Біоекологічні та фітомеліоративні засади паркознавства Текст научной статьи по специальности «Сельское хозяйство, лесное хозяйство, рыбное хозяйство»

Науковий вкник, 2003, вип. 13.5

8. Лукьянец А.И. Естественное возобновление древесных растений на отвалах открытых разработок Карпинско-Волчанского буроугольного бассейна/Растения и прмышлен-ная среда. Свердловск: УрГУ, 1984. - С. 138 - 157.

9. Промышленная ботаника/Кондратюк Е.Н., Тарабрин В.П., Бакланов В.И., Бурда Р.И., Хархота А.И. - К.: Наук. думка, 1980. - 260 с.

10. Geyer Wayne A. Early tree growth on "strike-off" graded coal-mined spoils in southeastern Kansas// Transaction Kansas Academy of Sciense, 1978, № 81. P. 251 - 256.

УДК 634.017:712.4 C.I. Кузнецов, Ю. О. Клименко - Нац. бот. сад

¿м. М.М. Гришка НАН Украти

БЮЕКОЛОГГЧН1 ТА Ф1ТОМЕЛ1ОРАТИВН1 ЗАСАДИ

ПАРКОЗНАВСТВА

Сформульовано основш положення бюеколопчних та ф^оценотичних засад паркознавства, подано обгрунтування головних напрямiв подальшого розвитку пар-кознавства.

S.I. Kuznetsov, Yu. O. Klimenko - M.M. Grishko National Botanical Gardens,

National Academy of Science of Ukraine

Bioecological and phytoameliorative fundamentals of park science

The key concepts of bioecological and phytoameliorative fundamentals of park science have been formulated, the mainstreams of park science further development have been presented.

Украша волод1е величезною садово-парковою скарбницею: на 11 тери-торп нашчуеться 88 парюв загально-державного значення, площею 5,9 тис. га (у т.ч. 68 старовинних парюв площею 4675 га) та 414 - мюцевого значення, площею 7,1 тис. га. Кр1м того, до складу природно-заповщного фонду Укра-1ни входять 34 дендропарки, 24 боташчш сади, 27 регюнальних ландшафтних парюв. Як вщомо, перш1 велию парки в Укра1ш почали з'являтися вже у дру-гш половит XVII ст., але найбшьшого розвитку вони досягли в Х1Х - на початку XX ст. Зпдно з даними О.Л. Липи, у цей перюд 1х нараховувалося близько 250. Сьогодш бшьшють з них перебувае на р1зних стад1ях деградаци; вимагають заход1в з реконструкций реставраци та консерваци, осюльки проблема 1хнього вщновлення мае юторичний, бюлопчний ландшафтний та соць альний аспекти. Проте питання наближення нишшнього ландшафтного виг-ляду цих парюв до 1х первюного стану досить складне. Арх1тектурний прос-т1р парюв, яю вщновлюються, мае базуватись на бюлопчнш основу точшше на мщному фундамент бюлопчних дисциплш, зокрема культурф1тоценоло-ги, яка мае враховувати сощальну зумовлешсть походження парюв (цшьова спрямовашсть, звича!, смаки та традици фундатор1в).

Вивчення паркових фггоценоз1в починаеться 1з дослщження видово! структури угрупувань, передуЫм дендролопчного складу. Старовинним паркам завжди була притаманна шдив1дуальшсть, яка на сьогодш багато в чому втрачена. II вщновлення повинно вщбуватися за рахунок встановлення пер-винного задуму творщв парюв, зокрема реставращя рослинних композицш [1]. Особливу увагу необхщно звернути на повернення !м сво!х вид1в - едифжато-

3. Фiтомелiорацiя

317

УкраТнський державний лкотехшчний унiверситет

piB, таких як Qvercus robur, Acer platanoides, Fraxinus excelcior, Carpinus betulus, Tilia cordata, Acer campestre, а також деяких eK30TÍB. Вводити штродуценти у старовинш парки необхщно дуже обережно. Необхщно бiльше уваги надавати збагаченню паркових композицiй чагарниками, враховуючи 1хню декоратив-нiсть. Дуже важливим завданням е збереження насаджень i навiть окремих ек-земпляpiв, якi мають цiннiсть пеpедусiм як об'екти генофонду.

Актуальним у паpкознавствi е питання довговiчностi деревних рос-лин. Вщомо, що в умовах культури у деревних рослин скорочуеться трива-лють життя (у парках як мшмум у 1,5-2,0 рази). Тому для створення оптимального режиму й прогнозування довговiчностi рослин у старих парках, а також при створенш нових насаджень необхщно забезпечити багаточинник-ний комплекс бюморфолопчних та еколопчних спостережень, а також необ-хщних агpотехнiчних заходiв. Важливу роль у деяких випадках може вщгра-вати й алелопатичний чинник.

Проводячи роботи з реконструкци садiв i парюв, потpiбно враховува-ти можливiсть прояву грунтовтоми. Це явище спричинене тим, що дек сади iснують на тих самих мюцях упродовж багатьох роюв (iнодi навiть столiть), i якщо цi насадження мемоpiальнi чи юторичт, то вони не можуть бути замь ненi iншими або вщтвореш пiд час реконструкци на шшому мiсцi. Водночас алелопатична грунтовтома може призвести до зниження декоративност i на-вiть загибелi садiв, якi заново створюються.

Взipцем для створення паркових масивiв можуть бути лiсовi ландшаф-ти Укра!ни, як подiляють на свiтлохвойнi, темнохвойнi, широколистяш, дpiбнолистянi, а також мiшанi хвойно-листяш лiси. Естетичний вигляд свгг-лохвойних, насамперед соснових та модринових люових закритих i нашвзак-ритих ландшаф^в, визначаеться 1х високим температурним та свггловим комфортом. Ландшафти темнохвойних лiсiв, можна сформувати з ялини зви-чайно!, ялицi бшо! чи кедрово! сосни.

Характер лiсового ландшафту переважно визначаеться типом люу та вжом деревостану. Поширеним прийомом полiпшення люових ландшафтiв з метою пiдвищення 1хньо! фггомелюративно! pолi, зокрема естетично! та саш-тарно-гтетчно!, е рубки формування ландшаф^в. У цьому випадку спещ-алiст дотримуеться iндивiдуального пiдходу до кожного дерева, беручи до уваги всю сукупшсть його зовтштх ознак.

Необхщно зауважити, що найвищою фiтомелipативною ефективнiстю володiють багатояpуснi паpковi фггоценози, якi знижують силу надземних i шдземних потокiв, а також характеризуются високою бiогеохiмiчною i емо-цшно-психолопчною дiею.

Першим поняттям паркового культурфггоценозу або паркового фгго-ценозу ввiв Л.1. Рубцов, який за його твердженням, мае складатися пеpедусiм з аборигенних едифжаторних видiв.

З наукових праць, присвячених парковим культурфггоценозам, необ-хiдно вiдзначити пpацi О.О. Нщенка [8], Т.Г. Ларшо! та А.А. Анненкова [12], В.П. Кучерявого [5,6]. Останнш дав найчггюше визначення садово-паркового культурф^оценозу - це pослиннi угрупування, створеш штучним шляхом на

318

Проблеми урбоекологп та фiтомелiорацi■i

Науковий вкчшк', 2003, вип. 13.5

основ! засад садово-паркового мистецтва на л!сових та нелiсових площах [5, с. 203]. Вш запропонував класифiкувати садово-парковi фiтоценози залежно вiд походження деревостану - шдросту, пiдлiска та трав'янистого покриву, принципiв створення (природного чи штучного) на 9 груп: сшьвоценози (ль совi), фрутоценози (чагарниковi), помологофенози (садов!), вiтоценози (виноградники), флороценози (квггники), пратофенози (газони, луки), агроцено-зи (поля iз зерновими та просапними культурами), стрипоценози (захиснi смуги), акваценози (декоративш ставки та басейни з рослиншстю).

Аналiзуючи рiзнi шдходи до класифiкацiï паркових культурф!тоцено-зiв можна зазначити, що всi вони мають своï переваги i обмеження, тобто ма-ють визначенi межi використання. Неможливо, мабуть, створити щеальну класифiкацiю паркових культурфiтоценозiв, оскiльки вона повинна включати дуже багато параметрiв. На нашу думку [7], за основу найдоцшьшше прийня-ти бюгеоценотичний пiдхiд Л.1. Рубцова [9, 10].

В умовах урбашзованого середовища у паркових ггоцеонозах мають мiсце як сильватизацшш, так i десильватизацiйнi процеси, що зумовлено р!з-ними аспектами антропогенного впливу [3]. Мiж аборигенними та штродуко-ваними видами, а також мiж ними i навколишшм середовищем !снуе певна складна взаемод!я, в результатi чого утворюються угрупування, значною мь рою вiдмiннi в!д лiсових. Нашi спостереження цiлком сшвпадають з виснов-ками В.П. Кучерявого [6], що в останш кшька десятилiть у паркових культур-фггоценозах почали превалювати процеси мiжвидовоï конкуренци, проник-нення до ïx складу мюцевих лiсових та рудеральних видiв. Це також сто-суеться i утворення шдпологових гiперсинузiй у парках, характерних для природних люосташв. Н.А. 1мшенецька [3], теж звертае увагу на те, що у складi паркових деревосташв шпильковi програють у конкурентны боротьбi i дедалi бшьшого iдифiкаторного значення набувають листянi автогхтонш види та iнтродуценти, про що вже згадувалии дослiдники, якi спостер^али за динамiкою структурних змiн насаджень у дендропарку "Тростянець" [2].

Парковi насадження Украïни характеризуються широким дiапазоном умов навколишнього середовища. Тому для того, щоб забезпечити ïxню бь ологiчну стiйкiсть, довговiчнiсть в рiзниx експозицiяx, необxiдна як достовiр-на оцшка iснуючиx умов, так i проноз можливих змiн. На нашу думку, необ-xiдно рекомендувати таю основш методи оцiнки: за показниками продуктив-ностi рослин; за видовим складом як дерев'янистих так i трав'янистих рослин; за кiлькiстю xiмiчниx речовин, якi накопичуються в органах рослин; за штен-сивнiстю вщмирання тканин рослин.

У цiлому ж паркознавство в Украш, на нашу думку, мае розвиватися у таких напрямах:

• вивчення старовинних паршв як нев1д'емно1 частини ïï природно-заповщного фонду, в т.ч. б1олог1чного, ландшафтного та юторичного аспект1в в1дновлен-ня ïx насаджень;

• досл1дження дендролопчного складу паркових насаджень, особливо едифь каторних вид1в, а також ф1зюном1чних тип1в деревних рослин;

• пор1вняння довгов1чност1 деревних рослин у природ! та у культур! й розроб-ка методш ïx збереження. Визначення рол! алелопатичного чинника;

3. Ф^омелшращя

319

Украшський державний лкотехшчний унiверситет

• вивчення природних лiсових фiтоценозiв Украши та титв лiсопаркових ландшафтов як вихщного матерiалу для паркобудiвництва з метою розроблення методик формування ландшафту;

• визначення антропогенних, формуючих та деградогенних сукцесiй бюгеоце-нотичного шару урбоекосистеми та тенденцш змiн рослинност паркових культурфiтоценозах;

• вивчення ролi бiоархiтектури у паркобудiвництвi як складово! частини бюпо-лiтики в межах мегаполiсiв та в рiзних типах садово-паркових ландшафтов.

Лiтература

1. Агальцова В.А. Сохранение мемориальных лесопарков. - М.: Лесн. пром-сть, 1980. - 262 с.

2. Гльенко О.О., Курбаль Т.М., Медведев В.А. Динамша структурних змш насад-жень дендропарку "Тростянець"// 1нтрод. рослин. - 2001, № 1-2. - С. 199 - 207.

3. 1мшенецька Н.А. Загальш тенденцп розвитку паркових ф1тоценоз1в// Наук. вюник УкрДЛТУ: Мсью сади 1 парки: минуле, сучасне, майбутне. - 2001, вип. 11.5. - С. 338 - 342.

4. Кузнецов С.И., Клименко Ю.А., Миронова Г.А. и др. Формирование основных типов экспозиций у ботанических садах и дендропарках. - К.: Наук. думка, 1994. - 198 с.

5. Кучерявый В.П. Зеленая зона города. - К.: Наук. думка, 1981. - 248 с.

6. Кучерявий В.П. Еколопя. - Льв1в: Свгт, 2000. - 500 с.

7. Миронова Г.А., Пушкарь В.В., Кузнецов С.И. Методические рекомендации по созданию хвойных парковых культурфитоценозов у Лесостепи Украины для слушателей-специалистов зеленого строительства. - К.: ИПК Минжилкомхоза УССР, 1989. - 35 с.

8. Ниценко А.А. Сады и парки как обьекты геоботанического исследования// Вестник ЛГУ, Сер. биол. - 1969, вып. 3, № 15. - С. 35-41.

9. Рубцов Л.И. Деревья и кустарники в ландшафтной архитектуре. - К.: Наук. думка, 1977. - 272 с.

10. Рубцов Л.И. Садово-парковый ландшафт. - К.: Изд-во АН УССР, 1956. - 212 с.

11. Черевченко Т.М., Чувжша Н.В. Старовинш парки - першоджерела штродукцп тротчних 1 субтротчних рослин в УкраЫ// 1нтрод. рослин. - 2000, № 2. - С. 3-10.

12. Ларина Т.Г., Анненков А.А. Методические указания по геоботаническому изучению парковых сообществ. - Ялта.: Изд. ГНБС, 1980. - 28 с.

УДК: 630*17/182.47:181.21 Н.Г. Лук'янчук1 - УкрДЛТУ

РЕШТРОДУКЦ1Я Л1СОВИХ ВИСОКОДЕКОРАТИВНИХ ТРАВ'ЯНИХ РОСЛИН У ПАРКОВ1 Ф1ТОЦЕНОЗИ

Викладено результати експериментальних дослщжень, здшснених при рештро-дукцп дикорослих рослин мюцево!' флори з метою формування високодекоративного тднаметового вкриття паркових фiтоценозiв.

N.G. Lyk'janchuk- USUFWT

Reintroduction of the Forest Highly Ornamental Grassy Plants into the

Park Ecosystems

The results of experimental researches on reintroduction of wild plants of local flora with on aim of formation of the park ecosystems highly ornamental under-store cover have been presented.

1 acHCTeHT Ka^egpn eKO^oriï Ta raHgma^THOï apxneKTypn yKp^Ty (Professor Assistant of the Department of Ecology and Landscape Architecture)

320

Проблеми урбоекологп та ф^омелюраци