CC BY
40
С. Б. Холод
канд. техн. наук С. В. Грушевський
м. Днтропетровськ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖШСТЬ ЯК М1РА В1ДПОВ1ДНОСТ1 СТРАТЕГИ РОЗВИТКУ
I СТРАТЕГ!! ОРГАН1ЗАЦ1ЙНИХ ЗМ1Н
Постановка проблеми у загальному виглядi. Маши-нобудування займае провiдну позицiю в структурi еко-номiки Украши. В Украш частка машинобудiвного комплексу складае приблизно 15 % загального обсягу промислово1 продукци. Це досить незначний вщсоток, порiвняно з розвиненими крашами. Наприклад, у Япо-ни, Шмеччиш, США питома вага машинобудування у промисловш структурi становить вiд 40 % до 50 %. Не-зважаючи на те, що вггчизняне машинобудування забез-печуе лише близько 67 % мюткосл внутрiшнього ринку, майже половина вп-чизняно! машинобудiвноl продукци е експортоорiентованою. До складу машинобудування входять понад 2800 пiдприемств, 230 оргашзацш, що ви-конують науковi та науково-технiчнi роботи галузевого рiвня, середньорiчна чисельнiсть промислово-виробни-чого персоналу перевищуе 1,2 млн. осiб. У машинобуду-ваннi зосереджено понад 15 % вартост основних засобiв i майже 6 % оборотних активiв вгтчизнянох промисло-востi та понад 22 % юлькосп найманих пращвниыв [1].
За роки трансформаций економки машинобудiв-ний комплекс кра!ни зазнав тривало! руйшвно1 кризи, реформування вщносин власностi, структурних де-формацiй i вийшов на шлях адаптаци до умов ринково! кон'юнктури та освоення нових промислових ринюв. Цi процеси супроводжувалися значними втратами ви-робничого i кадрового потенщалу, бiльш нiж двократ-ним скороченням частки продукци машинобудування в промисловому виробнищга, зниженням активност в iнновацiйно-iнвестицiйнiй дiяльностi тощо.
Випереджаючий розвиток машинобудiвноl про-мисловост сприятиме розвитку внутрiшнього ринку збуту споживчих та промислових товарiв власного ви-робництва, створенню замкнених виробничих циктв, побудованих на кооперацiйних зв'язках мiж укра!н-ськими пiдприемствами.
Проблема швестування сфери машинобудування пов'язана з фшансуванням розвитку або модершзацй ма-шинобудiвних пiдприемств на тривалий термш вкладень та ризиком невчасного повернення або неповернення коштiв. Крiм того, пщприемства для виживання в сучас-них умовах повиннi впроваджувати рiзнi техшчш ново-введення, що посилюе ризик. У зв'язку з цим, постае не-обхiднiсть ефективного аналiзу та оцшки iнвестицiйного ризику до початку швестування, щоб потенцiйнi швес-тори мали змогу мати ясну картину реальних перспектив повернення коштiв i одержання прибутку [2].
Сьогоднi юнуе велика ыльюсть як нових, так i вже вь домих методолопчних розробок, провщних киькюних методов вимiрювання i управлiння ризиками, яи з'явилися в останньому десятилiттi. За минулi роки були розробленi ме-тоди, яи дають змогу вимiрювати i управляти всiма типами ризиюв у межах усього пщприемства. Проте, поки що не-мае единого ушверсального пщходу до оцiнки швестицш-
ного ризику сфери машинобудування, що задовтьняло би вимогам будь-якого пщприемства. Така ситуацiя поясню-еться рядом причин: тривал^ю реалiзацil швестицшного проекту пщприемствами машинобудування; значною киь-юстю учасниюв проекту; можливим штернацюнальним характером проекту, що зумовлюе додатаога види ризиюв, наприклад, валютний ризик кра!ни тощо [3].
Як вщомо, аналiз ризику — це використання спець альних знань щодо дослщження економiчних явищ та процесiв в умовах невизначеност з метою отримання ш-формаци для наступного прийняття управлiнських рiшень з урахуванням ризику. Оцшку iнвестицiйного ризику ма-шинобущвного пщприемства можна проводити рiзними методами. В дослщженш проведена оцiнка ризику за екс-пертним методом, методами чутливоста, статистичним методом, кожен з яких мае свою шкалу або критери оцiнки.
Iнвестицiйна дяльнють машинобудiвних пщпри-емств здiйснюеться через реалiзацiю iнвестицiйних про-екгiв, на як! впливають багато факторiв, серед яких осо-бливе мiсце займають невизначенють та ризик. Однiею з проблем, з якою стикаються машинобущвш пщприем-ства — це залучення iнвестицiй, адже сьогодш швестицш-ш процеси в УкраЫ характеризуються невщповщнютю iнвестицiйних вкладань iнвестицiйним потребам, скороченням обсягу швестицш, обмеженими можливостями фiнансування iнвестицiй з р!зних джерел, що, в сукупнос-та, впливае на вiдгворювальнi процеси в краш, призводить до зростання ризику та несприятливих умов швестування.
Проте, в умовах ринково1 трансформацй економ1ки актуальною проблемою е розвиток швестицшного ринку, залучення швестицш в крашу. Для активiзацil надходження свиових iнвестицiйних ресурав необхщне вирiшення пи-тань швестицшно1 привабливостi краши в цшому та кожного об'екту iнвестицiй (галуз^ пщприемства) зокрема [4].
Постае питання розробки i реалiзацil прогнозного проекту розвитку пщприемства, вщповщно1 його швес-тицшно1 привабливостi. Що, у свою чергу, породжуе на-гальну проблему вщповщност органiзацiйноí' структури пiдприемства прогнозному проекту iнвестицiйноí' при-вабливостi. А це вимагае вщ пiдприемства вщповщних органiзацiйних змш, методологiя яких в науковш лгте-ратурi практично не висвпдена.
Тож метою дано1 роботи е концептуальне висвгт-лення методичних пщход!в щодо вщповщност оргаш-зацшних змш пiдвищення швестицшно1 привабливостi Тдприемства прогнозному проекту стратеги його розвитку в цтях пiдвищення власно1 конкурентоздатностi.
Виклад основного матерiалу дослщження. Згщно з од-нiею сучасних концепцiй менеджменту, засновано1 на оцшщ i максимiзацil вартостi пщприемства, оргашза-цшш змши можна вважати усшшними тщьки тод!, коли вони призводять до збiльшення вартостi пщприемства або збтьшення р!вня рентабельностi, при цьому i вартiсть, i
рентабельнють розумшться як конкурента переваги i роз-глядаються як найважливiший об'ект управлшня. Оцiнка вартостi пщприемства i рiвня його рентабельностi дозво-ляе розробляти вщповщний проект органiзацiйних змiн на основi передбачуваних приростiв вартостi або пошуку резервiв збшьшення прибугковостi роботи, що позитивно вщображаеться на загальнш рентабельностi, а також може використовуватися як iнструмент управлiння процесом оргашзацшних змiн [5]. З урахуванням цього, пропону-еться типология основних стратегш, напрямiв i видiв змiн, вщповщно до стратегiй розвитку:
1. Стратепя розширення, зростання, спрямована на пщвищення ефективностi функцiонування i пов'язана з розвитком дшчого пiдприемства, забезпеченням висо-ких темпiв зростання, включаючи пщвищення конку-рентоспроможностi, завоювання нових або розширення наявних риныв, оптимiзацiю оргашзацшно! структури, диверсифiкацiю дiяльностi;
2. Стратепя скорочення, вщновлення, спрямована на фшансове оздоровлення, вiдновлення платоспро-можностi, скорочення витрат пiдприемства в рецесив-них умовах i його збереження.
До основних напрямiв органiзацiйних змiн пщ-приемства вiдносяться вдосконалення фшансово-гос-подарсько! дiяльностi i вдосконалення оргашзацшно! структури i системи управлiння.
Залежно вiд виду структурних перетворень, яю здшснюються на пiдприемствi, органiзацiйнi змiни кла-сифiкуються як реструктуризацiя власного кашталу, ак-тивiв, зобов'язань, виробництва i системи управлiння. Вибiр стратегiй, напрямiв, видiв структурних перетворень, а також визначення основних завдань управлшня залежать вщ конкретно! ситуаци, що склалася на пщ-приемствi i умов и проведення.
Пiдвищення швестицшно! привабливостi пщ-приемства в результат змiн е основою для планування усього iнвестицiйного процесу — вщ визначення май-бутнiх обсягiв вкладень до управлiння фшансово-гос-подарською дiяльнiстю з метою досягнення бажаного притоку кашталу. Проте, для розвитку вггчизняних ма-шинобудiвних пiдприемств необхiдно гарантувати задо-волення iнтересiв не лише кредиторiв i iнвесторiв, але i власниюв, оскшьки вони одними з перших вщчувають кризову ситуацiю на пщприемст i несуть реальнi втра-ти ресурсiв, iнвестованих у власний каштал.
В економiчнiй лiтературi при визначенш вартiсного пiдходу до проведення оргашзацшних змш, як правило, йдеться про ринкову, мшову, вартiсть пщприемства. На вiдмiну вщ ринково! вартоста, що припускае наявнiсть типового покупця або типового iнвестора, iнвестицiйна вартють е приватним випадком споживчо! вартост i ви-значаеться перевагами, очкуваннями i вимогами конкретного власника або потенцшного iнвестора. При ви-борi i обГрунтуваннi стратегiй, напрямiв органiзацiйних змiн i вида структурних перетворень доцшьно визначати iнвестицiйну вартють пщприемства, оскшьки, на вщ-мшу вщ ринково!, iнвестицiйна вартiсть конкретшша — пов'язана з певним проектом i найбшьшою мiрою вщпо-вщае концепци органiзацiйних змiн i враховуе штереси конкретних власниюв або потенцшних iнвесторiв [6].
У даному випадку, iнвестицiйна вартiсть — це вартють майнового комплексу пщприемства, яка визнача-
еться на ochobí його доходности з позицй' конкретного швестора або групи iнвесторiв, виходячи з ринкових перспектив розвитку пщприемства при заданих швес-тицшних цiлях. 1нвестицшна вартiсть пiдприемства може використовуватися як узагальнюючий показник ефективностi управлiння процесом оргашзацшних змш промислового пщприемства. Уш iншi види вартостi в процеш органiзацiйних змiн можуть використовуватися як додатковий шструмент при ухваленш управлшських рiшень i застосовуватися при прогнозуванш конкретних господарських ситуацiй.
У практищ оцiнки вартостi пiдприемства вико-ристовуються рiзнi пiдходи: витратний, порiвняльний, прибутковий, — у межах кожного з яких застосовуеться декшька методiв оцiнки вартостi, що враховують т або iншi особливостi пiдприемства. Порiвняльний аналiз стандартiв i методичних положень щодо оцiнки бiзне-су дозволяе зробити висновок про те, що прибутковий пщхщ найбшьшою мiрою вщповщае цiлям i завданням органiзацiйних змш, оскшьки враховуе iнтереси швес-тора, рiвень ризику бiзнесу (через ставку дисконтуван-ня) i майбутнi змши доходiв i витрат. Крiм того, саме цей пщхщ дозволяе коректно врахувати уш перетворення, що плануються в процесi органiзацiйних змiн.
Використання метода реалiзацii прибуткового пщхо-ду, таких як метод дисконтованих грошових потоков (DCF), метод капiталiзацií дохода, метод додано'! економiчно'i вартостi (EVA), метод додано!' вартосп акцiонерного кашталу (SVA), модель Едвардса-Белла-Ольсона (EVO), дае можливiсть зробити висновок про те, що найбшьш при-йнятним при визначенш швестицшно! вартостi в процеш органiзацiйних змiн пiдприемства е метод DCF, оскшьки вш враховуе перспективи розвитку бiзнесу впродовж прогнозного перюду i вiдображае найбшьшу кiлькiсгь факто-рiв, що впливають на iнвесгицiйну вартiсть пщприемства. Фактично, методи EVA, EVO i SVA е окремими випадками методу DCF i при оцшщ вартостi пщприемства дозволя-ють розставляти акценти на шших характеристиках, необ-хщних для визначення швестицшно! вартостi.
Вщповщно до методу DCF, фактором вартосл е будь-яка змiнна, що впливае на складовi формули розрахун-ку — величину грошового потоку i ставку дисконтування.
При визначеннi можливих напрямiв органiзацiйних змiн i вида структурних перетворень слщ здiйснити на-ступнi заходи: виявлення внутрiшнiх резервiв i можли-востей економй' матерiально-технiчних ресурсiв; оцiнка можливостей i доцшьносп органiзацiйних змiн майнового комплексу; розробка пропозицiй з удосконалення системи управлшня пщприемством; оцiнка можливостей залучен-ня джерел зовнiшнього фiнансування для забезпечення поточно! дiяльностi i перспектив розвитку пщприемства.
В сучасних умовах для можливосп успiшного кон-курування машинобуданим пщприемствам необидно багато уваги придляти маркетинговому iнформацiйному середовищу — якосп маркетингово!' комунiкацiйно! поль тики, яка виступае складовим елементом комунiкацiйно! системи пщприемства. Комушкацшна система пщприем-ства, незалежно вщ сфери його дяльносп, включае в себе певний набiр iнструментiв, що найкраще сприяють активному впливу на всю ринкову шфраструктуру пщприемства та на його внутршне середовище. Комунiкацiйна система пщприемства повинна не тшьки забезпечувати оператив-
ну i строго адресатну вщправку вщповщних повщомлень, використання найбшьш ефективних каналiв, але i забез-печувати точне формулювання та однозначне розумiння цих звернень тим, кому вони адресована Використання тих чи шших iнструментiв кожним конкретним пщприем-ством залежить вщ типу ринку або товару. Видшяють так! основнi типи ринку, як споживчий ринок, або ринок спо-живання, промисловий ринок, або ринок оргашзацш, та ринок посередниюв, або посередницький ринок.
На думку автора, для машинобущвних пщприемств всi комушкацй доц!льно роздляти на три велик! групи: кор-поративнi, внутрiшньо фiрмовi та маркетинговi. Корпора-тивнi комушкацй забезпечують вщношення з державними структурами, швесторами, партнерами, громадськими ор-гашзащями. Внутрiшньо фiрмовi комушкацй включають вш горизонтальнi, вертикальнi та iн. комуншацй на пщ-приемствi — всередиш пiдроздiлiв, м1ж пщрозд!лами, м1ж керiвниками та пщлеглими, орiентованi на персонал пщприемства тощо. Так! комушкацй проходять на самих пщ-приемствах — i джерело, i отримувач повщомлення знахо-дяться на пщприемст. Дошки оголошень, iнформацiйний листок для працюючих, засiдання спiвробiтникiв.
Як свщчать результати проведеного маркетингового дослщження, машинобущвш пщприемства не на достат-ньому рiвнi проводять контроль рiвня свое!' маркетингово! комушкацшно! активностi, що впливае на результатив-нiсть дiяльностi всього машинобущвного пщприемства. Потрiбно своечасно виявляти неактуальш комунiкацiйнi напрями, якими потенцшш споживачi не користують-ся або яким не довiряють, що дозволить пщприемствам своечасно перерозподшити кошти на актуальш комуш-кацiйнi напрями маркетингово! комушкацшно! системи, що позитивно позначиться на результатах економ!чно! та комушкацшно! дгяльносл пiдприемства.
Розглядаючи машинобущвне пщприемство як склад-ну соцiально-економiчну систему, неможливо уникнути питання аналiзу його конкурентоспроможност та про-цесу !! формування, оскшьки провщними тут е процеси прийняття рiшень, що базуються на отриманiй шформа-цй. Для ефективного управлшня конкурентоспроможню-тю торговельно! марки машинобудiвного пщприемства в сучасних умовах необхщний пщхщ, який орiентуеться на яюсний аналiз складних ситуацш, яю iнтерпретуються як слабко структуроваш системи, що характеризуються вщ-сутшстю точно! кшькюно! iнформацi!. Яюсний аналiз таких ситуацiй передбачае визначення тенденцш поточних процесiв, яюсну оцшку даних тенденцiй та виб!р засобiв, яю сприяють !х розвитку у заданому напрямку. В таких умовах доцшьним е використання суб'ективних моделей, заснованих на шформацй вщ експертав. Одним з найбшьш ефективних пщходав до дослщження слабо структурова-них систем та процесiв е когттивт технолог!!.
Проаналiзувати стан системи оргашзацшних змш на пщприемств!, що ураховуе комплексну взаемодiю найважливiших складових управлшського процесу, можливо при дослiдженнi та застосуванш економшо-математично! моделi. Фактори, як! ураховуються для побудови модел^ визначаються шляхом анал!зу фактич-них показниюв роботи локальних пщсистем комплексно! структури й ступеня !х виконання шляхом експерт-них ощнок кер!вниюв та фах!вщв пщприемства.
Основш математичт сшввщношення модел! ма-ють наступний вигляд [7].
Комплексний облш показниюв визначаеться ш-тегрованим показником ефективност оргашзацшних змш Кеф. Ефектившсть оргашзацшних змш у внутрш-ньому середовищ! пщприемства (внутршт функц!!), з урахуванням ступеня виконання функцш взаемод!! !з зовшшшм середовищем (зовшшт функци), будемо описувати сшввщношенням:
Кеф = Кх
'- к,„
(1)
де Кф — показник ефективност оргашзацшних змш; Кх — показник ефективност виконання зовшшшх функцш; Ку. — показник ефективност виконання вну-тршшх функцш.
Показники Кх! К^ е комплексними ! розраховують-ся, вщповщно, за формулами:
К, =1
а,, х.
(2)
де а. — функцюнальна вагомють виконання г'-! (г' = 1, 2, ..., п) зовшшньо! функцп структурно! системи управлшня; х. — функцюнальна вщповщшсть виконання г'-! зовшшньо! функцп (поточний стан); п — юльюсть зовшшшх функцш управлшня.
К, =!Р,
(3)
де р.. — функцюнальна вагомють виконання у'-! (г = 1, 2, ..., т.; г = 1, 2, ..., п) внутршньо! функц!! структурно! системи управлшня; у — функцюнальна вщповщшсть виконання у-! внутршньо! функц!!; mi — юльюсть вну-тршшх функцш управлшня.
Вщзначимо, що показники функцюнальних ваго-мостей зовшшшх функцш а. й внутршшх функцш р.. описують, вщповщно, як зовшшш, так й внутршньо повш структурн! системи й в!дпов!дають умовам:
Еа = ; = ,
(4)
(5)
як!, в свою чергу, приводять до очевидного сшввщ-ношення:
п т
I а, £ Р, = 1. (6)
1=1 у=1
Таким чином, модель визначення р!вня економ!ч-но! ефективност! оргашзацшних змш мае наступний вигляд:
п т
КФ =1а,х, ЦР„х„ . (7)
,=1 1=1
У наведених розрахунках використовуються показники вагомосп функц!й управл!ння, як1 визначеш експертним шляхом, в залежност! вщ напряму д!яль-ност! машинобуд!вного пщприемства. Наведена модель визначення функцюнально! вщповщноста системи ор-ган!зац!йних зм!н побудована з урахуванням усього д!а-пазону змш показниыв, що впливають на управлшня пщприемством.
Висновки. В умовах параметр!в глобал!зовано! еко-ном!ки, як! постшно зм!нюються, таких, як нер!вно-м!рн!сть процесу функц!онування ринково! економши, коливання обсяг!в виробництва ! збуту, виникнення
глибоких спадiв виробництва, збшьшуеться ймовiр-нють виникнення кризи, що слщ розглядати як деяку загальну закономiрнiсть. В умовах ринково!' економiки неминуче виникають кризовi ситуацй' як для системи в цшому, так i для окремих господарюючих суб'ектiв. Проте, адаптацiя бiльшостi з них до ринкових умов проходить повтьно. Одним з реальних шляхiв виходу пщ-приемств з кризи i тдвищення ефективностi дiяльностi е органiзацiйнi змiни — перетворення ушх ключових сфер функцiонування.
Процеси, яы вiдбуваються у внутрiшньому та зо-внiшньому середовищi машинобудiвного пщприемства, призводять до унеможливлення досягнення щеального рiвня системи органiзацiйних змiн. Це викликано рух-ливiстю й динамiчнiстю зовнiшнього середовища, до якого вщносяться економiчнi й полiтичнi фактори, по-стачальники, транспортнi органiзацiï, споживачi, парт-нери, конкуренти, соцiально-культурнi, технологiчнi, правовi та екологiчнi фактори, ят вимагають вщповщ-них змiн функцiй управлшня, а також процесами розвитку складових функцiональних областей, якi, в свою чергу, призводять до вщповщних змш у виконанш вну-тршшх функцiй.
Ураховуючи неможливiсть досягнення щеально-го результату, його теоретично можлива параметрична величина може бути використана для розрахунку вели-чини резерву пiдвищення економiчноï ефективност та контролю органiзацiйних змiн на пщприемствь
Список використаних джерел
1. Статистичний щор1чник Украши за 2012 рш — К. : Жержкомстат, 2012. — 567 с.
2. Ткаченко В. А. Основы конкурентных преимуществ и инновационного развития : монография / В. А. Ткаченко. — Д. : ДУЭП, «Монолит», 2008. — 476 с.
3. Барташевська Ю. М. 1нвестицшш ризики у ма-шонобудуванш / Ю. М. Барташевська / Мiжнародна науково-практична конференщя «Економiчна полгга-ка кра'ш 6С в умовах глобалiзацil». — Дон. : ДонНУЕТ, 2009. — С. 27-30.
4. Опанасюк Ю. А. 1нвестицшна привабливiсть ре-гюшв Украши / Ю. А. Опанасюк / Зб1рник матерiалiв науково-практично1 конференци «Актуальнi проблеми економiки i соцiального розвитку регiону». — К. : «Ноу-лщж». — Т. 2. — 2011. — С. 102-105.
5. Новаювський I. I. Проектно-орiентована оргаш-зацiйна система управлшня як цшь еволюци проектного менеджменту / I. I. Новаывський / Вюник НУ «Льв!в-ська полгтехшка». — Льв!в : «Львiвська полггехшка», 2009. — С. 163-174.
6. Павлова В. А. Конкурентоспроможнють пщприемства: оцшка та стратегiя забезпечення: монографiя / В. А. Павлова. — Д. : ДУЕП, 2006. — 276 с.
7. Чернявська I. М. Управлшня оргашзацшними змiнами на машинобудiвному пiдприемствi / I. М. Чернявська / дис. на здобуття наук. ст. к. е. н. — Д. : ДУ !м. А. Нобеля, 2013. — 195 с.
2014/№1
131
