CC BY
49
УДК 340.1
О. Г. Крижова
Рiвненський мюький суд PiBHeHCbKoi' областi
ДИСКРЕЦ1ЙН1 ПОВНОВАЖЕННЯ СУДУ В КОНТЕКСТ1 ДОТРИМАННЯ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА
© Крижова О. Г., 2015
Розглянуто сутшсть та межi дискрецшних повноважень суду в контекст! дотримання принципу верховенства права. На основi аналiзу явища судовоТ дискрецн та принципу верховенства права визначаються основы! напрями ix взаемного впливу.
Ключовi слова: дискрецшш повноваження, судова дискрецiя, суддiвський розсуд, верховенство права, принципи права.
О. Г. Крыжова
ДИСКРЕЦИОННЫЕ ПОЛНОМОЧИЯ СУДА В КОНТЕКСТЕ СОБЛЮДЕНИЯ ПРИНЦИПА ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА
Рассматриваются сущность и пределы дискреционных полномочий суда в контексте соблюдения принципа верховенства права. На основе анализа явления судебной дискреции и принципа верховенства права определяются основные направления их взаимного влияния.
Ключевые слова: дискреционные полномочия, судебная дискреция, судейское усмотрение, верховенство права, принципы права.
O. G. Kryzhova
THE DISCRETIONARY POWERS OF THE COURT IN THE CONTEXT OF ADHERENCE OF THE PRINCIPLE OF THE RULE OF LAW
The article examines the essence and scope of the discretionary power of the court in the context of adherence of the principle of the rule of law. Based on the analysis of the phenomenon of judicial discretion and the principle of the rule of law, the article defines the main directions of their mutual influence.
Key words: discretionary powers, judicial discretion, rule of law, principles of law.
Постановка проблеми. Дискрецшш повноваження суду е динамiчною категс^ею, яка зазнае змш не лише у зв'язку i3 розвитком сощально!', полгтично! та правово! сфери життя сусшльства та держави, але й залежно вщ piвня дотримання базових принцишв права суб'ектами таких повноважень, тобто власне суддями, а також громадянами, яких вони стосуються. Одним iз визначальних для ще! правово! категорй принцишв е принцип верховенства права. Нагадаемо, що правосуддя е особливою формою правозастосування, одним iз головних aспeктiв реашзацй яко! е нaявнiсть чiткого мехашзму застосування принципу верховенства права в усьому пpоцeсi здiйснeння судочинства. Можна стверджувати, що вщправлення правосуддя на засадах верховенства права е необхдним шдгрунтям повноцiнного та ефективного функцюнування мeхaнiзму захисту прав людини та правово! системи загалом. Суддiвський розсуд повинен бути одним iз основних зaсобiв втiлeння в життя цього принципу i забезпечувати належну реашзацда Закону Укра!ни "Про судоустpiй i статус суддв", ст. 6 якого мютить положення про те, що суди здшснюютъ правосуддя на осжш Конституцi!' i зaконiв Укра!ни та на засадах верховенства права [1]. Анашз науково! лiтepaтуpи з цього питання, а також вiтчизняно! юридично! практики показав, що
закртлення цього принципу на законодавчому р1вш поки що мае майже виключно декларативний характер 1 очевидно, е даниною евроштеграцшному курсу, який проголосила Укра!на.
Мета дослiдження. Змшити ситуащю можна, належно виршивши питання про сутнють та меж1 дискрецшних повноважень судд1в у контекст принципу верховенства права. Важливим аспектом виршення цього питання е з'ясування взаемозв'язку явища судово! дискрецп та верховенства права, !х значення для взаемно! реал1зацп.
Стан дослiдження. До проблеми дискрецшних повноважень суду та !х меж у сво!х працях звертались таю заруб1жш науковщ, як А. Барак, Р. Дворюн, К. Девю, Д. Гал1гган. Представниками вггчизняно! науково! думки, яю займалися розробленням цього питання, е Ю. М. Грошевий, А. С. Макаренко, М. А. Погорецький, М. Б. Рюний, О. I. Сеньюв, I. А. Тггко та ш.
Виклад основних положень. Складнють реал!зацп принципу верховенства права в правозастосовнш д!яльносп загалом { в правосудд! зокрема, як { у випадку ¿з багатьма шшими фундаментальними принципами права, полягае у його довол! узагальненому та аморфному вигляд^ у неможливосп його тзнання суб'ектами правозастосування на емтричному р1вш. Натомють, застосування принципу законносп не викликае таких труднощ1в, що пов'язано з бшьш прикладним змютом останнього та наявнютю довол! сильно! нормативно-лепстсько! правово! традицп в укра!нськш юридичнш наущ та практищ, яка залишена в спадок радянською правовою системою.
Однак основою розумшня принципу верховенства права, а вщповщно, 1 його реального втшення повинно стати усвщомлення загального гуманютичного спрямування останнього. Слушно зазначае С. П. Погребняк: "iцея верховенства права враховуе, що право мае вщповщати певним змютовним (матер1альним) критер1ям - насамперед основоположним правам людини" [2, с. 22]. Це випливае ¿з природно-правового розумшня цього принципу. Проте вимоги до процесу правотворчосп та правозастосування, що продиктован! такою сутнютю верховенства права, повинш бути не лише фундаментальним iцеалом у правовш систем!, але й реальною основою ус1е! д!яльносп держави.
У зв'язку з цим з'ясуемо значення поняття дискрецшних повноважень судд1в як суто практично! та реально! основи для ¿мплементацп цього принципу в суспшьне та державне життя. Так, судщвську дискрец!ю, або судд!вський розсуд, вщомий досл!дник Аарон Барак визначае як повноваження, надане особ!, яка волод!е владою вибирати м!ж двома чи бшьше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна. Науковець зазначае, що судщвський розсуд апрюр! не е ш емоц!йним, н! розумовим станом. На його думку, це скорше юридична умова, за яко! суддя мае право робити виб!р !з дек!лькох вар!ант!в. А. Барак використовуе для пояснення цього явище таке пор!вняння: "це якби правовий шлях прив!в до роздор!жжя, ! суддя повинен, не маючи ясного та точного стандарту для кер!вництва, виршити, по якому шляху йти" [3, с. 13-14].
Росшська дослщниця О. А. Папкова зазначае, що судова дискрещя - це передбачена юридичними нормами, здшснювана в процесуальнш форм! мотивована правозастосовна д!яльшсть суду, що полягае у вибор! вар1анта ршення правового питання, яка мае загальш та спещальш меж! [4, с. 39]. Цшавою з науково! позицп е думка М. К Закурша, який визначае дискрецшш повноваження в звужешшому розумшш, як можливють д1яти за власним розсудом, в межах закону, можливють застосувати норми закону та вчинити конкретш ди (або дш) серед шших, кожш з яких окремо е вщносно правильними (законними) [5, с. 21].
Природу судщвського розсуду цшком правильно, на нашу думку, визначае бшоруський дослщник В. Н. Б1бшо. Науковець пише про те, що законодавець, не тшьки не маючи можливосп, але 1 не вважаючи за доцшьне охопити всю розматсть конкретних випадюв, свщомо надае суду право на окреслену певними межами закону свободу д1яльносп, надаючи йому тим самим право на розсуд. Це право стае елементом компетенцп суду, свого роду суб'ективним правом. Виникають { таю ситуацп, коли законодавець, конструюючи норму права, не мав нам1ру дати можливють суду д1яти на свш розсуд, проте норма з яких-небудь причин вийшла неясною, що змушуе суд вносити в свою д1яльнють елементи розсуду. 1нод1 в закош взагал! вщсутня норма, яка регламентуе конкретне суспшьне вщношення, оскшьки законодавство не встигае за надзвичайно динам1чним розвитком суспшьних вщносин. Законш ж штереси особи захищають насамперед використанням судового розсуду. Але з яких би причин судовий розсуд не виникав, вш завжди повинен бути в межах
закону. Ршення, прийняте судом на основi розсуду, зумовлюе тi самi правовi наслiдки, як i те, в основу якого покладено конкретне правове розпорядження [6, с. 43].
Зпдно з таким трактуванням судщвсько! дискрецп, очевидною е необхiднiсть визначення сшввщношення цього явища з принципом верховенства права. У юридичнш науцi е доволi багато вказiвок на пов'язанють верховенства права та суддiвського розсуду, проте чггка характеристика напрямiв !х взаемодп вiдсутня. Так, зокрема, юнуе думка, що верховенство права не дозволяе розглядати як тотожш або таю, що повнютю збiгаються, закон i право (навiть у суто нормативютському його розумiннi). 1манентне для верховенства права завдання суду визнавати неправовими i тому нечинними норми закону, що порушують загальновизнаш принципи права i норми Конституцп, означае, що не вс норми закону можна вщнести до права [7, с. 257].
Досить смшивим, але i не позбавленим рацiонального зерна варто визнати шдхщ О. В. Стовби до концепцп верховенства права у правосуддя Науковець зазначае, що "верховенство права" може бути зрозумшим як можливють суду вийти за межi закону чи взагалi вщмовитися вiд його застосування для виршення справи. Тому можна припустити, що суд, який дшшов висновку про несправедливють певного закону, виходячи з конституцшного принципу верховенства права, не повинен застосовувати для розв'язання справи цей закон. Щц несправедливою у даному разi слiд розумiти такий стан речей, коли наслщки дiяння, зазначенi у законi, е явно невщповщними впливу цього дiяння на правопорядок" [8, с. 114].
О^м того, ведучи мову про принципи права та !х значення у правозастосовнш дiяльностi, зокрема у здшсненш правосуддя, варто взяти до уваги судження Роско Паунда: "Ц принципи не прив'язують жоден визначений конкретизований результат до жодного конкретизованого фактичного стану. Вони не загрожують жодними конкретно визначеними офщшними дiями у випадку чггко описано! поведiнки. Вони по суп е вихiдними пунктами для процедури, що здiйснюеться зпдно з прийнятим методом" [3, с. 69].
Зважаючи на це, ми вважаемо, що варто визначати дискрецшш повноваження суду як один iз основних засобiв втшення верховенства права у повсякденну реальнють суспiльного та державного життя. Основною метою здшснення правосуддя е захист порушених прав i свобод особи. У зв'язку з цим застосування такого фундаментального принципу, як верховенство права, не повинно обмежуватись лише правотворчютю, а саме встановленням ефективних правових процедур вщправлення правосуддя. Цей принцип повинен набувати продовження у професшнш дiяльностi усього судщвського корпусу, яка мае бути спрямована на максимально чггке, зрозумше i яюсне виконання процесуальних норм, забезпечення вшьного доступу до правосуддя ушх громадян. Одним з важливих аспекпв реалiзацi! принципу верховенства права е уникнення надмiрно! та штучно! бюрократизацп судового процесу, що перешкоджае реалiзацi! мети правосуддя загалом та унеможливлюе панування верховенства права. Проте головним е те, що прийняття суддею певного рiшення у межах його дискрецшних повноважень повинно грунтуватися передуем на об'ективному та загальному принцип верховенства права.
Отже, дискрецшш повноваження суду е потенцшним тдгрунтям для реалiзацi! принципу верховенства права лише за певних умов. Треба визнати, що одшею iз основних перешкод у практичному втшенш принципу верховенства права е таю загальш негативш явища вiтчизняно! правово! культури, як низький рiвень правово! освгги громадян, несформованiсть правово! щеологп, правовий нiгiлiзм, iнфантилiзм та iншi деформацi! !х правосвiдомостi. Цi фактори заважають суб'ектам правозастосування осягнути сутшсть принципу верховенства права як такого, що може бути реалiзований не лише у правотворчосп, але й у застосуванш права.
Саме тому одним iз основних завдань у сферi iмплементацi! верховенства права у впчизняне судочинство е шдвищення рiвня правово! культури усiх його учасниюв. Йдеться не лише про судщв як суб'ектiв правозастосування, але й про громадян, яю беруть участь у здшсненш судами сво!х функцш, власне, у судовому процесi, та повинш бути проiнформованi про сво! права та обов'язки, розумiти основш принципи зд1йснення правосуддя та неухильно дотримуватись процесуальних норм.
Проте не можна заперечувати той факт, що визначальною у процеш реалiзацi! дискрецшних повноважень е саме особа судщ, його свггогляд, незалежнiсть, здатнiсть протидiяти професiйним деформацiям. Важливим аспектом реалiзацi! верховенства права, що пов'язаний iз професiо-
налiзмом сувдв, е стабiльнiсть та послщовнють у процесi здiйснення ними правосуддя. Задля розвитку правово! держави мехашзм здшснення судочинства повинен бути достатньо надшним i вселяти громадянам впевненють у наявностi в них можливосп звернутись до суду за захистом сво!х прав i свобод. Отже, одномаштне застосування судами норм права е ознакою присутностi принципу верховенства права у !х дiяльностi, оскшьки буква закону може тлумачитись по^зному, проте права i свободи людини i громадянина завжди залишаються незмшними.
Дослiдивши значення дискрецiйних повноважень суду для реалiзацi! принципу верховенства права, варто зауважити, що i сам цей принцип ютотно впливае на процес застосування таких повноважень. Це виражаеться у тому, що верховенство права окреслюе межi для реалiзацi! суддiвського розсуду. Варто погодитись з С. А. Резановим: "призначення меж полягае у тому, що вони виступають легальними рамками, яю визначають можливу поведшку суб'екта правовiдносин. В результату межi виконують важливу роль по обмеженню невиправдано! свободи особи, орiентацi! суб'ектiв права на сощально-корисну поведшку" [9, с. 126].
Впчизняний дослiдник С. В. Шевчук вважае, що обмеження на судщвську дискрещю пiд час тлумачення можуть бути двох видiв: процесуальнi та оргашчш. Процесуальнi обмеження гарантують справедливiсть тд час здiйснення судово! дискрецi! у судовому процес (суддя повинен рiвно ставитися до сторiн у процесс свое рiшення приймати на пiдставi фактiв та доказiв, представлених до суду, власне ршення вiн мае обгрунтовувати та вмотивовувати, суддя повинен бути незалежним та безстороншм, не мати особисто! зацiкавленостi у результатах розгляду справи та бути неупередженим тощо). Оргашчш обмеження означатимуть, що здшснення дискрецп мае бути рацюнальним, послщовним та узгодженим, суддя також повинен дiяти розумно, беручи до уваги т обмеження, що накладаються правовою системою [10, с. 262].
Висновки. Отже, потрiбно зауважити, що верховенство права може бути засобом обмеження судщвсько! дискрецп лише за умов, вже згаданих вище. Основними серед них е розумшня сутносп верховенства права ушма суб'ектами здшснення судочинства, як суддями, так i громадянами, а також належне правове регулювання сфери правозастосування, що передбачае наявнють механiзмiв захисту прав i свобод людини та громадянина. Стае очевидним той факт, що реатзащя принципу верховенства права у процес вщправлення правосуддя та здiйснення дискрецшних повноважень судом завжди безпосередньо пов'язана iз учасниками судового процесу. Саме усвщомлення ними сутносп верховенства права, його гуманютичного спрямування, спiввiдношення понять "право" та "закон", а вщповщно i принцишв верховенства права та законносп е основою здшснення правосуддя.
1. Про судоустрт i статус cyddie: Закон eid 07.07.2010 № 2453-VI [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon5. rada. gov. ua/laws/show/2453-17. 2. Погребняк С. П. Основоположш принципи права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 "теорiя та icторiя держави i права; icторiя полтичних i правових учень" / Погребняк С. П. - Харюв, 2009. - 37 с. 3. Барак Аарон. Судейское усмотрение / Аарон Барак - М. : НОРМА, 1999. - 376 с. 4. Папкова О. А. Усмотрение суда / О. А. Папкова. - М. : Статут, 2005. - 413 с. 5. Закурт М. К. Дискрещя - дiя на власний розсуд. Поняття та прояв / М. К. Закурт // Вicник господарського судочинства. - 2009. - № 4. - С. 17-24. 6. Бибило В. Н. Проблемы юриспруденции: избранные труды / В. Н. Бибило. - Минск: Право и экономика, 2010. - 470 с. 7. Верховенство права как фактор экономики: междун. колл. Монография / под ред. Е. В. Новиковой, А. Г. Федотова,
A. В. Розенцвайга, М. А. Субботина. - М. : Мысль, 2013. - 673 с. 8 . Правосуддя: фтософське та теоретичне осмислення: кол. монографiя / А. М. Бернюков, В. С. Бiгyн, Ю. П. Лобода, Б. В. Малишев, С. П. Погребняк, С. П. Рабтович, В. С. Смородинський, О. В. Стовба; вiдп. ред.
B. С. Бiгyн). - К., 2009. - 316 с. 9. Резанов С. А. Мiжнародний доcвiд оптимiзацii використання дискрецшних повноважень як один з аcпектiв реалiзацii нацiональноi стратеги розвитку // Международное право развития: современные тенденции и перспективы: материалы междунар. науч.-практ. конф. (г. Одесса, 17 июня 2015 г.) ; НУ "ОЮА" ; кафедра междунар. права и междунар. отношений. - Одесса, 2015. - С. 126-129. 10. Шевчук С. В. Судова правотворчicть: свтовий доcвiд i перспективи в Украт /С. В. Шевчук. - К.: Реферат, 2007. - 640 с.
