CC BY
98УДК 821.111 (73) - 31. AnÄam.09
О. М. Кравець
(ХарКв)
к.ф.н., дoцент, дoцент кaфедpи iстopiï зapyбiжнoï лiтеpaтypи та клaсичнoï фiлoлoгiï Xapкiвськoгo нaцioнaльнoгo yнiвеpситетy
iменi В. H. Kapaßirn
Авторський мiф у романнш твоpчостi Дж. Апдайка
Aмеpикaнський письменник Дж. Aцдaйк (1932 -2009) nopj^^e y свoïx poмaнax фyндaментaльнi пpoблеми людськoгo бутгя, oсoбистoстi й сусп-iльствa, пpиpoди й кyльтypи в юнтексп сoцiaльнo-iстopичнoгo pyxy i ста-нoвлення деpжaвнoстi СШA. Цд питання пpивеpтaли увагу й iншиx aмеpи-кaнськиx письменникiв XX стoлiггя: В. Фoлкнеpa, Дж. Селiнджеpa, Ю. О'Н-iлa, а таюж K. Khi, Р. Бpoтiгaнa, Т. Пiнчoнa та ш. Упм, Дж. Aцдaйк iiporo-нуе влaснi xyдoжнi piшення склaдниx питань буття.
Aмеpикaнський лiтеpaтypoзнaвець C. Олсе1 пopiвнюe твopчiсть Дж. -An^araa з «iстopичнoю кapтoю», яка вiдoбpaжae ва змши, щo зазнала амфи-канська нaцiя впpoдoвж /ipyroï пoлoвини XXX сгoлiгтя [10, с. 1]. У письменника пpoстежyeться птобалзащя свгговвдчуття. Дж. Aцдaйк фiксye «poзшиpення» свггогляду читана нaпpикiнцi XXX столптя, i в^дтак, йoro repoï шчинають пеpе-мiщaтися пo всш земнш куш, дяти далею за межами мюця нapoдження.
В poмaнax письменника наявш нoвi тенденцiï xapaктеpoтвopення пф-сoнaжiв: пpaгнення не пльки сxapaктеpизyвaти piзнi сoцio- та етнoпсиxo-лoгiчнi pиси нapoдiв, poзpiзнювaти псиxoлoгiï piзниx нapoдiв, а й дoслiдити те, щo фopмye ïx псиxoлoгiю, говедшку, систему цiннoстей, тoбтo мiфo-лoгiчнi пiдoснoви, apxетипи. Вадик, aктyaльнiсть нaшoгo дoслiдження виз-начаеться йoгo спpямoвaнiстю дo вивчення неoмiфoлoгiчнoï пiдoснoви poмaнiстики письменника i специфiки ствopення aвтopськoгo мДФу.
Мета poбoти - дoслiдити неoмiфoлoгiчне m^^yma poмaнiстики Дж. -ATOaraa й виявити oсoбливoстi aвтopськoгo мДФу. Об'екгом дoслiдження е poмaни «Kентaвp» (1963), «Бpaзилiя» (1994), «1ствжськ1 вщьми» (1984), «1сгакськ1 вдoви» (2008).
Зважаючи на теopетичнi oснoви дoслiдження пpoзи Дж. Aпдaйкa нау-ювцями [1; 4; 5], в нашш статп детaльнiше дифеpенцiйoвaнo стoсoвнo твop-чoстi письменника так1 пoнятгя, як пеpвiсний (apxaïчний мДФ), мaсoвий та aвтоpський мДФ («втopинний» мДФ a6o «неoмiф»). Пеpвiсний мДФ тpaктye-мo як oсoбливий тип бачення свиу, для якoгo пpитaмaннi так1 xaparcrep^-тики: вipa в мiфoсвiт як в <аншу pеaльнiсть», oпеpтя на дoлoгiчне мислення
© Kpaвець О. М.
(емоцшно-образне, емоцiйно-оцiнювальне). Первiсний мiф е результатом колективного мислення й колективного досвщу, а його космогонiчнiсть надае первгснш людинi стабiльного ввдчуття власно! причетносп до Все-свiгу, що виключала почуття самотностi. Циклiзацiя часу в такому мiфi забезпечувала впевненiсть у космiчному ладi та усталеностi людського буття. Конститутивною ознакою первiсного мiфу е також абсолютна сак-ральшсть, оск1льки цей мiф завжди мае статус «священно! правди».
Масовий мiф позбавлений онтолопчно! сакральностi, як абсолютна ютина вiн сприймаеться тiльки певною сощальною групою. Масовий мiф не породжуеться, а конструюеться цiлеспрямовано, причому не всiею спiльнотою, а тшьки 11 частиною, транслюеться переважно засобами мас-медiа i художньо актуалiзуеться в мистецтвi. Масовi мiфи теж постають як повчальнi ютори, взiрцi поведiнки чи табу, проте змет !х заздалегiдь шеоло-гiчно марковано. Шдабний мiф лише використовуе структури первiсного мiфу, а стверджуе тшьки те, що шеолопчно та политично бажано для певно! частини сощуму.
Таким чином, унiверсальнi мiфопоетичнi моделi первюно! мiфологii стають лише матрицями, за допомогою яких суспiльство привчають до ново! масово! вдеологл (споживацько!, тоталгтарно!, мштарно! тощо). Ар-хетипи первiсного мiфу перетворюються на стереотипи (Д. Наливайко [7]), як1 у свою чергу стають симулякрами (Р. Барт [2], Ж. Бодршяр [3], Ю. Крь стева [6], К. Флад [9]). На вiдмiну ввд первiсного мiфу масовий мiф орiенто-вано не на вiчнiсть, а на сьогодення, тому iснування масового мiфу завжди е обмеженiшим i в часi, i в простора
Авторський мiф подiляе деяк1 особливосп з обома типами мiфотво-рення, хоча й принципово вiдрiзняеться за багатьма позищями. Вiн не ко-лективний, а iндивiдуальний; вiн твориться, а не конструюеться; вш, под-iбно до первiсного мiфу, спираеться на iнтуiцiю, проте не виключае i влас-не iнтелектуальних зусиль свого автора-митця. Загалом вiн поадае про-мiжне мiсце помiж двома згадуваними типами мiфотворчостi, але зале-жить, передусiм, вiд глибини творчосп та !! зорiентованостi на адресата. Чим бiльше автор нехтуе масовими стереотипами, зокрема iдеологiчними симулякрами, щоглибше опановуе вiн культуру свого та шших народiв, тим меншою мiрою на нього впливають мас-мiфи, тим сшвзвучшшою е його творчiсть iз мiфологiчним надбанням всього людства (М. Новикова [8]). Авторський мiф вилюеться в рiзних складниках художньо! системи письменника: сюжети, образи, сюжетно-композицшна структура, мотив-на органiзацiя тощо.
Романи Дж. Апдайка на рiзних етапах творчостi розрiзняються глиби-ною та засобами неомiфологiзацii. У раннш перiод письменник використовуе мiфоматерiал як iнтекст. Дж. Апдайк вводить античний мiф структу-
ру «Кентавра» (1963) екатлщитно та паралельно. Звхдси йдуть вхдкрип штер-текстуальш зв'язки мiфу та сьогодення на хронотопному, сюжетному, образному та мотивному рiвнях. На цьому етат творчостi прiоритетним е iнтерес письменника до буденностi американсько! провшцл. У «КентаврЬ» проблеми сучасностi висвiтленi крХзь призму античного мiфу Сощально-побутовий план твору вибудовано згiдно з арха!чними мiфопоетичними моделями. Античний мiф виступае в романi засобом мХфолопзацп подiй новхтньо! юторп, разом iз тим специфХка масового суспiльства позначила-ся на змiстових конотацiях мiфу в романi. Романний герой Дж. Апдайка (Пiтер Колдуелл) перебувае в пошущ втраченого сакрального змiсту перв-iсного мiфу.
Письменник порушуе в ромаш проблеми, пов'язанi з «масовiзацiею» культури американцiв. У сво!х штерв'ю Дж. Апдайк зазначав, що головною драмою Америки е матерiальний добробут Х, як наслiдок, втрата ду-ховних цiнностей. На його думку, людина перестала усвiдомлювати себе центром Всесвхту, вiд чого геро! романiв Дж. Апдайка починають вщчува-ти внутрiшню порожнечу, самотнiсть i страх перед неминучою зустрiччю з вiчнiстю.
Згодом художне опанування мiфологiчних структур у романнiй твор-чосп Дж. Апдайка поступово ускладнюеться i набувае варiативностi. В «Iствiкському» диптиху наявне звернення до класичного первюного мiфу, до масового американського мiфу, i водночас Дж Апдайк створюе авторський неомiф. Свою увагу митець зосереджуе на соцiальних ситуащях, як1 були актуальними для мХфолопзуючо! свiдомостi «пересiчного» аме-риканця. Поряд iз зростанням iнтересу письменника до ютори як тако!, у його романах поширилися сенсацiйнi й нестандартш епiзоди та реалп. Дж. Апдайк, обираючи потенцiйно мiфологiчнi хроноси, топоси, персо-наж1в та ситуацп, орiентуеться на специфiчнi риси масово! культури (сен-сацiйнiсть, екзотичнiсть, загадковiсть Х, водночас, побутовiсть, тощо). В «1ствжських вхдьмах» з'являеться нова для письменника гендерна проблематика та защкавлетсть мiстикою. Домiнантним хтри вiдборi матерiалу для романiв стае критерiй екзотичносп (романи «Бразитя», «Iствiкськi вхдьми», «1ствшсью вдови»).
Так, насичений етнографiзмом роман «Бразилiя» орiентований на нацiональнi проблеми, на проблеми мультикультурного свХту й розрахо-ваний на широк! кола американських читачiв. У «Бразилi!» автор уникае чХтко! iдентифiкацi! з конкретним мХФом: мультикультурнХ iнтексти цього роману не мають единого мХФологХчного джерела. Бразилiя в одноймен-ному творХ е мiсцем з яскраво вираженим контрастом цивiлiзацi! й дико! природи, перетину й сумХщення мХфХв рХзних культур. НеомХфологХчнХсть «БразилХ!» е полХвекторною. Хронотоп БразилХ!, з одного боку, е втшенням
збереження арха!чних (iндiанських) мiфiв, а з шшого - мiсцем синтезу мiфiв рiзних культур (християнсько!, европейсько!, iндiансько!).
Проблема мультикультуралiзму американського суспiльства не втра-чала свое! актуальноси для Дж. Апдайка й надалi. Однак разом з тим поси-лювався його iнтерес до проблем нацюнально! специфiки буття та нацюнально! самосвiдомостi американцiв («1сгаксьш вдови»). В «1сгакський» диптих письменник увiв сенсацшш епiзоди, пов'язанi передусiм з нацю-нальною iсторiею, попереднi романи митця не мали тако! конкретно! документально-вторично! основи. У романi «1ствжсьш вдови» Дж. Апдайк синтезував головш риси маскультово! свiдомостi: потяг до екзотизму, сен-сацiйностi й мютики у поеднаннi iз нацiональною гордютю й мiфологiза-цiею буденностi.
В «1сгакському» диптиху, не апелюючи до жодного iз ввдомих мiфоло-пчних сюжетiв, автор створюе власний мiф, грунтуючись на загальних мiфологiчних свгтоглядних моделях. У такий спосiб у романах вибудовуеть-ся неомiфологiчна картина свиу. Мiф у художньому свт письменника виконуе функцiю унiверсального коду для розумшня глибинного смислу сучасносп, заглиблення в побут «маленько! людини», у повсякденне життя пересiчних американщв або мешканцiв iнших кра!н. Особливосп хронотопу романного диптиху («1ствжськ1 ввдьми», «Iствiкськi вдовий») зумовленi вибором автором мiфологiчно потенцiйних iсторичних локуав, акцентуа-цiею прихованих мiфологiчних сми^в буденних образiв i ситуацiй, фор-муванням iндивiдуально-авторсько! неомiфологiчно! системи та ввдповщ-но! поетики твору. У сюжет! «1ствжських ввдьом» знайшли воображения задокументованi «процеси над вiдьмами» в Америщ XVII ст. та iсторiя становлення США. В «Iствiкських вдовах» автор продовжуе розробляти iсторичну тему, зокрема ввдображае подi! 1960-х рошв. Авторський неомiф ввдтворюе полiаспектну й шшвекторну картину свiту. Образ мультиверсу-ма в останньому романi Дж. Апдайка е спробою художньо осмислити моделi американського суспiльства в цшому.
Отже, ступiнь оригiнальностi авторсько! неомiфологiзацi! залежить у Дж. Апдайка вщ вибору первiсних мiфiв та !хнього варiювання, з iншого боку, вщ впливiв масових мiфiв сучасно! Дж. Апдайнга Америки та масо-вих читацьких смак1в. У творчостi письменника простежуеться переход ввд мономiфологiчно! структураци («Кентавр») романного змiсту до полiмiфо-логiчно! («Бразилiя», «Iствiкський» диптих). Життевий матерiал, який автор обирае для сюжетiв романiв, також змiнюеться ввд виключно сучасно!, синхронно! оповщ, через паралелi «сучаснiсть - недавне минуле», нарештi, до сучасностi, яка вже е нас^зь iсторичною й водночас мiфологiчною. Дж. Апдайк намагаеться мотивувати поведiнку героя й сюжетт колiзi! праь сторiею, мiфами, тим, що формувало ту чи ту нацюнальну культуру. Ввдтак,
iндивiдуальний стиль письменника можна схарактеризувати як полiмiфо-лопчний.
Розмаитя форм та авторських моделей мiфологiзування засвiдчують художне новаторство митця, котрий йшов у лiтературi шляхом осмислення проблем гстори, сучасностi, культури, людсько! свiдомостi ^зь ушвер-сальнi категорп мiфу. У цьому зв'язку перспективу нашо! роботи вбачае-мо у подальшому вивченш авторського мiфу у творчостi американських письменник1в ХХ - поч. XXI ст.
Список використано1 л1тератури
1. Аствацатуров А. Джон Апдайк : консервативный проект / А. Аства-цатуров // Феноменология текста : игра и репрессия / А. Аствацатуров. -М. , 2007. - С. 264-278.
2. Барт Р. Мифологии / Р. Барт ; [пер. с фр. С. Н. Зенкина]. - М. : Изд-во им. Сабашниковых, 2000. - 320 с.
3. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть / Ж. Бодрийяр ; [пер. с фр. С. Н. Зенкина]. - М. : Добросвет, 2000. - 389 с.
4. Денисова Т. Н. Iсторiя американсько! лгтератури XX столитя : навч. поаб. для студ. фшол. ф-пв вищ. навч. закл. / Т. Н. Денисова ; НАН Украши, 1н-т л-ри iм. Т. Г. Шевченка. - К. : Довiра, 2002. - 318 с.
5. Зверев A. M. Что такое массовая литература? / A. M. Зверев // Лики массовой литературы США. - М. : Наука, 1991. - С. 3-37.
6. Кристева Ю. Бахтин, слово, диалог и роман / Ю. Кристева // Французская семиотика : от структурализма к постструктурализму ; [пер. с фр. и всуп. ст. Г. К. Косикова]. - М. Прогресс, 2000. - С. 427-457.
7. Наливайко Д. С. Искусство : направления, течения, стили / Д. С. На-ливайко. - К. : Мистецтво, 1985. - 365 с.
8. Новикова М. Шфи та мгая / М. Новикова ; [вадп. за вип. Костянтин Лков, Леотд Фшберг]. - К. : Дух i лггера, 2005. - 432 с.
9. Флад К. Политический миф. Теоретическое исследование / К. Флад ; [пер. с англ. А. Георгиева]. - М. : Прогресс-Традиция, 2004. - 264 с.
10. Cambridge Companion to John Updike / [Ed. by Stacey Olster]. -Cambridge etc. : Cambridge Univ. Press, 2006. - 215 р.
11. Updike J. Brazil / J. Updike. - N.-Y. : Knopf, 1994. - 264 р.
12. Updike J. The Centaur / J. Updike. - N.-Y. : Knopf, 1963. - 320 p.
13. Updike J. The Widows of Eastwick / J. Updike. - N.-Y. : Knopf, 2008. -310 р.
14. Updike J. The Witches of Eastwick / J. Updike. - N.-Y. : Knopf, 1984. -307 р.
