CC BY
32
22. Поварнщин В.О. Лiси Украшського Полiсся. - К.: АН УРСР, 1959. - 207 с.
23. Почвы УССР/ Н.Б. Вернандер, М.М. Годлин, Г.И. Самбур и др. - К.: Госсельхозиз-дат УССР, 1951. - 932 с.
24. Природа ЛьвiвськоТ обласп/ За ред. К.1. Геренчука. - Львiв: Вид-во Львiв. ун-ту, 1972. - 151 с.
25. Природа РiвненськоТ облает/ За ред. К.1. Геренчука. - Львiв: Вища шк., 1976. -
156 с.
26. Природа ТернопшьськоТ областi/ За ред. К.1. Геренчука. - Львiв: Вища шк., 1979. -
167 с.
27. Природа Хмельницкой области/ Под ред. К.И. Геренчука. - Львов: Вища шк. Изд-во при Львов. ун-те, 1980. - 152 с.
28. Рогович А.С. Обозрение семенных и высших споровых растений, входящих в состав флоры губерний Киевского учебного округа: Волынской, Подольской, Киевской, Черниговской и Полтавской// [Киевские] Универ. известия, 1869. - С. 308.
29. Слободян М.П. Матерiали до вивчення природного поширення ялини европейсько'1 на Украшському Полюа// Укр. ботан. журн. - 1962, т. XIX, № 4. - С. 79-82.
30. Харкевич С.С. О некоторых флористических находках в пределах Украинской ССР. - Ботан. журн. - 1952, т. IX, № 2. - С. 25-34.
31. Цысь П.М. Схема геоморфологического районирования западных областей Украинской ССР// Наук. зап. Львiв. держ. ун-ту iм. 1вана Франка. Геогр. зб. - 1951, вип. 1, т. 18. -С.11-62.
32. Шмальгаузен И.Ф. Флора юго-западной России, т.е. губерний: Киевской, Волынской, Подольской, Полтавской, Черниговской и смежных местностей. Руководство для определения семенных и высших споровых растений. - К., 1886. - 783 с.
33. Borussiewiсz А. Кгату §ео§гайс2пе Wolynia Кос2шк Wo^ynski. - Т. VIII Яо^пе. -1939. - Б. 1-25.
УДК 502.3 630*187 Ст наук. ствроб. Л.М. Петрова, канд. с.-г. наук -
НЛТУ Украти, м. Львiв; С.В. Петров, радник голови президи Львiвськоi обл. ради Укратського товариства охорони природи; директор 1.М. Пацура, канд. с.-г. наук - Ботамчний сад
НЛТУ Украти, м. Львiв
БЮРВНОМАШТТЯ Л1С1В: СТРУКТУРН1 ПАРАМЕТРИ ОЦ1НКИ ТА МОН1ТОРИНГ
Мiжнародна практика ощнки стану та мошторингу екосистемного pi3HOMarnTra лiсiв передбачае застосування iндикаторiв, яю повинш вщповщати певним критерь ям. Цим критерiям, на нашу думку, цшком вщповщають за змютом окремi тради-цшш показники ведення люового господарства Украши. Коротко охарактеризовано окремi з них з еколого-бюлопчних позицш.
Senior research officer L.M. Petrova -NUFWTof Ukraine, L'viv;
S.V. Petrov - Ukrainian society for nature protection; directory I.M. Patsura - NUFWT of Ukraine, L'viv
Biodiversity of the forests: structural parameters of evaluation and monitoring
International practice of estimation of variety of forest ecosystems and the monitoring supposes the use of indicators which must correspond to certain criteria. To our opinion, the separate traditional indexes of forestry of Ukraine correspond to them. Offered them short description from the ecological and biological positions.
Тема мошторингу й iндикаторiв стану бiорiзноманiття розглядаеться в рамках бшьшосл тематичних областей Конвенци з бiологiчного рiзноманiття (КБР): бiорiзноманiття гiрських екосистем, райони, що охороняються, бюло-гiчне рiзноманiття морiв, прибережних райошв, внутрiшнiх водних екосистем, посушливих i субгумiдних земель, лiсiв, островiв та iн. Оскiльки це пи-тання стосуеться всiх екосистем планети, воно належить до так званих "нас-крiзних питань" [25]. Це свщчить про важливiсть його вивчення i врахування при шщшванш дiяльностi щодо збереження i використання бiорiзноманiття. Зокрема, використання iндикаторiв визнано важливим iнструментом здiйснення монiторингу компоненпв бiорiзноманiття [12].
Спецiальними рiшеннями конференцш бокiв Конвенци з бiологiчного рiзноманiття визначено, що iндикатори тестування стану компоненпв бюло-гiчного рiзноманiття - яюст й кiлькiснi характеристики бюти - повиннi доз-воляти ощнювати 11 стан, ступiнь навантажень з боку господарсько! дiяльнос-тi, надавати можливють порiвняльного аналiзу й ощнки тенденцiй, що стосу-ються протяжност бiомiв, екосистем i мiсць оселень, динамши рясностi й розподiлу окремих видiв, змiн у статусi видiв, яким загрожуе зникнення то-що, а також приймати правильнi полггичш та управлiнськi рiшення [12, 13, 21, 25 та ш.].
Вибiр системи iндикаторiв стану бiорiзноманiття лiсiв передбачае 1х вiдповiднiсть певним критерiям [17, 18, 23, 33 та ш.]. Вони повиннi бути на-уково-обгрунтованими, в т.ч. iнтерпретованими з еколого-бюлопчних пози-цiй; забезпечувати фактичну (кшьюсну i якiсну) достовiрну шформащю; при-датними для довготривалих, перюдичних спостережень (монiторингу); грун-туватися на нащональних традицiях лiсокористування i бути доступними для агрегацп на багатонащональному рiвнi. Застосування цих iндикаторiв повинно здшснюватися на екосистемних засадах [32, 38, 41 та ш.].
Процес оцiнки наявного бiорiзноманiття та його динамжи передбачае вiдповiдь на ключовi питання: скiльки й яких екосистем нашчуеться в межах територи дослiдження, яке таксономiчне рiзноманiття притаманне окремим типам екосистем, як просторовi змiни вiдбулися в часi i яких саме екосистем тощо. Отримання статистично достовiрноl шформаци, придатно! для вщпо-вiдного аналiзу, потребуе багаторазово! фшсаци конкретних показникiв, зокрема, границь та площ лiсових екосистем [8, 36].
Конвенщею з бiорiзноманiття (ст. 2) визначено, що екосистема - це динамiчний комплекс, який включае угруповання рослин, тварин i мжроорга-нiзмiв, а також середовище 1х iснування, який взаемодiе як цшсна функщ-ональна одиниця [24]. Сучасне теоретичне розумшня обсягу поняття екосис-теми як позарангово! категори [4] жодним чином не виключае потреби видь лення в природi (тобто розмежування) окремих елементарних екосистем та 1х тишзаци для практики дослщження, охорони, збереження й використання бь орiзноманiття.
Як окремий випадок, або як один з видiв елементарних екосистем, яю мають територiальну прив'язку, при дослiдженнях еколого-бiологiчного спря-мування часто розглядаеться поняття бiогеоценозiв [27]. Теоретично обгрун-
товаш засади видшення в HaTypi та тишзаци люових бiогеоценозiв (бюцено-3iB, приурочених до певних тишв середовища, або люових екосистем), покла-денi в основу вггчизняно1 екологiчноï клaсифiкaцiï тишв лiсy [16].
В Укpaïнi традицшне лiсокоpистyвaння застосовуе екосистемний шд-хщ, починаючи вiд iнвентapизaцiйних дослiджень бiоpiзномaнiття (= матерь али облiкy люового фонду), певних aнaлiтичних узагальнень (= державний люовий кадастр) i закшчуючи прийняттям yпpaвлiнських piшень щодо невис-нажливого використання лiсових pесypсiв. Невщ'емним складником ще1* дь яльностi е залучення випробуваних практикою, статистично достовipних кiлькiсних та якiсних пapaметpiв (показниюв) лiсових екосистем, якi можуть бути вимipянi або описaнi [16, 31 та ш.], що вiдповiдaе вимогам мiжнapодних iнiцiaтив до iндикaтоpiв в гaлyзi збереження бiоpiзномaнiття [10, 13, 17, 18, 29, 33, 38 та ш.].
Низщ iндикaтоpiв бiоpiзномaнiття лiсiв, якi застосовуються сторонами Конвенци з бюлопчного piзномaнiття [18 та ш.], цiлком вiдповiдaе за змiстом низка тpaдицiйних покaзникiв ведення люового господарства Укpaïни: за-гальна i вщносна площа земель, зайнятих люом; pозподiл лiсових площ за типами люу (пеpвiснi, втоpиннi, плантацшт); вiдноснa частка лiсiв, що охоро-няються; площi, на яких вщбулося лiсовiдновлення, зaлiснення тощо. Окpемi шдикатори - фpaгментaцiя лiсiв, сyкцесiйний стан люового покриву та iн. - з ними пов'язаш.
Iнтеpпpетaцiя цих показниюв за екосистемним принципом, на нашу думку, дасть змогу проводити ощнку стану та мониторинг екосистемного (структурного) piзномaнiття лiсiв i середовищ iснyвaння лiсових видiв рос-лин в межах окремих екорегюшв (доpiвнюе теpитоpiй з вiдносно одноpiдним кшматом, якi характеризуються певним набором видiв й екологiчних угрупо-вань [35]). Окpемi iндикaтоpи бiоpiзномaнiття лiсiв можна охарактеризувати з еколого-бюлопчних позицш таким чином. Л^ист^тъ mepumopiï ощнюеть-ся за загальною площею лiсiв, або часткою (%) лiсовкpитоï площi вщ загаль-но1' теpитоpiï.
Лiсистiсть територп - це, не що шше, як показник нaявностi (поши-рення) природних мюць iснyвaння лiсових видiв. Вaжливiсть монiтоpингy цього параметру визначаеться такими обставинами. Стшюсть iснyвaння по-пyляцiй видiв в екосистемах i можливють пеpебiгy сyкyпностi екологiчних процеЫв значною мipою залежать вiд pозмipiв (пpотяжностi) екосистем [6, 37 та ш.]. В цiломy визнаеться, що чим менший pозмip лiсовоï територп, тим нижчою е вipогiднiсть юнування в ïï межах всiх тишв мюць оселення, необ-хiдних для виживання вшх лiсових видiв [13].
М1шмальна площа для стiйкого юнування лiсових мaсивiв, якi мiстить весь нaбip потенцiйних ценозоyтвоpювaчiв, визначаеться площею мшмаль-них життездатних попyляцiй видiв-едифiкaтоpiв. Для рослин - це, як мшь мум, мiнiмaльнi pозмipи повночленних демогpaфiчних одиниць деревних ви-дiв, якi е piзними для piзних видiв i залежними вiд умов середовища юнуван-ня [26, 19 та ш.].
РозподЫ лгсових площ територи за класами вжу дае змогу за часткою плошд (%) старовжових (стиглих 1 перестшних) деревосташв, а також молод-няюв (< 40 роюв) в люовому покрив1 ощнити сукцестний стан л1сового пок-риву. Частка лшв р1зного сукцесшного стану безпосередньо пов'язана з еко-системним { видовим р1зномашттям лшв { визначае його р1вень. В процес вщновлювальних сукцесш шсля антропогенних або природних порушень ю-тотно змшюються еколопчш режими тд впливом змши вид1в-едифжатор1в деревного намету. Вщповщно розр1зняеться видове р1зномашття люового покриву на р1зних етапах сукцеси [9, 14 та ш.]. Тому саме сукцесшна моза!ка р1зного масштабу здатна шдтримувати все р1зномашття вид1в рослин, гриб1в, мшрооргашзм1в { тварин, потенцшно здатних юнувати в межах певно! територи. На жаль, ще дос залишаеться вщкритою проблема визначення опти-мальних розм1р1в { просторового компонування лшв р1зних сукцесшних ста-дш в р1зних боташко-географ1чних зонах [8].
Частка старовжових деревостан1в в л1совому покрив1. Рашше люи вважалися "здоровими", якщо вони були вшьними вщ захворювань { шюдни-юв, а також характеризувалися великим приростом [34]. Однак, сьогодш ос-новним показником стану л1су визнаеться довготривала стшюсть люово! еко-системи, а здоровим л1сом е такий, що шдтримуе бюр1зномашття, здатний вщновлюватися, е мюцем юнування диких тварин { виконуе шш1 еколопчш функци, а також збер1гае естетичну щнтсть, стшкий запас деревини та ш-ших ресурс1в л1су [35].
Для старовжових деревосташв характерним е формування вггроваль-но-грунтових комплекЫв та "вшонно! моза!ки", як забезпечують збшьшення р1зномашття мезо- { мжрооселищ для р1зних груп рослин { тварин 1, вщповщ-но, впливають на р1вень видового р1зномашття екосистем [11, 40 та ш.]. По-пуляци деревних вид1в { чагарниюв "кшмаксових" лшв характеризуються повночленними онтогенетичними спектрами, тому в таких л1сах природне вщновлення вщбуваеться безперервно. Ц л1си характеризуються вщносною стшюстю при пожежах, шваз1ях шюдниюв л1су, а також внаслщок р1зних антропогенних порушень (х1м1чному забрудненш тощо). Така стабшзуюча роль люових екосистем визначае р1вень збереженост еколопчних функцш лшв (водоохоронних, грунтозахисних та ш.) в межах окремих територш.
Водночас збшьшення гетерогенносл, яке супроводжуеться фрагмен-тащею може мати не тшьки позитивш, але й негативш наслщки.
Фрагментаця л1сового покриву ощнюеться за середньою площею та числом 1зольованих л1сових масив1в; середньою вщстанню м1ж 1зольованими масивами; сшввщношенням площд л1сових масив1в до !х периметру та ш.
Дроблення цшсних л1сових масив1в на 1зольоваш фрагменти спричи-няе деформаци переб1гу окремих еколопчних процеЫв, втрату низки мюць оселень, руйнування шлях1в м1граци вид1в, призводить до порушення м1же-косистемних зв'язюв та функщонування екосистем, вторгнення швазшних вид1в [13, 35 та ш.]. Так фрагменти можуть виявитися меншими за т1, що забезпечують життездатшсть низки видових популяцш \ генетичний обм1н м1ж ними. Дальшсть масового поширення зачатк1в бшьшост1 вид1в рослин обме-
жена, i можливють природно1' (без втручання людини) пiдтpимки piзномaнiт-тя лiсових видiв обмежена, пеpедyсiм, вiдстaнями мiж люовими масивами. Якщо вони перевищують дальшсть поширення бiльшоï частини зaчaткiв рос-лин, то порушене бiоpiзномaнiття не вщновлюеться в спонтанному pежимi. Лiсовi фрагменти посеpединi знелiснених теpитоpiй можуть слугувати рефу-гiyмaми для багатьох, але не для всiх люових видiв. Необхiдно, однак, заува-жити, що фрагментащя лiсових мaсивiв на теpитоpiях зi значним лiсовим покривом, за умови низького впливу антропогенних фaктоpiв, супрово-джуеться формуванням екотонних комплекЫв, якi, як правило, характеризуются пiдвищеним видовим piзномaнiттям [2, 15, 30, 37, 42].
Розподт niœeux площ mepumopiï за типами depeeocmanie дае змогу встановити сшввщношення моно-, ол^о- та полщомшантних лiсiв. Змiст ш-дикатора вiддзеpкaлюе загальноприйняту позицiю, що неодноpiднiсть видового складу деревного намету забезпечуе бшьше piзномaнiття мiкpо- i мезо-оселищ, а також шдтримуе бiльш високе видове piзномaнiття piзних груп жи-вих оpгaнiзмiв, поpiвняно з монодомшантними угрупованнями [1, 22 та ш.].
Окpемi дослiдження нaвiть показують, що монодомiнaнтнi i часто оль годомшантш угруповання у всiх природних зонах е похщними типами вiд полщомшантних (змiшaних) угруповань [3, 19, 28 та ш.].
Розподт земель л^ового фонду за кameгopiями 3axucnocmi. Дае змогу визначити кшьюсть, площу i частку (%) люових теpитоpiй, що охороняються в межах пpиpодно-зaповiдного фонду територп як вщ загально1', так i вщ ль совкрито1' плошд. Частка лiсових теpитоpiй, що охороняються, визнаеться прь оритетним iндикaтоpом ощнки стану бiоpiзномaнiття лiсiв [5, 13, 39, 41 та ш.], оскiльки саме на зaповiдних теpитоpiях юнуе можливiсть спонтанного пеpебiгy природних еколопчних пpоцесiв.
Однак необхiдно зазначити, що в Укршт внaслiдок специфiки приро-доохоронного законодавства [7] передбачено можливють ведення господар-ства на значнш чaстинi теpитоpiï меpежi об,ектiв природно-заповщного фонду, зокрема pекpеaцiйноï та шшо1* дiяльностi, яка мало сумюна з питаннями збереження бiологiчного piзномaнiття лiсiв. Тому залучення цього шдикато-ра для адекватно1' оцiнки стану збереженост природного бiоpiзномaнiття передбачае врахування лише площ, вилучених з господарського використання: природних заповщниюв, заповщних зон бюсферних зaповiдникiв i нащональ-них природних пapкiв.
Розподт л^ових площ mepиmopiï за типами л^у (типами л^ових eко-cucmeM) [16] дае змогу встановити нaбip i просторове сшввщношення piзних тишв елементарних люових екосистем, що е одшею з нaйвaжливiших характеристик екосистемного piзномaнiття й вiдповiдного бюлопчного piзномaнiт-тя лiсiв. Характер i динамжа цього показника е основою для ощнки статусу i тенденцш еколопчних угруповань в межах екосистем вищих ранпв (мaсивiв, екоpегiонiв тощо), для визначення "шдексу природного катталу" (NCI = кiлькiсть екосистем х якiсть екосистем) тощо [33].
Однiею з нaйвaжливiших переваг застосування люотиполопчного тд-ходу до aнaлiзy бiоpiзномaнiття лiсiв е можливiсть об'ективного, методично
обгрунтованого виявлення, оцшки i монторингу стану р1дтсних або ушкаль-них л^ових екосистем. Коректшсть процедури виявлення таких екосистем залежить вщ ступеня дослiдженостi територп й розумшня обсягу поняття мрiдкiсна екосистема", яка може бути рiдкiсною в межах одте! територп' та типовою для шшо!. Це питання можна вирiшити за об'ективними параметрами (вщносними площами) шляхом вiдповiдного аналiзу лiсового фонду територп, видшено! за природничими ознаками, наприклад, за фiзико-географiч-ним принципом.
Висновки
Ощнка стану (iндикацiя) бiорiзноманiття, а також мониторинг його змiн е передумовою розробки практичних заходiв щодо збереження та вико-ристання.
1ндикатори (параметри) бiорiзноманiття лiсiв повиннi бути науково-обгрунтованими на екосистемних засадах; забезпечувати фактичну (кшьюсну i якiсну) достовiрну iнформацiю; придатними для довготривалих, перюдич-них спостережень (монiторингу); грунтуватися на нацюнальних традицiях ль сокористування; бути доступними для агрегацп на багатонацюнальному рiвнi.
Низка традицiйних показникiв ведення люового господарства Украши за змютом вiдповiдають мiжнародним стандартам стосовно iндикаторiв еко-системного (структурного) рiзноманiття лiсiв i середовищ iснування лiсових видiв рослин, якi застосовують сторони Конвенцп з бiологiчного рiзноманiття.
Л1тература
1. Биогеоценологические исследования в широколиственно-еловых лесах. - М.: Наука, 1971. - 333 с.
2. Бондаренко В.Д. Узлюся: Еколопя, функци та формування. - Львiв: Астериск, 1993. - 64 с.
3. Восточноевропейские широколиственные леса. - М.: Наука, 1994. - 364 с.
4. Голубець М.А. Екосистемолопя. - Львiв: Полл^ 2000. - 316 с.
5. Европейский список критериев и наиболее подходящих количественных индикаторов. Конференция Министров по вопросам сохранения лесов в Европе. Хельсинки. - М.: ВНИИЦлесресурс, 1995. - 19 с.
6. Жизнеспособность популяций. Природоохранный аспект. - М.: Мир, 1989. - 224 с.
7. Закон УкраТни "Про природно-заповщний фонд Украши"// Вщомосп Верховно!' Ради (ВВР). - 1992, № 34. - ст. 502.
8. Заугольнова Л.Б., Ханина Л.Г. Параметры мониторинга биоразнообразия лесов России на федеральном и региональном уровнях// Лесоведение. - 2004, № 3. - С. 3-14.
9. Зырянова О.А., Бугаенко Т.Н., Бугаенко Н.Н. К вопросу изучения видового разнообразия коренных лесов криолитозоны Сибири. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://zhur-nal.ape.relarn.ru/articles/2002.
10. КБР КСУ8: Цели к 2010 г. и Экосистемный Подход. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://www.iucn.org/themes/CEM/documents/newsletters/ 2006/iucn_ecosystems_2006.
11. Коротков В.Н. Новая парадигма в лесной экологии// Биол. науки. - 1991, № 8. -С. 7-20.
12. Конвенция о биологическом разнообразии. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://bogard.isu.ru/cbd.
13. Критерии и индикаторы для сохранения и устойчивого управления умеренных и бореальных лесов. Монреальский процесс. - М.: ВНИИЦлесресурс, 1995. - 25 с.
14. Малиновський А. Сукцесп рослинност в рiчкових долинах Украшських Карпат// Вюник Львiв. ун-ту. Серiя бюлопчна. - 2002, вип. 29. - С. 77-84.
15. Мельник В.1. Рщкюш та зникаючi види рослин рiвнинних люв Украши: Автореф. дис. ... д-ра бюл. наук. - Ялта, 1997. - 32 с.
16. Мигунова Е.С. Лесоводство и естественные науки (боташка, география, почвоведение. - Харьков: Майдан, 2001. - 612 с.
17. Мониторинг и индикаторы биоразнообразия. История вопроса и основные международные документы. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://www.ruschm.ru/files/part/7598
monitoring indicators.doc.
18. Мониторинг и индикаторы: разработка национальных программ мониторинга и индикаторов. UNEP/CBD/SBSTTA/9/10. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://ruschm.org/ konvenciya/resheniya-konferencii-storon/resheniya-vii-konferencii-storon.
19. Оценка и сохранение биоразнообразия лесного покрова в заповедниках европейской России. - М.: Научный мир, 2000. - 196 с.
20. Популяционная организация растительного покрова лесных территорий (на примере широколиственных лесов европейской части СССР)/ Смирнова О.В., Чистякова А.А., По-падюк Р.В. и др. - Пущино: Н1БИ, 1990. - 92 с.
21. Предварительные индикаторы для проведения оценки результатов, достигнутых на пути осуществления цели по сохранению и устойчивому использованию биоразнообразия, намеченной на 2010 год// Решения, принятые седьмым совещанием конференции сторон Конвенции о биологическом разнообразии. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://www. cbd.int/doc/decisions/C0P-07-dec-ru.pdf.
22. Романенко П.О. Груш^ водоросп люв Украшських Карпат: Автореф. дис. ... канд. бюл. наук. - К., 2002.
23. Руководящие принципы представления четвертого национального доклада. Секретариат Конвенции о биологическом разнообразии. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http:// www.biodiv.org/doc/guidelines/nr-04-gd-lns-ru.doc.
24. Руководящие принципы формирования общеевропейской экологической сети. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://www.biodiversity.ru/programs/econet/docs/princeuro/ main.html.
25. Седьмая конференция сторон Конвенции о биологическом разнообразии (Куала-Лумпур, 9-20 и 27 февраля 2004 г.). [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://www.biodat.ru/ doc/lib/ chm-1. htm.
26. Смирнова О.В. Популяционная организация биоценотического покрова лесных ландшафтов// Успехи совр. биологии. - 1998, т. 118, № 2. - С. 148-165.
27. Сукачев В.Н. Биогеоценология и фитоценология// Докл. АН СССР. - 1945. - 47, № 6. - С. 447-449.
28. Сукцессионные процессы в заповедниках России и проблемы сохранения биологического разнообразия. - СПб: Русское бот. об-во, 1997. - 549 с.
29. Углубленный обзор расширенной программы работы по биологическому разнообразию лесов. UNEP/CBD/SBSTTA/13/3. 13 November 2007. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://www.cbd.int/doc/meetings/sbstta/sbstta-13/official/sbstta-13-03-ru.doc.
30. Царик Й. Деяю завдання з вивчення ешгошв// Вюник Львiв. ун-ту. Серiя бюлопч-на. - 2003, вип. 33. - С. 60-64.
31. Цурик C.I. Таксацшш ознаки й будова насаджень. - Львiв, 2001. - 362 с.
32. Экосистемный подход// Решения, принятые седьмым совещанием конференции сторон Конвенции о биологическом разнообразии. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://www.cbd.int/doc/decisions/C0P-07-dec-ru.pdf.
33. An inventory of biodiversity indicators in Europe, 2002 http://reports.eea.europa.eu/ technical_report_2004_92/en/Technical92_for_web.pdf.
34. Forest Health: Context for the Canadian Forest Service's Science Program. Science Branch, Canadian Forest Service, Natural Resources Canada http://www.nrcan.gc.ca/cfs-scf/science/ context_health/pdf/forhealt_e.pdf.
35. GEO-3: Global environment outlook. Глобальная экологическая перспектива. 3 (ГЕО-3): прошлое, настоящее и перспективы на будуще. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://www.unep.org/geo/geo3/russian/index.htm.
36. Larsson T-B., Dias S., Frank G., Puumalainen J., Richard D., Tommeras B.A., Watt A., Wolfslehner B. Assessing forest biodiversity on a pan-European scale. BEAR: Indicators for monitoring and evaluation of forest biodiversity in Europe. Technical report 7. - 2001.. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://www.algonet.se/bear.
37. Lindenmayer D.B., Margules C.R., Botkin D.B. Indicators of biodiversity for ecologically sustainable forest management// Conserv. Biol., 2000. - V. 14, № 4. - P. 941-950.
38. Millennium Ecosystem Assessment. Ecosystems and human well-being. Island Press: Washington, Covelo, London, 2005. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://www.millennium. assessment.org.
39. Ministerial Conference on the Protection of Forests in Europe. Sound Forestry - Sustainable Development. - Helsinki: Ministry of Agr. and For., 1993. - 161 p.
40. Picket S.T.A., White P.S. The ecology of natural disturbance and patch dynamics. - Orlando etc.: Acad. Press, 1985. - 472 p.
41. The improved pan-European indicators for sustainable forest management. Proc. of the 4 Ministerial Conference on the Protection of Forests in Europe (MCPFE). - Vienna, Austria, 2003. [Електрон. ресурс]. - Доступний з: http://www.mcpfe.org/livingforestsummit.
42. Wildlife habitats in managed forests the Blue Mountains of Oregon and Washington. -Portland: US Dep. of Agr. and Forest Serv. Agrical. Book. - N 553, 1979. - 511 p.
