CC BY
25
Дзера М.М., к. i. н., професор, Львiвський нацюнальний ушверситет ветеринарно! медицини i бютехнологш
iM. С. З. Гжицького Крачковський Б. П., к. i. н., доцент.
Львiвський нацiональний аграрний ушверситет
ДУХОВНО-РЕЛ1Г1ЙН1 ЗАСАДИ СВ1ТОГЛЯДУ СТЕПАНА БАНДЕРИ В КОНТЕНКСТ1 НАЦ1ОНАЛЬНО- ВИЗВОЛЬНО1 БОРОТЬБИ УКРАШСЬКОГО НАРОДУ
Свiтогляднi та щеолопчш, програмнi i полiтичнi позици укра!нського нацiоналiстичного, визвольно-революцiйного руху завжди були i е в центрi уваги вЫх тих, хто проявляе чи мае позитивний або негативний штерес до нього i його провщника Степана Бандери.
Це невипадково. Адже ще! укра!нського нацiоналiзму, його щеолопчш засади й програмш положення стали не тшьки теоретичним фундаментом й внутршшм змiстом, але й пол^ичною практикою i революцiйною зброею у безкомпромюнш боротьбi за незалежнiсть нашо! Вiтчизни. Саме тому, взявши за основу теоретичну спадщину Степана Бандери i програмнi документи укра!нського нащоналктичного руху зробимо спробу об'ективно вщтворити його iсторiю як рух християнський, щоб позбавити можливостей вiдкритим воротам i випадковим "прихильникам" сiяти над ним чимало фальшi i спекуляцш.
Вiдразу ж зазначимо, що особливих нападок вш зазнав з боку московського бшьшовизму - сатанинського втшення марксизму i комунiзму -найлютшого ворога кожно! релй!, а зокрема християнсько!.
Цю зловiсну нетерпимiсть Степан Бандера пояснював тим, "що релЫя, релiгiйний свiтогляд i релiгiйнiсть е найбшьшою перешкодою для опанування людсько! духовностi марксистським матерiалiзмом, так само, як щея i ество наци стоять на перешкодi росiйського iмперiалiзму пiд покришкою iнтернацiоналiзму" [2, с. 324].
Степан Бандера розвшчуе комушстичну систему - антигуманний войовничо-терористичний втвр бiльшовизму, що "запроторила правду до тюрем, концтаборiв, загнала !! в пщпшля, а на !! мкце поставила фальш i брехню. Але не зумша вирвати з людсько! душi розумiння, що таке правда, туги за нею, бажання И перемогти. Бо правда - це дорога, якою людська душа прямуе до Бога. А вщ цього прямування шхто i нiщо не вщверне людства.
Так само не згасити большевикам любовi ближнього, почуття справедливости та прагнення И до тршмфу. Бо це основш Божi закони для людсько! спiльноти, тдвалини взаемин мiж людьми якi голосом совюти завжди вiдзиваються в душГ' [1, с. 412].
"Цд вс не знищимi первнi людськi душ^ - констатуе Степан Бандера, - не дозволяють людиш стати безвольним i послушним знаряддям комунiзму,
286
сповненого ненависти до Бога, наци i людини. Вони спонукають людей чинити спротив злочинним дiям большевизму та вести активну боротьбу за його усунення" [1, с. 413].
Але покладатися тшьки на готовшсть народних мас до активно! нащонально-визвольно! боротьби, на автоматизм !х реакци до супротиву злочинному бшьшовицько-комушстичному режимовi - "одночасне з пасивним ставленням до справи, - зауважуе Степан Бандера - Сила душi кожно! людини й цшого народу теж потребують плекання й наснажування, особливо тод^ коли !х переобтяжено постiйною надмiрною напругою. Це мусить мати на ув^ кожний, хто турбуеться про долю свого народу" [1, с. 413].
За глибоким переконанням Степана Бандери нашстотшшу роль у скршленш сили душi людини покликана ввдгравати саме И вiра - невичерпне сакральне джерело. "Через правдиву й глибоку вiру в Бога, Спасителя, -наголошуе Степан Бандера, - кожна людина й цший народ мають змогу безупинно черпати з вiчно живого джерела стшьки сили, скiльки !хня душа спроможна сприйняти. Особливо у найтяжчих життевих ситуащях, великому нещаси, терпiннях i боротьбi, вiра в Христа дае найсильшшу, часто едину й певну помiч. В тому напрямi мусимо найперше звертати нашi думки i серця, коли думаемо про допомогу нашому народовi в його важкому, але благородному змаганш за правду й волю" [1, с. 413].
Нагальна потреба системно! i цiлеспрямовано! активно! дiяльностi завжди була чи не найголовнiшою яскравою прикметою багатогранного характеру С.Бандери. Його ч^ка позицiя у вiдношеннi до рел^и вiдразу проявилася, коли вш у 24 роки вiдповiдно до призначення Голови Проводу ОУН Свгена Коновальця, став Провiдником Крайово! Екзекутиви ОУН на Захщно-укра!нських Землях. Очолювана ним ОУН продемонструвала максимум дiевостi, виконавши чимало бойових актiв й оргашзувавши цiлу серiю масових заходiв у тому чи^ й в оборот християнсько! релiгi! як найбiльших святощiв i цiнностей укра!нського народу. Найголовнiшi серед них: "культ могил" - це створення символiчних високих земляних могил Борцям за Волю Укра!ни й походи до них; "шкшьна акщя" - маштабний рух за вщкриття укра!нських шкiл, боротьба проти полошзаци" укра!нсько! молодi в школах; протестанцшна акцiя проти голодомору в Укра!ш й убивство за це високопоставленого московського чиновника у радянському консулят у Львову протести проти полошзаци шляхом католицьких походiв УМХ (Укра!нська Молодь Христовi) спiльно з представниками польсько! влади тощо.
Визнаючи Христову вiру i всшяко !! оберiгаючи укра!нський нацiоналiзм як оргашзований рух на чолi з Степаном Бандерою ршуче виступав проти того, щоб вона була засобом машпулювання i насильства серед iновiрцiв. "Питання вiри й активно! релййност^ - пiдкреслював Степан Бандера, це питання сумлшня кожно! людини. В щ справи сумлiння i вiри окремо! людини ОУН нiяк не втручаеться й шкому й шчого не накидае. В !! визвольнш боротьбi може приймати участь кожний, хто хоче активно змагатися за здшснення !! програмових, нацiонально-визвольних цшей, хоч би його особистi погляди в
287
окремих св^оглядних питаннях були шшими вщ тих, яю визначае рух i загал його учасниюв" [2, с. 324 - 325].
Водночас Степан Бандера аж шяк не виправдовував позици тих опоненив, яю намагалися вiру i !! вартостi поставити поза рамками нащонально-визвольного руху. Вiн !х вiдносив до воюючих безбожникiв, воропв релшп, уподiбнених комунiстам.
Непримиренно борючись з фальшуванням ворогами позицiй укра!нського нацiоналiзму у ставленнi до християнства, Степан Бандера ршуче засуджував також i !х неправдиве iнтерпретування сво!ми iлюзорними прихильниками, подане у заявi ЗП УГВР, котре вiн назвав "найшкщлившим для революцiйного руху" [2, с. 323]. Непридатною для нього була теза, що вщродження релейного життя у незалежнiй Укра!ш - це завдання Церкви. З нею можна було погодитися частково, лише стосовно визначення Церквою ll власного внутршнього змюту форм i оргашзаци нацiонального релiгiйного життя. " Але його захист, створення умови для його вiдродження, - переконував Степан Бандера, - це вже справа не само! тшьки Церкви, але цшого народу, а в першу чергу ие! сили, яка оргашзуе i очолюе цшу визвольну боротьбу, а опiсля по визволенш - це справа держави" [2, с. 325].
Така вщсторонешсть вiд назрiлих проблем релiгiйного життя i формування наци спричиняе вихолощення iдейного змiсту i християнсько! акцентуаци нацiонально-визвольного руху, супроводжуеться його нащональною iзоляцiею як серед власного народу, так i свiтово! спiльноти у змаганш з бiльшовизмом. "Боротьба з бшьшовицьким безбожництвом, антирелiгiйним походом комушзму, - пiдкреслював Степан Бандера, - охоплюе найглибшi цiнностi укра!нського народу i укра!нсько! людини i е одним з найважливших фронтiв боротьби за душу народу. Так само у свгговому змаганш проти большевицько - комушстичного наступу релiгiйний фронт щейно е найстiйкiшим, наймiцнiшим ушверсальним фронтом"[2, с. 325-326].
Вагомим контраргументом безбожництву й антирелiгiйностi стала гармоншна iдейна еднiсть укра!нського нацiоналiстичного руху та його лщера з духовшстю i свiтоглядом нашого народу, яю е глибоко християнськими, що викристалiзувались пiд тисячолiтнiм творчим впливом Хрестово! релiгi! [ 2, с. 325]. Разом з тим, !! неперевершену цiннiсть "нiяк не можна порiвнювати з значенням фiлософських систем, бо фiлософiя може виповнити тiльки частину того, що дае релйя людськш одиницi, народам i цiлому людству" [ 2, с. 324]. Для того, щоб бути справжнiм щейним провiдником укра!нства у його жертовнш боротьбi за власне визволення, потрiбно не вдаватись до схоластичного мудрування, а вести з ним дiалог на мовi зрозумiлих i природних понять, враховуючи реалi! суспiльно-полiтичного життя.
"Справа рел^и, !! оборони перед наступом безбожницького комушзму, справжне кповщування i пiдтримування живо! християнсько! вiри, -неодноразово пiдкреслював Степан Бандера, - це найважливша справа не тшьки само! Церкви, але й всього народу, вЫх нащональних сил, зокрема нащонально-визвольного руху. Нам треба не вщмежовувати оборону
288
християнсько! вiри i Церкви вщ нащонально-визвольних змагань, тшьки зосередити головну увагу i головш зусилля довкола тих найважливiших тверджень, проти яких ворог спрямовуе найсильшший наступ" [1, с. 413].
Аналiзуючи мотивацiю релййно! спрямованостi помислiв i дiй Степана Бандери необхiдно розкрити И цшсну систему морально-свiтоглядних i конфесiйних кордонiв, вироблених ОУН тд його безпосереднiм керiвництвом. Наведемо незаперечливi документальнi факти. ОУН - р у своему Машфесл (грудень 1940 р.) проголосила, що вона бореться: " за свободу всiх вiровизнань, за повну свободу совiстi [3, с. 309]. Незмшною була позищя ОУН-р. i в наступний перюд нацiонально-визвольний змагань. У постановах Другого ВЗ ОУН (квггень 1941р.) наголошено, що iдея Суверенно! Соборно! Укра!нсько! держави у ХХ столiттi стала основою укра!нського свiтогляду та нового поличного руху, руху нацiоналiстичного, який оформився в окрему пол^ичну оргашзацш - Органiзацiю Укра!нських Нацiоналiстiв. ОУН-р програмовою постановою знову закликала боротися: "За свободу сумлшня й релййних культiв, якi не суперечать моралi укра!нсько! нацi! та iнтересам Укра!нсько! Держави" [4, с. 328]. Програмш документи Третього Надзвичайного ВЗ ОУН -р (серпень 1943 р.) в черговий раз засвщчили непохитшсть боротьби: "11. а) За свободу друку, слова, думки, переконань, вiри й св^огляду. Проти офщшного накидання суспшьност свiтоглядних доктрин. г) За вщокремлення церковних органiзацiй вiд держави" [ 5, с.512 - 513].
Все це е аргументованим свщченням нерозривно! свiтоглядно! едностi iдеологi! ОУН-р i християнства, яку свято дотримувався i всiляко оберiгав Степан Бандера.
Викладене вище дае можливiсть сформулювати переконливi висновки, що iдеологосвiтогляднi i програмнi полiтичнi позицi! укра!нського нащоналктичного, визвольно-революцiйного руху за своею сутшстю були глибоко християнськими, оскiльки грунтувались на багатовiковiй духовнiй спадщинi нашого народу, закрiплено! у нерозривнiй ще! - едностi людини з Богом, яка джерельно живилась його глибокою релййною ментальнiстю.
Природно, що i для Провiдника укра!нського нацiонального руху -Степана Бандери - одного з найславетшших сишв нашого багатостраждального народу, основним джерелом з якого вш черпав життедайнi сили для свое! жертовно! працi i поборювання всiх негараздiв була його глибока вiра в Бога оборона яко! стала для нього не тшьки нагальною духовною потребою, але й уЫм змiстом безприкладно! i непохитно! вiдданостi справi революцiйно -визвольно! боротьби за волю народу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бандера Степан. З невичерпного джерела // Перспектива Укра!нсько! Революци: Репринтне видання. - Дрогобич: Видавнича фiрма "Вiдродження, 1998. - С.410 - 414.
2. Бандера Степан. Проти фальшування визвольних концепцш. Роздш: Укра!нський нацiоналiзм i релiгiя //Перспективи Укра!нсько! Революцi!:
289
Репринтне видання. - Дрогобич: Видавнича фiрма "Вщродження", 1998. -С.322 - 327.
3. Машфест Оргашзаци Украшських Нащоналкив (ОУН-р) (грудень 1940) // Перетчка £.В. Феномен Степана Бандери. - Львiв: СПОЛОМ, 2006. -С.308-309.
4. Постанови Другого Великого Збору Оргашзаци Украшських Нащоналкив (ОУН-р) (квггень 1941р.) // Перетчка £.В. Феномен Степана Бандери. -Львш: СПОЛОМ, 2006.- С.325 - 335.
5. Програма Третього Надзвичайного Великого Збору ОУН. Прийнята в серпш 1943 р., доповнена й уточнена в червш 1950р.// Перетчка £.В. Феномен Степана Бандери. - Львiв: СПОЛОМ, 2006. - С.509 - 513.
290
