CC BY
38
Ключевые слова: политическое манипулирование, политический режим, политическая культура, правовое сознание, политическая социализация, СМИ, социальные последствия.
THE SOCIAL CONSEQUENCES OF THE POLITICAL MANIPULATION
Sedaya Y.S.
This paper presents the results of an analysis of social consequences of political manipulation. Author proves that using of political manipulation leads to negative consequences in society, among them: probability to change the political regime, reduction of level of political culture and lawful consciousness, the changing of mechanisms of political socialization, the domination in society obeying people. For solving such problem author suggests to do system of independent control for power and mass-media.
Key words: a political manipulation, a political mode, political culture, legal consciousness, political socialization, mass-media, social consequences.
юта
УДК 321.01
канд. соц. н., доц. О.М.Сахань
ДЕСТРУКЦ1Я ПОЛ1ТИЧНО1 ВЛАДИ ЯК ОБ'еКТ НАУКОВОГО ДОСЛ1ДЖЕННЯ
У статт1 розглядаеться проблема деструкцгг пол1тично'г влади, з'ясовуються гг причини та ознаки, ведеться пошук механ1зм1в щодо запобггання деструктивност1 пол1тики. Акцентуеться увага на переваз1 особист1сного фактора як причини деструкци пол1тично'г влади. Обхрунтовуеться положення про те, що деструкщя, як загальний феномен, е посттною складовою полтичног влади, тому необх1дне тривке вживання контролюючих заход1в щодо гг прояв1в.
Ключовi слова: деструкщя, кумулятивтсть, лег1тимац1я, делегтимащя, стабтьтсть та нестабгльнгсть влади, абсентегзм.
Серед чимало! кшькост проблем, як пов'язаш з владною проблематикою, питання деструкци полггично! влади активно обговорюються останшм часом в засобах масово! шформацп, але поки не мають обгрунтованих вщповщей та певного вщбиття в полггичнш теорй, бо майже не дослщжеш пол^ичною наукою.
Протягом в^е! ютори св^ово! сощально-фшософсько! та полггико-юридично! думки було накопичено багатовшовий досвщ та здобут знання з питань про феномен влади, !! генезу та природу, взаемодда з шшими сустльними явищами, методику аналiзу i т. ш., але щлюне, розгорнуте наукове описання та пояснення деструкци полггично! влади, визначення причин !! виникнення, поширення, тривалостi, наслiдкiв, механiзмiв запобiгання i т. iн. вщсутш. Асиметрiя безлiчi емпiричних фактiв, нерщко конкуруючi трактування цiе! проблеми, а також
209
практична потреба полггиюв у науково обгрунтованих рекомендащях щодо протидй деструктивностi в 1хнш дiяльностi, яка може призвести до руйнування, занепаду суспшьства або його елеменпв, загибелi людей, нiчим не виправданих витрат, нейтралiзащl напруженостi i конфлш^в у суспiльствi, забезпечення його стабшьност та прогресивного розвитку, з одного боку, та сучасна полггична криза в Укра!ш, яка стала наслщком деструктивно! полiтики тепершньо! влади, що поступово втягуе в свое коло економшу, соцiальну та духовну галузi краши, погiршуючи життя людей, з шшого боку, зумовлюють акшуальшсшь до^дження деструкцй пол^ично! влади.
Отже, завданням дано! статт е проведення загального аналiзу ще! проблеми з метою виявлення И причин, ознак та пошуку механiзмiв щодо запобiгання деструктивним проявам полггично! влади.
Деструкцiя як загальний феномен, що пронизуе вс сфери життедiяльностi суспiльства, розвиваеться й тдсилюеться в соцiумi протягом людсько! юторй у ходi соцiально-полiтичного розвитку i певним чином проявляеться в полiтицi. Полiтика деструктивна, але здшснення навiть найгуманнiших iдеалiв й цшей, якщо мова йде про долi суспiльства, вимагають механiзмiв впровадження. Людство ж знае тiльки один такий мехашзм - полiтичну владу [5, с.270]. Остання завжди несе одним володарювання, переважний вплив на поведшку iнших у бажаному для себе напрям^ через примус (безпосереднiй чи опосередкований), принаджування (шдкуп, обiцянки, хабар^, блокування наслiдкiв (тобто перешкода конкурентовi в боротьбi за владу), "створення вимог" (штучне формування потреб, що !х може задовольнити лише агент влади), шантаж (погрози нинi чи залякування карою за непокору в майбутньому), шформацшний безпосереднш чи опосередкований контроль (за допомогою застережень, рекомендацш, помсти) i т. iн., шшим, що зазнають цього впливу, - шдкорення, втрату або вiдмову вщ будь-чого.
Отже, всяка полiтична влада - це тиск, примус, насильство та ш. дй з боку суб'ектiв полiтики з метою реаизацй певних iнтересiв та цiлей. Чи не в цих вщносинах нав'язування одними людьми свое! волi шшим закладеш деструктивнi елементи полггично! влади? Бо, за думкою М.Вебера, коли е "можлив^ть проводити в середиш даних сощальних вiдносин власну волю навггь всупереч опору, незалежно вщ того, на чому така можливють грунтуеться" [6], вiдбуваються певнi руйнування, порушення, навiть знищення, усунення об'екта (шституцш, традицiй, умов життя, само! людини i т. iн.).
Iснуючi теорй, концепцй та парадигми влади дають опосередковане уявлення про деструктивну складову в характеристик цього феномену, але звернення до них можуть бути теоретичным пШрунтям для даного дослщження. Аналiз теоретичних джерел довiв, що деструктившсть полггично! влади закладена в дихотомiчнiй природi само! влади. З одного боку, и вважають злом, нав^ь абсолютним злом, якщо влада абсолютна
(лорд Актон) [10, с. 124], називають аморальною (М.Бакунш) [3, с.52], визначають як органiзоване насильство (А.Вендт) [7, с.52], розглядають як реальний за^б примусу та форми силового тиску (Т.Гоббс) [8, с.47], трактують як силовий вплив полггичного суб'екта, що контролюе певш ресурси, а при необхщност може використати навггь пряме насильство як у внутршнш, так i в мiжнароднiй полггищ (Д.Кетлiн, Ч.Меррiем, Г.Моргентау та ш.), пояснюють як здатнiсть або можлив^ть нав'язування волi будь-яким полiтичним суб'ектом (М.Вебер, Г.Гегель, К.Маркс, Ф.Нщше, 1^хте, А.Шопенгауер та iн.).
З шшого боку, про владу кажуть, що вона втшюе в собi принцип оргашзованого порядку життя у людському сшвтовариств^ який пiдтримуеться комплексом норм i правил з метою протидп деструкцi!, кризi, занепаду, нейтралiзацi! напруженост i конфлiктiв у суспiльствi, забезпечення його стабшьност та прогресивного розвитку [15], доводять, що влада сприяе встановленню сощально! рiвноваги й полггичного консенсусу, шдтримуе цiлiснiсть соцiально! системи, координуе загальш колективнi цiлi з штересами окремих елементiв, а також забезпечуе функщональну взаемозалежнiсть пiдсистем сустльства на основi консенсусу громадян i легiтимiзацi! лiдерства (Х.Арендт, П.Блау, Р.Дарендорф, А.Каплан, Л.Козер, Г.Лассуел, Ю.Хабермас та ш.), створюе намiчений ефект, спрямований на змшу когось або чогось (Г.Алмонд, Д.1стон, М.Кроз'е, П.Моррiс, Т.Парсонс, Б.Рассел та ш.), тому, за думкою Р.Арон, за !! вщсутност будь-яка влада здаеться бажаною [2].
Таким чином, в дихотомiчнiй природi влади постiйно присутнi !! конструктивна та деструктивна складов^ якi виступають, з одного боку, антиподами, а з шшого - е невщ'емною умовою ^нування само! влади. Якщо, конструктивне можна визначити як те, що створюе умови для подальшо! роботи, може бути основою для вироблення будь-яких ршень (в загальному розумшш) [9, с.251] або як характеристику, що вщбивае позитивн тенденцп розвитку будь-якого явища i роботу на найкращий для визначеного явища результат (у вузькому значенш), то деструктивне - як порушення або руйнування нормально! структури будь-чого [16, с. 196], що передуе появi чогось шшого [19, с.264]. Так, стутнь звшьнення вiд природи компенсуеться ще бiльшим пiдпорядкуванням людини сустльству, яке намагаеться контролювати й тдкоряти iндивiдiв через систему штучно нав'язаних потреб, позбавляючи !х автономностi. Людину втягують у замкнуте коло виробництва й задоволення потреб, що становить безглузду суть сустльства. Утиск i приниження сприймаються як передумови винагороди, яким шдтримуються деструктивнi сили сустльства достатку. Матерiальнi блага стають прикладом "достатку, що поневолюе" [11, с.363].
Полiтична влада постiйно балансуе мiж конструктивним та деструктивним, перебуваючи у рiзних фазах свого розвитку: шдйому, спаду, кризи i виходу з кризи, переходу до фази шдйому, але вже на
бшьш високому pÏBHÏ, рухаючись нiби по сшраль Фаза кризи е деструктивним перюдом розвитку влади, а фаза шдйому - вiдповiдно конструктивним перюдом, при чому в характеристик будь-яко! фази розвитку влади е i конструктивна i деструктивнi елементи. Тому одшею з причин деструкцй' пол^ично! влади е 3a8anhni 3aKonoMipnocmi розвитку ecix систем, але це не означае, що природшсть обернення влади з конструктивно! на деструктивну виключае можливють регулювання цього явища. Хоча подолати деструкщю полiтичноï влади в кореш неможливо, але можна зменшити перюд кризи та нiвелювати ïï негативнi наслiдки, прискорити трансформацiю деструктивноï фази розвитку влади в конструктивну.
Деструктившсть полiтики багато в чому визначаеться особистими якостями й властивостями полггичних лiдерiв, полiтичних груп (М.Бердяев, Б.Гаевський, Б.Годстафт, Л.Гозман, М.Головатий, М.Грушевський, М.Костомаров, В.Соловйов, Л.Хела, О.Шестопал та ш.). "Нарциссизм, садизм, спрага необмеженоï влади, вщчуження, раболiпство, iндиферентнiсть, несвiдома вщмова вiд свое!" особисто!" цшюностГ' [18, с.114] - от неповний перелш деструктивних якостей, що виявляються впливовими в полггищ. Е.Фромм вважае, що 1хне пояснення варто шукати не в успадкованому вiд тваринних предюв руйнiвному iнстинктi (оборонно:' агреси), а "вщкрити очi й усвiдомити, що провиною всьому ми самi, вiрнiше, створенi нами соцiальнi, полiтичнi й економiчнi обставини" [18, с. 36], як вiдповiдають встановленим полiтичним режимам (диктаторським або демократичним), утвореним рiзними епохами, народами й культурами. Кожна юторична епоха вимагае й народжуе свого лщера. Випадкового проводиря, на думку росшського полгголога С.Андреева, не бувае, оскшьки вiн завжди "дггище свого часу", своерiдний "вщгук на його запит". Випадковими можуть бути окремi полггики, якi не заслуговують на звання полiтичного лiдера, хоча нерщко досягають найвищих державних i партшних посад. Серед численних претенденлв на цю роль iсторiя найчастше вибирае того, хто найбiльше вщповщае потребам часу [1]. Отже, ще одшею причиною деструктивност полiтичноï влади виступае oco6ucmicnuu фактор.
Деструкщя суб'екта полтично'1 влади виражаеться в деградацп особи лщера, в його тяжшш до деспотичного, авторитарного правлшня, в бажанш узурпувати владу i шдкорити об'ект влади, що перетворюеться на машакальну iдею та единий сенс життя. Суб'ект влади вже не ставить перед собою мету полшшення життя та становища народних мас, народ стае лише засобом досягнення головноï мети - отримати доступ до влади. Деструкщя можлива як при одноособовому, так i при колективному суб'ект влади, коли в ролi суб'екта дп виступають не лише надшеш владою фiзичнi особи, але й сама влада у виглядi держави, уряду, парламенту та шших корпоративних утворень. В цьому випадку деградащя особистост пронизуе бшьшють людей, як складають
колективний суб'ект влади, а вони в свою чергу впливають на шших о^б: "тдкорюють" !х або "шфшують" своею манiею.
Деструкцiя полгтично! влади веде до того, що владним вщносинам стае притаманна ознака кумулятивност1, коли будь-який суб'ект цих вщносин орiентуеться перш за все на власш iнтереси, а не на потреби партнера, намагаючись розширити сферу особистого впливу i контролю. Проблема меж влади полягае в тому, що в процес реалiзацi! останньо! виразно виявляеться тенденцiя до !! накопичення.
Однi владнi суб'екти прагнуть до розширення сво!х функцш, задовольняючи честолюбнi замисли, насолоджуючись можлив^тю повелiвати, контролювати поведiнку спiвгромадян. Володар одше! держави, одного народу хоче володарювати над багатьма державами i народами. Володар багатьох народiв, який створив на мющ багатьох держав свою iмперiю, бажае володарювати над у^м свiтом. Йому потрiбнi, як Олександру Македонському, надлюдськ почестi та нав^ь божественнi корнi у родословнш.
Iншi - бачать у цьому за^б до збагачення, бо влада, як шщо, легко переплавляеться у власшсть. Доступ до влади для багатьох рiвнозначний доступовi до багатства. Це доводить гостроту i конфлштшсть владних вiдносин, а також те, що зi сторони дiючого суб'екта ^ за умови незмiнностi його прагнень), влада, за суттю, не мае шяких обмежень. Тому вона прагне до постшного розширення свое! сфери до того, щоб залучити у вщносини "панування-тдкорення" в^х наявних у полгтищ суб'ектiв та зв'язки.
Програма руйшвника закладена у генах кожно! людини внаслiдок тисяч роюв вiйн, конфлiктiв, спорiв i нав^ь суперечок держав i людей мiж собою, бо конфлiкт i сощальний, i полiтичний - це свого роду вшна, через яку набагато легше вивiльнити накопичену в собi енергiю, нiж через створення чогось нового. Таким чином, особистюний фактор е чи не найголовшшою i найбiльш складною для попередження причиною деструкцп полiтично! влади, а тому i потребуе найбiльшо! уваги.
Для шдтримки iмiджу полiтикiв та здшснення панування над людиною влада впливае на суспшьство за допомогою рiзноманiтного потужного арсеналу: iдеологiчного, психологiчного, морального, фiзичного та iн. Наприклад, використовуючи щеолопю i пропаганду полiтична влада закладае у свщомють людей певш критерi! та оцiнки теперiшнього та майбутнього розвитку суспшьства, за якими люди повинш орiентуватися в суспшьному життi, створивши широку основу для влади правлячого класу або сощально! групи та маншулювання свiдомiстю широких верств населення.
Серед найдiевiших способiв манiпуляцi! вченi називають моделювання штучного образу зовшшнього ворога. Оскiльки одним з головних завдань полгтиюв i военачальникiв е передбачення небезпеки, вони створюють уявш погрози для консолщацп народу й можливостi ним
маншулювати. Штучне розпалення ворожнечi тдтримуеться пол^ично [19, с.253]. Уряди формують i провокують оборонну агресiю в народу, паразитуючи на кращих почуттях людей в корисливих цшях [18, с.155].
У самiй сутi полiтичних щеологш, що втiлюють в життя певш полiтичнi сили, закладений деструктивний характер, який незмшно веде до краху пол^ично! системи та влади, що !! утворила та пiдтримувала, а також до втрати численних людських життiв через недалекогляднiсть влади, И орiентування на задоволення владних амбiцiй i потреб, вiдсутнiсть конструктивного начала. До таких можна вщнести щеологи фашизму, соцiалiзму, комунiзму, якi були витоками для створення авторитарних i тоталггарних режимiв.
Деструкщя об 'екта влади (зокрема, населення Укра!ни) знаходиться у причинно-наслщковому зв'язку з розладом демократичного устрою, що виявляеться у втрат громадянами прагнення до демократизацп суспiльства, до боротьби за власну свободу. Коли люди не бачать перспектив розвитку чи можливост змш юнуючо! ситуацп, вони можуть поступово звикнути до не! i приймати як належну. Або можливо захоплення населення щеями пол^ичного лiдера, коли криза влади сприймаеться як тимчасове явище чи незначний перюд, який буде фундаментом для подальшого процв^ання i "всесв^нього щастя". Значну роль тут ввдграе психологiчний фактор, який вщбивае емоцi!, почуття та настро! усього суспiльства, окремих груп та шдиввдв, виражае ставлення людей до юнуючо!, минуло! та бажано! влади.
Стльним проявом деструкцi! як суб'екта, так i об'екта влади е явище абсентеизму - своерщного виразу протесту з боку виборщв чи полггиюв з приводу тих чи шших дш офiцiйних осiб, ршень iнститутiв влади, коли позицiя, лжя i тактика поведiнки виборцiв, громадян, пол^ичних дiячiв складаеться i проявляеться в ухиленш вiд участi у виборах державних оргашв. Абсенте!зм може виражатися у навмиснш вiдсутностi делегалв, депутатiв або парламентарiв (суб'ектiв влади) на зборах, засщаннях та з'!здах, що через вiдсутнiсть кворуму не дозволяе прийняти певш постанови чи законопроекти або йнорування депутатами свое! роботи, на яку !х обрав народ, як колись депутати вщ блоку Ю.Тимошенко, поклали на сво! крюла в укра!нському парламентi величезний прапор i замiсть роботи займалися демагопею. Пiсля "першого майдану" населення Укра!ни (об'ект влади) втомилося вщ полiтики настiльки, що навiть телевiзiйнi полiтичнi новини !х дратують, а перспективи зiбрання "другого майдану" видаються дуже примарними, бо вже шхто не хоче бути iграшкою в руках наших полггиюв. А тому наявне небажання укра!нських громадян брати активну участь у задоволенш амбщш рiзноманiтних полiтичних сил.
Якщо влада стае не в змозi виконати сво! програмш обiцянки, а населення вимушене платити занадто високу цшу за намiчений iдеал, вона втрачае лептимшсть [17, с.57-58]. Розчарування в щеалах, в цiлях, в
методах !хнього досягнення, в людях, як представляють владу та политику, призводять до делептимацп полiтично! влади - втрати нею довiри з боку населення. Таким чином, ще одшею ознакою деструктивност полiтично! влади е !! делегтимащя.
У певних випадках можна говорити не стшьки про делептимащю, скiльки про кризу легтимност1, тд якою розумiють таке падшня реально! пiдтримки органiв влади чи правлячого режиму в цшому, яке впливае на яюсну змшу !хнiх ролей та функцiй. У наш час багато держав переживають кризу лептимност^ в тому чи^ й Укра!на, що виявляеться в полгтичнш нестабiльностi, державних переворотах, глибокш сощально-економiчнiй кризi.
Влада повинна бути нацшена на стiйкий розвиток полгтично! системи, всiх !! структур, всього громадянського сустльства. Стабiльнiсть пол^ично! системи забезпечуеться стiйкiстю само! влади, !! здатнiстю до саморозвитку, самовдосконалення, демократичного перетворення. Стаб1льн1сть влади - одна з найголовшших основ як ^нування, так i рiвномiрностi, рштчносп, стiйкостi функцiонування полiтично! влади, змщнення i розвитку правово! основи функщонування полiтично! системи суспiльства, постiйне демократичне оновлення полгтичного життя суспiльства, вшьний розвиток усiх елементiв полiтично! системи на основi стабiльно! визначеностi влади i еволюцi! !! розвитку; захист полгтичних прав i свобод громадян. Найбшьш стабiльною владою е та, що побудована на iнтересi людей. Особиста защкавлешсть спонукае до добровольного виконання розпоряджень. В такому випадку контроль i застосування санкцiй стають зайвими.
Коли руйнуються умови стабшьносп, таю як легальшсть, сувереннiсть, публiчнiсть, моноцентричнiсть, цiлiснiсть та легiтимнiсть, влада втрачае можливють управляти кра!ною, !! накази не дiють на тих, ким вона рашше управляла, або нова влада, що прийшла, не склалася, не мае тдтримки з боку бшьшост населення, !хшх оргашзацшних структур, а !! накази не мають сили - влада ввдграе роль дестабтзатора функцiонування полiтично! системи суспшьства, його полiтичного життя врештi-решт, стае нестабiльною. За браком стабiльностi та порядку в суспiльствi знижуеться рiвень захищеностi особистостi, девальвуеться авторитет держави, у суспiльствi зростае тривога, невпевнешсть та соцiальне напруження. У такш ситуацi! полiтична система все бшьше втрачае можливостi впливу на полгтичш процеси. Таким чином, ще одшею ознакою деструктивност пол^ично! влади е !! нестабтьн1сть.
Останш два-три роки ми можемо спостер^ати, як Укра!ну буквально розривають внутршш чвари, здаеться, що бущмто деструкцiя, стала полiтичною технологiею, що призводить до поступового поширення кризи в полчищ на ус iншi галузi життедiяльностi кра!ни. При деструкцп влади вiдбуваеться занепад всiх видiв !! ресурсiв без винятку. В першу чергу, страждае економ1чна сфера, яка характеризуеться в даному
випадку системною кризою, спадом виробництва, зменшенням кшькост робочих мюць, шфлящею, збщншням державноï казни тощо [13, с.33]. В нерозривному зв'язку з економiчною системою знаходиться сощалъна сфера, бо сощальний добробут населення неможливий в державi iз занедбаною економiкою. Криза кулътурно-шформацшних ресурсiв в сучасних умовах проявляеться в тому, що народ методично i навмисно позбавляють моральности етики, iдеологiï, культури, нацiональних цшностей i ведуть до зубожiння наци. При будь-якш ситуацп мае мюце порушення свободи слова, висвiтлення подш з необхiдного владi боку. Звичайно, ми пам'ятаемо й про сощально-деструктивш можливост ЗМ1 (можливiсть iдеологiчноï "обробки" населення, прищеплення потрiбних владi думок та поглядiв тощо). Тому для перевiрки iдеï демократп в Укра1ш та розумiння перспективи ïï найближчого та вщдаленого майбутнього слiд придивитися до характеру функщонування украшських ЗМ1 уважнiше [4, с.17]. Це основне джерело шформацп взагалi, а також головний чинник формування смаюв та штере^в людини, розумiння "правильного" i "неправильного", спо^б нав'язування масовоï культури в контекст мистецтва. Це найлегший спосiб забезпечити деструкцiю об'екта полiтичноï влади - вiд окремого шдивща до народiв свiту. Не можна не згадати про часи "правлшня" Кучми, коли новини, що транслювалися по телебаченню, повинш були бути "правильними", а питання вщбору необхщного матерiалу регулювалося не об'ективною необхщшстю, а так званими "темниками".
При нелептимнш i деструктивнiй владi crnoei ресурси можуть бути спрямоваш проти власних громадян для тдтримання авторитету влади. А звернення влади до сили дуже часто свщчить про нестачу влади. Проте будь-який силовий тиск з боку оргашв державноï влади неминуче породжуе протидда, яка рано чи тзно призводить до сощально-полiтичноï деструкцп соцiального оргашзму, сепаратизму тощо, тобто до сукупносп реальних загроз нацiональнiй безпецi. В Укра1ш сепаратистськi настроï можна було спостерйати пiд час президентських виборiв 2004 року, коли незадоволенi перемогою В. Ющенка керiвники пiвденно-схiдних областей заявили про намiр утворення тд назвою "Пiвденно-схiдна укра1нська автономна республша". Це умовне державне утворення отримало серед його противниюв глузливу назву "П1СУАР". Прокуратура тодi оголосила про вщкриття кримiнальних справ за фактом зазiхання на територiальну цiлiснiсть держави, але згодом ri справи були закрш! [12, с.5].
Деструкцiя полiтичноï влади може проявлятися у деструктивних ршеннях влади i наслщках, до яких вони призводять - порушенш структури влади (суб'екта, об'екта та ресурсiв влади), бюрократизацп суспiльства, коли шчого неможливо зробити швидко та ефективно -велика кшьюсть узгоджень i суперечностей, шститути та шструкцп перетворюються на протилежну сутнiсть - паразитичну, деструктивну,
таку, що заважае. В icTopiï досить прикладiв рiшень демократично! влади, що мають деструктивний характер, - це бомбардування Сполученими Штатами Америки Афгашстану, Югославп, введення вiйськ США i Великобританiï до 1раку, що потягло за собою не тшьки занепад економiчноï, соцiальноï, культурно! сфери держав-учасниць "конфлшту", а й численш людськi жертви.
Розгалужений закон зв'язуе руки i ноги, цей млин хоче перетерти людину. Тому проводиться лiбералiзацiя, що шби повинна полегшити вiдносини людини i системи, спростити ïx у сторону здорового глузду, духу закону, що нажаль не вщповщае його змюту. Але лiбералiзацiя веде до зниження рiвня управлшня системою, коли нixто не хоче "ходити строем". Знiмаються заборони всередиш системи, вiдносини спрощуються, що веде до зниження iмунiтету системи до будь-якого подразника, раптово падае ïï здатшсть до протистояння зовнiшнiм чинникам. Тодi i виникають ситуацп коли, наприклад, нелегальш емiгранти, що скоши злочин самим фактом незаконного перебування в держав^ що живуть на милостиню i злочинами, виходять на демонстрацп на захист сво1'х "прав". А ще деякий час тому 1'хня висилка була б автоматичною i безпроблемною.
Система все бшьше втрачае здатшсть до будь-яких системних дш. Iнодi це називають "недостачею полiтичноï волi". З одного боку, е вiйськовi i зброя, щоб викоршити тероризм у всьому свт, але вся система вщносин та свiторозумiння не дозволяе це зробити, що демонструе слабюсть системи. Хоча з шшого боку, метод килимового бомбардування не можна назвати зброею гумашзму, принципи якого ми так яро пропагуемо.
Обираючи засоби протидИ' деструкцп пол^ично1' влади, необхщно звернути увагу на чинники, що породжують i сприяють цьому явищу, в тому числ^ загальш закономiрностi розвитку в^х систем, особис^сний фактор, вщсутшсть в суспiльствi розвинених форм демократп та iн. Головне, щоб вибiр окремого шляху подолання грунтувався на рацiональностi та ефективност його застосування, спiввiдношеннi можливих втрат i очшуваних результатiв.
У демократичному суспiльствi для подолання деструктивно:' полггики влади необxiдно лише обрати шших суб'ектiв влади на чергових виборах, i тодi новi полiтичнi лщери за допомогою проведення реформ повернуть державу в конструктивне русло. Але, на жаль, держав з дшсно розвиненою демокра^ею не так багато i потрiбно шукати iншi шляхи для виршення проблеми деструкцiï влади. Неможлив^ть, навiть за допомогою демократичних меxанiзмiв стримувань i противаг, остаточно обмежити амбщшшсть, свавiлля та зловживання з боку правлячоï верxiвки в кшцевому результатi призведе до спрямування держави в деструктивне русло. Наприклад, проведення якiсноï тдготовки фаxiвцiв, що здатш виробити таку програму дiяльностi, яка буде реально вiдбивати
можливост ïï здшснення i мiнiмiзувати ризик кризи або максимально вщстрочить ïï прихщ.
Для цього треба зробити кроки щодо шднятт рiвня полггико-правовоï культури громадян. Через освггньо-культурш заклади та ЗМ1 змiнювати суспшьну та iндивiдуальну свiдомiсть щодо розумшня влади, навчати використовувати ïï не як спо^б для збагачення та отримання матерiальних цiнностей i привiлеïв для окремих осiб, а як спо^б покращення життя людей, за для блага народу.
Не можна пройти повз питання представництва у парламент. Ситуащя, коли у парламент з року в рш засщають одш i тi ж дiйовi особи, але пiд iншими гаслами, або у шшш партiï, а зокрема тепер, коли за пропорцшною системою ми обираемо список партп, а не окремих депутатв, не е досить демократичною. Тим паче, що штереси, як вiдстоюються партею, е iнтересами тих, хто платить грош^ щоб той або шший опинився в крiслi депутата. А щоб вступити до лав тiеï чи iншоï партiï, необхiдно обгрунтувати свою необхiднiсть ш, тобто довести спроможшсть платити за представництво своïх iнтересiв у парламентi, а саме за лобшвання законiв, необхiдних для гарних перспектив розвитку бiзнесу ^знесу того, хто платить). Ось i виходить, що в парламент сидять не депутати для представництва штере^в народу, а здирники, причому шкуди не збираючись йти звщти. Запобйти процесу кумулятивност полiтичноï влади, припинити претензп та амбiцiï тих чи шших о^б (груп) можна лише з боку об'екта полiтичноï влади. Тому, наприклад, громадянам, яю голосують за кандидата на будь-яку державну посаду, слщ бшьше розраховувати не на достошства лiдера, а на створення системи стримувань та противаг, здатноï контролювати i запобйати його дiям, спрямованим на перевищення наданих йому повноважень [14, с.92]. Тобто протидiя деструкцiï полiтичноï влади повинна виражатися не лише в яюсному вiдборi полiтичноï елiти, а й у створенш реальних механiзмiв для обмеження авторитарност цiеï елiти.
Особливоï уваги заслуговуе проблема легiтимiзацiï новоï полiтичноï системи та полiтичного режиму Украши. Будь-яка поспiшнiсть у реформуванш державних структур та ïхня швидкоплиншсть призводить до вiдторгнення цих структур у суспiльствi та ïхньоï фактичноï делегiтимiзацiï. Саме тому на певному етат процесу трансформацiï радикальнi, а iнодi i революцiйнi змiни мають поступитися еволюцшним процесам, якi несуть у собi традицiйнiсть державотворення та визначають тривалють полiтичного процесу. Результати внутршньополггичного, економiчного, гуманiтарного реформування в Украш^ на жаль, поки що не справляють довгострокового, позитивного впливу на суспшьне життя тому, що вщсутш чггко визначена стратегiчна мета та цшшсш орiентири державного будiвництва, якi здатнi трансформуватися в домшантну систему духовно-цiннiсних координат переважаючоï бшьшост населення Украïни. Звичайно, становлення в суспiльствi демократичного режиму не
е безумовною запорукою лшвщацп деструктивних тенденцш, але це дае змогу зменшити обсяг деструктивних процесiв i реалiзувати ефективнi засоби протидп i подолання зазначених процесiв.
Отже, шдсумовуючи сказане вище, можна зробити висновок, що деструкщя подлинно! влади явище неоднозначне та багатоаспектне i, безумовно, потребуе подальших дослiджень для попередження 11 руйнiвних наслiдкiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Андреев С.С. Политический авторитет и политическое лидерство / Андреев С.С. // Социально-политический журнал. - 1993. - №1-2.
2. Арон Р. Демократия и тоталитаризм / Арон Р. - М.: Текст, 1993. - 496 с.
3. Бакунин М.А. Избранные сочинения / Бакунин М.А. - Петроград-Москва, 1919. - Т.1. - 341 с.
4. Бистрицький С. Протодемократ1я та культурно-полпичш трансформацп в Укра'ш / Бистрицький С. // Пол1тична думка. - 1994. - №4. - С.17-23.
5. Борисова Г.А. Социальная деструкция: политический аспект (на примере франкфуртской школы) / Борисова Г.А. // ПОЛИТЭКС = POLITEX: Политическая экспертиза: Научный журнал. - Том 2. - №3. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2006. -356 с.
6. Вебер М. Соцюлопя, загальноюторичш анал1зи, пол1тика / Вебер М. - К.: Основи, 1998. - 534 с.
7. Вендт А. Четыре социологии международной политики / Вендт А. // Международные отношения: социологические подходы / Рук. авт. колл. проф. П.А.Цыганков. - М.: Гардарика, 1998. - С.48-90.
8. Гоббс Т. Избранные произведения: в 2 т. / Гоббс Т. - М.: Мысль, 1964. - Т.2. -748 с.
9. Локшина С.М. Краткий словарь иностранных слов / Локшина С.М. - 9-е изд., испр. - М.: Рус. яз., 1988. - 632 с.
10. Лорд Актон. Очерки становления свободы / Лорд Актон; [рус. пер. Ю.Колкера; под ред. А.Бабича]. - L., Overseas Publications Interchange Ltd., 1992. -206 с.
11. Маркузе Г. Ерос i цившзащя. Одномiрна людина: Дослщження щеологп розвиненого шдус^ального сустльства / Маркузе Г. - М.: ООО "Вид-во АСТ", 2003. - 526 с.
12. Опанасенко Т. Розкольники / Опанасенко Т. // Вечiрнiй Ки1'в. - 2007. - №62. -12 квггня. - С. 5.
13. Сиренко В.Ф. Интересы - власть - управление: науч. изд-е / Сиренко В.Ф. -К.: Наук. думка, 1991. - 156 с.
14. Соловьев А.И. Политология: Политическая теория, политические технологии: учебник [для студентов вуза] / Соловьев А.И. - М.: Аспект Пресс, 2005. - 559 с.
15. Сулгма С.М. Глобальна влада як сощально-фшософська проблема / Сулiма С.М. // Мультиверсум. Фшософський альманах. - К.: Центр духовно'1 культури, 2004. - № 42.
16. Сучасний тлумачний словник украшсько! мови: 60000 ошв / за заг. ред. д-ра фшол. наук, проф. В.В.Дубiчинського. - Х.: ВД "ШКОЛА", 2007. - 832 с.
17. Феофанов Ю.В. Бремя власти: науч. изд-е / Феофанов Ю.В. - М.: Политиздат, 1990. - 288 с.
18. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности / Фромм Э. - М.: ООО «Попурри»,1999. - 624 с.
19. Хоркхаймер М., Адорно Т.В. Диалектика просвещения. Философские фрагменты / Хоркхаймер М., Адорно Т.В.; [пер. с нем. М.Кузнецова]. - М.-СПб.: Медиум, Ювента, 1997. - 312 с.
ДЕСТРУКЦИЯ ПОЛИТИЧЕСКОЙ ВЛАСТИ КАК ОБЪЕКТ НАУЧНОГО ИССЛЕДОВАНИЯ
Сахань Е.Н.
В статье рассматривается проблема деструкции политической власти, выясняются её причины и признаки, ведётся поиск механизмов по предупреждению деструктивности политики. Акцентируется внимание на преимуществе личностного фактора как причины деструкции политической власти. Обосновывается положение о том, что деструкция, как всеобщий феномен, является постоянной составляющей политической власти, поэтому необходимо непрерывно применять контролирующие мероприятия в отношении её проявлений.
Ключевые слова: деструкция, кумулятивность, легитимация, делегитимация, стабильность и нестабильность власти, абсентеизм.
THE DESTRUCTION OF THE POLITICAL POWER AS THE SUBJECT OF THE SCIENTIFIC RESERCH
Sakhan E.N.
In this article the problem of the destruction of the political power is observed, the reasons and attributes are found out, the preventing mechanisms of the destruction of the power are searched. The focus is brought to advantage of the personal factor as the reason of the destruction of the political power. The regulations about a volume prove that the destruction as the general phenomenon is a constant component of the political power, therefore it's necessary to apply controlling measures concerning its developments.
Keywords: destruction, kumulativnost, legitimating, delegitimizing, stability and instability of authority, absenteeism.
юта
УДК 316.74:372
канд. соц. н. О.А.Марущенко
ДОШК1ЛЬНА ОСВ1ТА ЯК ДЖЕРЕЛО ГЕНДЕРНО1
НЕР1ВНОСТ1
У статтг шляхом комплексного аналгзу дошкгльного навчального закладу, а саме - основних вимгргв трансльованого ним "прихованого навчального плану" (орган1зац1я навчального закладу, дом1нуюч1 гендерн в1дносини, гендерна профестна стратиф1кац1я, змгст освгти, стиль викладання) охарактеризовано внесок дошктьног освгти в утвердження гендерног нер1вност1 в украгнському сустльств1. Автор дтшов висновку, що, транслюючи цтком традицтт, стереотипт, сексистськ1 уявлення про "чолов1ч1" I "ж1ноч1" стандарти поведтки, сощальш статуси й рол1, вгтчизняна дошктьна освШа сприяе андроцентр1чн1й соц1ал1заци
220
