CC BY
77
Лекция
Lecture
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
®
УДК 618.3-06:(616.12-008.331+661-005.98+616.8-009.24)-089.5-08-039.35 П1АГ1РНИЙ я.м.
Кафедра анестезюлогп та ¡нтенсивно! терапИ Льввського национального медичного унверситету ¡м. Аанила Галицького
АНЕСТЕ31Я ТА ¡НТЕНСИВНА ТЕРА^Я У ВАПТНИХ ¡3 ПРЕЕКЛАМПС1еЮ/ЕКЛАМПС1вЮ
Резюме. Улекцн висвтлет питання дiагностики, профыактики, nатофiзiологiчнихзмт при вагiтностi, ускладненш прееклампаею/еклампаею. Подано сучасний пгдхгд до проведения анестезiологiчного забез-печення оперативних втручань та ттенсивно'1 терапПу вагтних жток з прееклампаею/еклампаею. Шдкреслено, що лкування даноИ категори хворих мае проводитися бригадою лiкарiв у складi акушера-гтеколога та анестезюлога, а при необхiдностi мають залучатися висококвалiфiкованi фахiвцi тших спещальностей (кардологи, неврологи, офтальмологи, хiрурги тощо). Ключовi слова: прееклампая/еклампая, анестезия, ттенсивна тератя.
Преекламп^/екламп^ до цього часу зали-шаеться вкрай важливою проблемою як в акушерству так i в анестезюлогп. У розвинених кра!нах свггу прееклампая спричиняе 7,5 фатального ви-падку на 1 мшьйон ваптностей i е другою за частотою причиною материнсько! смертность
Найчастшими причинами смерт унаслщок прееклампсп е внутрiшньомозковi крововиливи та набряк легень. Частота внутршньомозкових крововиливiв дещо знизилася в останш роки за-вдяки бiльш ретельному контролю артерiального тиску (АТ) у вагiтних. 1ншими причинами смертi вагiтних та породшь е розриви та гематоми печш-ки, ЫБЬЬР-синдром та еклампсiя. Гостра ниркова недостатшсть — серйозне ускладнення, однак не е самостшною причиною смерть
Недотримання стандарпв лiкування е одним iз чинникiв, що тдвищують ризик загибелi пащент-ки. Ретельний скриншг, рання дiагностика, сво-ечасне залучення висококвалiфiкованих фахiвцiв i ширше використання протоколiв лiкування — це той шлях, який дозволить зменшити юльюсть смертей унаслiдок даного ускладнення.
У кра!нах, якi розвиваються, прееклампсш рщ-ко дiагностують на раннш стадп, i лише еклампсiя е причиною 50 000 смертей щороку.
Класифкащя артер1альноТ ппертензм шд час ваптносп
Гтертензгя, що гснувала до ваггтностг/хротчна гтертензгя. Дiaгностуеться у 5 % ваптних.
Гiпертензiя, дiaгностовaнa до ваптносп або до 20-го тижня гестацп.
Есенщальна — немае причини.
Вторинна — пов'язана iз захворюваннями.
Прееклампая/гтертенз1я, пов'язана з ваг1т-тстю. Дiaгностуеться у 12 % ваптних. Ппертен-зiя, виявлена пiсля 20-го тижня гестацп, при за-реестрованому нормальному АТ тд час першого звертання до лiкaря.
— Гестацшна гiпертензiя, викликана ваптнгс-тю, — немае протешурп або iнших проявiв прееклампсп!.
— Прееклaмпсiя — гiпертензiя з добовою про-теlнурiею понад 300 мг (або понад 2+ при aнaлiзi тест-смужкою).
Еклампсгя
— Екламп^ визначаеться як один i бiльше на-пад судом на фош прееклампсп.
— Розвиваеться у 5 iз 10 000 ваптних жшок i пов'язана з шдвищеним ризиком смертi.
ИЕЬЬР-синдром
Це рвдюсна тяжка форма прееклампсп!, що характеризуемся раптовим погiршенням стану i такими ознаками:
— гемолiз;
— пiдвищення рiвня печшкових ферментiв;
— тромбоцитопенiя.
Прееклампая
Фактори ризику прееклампсп
— Перша вагггшсть або понад 10 роюв вщ по-передньо! вaгiтностi: ризик збшьшуеться в 10 рaзiв.
© Пщпрний Я.М., 2013 © «Медицина невщкладних сташв», 2013 © Заславський О.Ю., 2013
— Друга i наступна ваптносп вiд партнера, що не був батьком першо! дитини: ризик збшьшуеть-ся в 10 разiв.
— Прееклампсiя при попереднш вагiтностi, що спричинила передчасш пологи: 20% ризик.
— Омейний анамнез прееклампсп (у жiнок першого ступеня спорiднення): ризик збшьшуеть-ся в 4—8 разiв.
— Вж понад 40 рокiв.
— 1ндекс маси тiла (1МТ) понад 35 при першо-му звертаннi: ризик збшьшуеться в 4 рази.
— Зростання 1МТ у часi м1ж вагiтностями.
— Хронiчна гiпертензiя (АТсис > 140 мм рт.ст. при першому звертаннi): 20% ризик.
— Багатоплвдна вагiтнiсть: ризик збiльшуeться вдвiчi.
— Водянка плода.
— Екстрагештальна патологiя:
— цукровий дiабет;
— захворювання нирок;
— антифосфолiпiдний синдром та iншi систем-нi захворювання сполучно! тканини.
Дiагноз
— Для встановлення дiагнозу важливою е наяв-нiсть трьох ознак прееклампсп: шдвищеного АТ, протешурп та набрякiв.
— При тяжкому переб!гу захворювання гшертен-з1я та протсшур1я можуть бути виражеш пом1рно.
— Прееклампая може проявитися лише тяжкою внутршньоутробною затримкою розвитку плода.
— HELLP-синдром (гемолггична анемiя, шд-вищений рiвень печшкових ферментiв i тром-боцитопенiя), який може бути частиною прееклампсп, може спостерiгатись i при вщсутносп протешурп та нормальному АТ.
— Часто екламп^я розвиваеться без попере-дньо зареестрованих епiзодiв пiдвищення АТ.
— 1нш1 додатковi маркери прееклампсп, такi як пiдвищений рiвень сечово! кислоти (при тяжк1й прееклампсп ll рiвень може бути в межах норми) та гематокриту, рщко допомагають пiдтвердити дiагноз, якщо гiпертензiя та протешур!я вже на-явн1.
Допплерiвське до^дження
— Ранне виявлення ваптносп високого ризи-ку може бути здшснено за допомогою допплерiв-ського дослвдження матково-плацентарного кро-воо61гу.
— При нормальнш вагiтностi понад 20 тижшв гестацп повинна виявлятися допплер!вська крива кровотоку низького опору.
— У популяцп низького ризику в 20 % ваптних у термш! 20 тижн1в гестацп при кровотоц1 з низь-ким опором розвиваеться преекламп^я.
Патофiзiологiя прееклампсп
— Точна причина прееклампсп невщома, але вона е мультисистемним розладом за посеред-ництвом дисфункцп рiзноманiтних клггин ендо-
телiю. Неадекватна плацентацiя е пусковим моментом зменшення плацентарного кровообiгу. 1нколи це виражена плацентарна недостатшсть iз затримкою росту плода. Як зауважуе Е.М. Шиф-ман (2005), говорячи про прееклампсш/екламп-сш, не знаючи вiдповiдi на запитання «що це таке?», ми намагаемось вщповюти на запитання «що з ним робити?».
— У молодих жшок можливим е патолопчний розвиток плацентарного судинного ложа з недо-статнiм проникненням спiральних артерiй у тро-фобласт.
— У старших жшок причиною зменшеного плацентарного кровообпу може бути атероскле-ротичне ураження судин, i розвиток прееклампсп може вказувати на тдвищений ризик виникнення кардюваскулярних подiй у майбутньому.
— Взагалi порушення циркуляцп спричинено вазоконстрикцiею, внутршньосудинною гшово-лемiею та патологiчною проникшстю капiлярiв.
— Додатково може мати мюце активацiя каскаду згортання кров^ агрегацп тромбоцитiв та вщ-кладення фiбрину у кровоносних судинах.
Кардюваскулярш змши
— Генерaлiзовaнa вазоконстрикцiя спричиняе пiдвищення системного судинного опору та гшер-тензiю (особливо дiaстолiчну).
— Пiдвищенa проникнiсть кaпiлярiв спричиняе перехвд частини плазми у м1жклпинний про-стiр.
— Внаслвдок усього вищезазначеного виникае зменшення ОЦК та гiповолемiя.
— Периферичнi набряки з'являються внасль док:
— збшьшено! проникностi кaпiлярiв;
— гшоальбумшемп та, вщповвдно, зниження коловдного тиску;
— тдвищеного катлярного гiдростaтичного тиску внаслщок пiдвищення системного судинного опору та тиску ваптно! матки.
— Набряк легень та мозку може розвинутися у тяжких випадках i становити загрозу для життя. Нaдмiрне призначення рщини внутршньовенно, перерозподiл рвдин пiд час пологiв та дисфункцiя лiвого шлуночка роблять свiй внесок у тяжюсть цих стaнiв.
Змши в систем! дихання
— Набряк легень часто розвиваеться у тсляпо-логовий перiод.
— Збiльшення кшькосп рiдини в легенях при-зводить до знижено! подaтливостi легень та змен-шено! роботи дихання.
— Набряк верхшх дихальних шляхiв — облич-чя, ши!, язика та горташ. Змiни голосу i утруднена iнтубaцiя е рaннiми змiнaми, стридор розвиваеться шзшше. Перснеподiбний хрящ може бути тяжко доступним для пальпацп.
Слщ зауважити, що у фiзiологiчних умовах хви-линний об'ем вентиляцп (ХОВ) у ваптно! жшки в
третьому тримес^ вагггносп зростае на 40 % (з 7,5 до 10,5 л/хв), а споживання кисню зростае на 16 % (з 220 до 255 мл/хв). При фiзичному наванта-женш (перейми) ХОВ може зростати до 80 л/хв. А серцевий викид зростае в середньому на 30—35 %, досягаючи 6 л/хв. При фiзичному навантаженш вш може досягати 12—13 л/хв (тобто може зростати лише у 3 рази). Порiвнюючи резервш можли-вост обох систем, розумiемо, що змши системи кровообпу при ваптносп знаходяться ближче до межi компенсаторних можливостей.
Змши у нирках
— Пошкодження ендотелiю призводить до втрати бiлка i зменшення концентрацп альбумшу та вiдповiдно онкотичного тиску плазми кровь
— Зниження клубочковоï фшьтрацИ в нирках призводить до збшьшення концентрацп в сиро-ватцi кровi сечово'1 кислоти, яка е шдикатором тяжкостi захворювання.
— Внаслiдок вазоконстрикцп та пповолемИ виникае iшемiя, в першу чергу, кортикального шару нирки.
— Гостре пошкодження нирок (ГПН), що ви-магае нирково-замюно'1 терапИ, е рщюсним, але серйозним прогностичним iндикатором, що вка-зуе на тяжкiсть захворювання.
Змши у печшщ
— Набряк, крововиливи та iшемiчний некроз печшки.
— Пiдвищення аспартатамшотрансфера-зи (АСТ), аланшамшотрансферази (АЛТ) та Y-глутамiлтранспептидази (ГГТ) — швидке зрос-тання 1х рiвнiв е несприятливою прогностичною ознакою.
— Розтягнення капсули печшки може прояв-лятись болем в ешгастрИ та спричинити субкапсу-лярну гематому печшки або навиъ розрив печiн-ки — обидва стани е життезагрозливими.
Змши центрально!' нервовоТ системи
— Набряк головного мозку та тдвищений вну-тршньочерепний тиск.
— Звуження судин мозку.
— Церебральна iшемiя внаслвдок поеднання вищевказаних факторiв може спричиняти напади еклампсИ.
— Крововилив у головний мозок як наслщок гшертензп.
Рiзноманiтнi неврологiчнi симптоми i ознаки — бшь голови, блювання, порушення зору, сплу-танiсть свiдомостi, зниження ощнки за шкалою коми Глазго, пщвищення рефлексiв та клонуси.
Змши кров1
— Тромбоцитопенiя.
— Гемолiз та анемiя.
— Коагулопатiя — зазвичай при тяжких формах захворювання з печшковою недостатшстю.
— Дисемшоване внутрiшньосудинне згортан-ня (ДВЗ) розвиваеться рвдко, зазвичай у поеднан-ш з кровотечею та вiдшаруванням плаценти.
Фетоплацентарш розлади
— Затримка внутрiшньоутробного розвитку (ЗВУР) спостерiгаеться часто.
— Шдвищений ризик вiдшарування плаценти.
Антенатальне ведення прееклампсп
Первинна профыактика
Юлька тактик е багатообщяючими щодо зменшення ризику розвитку прееклампсп:
— Низьт дози астрину, здаеться, знижують ризик прееклампсп загалом приблизно на 19 %.
— 1 г кальщю щоденно як дiетичний додаток може зменшити частоту розвитку прееклампсп — переваги були помiченi у жшок iз низьким умю-том кальщю в харчуванш.
— Антиоксиданти (втамши С та Е) проде-монстрували обнадiйливi результати, але можуть бути пов'язаш з передчасними пологами.
Вторинна профыактика/початкове лкування
— Таблетоваш антигшертензивш препарати використовуються для лжування легкоï/помiрноï прееклампсп. G достатньо доказiв того, що пе-роральнi антигiпертензивнi препарати знижують частоту тяжко! гшертензп на 50 %. ïх здатшсть впливати на iншi кiнцевi точки, таю як гостталь зацiя, прогресування прееклампсп, цереброваску-лярнi подп або стан плода е недоведеною. Немае доказiв щодо того, що регулярний прийом антип-пертензивних препарапв погiршуе перебп ЗВУР.
— Метилдопа часто використовуеться для ль кування легко'1/середньо'1 гшертензп i мае тривалу юторш безпечного використання. Частим побiч-ним явищем е сонливiсть.
— Альтернативними препаратами е перораль-ний лабеталол чи антагошсти кальцiевих каналiв, такi як шфедишн. На даний момент немае дока-зiв переваги одних препарапв над iншими, проте призначення лабеталолу слщ уникати у пацiенток з астмою. Немовлята, народжеш матерями, що вживали лабеталол, мають шдвищений ризик ri-поглжемИ.
— Iншi ß-блокатори не використовуються пiд час вагггносп через ризик ЗВУР.
— Дiуретики не рекомендованi для вживання, оскшьки пов'язанi з розвитком внутршньосудин-но'1 гшоволемИ i ризиком ураження нирок.
— 1нпбггори АПФ i блокатори рецепторiв до ангiотензину протипоказанi для вживання пад час вагiтностi через тератогенну дш, продемонстро-вану в дослщженнях на тваринах.
— Необхщно часто перевiряти стан матерi i плода, щоб вчасно помггити прогресування захво-рювання.
— Ранне л^вання тдвищеного АТ може про-лонгувати вагггшсть i допомагае досягти необхщ-ного ступеня зршосп плода.
Тяжка прееклампая
Немае чггких критерпв, якi б дозволили видь лити групу жiнок iз ризиком тяжко! прееклампсп, оскiльки у деяких жшок еклaмпсiя розвиваеться без попередшх симптомiв. У таких випадках дia-гноз мае Грунтуватись на клжчних пiдозрiннях та ймовiрностях.
Визначення
АТ > 170 мм рт.ст. та/або АТ > 110 мм рт.ст.
сис * / д!ас Г
(пiдтверджений повторним вимiрювaнням через 4—6 годин), поеднаний iз протешурiею > 1 г/л.
Помiрнa прееклaмпсiя (АТсис > 140 мм рт.ст. та/ або АТд1ас > 90 мм рт.ст., пщтверджений повторним вимiрювaнням, поеднаний iз протешурiею > 300 мг за 24 год) поеднана iз >2 нижчевказани-ми ознаками:
— виражений бшь голови;
— порушення зору;
— клонус (три i бiльше напади);
— набряк диска зорового нерва;
— бшь в ешгастрп та/або блювання;
— бшь при пальпацп в дшянщ печiнки;
— кiлькiсть тромбоцитiв < 100 * 109/л;
— збiльшення печiнкових ферменпв (АЛТ/ АСТ > 70 Од/л);
— ознаки ЫБЬЬР-синдрому.
Лкування
Загальна тдтримуюча тератя
— Мультидисциплшарний пщхщ — акушер-п-неколог, aнестезiолог, персонал вщдшення штенсивно! терапп. Пащентка мае перебувати у поло-говш пaлaтi чи вщдшенш штенсивно! терапп.
— Призначення перорального рaнiтидину 150 мг кожш 6 годин, якщо пологи неминучi або е ризик еклампсп.
— АТ слiд вимiрювaти кожнi 15—30 хв (або контролювати швазивним aртерiaльним монiто-рингом).
— Щогодини слiд вимiрювaти i записувати сатуращю кровi, ЧСС та частоту дихання, кожш чотири години слщ вимiрювaти та записувати температуру тша.
— Важливо акуратно занотовувати баланс рщин. Для коректного вимiрювaння погодин-ного дiурезу необхiднa кaтетеризaцiя сечового мiхурa.
— Щоденнi aнaлiзи кровi мають мiстити сечо-вину та електролгги, печiнковi ферменти, кaльцiй сироватки, фосфор, магнш, сироваткову сечо-ву кислоту, коагулограму. У банку кровi повинен зберпатися зразок кровi на випадок виникнення кровотечь Бiльш серйозш випадки можуть по-требувати частшого, нж раз на добу, виконання aнaлiзiв i можуть вимагати регулярного тестуван-ня зрaзкiв aртерiaльно! кровь Щоб забезпечити можливiсть забору таких зразюв, необхiдно вста-новити aртерiaльний катетер.
Регулярна перевiркa стану плода повинна про-водитись згiдно з мюцевими протоколами (КТГ, допплерометрiя тощо).
1нтенсивна тератя тяжког прееклампш
Для деяких жшок iз тяжкою прееклампиею може бути необхiдною госпiтaлiзaцiя у вщдшення iнтенсивноI терапП. У вих випадках народжен-ня дитини i контроль крововтрaти/хiрургiчних ускладнень займае чшьне мiсце. Госпiтaлiзaцiя у вiддiлення штенсивно! терапП призначена для розв'язання проблем, що можуть виникнути у тс-ляпологовий перiод.
Показаннями до госmтaлiзaцп у вiддiлення iн-тенсивно! терапп е:
— необхщшсть у пролонгованш iнтубaцiI/зa-хистi дихальних шляхiв;
— зниження рiвня свiдомостi/нaбряк мозку;
— необхщшсть у ресшраторнш пiдтримцi, на-приклад, при набряку легень;
— гiпертензiя, що важко пщдаеться лiкувaнню/ нестaбiльнiсть кровообiгу;
— повторш судоми;
— ГПН, що потребуе нирковозамюно! терапп!.
— Мiнiмaльний обсяг мошторингу у вiддi-леннi штенсивно! терапп повинен включати aртерiaльний катетер (для регулярного забору зразюв кровi для aнaлiзу/aнaлiзу гaзiв кровi) та катетер для вимiрювaння центрального венозного тиску.
— Центральний венозний тиск (ЦВТ) < 4 мм рт.ст. може вказувати на необхщшсть введення рь дини, його рiвень > 6 мм рт.ст. пов'язаний iз пщ-вищеним рiвнем розвитку набряку легень.
— Розширений обсяг монiторингу у вщдшенш iнтенсивноI терапП може включати швазивне ви-мiрювaння гемодинaмiки, наприклад черезстра-вохiдну допплерометрiю.
— Тяжкий набряк легень може вимагати шту-бацп та мехaнiчноI вентиляцП легень. На початку може бути необхщним високий рiвень Б102 i по-зитивний тиск нaприкiнцi видиху.
— ГПН може вимагати нирковозамюно! терапп, але розвиток хрошчно! нирково! недостат-ностi у майбутньому е дуже рщюсним явищем. Показання до нирковозамюно! терапп! включають гiперкaлiемiю, ацидоз i надлишок рiдини. Може бути необхщним проведення гемодiaлiзу без ви-користання aнтикоaгулянтiв, залежно вiд клжч-но! ситуацП.
Лiкувaння набряку мозку е суто пщтриму-ючим — iнтубaцiя з метою захисту дихальних шляхiв, стандартна iнтенсивнa нейротерaпiя для контролю високого внутршньочерепного тиску та лiквiдaцiя надлишку рiдини.
Контроль артергального тиску
— Невщкладну aнтигiпертензивну терашю слiд застосовувати у жiнок з АТсис > 160 мм рт.ст., серед-нiм АТ (САТ) > 125 мм рт.ст., або АТд1ас > 100 мм рт.ст. з метою зменшення ризику внутршньоче-репного крововиливу.
— Терaпiя може бути застосована у жшок iз нижчими показниками АТ, якщо у них наявш ознаки тяжко! прееклампсп.
— АТ сл1д вим!рювати ручним сфпмоманоме-тром кожн1 15 хв до його стабЫзацп, а пот1м кож-н1 30 хв. Неiнвазивний автоматичний мошторинг АТ необхiдно перiодично пор!внювати з показни-ками ручного сфпмоманометра, щоб забезпечити точн1сть вимiрювань.
Препарати для перорального застосування
— Пероральний лабеталол 200 мг, повторювати кожш 1—2 год до досягнення контролю за АТ, попм вщ 100 мг трич! на добу до 300 мг чотири рази на добу.
Шфедишн сповшьненого вивiльнення в1д 10 мг перорально (не сублшгвально) — доза може коливатись в1д 10 мг дв1ч1 на добу до максимально 60 мг на добу, р1вном1рно роздшених на кшька прийом1в.
— Поеднання перорального лабеталолу та ш-федипiну.
— Метилдопа 250 мг трич1 на добу, збшьшуючи дозу до максимум 3 г на добу.
Препарати для внутршньовенного введення
Парентеральне введення препарапв мае здш-снюватись тд наглядом анестезiолога та акуше-ра-гшеколога.
— Внутрiшньовенне введення препара-т1в може мати перевагу перед пероральним за-стосуванням у випадку дуже високого АТ (тоб-то АТсис > 180 мм рт.ст., САТ > 125 мм рт.ст., АТдкс > 110 мм рт.ст.) або у випадку, якщо пащент-ка не може приймати лжи перорально (непритом-на, блюе).
— КТГ-мошторинг е обов'язковим у передпо-логовий перюд.
— До призначення антигшертензивних пре-паратiв (залежно в1д рщинного статусу пацiентки) необхiдно болюсно ввести 250 мл розчину коло-щв. 6 певнi докази того, що введення болюсу рь дин може сприяти зниженню АТ i надшш докази того, що це зменшуе ризик розвитку гшотензп при використанш вазодилататорiв.
— Метою мае бути зниження САТ до <125 мм рт.ст.
— Внутршньовенне введення лтв мае продо-вжуватись до покращення стану пацiентки у тс-ляпологовому перюдь
— Рекомендоване тривале внутршньоартерь альне вимiрювання АТ.
— Взагал^ препаратом вибору е лабеталол. Пдралазин е альтернативою, якщо р-блокатори протипоказаш або неефективнi, але в1н може спричинити порушення серцевого ритму плода.
— Лабеталол — ввести 50 мг повшьно вну-трiшньовенно болюсом, пот1м iнфузiею (500 мг у 50 мл) — 60 мг/год на початку (6 мл/год), подвою-вати дозу кожних 15 хв до досягнення контролю за АТ або до досягнення максимально! дози 480 мг/год (48 мл/год).
— Пдралазин — ввести 250 мл коло!дного розчину болюсом упродовж 20 хв, попм призначи-ти внутршньовенний пдралазин 5 мг упродовж
20 хв. Необхвдно зачекати хоча б 20 хв до повторного введення, оскшьки даний препарат мае спо-вшьнений початок дп. Максимально можна болюсно ввести 4 дози. Ысля досягнення контролю за АТ необхщно розпочати шфузш пдралазину 50 мг у 50 мл, 1—5 мл/год, титруючи зпдно з вщповщ-дю на лжування.
— Пероральний шфедишн може бути доданий при необхщносп (дозування див. вище) як терапiя друго! лшп. Нiфедипiн може посилювати д1ю пре-паратiв магнiю, тому при застосуванш тако! ком-бiнацii потр16но бути уважним.
1нш1 гiпотензивнi препарати (наприклад, три-нiтрат глiцерилу та штропрусид натрiю) можуть використовуватись у випадках резистентно! ri-пертензИ. Рiшення про призначення додаткових препарапв мае бути прийняте анестезюлогом або спецiалiстом з штенсивно! терапП.
Сульфат магнш
— Може мати переваги у найтяжчих випадках прееклампсп з метою попередження виникнення еклампсп.
— Без використання магшю частота виникнення еклампсп становить 1 %.
— Сульфат магнш зменшуе частоту еклампсп на 50 %.
— Показання до його застосування звужеш до найтяжчих випадюв, 1з доведеним ураженням мозку та клонусами.
— Сл1д застосовувати обережно у пащенток з пошкодженням нирок.
— Сульфат магшю е тератею першо! лшп при появ1 екламптичних судом.
Термши i способи родорозршення
У вс1х, а особливо в ургентних випадках, час та споаб родорозрiшення мусять бути зважено ви-значенi. Жшка мае бути у стабiльному сташ, баланс р1дин мае бути оптимальним, шдвищений АТ та судоми лжвщоваш. Найдосвiдченiший персонал мае бути присутшм у випадку нестабшьного стану пацiентки, i спецiальна допомога мае бути доступною для новонародженого. Перевагу слщ надавати родорозрiшенню у звичний робочий час.
Термш BariTHOCTi, менший за 34 тижн1 гестацИ
— Жiнка мае отримувати кортикостеро!ди для забезпечення зр1лост1 легень плода у випадку, якщо пологи будуть проведет до 34-го тижня ва-птность За можливост1, пологи слад ввдкласти на 24—48 год шсля призначення кортикостероi¡дiв. Може бути необхвдним зважити переваги та ризи-ки полопв для дитини.
— До 24-го тижня гестацп виживання дитини е малоймовiрним, i пологи слщ проводити лише при загрозi життю матерi.
— М1ж 24-м i 34-м тижнями шанси дитини на життя зростають, але е ризик швалщносп при на-родженнi в термш, менший за 28 тижшв.
— Не icHye переконливих доказiв щодо переваг вичжувально! або активно! тактики при термж вагггност менше 34 тижшв, тому клiнiчне ршен-ня мае бути прийнято на оcновi зваження шдивь дуальних переваг та ризиюв.
— Родорозрiшення в термiнi до 34 тижшв пере-важно здшснюеться шляхом кесарського розтину.
Терм1н ваптносл понад 34 тижш гестаци
— Виживання новонародженого сягае 100 % i родорозрiшення е методом лжування преекламп-ci! (проте кiлька дшв може пiти на cтaбiлiзaцiю cимптомiв, оcкiльки можливим е погiршення стану одразу тсля пологiв).
— Бшьшють ж1нок i3 тяжкою прееклампаею з термiном вaгiтноcтi понад 34 тижш мають бути ро-дорозршеш, як тiльки дозволить !х клшчний стан.
— Пологи через природш родовi шляхи можуть бути проведет у випадку, якщо стан шийки матки забезпечить ycпiшнy iндyкцiю полопв i стан плода е задовшьним.
— В iнших випадках показаний кесарський розтин.
Баланс р1дини
Загальт принципи
— Надлишкове призначення рiдин е шкщли-вим у випадку тяжко! прееклампсп i може попр-шити перебiг набряку легень та мозку.
— Було продемонстровано, що зменшення кiлькоcтi рiдини е безпечним при прееклампсп. Введення рвдини взaгaлi мае бути обмеженим до 1 мл/кг/год, !! введення мае здшснюватися через шфузшну помпу. Необхiдно уникати швидкого надлишкового наводнення.
— Зменшення кiлькоcтi рiдини мае тривати доти, поки розршення cимптомiв захворювання не призведе до появи спонтанного дiyрезy.
— Введення i виведення рiдини мае бути аку-ратно занотовано, з цieю метою рекомендованим е встановлення сечового катетера. Темп сечовидь лення понад 0,5 мл/кг/год е задовшьним.
— Сaтyрaцiя кровi мае вимiрювaтиcь регулярно з метою виявлення початку набряку легень (по-казник менший 94 % при диханш кiмнaтним по-вггрям е тривожним симптомом). Бyдь-якi змши у неврологiчномy cтaтyci cлiд розщнювати як т-дозрiлi щодо розвитку набряку мозку.
— ГПН, що потребуе нирковозамюно! терапп, е нечастим ускладненням прееклампсп, але спри-чиняе високу смертшсть, оcкiльки поеднуеться iз тяжким станом та кровотечею. Бшьшють випaдкiв гострого пошкодження нирок при прееклампсп пов'язано з кровотечею.
— Ризик ГПН е вищим при попередньо ic-нуючих захворюваннях нирок або при л^ванш нестеро!дними протизапальними препаратами (НПЗП).
— Визначити баланс рвдин е проблемним у па-цieнток iз триваючою крововтратою.
— Зaмiщення об'ему без надлишку рiдини мае бути метою, але це часто легше сказати, шж зро-бити, особливо у пащенток iз тяжкою кровотечею.
— Важливим е хороше клiнiчне мислення до-свщчено! команди, за можливост пiдкрiплене ш-вазивним монiторингом.
Вим1рювання центрального венозного тиску
— Може допомогти у признaченнi рiдин у тяжких випадках захворювання, пов'язаних з олiгурiею.
— Нaйбiльш важливим е його визначення при прееклампсП, ускладненш кровотечею.
— Може бути ненадшним показником. У пащенток iз прееклампиею може розвинутись набряк легень при нормальних чи понижених показниках ЦВТ.
— Важлившими е коливання показниюв ЦВТ, нiж його aбсолютнi значення.
Призначення д1уретиюв
— Не впливають на розрiшення чи прогресу-вання захворювання.
— У багатьох пащенток iз прееклампиею сеча з'являеться пiсля внутрiшньовенного введення 20 мг фуросемщу.
— Дiуретики можуть бути корисними для за-гального регулювання балансу рiдин.
— Прогресивно позитивний баланс рщин пов'язаний iз розвитком набряку легень. Призначення дiуретикiв у випадку, якщо материнський водний баланс позитивний на 1500—2000 мл, може попередити це ускладнення.
Еклампая
Профиактика
У дослщженш МАРОШ було продемонстровано, що жшки, якi отримували сульфат магшю, мали на 58 % (95% довiрчий iнтервaл 40—71 %) нижчий ризик розвитку еклампсп (екламптич-них судом/конвульсiй). Подiбний ефект був про-демонстрований незалежно вщ ступеня тяжкостi еклампсп!, але оскшьки поява судом е чaстiшою у жшок iз тяжкою прееклaмпсiею, у цш групi пaцi-енток число пащенпв, яких необхiдно пролiкувa-ти, щоб отримати один бажаний результат (NN1") було нижчим. Через це зазвичай магнш признача-ють жшкам iз тяжкою прееклaмпсiею або жшкам iз високим ризиком еклампсп! внаслщок обтяже-ного сiмейного анамнезу, попередньо! еклампсп/ епшепсп або жiнкaм iз вираженою неврологiчною симптоматикою.
Мaгнiй лiквiдуе звуження судин головного мозку i церебральну шемш, що призводять до еклампсп. Зазвичай введення магшю починають тсля того, як буде прийняте ршення про родо-розршення, i продовжують 24 год пiсля пологiв або тсля останнього судомного нападу (залежно вiд того, яка з подш настае пiзнiше). Профiлaк-тична доза магшю вщповщае тaкiй, що признача-еться для лiкувaння еклампсП.
ЛЫування еклампсп
— Пащентку слщ розташувати у положенш на лiвому бощ.
— Забезпечення прохiдностi дихальних шляхiв, дихання, кровообiгу мае бути проведено зпдно з протоколом ALS.
— Подати високий потж кисню через лицеву маску.
— Забезпечити венозний доступ (на початку будь-якого розмiру, але при запланованому кесар-ському розтиш слщ налагодити доступ до велико! судини).
— Забезпечити мониторинг ЕКГ/сатуращ! кро-вi/АТ.
— Вимiряти глюкозу кровi портативним глю-кометром. При рiвнi глюкози менше 5 ммоль/л слад увести 25—50 мл 50% глюкози.
— Ощнку стану плода слщ провести якомога скорше. Це може визначити необхвдшсть термь нового родорозршення.
Препаратом вибору при еклампсп е сульфат магшю. (Використання внутршньовенного дiазе-паму пiдвищуе материнську смертшсть та е менш ефективним, шж уведення магнiю).
— Здебiльшого судоми при еклампсИ е корот-котривалими. Магнш вводиться з метою попере-дження наступного судомного нападу.
— Протипоказання до використання магшю:
— пщвищена чутливють до магшю;
— печшкова кома;
— тяжка ниркова недостатшсть;
— мiастенiя гравю;
— частота дихання менше 14 за 1 хв;
— ввдсутш/знижеш сухожильш рефлекси;
— слiд вживати з обережнiстю при одночасно-му призначенш нiфедипiну чи мiорелаксантiв.
Лкування магшем
Звична доза Mg2+ мае бути зменшена (зазвичай вдвiчi) при ознаках виражено! нирково! недостат-носп, наприклад, при темпi сечовидiлення менше 100 мл за 4 години або пщвищенш показниюв се-човини/креатиншу.
Навантажувальна доза магшю
Для жшок, якi не отримували ранiше препарати магшю:
— вводити 4 г внутршньовенно кожш п'ять хвилин;
— до 10 мл 50% розчину магшю сульфату до-дати 40 мл iзотонiчного розчину до загального об'ему 50 мл. Вводити 40 мл впродовж 5—10 хв.
Для жшок, якг вже отримували препарати магшю:
— термшово взяти зразок кровi для визначення рiвня Mg2+, поим ввести 2 г магшю внутршньовен-но (20 мл сумш^ наведено! вище) впродовж 10 хв.
Ознаки отруення магтем
— м'язова слабюсть/пригшчення дихання;
— ввдсутшсть сухожильних рефлекив.
Тяжке отруення може спричинити:
— паралiч м'язiв/зупинку дихання;
— блокаду внутршньосерцево! провiдностi/зу-пинку серця;
Регулярне вимiрювання частоти дихання i реф-лексiв у жшки допомагае визначити прояви ток-сичносп у бiльшостi випадкiв.
Рутинне визначення концентрацп магнiю у си-роватщ бiльше не вважаеться необхiдним. Проте концентращю магнiю слiд визначати при пiдозрi на отруення, при захворюваннях нирок або при рецидивi конвульсiй (у такому випадку доза магшю може бути субтерапевтичною).
При ввдсутносп сухожильних рефлекс1в i частот! дихання менше 14 за 1 хв необхщно припинити iH-фузiю та nepeBipm« р1вень магнiю у сироватц1 кровь
Лкування при nido3pi на отруення магтем
— Шдтримка дихання/кровообпу зпдно з алгоритмом ALS.
— При виражених ознаках токсичносп — глю-конат кальщю 1 г (10 мл) впродовж 10 хв.
— При зникненш ознак пригшчення дихання, шфузш слiд розпочати у доз^ вдвiчi меншiй за по-передню.
Iншi m6i4m diï магтю
— G можливим посилення дп деполяризуючих мiорелаксантiв.
— G можливим попередження виникнення фасцикуляцiй у вщповщь на введення суксамето-нiю (але немае впливу на подальше виникнення мiалгiï).
— Магнш може знижувати АТ внаслщок ва-зодилатацГ!. Хоч у деяких ситуацiях такий ефект може бути корисним, не слад рутино вживати магнш з даною метою.
— Може пригшчувати скорочення матки.
Ускладнення еклампсп
— Показаннями до неввдкладно! штубащ! е раптове пригшчення сввдомосп, рецидивуючi судоми, доведена значна асшращя, необхвдшсть у проведенш термiнового кесарського розтину.
— Необхвдно провести швидку шдукщю тiо-пенталом натрiю i суксаметошем. Мiорелаксанти тривало! дГ! можуть приховати рецидивуючi кон-вульс^, тому !х слГд використовувати мiнiмально.
— У випадку повторних судом чи попршення стану плода слад прийняти ршення про термiнове родорозрiшення.
— У випадку, якщо судоми не рецидивують i немае ознак дистресу плода, оптимальним е контроль судом шляхом введення магшю та забезпечення стаб^носи кровообпу до родорозршення.
Анестез1я у пащенток з прееклампс1ею
Пологи
У деяких випадках ознаки прееклампсiï можуть виникати шсля початку пологово! дГяльносп —
зазвичай це пpoтеïнуpiя та noMipHa гiпертензiя. З шшого боку, деякi жiнки i3 дiaгнoстoвaнoю пре-еклaмпсieю можуть перебувати у сташ, сприят-ливому для шдукцИ пoлoгiв. У таких жшок лжу-вання гшертензп та огляд анестезюлога пoвиннi проводитись до початку шдукцИ пoлoгiв, oскiльки в таких випадках е вищим ризик кесарського роз-тину.
— Уа жшки з прееклампиею в пологах повин-Hi отримувати пpoфiлaктику антацидами.
— Упродовж полопв рекомендований трива-лий мошторинг КТГ.
Етдуральна анестезiя
— Для бшьшосл жiнoк iз пpееклaмпсiею рекомендована рання етдуральна aнестезiя (ЕПА) впродовж полопв iз метою контролю за тдви-щенням АТ внаслщок болю.
— Перед проведенням ЕПА необхщно виклю-чити кoaгулoпaтiю.
— Необхщно провести свгже (< 6 год) визна-чення кiлькoстi тромбоципв. У випадку, якщо тpoмбoцитiв бшьше 100 тис. кл., то немае необхщ-нoстi в подальших дослщженнях системи згортан-ня кpoвi, тшьки якщо е iншi показання, напри-клад, холестаз вaгiтних.
— Кшьюсть тpoмбoцитiв менша за 70 тис. кл. е абсолютним протипоказанням до регюнарних ме-тoдiв анестезГь У таких випадках слщ застосовува-ти альтернативш методи анестезп.
— При кшькосп тpoмбoцитiв мiж 70 i 100 тис. кл. ршення про вид анестезп прийма-еться найдосвщчешшим aнестезioлoгoм шляхом зважування переваг та ризиюв iндивiдуaльнo для кожно'1 пащентки. З цiею ж метою слщ виконати стaндapтнi тести системи згортання кровь
— Техшка встановлення ешдурального катетера мае бути звичайною, але слiд уникати надлиш-кового введення рщини перед процедурою.
— Погане функщонування епiдуpaльнoгo катетера е недопустимим. Епщуральний катетер повинен функщонувати достатньо добре, щоб його можна було використати при необхвдносп засто-сування додаткових шструменпв у пологах чи при кесарському розтинь
У тсляпологовому nepiodi перед видаленням епщурального катетера:
— Необхвдно пеpевipити кiлькiсть тромбо-цитiв, якщо минув тривалий перюд часу тсля останнього визначення. Це особливо важливо, якщо кiлькiсть тpoмбoцитiв була низькою чи зни-зилась раптово.
— Для видалення епщурального катетера слiд opiентувaтись на таку ж кiлькiсть тpoмбoцитiв, як i для його встановлення.
— У випадку, якщо кшьюсть тромбоципв е занадто низькою для безпечного видалення катетера, треба або зачекати до одужання пащентки, або провести трансфузш тромбоцитарно'1 маси, якщо видалення катетера неможливо вщ-класти.
Кесарський розтин
— В iдеaлi пaцiенткa мае отримати повну пере-дoпеpaцiйну пiдгoтoвку, бути натще та отримати профшактику антацидами.
— АТ мае бути контрольованим. Мають бути доступними повторш aнaлiзи кpoвi.
— При необхвдносп треба почати профшактику з використанням препарапв магшю.
— У банку кpoвi мае бути кров ввдповщного зразка. Необхщно провести перехресну пробу.
— У неввдкладних випадках виконання деяких iз перерахованих пунктiв е неможливим.
— Налагодження доступу до велико! вени е обов'язковим, але слщ уникати надлишкового введення piдини. Використання колощних роз-чинiв може обмежити кшьюсть piдини, яку можна ввести тд час операщь
— Потреба у налагодженш iнвaзивнoгo мош-торингу визначаеться окремо у кожному випадку, але apтеpiaльний доступ може бути корисним, мае бути мало перешкод для його встановлення.
— При пoмipнiй/тяжкiй прееклампсп слад уникати використання НПЗП у шсляоперацшному перюдУ oскiльки 1х введення може викликати го-стре пошкодження нирок.
— У шсляоперацшний пеpioд слiд проводити стандартну профшактику тромбоемболш, oкpiм ви-пaдкiв, коли вона протипоказана, наприклад, кро-вотеча, кiлькiсть тpoмбoцитiв менша за 100 тис. кл.
Регюнальна анeстeзiя
— Слад надати перевагу регюнальнш анестезп перед загальною в уах випадках, коли вона може бути безпечно виконана.
— Репональна анестез1я не протипоказана тсля нaпaдiв еклампсп, якщо жжшка перебувае в свiдoмoстi.
— Необхвдно виконати пiдpaхунoк кiлькoстi тpoмбoцитiв. У випадку, якщо тромбоципв бiльше 100 тис. кл., подальше дослвдження системи згортання кpoвi не е необхвдним, тiльки якщо iснують iншi показання, наприклад, холестаз вaгiтних.
— При кшькосл тpoмбoцитiв менше 70 тис. кл. регюнальш блокади е протипоказань Слiд надати перевагу загальному знечуленню. При кшькосп тpoмбoцитiв мiж 70 i 100 тис. кл. ршення про про-ведення анестезп приймаеться нaйдoсвiдченiшим aнестезioлoгoм iз доступних шляхом зважування переваг та ризиюв шдиввдуально для кожно'1 пащ-ентки. З щею ж метою слад виконати стандартш тести системи згортання кров^ якщо дозволяе час.
— Передоперацшне введення piдини мае бути мжмальним, треба розглянути неoбхiднiсть використання колощв.
— Слiд уникати «профшактичного» введення вaзoпpесopiв або використовувати 1х лише в край-шх випадках.
Спшальна анестезiя
— Спшальна aнестезiя (СПА) мае тaкi переваги над етдуральною, як простота виконання, до-ступнiсть, краща яюсть блоку.
— 1снуе застереження, що раптова вазодилата-щя внаслiдок спiнального блоку може викликати у деяких пацiентiв значну ппотензш. На практи-цГ таке явище спостерпаеться рГдко, у пащенток Гз прееклампсГею гГпотензГя е менш вираженою, нГж в Гнших хворих. Таким чином, гГпотензГя мае бути контрольованою. НеобхГдно утримувати той рГвень АТ, що визначався перед стнальним блоком, i уникати гшертензГ!.
— У пацГенток Гз прееклампсГею вщповщь на введення вазопресорГв може бути бГльш вираженою, тому цю групу препаратГв слГд вживати з обе-режнГстю.
— При прееклампсГ! слГд вживати стандартнГ для СПА дози мюцевих анестетикГв/опГатГв.
Етдуральна анестезiя
— ЕПА е традицшною формою знеболюван-ня кесарського розтину при прееклампсГ!. Проте СПА або комбшоваш стнально-епщуральш тех-нГки е доведено безпечними.
— Змши АТ е бГльш плавними, нГж при ст-нальнГй анестезГ!.
— Катетер може бути встановленим ще до початку в пащентки пологово! дГяльностГ Блок може бути продовжено у випадку, якщо операщя виявиться тривалою.
— Продовження ЕПА в шсляоперацшному перюдГ може покращити знеболювання та контроль АТ.
— Недолжами ЕПА е ïï бГльша технГчна склад-нГсть, повГльнГший початок блоку та шодГ менш ефективний блок. НезадовГльний блок пов'язаний Гз тяжкими периферичними набряками.
Комбшована стнально-етдуральна анестезiя (КСЕА)
— При виконанш КСЕА використовуються низью дози стнальних анестетикГв, «шднятЬ на-ступним введенням анестетикГв в етдуральний простГр.
— Ця технжа поеднуе швидкий прогнозований блок з мжмальними порушеннями з боку серцево-судинно! системи i можливГстю подовжити трива-лГсть блоку для шсляоперацшного знеболювання.
— Основним недолГком КСЕА е ïï бГльша технГчна складшсть. Ïï не слГд використовувати анес-тезГологам, якГ рутинно не практикують цей вид анестезГ!.
Загальна анестезiя
Загальна анестезГя при прееклампсГ! може ви-користовуватись у таких випадках:
— Необхщшсть у термшовому родорозрГшен-нГ; у випадку, якщо е ризик для життя матерГ або плода.
— ДГагностовано тромбоцитопешю/порушен-ня згортання кровГ (або необхщно провести тер-мГновий кесарський розтин до отримання резуль-татГв аналГзГв).
— Судоми, що погано контролюються.
— Тяжка кровотеча/високий ризик кровотечГ
— ПацГентка вГдмовляеться вГд регюнально! анестезГ!.
— ТехнГчна невдача при проведенш регюнально! анестезГ!.
— 1ншГ протипоказання, наприклад, аорталь-ний стеноз, сепсис.
Ведення загальноï анестези
— Мае бути присутшм ввдповщальний анесте-зГолог.
— АТ i судоми мають бути контрольованими настГльки, наскГльки це дозволяе час.
— Необхщним е доступ до центрально! вени. Може бути потрГбним швазивний монГторинг.
— Обов'язковим е уважний контроль за ди-хальними шляхами — змши голосу, захриплють, стридор вказують на можливий розвиток набряку гортань
— При стридорГ, що вже розвинувся, перед ш-тубащею необхГдно ввести 0,2 мг/кг дексаметазо-ну внутрГшньовенно i 5 мг адреналшу через небу-лайзер. СлГд розглянути необхвдшсть проведення фГброоптично! ГнтубацГ!.
— Може бути потрГбною ГнтубацГйна трубка меншого, нГж зазвичай, розмГру. ПацГент може залишатися заштубованим до завершення проце-дури, доки не зменшиться набряк i не утвориться простГр довкола ендотрахеально! трубки.
— Невеликий набряк горташ все одно може збГльшити ризик невдало! ГнтубацГ!.
— Украй необхвдною е преоксигенацГя з на-ступною швидкою ГндукцГею.
— 1ншими препаратами, якГ використовуються для контролю АТ пГд час шдукцГ!, е лабеталол i сульфат магшю.
— 1ндукщя: тГопентал натрГю — 5—7 мг/кг, пропофол — 2 мг/кг, кетамш — 1 мг/кг (при брон-хГальнш астмГ або нестабГльнш гемодинамГцГ), сукцинГлхолГн — 1,5 мг/кг.
— ШВЛ — О2 : N20 = 1 : 1. При дистресГ плода — FiO2 — 0,75 i бГльше, ЕТ CO2 треба пщтриму-вати в межах 30—34 мм рт.ст.
Шсля народження дитини: мюрелаксанти (атра-курГум — 0,5 мг/кг, або векуронш — 0,05 мг/кг); фентанГл — 100—150 мкг, мщазолам — 1—2 мг, N20 : О2 — 70-30% в/в окситоцину — 5 Од. Через небезпеку тахжардГ! окситоцин в/в краплинно 30-50 Од в/в; 500 мл кристало!да протягом 4 год; ото!ди (морфш 10-15 мг); ШВЛ — О2 : N2O з FiO2 = 0,35^
СлГд пам'ятати, що тГопентал натрГю знаходять у кровГ плода через 30 с шсля в/в введення матерГ, пГково! концентрацГ! вГн досягае через 1 хв. Фас-цикуляцГ! пГсля введення суксаметошю можуть не спостерГгатися, особливо у пацГенток, яким вводилися препарати магшю. Магнш також подо-вжуе дш недеполяризуючих мюрелаксантГв.
— НеобхГдно визначати стабГльшсть серцево-судинно! системи. РГвень pO2 i pCO2 слГд утримувати в нормальних межах.
— Iнтрaоперaцiйний контроль АТ може здш-снюватись паровидними анестетиками та/або внyтрiшньовенним лaбетaлолом/гiдрaлaзином.
— Будь-який набряк легень, що виник, може утруднювати вентиляцiю/окcигенaцiю. Може бути необхвдним високий FiO2/PEEP.
— Контроль за судомами, рiвнем cвiдомоcтi, станом дихальних шляхiв, FiO2 iншими факторами, наприклад, кровотечею, допоможе визначити час екстубацп пaцieнтки пicля зaкiнчення опера-щ! або !! перевiд у вщдшення штенсивно! терапп.
Список л1тератури
1. Запорожан В.Н. Спинальная анестезия при оперативном родоразрешении. — К.: Старт-98, 2013. — 316с.
2. Шифман Е.М., Филипович Г.В. Спинномозговая анестезия в акушерстве. — Петрозаводск: ИнтелТек, 2005. — 558с.
3. Шифман Е.М. Преэкламсия, эклампсия, HELLP-синдром. — Петрозаводск: ИнтелТек, 2003. — 429 с.
4. Paul Clyburn, Rachel Collis, Sarah Harries, Stuart Davies Obstetric anaesthesia. — Oxford: New York, 2012. — 682p.
5. Dyer R.A. The role of the anaesthetist in the management of the pre-eclamptic patient // Current Opinion in Anasthesiology 2007. — № 20. — P. 168-174.
6. Poston L. Vitamin C and vitamin E in pregnant women at risk for pre-eclampsia (VIP trial):randomized placebo-controlled trial// Lancet. — 2006. — № 3. — P. 619-629.
7. Visalyaputra S. Spinal versus epidural anesthesia for cesarean delivery in severe preeclampsia: a prospective randomized, multicenter study // Anesthesia and Analgesia. — 2005. — № 10. — 862-868p.
Отримано 12.08.13 □
Подгорный Я.М.
Кафедра анестезиологии и интенсивной терапии Львовского национального медицинского университета им. Данила Галицкого
АНЕСТЕЗИЯ И ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ У БЕРЕМЕННЫХ С ПРЕЭКЛАМПСИЕЙ/ЭКЛАМПСИЕЙ
Резюме. В лекции освещены вопросы диагностики, профилактики, патофизиологических изменений во время беременности, осложненной преэклампсией/эклампси-ей. Показан современный подход к проведению анестезиологического обеспечения операционных вмешательств и интенсивной терапии у беременных с преэклампсией/ эклампсией. Подчеркнуто, что лечение данной категории больных должно проводиться бригадой врачей в составе акушера-гинеколога, анестезиолога, а при необходимости надо привлекать высококвалифицированных врачей других специальностей (кардиологи, неврологи, хирурги, офтальмологи и др.).
Ключевые слова: преэклампсия/эклампсия, анестезия, интенсивная терапия.
Pidgirny Ya.M.
Department of Anesthesiology and Intensive Care of Lviv National Medical University named after Danylo Galytsky, Lviv, Ukraine
ANESTHESIA AND INTENSIVE CARE IN PREGNANT WOMEN WITH PREECLAMPSIA/ECLAMPSIA
Summary. This lecture describes the issues on diagnosis, prevention and pathophysiological changes during pregnancy complicated by preeclampsia/eclampsia. We show the current approach to anesthetic management of surgical interventions and intensive care of pregnant women with preeclampsia/ eclampsia. We want to emphasize that the treatment of these patients should be carried out by the team of doctors including obstetrician-gynecologist, anesthesiologist and, if necessary, highly qualified doctors of other specialties (cardiologists, neurologists, surgeons, ophthalmologists, etc) should be involved.
Key words: preeclampsia/eclampsia, anesthesia, intensive care.
