CC BY
14
22. Советский энциклопедический словарь / науч.-ред. совет: А.М. Прохоров (ред.). — М.: «Советская энциклопедия», 1981. — 1600 с.
23. Экономическая энциклопедия. Политическая экономия: в 4-х т. / гл. ред. А.М. Румянцев. — М.: Советская энциклопедия, 1975. — Т.2. — 560 с.
24. Друкер П. Задачи менеджмента в XXI веке / П. Друкер; пер. с англ. — М.: Издат. дом. «Вильямс», 2001. — 272 с.
25. Аркадьева В. Стратегия конкуренции прогнозирования действий предприятий / В. Аркадьева // Бизнес Информ. — 1998. — №8. — С. 76-77.
26. Делягин М.Г. Новые проблемы и возможности обеспечения конкурентоспособности в условиях глобализации / М.Г. Делягин // Прометей. — 2001. — Вып. 4. — С. 37-56.
27. Булеев 1.П. Конкуренщя: деяю аспекти теорп i практики / 1.П. Булеев, Н. Ю. Брюховецька // Проблемы экономики. — 2015. — №4. — С. 253-259.
28. Брюховецкая Н.Е. Формирование институциональной среды в трансформируемых экономиках постсоциалистических стран / И.П. Булеев, Н.Е. Брю-ховецкая // Проблемы экономики. — 2016. — №4. — С. 13-21.
О. В. AHÍcÍMOBa
канд. екон. наук ННЦ «1нститут Грунтознавства та aepoxiMU iMem О. Н. Соколовського», м. Харыв
ЕФЕКТИВШСГЬ ЗАСТОСУВАННЯ 1ННОВАЦ1Й У СФЕР1 ОХОРОНИ ГРУНТ1В: СУТН1СТЬ I ВИДИ
Постановка проблеми. Сучасна eKOHOMÍ4Ha теорiя й свггова практика господарювання оцшюють результата функцюнування економ1ки двома способами: економiчним зростанням й ефектившстю виробни-цтва, яю близью та взаемопов'язат одне з одним, проте не тотожш. Ефективтсть виробництва — кате-горiя, яка характеризуе вщдачу, результатившсть виробництва. Вона свiдчить не лише про прирют обсягу виробництва, а й про те, якою цшою, якими витра-тами ресурав досягають цей прирiст, тобто свщчить про яюсть економiчного зростання [1, с. 116]. Незва-жаючи на перший погляд на досить-таки просту методику узагальнення ефективностi, остання залишаеться не менш складним предметом вивчення. Ефективтсть як ключове поняття економiчноí науки наповнюеться нинi новим змютом. Так, наприклад, з розвитком ш-ституцiоналiзму як методологи м1ждисциплшарного пошуку в економiчнiй теорп сформувався новий, а саме шституцшний пщхщ до аналiзу сутностi та ощ-нювання ефективностi сучасних економiчних систем [2].
Аналiз останн1х дослщжень i публжацш. Питанням щодо оцiнювання ефективноси присвятили досль дження всесвiтньо вiдомi економiсти, серед яких таю, як: С. Брю i К. Макконнелл, А. Маршалл, В. Паретто, П. Самуельсон, Й. Шумпетер та шшь Теоретико-ме-тодичнi засади визначення економiчноl ефективностi в аграрному секторi Грунтовно дослiджують останнiм часом В. Андршчук [3], М. Юсшь [4], Т. Паачник [5] та iн. Економiчнi засади визначення ефективностi Грунтоохоронних заходiв дослiджують А. Кучер [6; 7], О. Шевченко [8]. Науково-прикладш аспекти визначення економiчноl ефективностi шновацш дослщжу-ють також зарубiжнi вчеш. У контекстi нашого досль дження заслуговуе уваги робота L. Lipkova, D. Braga, що присвячена вимiрюванню успiху комерцiалiзацil iнновацiй у 6С. Проаналiзувавши пiдходи та показ-ники до оцiнювання потенцiйних можливостей коме-рцiалiзацil iнновацiй, а також оцшювання ефективно-стi фшансово! комерцiалiзацil шновацш у крашах 6С,
вони приедналися до результатiв численних досль джень про те, що не вс нововведення можуть бути ко-мерцiйними. Для досягнення фшансового успiху ощ-нювання потенцiалу комерцiалiзацií iнновацiй е дуже корисним, осюльки воно сприяе мшiмiзацií ризик1в, пов'язаних iз недостатнiстю загального процесу коме-рцiалiзацil iнновацiй. Водночас iншим не менш важ-ливим аспектом комерцiалiзацií е оцiнювання 11 фь нансово! ефекгивностi. Необхiдно розумiти, яю ефек-ти можна отримати пiсля комерцiалiзацií iнновацiй, i яю сфери можуть бути покрии ефектами вiд комерщ-алiзацil [9]. Ученi В. ВеИпа, Т. Иезко, Ь. ¿ораетзка, М. Walasik наголошують на необхiдностi систематично й комплексно оцшювати шновацп на вах етапах !х-нього життевого циклу: авансова (прогнозна) оцiнка (до початку розробки новацп); поточна оцшка (пiд час розробки новацп); оцшка постфактум (коли новащю вже розроблено), а також подальша оцiнка (через калька роюв пiсля розробки новацп) [10]. Незважаючи на значний теоретико-методолопчний вклад учених, багато питань пов'язаних з оцшюванням ефективностi шновацш потребують дальшого дослiдження.
Мета статп — дослiдити сутнiсть i види ефектив-ностi застосування iнновацiй у сферi охорони Грунив.
Виклад основного матерiалу. Економiчна категорiя «ефективтсть», на думку П. Самуельсона та В. Норд-хауса, свщчить про вщсутшсть втрат, тобто насюльки ефективне використання ресуретв в економiцi задово-льняе потреби або бажання людей [11]. Одшею з особливих ознак сшьськогосподарського виробництва е те, що земля одночасно виступае i предметом, i за-собом працi, перетворюючись на зааб виробництва. Дослiджуючи використання земельних ресурав, зазна-чають, що необхщно брати до уваги безпосередню ре-сурсну ефекгивнiсть, яка, як i виробнича, базуеться на теорп економiчного вiдтворення. За визначенням С. Мочерного, процес економiчного вiдтворення — це постшно повторюваний процес вiдтворення ветх еле-ментiв економiчноl системи (продуктивних сил, тех-нiко-економiчних, виробничих i економiчних вщно-
син, а також господарського мехашзму) в !хшй взае-модп, тобто взаемообумовленостi i взаемозапереченш [12, с. 257].
Анапiзуючи теоретичш аспекти ефективностi, за-значимо, що поняття «ефектившсть» е похiдним вщ термiна «ефект». Звiдси виходить, що термш «ефектившсть» (вщ латин. «efficientia») — це результативтсть певного процесу, причини або ди [13, с. 46]. Разом iз цим, яким би важливим не був ефект сам по соб^ яко! б величини вш не був, ми не в змозi повною мiрою схарактеризувати результативтсть певного процесу, осюльки не можемо дати вщповда на запитання про те, якою ж «цшою» одержаний цей ефект. Адже одного й того ж самого ефекту можна досягти, вико-риставши рiзний ресурсний потенцiап i, навпаки, за-вдяки однаковiй кiпькостi витрачених ресурав пщпри-емства можуть одержувати далеко не однаковi за величиною ефекти. Це положення стосуеться й економiч-ного ефекту вщ застосування iнновацiй у дослщжува-нш сферi. Наприклад, у сферi охорони й рацюналь-ного використання Грунпв ефект вщ застосування iнновацiй виявляеться, як правило, у виглядi приросту врожайност культур. Проте одержаний ефект не дае змоги зрозумгга, насюльки вигiдним е використання ще! шновацп. Очевидно, з'ясувати це можна завдяки категорп ефективностi, коли результати П застосування порiвняти з витратами.
Кагегорiя «ефективнiсть», на вiдмiну вщ поняття «ефект», мае значно ширше значення й характеризуе не лише одержаний результат, а й витрати, як були здiйсненi для цього. Так, в економiчнiй енциклопедп за редакщею С. Мочерного, ефективнiсть — це «здат-нiсть приносити ефект, результативтсть процесу, проекту тощо, яю визначаються як вiдношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат» [14, с. 508].
В юторп економiчних учень прийнято вважати, як зазначають В. Базилевич i його спiвавтори, що термш «ефектившсть» ввели до наукового вжитку представ-ники класично! полггекономп (В. Пегтi, Ф. Кене), яю використовували його не як самостшну категорiю, а в значеннi результативност для оцiнки сприяння урядо-вих i приватних заходiв покращення економiчного рiвня життя. Самостiйного статусу поняття «ефектившсть» набуло в роботах Д. Ржардо, який, обГрунтову-ючи доцiльнiсть використання капiталу, застосовував цей термш для оцшювання величини одержаного результату з розрахунку на одиницю капiталу. Саме в такому розумшш нинi термш «ефектившсть» найчастше використовують для оцiнювання наслщюв економiч-них рiшень [15].
Автори одного з найпопулярнiших в американсь-ких вищих навчальних закладах тдручника «Еконо-мiкс», який витримав 14 видань, К. Макконелл i С. Брю поняття ефективностi визначають як загальну основу, центральну ланку економiки. Економiчна наука, на !хню думку, «це наука про ефектившсть» [16, ^ 38].
Загальноприйнятий пiдхiд у визначеннi ефектив-ностi базуеться на будь-якому стввщношенш м1ж здо-бутими результатами, як часто називають ще ефек-том, до величини затрачених ресурсiв, що викликали щ результати (ефект). Головним кригерiем ефективно-стi при цьому виступае прибутковють, що проявля-еться завдяки результативност [17, с. 27—28].
Узагальнюючи результати аналiзу поглядiв еконо-мюта щодо визначення сутностi ефективностi, зазна-чимо, що в аграрнiй економiчнiй лiгературi ефектив-нiсть трактують по^зному. Проте бiльшiсть пiдходiв поеднуе те, що ефектившсть полягае не просто в до-сягненш спiввiдношення ефекту з витраченими на його створення ресурсами, а у формуванш максимального ефекту за мшмальних витрат ресуретв. Але, як свщчить теорiя та практика, така концептуальна установка потребуе уточнення, оскьльки досягти максимального ефекту за мшмуму витрат, особливо в аграрному виробництвi через дда закону спадно! дохiдностi, фактично неможливо.
З огляду на викладене, звернемо увагу на те, що, очевидно, в практичнш дiяльностi, коли ресурси, як правило, завжди обмежеш, ефективнiсть доцшьно ощ-нювати з погляду реалiзацi! цшей i зусиль, докладених для !хнього досягнення, в контекста одержання максимального ефекту за заданих ресуретв або ж досягнення заданого ефекту за мшмальних витрат ресуретв. Проте iнколи в процеа практично! дiяльностi за умов до-статнього рiвня забезпеченостi ресурсами ставиться завдання досягти максимального ефекту, визначивши економiчно доцшьний рiвень витрачання ресурсу на основi зiставлення гранично! вартост ресурсу та вар-тоси граничного продукту.
Ефективнiсть е складною багатоплановою катего-рiею, яку, на думку О. Демидюк, можна аналiзувати крiзь призму неокласичного (трактують ефектившсть у значенш результативностi, тобто вщповда на пи-тання: яких результата було досягнуто, яких i сюльки ресурсiв було витрачено на досягнення одержаних результата), праксеолопчного (розглядають «ефектившсть» з позицГ! досягнення визначено! мети, тобто прибiчники цього пщходу вважають, що, для того, щоб бути ефективною, дiяльнiсть повинна сприяти досяг-ненню поставлено! мети, тобто максимально наближа-тися до визначеного зразка (норми), уникати неперед-бачених наслщюв i непогрiбних додаткових ресурав, бути надiйною i послiдовною) та шституцшного шд-ходiв. Iнституцiйна ефектившсть економiчних систем характеризуеться створенням такого шституцшного середовища, яке е сприятливим для реалiзацil цшей сталого розвитку. Йдеться про яюсну результативнiсть господарського розвитку, що визначаеться гармонш-ним поеднанням прюритета економiки, екологiчно! безпеки, соцiальних iдеалiв i культурних цшностей су-спшьства [18].
Отже, на основi аналiзу рiзних пiдходiв варто по-годитися з тими вченими, яю вважають, що кагегорiю ефективноси виправдано тлумачити як стввщно-шення ефекту (результату) з ресурсами (витратами), оптимiзацiя якого визначаеться через максимiзацiю ефекту за фiксованих витрат ресуретв або через досягнення цшьового ефекту за !х мiнiмальних витрат. При цьому ефект, як буде показано дал^ може виражатися по^зному.
На наш погляд, для розкриття сутност тако! ба-гатоаспектно! категорп, як ефективнiсть, слiд розгля-нути !"! види, що градицiйно видшяють в економiчнiй лiгературi з урахуванням специфiки сшьського госпо-дарства: технолопчну, економiчну та соцiальну [19, с. 398], а також, беручи до уваги особливост шнова-цiйно! дiяльностi. Разом iз цим, багато економюта, крiм названих, виокремлюють iншi рiзновиди ефек-
тивностк економiчну, сощальну, технологiчну, енерге-тичну й еколопчну. Так, наприклад, систематизацiя пiдходiв до ощнки ефекгивностi виробництва дозволила Н. Кондратюк видшити технологiчну, економь чну, екологiчну та соцiальну ефектившсть виробництва [20]. У робот О. 1ванилово! видшено так види ефективносп: соцiальна, екологiчна, виробнича, шфо-рмацiйна, фiнансова й iншi види [21].
У контексп нашого дослщження особливо! уваги заслуговуе те, що сучасна економiчна теорiя вважае, що поряд з показниками економiчноl ефективносп слiд визначати й ефекгивнiсть природокористування суб'екта господарювання за допомогою показника еколого-економiчноl ефективностi (Е) за такою формулою:
Е = Е0 — (А + В + С), (1)
де Е0 — загальноекономiчний ефекг суб'екта господарювання, грош. од.;
А — вартють природоохоронних заходiв, грош. од.;
В — втрати вщ пошкодження природного середо-вища, грош. од.;
С — вартють природних ресурсiв, грош. од.
Рентабельним може вважатися лише таке вироб-ництво, у якого еколого-економiчний ефекг е додат-ною величиною [22, с. 132]. Цжаво, що, розрiзняючи види ефективностi, у вказанш роботi видiлено лише економiчну й соцiальну ефективнiсть, тобто, напевно, екологоефекгившсть визначено як пiдвид економiчноl ефективностi.
З огляду на те, що видшення видiв ефективностi е похщним вiд класиф^цп ефектiв шновацшно1 дiя-льностi, коротко розглянемо тдходи до вирiшення цього питання. Так, наприклад, залежно вiд результата i витрат Л. Антонюк, А. Поручник, В. Савчук видь ляють таю види ефективносп iнновацiй [23, с. 276]:
- економiчний (показники враховують у вартю-ному вираз^ всi результати й витрати зумовлеш реалЬ зацiею iнновацiй);
- науково-техшчний (новизна, кориснiсть, естети-чнiсть, компактшсть);
- фiнансовий (розрахунок показниюв Грунтуеться на фiнансових показниках);
- ресурсний (показники вщображають вплив шновацш на обсяг виробництва та споживання пев-ного виду ресурсу);
- сощальний (показники враховують сощальш результати реалiзацil iнновацiй);
- еколопчний (показники враховують вплив шновацш на довюлля).
У целому проблема визначення економiчного ефекту й вибору найдоцшьнших варiантiв реалiзацil iнновацiй, на думку вказаних учених, потребуе, з одного боку, перевищення юнцевих результатiв вiд !х-нього використання над витратами на розроблення, виготовлення й реалiзацiю, а з iншого — зютавлення одержаних результатiв з результатами вщ застосування iнших аналогiчних варiантiв iнновацiй [23, с. 276].
У науковш лiтературi е й iншi пiдходи до видь лення видiв ефектiв шновацшно1 дiяльностi. Узагаль-нення поглядiв рiзних дослiдникiв i нашi спостере-ження свiдчать, що кшьюсть цих ефектiв найчастiше коливаеться вщ трьох (економiчний, науково-тех^ч-ний, сощальний) до шести (економiчний, науково-те-хшчний, фiнансовий, ресурсний, соцiальний та еколопчний) [24].
Як зазначають В. Зянько, С. Крива, будь-який результат шновацш у вартюному виразi узагальню-еться економiчним ефекгом. Науково-технiчнi, соща-льнi, екологiчнi й iншi результати, що не можуть бути оцшеш у вартiсному вираз^ не поглинаються еконо-мiчним ефектом й юнують самостiйно. Водночас ефе-кги шновацшно1 дiяльностi м1ж собою тюно взаемо-пов'язанi. Так, економiчнi результати вiд iнновацiйноl дiяльностi пов'язаш iз науково-технiчним, соцiальним i фшансовим ефекгами. У свою чергу, ресурсний та еколопчний ефекги виникають внаслщок науково-технiчного прогресу й опосередковано впливають на економiчний ефекг вщ iнновацiйноl дiяльностi. Еко-номiчний ефекг виникае не лише в дослщниюв i ви-робник1в iнновацiй, а й у 1хшх споживачiв. При цьому виникае мультиплiкативний ефект (ефект примно-ження), який вiдображаеться в накопичуванш додат-кового прибутку вщ використання iнновацiй у вироб-нищта [25].
Узагальнюючи зазначене вище з урахуванням специфiки застосування iнновацiй у сферi охорони rрунтiв в аграрному виробництв^ умовно можна видi-лити так! основш види ефектiв вщ упровадження цих iнновацiй:
- економiчний ефект (вiдображае у вартiсному обчисленш економiчнi результати застосування iнно-вацш);
- екологiчний ефект (вiдображае вплив шновацш на навколишне природне середовище);
- сощальний ефект (свщчить про вплив шновацш на сощальш процеси);
- науково-техшчний ефект (полягае в прироси знань i 1хньому впливовi на технологiчний рiвень виробництва).
Напевно, можна погодитися з пропозищею вче-них про доцiльнiсть ощнювання синергiчних ефектiв як результату прояву (взаемно пщсилювального чи взаемно послаблювального) охарактеризованих вище видiв ефектiв. Синергетичний ефект — додатковий результат, одержаний вщ тюно1 злагоджено1 взаемодп окремих елементiв системи. Необхiдно зауважити, що цей ефект може бути як позитивним, так i негативним, зокрема за низько1 оргашзованоси системи сума п властивостей буде меншою за суму властивостей ком-понентiв [26]. Його ощнку для розглянутих базових видiв ефектiв, на думку С. 1лляшенка, можна вико-нати за формулою (з огляду на специфiку дослщжува-них iнновацiй ця формула в нашому розумшш дещо модифiкуеться — йдеться передуетм про взаемозв'язок i пiдсилювальний взаемовплив економiчного (Е1) й екологiчного ефектiв (Е2), далi — сощальний (Е3) i на-уково-техшчний (Е4) ефекти) [27, с. 196]:
Ес = (((Е1 + Е2) ■ к2т + Е3) ■ к3т + Е4) ■ к4т, (2)
де Ес — ефект синергетичний (у вартюному обчис-ленш);
Е1 — ефект i-го виду (у вартюному обчисленнi); к!ш — коефщент, що характеризуе синергiзм уна-слiдок додавання i-го ефекту до попереднiх;
т — показник, що характеризуе характер синер-пзму внаслiдок додавання i-го ефекту, у випадку по-силювального характеру вш приймае значення +1, по-нижувального — —1.
Значення коефщенпв ki та показник1в т визна-чають на основi минулого досвщу дiяльностi чи екс-
пертним методом (за вщсутноси ретроспективних да-них).
Таким чином, ураховуючи здiйснений аналiз тд-ходiв дослiдникiв до вирiзнення вищв ефективностi й результати власних попередшх дослiджень, нами ви-окремлено п'ять ïï базових видiв: технологiчна, енер-гетична, економiчна, соцiальна й еколопчна ефектив-нiсть.
Варто зазначити, що такий подiл е дещо умов-ним, адже всi види ефективноси дуже тiсно м1ж собою пов'язаш, а тi самi показники часто характеризують рiзнi види ефективностi. Крiм того, серед учених не-мае единого погляду щодо показниюв, яю характеризують той чи шший вид ефективностi. Стосовно взае-мозв'язюв треба зазначити, що вихiдною у формуванш iнших видiв е технолопчна ефективнiсть як первiсний результат взаемодп факторiв виробництва, що харак-теризуе досягнуту продуктивнiсть живих органiзмiв, тобто вщображае вiдношення кiлькостi одержано'1 продукцп з розрахунку на одиницю вказаних органiзмiв. Тобто енергетична й економiчна ефективнiсть безпо-середньо залежать вiд технологiчноï.
Разом з тим можна стверджувати, що й технолопчна ефектившсть певною мiрою залежить вiд еконо-мiчноï, оск1льки зi зростанням економiчноï ефектив-ностi, за шших рiвних умов, створюються додатаода можливостi для вдосконалення технологiчного процесу в наступному виробничому цикт шляхом штен-сифiкацiï виробництва на шновацшнш основi, що в юнцевому пiдсумку приведе до збiльшення продуктивности живих органiзмiв.
У свою чергу сощальна й екологiчна ефектившсть залежать вщ економiчноï, адже чим большою буде величина економiчного ефекту, тим больше з'явиться можливостей для задоволення соцiальних потреб на-селення та здiйснення витрат еколопчного спряму-вання. З iншого боку, спостер^аеться зворотний зв'язок, тобто зi зростанням соцiальноï та екологiчноï ефективноси створюються умови для пiдвищення продуктивности працi та полiпшення якостi продукцп, а вщтак, збшьшуеться (за шших рiвних умов) еконо-мiчна ефектившсть. Крiм того, екологiчна ефектившсть тiсно пов'язана iз соцiальною, оскльки вироб-ництво екологiчно безпечно'1 продукцп i мiнiмальний негативний вплив на навколишне середовище дуже важливi для формування нормального рiвня життя як пращвниюв пiдприемств, так i населення в цшому.
Висновки. На основi теоретичного аналiзу лггера-турних джерел з'ясовано, що поняття «ефектившсть» е похщним вiд термiна «ефект». Поняття «ефект» трактуемо як корисний юнцевий результат, що виникае вщ застосування шновацш у сферi охорони Трунив. Ниш основними теоретичними пщходами до визначення сутноси ефективностi як економiчноï категорп е нео-класичний, праксеолопчний та iнституцiйний. З пози-цш нашого дослiдження перспективним е визначення ефективноси в рамках неокласичного пщходу. Узага-льнюючи результати аналiзу поглядiв економiстiв щодо визначення сутностi ефективноси, зазначимо, що варто погодитися з тими вченими, яю вважають, що категорда ефективностi виправдано тлумачити як стввщношення ефекту (результату) з ресурсами (витратами), оптимiзацiя якого визначаеться через мак-симiзацiю ефекту за фжсованих витрат ресурсiв або через досягнення цшьового ефекту за 1х мiнiмальних витрат. Визначено так види ефекту вщ застосування
iнновaцiй у сферi оxорони Грунпв: економiчний, еко-логiчний, соцiaльний i нaуково-теxнiчний. Результатом взaeмно пiдсилювaльного чи взaeмно послаблю-вального прояву зaзнaчениx видiв ефектiв e синерге-тичний ефект. Пд час визначення теоретичниx засад розумшня сутностi ефективностi застосування шновацш у сферi оxорони Грунпв слiд виxодити з необxiд-носп виокремлення теxнологiчноï, енергетично'1, еко-номiчноï, соцiaльноï, екологiчноï ефективностi й формування вщповщно1 системи показниюв. Ус види ефективностi дуже тiсно мгж собою пов'язaнi, а тi сaмi показники часто xaрaктеризують рiзнi види ефективноси. У теорп та практищ нaйчaстiше оперують по-няттям «економiчнa ефектившсть», тому перспективи подальшж дослiджень полягають в обГрунтувaннi на-уково-методичниx засад економiчноï ефективностi ви-користaннi iнновaцiй у сферi оxорони Грунтiв.
Список використаних джерел
1. Економiчнa теорiя : Полiтекономiя : пщручник / за ред. В. Д. Базилевича. — К. : Знання-Прес, 2001.
— 581 с.
2. Демидюк О. 1нституцшний пщкщ до aнaлiзу сутностi та оцшювання ефективноси сучасник еконо-мiчниx систем / О. Демидюк // Наук. вюник. — 2014.
— № 8. — С. 36—52.
3. Андршчук В. Г. Ефектившсть дiяльностi аг-рарнж пiдприeмств : теорiя, методика, aнaлiз : мо-ногр. / В. Г. Андршчук. — Вид. 2-ге, без змш. — К. : КНЕУ, 2006. — 292 с.
4. К1с!ль M. I. Теоретико-методологiчнi засади оцiнок ефективноси aгробiзнесу / M. I. Юсшь. — К. : ННЦ «]АЕ», 2015. — 36 с.
5. Pasichnyk T. V. Efficiency of agricultural enterprises of various organizational and legal forms and the size of land use / T. V. Pasichnyk, A. V. Kucher, R. P. Khirivskyi // Actual problems of economics. — 2016. — № 1. — Р. 399—405.
6. Kucher A. V. Economic effectiveness of use of liquid organic fertilizers / A. V. Kucher // Economika APK.
— 2016. — № 4. — Р. 45—50.
7. Кучер А. В. Теоретичш аспекти визначення економiчноï ефективноси застосування Грунтооxорон-нж шновацш / А. В. Кучер, О. В. Ашамова // Вюник аграр. науки. Спец. випуск. — 2016. — № 10. — С. 87— 91.
8. Шевченко О. В. Економiчнa ефектившсть Гру-нтооxоронниx зaxодiв при використанш земель сшьсь-когосподарського призначення : автореф. дис. на здо-буття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.06 «Економжа природокористування i оxорони навколи-шнього середовища» / О. В. Шевченко. — К., 2016. — 26 с.
9. Lipkova L. Measuring commercialization success of innovations in the EU / L. Lipkova, D. Braga // Marketing and management of innovations. — 2016. — № 4. — Р. 15—30.
10. Setting of criteria in the commercial potential assessment method of innovative technological solutions [Electronic resource] / B. Belina, T. Giesko, L. topa-cinska, M. Walasik // Problemy Eksploatacji. — 2013. — # 2. — Р. 221—234. — Mode of access : http://yadda.icm. edu.pl/baztech/element/bwmeta1.element.baztech-d4ac9c 02-4a8b-4be2-8434-030d66bfe46e/c/Belina.pdf.
БОГУЦЬКА О. А, БРЮХОВЕЦЬКИЙ Я. С.
11. Самуэльсон П. Э. Экономика : учеб. пособие / П. Э. Самуельсон, В. Д. Нордхауз; пер. с англ. под ред. Л. С. Тарасевича, А. И. Мусского. — М. : БИНОМ: КНОРУС, 1997. — 799 с.
12. Мочерний С. В. Полiтекономiя : пщручник / С. В. Мочерний. — К. : В^р, 2003. — 386 с.
13. Словник найбшьш уживаних агроекономiч-них термшв / авт.-укл. : О. В. Тихоненко, А. В. Кучер. — Х. : ХНАУ, 2012. — 104 с.
14. Економiчна енциклопедiя : [у 3 т.] / вщпов. ред. С. В. Мочерний та ш. — К. : Академiя, 2000. — Т. 1. — 864 с.
15. 1стс^я економiчних учень : тдручник / В. Д. Базилевич, Н. I. Гражевська, Т. В. Гайдай та ш.; за ред. В. Д. Базилевича. — К. : Знання, 2005. — Ч. 1.
— 568 с.
16. Макконелл К. Р. Экономикс : принципы, проблемы и политика / К. Р. Макконелл, С. Л. Брю.
— М. : ИНФРА —М, 2004. — 972 с.
17. Бухало О. В. Оргатзащя ефективного земле-користування в сшьськогосподарських пщприемст-вах : моногр. / О. В. Бухало. — Х. : ЕДЕНА, 2012. — 417 с.
18. Демидюк О. Пдвищення шституцшно! ефек-тивноси економiчноï системи як чинник сталого роз-витку Украши / О. Демидюк // Вюник Ктвського на-цюнального утверситету iменi Тараса Шевченка. Еко-номiка. — 2014. — Вип. 7(160). — С. 27—33. DOI: http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2014/160-7/6.
19. Андршчук В. Г. Економжа аграрних пщпри-емств : пiдручник. — 2-ге вид., доп. i переробл. / В. Г. Андршчук. — К. : КНЕУ, 2002. — 624 с.
20. Kondratyuk N. Formation of sunflower production efficiency in the agricultural enterprises [Electronic re-
source] / N. Kondratyuk // Agricultural and Resource Economics : International Scientific E-Journal. — 2015. — Vol. 1. — No. 1. — Р. 14—22. — Mode of access : www.are-journal.com.
21. 1ванилова О. А. Методолопчт тдходи до тд-вищення ефекгивноси виробництва на шновацшнш основi [ Електронний ресурс] / О. А. 1ванилова // Ефе-ктивна економiка. — 2011. — № 8. — Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=667.
22. Економiчна теорiя : Полiтекономiя : пщруч-ник / за ред. В. Д. Базилевича. — 5-те вид., стер. — К. : Знання-Прес, 2006. — 615 с.
23. Антонюк Л. Л. 1нновацп : теорiя, мехатзм розробки та комерщалiзацii : моногр. / Л. Л. Антонюк,
A. М. Поручник, В. С. Савчук. — К. : КНЕУ, 2003. — 394 с.
24. Полщук Н. В. Види ефекив шновацшно! дь яльносп пiдприeмств [Електронний ресурс] / Н. В. Полщук. — Режим доступу : http://www.rus nauka.com/1_NI0_2011/Economics/78180.doc.htm.
25. Зянько В. В. Методолопчний пщхщ до ощ-нювання економiчного ефекту iнновацiйноi дiяльностi малого пiдприeмництва [Електронний ресурс] /
B. В. Зянько, С. В. Крива // Ефективна економжа. — 2011. — № 6. — Режим доступу : http://www.economy. nayka.com.ua/?op=1&z=586.
26. Капица С. П. Синергетика и прогнозы будущего / С. П. Капица, С. П. Курдюмов, Г. Г. Мали-нецкий. — М. : Эдиториал УРСС, 2001. — 283 с.
27. 1лляшенко С. М. 1нновацшний менеджмент : пщручник / С. М. 1лляшенко. — Суми : Утверситет-ська книга, 2010. — 334 с.
О. А. Богуцька
канд. екон. наук,
Я. С. Брюховецький
1нститут економки npoMuaaoeocmi НАН Украти, м. Kuïe
ОЦ1НКА Р1ВНЯ IHBEd^fflHO-IHHOB^fflHOÏ АКТИВНОСТ1 У ВЗАвМОЗВ'ЯЗКУ З ПОЛГГИКОЮ IНТЕЛЕКТУАЛIЗАЦIÏ ТА МOГИВАЦIÏ ПРАЦ1 ПЕРСОНАЛУ ПРОМИСЛОВИХ П1ДПРИСМСГВ
Постановка проблеми. 1нвестицшна та iннова-цiйна активтсть виступае одним з основних факгорiв конкурентоспроможностi пiдприемства та економiч-ного зростання краши. Необхiднiсть освоення новгг-нiх технологiй, що дозволяе виробляти наукоемну продукщю, потребуе вiдповiдного фшансування. Проте iнвестицiйна акгивнiсть пiдприемства може стати базою для розширення шновацшних процеав у майбутньому. Без шновацшно1 активностi немае iнве-стицiйноi i навпаки, тому слiд розглядати цi категорИ у взаемозв'язку.
Освоення новiтнiх технологiй на промислових тдприемствах неможливо без швестицш в iнтелекгу-алiзацiю працi 1х персоналу. Тому оцiнку рiвня швес-тицiйно-iнновацiйноi активностi промислових пiд-приемств доцшьно проводити у взаемозв'язку iз полi-
тикою 1х iнтелектуалiзацiï iз використанням прямих та непрямих результуючих показникiв функцiонування пщприемств, що характеризують здiйснення ними шновацшно1 дiяльностi iз залученням знань, шформа-Ц11, iнтелектуального капiталу тощо.
Анашз досл1джень i публiкацiй. Дослiдження проблем забезпечення швестицшно-шновацшно1 активно-си промислових пiдприемств базуеться на працях вгг-чизняних та зарубгжних вчених. Анал!зу понять та оц1нц1 р1вня iнвестицiйноï та iнновацiйноï i активно-ст1, мотивацiï iнтелектуальноï працi на пщприемств! присвячено багато робгт, проте щ категорГ! як правило розглядаються окремо.
О.В. Раевнева та Л.В. Гриневич [1], проводили оцшку швестицшно-шновацшно1 активностi держави 1з використанням статистичного iнструментарiю оцш-
