CC BY
11
Матергали конференцм / Proceedings of the Conference
офщшно вщнесено до групи особливо небезпечних ш-фекцшних хвороб. Реестращя хвороби помггно зросла: з 58 випадыв у 2000 рощ до 3946 в 2017-му, в тому числ1 в Тернопшьськш облает! за цей самий перюд — з 4 до 165. Переносниками В. burgdorferi та A. phagocytophilum, ян е збудниками Лайм-борелюзу та гранулоцитарного анаплазмозу людини, в Сврош та Укра1ш е Kniiiii роду Ixodes ricinus та Dermacentor reticulatus. За даними лгге-ратури, заражешсть юпгщв борелгями у Словаки стано-вить 22,5 %, 4exi'i — 20,0 %. В 1спанп шфшовашсть Kni-гщв комплексом В. burgdorferi's. 1 (В. afzelii, В. burgdorferi sensu stricto та В. garinii) становила 9,3 %, в Норвегп — 16,0 %, в УкраЫ - 9,7 % (6,3-25 %). За нашими даними, шф1ковашсть клшцв комплексом В. burgdorferi s. 1, вцдбраних вщ мешканщв Терноп1льщини, стано-вить 23,4 %, В. miyamotoi — 1,6 %, A. phagocytophilum — 22,9 %. Лабораторна д1агностика ЛБ Грунтуеться як на виявленш самого збудника (бактерюскошчний i бакте-рюлопчний методи д1агностики) або його ДНК, так i антитш до нього (серолопчний метод). Найбшын пер-спективним методом д1агностики е ПЛР, яка дозволяв виявити ДНК борел1й у р1зному бюлопчному матерь алг В лаборатори Центру з вивчення Лайм-борелюзу та шших шфекцш, що передаються клпцами, який був створений в липш 2017 р. при ДВНЗ «Тернопшьський державний медичний ушверситет iMeHi 1.Я. Горбачев-ського» МОЗ Украши, за допомогою цього методу у сироватщ кров1 обстежених нами мешканц1в Терно-пшьщини ДНК до комплексу В. burgdorferi s. 1 вдалося виявити у 11,01 %, A. phagocytophilum — у 1,6%. Серо-лопчш методи спрямован1 на виявлення антитш до збудника в сироватщ кров1, у л1квор1 (¡нтратекальних) i внутрйнньосуглобовш р1диш за допомогою iMyHO-флюоресцентного або 1муноферментного методу, РЗК, РНГА, ELISA, Western blot (шуноблотинг). Вццтовцщо до рекомендац1й Центру з контролю та профшактики хвороб США (CDC) затверджено двохетапну схему д1агностики Лайм-борелюзу: на першому еташ за на-явност1 кл1н1ко-анамнестичних показань проводиться тестування з допомогою 1ФА або РН1Ф. За результатами першого етапу дослщження, зразки кров1 з про-м1жними та позитивними результатами шдтверджують методом ¡мунного блотингу.
Мета: виявити частоту шф1кування борел1ями пра-гцвниив л1сових господарств деяких областей Украши, дослцщти ефективн1сть схем л1кування та запропону-вати бшьш ефективн1.
Результата. Нами вивчено частоту шф1кування бо-рел1ями пращвниыв л1сових господарств деяких областей Украши, використовували двохетапну схему д1агностики (1ФАта ¡муноблот). При серолопчному до-сл1дженн1утест1 ELISA антитша IgM i/або IgG до комплексу В. burgdorferi sensu lato (В. burgdorferi sensu stricto, В. afzelii та В. garinii), позитивш або пром1жш результата виявлено у 40—43 % обстежених пращвниив люо-вих господарств Еернопшыцини, Закарпаття, Хмель-ниччини, Волиш, Буковини та у 58 % oci6 i3 деяких господарств Житомирсько! област1. Метод 1муноблоту {EUROLINE Borrelia RN-AT) дав змогу виявити антил-
ла класу IgM i/або IgG до комплексу В. burgdorferi sensu lato (В. burgdorferi sensu stricto, В. afzelii та В. garinii) у 41 i3 61 (67,2 %) респондента i3 позитивними i пром1жними результатами використання ¡муноферментного методу. Пац1енти з ЛБ не потребують ¡золяци, оскшьки для ото-чуючих вони не е заразними, отож ешдешчно! загрози не становлять. Медикаментозне л1кування мае бути комплексним. Обов'язковим е призначення елотроп-них i в1дпов1дних патогенетичних засоб1в. Основними етютропними препаратами (препарати 1-1 лшп) е те-трациклши (доксицикл1н), пенщилши (амоксицил1н), цефалоспорини (цефуроксим, або цефтр1аксон, або i'x аналоги), резервними (препарати 2-1 лши) — макрол1-ди (азитромщин, кларитромщин). Виб1р антибютика, його дозування та тривал1сть застосування залежать вщ клшмно! форми i стадЕ захворювання. Л1кування Mi-груючо! еритеми ми пропонуемо за такою схемою: до-ксицикл1н 100 мг 2 р/добу (протипоказаний ваптним i матерям, яи годують груддю!), або амоксицилш чи ауг-ментин 500 мг 3 р/добу, або цефуроксим 500 мг 2 р/добу протягом 10—21 дня (у бшыпосп випадив — 14). Екс-трена профшактика ЛБ здйснюеться суворо шдивщу-ально у випадках, коли точно встановлено, що loiirn; був шф1кований борел1ями чи збудниками шших трансмь сивних 1нфекцш. Антибютикотерапгя в рант термши (до 5 д1б п1сля присмоктування кл1ща) дозволяв практично в ycix пащенив лгквщувати 1нфекц1йний процес, причому ефективн1сть використання р1зних антиб1оти-ив приблизно однакова росить висока (97—98 %).
Висновки. Встановлений великий вщсоток шф1-кованих борел1ями прац1вник1в л1сових господарств у деяких областях Украши. Запропоноваш ефективш схеми л1кування та профшактики ЛБ.
Шостакович-Корецька АР,, Маврутенков В.В., Ревенко Г. О., Будаева I.В., Чикаренко З.О.
A3 «Дн1пропетровсы<а медична академм МОЗ Украни», м, Ан/про, Укра'/'на
Ансшз випадкт фарингиту, викликаного C.ulcerans
Актуальнкть. Дифтер1я — це гостре захворювання, традицгйним еполопчним агентом якого е Corynebacterium diphtheriae, якому можна запоб1гти вакцинац1ею. Дифтер1я може проявлятися як шфек-ц1я верхн1х дихальних пшях1в, шырна шфекц1я або безсимптомне носшство. Спор1днена за м1кроб1оло-пчними характеристиками C.ulcerans, що пост1йно циркулюе в навколишньому середовищ1, викликае по-д1бн1 за кл1н1кою до класично! дифтерй' захворювання. C.ulcerans була вперше видшена в 1926 p. Î3 ротоглотки пащента, хворого на фаринпт. Вважалося, що даний збудник викликае переважно легы пл1вчаст1 фаринпти. Але у 2000 р. офщшно була зареестрована смерть пащ-ентки вщ тяжкого фаринпту, пов'язаного з C.ulcerans. Наведет в лггератур1 кл1н1чш випадки 1нф1кування
310
Aktual'naâ Infektologiâ, ISSN 2312-413Х (print), ISSN 2312-4148 (online)
Vol 6, No 5,2018
MarepiaAH конференцП / Proceedings of the Conference
патогенними штамами С.икегат характеризувалися розвитком под1бних до класично! дифтерп симптом1в. В ешдемюлопчному план! передбачаеться, що осно-вним джерелом шфшування зазначеною шфекщею е тварини. Роль людини в ешдпроцеш шфекцй зали-шаеться дискутабельною. Патогенш штами С.икегат здатш видшяти токсини, за своши властивостями вден-тичш до дифтершного токсину, що пояснюеться наяв-шстю в хромосом! збудника гешв пом1рного р-профага, який несе оперон дифтершного токсину.
Мета: провести аналiз кшшчного спостереження пащенпв, яи надшшли з юпшкою шивчастого фаринпту, викликаного С.икегат.
Матер1али та методи. Було проанал1зовано 4 випад-ки мембранозного фаринпту, спричинеш С.икегат, за останш 8 роыв (з 2010 р.). Уш хвор1 були дорослими (27, 32, 44, 46 роив). Двое з них проживали в шльськш м1сцевосп 1 мали безпосередшй контакт ¡з тварина-ми (тримали власних кор1в), шнп двое проживали в м1ст1, один ¡з них регулярно вживав термгчно необро-блене парне молоко. I один хворий заперечував будь-який контакт 13 тваринами або хворими людьми. Об-стеження контактних домашшх ошб жодного разу не дало позитивних результапв на видшення будь-яких коринебактерШ. Двое хворих ¡з поширеною формою фаринпту надпшши на другу добу хвороби, хвор1 з ло-кал1зованою формою — на 3-тю \ 4-ту добу захворю-вання. Клшгчний д1агноз «дифтергя» був установлений тшьки у хворих ¡з поширеною формою мембранозного фаринпту, саме цим хворим був призначений проти-дифтершний антитоксин. Хворим ¡з локал1зованою шпвчастою формою був установлений д1агноз «гострий тонзили».
Результата. Мембранозш фаринпти у вшх хворих за сво1м переб1гом не вщлзнялися ввд юпшчно! кар-тини «класично!» дифтерп. Захворювання у вшх хворих почалося гостро, ¡з шдвигцення температури до 38—38,5 °С, появи слабкосп, гшорексп, пом1рного болю в горл!. Якгцо користуватися юпшчною класи-фшащею дифтерп, то можна вщзначити, що у двох хворих спостер1галася локал1зована шпвчаста форма фаринпту, у двох — поширена. Тяжисть захворювання розцшювалася при шнвчастш форм1 як легка, при поширенш — як середньотяжка. Фарингоскошчна картина характеризувалася у вшх хворих пом1рною гшерем1ею ротоглотки, пом1рним збшьшенням роз-м1р1в мигдалиыв за рахунок невеликого набряку та наявшстю щшьних, спаяних з1 слизовою мигдалиив бшсуватих нашарувань, яи не зшмалися шпателем. У вшх хворих вщшчався пом1рний тонзилярний л1м-фадешт (збигыпувалися верхш передньошийш л1мфо-вузли до 1 см, були безбсшсними, не спаяш з навко-лишшми тканинами, набряку шийно! юптковини не спостерггалося).
У гемограм1 у вшх хворих вщзначався нейтрофшьоз без зсуву вл1во, пом1рно пщвищена швидисгь ошдання еритроциив (до 15—18 мм/год), у двох хворих ¡з поширеною формою фаринпту спостерггалася слщова про-те!нур1я на висот! щтоксикацп.
У жодного хворого не були вщзначеш будь-яы спе-циф1чш для дифтерп ускладнення. У вшх хворих етюло-пчна розшифровка захворювання здшснена на пщстав1 позитивних результат бактерюлопчного дослщження: отримана культура С.икегат, токсигенний штам. Даш дослщження були отримаш на 5-ту добу теля забору матер1алу 1 мали ретроспективний характер.
Юишчний д1агноз «дифтергя» був установлений тшыси у двох хворих 1з поширеною формою захворювання в 1-шу добу госпишпзацп на пщстав1 «кшшчно! шдказки» у винщщ поширених мембранозних нашарувань на мигдаликах, дужках 1 язичку. Саме цим хворим в 1-шу добу захворювання був введений протидифте-рШний антитоксин. Як вщомо, рання специфична тера-шя мае виршальне значения, оскшьки ступшь захисту обернено пропорщйний тривалосп хвороби. Введения сироватки в обох хворих було в доз1 70 тис. ОД одноразово. У подалыпому введения сироватки хвор1 не потребували, тому що повне зникнення нашарувань 1 полшшення загального самопочуття в обох хворих 13 поширеною формою дифтерп зазначалися в наступ-ш дв1 доби. Для ерадикацИ збудника з ротоглотки був призначений азитромщин (500 мг на добу, 5 даб). Хвор1 з пл1вчастою формою дифтери не отримали протидиф-терШний антитоксин, але отримали курс антибактерь ально! терапй у вигляд1 цефтр1аксону (2 г на добу, 7 д1б), оскшьки спочатку 1м було встановлено д1агноз «гострий тонзилгг». Незважаючи на це, 1 в цих хворих захворювання закгнчилося повним одужанням без ускладнень.
Висновки. 1. С.икегат е одним 1з збуднийв захворювання, под1бного до «класично!» дифтерп. 2. Ефек-тивн1сть терапевтичного застосування протидифте-ршного антитоксину при мембранозному фарингт, викликаному С.икегат, посередньо падтверджуе щен-тичшсть токсин1в дано! коринебактери [ С.сНрШкепае. 3. Захворювашсть на зоонозну шфекцш С.икегат можна л1кв1дувати за умови своечасно! масово! вакци-нацп дифтершним анатоксином ус1х верств населения.
Щерб1нсы<а A.M.1-2, Люльчук М.Г.Ч Бабм Н.О.1-2, Кирпичова В. В.1, Гетьман A.I.2, Гриценко Т.В.2 1Д У «¡нститут eniAeMioAori'i та /нфекцмних хвороб ш. Л,В, Громашевського НАМН Укра'/ни», м. Kn'iB, Укра'/на 2 АУ «Укра'/нський центр громалського злоров'я МОЗ Украни», м. Ки'/в, Украна
Значения проф!дактичних програм, що ресшзуються в середовищ! людей, ям вживають ш'екщйш наркотики, та Тх вплив на ешдемю В1Л/СН1Ду в УкраТж
Актуальшсть. Сучасна епщем1я BIJI/СШДу в Укра-lHi останшми роками характеризуеться певною стабь л1зац1ею епщем1чного процесу з деякими коливання-ми щор1чних показниыв: 42,6 на 100 тис. населения в
Vol 6, No 5, 2018
http://ai.zaslavsky.com.ua
311
