CC BY
30
УДК 340:12
О. Колич
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка", здобувач, ст. викл. кафедри теорii та фiлософii права
АНАЛ1З ОКРЕМИХ НАПРЯМ1В НАУКОВИХ ДОСЛ1ДЖЕНЬ Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИХ1ДЕЙ В УКРА1НСЬК1Й ПОЛЕМ1ЧН1Й Л1ТЕРАТУР1
© Колич О., 2016
Проаналiзовано науков1 пращ богословського, фшософсько-правового та полiтологiчного характеру, i3 яких отримуемо вiдомостi про фiлософсько-правовi вде! в украшськш полемiчнiй лiтературi, яка виникла шсля прийняття Берестейсько! унн 1596 р.
Ключовi слова: полемiчна лiтература, Берестейська унiя, фллософсько-иравов! концепти.
О. Колич
АНАЛИЗ ОТДЕЛЬНЫХ НАПРАВЛЕНИЙ НАУЧНЫХ
ИССЛЕДОВАНИЙ ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВЫХ ИДЕЙ
В УКРАИНСКОЙ ПОЛЕМИЧЕСКОЙ ЛИТЕРАТУРЕ
Проанализированы научные труды богословского, философско-правового и политологического характера, из которых получаем сведения о философско-правовых идеях в украинской полемической литературе, возникшей после принятия Брестской унии 1596 г.
Ключевые слова: полемическая литература, Брестская уния, философско-правовые концепты.
O. Kolych
THE ANALYSIS OF THE INDIVIDUAL AREAS OF THE PHILOSOPHICAL AND LEGAL IDEAS RESEARCH IN UKRAINIAN
POLEMICAL LITERATURE
This article analyzes the research work of theological, philosophical, legal and political science nature, from which we get information about philosophical and legal ideas in Ukrainian polemical literature, which appeared after the adoption of the Brest Union in 1596.
Key words: polemical literature, the Brest Union, philosophical and legal concepts.
Постановка проблеми. Украшську полемiчну течто дослвджували у великш кшькосл наукових праць. Проте комплексного фшософсько-правового дослвдження полемiчноi' лггератури так i не здшснено. Тому анашз фшософсько-правових концепта у полемiчних творах можливо виконувати на основi аналiзу першоджерел, а також наукових праць рiзних спрямувань.
Дослвдження фглософсько-правових iдей у цей перюд набувае особливо' актуальностi, оскгльки тогочаст концепцй були складовими елементами те!' iдеологii, яка пiдвела укра'нський народ до нащонально-визвольног' боротьби та утворення власно' держави iз демократичними началами. Полемiчна лiтература - це не лише гарячi памфлети представникiв двох антаготстичних таборiв, це цгла епоха в украг'нськш культурi, науцi, релГгй та фiлософii права. У цей постфеодальний перюд украшсью полемiсти висловили низку воютину прогресивних Гдей, про як ще донедавна нiхто не наважувався говорити. Зокрема, це питання правово' антропологii та звеличення людини, розумiння й як кiнцевоi мети правотворчосп та державотворчостi; обгрунтування низки природних прав, забезпечення яких було повшстю вщсутшм; iдеi бажаного (а не нав'язаного зовнiшнiми узурпаторами) правителя, державного устрою, а також нехай ще приховаш (не забуваймо про те, що у цей час Укра'на була повнiстю пiд шоземною експансiею) вде' власно' держави.
У статп проаналiзовано богословськi, фiлософсько-правовi та полгголопчш дослiдження, на основi яких можна синтезувати висновки про фiлософсько-правовi погляди укра'нських полемiстiв.
Аналiз дослщження проблеми. Вiдомостi стосовно фглософсько-правових вдей у полемiчнiй лiтературi отримуемо iз праць О. Бандури, А. Бойко, С. Бублика, В. Пжевського, О. Данильяна, О. Дзьобаня, Г. Демиденка, С. Ефремова, В. Завитневича, М. Зашчковського, О. Зшченко, В. 1ванишина, В. 1ванова, П. Карашевича, О. Лазаренка, I. Майданюка, С. Максимова, О. Мироненка, М. МолГса, I. Опенка, М. Патей-Братасюк, О. Петришина, Л. Окiншевич, А. Осауленка, О. Осауленка, I. Ситара, С. Сливки, С. Соловйова, I. Терлюка, Г. Флоровского, I. Франка та ш.
Мета статп. Проаналiзувати богословськi, полгголопчш та фiлософсько-правовi працi, у яких мГстяться ввдомосп про фiлософсько-правовi iдеi у творах украiнських полемiстiв.
Виклад основного матерiалу. Оскгльки полемiчна течм пов'язана, передусiм, Гз церковною та богословською проблематикою, то полемГчш твори вивчили у сво'х працях дослвдники богослГв'я.
Привертають увагу пращ професора Ктвсько' духовно!' академii Володимира Завитневича, який дослщжував Гсторто Православ'я. Зокрема, у цьому дослщженш доцгльно звернутися до дисертацй В. Завитневича "ПалшодГя Захарм Копистенського та й мюце в юторй захщнорусько' полемши ХУ1-ХУ11 столиъ" 1883 року [3]. Це грунтовне дослщження твору укра'нського полемюта та його мюця Г значення для полемГчного напряму. З. Копистенський був не просто прихильником православ'я, але й одним Гз найосвГчешших людей свое' епохи. Полемют виступав за ввдокремлення церкви вГд держави та за й внутршню свободу. Праця В. Завитневича була новаторською для того часу. Науковець виступав проти використання Церкви та духовенства у полгтичних цглях. Як зазначае Алла Бойко, симпатй В. Завитневича до укра'нського нащонального руху безсумшвш [9; 1].
Вщомий росшський богослов, протоГерей Георгш Флоровський у пращ "Пути русского богословия" [10] дае доволГ критичну ощнку як самш унй, так Г дмльносп П. Могили. Саму ушю вш розглядае як розкол Церкви, Г як явище культурно-полгтичне, а не релГгшне. Постать П. Могили автор розглядае як двозначну, пафосну та охочу до влади, неодноразово тдкреслюючи проевропейсью настро' дмча, який, на думку автора, був не то щирим захисником православ'я, не то майстерним погоджувачем. Пвдкреслено, що архГмандритом П. Могила став у дуже молодГ роки, Г, мабуть, саме заради цього вступив у Лавру. Загалом, для пращ характерт ввдверп проросшсью та антиушатсью тенденцй, а аналГз полемГчних творГв зводиться до виявлення полгтичних позицш укра'нських дмчГв ХУ1-ХУ11 ст., тодГ як фглософському чи богословському змюту полемГчних тракта™ уваги практично не придглено, як Г творам ушатського табору. На нашу думку, в цш пращ ощнка Берестейсько' унй' надана виключно Гз проросшських позицш еднання Гз "братшм" народом, а штереси укра'нського народу протягом полемГчно' боротьби та внесок полемГслв в укра'нську культуру фактично не розглядаються. Позицш автора грунтуеться, здебгльшого, на критищ укра'нських дмчГв, як хоч якось виражали штерес до захвдног' культури.
Серед богословських праць необхйдно також згадати "Очерк истории православной Церкви на Волыни" П. Карашевича [5], у якйй мйстяться вйдомостй про дйяльнйсть князя К. Острозького на захист православ'я, його дiяльнiсть проти запровадження унй, про перехiд у католицизм деяких представникйв роду Острозьких, а також про Острог як центр Волинсько1 православно!' епархй.
Високо оцйнюе значення Острозько!' академii Митрополит Гларйон (1ван Огйенко) в йсторично-богословськйй працi "Життеписи великих украiнцiв" [8], а також надае оцiнку полемiчнiй та культурнiй дiяльностi деяких полемйстйв. Основне iсторичне значення Острозько'' академй автор вбачае у тому, що вона "сильно пiдвищила освiту i украшського духовенства, i укра'нсько'' йнтелйгенцй взагалi" [8, с. 608]. Твердження автора про те, що "Острозька академйя набула собi правдиво велике значення в йсторй укра'нсько'' освйти й культури та в йсторй Укра'нсько'' церкви" [8, с. 609] ниш е практично загальновизнаним.
Праця М. Молйса "1000-лйття Православ'я на Волинй" [7] надае iнформацiю про князiв Острозьких як захисникiв православ'я, про епископйв Острозьких, Острозьку академйю та Их значення у релейному та суспйльному життi.
Загалом, полярнйсть поглядiв щодо унii' особливо чйтко простежуеться пiд час аналiзу богословсько'' лiтератури. Дослiдникiв часто цiкавила не стйльки iсторична проблематика, скйльки полйтичш цiлi унii, i простежуеться тенденцйя до пiдкреслення у працях росййських вчених полiтичних мотивiв унiйних процесiв та трактування унii як розбрату, тодi як польськi науковцi пйдкреслювали теологiчнi аспекти та бажання Риму об'еднати Церкву. Тому, оцйнюючи Берестейську унйю, дослiдники часто нехтували науковим об'ективiзмом та неупередженiстю. У будь-якому випадку, бйльшйсть наукових дослiджень забарвленй прихильнiстю авторiв до певного аспекту полемiчних змагань, а iнколи - просто до конкретних державницьких орiентацiй. Отже, характер i змiст праць залежить вйд конфесiйноi приналежностi та симпатйй дослiдника, i вiдповiдно до цих факторiв iз великого масиву полемiчноi лiтератури та об'емноi йсторйографй Берестей^^ унii вибирали тi джерела, якй могли пiдтвердити позицiю автора. Звичайно, деякй дослiдники (особливо науковцй, якi працюють уже в незалежнйй Украiнi), намагаються дати об'ективну оцйнку полемiчному процесу, критично аналiзуючи позицй обох сторiн. На нашу думку, некоректним е дослйдження Берестейськоi унй та полемiчного письменства суто як полйтичного явища iз релiгiйним шдгрунтям, адже вони дали поштовх для культурного, соцйального, наукового та духовного прогресу в Украшу Аналiз йсторичних фактiв та лiтературних джерел дае змогу навести аргументи на користь обох сторйн та обгрунтувати позицй обох антагонйстичних таборiв, що, власне, необхйдно здiйснювати з метою об'ективiзацii наукових дослiджень.
Як уже зазначалося, единого комплексного фйлософсько-правового дослiдження полемiчноi лiтератури поки що не здййснено. 1з юридичних праць фрагментарну йнформацйю про фйлософсько-правовi iдеi полемйстйв отримуемо iз комплексних iсторичних державно-правових та фйлософсько-правових дослiджень. У сво'х працях iз iсторii держави i права та iсторii вчень про державу i право про фiлософсько-правовi концепти украшських дiячiв ХУ1-ХУ11 ст. писали В. Гiжевський, Г. Демиденко, О. Зйнченко, В. 1ванов, О. Мироненко, О. Петришин, А. Осауленко, О. Осауленко,
B. Соловйова, I. Терлюк. Бйльше шформацй отримуемо iз фйлософсько-правових дослiджень О.Бандури, С. Бублика, О. Данильяна, О. Дзьобаня, М. Занйчковського, I. Майданюка,
C. Максимова, Л. Окйншевич, М. Патей-Братасюк, I. Ситара, С. Сливки.
До останньоi групи джерел, у яких дослйджуеться полемiчна лiтература, зарахуемо полйтологйчш працi тобто тi, якi за спрямуванням е соцiально-гуманiтарними дослiдженнями про полйтику та и роль у життй суспйльства, якi визначають характер та функцй держави, та загалом стосуються вйдносин полйтики йз особою та суспйльством.
Проблематику Берестейськоi унй' дослйджував видатний украшський письменник, поет, вчений, публйцист, громадський та полйтичний дйяч 1ван Франко. Берестейську унйю розглянуто у низцй праць дослйдника. Зокрема, це праця "Двй унй. Образок з йсторй Русй при кйнцй ХУ1 вйку" [11], спецйальнй статтй, роздйли у монаграфйях, згадки у лйтературних та йсторичних працях. I. Франко вважав, що необхйдно критично переосмислити, грунтовно й науково дослйдити йсторйю Берестейськоi унй. Адже росййськй йсторики, противники унй' "вибирають йз тогочасних записйв та
документа переважно те, що говорить на некористь унй та й тщаторГв" [14, с. 195], тодГ як пращ польських Гсториюв часто характеризуются певним упередженням на користь Риму Г не на користь православ'я [14, с.195]. На нашу думку, важко заперечити критичшсть позицш I. Франка (хоча деяю франкознавщ акцентують на нащоналГстичних поглядах автора, а публщистищ письменника критики часто надають доволГ протилежш ощнки) та його заслуги для неупередженого та об'ективного дослщження Гсторй Берестейсько' унй, й мотивГв, а також полемГчних творГв. Мислитель робив зауваження деяким авторам за ввдступлення вед науково' об'ективносл пвд час дослвдження проблематики унй' та вносив корективи у випадку однобГчносл г'хшх висновюв. I. Франко вказував також на доволГ суб'ективш позицй' самих полемГста, яю у сво'х трактатах пвдкреслювали позитивш аспекти сторони, яка 'м Гмпонувала, акцентуючи на недолшах опонента, замовчуючи негативи свое' сторони та позитиви конкурента.
АналГз праць I. Франка дае шдстави зробити висновок, що дмч все-таки ставився до Где' унй' у тому формату якого вона набула у 1596 р., критично. Вш вказував на нерГвноправшсть католицько' та православно' конфесш, адже за одшею Гз них стояла мщь державних структур: "Iдея унй', едносл вше' католицько' церкви, едносл того, що школи не було едтстю Г що Гсторичний розвш чим далп тим дужче розводив у рГзт боки Г на рГзт паростп - отся вдея, виплекана на грунт римського ГмпералГзму, була Г е дош одною з найфатальшших глюзш людського духу..." [13, с. 208]. Критичне ставлення I. Франка пояснювалося також ввдсутшстю рГвноправ'я та компромгав на умовах унй', а також переважно полгтичними, а не християнськими мотивами унй'.
Не упустив I. Франко Г позитивГв Берестейсько' унй', оскгльки православна частина населення перейняла багато корисного для оргашзацй шкгл, для мистецтва Г культури. "Унм, сама по собГ безсильна, поборювана православними, погорджувана католиками, стаеться на полГ тст церковно' нейтральним грунтом, на котрГм бодай на якийсь час дружно подають собГ руки рГзш вГросповщання, рГзт обряди, рГзт народности' [12, с. 142].
На нашу думку, незважаючи на бгльшу прихильшсть мислителя до православно' сторони Г меншу зосереджетсть на ушатськш лГтературп важко переощнити внесок дмча у дослвдження полемГчно' лгтератури загалом, та фглософсько-правовГ Где' у нш, зокрема.
У контекст! нашого дослвдження, та й узагалГ у контексл дослвдження Гсторй Церкви, велику защкавлетсть викликае праця В. Ьанишина "Укра'нська Церква Г процес нащонального ввдродження" [4]. Автор зазначае, що сучасник, звернувшись до Гсторй Украг'нськог' Церкви, прочитае один Гз типових варГанта характеристик, як надавали радянськ Гсторики, приблизно такого змГсту: "Ушатська церква, греко-католицька церква - християнська церква, яка утворилася в 16-17 ст. в результат Брестсько' унй' 1596 р. Визнавала зверхшсть папи римського. Була знаряддям политичного Г нащонального гноблення укра'нського та бглоруського народГв ..." [4, с. 6]. Такий пвдхвд автор вважае сумшшю правди, натвправди та брехш, для пвдтвердження сво'х позицш здшснюючи короткий екскурс в Гсторто церкви та подгл й на православ'я та католицизм. Так, тсля розпаду Римсько' Гмперй християни становили помггау суспгльну силу, змусили визнати себе та сво'х ГерархГв, Г згодом християство стало релилею, яка домшувала, сильнплою за свггеьку владу наддержавною силою. Становище християнсько' общини у ВГзантй тсля розпаду Римько' Гмперй було набагато складшшим. Офщшне визнання ця община отримала ввд вГзантшських кесарГв, втративши частину самостшностп Так на основГ единого вГровчення та одинакових догмата виникли два центри християнства [4, с. 7-8]. Коли князь Володимир хрестив Русь у 988 р., перед ним не стояло питання вибору мГж православ'ям та католицизмом, оскгльки 'х ще не було. Тому князь вибрав церкву, яка мала навички служшня державнш владп а не зобов'яже його визнати полггачну залежшсть ввд церковного Герарха. У 1054 р. був скликаний Собор, на якому ввдбувся розкол християнсько' Церкви на католицьку та православну Г який зруйнував едтсть вселенсько' Церкви. "Ми навпь не можемо похвалитися тим, що в цьому противоборств Русь сввдомо взяла сторону ВГзантй - й шхто й не питав, бо руське православ'я не мало свого патрГархату, а митрополита Ки'вського Г всГе' Рус призначав патрГарх константинопольський" [4, с. 11]. Так автор демонструе роль позарелГгшних та полггачних факторГв у розвитку та функщонуванш церкви.
Кревська унйя 1385 р., Городельська унйя 1413 р. та Люблйнська унйя 1569 р. привели до значного змйцнення Польсько'' держави та утворення Речй Посполито!. Становище укра'нського населення погйршувалося, частина укра'нцйв полонйзувалася, було завдано удару й з боку Москви: у 1589 р. московська митрополйя стае патрйархатом йз обмеженою юрисдикцйею, тобто лише на територи Росййсько' держави. Трагйчна укра'нська ситуацйя кйнця ХУ1 ст. поставила наше православне духовенство перед вибором: продовжувати нерйвну й безнадййну боротьбу, знаючи, що це загрожуе невдовзй загибеллю духовенства й неминучим окатоличенням; "латинйзуватися", тобто прийняти римо-католицьку конфесйю, що спричинить кривавий розкол; пйти на унйю з Римом, щоб зберегти обряд й нацйональну самобутнйсть. !накше кажучи: рятувати конфесйю, жертвуючи нацйональною самобутнйстю народу, чи рятувати його нацйональну самобутнйсть, жертвуючи конфесйею? [4, с. 16]. На нашу думку, автор чйтко пйдййшов до визначення першопричин полемйчного протистояння. У працй В. Ьанишин розвйнчуе усталенй у радянськй часи мйфи про унйю, аналйзуючи 11 позитивнй та негативнй аспекти. Загалом, ми погоджуемося йз патрйотичною позицйею автора-нацйоналйста, що не пйдтримуе анй польсько' анй росййсько'' експансйонйстсько'' полйтики.
В "Iсторii укра'нського письменства" С. Ефремов зазначае, що "польський вплив ... на укра'нському грунтй зближаеться з мйсцевими потребами й робиться потроху тйею зброею, що служила вже оборонй свое'' нацйонально'' йндивйдуальностй" [2, с. 72]. Зокрема, у полемйчну добу активно засновували друкарнй, братства й школи. Автор звертае увагу на розвиток друкарства в Укра'нй у ХУ1-ХУ11 ст.: "Тодй це була справдй не комерцййна, а величезно'' ваги культурна справа" [2, с. 74]. Важко не погодитися йз цим твердженням С. Ефремова. Розвиток книгодрукування не лише вйдповйдав запитам епохи, вйн став вагомою рушййною силою наукового, культурного та полйтичного прогресу та мйцним нарйжним каменем в оборонй нацйонально! йдентичностй укра'нцйв. Саме завдяки виданню друкованих книг до нас дййшли неоцйненнй культурнй надбання наших предкйв, якй стали джерелом подальших наукових дослйджень та розробок, якй заклали пйдвалини розвитку низки наук в Укра'нй, - й фйлософйя права не е винятком. У радянський перйод полемйчне письменство здебйльшого дослйджували, викладаючи йсторичнй факти йз ракурсу демонстраци бажання полемйстйв до еднання йз "братським" росййським народом. Тому деякй працй були пропагандистськими та заангажованими. Важко сказати, чи мали б ми змогу вйднайти об'ективну йстину стосовно позици укра'нських полемйстйв без активного розвитку книгодрукування ще у до-полемйчний перйод. Отже, розповсюдження друкованого слова мае не лише культурне чи просвйтне значення, а й стало носйем йсторично'' правди, йнструментом донесення йсторичних фактйв та збереження нацйонально! йсторично'' пам'ятй та самобутностй.
Викликае зацйкавлення дисертацйя О. Лазаренко "Особливостй функцйонування польсько'' мови в Укра'нй у ХУ11 столйттй (на матерйалй творйв Лазаря Барановича)" [6]. Хоча основний змйст роботи стосуеться фйлологйчних особливостей творчостй Л. Барановича та використання польсько'' мови на територи Укра'ни у ХУ11 ст., йз ще! працй отримуемо вйдомостй про полйтичну ситуацйю, яка зумовлювала мовний плюралйзм у полемйчний перйод; причини, через якй використовували польську мову укра'нськй полемйсти та частина укра'нського населення, вйдомостй про йсторйю поширення польсько'' мови та мовну ситуацйю в Укра'нй у ХУ11 ст. загалом. Дослйджуючи фйлософсько-правовй концепци у полемйчнйй лйтературй, неможливо вйдкинути дослйдження мовно' проблематики, оскйльки мова виступае атрибутом наци та державностй, а вйдтак - е невйд'емною складовою культури народу та тим носйем, через який до широких мас доходить весь спектр йнформацй: вйд побутових потреб до запитйв та здобуткйв науки та культури, зокрема фйлософсько-правових йдей, якй е результатом, здобутком наукового та культурного прогресу.
Висновки. Отже, полемйчнй трактати вйдйграли неоцйненну роль у процесй пробудження украiнськоi наци у ХУ1-ХУ11 ст. Оскйльки велика частина укра'нського населення була неписемною, а книгодрукування ще не стало масовим явищем, полемйчнй твори, з якими мав змогу ознайомитися народ чи нехай навйть окремй його представники, були справдй революцййним засобом боротьби, який вйдкривав для народу обриси бажаного йдеального суспйльства. Фйлософсько-правовй йде' полемйстйв грунтувалися на положеннях природного та канонйчного права,
а тому були надзвичайно близью простим людям, чш права постшно порушувалися загарбницькою полiтикою. Значною мiрою щ iдеали знайшли вiдображення у Конституци Пилипа Орлика 1710 р., першiй демократичнш Конституци у свiтi. Конституцм так i не набула чинностi, оскшьки ïï написано у вигнаннi, проте вона наочно демонструе, який довгий шлях пройшов украïнський народ ввд написання першоï декларативноï демократичноï Конституци 1710 р. до реально чинноï демократичноï Конституци 1996 р. Та, на жаль, ще не всi ïï положення втшюються на належному рiвнi, багато механiзмiв реалiзацiï' потребують iстотного вдосконалення та навiть реформування. Проте Украша уже 20 роюв пiсля ухвалення Конституцiï' прямуе шляхом утвердження демократичних засад та принцитв. Тому для побудови успiшноï правовоï Украïнськоï держави необхiдно всебiчно дослвдити iсторiю фшософсько-правових вдей, якi дають вiдповiдь на запитання про те, яка модель права та правовоï системи бажана та мае дмти в украшському суспiльствi, до чого украшський народ прагнув протягом втв i з якими аспектами вш нiколи не погодиться. У контекст вищезазначеного дослiдження фшософсько-правових концепцiй в украшськш полемiчнiй лiтературi потребуе подальшого глибокого вивчення i може стати дуже користь для розвитку украшсь^' державносп, науки та культури.
1. Бойко А. Tini забутих предтв: публицистика Володимира Завитневича / Алла Бойко // Свгтло християнства. - Вип. 14, 2013. - С. 11-18. 2. Сфремов С. Iсторiя укра'шського письменства / C. Сфремов; за ред. М. К. Наенка. - К., 1995. - 538 с. 3. Завитневич В. З. Палинодiя Захарш Копыстенскаго и ея место въ исторш западнорусской полемики XVI и XVII вв. / В. З. Завитневич. -Варшава, 1883. - 346 с. 4. 1ванишин В. Укра'гнська церква i процес нащонального вiдродження / Василь 1ванишин. - Дрогобич : Вiдродження, 1990. - 57 с. 5. Карашевич П. Очерк истории православной Церкви на Волыни / П. Карашевич. - СПб., 1855. - 156 с. 6. Лазаренко О. М. Особливостi функщонування польськог мови в Укра'ту XVII столiттi (на матерiалi творiв Лазаря Барановича): [Текст]: дис... канд. фтол. наук: 10.02.03 / Лазаренко Олеся Микола'гвна: НАН Укрални. - К., 2005. - 214 с. 7. Молк М. 1000-лття Православ'я на Волит / М. Молю. - Дубно, 1992. - 150 с. 8. Огiенко I. Життеписи великих украгнщв [Текст] / I. Огiенко; упоряд., авт. кт.-бюграф. нарису, прим. М. Тимошик. - К. : Либiдь, 1999. - 669 с. 9. Речь В. З. Завитневича // Из воспоминаний о В. Б. Антоновиче как археологе. Памяти члена-учредителя Исторического общества Нестора-летописца В. Б. Антоновича. - С. 38-43. 10. Флоровский Г. В. Пути русского богословия: репринт. изд. // Г. В. Флоровский. - Вильнюс : Православное епарх. управление, 1991. -601 с. 11. Франко I. Двi уни. Образок з юторп РуЫ при ктщ XVI вжу / 1ван Франко. - Нью Йорк : Укралнська Православна Акщя, 1966. - 16 с. 12. Франко I. Зiбрання творiв у п'ятдесяти томах / кан Франко; ред. колегiя: С. П. Кирилюк (голова) та т. ; Академiя наук УкралнськоХ РСР, Ыститут лтератури iм. Т. Г. Шевченка. - К.: Наукова думка, 1976-1986. Том 39 : Лтературно-критичш пращ (1911-1914) /ред. тому В. I. Крекотень; упоряд. та коментарi В. П. Колосово'г,
B. I. Крекотня, Г. I. Павленко. - К. : Наукова думка, 1983. - 703 с. 13. Франко I. Зiбрання творiв у п'ятдесяти томах / кан Франко; ред. колегiя: С. П. Кирилюк (голова) та т. ; Академiя наук УкралнськоХ РСР, Ыститут лтератури iм. Т. Г. Шевченка. - К.: Наукова думка, 1976-1986. Том 40 : Лтературно-критичш пращ / редактор тому О. В. Мишанич; упорядкування та коментарi В. П. Колосово'г, В. I. Крекотня, О. В. Мишанича, М. М. Сулими. - К. : Наукова думка, 1983. - 559 с. 14. Франко I. Зiбрання творiв у п 'ятдесяти томах / кан Франко; ред. колегiя:
C. П. Кирилюк (голова) та т. ; Академiя наук УкралнськоХ РСР, Ыститут лтератури iм. Т. Г. Шевченка. - К.: Наукова думка, 1976-1986. Т. 46. Кн. 2 : ^торичш пращ (1891-1897) /ред. тому Я. Д. ^аевич, В. Г. Сарбей; упоряд. та коментарi В. О. Гавриленка та т. - К. : Наукова думка, 1986. - 438 с.
REFERENCES
1. Bojko A. Tini zabutyh predkiv: publicystyka Volodymyra Zavytnevycha [Shadows of Forgotten Ancestors: Vladimir Zavytnevych's journalism] / Alla Bojko // Svitlo hrystyjanstva. Vyp.14, 2013. pp. 11-18. 2. Jefremov S. Istorija ukrai'ns'kogo pys'menstva [History of Ukrainian writing] / C. Jefremov.
Za red. M.K. Najenka. Kyi'v, 1995. 538p. 3. Zavytnevych V. Z. Palynodija Zahariy Kopystenskago y eja mesto vystoriy zapadnorusskoj polemyky XVIy XVII vv. [Zechariah Kopystensky's Palinodiaand its place at the history of western polemic of XVI and XVII century] / V. Z. Zavytnevych. Varshava, 1883. 346 p.
4. Ivanyshyn V. Ukrai'ns'ka cerkva i proces nacional'nogo vidrodzhennja [Ukrainian church and the process of national revival] / Vasyl' Ivanyshyn. Drogobych : "Vidrodzhennja", 1990. 57 p.
5. Karashevych P. Ocherk ystoryy pravoslavnoj Cerkvy na Volyny [Essay on the history of the Orthodox Church in Volyn] /P. Karashevych. S.Pb., 1855. 156p. 6. Lazarenko O. M. Osoblyvosti funkcionuvannja pol's'koi' movy v Ukrai'ni u XVII stolitti (na materiali tvoriv Lazarja Baranovycha) [Features of functioning of Polish in Ukraine in the XVII century (based on the works of Lazarus Baranovichi)] : [Tekst]: dys... kand. filol. nauk: 10.02.03 /Lazarenko Olesja Mykolai'vna: NAN Ukrai'ny. K., 2005. 214p. 7. Molis M. 1000-littja Pravoslav'ja na Volyni [1000 years of orthodoxy in Volyn] / M. Molis. Dubno, 1992. 150 p. 8. Ogijenko I. Zhyttjepysy velykyh ukrai'nciv [Lives of great Ukrainian] [Tekst] /1. Ogijenko. Uporjad., avt. ist.-biograf. narysu, prym. M. Tymoshyk. K. : Lybid', 1999. 669 p. 9. Rech' V. Z. Zavytnevycha [V. Z. Zavytnevych's speak] // Yz vospomynanyj o V. B. Antonovyche, kak arheologe. Pamjaty chlena-uchredytelja Ystorycheskogo obshhestva Nestora-letopysca V. B. Antonovycha. pp. 38-43. 10. Florovskyj G. V. Puty russkogo bogoslovyja [Ways of Russian Theology] / G.V. Florovskyj. Reprynt. yzd. Vyl'njus : Pravoslavnoeeparh. upravlenye, 1991. 601 p. 10. Franko I. Dvi unii'. Obrazok z istorii' Rusi pry kinci XVI viku [Two union. Scapular on the history of Russia at the end of XVI century] / Ivan Franko. N'ju Jork : Ukrai'ns'ka Pravoslavna Akcija, 1966. 16 p. 11. Franko I. Zibrannja tvoriv u p'jatdesjaty tomah[Collected works in fifty volumes] / Ivan Franko; Redakcijna kolegija: Je. P. Kyryljuk (golova) ta in. ; Akademija nauk Ukrai 'ns 'koi' RSR, Instytut literatury im. T. G. Shevchenka. K.: Naukova dumka, 1976-1986. Tom 39 : Literaturno-krytychni praci (1911-1914) / Redaktor tomu V. I. Krekoten'; Uporjadkuvannja ta komentari V. P. Kolosovoi', V. I. Krekotnja, G. I. Pavlenko. K. : Naukova dumka, 1983. 703 p. 12. Franko I. Zibrannja tvoriv u p'jatdesjaty tomah [Collected works in fifty volumes] / Ivan Franko; Redakcijna kolegija: Je. P. Kyryljuk (golova) ta in. ; Akademija nauk Ukrai'ns'koi' RSR, Instytut literatury im. T. G. Shevchenka. K.: Naukova dumka, 1976-1986. Tom 40 : Literaturno-krytychni praci / Redaktor tomu O. V. Myshanych; Uporjadkuvannja ta komentari V. P. Kolosovoi', V. I. Krekotnja, O. V. Myshanycha, M. M. Sulymy. K. : Naukova dumka, 1983. 559 p. 13. Franko I. Zibrannja tvoriv u p'jatdesjaty tomah [Collected works in fifty volumes] / Ivan Franko; Redakcijna kolegija: Je. P. Kyryljuk (golova) ta in. ; Akademija nauk Ukrai 'ns 'koi' RSR, Instytut literatury im. T. G. Shevchenka. K.: Naukova dumka, 1976-1986. Tom 46. Kn. 2 : Istorychni praci (1891-1897) / Redaktory tomu Ja. D. Isajevych, V. G. Sarbej; Uporjadkuvannja ta komentari V. O. Gavrylenka ta in. K. : Naukova dumka, 1986. 438 s.
