу;
• розвиток процешв iнтеграцiï в систему свггогосподарських зв'язшв, що пе-редбачають участь у мiжнародниx природоохоронних угодах, запобiгання екологiчному демпiнгу, адаптащю до норм i правил функцюнування СОТ.
Таким чином, реал1защя зазначених завдань дасть змогу досягти стабь л1заци стану природного середовища. Очжуваш результати будуть виражеш:
• у знижент забруднення навколишнього природного середовища ввдходами сiльськогосподарського виробництва, полiпшеннi еколопчного стану середовища, як складовоï якост життя i здоров'я населення;
• у забезпечент рацiонального природокористування нинi живучими поколш-нями i збережент потенциалу природного середовища для життя i д1яльност! майбутнix поколшь;
• у реалiзацiï продовольчо-екологiчноï безпеки держави;
• у наукомюткому i високотехнолопчному розвитку сiльського господарства i сумiжниx з ним галузей.
Лггература
1. Каландаров К.Х. Коммуникативные основания устойчивого развития (философский анализ): Автореф. дис.... д-ра филос. наук. - М.: Наука, 2000. - 34 с.
2. Советский энциклопедический словарь/ Научно-редакционный совет: А.М. Прохоров, М.С. Гиляров, Е.М. Жуков и др. - М.: Советская энциклопедия, 1980. - 864 с.
3. Муртузалиев М.П. О методике исследования проблем устойчивого развития регионального АПК// Экономика сельского хозяйства России. - 1999, № 4. - С. 36.
