CC BY
17
УДК.141.7
Халецький О. В., доктор фшософп, доцент
Лъв\всъкий нацюналъний утеерситет еетеринарногмедицини та бютехнологт ¡мет С.З.Гжицъкого Халецька О.О., здобувач © Лъв\всъкий нацюналънийутеерситет т. 1.Франка.
Д1СРОЗВ1Й ЯК 1СТОРЮЛОГ1ЧНО-ДУХОВНЕ ВИВЕДЕННЯ АБО
Д1СБОЖЖЯ
За сучасними науково-фыософсъкими поглядами сет не е дантстъ, а е процес його творения як розвиток, тобто сет постае як дгерозвгй. Свторозвиток в1дбуваетъся як антропоноосферизащя, а розвиток сустлъства - як /сторично-духовне выведения. В ¡стричному розвитку зростае значения його свгдомгсно-духовних чиннитв.
Ключов1 слова: Дгерозвт, творч1сна силоЫя, субстанщя-суб'ект-процес, утверсалчсторичний еволюцюшзм, антропоноосферизащя, Iстор1олог1чно-духовне выведения, соц1алъно-кулътурна парадигма, дгебожжя.
За сучасними науково-фшософськими уявленнями (синергетики 1.Пригожина або Г.Гакена, антропного принципу Б.Картера, квантово! грав1таци С.Хокшга, теор1ею великого об'еднання та шш. - у природничих науках; так званою новою ктор1ею школи "Аннал1в" д.п. XX ст., ктор1ею щей к.ХХ ст., сощально-культурною парадигмою поч. XXI ст. та шш. - у суспшьних науках; сучасною ушверсально-теономною релййшстю та И новобожною теолопею процесу та шшого те!стичного еволюцюшзму - у рел1гшно-фшософськш думщ 1, узагальнюючою !х ус1х, народжуваною провщною фшософ1ею ушверсал-юторичного еволюцюшзму тощо) св1т [10] не е даншсть, а е процес його творения (иРрг^ - шаленство творчкного процесу) як розвиток (ауаРа^) всепоступальний (так зване перевщкриття часу у синергетищ), законотенденцшно-1мов!ршсно-багатовар!антний (хаосмос за Джойсом). Первенем св1ту [10] е творчюна силод1я (енерговакуум ф1зик1в), яка перетворюеться в ус1х св1ти I все в них [9, 283-284], що вщображено у шфляцшно-сценарнш модел1 Всесвпу як просторово-часово! тни А.Гута 1979 р., творения Всесвпу ¿з енерговакууму через тунелезацш А.Вшенюна 1982 р., мультивсесвпу через вщгалуження так звано! Петл1 Всесвпу Д.Гота I Л1 Цзш-л1 1998 р., через в1брацш так звано! "струн" П.Штейнхардта 1 Н.Турока 2002 р. тощо. Енерпя з довжиною хвил1 < 1,3 смх 10-13 см перетворюеться на енергш спокою, тобто речовину, масу, матерш 1 так дал1, що експерементально пщтверджено у розпочатому ЦЕРН-ом андронному колащер1, де у 2012 р. ¿з здобуто! велико! енерги нарешт1 вдалося "злшити" (зосередити, сконцентрувати) бозон Х1кса, так звану "частку Бога", тобто свпотворення [9, 284]. Творчюна силод1я не ¿снуе десь окремо поза процесом [3] свпотворення,
© Халецький О. В., Халецька О.О., 2013
259
але в ньому самому (але не тотожна св1ту як у панте!зм1) I е лише ним самим (субстанщя-суб'ект-процес), а доведена квантовою грав1тащею С.Хокшга сутнкна тотожшсть творения I розвитку дозволяе говорити про креацюнктский еволюцюшзм [9, 285].
У сучаснш фшософп субстанщя е самим ироцесом И розвитку, субстанщя - це ироцес [3, 8]. Оскшьки творения е р1зновидом дп (а саме створенням ново! якост1), то тим самим ушверсальний еволюцюшзм [9; 10] виявляе свою належшсть до фшософського наирямку динам1зму (Гераклщ Парацельс, Г.Ляйбнщь, Ф.Шеллшг, А.Шоиенгауер, Е.Гартман, Ф.Нщше, В.Вундт, Г.Сиенсер, А.Бергсон, Б.Шоу, Д.Джентше, З.Фройд, К.Г.Юнг, Д.Донцов, Р.Отто, П.Тшл1х та шш.), який визнае иервенем св1ту не матерш або дух, а силодш (у Бергсона - дктворення), вщ яко! (порожнеча, пронизана д1ею, за Ольжичем) вони е похщними. Таким чином, у сучасному ушвер сальному еволюцюшзм! Ушверсум являе собою творчкну силодш, що розвиваеться (субстанщя-суб'ект-процес) в ус1 св1ти [1; 3] I все в них (В.Оствальд), що дае пщстави [2] говорити про Дкрозвш.
Наш Всесвп" постае як космогенез л1тосфери бюсфера життя I антропоноосфера д1ерозуму. Творчкний розвиток приводить до появи людини як ктоти д1яльшсно-свщомкно1, здатно! вже до перетворення св1ту, як його антропоноосферизаци, тобто внесения у св1т сввдомосп, його одухотворения, духовного перетворення [4; 5; 9; 10]. У сучаснш науково-фшософський думщ прогресування визначаеться як перфекцшний, тобто удосконалююче-перевернуючий розвиток, у якому удосконалення постае як повнота здшснення законотенденци (прямувань), а старе перевершуеться новим [7, 183-184]. Таким чином виникнення та кторичний розвш людини е поступально-прогресивним проявом I продовженням всезагального творения - розвитку св1ту як його ушверсально-кторично! еволюцп [1].
Найбшьш адекватним (вщповщним йому) способом дослщження розвитку суспшьства е, на нашу думку, кторюлопя - наука середнього р1вня (м1ж фшософкю ктори I конкретним кторичними дослщженнями), що розкривае суспшьства як поступально-послщовну (прогресивну) [9, 10] розвитковкть. Оскшью людина утворюеться як ктота д1яльшсно-свщомкна, яка перетворюе свп- у антропоноосферу дкрозуму, то розвиток суспшьства постае як кторично-духовний розвш [9; 10] . Причому у процеЫ кторичного розвитку вщбуваеться збшьшення його свщомкно-духовних чинниюв, що знайшло вщображення у сучаснш науково-фшососькш думщ як сощально-культурна парадигма. [6]. Основними "одиницями" антропоноосферизацшного кторично-духовного поступально-прогресивного розвою суспшьства виступають ступеш розвитку (або формацп), а на кожному з них - локальш способи розвитку (або ж цившзаци) I поди - дп розвитков1 у певних часово-просторових "координатах" (хронотопах).
Серед багатьох I багатьох еташв розвитку суспшьства найбшьш поширеними у наш час е визначення 1х як первкного общинно-родового, аграрного, общинно-станово-традицюналктського (з шдроздшами перших 1
260
розвинутих давшх, переважно общинно-рабовласницьких та середньов1чних, переважно общинно-феодальних цившзацш) I Новочасного глобально-мегацившзацшного - шдустр1ального (ХУ11-ХХ ст.ст.) I пост1ндустр1ального (д.п. XX ст.) або ж шформацшного (вщ сер.ХХ1 ст.) ступешв розвою [9; 10].
У процес1 кторичного розвитку практично-духовно (Гегель, Маркс, Бергсон, Тойнб1, Тшл1х) створюються I здшснюються певш ушверсальш образи св1ту або ж сощально-культурш проекти [7, 180-181]. Близью до здшснюваного у ноосфер! ушверсального образу св1ту вужч1 поняття д1яльшсно-духовно! матриц!, життевого св1ту I часового обрш (Гуссерль), парадигми (Кун), ешстеми (Фуко) тощо. Вони визначають всю людську д1яльшсть, оскшьки вона завжди е свщомкною. Сощально-культурний проект (та ктор1я як ланцюг сощально-культурних проект1в) здшснюеться I завершуеться ушверсальним образом св1ту. 1з темного потоку юторп виводяться I здшснюються ушверсальш образи св1ту [9, 292] як сощально-культурш проекти. Таким чином, Дкрозвш постае як кторично-духовне виведення, а ктор1я виступае ланцюгом або дорогоцшною низкою здшснюваних людством ушверсальних образ1в св1ту [7]. За вдалим висловом Клагеса, людина е спрямованим до образ1в оком свпу. Здшснення образ1в свпу починаеться у галуз1 економ1чнш, продовжуеться у сощально-пол1тичнш I завершуеться у духовнш. Явища духовш, по аналоги з сшввщношенням невизначеностей В.Гейзенберга 1927 р., мають, так би мовити, корпусколярно-хвильову природу. Вони поширюються у сфер1 духовнш як безконечна хвиля.
У первкному суспшьств1 на еташ родово! общини збирач1в I мисливщв св1т уявлявся I здшснювався як Великий Зв1р, а розвиток розум1вся як упорядкування. На еташ родо-племшно! общини землероб1в I скотар1в - як Св1тове Древо, а розвиток розум1вся як породження. 3 переходом до перших цившзацш 1У-1 т. д. н.е. св1т здшснювався як сонм (множиншсть) бопв. Виникае щея творения [7, 181]. Вщ сер. I т.д.н.е. через ушверсал1зацш людсько! д1яльност1 у "вкьовий час" (Ясперс), одночасно ¿з виникненням единобожжя [11], набирае силу нове особисткно-понятшне мислення, виникае цшсно-понятшний образ св1ту (фшософ1я). У розвинутому общинно-рабовласницькому суспшьств1 вщ сер I т.д.н.е. св1т здшснювався як космос - св1т речей (Сократ, Платон, Арктотель, стощизм Сенеки I Марка Аврел1я, неоплатошзм Прокла тощо). У середньов1чному общинно-феодальному суспшьств1 провщною виступае теоцентричний (чань-буддизм або веданта Шанкари, кмашти, Араб1 або Фома Аквшат), а у ренесенс-реформацшну добу ХУ-ХУ1 ст. антропоцентрична (Микола Кузанський I Д.Пко, М.Ф1чино або Ж.Кальвш I Д.Бруно) картина св1ту. У новочасну добу на перед1ндустр1ал1зацшному еташ XVII - сер. XVIII ст. провщною е натуроцентрична картина св1ту (Бекон, Декарт, Гоббс, Локк, Лейбниць, Беркл1, Юм, енциклопедисти Гельвецш, Гольбах, Дщро тощо), на шдустр1ал1зацшному еташ сер XVIII-XIX ст.ст. розвитко- (д1алектико) центрична (Кант, Ф1хте, Шлегел1 I Шеллшг, Гегель, Фойербах, Конт, Спенсер, Маркс I Енгельс тощо), на шдустр1альному еташ XX ст. - дкцентрична картина св1ту як наукова д1яльнкть у сщентистському
261
(науковктському) напрямку (Е.Мах, М.Богданов, Б.Рассел, Л.Вщгенштайн, марксизм-лешшзм, А.Уайтхед тощо) I художня - у гумаштаристському (Ф.Нщше, А.Бергсон, М.Гайдеггер, Ж.-П.Сартр, А.Камю) напрямку духовное^ [7, 181]. В емерджентному еволюцюшзм1 виникае вчення про антропоноосферу - здшснюваний людством одухотворений образ Всесв1ту (щея В.Вернадського зими 1920 р., розвинута Е.Ле Руа на семшар1 А.Бергсона 1924 р. I всеб1чно обгрунтована те!стичним еволюцюшстом П.Тейяром де Шарденом).
Вщ сер. XX ст. через НТР у сфер1 економ1чнш, низку народно- I нацюнально-демократичних революцш 1989-1992 рр. - у сфер1 сощально-полпичнш, виникнення ново! ушверсалютсько! свщомост1 (в1хою утворення яко! можна вважати створення "св1тово! павутини штернет 1992-1993
рр.) людство переходить до ново! доби пост-1ндустр1ального (друг. пол. XX ст.) та шформацшного (вщ поч. XXI ст.) суспшьства, в якому вщбуваеться тотальна штелектуал1защя вс1х сторш суспшьного життя, р1зко зростае (власне стае виршальним) значения духовного розвитку [6]. Вщ сер. XX ст. в надрах д1ецентрично! картини св1ту ("мегамашина" Л.Мемфорда) через нов1 вщкриття в науках (антропний принцип Б.Картера 1973 р., синергетику Гакена або Пригожина 1977 р., теорш катастроф, шфляцшну-сценарну модель Всесвпу як "просторово-часово! тни" А.Гут 1972 р. у природознавств1 або так звану еволюцшну полпекономш тощо), концепци суспшьно-духовно! (або "антропо-культурно!") тотальност1 школи "Аннал1в" I ус1х "анналовдв" (Ф.Бродель, Ж.Ле Гофф, Ж.Дюб1, Е.Ле Руа Лядюр1, А.Гуревич, С.Авершцев, "мисляча ктор!я" Лши Костенко, О.Ушкалов та ш.), багатолшшного розвитку неоеволюцюшзму (Л.Уайт, Д.Стюарт, А.Леруа-Гуран, К.Ренфрю тощо), теологш культури П.Тшл1ха, католицьку теологш розвитку, протестантсько-ушверсалктську теологш процесу (Ш.Огден, У.Кобб, Д.Гр1фш, Р.Джеймс, Б.Годяк - у Америщ, К.Птндорф, П.Гамшьтон - у Британп тощо), через фшософш д.п. XX ст.: пост-позитив1зм К.Поппера, Т.Куна, 1.Лакатоса, П.Фойерабенда та шш., структурал1зм К.ЛевьСтроса, М.Фуко ("Слова I речГ' 1966 р. I "Археолопя знания" 1969 р. та шш.), Ж.Лакана, Р.Барта тощо - у сщентистському (науковктському) напрямку, неомарксизм Франкфуртсько! школи нового л1вого руху М.Хоркхаймера, Е.Фромма, Т.Адорно ("Д1алектика Просвпництва" 1947 р., "Негативна д1алектика" 1961 р.), Г.Маркузе ("Одном1рна людина" 1964 р., "Ессей про звшьнення" 1969 р.) тощо - у гумаштаристському напрямку буремних 1960-х рр.; ще1 "меж зростання" Римського клубу А.Печче!, Д.Форрестера, Д.Медоуза тощо - у сщентистському [ герменевтику Г.Гадамера ("1стина I метод" 1960 р.), П.Ркера - у гумаштаристському напрямку переш. пол. 1970-х рр.; фшософське блазнювання так званих нових фшософ1в А.Глюксмана, Б.Лев1 тощо сер. 1970-х рр.; а також через здшснення новим правим рухом друг. пол. 1970-х р. вдеологп пос-шдустр1ального шформацшного суспшьства Ж.Фурастье, А.Турена, Г.Мак-Люена ("Галактика Гуттенберга" 1962 р.), Д.Гелбрейта, С.Лема, Г.Кана, Д.Белла ("Прийдешне пост-шдустр1альне суспшьство" 1973 р., "Культурш суперечност1 каппал1зму" 1976 р. тощо), З.Бжезинського ("Мгж двома епохами" 1970 р., "План гри: геостратепчш рамки
262
радянсько-американського змагання" 1986 р., "Великашах1вниця: американська першкть та И стратепчш Ыщативи" 1997 р.), О.Тофлера ("Футурошок" 1970 р., "Третя хвиля" 1980 p.) i пост-модерну (тсля-сучасност1), яю знайшли найбшьше усвщомлення у фшософи пост-структурал1зму (Паризький м1жнародний фшософських коледж 1983 р.) Ж.-Ф.Лютара ("Стан постмодерну" 1975 р.), Ж.Деррща ("Про грамматологш" 1967 р., "Розаяння" 1972 р.), Ж.Делеза ("Розр1знення i повторения" 1968 р., "Логка сенсу" 1969 р., "Анти-Едип" 1972 р., "Тисяч1 плато" 1980 р. тощо), Ф.Джеймкона ("Полпичне безсвщоме" 1981 р., "Пост-модершзм", 1991 р.), У.Еко ("1м'я троянди" 1980 р., "Нотатки на полях "1меш троянди" 1983 р., "Маятник Фуко" 1991 р. тощо) та шшого починае створюватись i здшснюватись новий процесуально-творчоцентричний образ свпу [7, 182-183]. Свп не е даншсть, а е його творения (uPpiQ, як розвиток (процес), всепоступальний (avaPa^iQ, законотенденцшно -шмов1ршсно - багатовар1антний (хаосмос, за Джойсом), хвилепод1бно-гшковано-р1зомний (еволющя), через розвиток суспшьства як кторично-духовний процес, через ступеш розвитку (формаци), способи розвитку (цившзаци) i поди, через збшьшення свщомкно-духовних чинниюв розвитку (сощально-культурну парадигму) через здшснення сощально-культурних проукт1в, через особисткну трансгресш як теономш, через бесконечний семюзис новоозначування ("бковську тексткру" Р.Барта або "лаб1ринт" у Еко) в Еон духовно! в!чност! у Вири [9, 10].
Вщповщно до ново! картини свпу здшснюеться нове розумшня icTopii. 1стор1я не е чимось даним, а е процесом И здшснення через 1) под1ево-часове "гшкування", 2) суспшьно-духовний, штелектуальний проект 3) як множиншсть розмисл1в - новоозначень. Вщбуваеться перехщ вщ розвитковосл до творчесностг Творчкть i креативнкть (творчеснкть) становлять альфу i омегу свпу. Все, що ¿снуе (матер1я або дух) мусить бути створеним. Творчеснкть первинна. Все шше е И (тобто творчкно! силоди) розвитком, який розгортаеться як рух вперед - поступ (avaPa^ - сходження). Отже е пщстави говорити про розвиток i поступ [7, 183-184]. Поняття як procesus - просування так i progresus - проходження означають рух вперед, який в украшськш мов1 виражаеться одним словом - поступ. Необхщно розр1зняти поступ - рух вперед i прогрес - удосконалюючий рух вперед. Поступальшсть свпорозвитку включена в його найфундаменталш1ш1 характеристики (антропний принцип Б.Картера 1973 р., синергетика Гакена або Пригожина 1977 р.) тощо. Одним i3 фундаментальних прояв1в бурхливо прогресуючих 1960-х pp. (НТР у сфер1 економжи, крах колошально! системи, подолання маккартизму i расизму в Америщ, сталмзму у "соцтаборГ', ноосферичний шок, фактичне утворення свпово! духовное^, виникнення ново! релкшно! свщомост1 i здшснювано! ново! процесуально-творчоцентрично! картини свпу тощо) були спроби людства заявити про себе у Всесвт шляхом вщправки послань (1972, 1974, 1975 pp.), пщ час яких вщбувся значний розвиток самоусвщомлення людства. За згодою всього наукового сшвтовариства Всесвпу було заявлено, що по-перше, е пщствави говорити не тшьки про суспшьний, але i про космолопчний
263
(маеться на уваз1 космогенез), ф1зичний, х1м1чний I бюлопчний прогрес (!), а, по-друге, людина е ктотою 1) д1яльшсною, 2) розумною, духовною (що було утвердженим принайм1 вщ час1в ренесанс-реформаци ХУ-ХУ1 ст. ст. I 3) здатною до постшного самовдосконалення, поступу [7, 184]. Таким чином, вщ сер. XX ст. иостуи усвщомлено як найфундаментальшшу характеристику як Всесвпу, так I людини. У те!стичному еволюцюшзм1 Бог визначаеться як перфекцшний (удосконалюючий або иеревищуючий) розвиток, а свп - як безиерервне творения, здшснюване через розвиток людини. Процес-теолопя вистуиае релкшним аспектом свпу як д1ерозвою в ушверсал-юторичному еволюцюшзм1 та юторюлопчно-духовному виведенш [8]. Утверджуеться бог як творчкна силод1я (В.Оствальд, Р.Отто, П.Тшл1х, процес-теолопя), здшснювана в кторично (кторюлопчно) - духовному розво! (богобуд1вництво, Л.Пдглер, А.Бергсон, П.Тейяр, А.Тойнб1, процес-теолопя) I досяжна в особистюному д1ебожж1 (богобуд1вництво, Л.Ц1глер, М.Унамуно, П.Тшл1х, процес-теолопя та шш.). Д1ерозвш постае як д1ебожжя (А.Бергсон, А.Тойнб1, процес-теолопя).
Оскшьки свп е його творениям, то всезагальним критер1ем поступу виступае здшснення нового. Визначеш ще у ХУ1-Х1Х ст.ст. таю критери прогресу як ур1зномаштнення I ускладнення (Спенсер) у XX ст. конкретизуються як збшьшення продуктивное^ пращ - у сфер1 економ1чнш, розвиток свободи - у сфер1 сощально-пол1тичнш I нове бшьш повне I глибоке вщображення (понятшне - у науках I образне - у мистецтвах) свпу - у сфер1 духовнш. До сер. XX ст. (Сорокш, Фромм) штегральним критер1ем прогресу проголошуеться розвиток людини, ново! бшьш розвинуто! особистостг Таким чином, новлення виступае наскр1зним критер1ем поступу. Оскшьки людина юнуе в Ушверсум1 саме для його одухотворения, то збшьшення свщомкно-духовних чинниюв розвитку I виступае його найбшьшим критер1ем. Оскшьки свп е його творениям, тобто здшсненням його ново! якост1, яка постае в його одухотворенш, то одухотворения свпу I е остаточним критер1ем свпопоступу [7, 184]. Таким чином, свп постае як д1ерозвш через кторюлопчно-духовне виведення ¿з темного потоку юторп його ушверсальних образ1в як здшснюваних сощально-культурних проекта.
Л1тература
1). Бергсон А. Творча еволющя: пер. з фр. Р.Осадчука. - К.: Вид. Жупанського, 2010. - 318 с.
2). Круг Г.Й., Польман Л. В.Оствальд на подходе к созданию синергетической школы // Концепция самоорганизации в исторической ретроспективе. - М., 1994.
3).Уайтхед А. Процес и реальность // А.Уайтхед. Избранные работы по философии. - М.: Прогресс, 1990. 717 с.
4).Тиллих П. Теология культуры // П.Тиллих. Избранное. Теология культуры. - М.: Юрист, 1995. 479 с.
5). Тойнб1 А. Дослщження ¿стори. - Т.1-11: пер. з англ. В.Шовкун. - К.: Основи, 1995. 614 с.
264
6). Халецька О. Сощально-культурна парадигма у фшософськш думщ // Зб!рник наукових статей "Духовшсть, культура, нащя". - в.4.- Льв1в: Вид. Центр ЛНУ ¿м.ГФранка, 2009. 291 с.
7). Халецький О.В., Костенко В.Г., Онуфр1в P.I., ДзераМ.М., Децик О.П. 1стор1я як суспшьно-духовний проект здшснення ушверсальних образ1в св1ту // Науковий в!сник ЛНУВМ та БТ ¿м. С.З.Гжицького. - 2003.- Т.5 (№2). - Ч. 2.-С.178-187.
8). Халецький О.В. Спадщинн1 напрямш теолог1! процесу або поступу // Наукове видання "1стор1я рел1г1й в УкрашГ'.- Кн. II: Льв1в: Логос, 2001. 590 с.
9). Халецький О.В., Халецька О.О. Д1е-юторично-духовний розвиток як збшьшення його чинниюв або кторичний еволюц1он1зм // Науковий вюник ЛНУВМ та БТ ¿м. С.З.Гжицького. - 2011.
10). Халецький О.В., Халецька О.О. Всесв1т як дкрозвш // Науковий в!сник ЛНУВМ та БТ im. С.З.Гжицького. - 2012. Т.14, №3 (53). - Ч. 4.- С.222-237.
11). Халецький О., Халецька О. Незнаний бог ап.Павла як зростання його юторично-духовних чинник1в // Наукове видання "1стор1я рел1г1й в Укра!н1".- Кн. II: Льв1в: Логос, 689 с.
Summary Khaletsky O., Khaletska O.
World is a power, action, creation, history - is social-spiritual project of carrying out the universal (religious-philosophical or historical-philosophical) world image. New processial - creative-centrical world image is getting from the middle of XX century. It is a world -creation as hubris (rage - creative process), chaosmos (chaos formation, space and osmos) and labyrinth - endless sennosis of newmeanings.
265
