CC BY
324
УДК 321.01
В. Ф. Смолянюк, доктор пол^ичних наук, професор
ДЕСУВЕРЕН1ЗАЦ1Я СУЧАСНИХ ДЕРЖАВ: НЕОБХВДШСТЬ ТЕОРЕТИЧНОГО ОСМИСЛЕННЯ
Розглянуто явище десуверемзацИ як новий напрямок розвитку полтичного процесу. Детал1зовано особливост1 об 'ективног та суб 'ективног (примусовог) десуверемзацИ. Вказано на специф1ку переб1гу процеав десуверемзацИу нових незалежних державах Сх1дног Свропи.
Ключовi слова: суверенитет, суверенна держава, глобал1зац1я, десуверетзащя.
Актуальтсть проблеми. На початку третього тисячол^я ми стали свщками нового поличного процесу — десуверешзацп держав. Сучасш проблеми глобалiзацii, мiжнародноi штеграцп в уах сферах буття суспшьства створюють серйозне пiдrрунтя для того, аби ми усвщомили значення суверештету держави в умовах ХХ1 ст.
Аналiз останнгх до^джень та публЫацш свщчить про те, що явище десуверешзацп як нового напрямку розвитку поличного процесу останнiми роками вщображено у працях як зарубiжних, так i вiтчизняних дослiдникiв [2; 4; 7; 8; 13; 18; 21; 22], але на цей час цей феномен поличного процесу залишасться у стадп осмислення, тому мета статп полягае в усвщомленш феномену десуверешзацп в умовах сучасного св^у.
Виклад основного матерiалу. Загальновизнаними характеристиками так звано'1 «велико'1» держави ^мперп, полюсу сили, центру геопол^ичного впливу) в iсторичному вимiрi послщовно ставали кiлька взаемопов'язаних характеристик, накопичення яких вiдбивало загальний процес ускладнення практично'1' полiтики. Подiбне накопичення мало власну лопку, котра з позицш сьогодення сприймаеться як полiтичний конструктивiзм з активною геополiтичною складовою. Так, в ус iсторичнi епохи, починаючи з1 Стародавнього Свiту, при оцшюванш значення («ваги») держави у мiжнародних вiдносинах насамперед йшлося про розмiри державно1 територп, здатнiсть центрально'!' влади безперервно нарощувати територiальнi володiння, надшшсть (твердiсть) державного управлiння у «старих» i «нових» землях, кiлькiсть населення (власного i пiдкореного), чисельнiсть збройних сил, захищенi торговельнi комушкацп тощо. У ХУ1-ХУП ст. до цього перелшу додалися розмiр колонiальних володшь, економiчний (фiнансовий, сировинний) та людський зиск вiд володiння ними, а також ефектившсть системи управлiння колошальними
© Смолянюк В. Ф., 2014
землями. На цьому ж юторичному етат (у 1576 р.) з подачi французького фiлософа, юриста, економюта та державного дiяча Ж. Бодена (1530-1596) прозвучала нова характеристика державно-владно1 величi — «суверенiтет», яка поступово набрала всеевропейського, а потсм i свiтового поширення.
Ж. Боден першим серед европейських мислителiв сформулював св^ську концепцiю суверенiтету, визначивши його як незалежну i абсолютну владу щодо створення та втiлення в життя основних законiв, життево необхiдних для нормального функцюнування держави. На його думку, без тако1 влади держава втрачае силу, потрiбну для юнування. Отже, суверенiтет залежить не вщ справедливостi законiв, а вiд державно1 спроможностi творити цi закони та забезпечувати !х практичне втiлення [12, с. 127-130]. Заперечуючи арiстотелiвський подш форм держав на так зваш «правильнi» i «неправильнi», Боден вказував, що найважлившим у суспiльних вщносинах е те, кому належать суверештет 1 реальна влада — одному, багатьом чи бшьшосп. Кожна стабшьна держава, на його думку,
мусить мати джерело суверенность Таким джерелом може виступати монарх, невелика група оаб (якщо це аристократична держава) або все суспшьство (якщо це народна держава). Найкращою формою правлшня особисто вш вважав монархiю, яка дозволяе одноособово ухвалювати рiшення (що забезпечуе твердiсть та енергiйнiсть влади), враховуючи при цьому думки радниюв. Бодену належить iдея, вiдповiдно до яко! у будьякого органiзованого поличного утворення мае бути монарх, який, керуючись волею народу, встановлюе i скасовуе закони. Монарх-суверен мае право робити все, що вважае за необхщне. Вш не може обмежувати себе або свого наступника. Його неможливо змусити в законний споаб зв^увати перед сво!ми пiдданими. Його влада не обмежена законом, оскшьки вш сам виступае единим джерелом закону. Вище за носiя суверештету можуть бути тiльки «Закони Бога i закони природи». Монарх не може порушувати !х тiльки тому, що вони виникли рашше уах держав i притаманнi всiм народам.
Стрiмкого поширення (а разом i шдвищено! суспшьно-пол^ично! ваги) iнститут суверештету набрав упродовж ХVП-ХVШ ст., перетворившись на невщ'емну характеристику державно! могутносп в умовах формування централiзованих держав-нацш. Пiд суверенiтетом незалежно вiд мюця його усвiдомлення розумiлися повнота державно! влади, самостiйнiсть держави, 1! незалежшсть вiд iнших держав у внутршнш та зовнiшнiй полiтицi. При цьому змют суверенiтету невпинно коригувався. Зокрема, з моменту свого виникнення цей термш стосувався лише королiвськоi влади. Проте у XVII ст. в Англп тд час гостро! боротьби мiж монархом i парламентом дшшли висновку про те, що суверенна влада мае одночасно належати i королю, i парламенту. Вiдповiдно лише !'хш спiльнi ди та ршення набували формату суверенностi. У тому ж XVII ст. суверенними державами в Сврот вважалися не вс державш утворення (левова частка яких були карликовими), а тшьки Франщя, Iспанiя, Нiмеччина, Швецiя та Венещя, якi не визнавали вищiсть над собою шших держав або володарiв, крiм Бога [15, с. 203].
У насиченому економiчним мисленням XIX ст. новими критерiями державно! могутносп стали розмiр нацiонального доходу та ВВП, доходи на душу населення тощо. Тодi ж на переднш край висунулися блокова (коалiцiйна) актившсть кра!ни, !! здатнiсть до проведення с^мкого мобiлiзацiйного розгортання з метою ведення наступально! чи оборонно! вшни, спроможнiсть утримувати збройнi сили, достатш для ведення ефективних бойових дш на сушi та на морь Однак i цi характеристики державно! величi виростали з державного суверештету як першооснови оргашзовано! полiтичним суб'ектом колективно! дiяльностi.
У XX ст. нов^ш показники державно! сили виявились у виглядi чiтко артикульованих нацюнальних iнтересiв, ефективно! системи забезпечення нацюнально! безпеки, яка у другiй половиш столiття означала ще й належшсть (або близькiсть) до «клубу» ядерних держав, блоково-коалшшного членства тощо. У цьому разi термiн «суверенiтет» м^ не звучати, проте його вплив на державну життедiяльнiсть залишався так само беззаперечним. З середини XX ст. поняття суверештету тюно пов'язуеться з офшшним визнанням прав людини i громадянина — як у конституцii, так i в практичнш полiтицi. Служiння держави громадянському суспшьству та конкретнiй людинi демократичними пол^ичними системами було проголошено вищим виявом !'хньо! суверенностi.
Як видно з наведеного юторичного екскурсу, концепт «державний суверенiтет» налiчуе близько чотирьох столт його активного використання державними утвореннями рiзноi якостi. Iснують рiзнi класифшацшш системи суверенiтету. Як мiнiмум необхщно розрiзняти iдеальний i реальний рiвнi усвiдомлення та практичного використання ше! полiтичноi характеристики.
Iдеальний суверенiтет означае здатшсть держави самостiйно визначати свою внутршню, зовнiшню та оборонну пол^ику, укладати i розривати союзи, вступати або не вступати у вщносини стратепчного партнерства тощо. Класична теорiя суверенiтету критерiем самостiйноi та якюно органiзованоi держави вважае наявнiсть у нш суб'екта
(поличного шституту), чия влада е абсолютною, цшюною, неподiльною, безмежною та остаточною. Традицiйно такий варiант суверенiтету базуеться на наявност в крш'ш надшнох економiчноi основи, ефективно!' фшансово!' системи, потужних збройних сил, здатносп правлячих сил втшювати в життя певну демократичну концепщю (як правило, ел^арну) без надмiрного спротиву з боку переачних громадян. Цiннiсть iдеального суверештету практично втiлено у виглядi принципу суверенно!' рiвностi держав — одного з основоположник принцитв мiжнародного права. Цей принцип означае: юридичну рiвнiсть держав, незалежно вiд розмiрiв 1'хньо'1 територп, чисельностi населення та суспшьного устрою; користування кожною державою правами, що притаманнi повному суверенiтету; повагу кожною державою правосуб'ектносп шшо'1 держави; неприпустимють диктату, дискримшацп будь-яко'1 з кра'н, 1'хш рiвнi права i обов'язки як суб'ектiв св1тово1 полггики; недоторканнiсть територiальноi цiлiсностi i пол^ично'1 незалежностi держави; право кожно'1 держави вшьно обирати i розвивати власну сустльно-пол^ичну систему, встановлювати власнi закони та iншi нормативнi акти; обов'язковють виконання кожною державою сво'1'х мiжнародних зобов'язань. Суверенну рiвнiсть держав, повагу прав, притаманних суверенiтету, було покладено в основу дiяльностi ООН з моменту п створення у 1945 р. Свою згоду з цим принципом держави тдтвердили в численних дво- та багатостороннiх угодах, зокрема у Декларацп ООН вiд 24 жовтня 1970 р. про принципи мiжнародного права, що стосуються дружшх вiдносин та спiвробiтництва мiж державами вщповщно до Статуту ООН [8, с. 344].
Незалежна Укра'на цшком вписалась у свiтову логiку усвщомлення суверенiтету як державотворчо'1 цiнностi. Зокрема, першим документом Украши, яка вщмовлялася бути УРСР, стала Декларацiя про державний суверештет вiд 16 липня 1990 р. Декларащя проголосила «державний суверештет Украши як верховенство, самостшшсть, повноту 1 неподшьшсть влади Республши в межах 11 територп та незалежшсть i рiвноправнiсть у зовшшшх зносинах» [5]. Слушно вважаеться, що Декларащя заклала тдвалини розбудови правово! держави, стала юридичною базою для реформування та модернiзацii вiтчизняного законодавства i державних структур, на тривалий час визначила вектор суспшьного розвитку краши [1, с. 186].
Вщповщно до Декларацп, единим джерелом державноi влади у республщ було визнано народ Украши, який включав громадян республши вах нащональностей. У докумеш! було проголошено комплекс базових принцитв державотворчого процесу, спрямованих на розбудову правовоi держави та демократичного суспшьства: регулювання дiяльностi держави правовими нормами, закршленими в Конституцii; формування державноi влади на основi принципу п розподiлу на виконавчу, законодавчу i судову; забезпечення захисту iнтересiв громадян перед державою, функцюнування прокурорського нагляду за виконанням закошв; гарантування громадянам прав i свобод, якi передбачеш Конституцiею республiки та нормами, визнаними Украшою; забезпечення рiвностi перед законом уах громадян республiки незалежно вщ походження, соцiального i майнового стану, расовоi та нацiональноi приналежностi, стат^ освiти, мови, полiтичних, релiгiйних переконань, роду 1 характеру занять, мюця проживання та ш; створення умов для збереження пол1тично! монополИ' на верховну владу в поличному ствтоварист (в1д iменi всього народу може виступати виключно Верховна Рада); проголошення земл!, П надр, пов1тряного простору, водних та шших ресур^в, як1 знаходяться в межах територii УРСР, власшстю й' народу та матер!альною основою суверенiтету республiки; визнання плюрал!зму форм власностi, забезпечення захисту вс1х форм власностi; гарантування екологiчноi безпеки громадян, тклування про генофонд народу, його молодого поколшня; забезпечення нацюнально-культурного вiдродження укр^'^ського народу, його юторично'! св1домост1 г традицiй, нацiонально-етнографiчних особливостей, функцюнування украшсько'! мови у вс1х сферах сусп1льного життя; проголошення права на власш 36ройн1 Сили, визначення порядку проходження вшськово! служби громадянами республiки; декларування намiру Укра'ни стати в перспектив! постшно нейтральною державою, яка не бере учасп у
вшськових блоках i дотримуеться трьох неядерних принцишв: не приймати, не виробляти 1 не набувати ядерно'1 збро!; проголошення Укра!ни суб'ектом мiжнародного права, рiвноправним учасником мiжнародного спiлкування, який активно сприяе змшненню загального миру i мiжнародноi безпеки, безпосередньо бере участь у загальноевропейському процес та европейських структурах; визнання Укра!ною переваги загальнолюдських цiнностей над класовими, прюритету загальновизнаних норм мiжнародного права перед нормами внутршньодержавного права та ш. [1, с. 186].
Кiлькома роками тзшше суверенiтет став нарiжним каменем Конституци Укра!ни 1996 р. У документ кiлькаразово пiдкреслено: «Укра!на е суверенна i незалежна, демократична, сошальна, правова держава» (ст. 1); «суверештет Укра!ни поширюеться на всю !! територ^» (ст. 2); «носiем суверештету i единим джерелом влади в Укра!ш е народ» (ст. 5); «захист суверенiтету i територiальноi цшсносп Укра!ни ... е найважливiшими функщями держави, справою всього Укра!нського народу» (ст. 17); «оборона Укра!ни, захист !! суверенiтету, територiальноi цiлiсностi i недоторканностi покладаються на Збройш Сили Укра!ни» (ст. 17); «.. .зобов'язуюсь уама сво!ми дiями боронити суверенiтет i незалежнiсть Укра!ни...» (ст. 79 — присяга народного депутата Украши); «Президент Украши е гарантом державного суверенитету, територiальноi цшсносп Украши...» (ст. 102); «.. .зобов'язуюсь уама сво!ми справами боронити суверештет i незалежнiсть Укра!ни...» (ст. 104 — присяга Президента Украши); «Кабшет Мiнiстрiв Укра!ни ... забезпечуе державний суверештет i економiчну самостшшсть Укра!ни» (ст. 116). Як випливае з Основного Закону, конституцшний лад Украши характеризуеться низкою ютотних ознак, насамперед сувереншстю. Сувереннiсть конституцiйного ладу полягае у його визнанш, встановленш та можливостi змiни лише волею народу Украши. Право визначати i змшювати конституцiйний лад Укра!ни належить виключно народовi та не може бути узурповане державою, !! органами або посадовими особами. При цьому сувереншсть конституцшного ладу означае як сувереншсть народу, так i сувереншсть держави [10, с. 102].
Суверенш права держави визнаються однiею з вищих полiтичних цiнностей сьогодення. До таких прав сучасна юридична наука вщносить: право законотворчосп; право визначати правовий статус особи (зокрема статус громадянства); право збирання податюв; право формування державного бюджету; право державно! власносп; право застосування примусу; право забезпечення нацюнально! безпеки; право на шформашю (зокрема право захисту шформацп, що становить державну таемницю) та ш. [2, с. 14-15].
На основi Декларацп про державний суверештет та Конституци Украши, численних наукових розробок полгтолопчного та правового спрямування принцип суверенно! рiвностi держав у подальшому було покладено в основу нацюнального законодавства з питань нацюнально! безпеки, обороноздатносп, зовнiшньоi та внутршньо! полiтики тощо. Разом з тим конституцшш приписи не е мехашзмами «автоматичного» вдосконалення суспiльних вiдносин, у цьому випадку — iмплементацii щеальних цiнностей суверенiтету в конкретну пол^ико-владну конструкцiю. Небезпiдставно зазначаеться, що «попри надзвичайну значущють конституцiйних норм для закршлення фундаментальних цiлей подальшого розвитку суспшьства та держави, не варто переоцшювати значення засобiв конституцiйно! шженери для формування ефективно! та водночас демократично! владно! моделi» [17, с. 198].
Розбiжностi мiж юридичною та пол^ичною (фактичною) конституцiями у транзитних системах, до яких належить пол^ична система сучасно! Укра!ни, полягають у тому, що «норми юридично! конституци можуть залишатися за межами дiяльностi суб'ектiв державно-полiтичних вiдносин владарювання, що вимагае не змш до конституци, а !! захисту» [9, с. 27]. 1ншими словами, проголошенням суверештету справа далеко не вичерпуеться. Внутршш та мiжнароднi реалii потребують цшеспрямованих i наполегливих зусиль владних шститупв з питань його втiлення. Слщ визнати, що в Украiнi з практичною реалiзацiею конституцiйно закрiплених цшностей суверенiтету поки що не склалося.
До внутрГшньокритичних мiркувань, що стосуються поличного суверенiтету, необхiдно додати зовнiшньокритичнi. На рубежГ ХХ-ХХ1 ст. принцип суверенно! рiвностi держав (що е втшенням iдеального суверенiтету) став предметом наростаючо'1 критики з боку рiзнорiдних полГтичних сил рiзних кра1н, що вбачають у ньому перешкоду суспiльно-полiтичному розвитку в нових юторичних умовах. Насамперед протиставляються принципи державного суверенiтету i територГально'1 цiлiсностi та право народiв на самовизначення. На адресу суверенних держав висуваються обвинувачення в 1хшй нездатностi налагодити ефективне управлiння в умовах глобалГзацп. Вказуеться, що реальний суверештет е бiльш традицiйним атрибутом практично! полГтики бiльшостi сучасних кра1н. Саме у ньому як в юторичнш необхiдностi вiдбиваються ступiнь поступливосп держави, мiра делегування нею владних повноважень шшим державам, наддержавним об'еднанням або мiжнародним структурам. Зазвучали таю тлумачення десуверешзацп: це зростання ролi глобального управлiння, перерозподiл владних функцш вiд нацiональнодержавного рiвня до глобального; це загальна форма формування мiжнародних об'еднань, що базуеться на штеграцшних процесах мiж державами з одночасною децентралiзацiею усерединi 1х; це конкуренщя, конфлiкт, протистояння суверенiтету та поза-, не- i транснацiональних акторГв; це незгода з тим, що суверештет е «абсолютна цшшсть», «полГтичний синошм конкурентоспроможносп», «умова наявносп власного глобального проекту», «власшсть нацГ1» [22].
Сучасш украшсью науковцi пропонують таке розумшня взаемозв'язку суверенiтету та якГсних параметрiв державностi в умовах активних глобалiзацiйних впливГв [21]:
- рiвень суверештету держави корелюе з якГстю його функцюнування. Ефективне виконання державою функцш забезпечуе високий рiвень 11 розвитку та суверештету. Здатшсть самостiйно розв'язувати внутрГшш проблеми г бути при цьому здатною реагувати на зовшшш загрози — це характеристики держави з високим рГвнем суверенГтету. Висою показники ефективностГ функцГонування держави забезпечують реальний суверештет держави;
- внутрГшнш суверештет держави забезпечуеться високорозвиненою економГчною сферою, ефективною полГтичною сферою та оптимальною дГяльшстю полГтичних елГт (1х здатшстю ефективно управляти наявними ресурсами в заданих умовах); зовнГшнГй суверенГтет додатково детермшуеться ефективною вшськово'1 сферою. Однак провщним фактором суверенностГ е внутрГшня ефективнГсть держави;
- рГвень суверенГтету держави варГюеться залежно вГд 11 розташування у свГтовГй системГ. Наближення кра1ни за основними параметрами до «ядра» чи вщдалення вГд нього вщповщно збГльшуе або зменшуе ступшь суверенностГ держави;
- зростання рГвня суверенГтету окремих перехГдних держав не випдне лГдерам глобалГзацГйних процесГв. Спроби шдвищити ефективнГсть провГдних сфер функцГонування окремих держав суперечитимуть штересам провГдних держав, а отже, блокуватимуться ними. Здатшсть проводити самостшну нацюнальну стратегию е показником високого рГвня суверенГтету держави.
Високий рГвень суверенГтету держав «ядра» (США, Япошя, НГмеччина та ш.) забезпечуеться не окремими показниками ефективностГ в тГй чи шшш сферГ, а 1х сукупнГстю. Це економГчно розвиненГ кра!ни, що володГють значним вГйськовим потенцГалом. 1хня економГка базуеться або на змГшанГй моделГ (Япошя, НГмеччина), або на лГберальнш (США), при цьому в обох моделях зберГгаеться значна частка державно! власносп. Високим е вГйськовий потеншал кра1н «ядра», де лГдируючГ позицп посГдають США. ЕфективнГсть полГтичних систем цих кра1н також е доволГ високою, а полГтичний режим, реалГзований даними полГтичними системами, характеризуеться демократичною якГстю.
Держави з високим рГвнем суверенГтету мають низку загальних параметрГв, що й становлять детермГнанти суверенГтету. По-перше, це змГшана модель економГки, що
включае елементи ринково1 економiки i державного регулювання з переважанням того чи шшого елемента. По-друге, достатня ресурсна база, контрольована ними навт за межами власних кордошв. По-трете, розвинений ВПК та наявшсть боездатно'1 армп. По-четверте, наявнiсть збалансовано'1 системи влади та штегрованих полiтичних елiт, що забезпечуе ефективнiсть полiтичного управлiння. По-п'яте, наявнiсть потужного середнього класу, штереси якого неминуче враховуються при виршенш насамперед внутрiшньосуверенних завдань.
Держави «натвпериферп» (Китай, Бразилiя, Росiя) мають середнiй рiвень суверенiтету, що пояснюеться зниженою ефектившстю виконання 1хшми полiтичними системами одше! або вiдразу кiлькох базових функцш. Правова та соцiальна сфери також мають знижеш показники ефективностi. Рiвень корупцп i злочинностi в цих кранах залишаеться високим. Не сформовано впливовий середнш клас. Соцiальне розшарування суспiльства сягае критичних масштабiв. До того ж вщчуваеться невпинний вплив на щ краши геопол^ично! надсистеми, утворено'1' кранами «ядра» (так звано'1' «велико1 амки», або G-7 — Велико! Британи, Гталп, Канади, Имеччини, США, Францп, Японп).
Краши «периферп» характеризуються низьким рiвнем суверенiтету. Функщонування держав, вiднесених до ше1 категорп (а це бiльшiсть пострадянських республш), значною мiрою визначаеться iмпульсами, що виходять вщ краш «ядра» або «натвпериферп». Залежнiсть держав «периферп» виявляеться в неможливосп проведення ними незалежнох внутршньо1 i зовшшньо1 полiтики. Лише окремi сфери, що не е визначальними для св^ового та регюнальних полiтичних процесiв, залишаються прерогативою цих держав.
Варiативно ця думка звучить так: домшуючими ознаками розвитку мiжнародних вiдносин останнього перiоду були намагання перегляду та обмеження суверенних засад держав, а також обгрунтування законносп гумаштарного втручання держав-лiдерiв у внутршш справи iнших краш. Певним чином на собi це вiдчула й Украша. Отже, хоча принцип суверенносп закладено у систему мiжнародноi безпеки, його сутшсть зазнала певно1 еволюцп. Суб'ективне тлумачення цього поняття, пояснюване так званою «пол^ичною доцiльнiстю глобалiзованого свiту», дае можливiсть невiдповiдальним крашам для зловживань: одним — не додержуватися взятих на себе зобов'язань перед власним народом, шшим — утручатися у внутршш справи суверенних держав. «Обмеження суверештету вщбуваеться тод^ коли держава втрачае частину або всю сукупшсть прав, що випливають з цього стану. Особливо ч^ко елементи такого мехашзму прописано в документах €С, НАТО, ОДКБ» [19, с. 20].
Якщо узагальнити наведене, то повний (абсолютний) пол^ичний суверештет в уявленш його критикiв був i залишаеться таким собi iдеальним побажанням, метою розвитку, досягти яко1 спроможнi далеко не всi пол^ичш системи. Проти суверенiтету держав, 'хньо'х територiальноi цiлiсностi, права самостiйно виршувати питання внутршньо1 i зовшшньо! пол^ики, навiть непорушностi кордонiв потужно працюють принципи прюритетносп св^ово1 демократп, прав i свобод людини, економiчноi свободи, проголошених «блоком прогресивних нацiй» на чолi зi США. Як наслщок замiсть повноцiнного суверенiтету, про що йдеться в мiжнародному правi, держава мае реальний суверештет, який суттево поступаеться сво'ми якiсними характеристиками теоретично обгрунтованому iдеалу.
Вiдповiдно поступово мщшють позицп науковцiв, якi намагаються неупереджено встановити сутшсть десуверешзацшних процесiв. Наприклад: суверенитет нацюнально! держави поступово, але неухильно слабшае, нацiональна держава в недалекому майбутньому взагалi може зникнути з мiжнародноi арени пiд тиском глобалiзацiйних ефектiв [4]. На користь цього свщчать кiлька обставин.
Перше. Утвердження та подальше змщнення наднацюнальних структур (мiжнародних мiжурядових та неурядових оргашзацш, транснацiональних корпорацiй, рiзного роду наднацюнальних фiнансово-економiчних утворень, мiжнародноi мафп тощо).
Друге. Загострення глобальних еколопчних проблем. Еколопчна проблема постае в сучасному свт як наднащональна внаслiдок недбалих або неправомiрних дiй сусiднiх держав, яю призводять до порушення екологiчного балансу; нерiвномiрного розвитку рiзних кра!н св^у та вiдсутностi механiзмiв ушфшацп на мiжнародному рiвнi правових 1 техшчних норм захисту довкiлля; недостатньо! координацп дiй громадських iнiцiатив еколопчно! спрямованосп та iн.
Трете. Виникнення транснащональних ринкiв (легальних — торгiвлi фшансами, капiталами, iнвестицiями, робочою силою, технологиями, а також кримiнальних — торпвл1 наркотиками, зброею, радiоактивними матерiалами, жшками, дiтьми, донорськими органами, старожитностями тощо). В умовах розширення та поглиблення св^ових господарських зв'язкiв товарнi ринки втрачають нащональш i територiальнi обмеження, протистояти чому в сучасних умовах нездатна жодна кра!на.
Четверте. Стандартизащя зовнiшньоекономiчноi дiяльностi. Переважна бiльшiсть кра!н уважають за необхiдне вiдмовлятися вщ зведення бар'ерiв у мiжнароднiй торгiвлi у виглядi одноособово визначених тарифiв. Бiльш вигiдним е встановлення единих для вах регулюючих норм у рiзних сферах — вiд фшанав до охорони здоров'я, вiд екологп до забезпечення безпеки.
П'яте. Iнформатизацiя. Нацiональна держава, iнодi сама того не усвщомлюючи, поступаеться своею сувереннiстю на користь ол^ополи, що керуе глобальними телекомушкацшними мережами, включаючи Iнтернет. Соцiальнополiтичнi суб'екти, що перетворили шформатизащю наприкiнцi XX ст. на стратепчш проекти посилення власного домшування, з самого початку мшмально зважали на фактор нащональних кордонiв. Зараз же вони ними просто нехтують.
У науковш лiтературi закрiпився термiн «iнформацiйний iмперiалiзм», який означав залежнють свiтового спiвтовариства вщ Сполучених Штатiв, на частку яких, за даними ЮНЕСКО, на початку XXI ст. припадало 65% св^ового комушкацшного потоку шформацп [6, с. 194]. Нова формула св^ового панування зараз звучить приблизно так: «Xто володiв iнформацiею, той володiе св^ом». Б. Гейтс взагалi вважае: якщо тебе немае у св^ових електронних мережах, то ти не юнуеш [20, с. 77].
До цього необхщно додати вiдцентровi тенденцГ! розвитку низки держав, що е рушшними силами процесу девальвацп внутрiшнього суверештету. Йдеться як про етнiчний сепаратизм, так i про посилення влади на мюцях (так званий «ренесанс регiонiв»), виникнення значно! кiлькостi локальних субкультур, посилення шдивщуально! компоненты людського життя та iн.
Як видно, «ниш е пщстави говорити про те, що сучасш кра!ни не е суверенними повнютю, оскiльки не тшьки !х окремi iнститути входять до рiзноманiтних мiжнародних структур, а й окремi громадяни, iхнi групи попри нащональш кордони безпосередньо спшкуються в межах мiжнародного спiвтовариства^ Крiм того^ держави подiленi на корпоративш групи, якi у вiдносинах враховують фактор "свш" i "чужий". Ставлення до "сво!х" бiльш м'яке, лiберальне, нiж ставлення до "чужих" або "шших"» [16, с. 167]. Це означае, що тлумачення державного суверештету здебшьшого набувае суб'ективного забарвлення залежно вщ того, хто, де, як та з якою метою оперуе його сутшсними характеристиками.
Таким чином, на початку третього тисячол^я ми стали свщками нового поличного процесу — десуверешзацп держав, яка може: а) вщбуватися в межах iхнiх кордошв, визнаних свiтовим спiвтовариством, та без порушення останшх; б) прискорювати процес руйнування наявних держав та стимулювати виникнення нових. На порядку денному св^ово'! та регионально! полiтики (европейсько!, азiйськоi, американсько!, африкансько! — на вибiр) сто!ть десуверенiзацiя держав, сутшсть яко! поки що не мае одностайного тлумачення. Вважаеться, що десуверешзащя е мехашзмом часткового демонтажу традицшних держав у функцiональному та структурному сенсах. При цьому слщ розрiзняти
запланований, послщовний характер десуверешзацп, що супроводжуеться вщповщним ГнституцГональним оформленням, а також 11 стихшний перебГг. Наприклад, в €С десуверенГзацГя е ГнституцГоналГзованим процесом, який не несе критично1 загрози для цГльностГ ше1 наддержавно1 структури. Сучасний Свросоюз являе собою експеримент постсуверенно1 моделГ Гснування держави, коли публГчна полГтика Гснуе окремо вщ адмГнГстративного регулювання. Цей варГант десуверешзацп супроводжуеться послаблениям демократа, проти чого европейц единим фронтом явно не виступають. Як зазначае з цього приводу Д. Дубов, €С ще не набув остаточних форм, перебувае у стадп формування, не маючи ш визначених кордошв, ш остаточно усталених шституцш, тобто не маючи виразних ознак суверенно1 державност в традицшному розумГннГ цього поняття. Водночас це «недодержавне утворення» виразно претендуе на роль глобального гравця, беручи реальну участь у свГтовш економщ Г мГжнароднГй полГтицГ. АналГзуючи реальн! кроки керГвництва СС, здГйсненГ наприкшш 1990-х рр., можна назвати кшцеву (хоча й не названу) мету — побудову единого загальноевропейського утворення, яке з повним правом можна було б назвати «державою» [7, с. 151-152].
Проблема полягае у тому, що процес одержавлення СС вщбуваеться на тлГ «м'яко1 десуверешзацп» його кршн-члешв. Бшьшють крокГв, зроблених останшми роками керГвництвом СС, повнГстю вкладаються в тенденцш набуття проектом СС ознак повноцшно'1 державностГ. Зокрема, якщо сконцентруватися на такому важливому атрибут! державносп, як «публГчна влада — апарат керГвництва», то слщ зазначити, що, залишаючись формально структурованими у традицшш «держави-наци», европейськ! суспГльства поступово зменшують роль центрального державного апарату, що вкладаеться в модель десуверешзацп. З'являються нов! форми державнотериторГального устрою з тенденщями до внутрГшнього виокремлення Г утворення автономш. 1ншими словами, законодавча влада СС (Свропарламент та Рада Свросоюзу), виконавча влада (СврокомГсГя), судова влада (Суд Свросоюзу) суттево змшили конфГгурашю влади в цьому об'еднанш кра1н Г народГв. Фактично сталася не просто реконфГгурашя влади, а часткова десуверенГзацГя краш-члешв, на що вони погодилися (деякГ з неактивним спротивом ! окремими застереженнями).
Останню думку навГть можна посилити до такого звучання: вважаеться, що Свросоюз сво1м членам бшьше «дав», шж «вщняв». Як наслщок визнання частково1 десуверешзацп позитивним процесом стало реальнютю захщноевропейсько1 суспшьно-полГтично1 думки початку ХХ1 ст. Як зазначаеться у деяких дослщженнях, факт передавання Свросоюзу права реалГзацп певних повноважень передбачае заборону нацюнальним урядам паралельно здГйснювати правове регулювання в тих самих сферах дГяльностГ Зокрема, «в СС Гснуе сфера конкуруючо1 компетенцп, а також сфери, де дГяльнГсть наднацГонально1 органГзацГ1 мае координацшний характер або такий, що доповнюе дГяльшсть нацГональних урядГв». Наднацюнальна органГзацГя у виглядГ спГльних оргашв полГтичного управлГння «не обмежуе суверештет держав, а лише перебирае на себе реалГзашю окремих суверенних прав, якщо держави-члени вважають, що 1х здшснення на наднацГональному рГвнГ е бшьш ефективним Г корисним, шж на нацГональному. В СС нацюнальш уряди обмежують себе не в суверештет! Г навГть не в суверенних правах, а лише в прав! реалГзацП останшх» [23, с. 11].
Збереження нацюнальними урядами держав СС контролю над реалГзашею таких суверенних прав, як право стягувати податки, право визначати адмшГстративно-територГальний подш кра1ни, право мати збройнГ сили, право оголошувати стан вГйни та укладати мир, набувае вирГшального значення для збереження суверештету. «Лише за ше1 умови держави продовжуватимуть ввдгравати провГдну роль у систем! мГжнародних вГдносин. При цьому поступово вщбуватиметься трансформацГя параметрГв суверенГтету, яка полягатиме у поступовому прийнятп державами концепцп так званого "розподГленого суверенГтету"» [23, с. 12].
Попри те, що прибГчники теорп так званого «вщмирання суверенГтету» керуються послабленням ролГ держави на свГтовш арен! (в основ! чого — виникнення та посилення
нових впливових aкторiв), держава була, е й надалi залишатиметься вирiшальним чинником на пол^ичнш аренi свiту. Навт за умов всеохоплюючо1 глобалiзацii вона не втрачае суверештету, зберiгаючи суш^ важелi впливу на iнших суб'ектсв, як нацiональних, так i мiжнародних. «При створеннi будь-яких наднацiональних оргашзацш держави не вiдмовляються вiд свого суверештету на 1хню користь, а делегують !м частину сво'х владних повноважень. Процес мiжнародноi штеграцп слщ розглядати як результат продовження внутршньо1 полiтики держав через вiдстоювання 1хшх нацiональних iнтересiв у наднацiональних пол^ичних iнституцiях» [18, с. 17-18].
Проте все не так однозначно. Свропейська нацюнальна держава слушно вважаеться одним iз вищих досягнень людського розвитку, яке забезпечило масштабну демократизацiю, вщносну соцiальну рiвнiсть (або некритичний сошальний дисбаланс), досить високий рiвень культури в суспшьсга, посилення довiри у вщносинах мiж бiльшiстю соцiальних aкторiв тощо [14]. Виникають побоювання, що навiть з обмеженим демонтажем нацюнально1 держави вiдбуватимуться системний регрес i розпад того европейського суспiльства, яке кшька столiть поспiль було орiентиром розвитку для бiльшостi неевропейських кран. Факт лавиноподiбного збiльшення кiлькостi держав наприкiнцi ХХ ст. практично до двох сотень багато в чому пояснюеться намаганням 1хшх державотворчих сил втшити в суспшьну практику принцип поличного суверенiтету в максимально можливому обсязi останнього.
За межами Евросоюзу ситуашя з послабленням суверенiтету держав е принципово шшою. Так, фактором десуверешзацп у просторi СНД е конструювання механiзмiв залежностi полiтичних режимiв вiд зовнiшнiх центрiв сили, яю володiють цiлим арсеналом засобiв позбавлення шших краш ознак яюсно! суверенность Як зазначаеться в окремих наукових виданнях, до нових незалежних держав, у тому чист Украши, державами-лщерами (насамперед США) застосовано низку механiзмiв суб'ективно"1 глобалiзацii, якi, на наш погляд, слщ вважати ще й мехашзмами примусово"1 десуверешзацп (див. таблицю) [11, с. 266].
Мехашзми примусу
Економiчнi Руйнування нацюнальних виробничих комплекс1в Реал1зовано
Захоплення основних галузей економ1ки шоземним кашталом Реал1зовано
Вплив м1жнародних неурядових оргашзацш (насамперед МВФ) Реал1зовано
М1грацшщ експанс1я («вимивання м1зюв») Реал1зовано
Органiзацiйнi Дробления багатонацюнальних держав Тривае
Пщготовка та використання «агенпв впливу» у склад! лептимних оргашв влади Реал1зовано
Розбещення { шантаж нацюнально1' ел1ти Реал1зовано
Формування та використання оргашв «зручно1'» влади Реал1зовано
Уведення шституту шоземних консультанпв з найважливших сфер життед1яльносп Реал1зовано
Насадження стратегш розвитку, що суперечать нацюнальним штересам Реал1зовано
Заюнчення таблицг
Прир од ноеколопчш Руйнування природного середовища у кра'нах розмiщення шюдливих виробництв Тривае
Хижацька експлуатащя природних ресурсiв Реалiзовано
Ероз1я традицiйного способу життя суспшьства Реалiзовано
Силовi ^зичш) Военна агресiя Збертаеться ЙМОВ1РШСТЬ
Мiжнародна 1ЗОЛЯЩЯ Зберiгаеться ймов1РШСТЬ
1нформацшш мехашзми
Теоретичнi Обгрунтування безальтернативносп ринкового фундаменталiзму Реалiзовано
Заперечення цiнностей Модерну та формування свггогляду агресп Реалiзовано
Визнання вестершзацп глобальним напрямком св1тового розвитку Реалiзовано
Спотворення шформацп Прикриття реальних цiлей глобалiзацii Реалiзовано
Пропаганда досягнень вестерну та приховування його кризового стану Реалiзовано
Насадження подвшних стандартiв в оцiнюваннi подш та явищ Реалiзовано
Дозування та контроль масово! iнформацii Реалiзовано
Шельмування юторичного минулого постсощалютичних кра'н Реалiзовано
Манiпулювання свiдомiстю Цiлеспрямоване руйнування психолопчно! структури особистосп, зомбування людей Реалiзовано
Пригшчення духовного та стимулювання бiологiчно-чуттевого начала людини Реалiзовано
Формування «громадянина св1ту», «економiчноi людини» Реалiзовано
Формування суспшьно! свщомоси, що вщповщае iнтересам олiгархiв Реалiзовано
Наслiдком реалiзацii под16них механiзмiв примусу стають розгалужеш механiзми залежностi формально суверенно!' кра'ни в1д зовн1шн1х центрiв сили, п державницька неповноцiннiсть. У численних наукових, аналiтичних, пу6л1цистичних та шших джерелах вказуеться, що найбiльш серйозними загрозами державному суверештету сучасно'1 Украши е: вiдмова владно'1 елiти вщ проведення самостшно'1 пол1тики та п пщпорядкування iнтересам 1нших держав; iснуюча упродовж усього перiоду пол1тично'1 незалежносп енергетична залежнiсть економiки кра'ни вщ зовн1шн1х експортерiв енергоноспв; економiчний занепад, утрата конкурентоспроможносп нацюнально! економiки; деформащя нацюнально! iдентичностi, культурне та щейне пiдпорядкування культур! 1нших держав. 1ншими (проте не менш значними) загрозами для державного суверештету виступають:
фшансова залежшсть, накопичення критичного державного боргу; втрата дiездатностi армп та шших силових структур; утрата спроможностi нацюнально! валюти; критична залежнiсть стратегiчних галузей економши та пiдприемств вiд шоземного капiталу; втягування Укра!ни у конфронтащю мiжнародних суб'ектiв; сепаратистськi рухи, спрямоваш на вiдокремлення певних територiй вщ Укра!ни, поглиблення розколу Заходу 1 Сходу кра!ни, можлив1сть подальшого роз^рування так звано! «кримсько! карти»; поширення на територп Укра!ни мiжнародного тероризму. Ще однiею загрозою для державного суверештету визнаеться регресуюча пiдтримка незалежного статусу держави значною частиною населення. Влад! невпинно докоряють в !! нездатносп визначити г захистити нацюнальш iнтереси, обгрунтувати укра!нський державницький проект, прийнятний для 61льшост1 населення Укра!ни. До цього додаються криза нацюнальнодемократичного руху в Укра!ш, втрата шформацшного простору, занепад укра!нсько! культури i духовност1 тощо. Кр1м того, небезпечними для суверештету продовжують залишатися тотальна корупшя на вс1х щаблях влади, кадрова деградашя та правовий шгшзм окремих представникiв корпусу державних службовшв.
Якщо узагальнити наведене, то суверештет, а разом з ним пол^ична i економiчна самодостатнiсть, нацiональнi штереси, нацiональна безпека Укра!ни та деяю шш1 законодавчо визначенi державнi характеристики виступають такими со61 «iдеальними кресленнями» соцiальних в1дносин, реальне досягнення яких поки що залишаеться сусп1льним побажанням. Впшае те, що н1 в Укра!ш, н1 за !! межами мало хто ризикуе заявити про необхщшсть прискореного знищення суверенитету, його абсолютного витюнення в iсторичне небуття. Б1льш1сть пол1тичних прогноз1в сходяться у тому, що глобалiзацiя не тшьки не знищить, а й збагатить поняття суверенiтету, насамперед його внутр1шньопол1тичну частину. З цiею метою деяю автори вводять поняття «нова сувереншсть», сутн1сть яко! полягае у функцюнальному пристосуваннi держав до глобалiзацiйних виклиюв [3].
В Укр81н1 також вносяться змютовш корекцii у поняття «суверенна держава». Враховуючи усталену орiентацiю транснацюнальних структур на подолання нацiональних кордошв, р1вним опонентом на шляху транскордонного проникнення р1зних соцiальних ¿ктор1в пропонуеться вважати транснацюнальну державу. Транснацiональнiсть у цьому випадку означае: кардинальну трансформащю поняття «державний суверенiтет», прiоритет у пол1тичнш практицi не «повного», а «шклюзивного» суверенiтету; формування транснацiональних щентичностей замiсть iдентичностей територiальних та нацюнальних; в1дх1д в1д традицiйного сприйняття держави як територiального суб'екта до транстериторiального [13, с. 13].
Висновки. Вважаеться, що як би не еволюцюнували держави в умовах глобалiзацii, виключно за ними збережеться спектр завдань, без виршення яких оргашзована колективна д1яльшсть виявиться неможливою. Такими завданнями залишаються: а) надання сошальних послуг; б) забезпечення внутр1шнього порядку i обороноздатностi; в) регулювання ринку; г) пщтримка транспортно! iнфраструктури; г) регулювання процесу м^ацп; д) розв'язання внутрш^х етнiчних проблем; е) контроль над природними ресурсами та ш. [16, с. 168-169]. Нацюнальна держава з ч1тко окресленим суверенним потенцiалом залишатиметься важливою формою пол1тично! органiзацii сошуму, оск1льки й надалi виступатиме первинним джерелом законного порядку на певнш територи. Хоча управлiнськi можливост1 держави пом1тно звузилися (особливо з1 стратепчних питань), вона все ж е стрижневою оргашзацшною структурою, особливо в умовах нелшшного накопичення нових загроз i виклик1в для населення певно! кра!ни, регiону, св1ту в цшому.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бойко О. Декларащя про державний суверенiтет Укра!ни / О. Бойко // Пол^ична енциклопедiя
/ редкол.: Ю. Левенець, Ю. Шаповал та 1н. - К. : Парлам. вид-во, 2011. - С. 186.
2. Гапотш В. Д. Теоретичш та практичш аспекти суверенитету народу, наци та держави : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / В. Д. Гапотш. - Х. : Нац. ун-т внутр. справ МВС Украши, 2005. - 18 с.
3. Герст П. Сумшви в глобатзаци. Мiжнаpодна економша i можливост керування / П. Герст, Г. Томпсон. - К. : К. I. С., 2002. - 306 с.
4. Горбатенко В. П. Нацюнальна держава та ïï сувереншсть в умовах глобалiзацiï / В. П. Горбатенко // studia Politologica ucraino-Polona. - Житомир ; К. ; Краюв : ФОП Свенок О. О., 2013. - Вип. 3. - С. 71-75.
5. Декларащя про державний суверештет Украши : прийн. Верхов. Радою УРСР 16 лип. 1990 р. // Вщом. Верхов. Ради УРСР. - 1990. - № 31. - Ст. 429.
6. Дергачев В. А. Геополитический словарь-справочник / В. А. Дергачев. - Киев : КНТ, 2009. - 592 с.
7. Дубов Д. «М'яка» десуверешзащя краш - члешв Свропейського Союзу / Д. Дубов // Полт менеджмент. - 2007. - № 5. - С. 148-159.
8. Капто А. С. Мир = Peace = Paix : энциклопедия : в 2 т. / А. С. Капто. - М. : Изд. дом «Академия», 2008. - Т. 2 : М - Я. - 508 с.
9. Кафарський В. Концепти конституци у правовш i пол^ичнш думщ / В. Кафарський // Пол^. менеджмент. - 2010. - № 4. - С. 25-34.
10. Конститущя Украши : текст Основного Закону з офщ. тлумаченнями Конституц. Суду / (огляд i комeнтаpi В. Ф. Погоршка та В. Л. Федоренка). - К. : Наук. думка, 2006. - 210 с.
11. Лукашевич В. М. Глобалистика : учеб. пособие / В. М. Лукашевич. - 3-е изд., перераб. и доп. -Львов : Новий свгг-2000, 2006. - 540 с.
12. Мироненко О. М. Icтоpiя вчень про державу i право : навч. поаб. / О. М. Мироненко, В. П. Горбатенко. - К. : Акадeмiя, 2010. - 454 с.
13. Пермшов В. О. Концепщя тpанcнацiональноï державносп у сучаснш пол^ичнш наущ : автореф. дис. ... канд. полгт. наук / В. О. Пермшов. - Дншропетровськ : ДНУ iм. О. Гончара, 2011. - 18 с.
14. Ремизов М. Десуверенизация - регресс европейской цивилизации подходов [Електронний ресурс] / М. Ремизов. - Режим доступу: http://www.russ.ru/mirovayapovestka/.
15. Романюк А. Державний суверештет / А. Романюк // Пол^ична eнциклопeдiя / редкол.: Ю. Левенець, Ю. Шаповал та ш. - К. : Парлам. вид-во, 2011. - С. 203.
16. Сшвак В. М. Пол^ико-правовий та соцюкультурний вимipи глобатзаци : моногpафiя / В. М. Сшвак. - К. : Логос, 2011. - 416 с.
17. Украша: полпичш стратеги модершзаци : зб. наук.-аналгт. доп. / за ред. М. М. Розумного, О. А. Коршевського, В. М. Яблонського, С. О. Яшшевського. - К. : Н1СД, 2011. - 328 с.
18. Хоббi Ю. С. Мiжнаpодно-пpавова регламенташя взаемовщносин Свропейського Союзу з державами-членами (проблематика модифшаци державного суверештету в умовах евроштеграци) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Ю. С. Хоббь - К. : 1н-т законодавства Верхов. Ради Украши, 2011. - 21 с.
19. чекаленко Л. Д. Зовшшньопол^ичш мехашзми нацiональноï безпеки Украши :
автореф. дис. ... д-ра полт наук / Л. Д. чекаленко. - К. : Нац. ш-т пробл. мiжнаp. безпеки при Радi нац. безпеки i оборони Украши, 2007. - 34 с.
20. Шнипко О. С. Економiчна влада в cиcтeмi сощальних координат : моногpафiя / О. С. Шнипко. - К. : ПАТ «В1ПОЛ», 2012. - 404 с.
21. Щербшша О. О. Взаемозв'язок суверештету i яюсних паpамeтpiв державносп в умовах глобатзаци : автореф. дис. ... канд. полт наук / О. О. Щербшша. - Одеса : ДЗ «Ивденноукр. нац. пед. ун-т iм. К. Д. Ушинського», 2011. - 17 с.
22. Экономическая десуверенизация: динамика российских подходов [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://thelastpageof.livejournal.com/83093.html.
23. Якименко Х. С. Свропейський Союз: правова природа об'еднання : автореф.
дис. ... канд. юрид. наук / Х. С. Якименко. - Х. : Наук.-дослщ. ш-т держ. буд-ва та мюц. самоврядування Акад. прав. наук Украши, 2009. - 20 с.
ДЕСУВЕРЕНИЗАЦИЯ СОВРЕМЕННЫХ ГОСУДАРСТВ:
НЕОБХОДИМОСТЬ ТЕОРЕТИЧЕСКОГО ОСМЫСЛЕНИЯ
Смолянюк В. Ф.
Рассмотрено явление десуверенизации как новое направление развития политического процесса. Детализированы особенности объективной и субъективной (принудительной) десуверенизации. Указано на специфику протекания процессов десуверенизации в новых независимых государствах Восточной Европы.
Ключевые слова: суверенитет, суверенное государство, глобализация, десуверенизация.
DE-SOvEREIgNTY MODERN STATES: ThE NEED FOR A ThEORETICAL UNDERSTANDINg
Smolyanyuk V. F.
The phenomenon of de-sovereignty as new direction of development ofpolitical process is considered in the article. The features of objective and subjective (forced) de-sovereignty are gone into detail. It is indicated on the specific of motion ofprocesses of de-sovereignty in the new independent states of Eastern Europe.
Key words: sovereignty, nation-state, globalization, de-sovereignty.
