CC BY
150
Антропоопчш шукання УДК 1(091)
я. о. яковлевл1
'Львшський нацюнальний ушверситет iMeHi 1вана Франка (Львш), ел. пошта slavkoyakovleva@gmail.com, ORCID 00000001-8923-1988
ЧОРНОБИЛЬСЬКА ТРАГЕД1Я ЯК «КУЛЬТУРНА ТРАВМА» УКРА1-НИ
Стаття присвячена аналiзу теоретичних пiдходiв до дослiджeння наслщшв Чорнобильсько! трагеди в контeкстi культуролопчних пошук1в сучасностi в пeрспeктивi "мeморiально! парадигми". Метою роботи стало доведення концепту сприйняття Чорнобильсько! аварп та «зони ввдчуження» як «культурно! травми» та «мiсця пам'ятi» на rai укра!нсько! нацiонально! iсторi!. Це було досягнуто, застосовуючи методи аналiзу та синтезу вдей «ново! iсторi!» та принцитв «вживлення» чорнобильського дискурсу до процесу шкульту-рацй' сучасно! укра!нсько! культури. Наукова новизна. Сьогоденне зростання iнтeрeсу до iсторичного ми-нулого, популяризацiя звернення до модифiкованих концепцш iсторизацi! та феномену колективно! пам'яп сприяли бiльш широкому обговоренню впливу «чорнобильсько! ситуацп» на самоiдeнтифiкацiю пострадян-ського рeгiону, видiлeнню впливу факту аварп на формування суспiльно! сввдомосп й вiдтак репрезентацп полiтичного минулого, формуванню взаемозв'язку мiж eтнiчною пам'яттю i «травматичною» спадщиною комунiстично! епохи. Зникнення «радянського блоку» додало новий iмпульс зацiкавлeння дослiдниками постчорнобильським шфо -шоком як масовим феноменом радюфоби, що затвердило правомiрнiсть конста-таци переосмислення аварп на ЧАЕС як «культурно! травми» укра!нсько! iсторi!. Вочевидь, саме взаемозв'я-зок фiлософського й вторичного знання в питаннях розумшня сутностi Чорнобильсько! аварй' став прюри-тетним для процесу утворення ушкального сeмiотично-ментального «чорнобильського простору», вiд недавно вщкритого для соцiально-фiлософських штерпретацп, що само по собi породжуе можливiсть ^«чорнобильського дискурсу». К^м того, проблематика дослiджeння обумовлена сучасними завданнями нацюналь-ного ввдродження Укра!ни, яке передбачае фiлософськe осмислення юторп; кризою континуумального сшвь снування Укра!ни з чорнобильською «зоною вiдчужeння» як iмiджeвим «мiсцeм пам'ятi»; унiкальнiстю ш-торико-культурного досвiду отриманого укра!нським народом внаслщок аварп на Чорнобильськ1й ЛЕС. Ви-сновок. Автором був зроблений огляд концeпцiй «мiсць пам'ятi», «коммеморацп» i «культурно! травми»; були висунуп припущення можливостi подальших дослвджень Чорнобильсько! аварп та «зони ввдчуження» як окремого культурносощального явища укра!нсько! культури.
Ключовi слова: Чорнобильська аварiя, коммeморалiзацiя, мiсцe пам'ятi, iнфо-шок, колективна пам'ять, щентичшсть, культурна травма.
Актуальшсть
Еколопчне та юторичне самовизначення Чорнобильсько! авари як транснацюнально!' трагеди кшця ХХ стол1ття призвело до постановки м1ждисциплшарно!' проблематики тзнання причин i наслщюв ц1е! катастрофи, серед яких пом1тно виокремилась проблема розумшня значущосп «антропоморфного впливу» як чинника, що виражае вщношення люди-ни до граничних з нею екосистем та глобальних
проблем юнування Земл1 в цшому. Вщтак, тема Чорнобильсько! трагеди постае багатогранною призмою, що вщбивае непросту культур-фшософську ситуащю часу i простору, яка провокуе юторичне, еколопчне й культуролопчне осмислення свого змюту та тдстав фундаментальность
Культурне переосмислення Чорнобильсько! трагеди (авторка пропонуе розглядати як пев-ний сощально-культурний феномен) сформува-ло принципову юторично-буттеву ор1ентащю
проблематики наукових пошуюв, тим самим вщкривши перспективи И розвитку в сфер! сощально! антропологи та фшософи культури. Тема «вщбитку» Чорнобильсько! трагеди в духовному досвщ людства стала не лише предметом ютчу для етичних полем1чних дискусш, а й наголошеним питанням морального май-буття людства.
В такому сенс!, саме явище Чорнобильсько! трагеди, як предмет дослщження, дшсне, на-самперед, як феномен культури, бо «зустр!ч» з И наслщками вщбуваеться передуем на психолопчному р!вш знака, символу або роз-думу I за своею природою е глибоко травма-тичним тлом для будь-якого сприйняття. Отже, пряма онтолопзащя чорнобильсько! тематики е сумшвною в рамках лише фшософського анал1зу та потребуе бшьш комплексного тдходу, набувае актуального
м!ждисциплшарного характеру.
Мета
Плануеться дослщити форми та мехашзми вщображення Чорнобильсько! трагеди в культурнш сфер!, яю демонструють потужшсть !! вплив1в на нащональну свщомють укра!нщв та визначають стутнь !! юторично! значимосп в контекст! геопол!тичного розвитку. Таке досл!дження здшснюеться завдяки комплексному ф!лософсько-культуролог!чному анал!зу сучасного стану осмислення ! проектування перспектив можливих тенденц!й розвитку й бажання такого переосмислення майбутньою генеращею укра!нц!в.
Виклад основного матер1алу
Традиц!йно пострадянський укра!нський соц!ум штерпретуеться з позиц!! визнання за ним сощокультурного кризового положення, що розгортаеться на тл! !сторично! парадигми постшно присутньо! «культурно! травми» нац!!. Слщуючи цьому, переважна к!льк!сть соц!альних змш, що в!дбулась за останн! роки в укра!нському простор!, завдячуе певним трав-
матичними под!ями в кра!ш, котр! викликали порушення звичного способу мислення та моделей повед!нки у суспшьств!, тобто певним «!сторичним травмам», що були викликаш шо-ковими под!ями. Однак, протягом останн!х майже тридцяти рок!в найб!льш !сторично зна-чимим ! глобальним соц!окультурним досвщом Укра!ни безперечно е досв!д авар!! на Чорнобильськш АЕС 1986 року, очевидщ й учасники якого ! понин! проживають на територ!! нашо! держави.
В такому контекст!, стае зрозумшим чому в колективних уявленнях Чорнобильська авар!я зазвичай сприймаеться як проблема «укра!нського гатунку» та чому саме «чорнобильсью» соц!альн! верстви укра!нсько! сп!льноти (чорнобильц!, самосели та лшвщатори) й понин! збер!гають сво! практич-но-!сторичн! знання, набут! в перюд л!кв!дац!! авар!! на ЧАЕС. Таким чином вони стають нолями «синдрому «живо!» пам'ят!», передаю-чи надбану !сторично-соц!альну !нформац!ю наступним поколшням вже постчорнобильсько! доби. Стае правом!рним те, що тема Чорноби-лю не вщпускае соц!ально-громадську св!дом!сть ! сучасних укра!нц!в, як! змалечку були привчеш ц!нувати доробок л!кв!датор!в та шанувати бшь переселенц!в !з «зони в!дчуження». Сама «зона», яка й дос! !снуе в межах сьогоденно! Укра!ни, також нагадуе про себе перюдичними «новими» чорнобильськими проблемами, засв!дчуючи наявшсть
«загальнонац!онально! травми».
Вище сказане свщчить про характерну стал!сть: будь-який юторичний дискурс, ор!ентований на минуле, неминуче в!дсилае до феномену пам'ят!. Так, лопчною ланцюговою реакц!ею часу, можна вважати ! популяризова-не просування ще! «смерт!», «перенаселення планети», «глобальних катакл!зм!в», «к!нця св!ту» та «можливосп ядерно! в!йни» як !дей, що обрамляють переважну частину роздум!в про сучасну культуру в ц!лому. Тому, в ретроспективному значенш, саме авар!! на Тр! Майл Айленд (1979), в Чорнобил! (1986) та на
Фукусим! (2011) продемонстрували, що питан-ня безпеки атомно! енергетики й дос е невиршеною проблемою сучасно! епохи, а са-ме використання ядерних технологш справедливо вважаеться одшею з найбшьш нагальних глобальних проблем свггу. Отже, бачимо що актуально-укра!нський «чорнобильський бум» кшця ХХ стол1ття перетворюеться на буденний факт масово! культури { актуальну тему мо-дерних дискусш вже ХХ1 стол1ття.
Зазначимо, що кожний юторичний перюд культурного розвитку будь-яко! етносощально! спшьноти завжди характеризуеться певною мо-деллю [10,с.42], котра водночас е 1 соцюкультурним символом часу, 1 вщображенням ментаттету ще! спшьноти. Важливим е й те, що яюсть етносощально! сис-теми, яка утворюеться внаслщок такого проце-су, визначаеться тим з яких смислових елемент1в вона складалась, а також сшввщношення цих елемент1в у вщношенш до культурно! цшсносп. Такими всезагальними символами етносвщомосп, й водночас, культурною сполукою, котра породжуе ¿мпульси для процесу !! становлення на шдсвщомому р!вш, е певш архетипи, що визначають форму-вання самого етносу в його юторичнш ретроспектив!.
На нашу думку, для сьогоденного укра!нського простору одним ¿з таких культур-но-юторичних та сощальних, за глибиною свое! суп, архетишв е чорнобильська «зона вщчуження», котра вже понад двадцять роюв юнуе не лише поруч, але й усталено домшуе в межах нащонально! свщомост укра!нщв. Так, саме Чорнобильська авар1я та розпад СРСР стали найвпливовшими чинниками формування яюсно нового сощокультурного простору Укра!ни пострадянсько -постчорнобильсько! доби.
Треба вщмггити, що символом укра!нсько! культури завжди було землеробство, яке вмщало в сво!й основ! всезагальну любов до рщно! земл! та властивий народу кордоцен-тризм. Весь життевий устр!й, необхвдшсть за-
хисту свого св!ту, пращ, норм поведшки, традиц!й, мови, ментальност! — були зор!ентован! на процес виживання завдяки родючост! земл!, адаптоваш п!д ландшафт й прилегл! територп, детерм!нован! природн!ми умовами та хл!боробським циклом. Власне зв!дси й походять типов! риси укра!нського нац!онального характеру: вщчуття гармон!!' з природою, працелюбшсть, терпим!сть, л!ричн!сть, п!двищене почуття самощнност й войовнича нетерпим!сть до заз!хань на особист!сн! ц!нност!. В!дношення до земл! на архетишчному р!вн! призвело до !! обожнюван-ня, надання !й «божо! сили». Нав!ть в уснш народн!й культур! прадавн!х укра!нщв, найстрашн!шою карою вважалось побажання померти на чужиш, чи то школи б!льше не по-бачити рщно! земл!.
Под!бна схильн!сть до творення свого влас-ного, !ндив!дуального св!ту нац!ональних !дей та образ!в забезпечуе ! збер!гае нац!ональн! ц!нност!, й у свою чергу свщчить про можливють в!дродження нац!онально! самосв!домост! шсля пер!од!в !! занепаду та насильницько! асим!ляц!! з боку !нших культур чи мов. М!ж !ншим, ця зд!бшсть етносу може та!ти в соб! небезпеку г!пербол!зац!! нац!онально! свщомосп, що, у свою чергу, тдкреслюе специф!чн!сть ! важлив!сть побуду-вання генеалог!! «вживлення» «зони в!дчуження» до нащонального св!тобачення сучасних укра!нц!в.
Укра!нський соц!ум та кожний його пред-ставник, перебуваючи на перетиш традицшно!, радянсько!, модерно!, постмодерно! ! нав!ть певною м!рою пост-постмодерно! культурних форм, до яких сл!д неодм!нно додати так звану «постчорнобильську» культурну форму, змушен! формувати сво! !ндив!дуальн! модел! соц!альних под!й, використовуючи — у найр!зномаштшших поеднаннях —
штерпретацшш схеми, що походять з ус!х цих смислових простор!в. Виявлення цих складових у кожн!й шдивщуальнш формул! сприйняття нац!онально! культури мае наблизити нас до
розумiння тих непростих особистюних смисло-вих колiзiй, iз якими ми зус^чаемося на зламi культур та епох. При цьому, аж шяк не запере-чуючи наявнють певного впливу на iндивiдуальнi уявлення про щ концепти та на вщповщш !м соцiально-культурнi очiкування таких сощально-культурно значимих змiнних, як вш, мiсце проживання, освiта та естетичш вподобання, беручи за припущення !хнш вирiшальний вплив на процеси особистюного сенсоутворення та шкультураци у конкретнш ситуаци порушення стiйких каналiв трансляци смислових кодiв, у якiй перебувае наше суспiльство у постчорнобильськi часи.
У сьогоденнш культурнiй пам'ятi украшщв архетип «зони вщчуження» е одним iз провiдних для процесу формування загальнонацiональних цiннiсних площин та самоусвщомлення украшщв як наци, бо пер-шочергово пов'язаний iз сприйняттям 11 утво-рення як втрату традицшних архетипiв землi i неба укра!нцями у 1986-му роцi.
Зауважимо, що в цiлому негативнi природнi, сощальш та культурнi змiни, якi стали виявом соцгальною сутностi Чорнобильсько! трагеди, посилились i поглибились унаслiдок глобаль-них економiчних та полiтичних зрушень, пов'язаних iз занепадом i руйнащею Радянсь-кого Союзу. Саме тому процес адаптування украшщв до Чорнобильсько! трагеди та новоутворено! «зони вщчуження» в сощально-екологiчних умовах мае кшька складових: бгологгчну — адже оргашзм людини не присто-сований до впливу радiацiйного чинника, психологгчну — оскшьки це викликае негативш емоцiйнi реакцп, змушуе до психолопчного пристосування, i соцгальну — оскшьки людиш потрiбно змiнювати поведiнку та дiяльнiсть, реформувати взаемодiю iз сощальним оточен-ням.
Аналiзуючи ситуацiю, що склалася пiсля утворення «зони вщчуження», примiром, згiдно соцiальноl теорil Толкогга Парсонса, де сощальна еволюцiя може бути зрозумша як процес прогресуючо! диференцiацil соцiальних
шстшупв, так як суспiльства розвиваються вiд простого до складного [5, с.453], визначаемо И надзвичайну складнють. Адже Чорнобильська аварiя не тшьки створила напруженiсть i конфлiкти у життедiяльностi укра1нсько1 нацИ, а й поставила тд загрозу людському здоров'ю, дезорiентувала народ в державному простора Тому дil переселенцiв «зони» як «сощального актора» системи не могли обмежуватися лише одною категорiй дil, а саме суто адаптивною. Тому в життевих ситуащях потерпiлих вiд аварп та iншоl маси украlнцiв виявилися наяв-ними конфлiкти трьох рiвнiв. Конфлiкти внутрiшньоособистiсного плану були пов'язаш з появою в довкiллi невизначеного радюлопчного ризику, а отже, — вмикалися мехашзми захисту. Змiнене середовище вима-гало ознайомлення з ним, що вмикало механiзми навчання. Конфлiкти мiж особистiстю i змiненим соцiальним середови-щем актуалiзували також i адаптивну пiдсистему дil. Для аналiзу специфши процесу адаптацil особистостi пiсля Чорнобиля необхщно наголосити також наявну деструктившсть власне соцiального середови-ща, яке перебувало у станi змiн, не давало можливоси соцiальному акторовi запозичувати зразки адаптивно! поведшки, як це вщбуваеться у випадках локально! дезадаптацп суб'екта до середовища, коли шновацшш дi! стосуються окремо! особистостi.
Велике значення в ситуаци раннього по-стчорнобильського перiоду мали когнiтивнi зусилля щодо створення уявлень про нове довкшля та його ризики. Пiдкреслимо, що когштивш зусилля не могли бути зведеш тiльки до засвоення вже наявних у суспiльнiй системi знань. Когштивш зусилля адапташ!в перетина-лися iз деструктивним середовищем «зони», яке одразу тсля аварi! не могло надати !м необхiдних знань, оцшок ризику. Допоки цi знання не були (вщносно) одержанi й напрацьоваш соцiальною системою, будь-який соцiальний елемент укра!нського етносу був у сташ невизначеностi. Формування знань, уяв-
лень, ощнок ризиюв ситуаци, адаптивних зразюв поведшки стало метою шновацшних дш на вищому, шж особистють, соцюсистемному р!вш, а саме на макро-сощальному, що ще бшьш розширило значення виникнення «зони» на територп Укра!ни.
Розглядаючи обставини Чорнобильсько! ка-тастрофи, можна зрозумгги, що метою шноваци е вщпрацювання нових способ1в взаемоди лю-дини з довкшлям, яке «збагатилося» додатко-вим, новим, техногенним фактором ризику — рад!ацшним.
Зпдно концепцп сощально! змши як травми Петра Штомпки [13, с.10], адаптивний процес до «зони вщчуження» в укра!нському сустльсга, перш за все, слщ розглядати як перехщ сощуму, зокрема потерпшо! спшьноти, вщ посттравматичного стану травматичних симптом1в до стану р1вноваги, або нового травматичного циклу. Так, сам акт переселення ко-лишнього населення «зони», як такого, е розри-вом з рщними мюцями, рщною хатою у традицшному мисленш укра!нщв ототожню-вався з1 смертю й новим народженням, потре-бував особливого ритуального оформлення, як { будь-яка шщащя. Тут сама ютор!я Укра!ни надае нам найяскравший фактичний матер1ал, пов'язаний ¿з долями жител1в чорнобильсько! зони, насильницьким виселенням !х 1 несанкцюнованим, але наполегливим { масо-вим, поверненням на сво!, забруднеш рад!ащею, все ж таки рщш земль Своя земля, хоча й забруднена, не може бути вщчужена без того, щоб це не завдало непоправно! психолопчно! травми !! мешканцю. Те, що з погляду сучасного способу мислення може сприйматися як недоречною, з огляду на загро-зу для життя та здоров'я, ностальпчно-патрютичною поетикою, в культурному контекст стае суто прагматичним принципом — надто важливим для псих1чного та ф1зичного здоров'я людини е контакт з1 своею землею, дом1вкою, могилами предюв.
В даному випадку мова йде про те, що в Укра!ш чорнобильський дискурс набув тоталь-
них форм, став присутшм повсюдно. Сама ж тема Чорнобильсько! авари под1бно бумерангу то набирае, то втрачае свое! актуальност з на-ближення чи то вщдаленням роковин авари. Вщтак, в останш роки вщбуваеться переважно показове звернення до теми Чорнобилю пред-ставниками з абсолютно р1зних областей гумаштарного знання. Характерно, що пильний штерес до теми ще! трагеди з боку сучасно! культури мае прагматичний характер, а штенсивне зростання природничо-наукового знання дозволило !й вторгатися в колишш заборонен! зони людського буття.
В свою чергу, сучасна л!берал!защя гуман!тарного знання, спровокованого постмодершстським релятив!змом, дае можливють р!зних безв!дпов!дальних !нтерпретац!й ц!е! трагеди. Цей процес, сти-мульований невгамовною тягою людини до всього «табуйованого», «забороненого», «в!дчуженого», породжуе своерщний «танатолог!чний лайфхак!нг» навколо «чорнобильсько! ситуаци», котрий
проявляеться не в тому, що людина втручаеться в сферу екологи, але в тому як вона це робить — тут мова вже йде про еколопю культури всього людства.
Чорнобильська «зона вщчуження» стала великою науковою та еколопчною проблемою !, в той же час, вона е великим ! складним госпо-дарчим мехашзмом, який розвиваеться [12, с.201]. Ця «зона» мае свое власне культурно-туристичне !снування, п!дкреслюючи сво!м фактом, що для Укра!ни Чорнобильська авар!я стала символ!чним культурно-!сторичним тавром, травматичною спадщиною минулого та темою пол!тичних спекуляц!й.
В ментальному сенс! правом!рно визначати влив Чорнобилю ! на само!дентиф!кац!ю укра!нщв в настдок психолог!чно! залежност! в!д факту авар!! на державному тл1, в насл!док отриманого !нфо-шоку в!д !нформац!йного свавшля к!нця ХХ стол!ття та невизначеносп реал!стичного р!вня шк!дливост! насл!дк!в авар!!, в наслщок й дос! присутнього пашчного
ефекту «радюфобп» в свщомосп наших грома-дян. Тим бшьше, стд зауважити, що осмислен-ня наявносп «зони вщчуження» як туристично-го об'екту на укра!нських теренах стае одним Í3 характерних шструменпв в1ктим1зацИ та кон-струювання уявлень суспшьства про Чорно-бильську аварда вже на м1жнародному р1вн1.
Як саме пострадянська криза в укра!нськш культур1 змогла вщповюти на постчорнобиль-ський виклик багато в чому залежало вщ м1ри вжитого морально-естетичного потенщалу укра!нсько! етнософп. Нажаль, в межах украшютичних дослщжень Чорнобильська трагед1я як моральна проблема з уаею своею культуролопчною визначешстю дотепер ставиться поза меж фшософських м1ркувань. Проте, моральна ф1лософ1я Чорнобилю, страх перед рад1ац1ею, передуем, виявився в шдсвщомост — в шдсвщомосп суспшьства, шдсвщомост культури, шдсвщомосп громадя-нина Укра!ни. Отже, зазначимо, що в сшвзвучност з сучасною тенденщею звертання до позицш теори «ново! ютори», Чорнобильська трагед1я входить до «пам'яттевого дискурсу» укра!нсько! ютори та набувае рис «культурно! травми» укра!нсько! культури.
Завдяки зусиллям багатьох вщомих дослщниюв, таких як Морю Хальбвакс, Поль Ркер, Ян i Алейда Ассман, П'ер Нора, Герман Люббе, Джеффрi Олик, Джеффрi Александер вже в кшщ ХХ столiття стають актуальними культурфшософсью дослiдження пам'ятi: культурно!, колективно! та юторично!. Пiднятi ними проблеми сшввщношення пам'ятi та iсторi!, а також введет ними концепти «колективно! пам'ятЬ», «мiсць пам'ятi», «свiдчення», «музеефiкацi!» i «культурно! травми» довели свою наукову птдшсть й стали стимулом для подальшого розвитку подiбних тенденцiй дослщжень в рамках гуманiтарних дисциплiн [9, с.78].
Згiдно тенденцiй актуалiзацi! «пам'яттевого дискурсу» в Укра!ш, сьогоденним культурфшософським рiшенням проблеми Чорнобильсько! трагеди як правило
вщбуваеться завдяки звернення до досвщу захiдно! культури. Саме в нш наприкiнцi 1980-х рокiв на стику рiзних мiждисциплiнарних дослiджень з'являеться культур-iсторична концепцiя П'ера Нора «мюць пам'ятi», котра стала майже фундаментальною парадигмою чорнобильських студш. Явище, котре П'ер Нора називае «всесв^шм трiумфом пам'ятi» або навiть «меморiально! епохою» е дiйсно гло-бальним i потужним, впливаючи на практично вс сфери суспiльного життя [8]. Проте, з причини жорстких спроб монополiзацi! наукового знання про Чорнобиль в Укра!ш, вiтчизняна наука знайшла точки дотику у сприйняттi ще! аварп та укра!нсько! культур-фiлософi! далеко не вщразу. Ось чому в межах укра!нських терен сприйняття Чорнобильсько! «зони» як культурного елементу та «мюця пам'ятЬ» е актуальною вiхою наукових пошукiв i ниш.
З цих позицш Чорнобильську аварда можна анонсувати як науково-техшчну револющю, що змiнила життя сучасно! епохи, а також як «но-ву» картину свiту, створену усвiдомленням щей кризи в природi i суспшьсга, що стала вiдправним моментом маргинатзацп укра!нсько! культури та формуваннi нацюнально! пам'ятi в цiлому. На нашу думку, слщуючи згiдно саме тако! структурно! логiки стало можливим пояснити виникнення спожи-вацького iнтересу св^ово! громадськостi до факту Чорнобильсько! аварп та iде! !! соцiально-iсторичного травматизму для кра!н Свропи та пострадянського простору.
Велика кшькють iнтерпретацiй
Чорнобильсько! трагеди дозволяе охарактери-зувати цю аварiю як «культурний ренесанс ХХ столотя». Навiть у наш час укра!нський етнос переживае посилення постчорнобильсько! трансформаци суспiльно! свщомосп, однак «стиль» пострадянського фiлософствування ще не втрачено (!), де «плюралiзм» рiзних напрямкiв переосмислення вочевидь свщчить не про творче рiзноманiття шкультуративних процесiв, а про виродження самого прагнення до iсторично! iстини та еколопчно-етично!
правди. Так, морально-фальсифшована «чорно-бильська ситуащя» не могла не вщбитися на загальному морально-негативному сташ нашо-го народу - у багатьох людей катастрофа на ЧАЕС викликала своерщний стан «шфо-шоку», який спровокував в !хнш «картиш св1ту» всю-дисущу загрозу вщ розвитку технологш. Саме тому бшьшють людей в Сврош, як усвщомлено пережили вибух реактора, до сих тр пам'ятають, чим вони займалися в т дш, коли стало вщомо про катастрофу [6, с.132].
Чорнобильська авар1я та вщкрита нею сила впливу рад1аци створили найбшьш радикаль-ний прецедент трагедп людського юнування. Сама словосполука «Чорнобильська трагед1я» стала номшальною, аксюлопчним висловлю-ванням, в якому вщобразилось глибинне пере-живання людиною свое! кшщвки. 1сторичний факт Чорнобильсько! авари позначив не лише обмеженють техшчного прогресу, але й обмеженють державно! влади в питаннях за-хисту населення вщ техногенних катактзм1в. Для комушстичного СРСР чорнобильський шцидент став «антрополопчним шоком суспшьства ризику» [1, с.155], науковим та шформацшним свавшлям, еколопчною катастрофою та пашчною недов1рою народу, радюфоб1ею 1 символ1чною перемогою США у «холоднш вшш» та, зрештою, розпадом самого «союзу». Так авар1я на ЧАЕС поступово ставала домшантним чинниюв у формуванш нового вже постчорнобильського 1 водночас постра-дянського суспшьства. Популярним вуличним лозунгом того часу стае: «Хай живе КПРС на Чорнобильськш АЕС!». Характерно, що прихо-вана «чорнобильська пашка» не пройшла у населення 1 пониш [11, с.501]!
Зпдно позици британського юторика Дункана Белла, колективна пам'ять займае винят-кове мюце в шдтримщ групово! щентичност1, яка неодмшно вимагае загального розумшня ютори та !! значення для конструювання наратив1в, що вибудовують зв'язки м1ж мину-лим, тепершшм { майбутшм. Таю «спшьш акти пам'ят е малопом1тними, вт1м потужними
мехашзмами генерування { тдтримки сощально! солщарносп» [8].
Пюля травми, нанесено! фактом { наслщками авари на ЧАЕС в перюд переходу до пострадянського суспшьства в кшщ 90-х роюв на тл1 р1зкого попршення життя населення укра!нськими пол1тиками була обрана стратепя радикального оновлення
«нащонально! пам'ятЬ> в проектах мемор1зацп подш минулого. На думку бшорусько! дослщнищ Тетяни Касперсью, в уявленнях про Чорнобиль й дос присутнш страх руйнування як сощального 1 пол1тичного тла, так { еколопчного буття народу. В цих уявленнях формуються проблеми минулих, нишшшх 1 майбутшх чаав, а сама катастрофа сприймаеться як неконтрольована агрешя, не-видимий ворог [7, с.18].
Культура е специф1чним ушверсальним адаптивним мехашзмом людського суспшьства до юторичних часових рамок. Вона е засобом людсько! адаптаци до природних умов, а також до сощальних настдюв, що випливають з про-гресуючого освоення видом цього середовища [3, с.31.].
Загалом дослщники наголошують, що саме сфера культурних змш вважаеться найбшьш травмогенною, де травмуюча ситуащя руйнуе «культурну тканину суспшьства» 1, як ус фе-номени культури, волод1е найсильшшою шерщею, продовжуе юнувати довше, шж шш1 види травм, шод1 поколшнями збер1гаючись в колективнш пам'ят та час вщ часу проявляючи себе. В такому контексп, слщ зробити акцент на тому, що культурна травма Чорнобилю, в свою чергу, породила посттравматичш фено-мени «втрати» та «жертви», яю виявили себе у вигляд1 аксюлопчних рефлексш на змши у сощальнш щентичност громадян Укра!ни, сощальне подолання яких криеться лише у оволодшш колективним копингом.
Сьогодш в дискурс «культурно! травми» включено кшька способ1в тлумачення поняття «травми». Базисом цих позицш служать роботи дослщниюв культурно! пам'ят1, судження про
пpиpoдy якoï oбepтaютьcя нaвкoлo пpoблeм гeнeзиcy cyчacнoï кyльтypи, вибyдyвaнoï нa piзниx «пocттpaвмaтичниx cимптoмax». У го-cтpaдянcький диcкypc пoняття «тpaвми» бyлo ввeдeнo Пeтpoм Штoмпкoю i бyлo poзpoблeнo ним як гонятся coцioлoгiчнe тa poзyмieтьcя як «parn нa ткaнинi кyльтypи». «Тpaвмy» вш poзкpивae як cтaн нaпpyги, пoв'язaний iз coцiaльними змiнaми, пepeжитими ^угою a6o цiлим cycпiльcтвoм тpaвмaтичниx годш [13, c.8].
Нacaмпepeд, дocлiдники тeopiï «кyльтypнoï тpaвми» yтoчнюють, щo тpaвмa нaнocитьcя швидкими, мacштaбними змiнaми, яю пpизвo-дять дo нeгaтивниx диcфyнкцioнaльниx нacлiдкiв y cycпiльcтвi. Тaкi шо^цки мoжyть бути peзyльтaтoм як внyтpiшнix тaк i зoвнiшнix впливiв. Тpaвмa пocтae як глoбaльнa дeзaдaптaцiя cycпiльcтвa дo змiнeниx yмoв icнyвaння, a мexaнiзм пoдoлaння цieï дeзaдaптaцiï пepeдбaчae пpипинeння дiï тpaв-мyючиx фaктopiв. Зoкpeмa, чим бiльший poз-p™ мiж звичaйним i змiнeним cepeдoвищeм, тим вищий cтyпiнь «кyльтypнoгo шoкy». Bпливae нa icтopичнy тpaвмy тaкoж oбcяг змiн, якi виpaжae ^roa iдeнтичнocтi, в цeнтpi якoï нaявний пeвний мiфooбpaзний диcкypc [2, c.67]. Цe кoлeктивний фeнoмeн, кoтpий гош^юе тpaвмy cepeд члeнiв пeвнoï ^льготи, якi пoдiляють цeй фaкт, щo нaклaдae зoбoв'язaння нa ïx ди. Тaким чинoм, нaйвaжливiшими craa-дoвими icтopичнoï тpaвми е nocmmpaeMammna aдaптaцiя cycnrnbcmea [4, c.45].
Рyйнyвaння pearcropa 4-гo eнepгoблoкy нa Чopнoбильcькiй aтoмнiй eлeктpocтaнцiï 26 квiтня 1986 po^, щo викликaлo paдiaцiйнe зa-paжeння знaчниx тepитopiй, зpoбилo icтoтний вплив нa кpaïни пocтpaдянcькoï Cxiднoï €вpoпи. Пpoтягoм бaгaтьox poкiв щoдo чopнoбильcькoï «зoни вiдчyжeння» i roCTpa^ дaлиx тepитopiй пpoвoдилacь «пoлiтикa лoяльнocтi», peзyльтaтoм чoгo cтaлa вiднocнa cтaбiлiзaцiя пocтчopнoбильcькoï cитyaцiï i чiткe впpoвaджeння кoмплeкcy «жepтви Чopнoбиля» y пoтepпiлoгo нaceлeння Укpaïни тa Бiлopyci.
Зoкpeмa, фaкт пpoживaння в yмoвax paдioaктивнoгo зaбpyднeння тa бaгaтopiчний cтpec caмi coбoю викликaли гочуття пcиxoлoгiчнoгo диcкoмфopтy i пcиxoлoгiчнoгo нeблaгoпoлyччя нaceлeння, щo вплинyлo нa тeмпи peaбiлiтaцiï тa poзвиткy peгioнy.
У тaкoмy ceнci, oчeвидним cтae тe, щo зaв-дяки нaдлишкy тpaвмyючиx cпoгaдiв пpo чopнoбильcькi пoдiï в yкpaïнcькiй peтpocпeктивi — минyлe виштoвxye мaйбyтнe. Пoдiбнa aкцeнтaцiя yвaги дo нeгaтивниx cтopiн влacнoï icтopiï лишe зaйвий paз пiдкpecлюe «cкyтicть», вштимнють тa нeгoтoвнicть дo гiднoгo вибopy влacниx aльтepнaтив yкpaïнcьким нapoдoм. Bi^ax, в pycлi cyчacнoï «лaвини icTOpiï», мoжнa aнoнcyвaти icтopичний фaкт aвapiï нa ЧЛЕС як кyльтypнy тpaвмy тa визнaти пpитaмaнний йoмy вплив та фopмy-вaння мaйбyтньoгo yкpaïнcькoï гeнepaцiï.
Новизна роботи
Чopнoбильcькa aвapiя — цe тexнiчний iнцидeнт, щo тpaнcфopмyвaвcя y явищe культу-pи тa вплинув нe лишe та дoвкiлля, a й Ra cвiдoмicть людини.
Пepeocмиcлeний oбpaз Чopнoбильcькoï тpaгeдiï вiднaйшoв cвoe яcкpaвe вiдoбpaжeння як y кyльтypнo-миcтeцькoмy пpocтopi, тaк i y ф^тоф^^му диcкypci, пpoдeмoнcтpyвaвши, щo викopиcтaння Чopнoбиля як мeтaфopи е cвiдчeнням, кoтpe кoнcтaтye фaкт aвapiï нa Чopнoбильcькiй ЛЕС в знaчeннi пoтyжнoï чac-тини coцiaльнo-icтopичнoï кyльтypнoï пaм'ятi y^a^^^re нapoдy.
Biдпoвiднo тaкiй пoзицiï, дoмiнaнтнoю o6-cтaвинoю пepeocмиcлeння Чopнoбильcькoï тpaгeдiï е ïï пocтyпoвa тpaнcфopмaцiя шляxoм кyльтypнoï гiпepтeкcтyaлiзaцiï митцями тa дiячaми кyльтypи piзниx кpaïн cвiтy та зaciб впливу нa нaцioнaльнy cвiдoмicть yкpaïнцiв, щo пiдcилюeтьcя eфeктoм <^™oï пaм'ятi» лiквiдaтopiв тa «чopнoбильcькиx бiжeнцiв».
Ocoбливo aктyaльним в кoнтeкcтi 4opro-бильcькoгo лиxa е мoжливicть шго тpaктyвaння кpiзь пpизмy пocтмoдepнicтичниx тeopiй тa
тенденцш сучасного модифiкованого ставлення до власного минулого пострадянською Укра!ною, що переважно полягае у критичному пiдходi до офiцiйно! iсторi! того часу та вщродження площин !! «репресовано! iсторi!».
Вiдтак, iснуе очевидна необхщшсть дослiдження проблем сприйняття укра!нським етносом постчорнобильського простору i чорнобильсько! «зони вiдчуження» як зразка «мiсця пам'ятЬ» i психо-культурно! адаптацi! укра!нцiв до факту Чорнобильсько! трагеди, зокрема процесу шкультураци та процесу фор-мування нацюнально! iдентичностi.
Проте, незважаючи на численнють та багато вимiрнiсть негативних соцiальних явищ, по-роджених наслщками аварi!, дана тематика не зумша повноцiнно увiйти до поля наукового пошуку укра!нiстiв.
Таким чином, новизна роботи випливае з постановки та виршення проблеми експлiкацi! фiлософських i культуролопчних пiдстав сучасного рiвня осмислення Чорнобильсько! трагеди, як шновацшш шдстави дослiдження.
Висновки
Аварiя на Чорнобильськш АЕС номiнально затвердилась як найбшьший техногенний та екологiчний катаклiзм ХХ-го столотя, що мав унiкальну специфшу — радiацiйнiсть, котра ла-бшьно й манiакально популяризувалась ЗМ1. Цей факт значною мiрою слугував утворенню особливо! делокалiзацi! меж сприйняття роз-повсюдження думки про негативнi впливи наслщюв аварi! згiдно тако! шовацшност !! специфiки.
Культура е фактором, що пояснюе юнування будь-яких сощально-юторичних явищ. На думку прихильниюв концепцi! «ново! iсторi!» та дослщниюв теорi! «культурних травм», iсторичний дискурс, в тому чи^ укра!нський, який орiентуеться на травматичне минуле, не-минуче вiдсилае нас до проблем культурно! пам'ять В суголоссi набуття Укра!ною незалежностi, Чорнобильська аварiя та утворе-на нею «зона вщчудження» нинi перебувають
на етапi свое! повторно! юторизаци, про що свщчить набуття ними нових коммеморативних розумшь, поступове введення до кола шкультуративних процесiв самоусвiдомлення та iдентифiкацi! укра!нсько! нацi!, !х станов-лення як ключових елеменпв нацiонально! пам'ятi укра!нщв.
Найбiльш коректною концепцiею, крiзь призму яко! е доцiльним розглядати феномен чорнобильсько! «зони вщчуження», стае концепщя «мiсць пам'ятi» П'ера Нора, адже саме в контекстi модерних тенденцш повер-нення укра!нсько! нацi! до щаблiв вiдродження свое! колективно! пам'яп, тема меморалiзацi! превалюе !! складовим елементом на тлi «живо! пам'ятЬ» укра!нцiв.
Важливим е те, що в процеш свого переос-мислення Чорнобильська аварiя та «зона вщчуження» набули власних категорiальних семiотичних i аксеологiчних означень. Рефлек-торна трансформащя !х дослiдження до сфери фшософського наративу значно розширило межi можливих iнтерпретацiй чорнобильського питання та вщкрило безлiч можливостей для нових розширень чорнобильського
семiопростору.
Сьогоденне сприйняття авари на ЧАЕС та !! наслiдкiв глибоко просякнуте насадженим психолопчним «комплексом жертви» та радiофобiею, котрi були спровокованими свавiллям у ЗМ1 та не компетенцiею науковщв у питаннi лiквiдацi! наслiдкiв авари. Разом з тим, психолопзащя наслщюв радiоактивного забруднення 30-км «зони вщчуження» сформу-вали певний комунiкативно-iдентифiкацiйний бар'ер самовизначення укра!нсько! нацi! як «носiя» на своему тлi ЧАЕС. Щ обставини свiдчать про культурно-соцiальну готовшсть визнання факту аварi! на ЧАЕС як «культурно! травми» укра!нсько! юторп, а також про необхiднiсть поступового впровадження травматично-морального компоненту виховання вiдповiдальностi людини за сво! дiяння до сис-теми ментально! психологи укра!нського соцiуму.
Таким чином, слiд визнати юторичний факт aBapii' на ЧАЕС у культурно-фшософськш ретроспективi постчорнобильського дискурсу, який у межах украшського простору став культурною травмою, а сама чорнобильська «зона
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Beck U. The Anthropological Shock: Chernobyl and the Counters of the Risk Society // Berkeley Journal of Sociology. - Vol. 32. - 1987. -P.153-165.
2. Аарелайд-Тарт А. Теория культурной травмы: Опыт Эстонии // Социологические исследования. - 2004. - № 10. - с.63-71.
3. Арутюнов с.А. Этнографическая наука и изучение культурной динамики // Исследования по общей этнографии. - М., 1979. - с.31.
4. Асташов А.Б. Историческая травма в социально-политических проектах // Будущее нашего прошлого: мат. науч. конф. Москва, 1516 июня 2011 г. / отв. ред. А.П. Логунов; Рос. гос. гуманит. ун-т, Фак-т истории, политологии и права, Каф. истории и теории ист. науки. - М., 2011. - с.44-55.
5. Гидденс Э. Социология. - М.: Эдиториал УРСС, 1999 - 704 с.
6. Зам, Астрид. Чернобыльская катастрофа в контексте европейской культуры памяти // Перекрёстки. Журнал исследования восточноевропейского Пограничья. -2010. - № 1-2. - с.131-147.
Я. А. ЯКОВЛЕВА1
Антрополопчш вимри фшософських дослщжень, 2014, вип. 6.
вщчуження» набула ознак «мюця пам'ятЬ» та ознаменувалася введенням певних семютично-травматичних аспекпв у процес формування нацюнально! пам'ять
7. Касперкси Т. Чернобыль: коллективные представления и стиль жизни // Палитычная сфера. - №8. - 2007. - с. 18-24.
8. Кюь, О. Колективна пам'ять та вторична травма: теоретичш рефлекси на тл1 ж1ночих спогад1в про Голодомор // Укра!на модерна: М1жнародний штелектуальний часопис. -2013. - http://tipidor.ru/md/216-216
9. Культура юторично! пам'ятi: европейський та укра!нський досвiд / Ш24 [Ю. Шаповал, Л.Нагорна, О.Бойко та ш.]; за загальною редакцiею Ю.Шаповала. - Ки!в: 1П1ЕНД, 2013. - 600 с.
10. Поздняков В.М. Синергетичне осмислення украшства як етносощально! спiльноти// Вiсник Кшвського нацiонального ушверситету iменi Тараса Шевченка. - 2013.
- с.42 -45.
11. Почепцов, Г.Г. Теория коммуникации. - М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер» - 2001. - с.656.
12. Чорнобильська зона вщчуження - явище сучасностi / Н. Барановська // 1сторико-географiчнi дослiдження в Украiнi : Зб. наук. пр. - 2004. - Вип. 7. - с. 186-210.
13. Штомпка П. Социальное изменение как травма // Социологические исследования. - 2001.
- № 1. - с.6-10.
1Львовский национальный университет имени Ивана Франка (Львов), эл. почта slavkoyakovleva@gmail.com, ORCID 00000001-8923-1988
ЧЕРНОБЫЛЬСКАЯ ТРАГЕДИЯ КАК «КУЛЬТУРНАЯ ТРАВМА» УКРАИНЫ
Статья посвящена анализу теоретических подходов к исследованию последствий Чернобыльской трагедии в контексте культурологических поисков современности в перспективе "мемориальной парадигмы". Целью работы стало доказательство концепта восприятия Чернобыльской аварии и «зоны отчуждения» как «культурной травмы» и «места памяти» на фоне украинской национальной истории. Это было достигнуто благодаря методам анализа и синтеза идей «новой истории» и принципов «вживление» чернобыльского дискурса к процессу инкультурации современной украинской культуры. Научная новизна. Актуализация интереса к историческому прошлому, популяризация обращения к модифицированным концепций историза-циии и феномена коллективной памяти способствовали более широкому обсуждению влияния «чернобыль© Яковлева Я. О., 2014
ской ситуации» на самоидентификацию постсоветского региона, выделению влияния факта аварии на формирование общественного сознания и затем репрезентации политического прошлого, формированию взаимосвязи между этнической памятью и «травматической» наследием коммунистической эпохи. Исчезновение «советского блока» придало новый импульс интереса исследователям постчернобыльского инфо-шока как массового феномена радиофобии, утвердив правомерность констатации переосмысления аварии на ЧА-ЭС как «культурной травмы» украинской истории. Очевидно, именно взаимосвязь философского и исторического знания в вопросах понимания сущности Чернобыльской аварии стала приоритетной для процесса образования уникального семиотической-ментального «чернобыльского пространства», от недавно открытого для социально-философских интерпретации, что само по себе порождает возможность «чернобыльского дискурса». Кроме того, проблематика исследования обусловлена современными задачами национального возрождения Украины, которое предусматривает философское осмысление истории; кризисом континуума-льного сосуществования Украины по чернобыльской «зоной отчуждения» как имиджевым «местом памяти»; уникальностью историко-культурного опыта полученного украинским народом в результате аварии на Чернобыльской АЭС. Вывод. Автором был осуществлен обзор концепций «мест памяти», «коммеморации» и «культурной травмы»; были выдвинуты предположения возможности дальнейших исследований Чернобыльской аварии и «зоны отчуждения» как отдельного культурносоциального явления украинской культуры
Ключевые слова: Чернобыльская авария, коммеморализация, место памяти, инфо-шок, коллективная память, идентичность, культурная травма.
YA. O. YAKOVLIEVA1
1Lviv National University of Ivan Franko (Lviv), e-mail slavkoyakovleva@gmail.com, ORCID 00000001-8923-1988
THE CHERNOBYL ACCIDENT AS A CULTURAL TRAUMA OF UKRAINIAN SPACE
The article analyzes theoretical approaches to the study of the consequences of the Chernobyl tragedy in the context of cultural searches of modernity in the prospect of "memorial paradigm." The purpose is to bring the concept of perception of the Chernobyl accident and the "exclusion zone" as "cultural trauma" and "places of memory" in the background of Ukrainian national history. It was achieved by applying the methods of analysis and synthesis of the ideas of the "new history" and principles of "implantation" Chernobyl discourse in the process of inculturation of modern Ukrainian culture. Scientific novelty. The growing interest in the historical past, promoting access the modified concepts historicizing and collective memory phenomenon contributed to a broader discussion of the impact of "Chernobyl situation" in the post-Soviet identity in the region, the impact of the release of the fact of the accident on the formation of social consciousness and thus the political representation of the past, forming interactions' communication between ethnic memory and "traumatic" legacy of the communist era. The disappearr-ance of the "Soviet bloc" has given new impetus to the interest of researchers the Postchernobyl info shock as a mass phenomenon radiophobia that approved the legality of a finding rethinking the Chernobyl accident as "cultural trauma" of Ukrainian history. Obviously, it is the relationship of philosophical and historical knowledge in matters of understanding of the Chernobyl accident was a priority for the process of the formation of a unique semiotically-mental "Chernobyl space" of recently opened for socio-philosophical interpretation, which in itself raises the possibility of "Chernobyl discourse." In addition, problems caused by modern research tasks of national revival Ukraine, which provides the philosophical understanding of history; Ukraine crisis continual coexistence of Chernobyl "exclusion zone" as an image "place of memory"; unique historical and cultural experience gained Ukrainian people as a result of the Chernobyl accident. 52The author made an overview of concepts "places of memory", "commemoralization" and "cultural trauma"; have suggested the possibility of further studies of the Chernobyl accident and the "exclusion zone" as a separate phenomenon socia-cultural Ukrainian culture.
Key words: The Chernobyl accident, commemoralization, info-shock, cultural trauma, "a place of memory", collective memory, identity, cultural trauma.
REFERENCES
1. Beck U. The Anthropological Shock: Chernobyl and the Counters of the Risk Society // Berkeley Journal of Sociology. - Vol. 32. - 1987. - P.153-165.
2. Aarelayd-Tart A. Teoriya kulturnoy travmy: Opyt Estonii // Sotsyolohycheskye isledovaniya. - 2004. - № 10. -s.63-71.
3. Arutyunov S.A. Etnografycheskaya Nauka i Izuchenie kulturnoy dynamiki // Isledovaniya po Obshchey etnografyy. - M., 1979. - p.31.
4. Astashova A.B. Istoricheskaya travma v social'no-politicheskih proektah// Budushchee nashego proshlogo: Math. scientific. Conf. Moscow, June 15-16, 2011 g / Ed. ed. A.P. Logunov; Ros. state. humanyt. University, Faculty of history, and polytology rights, dep. history and theory ist. science. - M., 2011. - s.44-55.
5. E. Giddens Sociologiya. - M .: Edytoryal URSS, 1999 - 704 p
6. Zam, Astryd. Chernobyl'skaya katastrofa v kontexte kulturnoy evropeyskoy pamiatki// Perekrestky. The Journal Isledovaniya vostochnoevropeyskogo Pohranychya. -2010. - № 1-2. - S.131-147.
7. T. Kasperksy Chernobyl: kollektyvnye predstavleniya I stil' zhizni // Palitychnaya sfera. - №8. - 2007. - s.18-24.
8. Kis, A. Kolectivna pamiat'i istorichna travma teoretychni reflecsii na tli zhinochyh spohadiv pro Holodomor Ukraiina moderna // The International intellectual Journal. - 2013. - http://tipidor.ru/md/216-216
9. Kultura Istorychnoii Pamjati: Evropeiskyi ta Ukraiins'kyi dosvid/ SH24 [J. Shapoval L.Nahorna, O.Boyko, etc.]; under the general editorship Shapoval. - Kyiv: IPIEND, 2013. - 600 c.
10. Pozdnyakov VM Synergetychne osmyslennia Ukraiinstva jak ethno-social'noii spil'noty //The newspaper of Kyiv National University of Taras Shevchenko. - 2013. - s.42-45.
11. Pocheptsov, G.G. Theoriya komunikacii. - M .: "Refl-book" K .: "Vakler" - 2001 - s.656.
12. Chernobyl'ska Zona Vidchudzhennya - javishche suchasnosty/ A.N. Baranovska // Historical and Geographic Research in Ukraine: Coll. Science. pr. - 2004 - Vol. 7. - s.186-210.
13. P. Sztompka Sotsyalnoe izmenenie jak travma // Sociology studies. - 2001. - № 1. - s.6-10.
HagiMmna go pegKonerii' 19.10.2014 npHHHaTa go gpyKy 28.11.2014
