CC BY
23
удк 616.379-008.64+616.12-005.4]-002
шаснко з.о.
ВДНЗУ «Укранська медична стоматолопчна академия», м. Полтава
ДИНАМКА СИСТЕМНОГО ЗАПАЛЕННЯ ТА ЫСУЛЫОРЕЗИСТЕНТНОСП У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДiАБЕТ 2-го ТИПУ ТА iШЕМiЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ
Резюме. У статт наведенi результати власних дослджень динамки змiни системного запалення та iнсулiнорезистентностi у хворих на цукровий дабет 2-го типу та iшемiчну хворобу серця при комб':но-ваному лiкуваннi метформiном та поглтазоном. Нами було пролiковано 95 хворих на цукровий ^абет 2-го типу та iшемiчну хворобу серця. Ус па^енти, включенi у дослiдження, були рандомiзованi на 2 групи: група порiвняння — 37па^енлв, як отримували метформiн та препарати сульфон'1лсечовини, та група спостереження — 58 па^енлв, яким на додачу до метформiну в терапiю був включений погл^а-зон. Запропонований курс терапИ тривав протягом шести мюя^в. До, через 3 та 6 мюя^в лiкування проводили контроль стану запальноI вщповд шляхом визначення р^вня С-реактивного б^лка, фактора некрозу пухлини альфа, '1нтерлейюну-6. Також визначали рiвень С-пептиду та розраховували iндекс iнсулiнорезистентностi. Отриманi нами дан п'1дтверджують статистично значиме зниження п'1д дею комб'1нованого лiкування метформiном та пiоглiтазоном маркерiв та р^вня хрон'1чного системного запалення та iнсулiнорезистентностi, характерного для цукрового диабету 2-го типу та iшемiчноIхвороби серця, що мае позитивний вплив на розвиток та перебiг iшемiчноI хвороби серця у хворих на цукровий дабет 2-го типу, добре переноситься патентами / може розглядатися як патогенетичний чинник у те-рапи iшемiчноIхвороби серця.
Ключовi слова: цукровий дiабет, iшемiчна хвороба серця, системне запалення, 1нсул'1норезистен-тн'!сть.
-1 .— ® Оригинальные исследования
L
iL /Original Researches/
International journal of endocrinology
Вступ
Цукровий дiабет 2-го типу (ЦД-2) — тяжке про-гресуюче захворювання, що призводить до розвитку pi3H^ метаболiчних порушень. Одним i3 найбтьш серйозних виклиюв для свггово! дiабетолоril е раннш розвиток i висока частота серцево-судинно'1 патологи у хворих на ЦД-2 [1].
ЦД-2 та атеросклероз (АС), що е морфофункщ-ональною основою iшемiчноl хвороби серця (1ХС), мають сшльне патогенетичне коршня. В основi патогенезу 1ХС, за сучасними даними, лежить хро-шчне системне запалення (ХСЗ) та шсулшорезис-тентшсть (1Р). Шд ХСЗ мають на увазi хрошчну активащю iмунноl системи оргашзму з гшерпро-дукщею широкого спектра цитошшв запалення [2]. Вщомо, що iмунна система реагуе на будь-яш пошкоджукш чинники активащею моноцитар-но-макрофагально'1 ланки [3]. ЦД-2 являе собою «кшцеву точку» розвитку IP, що розпочинаеть-ся з гшершсулшеми. АС прогресуе пропорцшно
ХСЗ i IP задовго до машфестаци ЦД-2, який е лише вершиною айсберга запально-метаболiчних порушень [4].
У роботах 1.П. Кайдашева [5] та R. DeFronzo [6] показано, що шсулш у великих дозах пришвидшуе розвиток АС. Гiперiнсулiнемiя шдсилюе IP [7], сприяе утворенню триглщервддв, лшопроте!шв низько! та дуже низько! щшьносп та ix транспорту в гладком'язовi клггини судин (ГМКС) [8], а також утворенню колагену та пролiферацii ГМКС i активацп ХСЗ. Терашя шсулшом у хворих на ЦД-2 не тшьки не мае профшактично! та лГкувально! дп щодо АС та 1ХС, але й попршуе !х стан. Меxанiзм дп похГдних сульфонiлсечовини полягае в стимуля-цп видiлення бета-клiтинами ГнсулГну. ВГдповГдно, мова йде про збiльшення концентраци ГнсулГну в кровГ хворих на ЦД-2, крГм того, юнуе ризик гшо-глГкемГ! [9]. ВГдомо, що гшоглГкемГя збшьшуе ризик
© Шаенко З.О., 2013
© «МГжнародний ендокринолопчний журнал», 2013 © Заславський О.Ю., 2013
серцево-судинних ускладнень, шфаркту мiокарда, шсульту та раптово! CMepTi [10].
Логiчно, що змiна способу життя, корекцiя по-ведiнкових факторiв призводять до певного зни-ження рiвня хронiчного системного запалення, що може мати клшГчне значення. Отримано даш, що корекшя способу життя призводить до зниження експресп прозапальних i пiдвищення протизапаль-них генiв. Пiсля зменшення маси тша внаслiдок короткострокового обмеження ращону або при вiдновленнi пацieнтами звичного об'ему фГзич-но! активностi та робочих навантажень спостерь гаеться зниження рiвня таких маркерiв запалення, як С-реактивний бГлок (СРБ), iнтерлейкiни (1Л-6, 1Л-18), фактор некрозу пухлини альфа (ФНП-а) i його рецептори [11]. Однак на практицi цi заходи часто не призводять до значного ефекту.
Останшм часом у фармакотерапп спостерГгаеть-ся змiщення акцентiв у бш комбшаци цукрозни-жувальних препарапв iз рiзним механiзмом дп, яы впливають на 1Р та ХСЗ [5, 12]. Шоглиазон (ПГ) та метформш (МФ) впливають на провГдш ланки патогенезу ЦД-2, маючи рiзнi механiзми дп i рiзну спорГднешсть до тканин-мiшеней. МФ дie переваж-но в печiнцi, де гальмуе неоглiкогенез та знижуе ак-тившсть прозапального ядерного транскрипцiйного чинника (NFkB) [5, 13]. ПГ дie у жировш тканинi, м'язах i макрофагах та долае шсулшорезистентшсть шляхом активацш ядерних транскрипцiйних чин-никГв — рецепторiв, якГ активують пролiферацiю пероксисом-гамма (PPAR-y) [4, 5, 14]. Ця комбь нацiя знижуе ризик збшьшення маси тiла, що е ха-рактерним для монотерапп глiтазонами, яы добре переносяться пацieнтами та, за даними сучасно! лiтератури, ефективно зменшують усГ макросудиннi ускладнення ЦД [12].
ДослГдженню впливу окремо глiтазонiв та бГгуа-нГдГв для зниження шсулшорезистентносп та нор-малГзацп глiкемiчного контролю у хворих на ЦД-2 присвячена значна кшьысть робГт [1, 15, 16], разом Гз тим вивчення !х комбГнованого застосування у хворих на ЦД-2 поеднано з 1ХС недостатньо дослГджене.
Мета роботи — визначити динамГку системного запалення та шсулшорезистентносп у хворих на цу-кровий дГабет 2-го типу та ГшемГчну хворобу серця при комбшованому лГкуваннГ метформГном та то-глГтазоном.
Матерiали та методи досл^ження
ДослГдження проводилося на базГ науково-до-слГдного Гнституту генетичних та Гмунолопчних основ розвитку патологи та фармакогенетики Ви-щого державного навчального закладу Украши «Украшська медична стоматологГчна академГя» (ВДНЗУ «УМСА») та ендокринологГчного вщдшен-ня 1-1 мГсько! лГкарнГ м. Кременчука з 2011 по 2013 рГк. Нами було пролГковано 95 хворих на 1ХС i ЦД-2 (39 чоловшв та 56 жшок). СереднГй вГк хворих ста-новив 59,40 ± 8,01 року. Середня тривалГсть ЦД-2 —
5,3 ± 0,7 року, 1ХС — 4,2 ± 0,7 року. До включення у дослiдження XBopi отримували метформш, середнш piBeHb глiкованого гемоглобiну (HbAlc) на тлi моно-терапп становив 8,90 ± 0,76 %. Пацieнти, включе-нi в дослiдження, були рандомiзованi на двi групи: група порiвняння — 37 хворих, яы отримували МФ (сiофор виробництва Berlin-Chemie Menarini) в дозi 1700—2550 мг/добу i препарати сульфонiлсечовини (глiклазид) у добовш дозi вiд 30 до 60 мг залежно вiд маси тша, та група спостереження — 58 хворих, яким на додачу до МФ у терапш був включений препарат i3 групи шсулшових сенситайзерiв (пазолшиндю-нiв) — шоглггазон (пiоглар виробництва Ranbaxy) в дозi 30 мг 1 раз на добу. На запропонований спошб лшування нами отриманий патент Украши [12].
Дiагноз 1ХС встановлювали за наявност у хворих типово! стенокардп напруження I—III функщ-ональних класiв (ФК) (згiдно з класифшащею Ка-надсько! асоцiацii кардюлопв) за критерiями ВООЗ, дiагноз ЦД-2 — вшповшно до Унiфiкованого клшч-ного протоколу первинно! та вторинно! медично! допомоги (затверджений Мiнiстерством охорони здоров'я Украши 21.12.2012 р., наказ № 1118).
Шсля скриншгу вшм пацieнтам для досягнення стабiлiзацii показниыв 1ХС призначали стандарт-ний комплекс медикаментозно! терапи: iзосорбiду динiтрат 20 мг двiчi на добу, ацетилсалщилова кислота 75 мг 1 раз на добу, амлодишн 10 мг 1 раз на добу, бюопролол 2,5—5,0 мг 1 раз на добу, аторваста-тин 10 мг 1 раз на добу. Загальноприйняте лшування хворi отримували протягом мюяця. Також усi хворi отримували рекомендацп з приводу дieти i змiни способу життя.
Критерп включення пашенпв у клiнiчне досль дження: чоловши та жiнки вiком вш 45 до 65 рокiв iз пiдтвердженим дiагнозом 1ХС, субкомпенсованим ЦД-2, ожиршням I—III ступенiв, гiпертонiчною хворобою. Вс манiпуляцii з пацieнтами проводились шсля шдписання iнформованоi згоди за до-зволом комiсii з бюетики та етичних питань ВДНЗУ «УМСА» (витяг iз протоколу № 103 вш 8 травня 2012 р.). Критерй' виключення: пацieнти, яы перенесли у найближчi 6 мюящв гострий коронарний синдром, шсульт, хiрургiчнi втручання, тяжкi сома-тичш та психiчнi захворювання, а також хворi з погано контрольованою артерiальною гiпертензieю, стенокардieю III—IV ФК, серцевою недостатнiстю ИБ та III ст., арш^ями, якi потребували спещ-ального антиаритмiчного лiкування, з нирковою i печiнковою недостатнiстю, декомпенсованим ЦД, вшомою непереносимiстю препаратiв пазолшиндь ошв або метформiнiв.
Запропонований курс терапи [9] тривав протягом шести мюящв. До, через 3 та 6 мюящв лшуван-ня проводили контроль стану запально! вiдповiдi. Рiвень СРБ визначали в обох групах дослшження, а ФНП-а та Ш-6 — у 36 пацieнтiв iз групи спостереження (з використанням набору тест-системи ЗАТ «Вектор-Бест», Роая). Також проводили визна-
чення рiвня С-пептиду iмуноферментним методом за допомогою тест-систем (DRG, США) та розра-ховували iндекс iнсулiнорезистентностi (IPI). Для оцiнки ступеня резистентностi до шсулшу вико-ристовували розроблену 1.П. Кайдашевим i спiвавт. формулу [17]: 1Р1 = (концентрацiя HbAlc) х (кон-центрацiя С-пептиду) : 9,71; норма — близько 1,0 (межi коливань вш 0,66 до 17,6). Чим вищий iндекс, тим нижчою е чутливiсть до iнсулiну i, вшповшно, вища iнсулiнорезистентнiсть.
Статистичний аналiз отриманих результатiв проводили за допомогою программи Bio Stat (Analyst Soft Inc., ver. 2009 for Windows), використовуючи критерш Манна — Уггш (для незалежних вибiрок), Ушкоксона (для залежних виборок) та %2.
Переносимють препаратiв оцiнювали за частотою небажаних явищ i побiчних реакцш. Безпека визначалася за частотою епiзодiв гiпоглiкемii, алер-гiчних реакцiй, а також за показниками бiохiмiчно-го й загального аналiзiв кровi й сечь
Результати та Тх обговорення
При порiвняннi покaзникiв шсулшорезистент-ност встановлено, що до початку терапп мiж досль джуваними групами статистично знaчущоi рiзницi не було (табл. 1).
Через 3 мюящ лшування в обох групах пaцiентiв рiвень С-пептиду та iндекс iнсулiнорезистентностi статистично значущо зменшились. Разом iз тим при порiвняннi цих покaзникiв мiж дослiджувaними групами зaфiксовaно, що рiвень С-пептиду в сировaтцi кровi пaцiентiв, якi отримували МФ та препарати сульфоншсечовини, знизився з 8,20 ± 2,05 нг/мл до 7,91 ± 2,02 нг/мл, тодi як у хворих, яш отри-
мували у комплексному лшуванш МФ та ПГ, цей показник знизився з 8,48 ± 1,88 нг/мл до 7,04 ± ± 1,62 нг/мл (р = 0,045). 1ндекс шсулшорезистент-ностi в групi порiвняння зменшився з 7,41 ± 1,76 до 6,47 ± 1,61, тодi як у групi спостереження — з 7,71 ± ± 1,71 до 5,60 ± 1,34 (р = 0,008).
Через 6 мюящв лшування в обох групах пащен-пв вiдмiчено подальше зменшення рiвня С-пептиду та шдексу iнсулiнорезистентностi. При порiвняннi цих показникiв мiж дослiджуваними групами встановлено, що рiвень С-пептиду в сироватщ кровi па-щенпв, якi отримували МФ та препарати сульфоншсечовини, знизився до 7,64 ± 1,93 нг/мл, тодi як у хворих, як отримували у комплексному лшуванш МФ та ПГ, цей показник знизився до 6,08 ± 1,52 нг/мл (р < 0,001). 1ндекс iнсулiнорезистентностi в груш порiвняння зменшився до 5,65 ± 1,43, тодi як у групi спостереження — до 4,42 ± 1,17 (р < 0,001).
У процесi лiкування рiвнi ФНП-а та 1Л-6 у хворих, як отримували МФ та ПГ, статистично значущо зменшились. Так, рiвень ФНП-а через 3 мюящ лшування зменшився з 6,30 ± 1,91 пг/мл до 2,05 ± ± 1,53 пг/мл та досягнув 1,17 ± 0,68 пг/мл через 6 мiсяцiв (р < 0,001). Рiвень 1Л-6 вiдповiдно зменшився з 5,11 ± 2,38 пг/мл до 2,67 ± 1,67 пг/мл та 1,31 ± 0,67 пг/мл (р < 0,001).
При дослiдженнi рiвня СРБ у сироватцi кровi нами встановлено, що до початку лшування цей показник був позитивним у вшх групах пащенпв (табл. 3). Шсля тримiсячного лiкування у хворих, як отримували МФ та ПГ, С-реактивний бшок ви-значався у 50 (86,2 %) хворих, а у хворих, як отримували МФ та препарати сульфоншсечовини, — у 34 (91,9 %) (р = 0,007). Через 6 мюящв лшування у
Таблиця 1. Показники ¡нсул1норезисгенгност1 у хворих на 1ХС та ЦД-2 до та тсля л/кування (М ± ст)
Показник, одини-ця вимiру Групи ключного дослщження
До лiкування Через 3 мюяц пiсля лiкування Через 6 мiсяцiв тсля л^вання
Група спо-стереження (n = 58) Група порiвняння (n = 37) Група спо-стереження (n = 58) Група порiвняння (n = 37) Група спо-стереження (n = 58) Група порiвняння (n = 37)
С-пептид, нг/мл 8,48 ± 1,88 8,20 ± 2,05 7,04 ± 1,62 7,91 ± 2,02 6,08 ± 1,52 7,64 ± 1,93
Р 0,416 0,045 < 0,001
1ндекс шсулшоре-зистентносп 7,71 ± 1,71 7,41 ± 1,76 5,61 ± 1,34 6,47 ± 1,61 4,42 ± 1,17 5,65 ± 1,43
Р 0,42 0,008 < 0,001
Таблиця 2. Показники системного запалення в груш спостереження у хворих на 1ХС та ЦД-2
до i тсля л/кування (М ± ст)
Показник, одини-ця вимiру Група спостереження (n = 36) р
До л^вання Через 3 мюяц пiсля лiкування Через 6 мюящв пiсля лiкування
ФНП-а, пг/мл 6,30 ± 1,91 2,05 ± 1,53 1,17 ± 0,68 < 0,001
1Л-6, пг/мл 5,11 ± 2,38 2,67 ± 1,67 1,31 ± 0,67 < 0,001
Таблиця 3. Р1вень С-реактивного блка ухворих на 1ХС та ЦД-2 до та псля 3 м1сяц1в л1кування (М ± aj
Групи ключного дослщження
До лшування Пюля 3 мюящв лжування
Група спостереження (n = 58) Група порiвняння (n = 37) Група спостереження (n = 58) Група порiвняння (n = 37)
+ - + - + - + -
58 (100 %) - 37 (100 %) - 50 (86,2 %) 8 (13,8 %) 34 (91,9 %) 3 (8,1 %)
р = 1,0 р = 0,007
Таблиця 4. Р1вень С-реактивного блка у хворих на 1ХС та ЦД-2 до та псля 6 м1сяц1в л1кування (М ± a)
Групи ключного дослщження
До лжування Пюля 6 мюящв лжування
Група спостереження (n = 58) Група порiвняння (n = 37) Група спостереження (n = 58) Група порiвняння (n = 37)
+ - + - + - + -
58 (100 %) - 37 (100%) - 43 (74,13 %) 15 (25,87 %) 33 (89,2 %) 4 (10,8 %)
р = 1,0 р = 0,033
хворих групи спостереження цей показник фшсува-ли у 43 (74 %) хворих, а в rpyni порiвняння — у 33 (89,2 %) (р = 0,033) (табл. 4).
Отримаш даш вказують на потужну протиза-пальну дш поеднаного застосування МФ та ПГ у комплексному лшуванш ЦД-2 та 1ХС.
Отже, отримаш нами даш шдтверджують зни-ження пiд дiею комбiнованого лшування МФ та ПГ маркерiв i рiвня хронiчного системного запалення та шсулшорезистентносп, характерного для ЦД-2 та 1ХС, що чинить позитивний вплив на розвиток та перебп 1ХС у хворих на ЦД-2 i може розглядатися як патогенетичний чинник у терапп 1ХС.
Нами не зафшсовано негативно'' взаемоди МФ та ПГ з антиангшальними препаратами. явища спостерiгалися у двох хворих (3,63 %), що не потребувало вщмши препарату. Не було зафшсо-вано жодного випадку явних, клшчно виражених набряыв. Негативно'' динамiки показнишв загаль-ноклiнiчних аналiзiв кровi та сечi не вiдзначено. Бiохiмiчнi показники функцп печiнки та нирок за-лишалися в межах норми. Випадшв гiпоглiкемiчних реакцiй, вiдмiни препарату або вибування пашенпв iз дослiдження через побiчнi чи алергiчнi реакцп на терапш за час спостереження не було зафшсовано. Всi цi даш свщчать про добру переносимiсть та без-пеку ПГ i МФ у хворих на ЦД-2 поеднано з 1ХС.
Висновки
1. Використання в комплексному лшуванш хворих на ЦД-2 та 1ХС комбшацп метформшу та шо-глiтазону приводить до статистично значущого покращення показнишв системного запалення та iнсулiнорезистентностi: зниження рiвня ФНП-а — на 81,4 %, 1Л-6 — на 74,4 %, С-реактивного бшка — на 25,87 %, С-пептиду — на 28,3 %, шдексу шсуль норезистентност — на 42,7 %.
2. Терашя метформiном та пiоглiтазоном добре переноситься хворими, шдвищуючи якiсть життя.
Список лператури
1. Амосова К.М. Актуальш питания лжування хворих на meMiHHy хворобу серця у поеднанш з цукровим дiабетом / К.М. Амосова // Укратський медичний часопис. — 2001. — № 3(23). — C. 37-42.
2. Hotamisligil G.S. Inflammation and metabolic disorders / G.S. Hotamisligil // Nature. — 2006. — Vol. 444, № 7121. — P. 860-867.
3. Libby P. Inflammatory mechanisms: the molecular basis of inflammation and disease / P. Libby // Nutrition reviews. — 2007. — Vol. 65, № 12. — P. 140-146.
4. Расин А.М. Пероксисом пролифератор-активирующие рецепторы и их роль в системном воспалении, атерогенезе, артериальной гипертензии и хроническом обструктивном заболевании легких (обзор литературы)/А.М. Расин, И.П. Кай-дашев, М.С. Расин // Укранський терапевтичний журнал. — 2006. — № 2. — С. 100-108.
5. Кайдашев И.П. NF-kB-сигнализация как основа развития системного воспаления, инсулинорезистентности, липо-токсичности, сахарного диабета 2-го типа и атеросклероза / И.П. Кайдашев // Международный эндокринологический журнал. — 2011. — № 3(35). — C. 35-40.
6. DeFronzo R.A. Insulin resistance, lipotoxicity, type 2 diabetes and atherosclerosis: the missing links / R.A. DeFronz.o // Diabetologia. — 2010. — Vol. 53(7). — P. 1270-1287.
7. Prato S. Effect of sustained physiologic hyperinsulinemia and hyperglycaemia on insulin secretion and insulin sensitivity in man/ S. Prato, F. Leonetti, D.C. Simonson [et al.] // Diabetologia. — 1994. — Vol. 37. — P. 1025-1035.
8. Koopmans S.J. Chronic physiologic hyperinsulinemia impairs suppression of plasma free fatty acids and increases de novo lipogenesis in conscious normal rats / S.J. Koopmans, R.S. Kushwaha, R.A. DeFronzo // Metabolism. — 1999. — Vol. 48. — P. 330-337.
9. Bell D.S. Do sulfonylurea drugs increase the risk of cardiac events?/ D.S. Bell// CMAJ. - 2006. - Vol. 174, № 2. -P. 185-186.
10. Cryer PE. Hypoglycemia and cardiovascular risk / P.E. Cryer // European Heart Journal. — 2013. — Vol. 34. — P. 3137-3144.
11. Ziccardi P. Reduction of inflammatory cytokine concentrations and improvement of endothelial functions in obese women after weight loss over one year / P. Ziccardi, F. Nappo [et al.]// Circulation. - 2002. - Vol. 105(7). - P. 804-809.
12. Пат. 83145 Украгна, МПКА 61 К 31/00. Споаб ращо-нальног комплексног терапи хворих з шемiчною хворобою сер-ця та цукровим дiабетом 2 типу / З.О. Шаенко, М.С. Раст, 1.П. Кайдашев, О.В. Лiгоненко, I.I. Дiгтяр (Украгна); заявл. 18.03.13; опубл. 27.08.13, бюл. № 16.
13. Diamanti-Kandarakis E. Metformin: an old medication of new fashion: evolving new molecular mechanisms and clinical implications in polycystic ovary syndrome / E. Diamanti-Kandarakis, C.D. Christakou, E. Kandaraki [et al] // European Journal of Endocrinology. — 2010. — Vol. 162. — P. 193-212.
14. Orasanu G. The peroxisome proliferator-activated receptor-gamma agonist pioglitazone represses inflammation in a peroxisome proliferator-activated receptor-alpha-dependent manner in vitro and in vivo in mice/ G.Orasanu// J. Am. Coll. Cardiol. — 2008. — Vol. 52(10). — P. 869-881.
15. Винник Н.И. Особенности клинической эффективности применения пиоглитазона в комплексной терапии больных с ишемической болезнью сердца на фоне метаболического синдрома/Н.И. Винник, Л.А. Куценко, Н.Л. Куценко [и др.]// Артерiальна гiпертензiя. — 2011. — № 1(15). — C. 32-37.
16. Лавренко А.В. Влияние метформина на продукцию провоспалительных цитокинов и инсулинорезистентность (NF-kB-сигнальный путь) / А.В. Лавренко, Н.Л. Куценко, Л.А. Куценко // Проблемы эндокринологии. — 2012. — Т. 58, № 2. — C. 34-37.
17. Пат. 58612 Украгна, МПК А61К31/00. Споаб дiагно-стики iнсулiнорезистентностi у хворих на метаболiчний синдром та цукровий дiабет 2 типу / 1.П. Кайдашев, А.В. Лавренко, М.С. Раст, С.М. Раст (Украгна); заявл. 18.12.10; опубл. 26.04.11, бюл. № 17.
Отримано 09.12.13 П
Шаенко З.А.
ВГУЗУ «Украинская медицинская стоматологическая академия», г. Полтава
ДИНАМИКА СИСТЕМНОГО ВОСПАЛЕНИЯ И ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТИ У БОЛЬНЫХ САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2-го ТИПА И ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ СЕРДЦА Резюме. В статье представлены результаты собственных исследований динамики изменений системного воспаления и инсулинорезистентности у больных сахарным диабетом 2-го типа и ишемической болезнью сердца при комбинированном лечении метформином и пиоглитазоном. Нами были пролечены 95 больных сахарным диабетом 2-го типа и ишемической болезнью сердца. Все пациенты были рандомизированы на 2 группы: группа сравнения — 37 пациентов, которые получали метформин и препараты сульфонилмочевины, и группа наблюдения — 58 пациентов, которым в дополнение к метфор-мину в терапию был включен пиоглитазон. Предложенный курс терапии длился 6 месяцев. До, через 3 и 6 месяцев лечения проводили контроль состояния воспалительного ответа путем определения уровня С-реактивного белка, фактора некроза опухоли альфа, интерлейкина-6. Также определяли уровень С-пептида и рассчитывали индекс инсулинорезистентности. Полученные нами данные подтверждают статистически значимое снижение под действием комбинированного лечения мет-формином и пиоглитазоном маркеров и уровня хронического системного воспаления и инсулинорезистентности, характерного для сахарного диабета 2-го типа и ишемической болезни сердца, что оказывает положительное влияние на развитие и течение ишемической болезни сердца у больных сахарным диабетом 2-го типа, хорошо переносится пациентами и может рассматриваться как патогенетический фактор в терапии ише-мической болезни сердца.
Ключевые слова: сахарный диабет, ишемическая болезнь сердца, системное воспаление, инсулинорезистентность.
Shaenko Z.A.
HSEIU «Ukrainian Medical Stomatological Academy», Poltava, Ukraine
DYNAMICS OF SYSTEMIC INFLAMMATION AND INSULIN RESISTANCE IN PATIENTS WITH TYPE 2 DIABETES MELLITUS AND CORONARY HEART DISEASE Summary. This article presents the results of the research of the changes in systemic inflammation and insulin resistance in patients with type 2 diabetes mellitus and coronary heart disease treated with metformin and pioglitazone. We have treated 95 patients with coronary heart disease and type 2 diabetes mellitus. All patients were randomized into 2 groups: control group — 37 patients, which received metformin and sulfonylureas and observational group — 58 patients received pioglitazone in addition to metformin therapy. The proposed course of therapy lasted for 6 months. Before treatment and in 3 and 6 months after it all patients were monitored on status of the inflammatory response by detecting C-reactive protein, tumor necrosis factor-alpha, and interleukin 6. Also C-peptide was determined and insulin resistance index was calculated. Our data confirmed a statistically significant reduction in the level and markers of chronic systemic inflammation and insulin resistance, which are typical for coronary heart disease and type 2 diabetes mellitus, under the influence of combined treatment with metformin and pioglitazone. The combined treatment with metformin and pioglitazone had a positive impact on the development and course of coronary heart disease in patients with type 2 diabetes mellitus. It is well tolerated and can be regarded as a pathogenetic factor in the treatment of coronary heart disease.
Key words: diabetes mellitus, coronary heart disease, systemic inflammation, insulin resistance.
