CC BY
13
Науковий вкник, 2003, вип. 13.5
3. Ф1ТОМЕЛ1ОРАЦ1Я
УДК 630*17:630*181.61 Ст. наук. ствроб. А.1.1вченко, канд. с.-г. наук -
Ботатчний сад УкрДЛТУ
ДО ПИТАНИЯ 1ДЕНТИФ1КАЦ11 Р1ДК1СНОГО ВИДУ ЖОСТЕРУ У КОЛЕКЦ11 БОТАН1ЧНОГО САДУ УКРДЛТУ
За останш десятирiччя, зафшсовано три назви для рiдкiсного виду жостеру: Rh. imeretina Booth., Rh. alpina L. Rh. fallax Boiss. Цей вид e у колекцп боташчного саду УкрДЛТУ. Зроблено порiвняльний аналiз цих таксонiв i показано резоншсть ос-таиньо! назви.
A.I. Ivchenko - senior scientific worker of the Botanical garden of USUFWT
To the question of on identification of rare species of rhamnus in the collection of the botanical garden of USUFWT
Three names were fixed in last decades for the rare individual of Rhamnus: Rh. imeretina Booth., Rh. alpina L. and our name Rh. fallax Boiss., that is in the collection of Botanical garden. It was made the comparative analysis of these taxons and shown the reliability of last name.
Наявшсть проблеми
На територи дендрарда Боташчного саду (Л^в, вул. Ольги Коби-лянсько!, 1) знаходиться деревна рослина роду Rhamnus, щодо видово! на-лежност яко! в останш кшька десяташть юнують певш сумшви. Так, А. А. Щербина [7] щентифжувала цю рослину як жос^р iмеретинський - Rh. imeretina Booth. Однак, професор С.В. Шевченко вважав 11 жостером аль-пшським - Rh. alpina L. (усне повщомлення). Цей же вид згадуеться в атлас Т.М. Бродовича та М.М. Бродович [1], хоча його шюстрацш там не наведено. Пам'ятаючи, що до атласу переважно включенi таксони деревних рослин, як зустрiчаються на територи люотехшчного унiверситету та учлюгоспу, можна вважати, що його автори подшяли точку зору С.В. Шевченка. Ми виз-начили цю рослину ще пiд iншою назвою - жос^р оманливий Rh. fallax Boiss. [3]. У пропонованш робот наводимо аналiз вiдповiдностi цих назв опису колекцшно! особини i показуемо мотивацда та доцiльнiсть проведення ос-танньо! щентифжаци.
Виклад матер1алу дослщження та його пор1вняльний анал1з
Згадана особина досить затшена. Можливо ця обставина зумовлюе формування дещо збшьшених листових пластинок. Рослина дводомна, тому при наявност тiльки одте! особини плодоношення вiдсутнe.
Ботанiко-морфологiчна характеристика така. Це одностовбурна слан-ка рослина довжиною понад 5 м, дiаметр стовбура 6 см, крона сягае 2 м висо-ти, а 11 дiаметр перевищуе 3,5 м. Правда, останшм часом 65-рiчне головне стебло (стовбурець) рослини вщмерло, а натомють з'явилося кiлька паросткiв вщ коренево! шийки. Однорiчнi пагони Ырого чи зеленуватого кольору з тон-
3. Фiтомелiорацiя
273
ким малопом^ним опушенням, старшi пагони голi, переважно червонувато-коричневi iз свiтлими сочевичками. Останш мають тим бiльший розмiр, чим бiльшого дiаметра досягають пагони. Листя елштичне до широкоелiптичного довжиною 12-25 см, шириною 5-10 см з кшьюстю бокових жилок 14-26 пар. Верхня частина листка, як правило, звужена та загострена. Основа листка вщ клиноподiбноовально! до невиразно серцеподiбно! форми, часто нерiвнобока, черешок довжиною 2-3,5 см. Листовi пластинки дрiбнопилчастi, зверху тем-но-зеленi, дещо матовi, майже голi, знизу свгтш^ а молодi, до того ж, вздовж жилок опушеш. Квiти дрiбнi, непоказнi, жовтувато-зеленi.
Деревина ядрова. Заболонна частина бшувато-жовта з червонуватим вщтшком, ядро досить темне, червонувато-буре. Рослина завдяки сво!й схильностi до горизонтально! форми росту та великорозмiрному листю мае виняткову декоративну щнтсть. Зими переносить без ушкоджень. Було б до-цiльно рекомендувати цей вид для масивних кам'янистих гiрок.
У той же час, при уважному сшвставленш боташко-морфолопчно! характеристики згадано! рослини з описами альпiйського та iмеретинського жос-терiв у спещальнш лiтературi [2, 4, 5, 8] впадае у вiчi, що вона практично не вщповщае нi одному, ш другому виду. Це, у першу чергу, рiзниця у формi i розмiрi листкiв та кшькосп жилок на них. Так, жоспр альпiйський мае листя широкоелштично! чи округло! форми довжиною 4-7, зрщка до 10 см з 812 парами прямих бокових жилок, тодi як вщповщш показники нашо! особини у 2-3 рази бшьшь Крiм того, пагони цiе! рослини мають ч^ю сочевички, чого, зпдно опису, немае в жостеру альпшського. Також не вказуеться на наявшсть сочевичок на пагонах в описах жостеру iмеретинського, хоча розмiри листя, кшьюсть пар бокових жилок та iншi характеристики в цього виду бшьш близь-кi до параметрiв згадувано! особини. Натомiсть, сочевички на пагонах вiдмiче-нi в описах жостеру оманливого Як. /а11ах Б^бб. [2, 5, 8]. I хоча у даного виду дещо менше листя, шж у рiдкiсно! особини, наявшсть сочевичок навело нас на думку провести щентифшащю !! з описом останнього таксону.
Отже, ушкальна рослина безсумшвно не вiдповiдае опису жостеру альпшського, а бшьш близька до жостерiв iмеретинського та оманливого.
Так, жос^р iмеретинський - це розлогий кущ або невелике деревце до 4 м висотою iз зеленими пухнастими однорiчними пагонами та коричневими чи Ыруватими гшками. Листя за формою вщ широколанцетного до широко-елiптичного довжиною 15 см (iнодi до 25) та шириною 7 см (часом до 12), на вершит загострене, в основi вщрубисте або нечiткосерцеподiбне, по краях дрiбно городчасто-пилчасте з 15-25 парами бокових щшьнооксамитних знизу жилок. Листовi пластинки зверху темнозеленi, матов^ голi або розЫяново-лосистi, знизу свгт, жовтувато-зеленi, сiро - чи золотавооксамитш. Черешки довжиною 1,5-2,5 см. Квгги практично вiдповiдають вище наведеному опису. Батькiвщина - Захщне Закавказзя та Лазiстан. На Укра!ш, як правило пiдмерзае, в Ростовьна-Дону та в Липецькiй областi школи обмерзае до коре-нево! шийки, у Прибалтищ часто обмерзають пагони [2, 4, 5, 8].
Жос^р оманливий - кущ або деревце до 3,5 м висотою. Молодi пагони Ыро-коричнев^ зрш - червоно-коричневi з бiлими сочевичками, гол^ без
274
Проблеми урбоекологi■i та ф^омелюраци
Науковий вкчшк', 2003, вип. 13.5
колючок. Листя вiд елiптичного до широкоелштичного, довжиною до 15 см, шириною до 6 см, на BepxÏB^ загострене, при основi округле чи невиразно серцеподiбноï форми, часто нерiвнобоке, дрiбнопилчасте, голе (молоде вздовж жилок волосисте ), зверху темнозелене, знизу жовто-зелене з 1220 парами бокових жилок. Квгги також вщповщають вищенаведеному опису. Батькiвщина - Балканський пiвострiв. В iншi регiони Свропи введений часто пiд невiрною назвою Rh. alpina [2]. Морозостшюсть в рядi випадкiв недостат-ня, в той же час у цьому вщношенш вш бiльш життездатний, нiж попереднiй вид [2, 4, 5, 8].
При вивченш боташко-морфолопчних описiв останнiх двох видiв ми, ^м того, звернули увагу на деяк iснуючi в лiтературi протирiччя. Так, однi автори акцентують, що для листя жостеру iмеретинського характерне густе оксамитне опушення [5, 8]. Iншi цей дiагностичний чинник шнорують, не зга-дуючи його зовЫм [4, 6]. Ще iншi наводять дещо суперечливi данi. Зокрема, В.1. Грубов [2] у ключi таблиц визначника пiдкреслюе, що листя з обох бо-кiв, а особливо знизу, з оксамитним опушенням, а в опис рослини вказуе, що листя голе або розЫяноволосисте. Тобто, сам ^6î суперечить. Подiбна ситу-ацiя i щодо розмiру листових пластинок.
Висновки
Сшвставлення наведених боташко-морфолопчних опиЫв згаданих ви-дiв з характеристикою рiдкiсноï рослини дендрарiю дае змогу зауважити, що бшьшють щентифжацшних ознак останньоï вiдповiдае характеристицi жостеру оманливого: пагони з наявшстю сочевичок, форма листовоï пластинки (ознаки ланцетност^ характернi для жостеру iмеретинського, в нашоï особини вщсутш), нерiвнобокiсть основи листка та висока зимостшюсть рослини. На цю ж думку наштовхуе й зауваження в л^ературних описах, що рослини жостеру оманливого часто невiрно називають жостером альпшським. Тому, незважаючи на дещо бшьший розмiр листових пластинок (причина чому, швидше всього - значна затшешсть дiлянки), цi чинники схиляють нас зупи-нитися на назвi жостiр оманливий Rh. fallax. У доцшьност такого рiшення нам бачиться й те, що до ще1* ниш прюритетно1" назви ранiше вживалися си-нонiмнi найменування Rh. alpina auct. al. et hort. p.p., non L., Rh. alpina var. fallax Beger. та Rh. alpina var. grandifolia Hort. [2]. У такому разi й закршлена рашше за рослиною назва жос^р альпшський може трактуватися не стiльки помилковою, як застаршою. А останнiй синошм, до того ж, самою своею назвою вказуе на наявшсть великорозмiрного листя, що й мае мюце, як згадува-лося вище, у нашому випадку.
Л1тература
1. Бродович Т.М., Бродович М.М. Деревья и кустарники запада УССР/ Атлас. -Львов: Вища школа, 1979. - 250 с.
2. Грубов В.И. Семейство Rhamnaceae// Деревья и кустарники СССР. - М. - Л.: Изд-во АН СССР, 1958, т. 4. - С. 526-607.
3. 1вченко А.1., Шляхта 1.М. Каталог деревних рослин дендрар^ Боташчного саду Украшського державного люотехшчного ушверситету - Львiв: УкрДЛТУ, 1995. - 31 с.
4. Кохно Н.А. Семейство Rhamnaceae// Деревья и кустарники, культивируемые в Украинской ССР: Покрытосеменные. - К.: Наук. думка, 1986. - С. 435-449.
3. Ф^омелшращя
275
5. Лыпа А.Л. Определитель деревьев и кустарников. Т. 1. - К.: Изд-во КГУ, 1955. -299 с.; Т. 2. - 1957. - 368 с.
6. Щепотьев Ф.Л. Дендрология. - К.: Вища школа, 1990. - 287 с.
7. Щербина А.А. Экзотические деревья и кустарники Львова// Науч. зап. Львов. гос. ун-та, т. 16. - Сер. биол, вып. 5. - 1949. - С. 21-40.
8. Rehder A. Manual of cultivated trees and shrubs Hardy in North America./ 2 ed. - New York: Macmillan Company, 1949. - 995 p.
УДК581.1.03:535-15 Ст наук. ствроб. Е.Р. Арапетян1, канд. бюл. наук;
ст. наук. ствроб. Р.Г. Гнип2; доц. М.Б. Галан3, канд. бюл. наук,
студент Ю.1. Полевий - м. Львiв
МОНОХРОМАТИЧНЕ ЧЕРВОНЕ СВ1ТЛО ЯК ЕКЗОГЕННИЙ 1НДУКТОР ВПЛИВУ НА СХОЖ1СТЬ НАС1ННЯ
Показана можливгсть використання екзогенного чиннику фгзично! природи для тдвищення схожостг насгння рослин природно! флори
Doc. E.R. Arapetyan, research R.G. Gnyp, Doc. M.B. Halan, Ju. Polevyj-Lviv
Monochromatic red light exogenous inductor of influence on seed
germination
Influence of exogenous factor of physical origin on seed germination of nature plants is showed
Насшня e основною одиницею розповсюдження i розмноження рослин [1] Аналгз лгтературних даних свгдчить про те, що фiзiологiчнi параметри стану спокою насшня, а також оптимальнг умови проростання специфiчнi для кожного виду рослин. У 1956 р. вперше було створено комгтет по вивченню проблем визначення схожосп насшня [2]. Одним з головних чинникгв, як впливають на життeдiяльнiсть рослин, починаючи з початкових етапгв росту та розвитку, е свгтло. Зовнгшний сигнал -свгтло - виступае в ролi екзогенного чинника, який впливае на механгзми ендогенного регулювання життедгяль-ностг рослинного органгзму. У насгннг гснують сформованг системи, яю сприймають дгю свГтла рiзноi якостг [3]. Стимулюючу дгю свгтла на проростання насшня вперше спостерггали у 1860 рощ. Фотоморфогенетичний вплив свгтла реалiзуeться через фоторецептори. Дослгдники з Белтсвгллу виявили, що червоне свгтло довжиною хвилг 660нм най6iльш ефективне гндукуе проростання насiння. У 1959 роцг Гаррг Бортугкг з сшвробгтниками назвали пгг-мент, який е в рослинг i поглинае червоне свгтло - фгтохромом та представили фгзичнг докази його гснування [4]. При ди червоного свгтла на клгтину не-обхгдно завжди дотримуватись принципу монохроматичностг свгтлового потоку. Для того, щоб добитись стимулюючого ефекту на клгтину, необхгдно шдгбрати вгдповгдний монохроматичний потгк свгтла [5], який мае енерггю близьку до електронних i молекулярних енергетичних ргвнгв, що задгянг в
1 Льв1вський НУ Гм. 1вана Франка, боташчний сад
2 Льв1вський НУ Гм. 1вана Франка, ф1зичний факультет
3 Льв1вський НУ Гм. 1вана Франка, бюлопчний факультет
276
Проблеми урбоекологп та ф^омелюраци
