CC BY
37
АКТУАЛЬН! ПИТАНИЯ АБД0М!НАЛЬН01 Х1РУРГП
УДК:616.381-002-036.11-089
АКТУАЛЬН! АСПЕКТИ Х1РУРГ1ЧН0Г0 Л1КУВАННЯ ГОСТРОГО П0ШИРЕН0Г0 ПЕРИТ0Н1ТУ
Льв1вський нацюнальний медичний ушверситет ¡меш Данила Галицького Андрущенко В.П., Федоренко С.Т., Андрущенко Д.В.
На nidcmaei ретроспективного анал1зу icmopiü хвороб 371 пац{ент{в, як були опероват з приводу гострого поширеного перитошту з 1993 по 2008рр. вивчено ефективтстъ pi3Hux c^^6ie зондовог декомпресй ШКТ, доведено доцшътстъ застосування черезтюбажних лтувалъних програм, об^рунтовано змти превалюючих методик встановлення зoндiв. За ре-зулътатами aнaлiзу проведених повторних оперативних втручанъ окреслен покази i оптималън термти гх виконання при окремих видах нозологш. Представлено погляди на класифтащю релапаротомш, гх м^це i ролъ в покращенн pезулъmamiв хipуpгiчнoгo лтування поширених форм перитонту. Проведено оцтку iнфopмamuвнocmi та прогностичног знaчuмocmi Мангеймсъкого iндекca важкост1 перитонту. Ключевые слова: гострий панкреатит, кпасифкацт ускпаднень, мкрофлора.
Вступ.
Лкування гострого поширеного перитошту (ГПП) продовжуе залишатися актуальною \ остаточно не вир1шеною проблемою невщкладноТ абдомшальноТ х1рурги. Незважаючи на певш усп1хи в комплексному х1рурпчному лкуванш перитошту вш продовжуе залишатися одшею ¡з найвагом1ших причин незадовтьних результате лкування пац1ент1в з гострими захворюваннями оргашв черевноТ порожнини [1,4,6,7,9,11 ].
Мета роботи полягала в окресленш основних принцишв х1рурпчного лкування хворих з ГПП на пщстав1 опрацювання методик тривалоТ декомпресп тонко'Г кишки, черезтюбажноТ лкувальноТ програми, визначення особливост1 \ мюця релапаротомш та ¡нформативност1 Мангеймського ¡ндексу перитошту.
Матер1ал 1 методи.
Анал1зу пщдано результати роботи клшки
загальноТ х1рургп за перюд ¡з 1993 по 2008рр. За цей час було пролковано 371 патента з ГПП. За статтю розподт хворих був наступним: чоловшв нал1чувалося 207 (55,8%), жшок - 164 (44,2%). В1к пац1ент1в коливався вщ 18 до 90 рош, середнш вкхворих склав 57,6 рош.
Означений термш (1993-2008рр.) нами роздтено на три перюди: 1993-1998рр., 1999-2003рр. та 2004-2008рр. Структура чинниш виникнення перитошту наведена в табл.1.
Вам патентам проведено х1рурпчне лкування за загальноприйнятими методиками. Декомпреаю травного тракту в I перюд1 було проведено 68 хворим (63,6%). Структура декомпресшних методик наступна: одномоментна ¡нтраоперацшна декомпреая (15,1% випадш), антеградш способи тюбажноТ декомпресп (32,5%), ретроградна ¡нтубац1я тонко1 кишки (16,1%). Пролонговаш способи декомпресп склали 48,5%.
Табл.1
Структура чинниюв виникнення перитон1ту.
Причина розвитку перитошту 1 та II перюди III перюд
Деструктивний апендицит 25% 23%
Проривн1 виразки i виразки-раки 18% 21%
Гострий панкреатит 17% 24%
Деструктивний холецистит 15% 13%
Порушення трофеи стшки кишки 10% 9%
Недостатнють шв1в 7% 4%
1нш1 причини 8% 6%
Разом 100% 100%
Актуальт проблеми сучасно! медицини
Розповсюдженють перитоыту та характер ексудату ¡люструе табл.2
Табл.2
Розповсюджешсть nepumoHimy та характер ексудату
Розповсюдженють Характер К-сть в % К-сть в %
перитонггу ексудату 1 i II пер1оди III пер1од
Серозний 12 14
Серозно-ф1бринозний 18 13
Поширений Гн1йний 27 17
Гншно-ф1бринозний * 10
Гемораг1чний 5 6
Жовчевий 3 2
Серозний * 10
Серозно-ф1бринозний * 4
Загальний Гншний 13 16
Гн1йно-ф1бринозний 20 6
Жовчевий 2 2
Разом 100 100
* показник не був виокремлений
В II nepiofli методики оперативних втручань суттевих в1дм1нностей не мали. Декомпрес1ю травного тракту проводили 87 хворим (66,5%). Структура декомпресшних методик була наступ-ною: одномоментна ¡нтраоперацшна
декомпрес1я (6,5%), антеградн1 способи тюбажноТ декомпресй (12,7%), ретроградна ¡нтубац1я тонкоТ кишки (5,8%), одномоментна декомпреая з тривалою зондовою декомпрес1ею початкових в1дд1л1в ШКТ (11,2%), тривале назо-гастродуоденальне зондування (30%) хворих. Загалом пролонгован1 способи декомпресй склали 59,8%.
Анал1з ефективност1 РЛТ, як методу xipypri4HOi корекцп ускладнень захворювань та оперативних втручань при гострш патологи орган1в черевноТ порожнини проведений за II пер1од. П1сля 3733 ургентних оперативних втручань з приводу гострих захворювань орган1в черевноТ порожнини 134 хворим у в1ц1 вщ 18 до 90 poKiB здшснено РЛТ. 1нцидентн1сть склала 3,6%. Жшок було 56 (41,8%), чолов1к1в - 78 (58,2.%). Середнш в1к пац1ент1в склав 58,7 рок1в.
1нформативн1сть Мангеймського ¡ндекса перитошту (М1П) ( M. Linder et al.,1992) [ 11,12 ] оцшено на п1дстав1 анал1зу ¡стор1й хвор1б 93 хворих ¡з 132 пац1ент1в, оперованих в III nepiofli досл1джень з приводу ГПП pi3H0T етюлогп. Чолов1к1в було 52 (55,9%), жшок 41 (44,1%). Поширеш форми перитон1ту мали м1сце у 58 хворих (62,4%), загальний перитошт - у 35 oci6 (37,6%). В ni3Hi терм1ни (п1сля 24 годин) госштал1зован1 43% пац1ент1в i половина з них п1сля 48 годин.
Результати досл1джень та ix обговорення.
Впродовж I пер1оду ми керувалися досв1дом пров1дних наукових i практичних установ та KniHiK, вивчали i досл1джували ефективнють р1зних методик декомпресй ШКТ. Проведений анал1з ефективносп одномоментно! ¡нтраоперацшноТ (65%) i пролонгованоТ зондовоТ декомпресй тонкоТ кишки (99,2%) в ел1мшаци
моторно-евакуаторних порушень при ГПП засвщчив суттеву перевагу останньоТ (р<0,05). Частота гн1йно-септичних ускладнень при одномоментнш декомпресй' шляхом ентеротомп (70%) була вищою (р<0,05), жж при тривал1й тюбажн1й декомпресй тонкоТ кишки (41,6%) у зв'язку з превалюванням „закритих"антеградних методик ¡нтубаци [ 3,4 ]. Скорочення середн1х термов в1дновлення моторики при проведенн1 пролонгованоТ тюбажноТ декомпресй травного тракту у пац1ент1в оперованих з приводу ГПП (з 2,95 дн1в до 1,53; р<0,01) засв1дчило важлив1сть декомпрес1| тонкого кишечника в лквщаци мо-торних порушень ШКТ.
Проведене прициз1йне вивчення
морфолог1чних зм1н ст1нки тонко! кишки у хворих з кишковою непрохщнютю I ГПП при проведенн1 тюбажно!' декомпресй I без неТ [ 2 ] засвщчило, що тривала зондова декомпрес1я проф1лактуе не ттьки частоту, а I глибину грубих морфолог1чних зм1н (ерозИ' та виразкування) як слизовоТ оболонки, так I ¡нших (п1дслизового I м'язового) шар1в ст1нки тонкоТ кишки. На шдстав1
анал1зу кп1н1чних спостережень нами були вид1лен1 дооперац1йн1 та ¡нтраоперац1йн1 критерп доц1льност1 пролонгованоТ декомпрес1Т тонкоТ кишки. Останы, як статистично достов1рн1, об'ектив1зували покази до диференц1йованого застосування тривалих способ1в зондовоТ декомпрес1Т з урахуванням в1кухворих, супутньоТ патолог1Т та характеру ¡нтраоперац1йних знахщок. Тому, I у подальш1й нашш х1рург1чн1й д1яльност1 ми базувалися на означених критер1ях, хоча деяк1 з них були уточнен! або доповненк
Окр1м декомпрес1йноТ мети особливоТ ваги надавали використанню тюбажного зонда, як додатковому шляху приц1льного л1кувального впливу. Зокрема, для проведения селективноТ фармаколопчноТ деконтам1нац1Т, ентерального лаважу електрол1тним розчином, ентеросорбцИ' та зд1йснення внутр1шньопросв1тнього електро-форетичного знеболення (ефект пролонгованоТ
епщуральноТ анестези) \ стимуляцп моторики.
Ефективнють череззондовоТ лкувальноТ про-грами було статистично доведено скороченням термов вщновлення перистальтики, зниженням величин лейкоцитозу та лейкоцитарного ¡ндексу ¡нтоксикацп, р1вня креатиншу та сечовини сиро-ватки кров!, величин рН \ химусного коефщ1ента (Патент Украши №6884-А) тюбажного вмюту, р1вн1в його м1кробно1 контамшаци \ токсичносп за модифкованим парамецшним тестом.
3 нагромадженням досвщу, окресленням кола об'ективних критерпв, враховуючи наявний еле-мент травматичност! само!' мантуляци проведения тюбажного зонда,- поступово нами було прийняте бшьш стримане ставлення до тотально!' ¡нтубаци кишечника, що проявлялося у проведены антеградноТ пролонгованоТ зондово! декомпресп лише верхых вщд^в ШКТ: початкових вщдт1в тонко!' або шлунка \ 12-палоТ кишки (так зваш „коротк! тюбажГ). При цьому комплекс череззондових лкувальних методик залишився поперед ым.Ретроспективне
видтення другого II перюду в певн1й м1р1 умов-не, але достатньо принципове, оск1льки вш в1ддзеркалюе об'ективну динам1ку наших погляд1в на особливост1 тюбажноТ декомпресп' тонко!' кишки, а саме, зростання частоти засто-сування „коротких тюбаж1в" у структур! пролон-гованих метод1в декомпресп ШКТ, зменшення часток одномоментно!' декомпресп та ретро-градних способ1в проведения зонд1в, посилення проф1лактики ¡нтраоперац1йного ¡нфкування черевноТ порожнини та ран черевноТ стшки, що дозволило зменшити кшькють гн1йно-септичних ускладнень. В структур! причин ГПП спостер!гаемо зменшення часток деструктивного апендициту ! проривних виразок при зростанш числа пац!ент!в з гострим некротичним панкреатитом (ГНП).
Стандартом етапу консервативного л!кування гострого панкреатиту е назогастральне (гастро-дуоденальне) зондування. У хворих, як! були проопероваш з причини ГНП найкраще зареко-мендував себе споаб декомпрес!Т тонкоТ кишки через п!дв!сну еюностому за Witzel , який часто бувае едино можливим при ц!й патологи. У рант термши в1н ефективно забезпечуе декомпрес!йний ефект, а пюля в!дновлення моторики використовуеться для ентерального хар-чування.
Попри тенденцш ширшого використання одномоментноТ декомпрес!Т тонкоТ кишки в комб!нац!Т з антеградними видами зондовоТ декомпрес!Т початкових вщд^в ШКТ, тотальну ¡нтубац!ю тонкоТ кишки вважаемо безальтерна-тивним способом пролонгованоТ декомпрес!Т при прогресуючому або млявопроткаючому гн!йному перитон!т!, що вимагае виконання про-грамованих релапаротом!й на фон! лапаростом; при парал!тичн!й непрох!дност!, коли зондова декомпрес!я кишки е единим реальним шансом ТТ усунення ! в!дновлення тонусу та моторики.
В числ! пац!ент!в, яким виконувалися релапаротомп (РЛТ) основними нозолог!чними формами невщкладноТ абдом!нальноТ патолог!Т, з приводу яких виконували первинн! оперативн! втручання були: ГНП (21,6%), ГКН (20,9%), гострий апендицит ! защемлен! гриж ( по 11,2%) та проривш гастродуоденальш виразки (7,5%).
Серед чинник!в необхщносп виконання РЛТ дом!нували: рання пюляоперацшна спайкова кишкова непрох!дн!сть (РПСКН) (22,4%), перфорацп кишок (11,2%), панкреатичн! та парапанкреатичш абсцеси (10,4%), перитон!т (9,0%), евентрацп (8,2%), абсцеси черевноТ порожнини та арозивн! кровотеч! при ГНП (по 7,5%). При згаданих ускладненнях раннього п!сляоперац!йного пер!оду виконували вимушеш РЛТ як безальтернативний л!кувальний метод. Показания до них були загальноприйнятими. Об'ем операц!Т при вимушен!й РЛТ доповнювали тривалою декомпрес!ею тонкоТ кишки ¡з застосуванням розпрацьованоТ в кл1н1ц1 череззондовоТ л!кувальноТ'програми [3,8].
Найчаст!ше РПСКН виникала п!сля апендектом!Т (40%) з дренуванням черевноТ порожнини. Тому, е пщстави вважати, що основними чинниками розвитку РПСКН ! необх!дност! виконання вимушеноТ РЛТ були недостатня санац!я черевноТ порожнини або ТТ неадекватне дренування. 3 огляду на оперативно - техшчш особливост! окремого пщходу вимагають вимушен! РЛТ з приводу евентрацп, осктьки останн! виникали у пащен^в ¡з захворюваннями, ускладненими ГПП з триваючим переб!гом у пюляоперацшному пер1од1.
У 11 пац!ент!в з ГПП було реал!зовано принцип РЛТ "за потребою". Змют цього л!кувально-тактичного п!дходу полягав у тому, що первинне х!рург!чне втручання свщомо завершувалося зашиванням черевноТ стшки на шви-зав'язки, що створювало зручы умови для повторно!' експлорац!Т черевноТ порожнини при необхщносп. Покази до виконання РЛТ фунтувалися на традицшнш оц1нц1 характеру переб!гу раннього шсляоперацшного пер!оду. В!дпов!дно до них РЛТ ! було проведено у 8 пащетчв. У ¡нших 3 хворих на фон! виключно консервативного лкування з позитивним ефектом ! вщсутносп зазначеноТ загальноТ ! м!сцевоТ симптоматики потреби у виконанш РЛТ небуло.
У 50 пац!ент!в застосовано методику "програмовано'Г РЛТ. Даний оперативно-тактичний п!дх!д реал!зовували в тих випадках, коли одномоментна субоперац!йна ел!мшац!я патолог!чного процесу в черевн!й порожниш бу-ла принципово неможливою. Це стосувалося хворих з ¡нф!кованим ГНП ! гн!йно-некротичним парапанкреатитом, а також пац!ент!в з пошире-ними формами ф!бринозно-гншного перитон!ту. Об'ем програмованоТ РЛТ полягав у етапних некр-секвестр-ектом!ях дев!тал!зованих тканин самоТ залози ! парапанкреатичноТ кл!тковини, у
Актуальн проблеми сучасно! медицини
повторному лаваж1 черевноТ порожнини з л1квщац1ею скопичень ексудату i злипання петель кишок м1ж собою та 3aMiHi дренаж1в. У 18 пац1ешпв з ГНП субоперацшно проводили назоштестшальний зонд в початковий вщдт тонкоТ кишки i у 19 хворих формували еюностому за Witzel. Цей прийом забезпечував декомпреаю дигестивного тракту на фош динам1чноТ кишковоТ непрох1дност1, а з 2-3 доби - зонди використовували для забезпечення раннього ентерального харчування. (введения харчових сум1шей з прокшетиками,
г1пертон1чного розчину хлориду натрш i проб1отик1в зг1дно опрацьованоТ схеми).
У 23 пац1ешпв здшснено програмовану РЛТ за принципом Second Look. Пщгрунтям для Тх вико-нання були: оцшка стану стшки кишки шсля лквщацп защемлення, коли при первинному втручанш життездатнють ТТ була сумшвною, оцшка герметичносп шв1в анастомоз1в, як1 фор-мувалися в несприятливих умовах, констатац1я прогресування/ непрогресування тромбозу бри-жових судин.
Загальна пюляоперацшна летальнють пюля BCix наведених вид1в РЛТ склала 30,4%, основ-ними причинами якоТ були прогресуюча штоксикац1я, ПОН i ТЕЛА.
Хоча на сьогодш ¡снують спроби термшолопчного розмежування р1зних за призначенням та цтями релапаротомш [5,6,10], однак це питання не знайшло однозначного i остаточного вир1шення. За результатами анал1зу ктшчного матер1алу та на шдстав1 багатор1чного досвщу кпшки в невщкладнш абдомшальнш xipypriT вважаемо за доцтьне виокремлення наступних вид1в РЛТ, кожна з яких мае свш лкувально-тактичний та оперативно-техшчний змют. Вимушена РЛТ -повторна операц1я з метою лквщацп прогресуючих ускладнень захворювання або загрозливих життю патента ускладнень первинного оперативного втручання. ОсобливоТ уваги, на наш погляд, вимагають вимушеш РЛТ з причини евентрацп, при яких основними складовими ycnixy IT виконання та профтактики рецидиву виступають правильна оцшка стану лапаротомноТ рани та стшке усунення пщвищеного внутршньочеревного тиску.
В окремих клш1чних випадках при завершены первинноТ операцп з приводу гостроТ абдомшальноТ' xipypri4H0T патологи не виключаеться ¡мов1рн1сть виконання РЛТ "за
CmyniHb важко
потребою". Вона передбачае готовнють до повторноТ санацп черевноТ порожнини за наявносп клш1чних та лабораторних ознак триваючоТ ¡нтоксикаци або мюцевих прояв1в "неблагополуччя" в ранньому пюляоперацшному nepiofli. В pa3i Heo6xiflHOCTi вона виконуеться як санацшна програмована РЛТ, хоча за сприятливого nepe6iry пюляоперацшного nepiofly може бути i взагал1 не зреал1зованою.
3 впровадженням такого тактичного лкувального заходу як "програмована" РЛТ надае пщстави виокремити наступш ТТ види, кожний з яких мае 4i™ меж1 застосування. А саме: 1) санацшна РЛТ (етапна) - з метою проведения черговоТ санацп гншно-некротичних осередк1в черевноТ порожнини, заочеревинного простору та самоТ очеревини. Виконуеться переважно на 2-3-ю добу при ГПП чи на 6-7-у добу при ГНП або парапанкреатитк 1нш1 термши виконання етапних санацш фунтуються на п1дстав1 клшко-лабораторних,
ультрасонограф1чних та КТ заключень, проведених в динамщк 2) експлоративна РЛТ (за принципом Sekond Look), що виконуеться з метою оцшки життездатносп порожнистого органу сумн1вного при первинному втручанш (кишка при защемленш гриж1, странгуляцшнш непрох1дност1, сегментарному тромбоз! судин брижО або спроможносп сформованого анастомозу. Виконуеться через 18-24 години пюля первинноТ операци, завершуеться пластикою грижових BopiT при абортивному характер! змш чи зашиванням живота пюля констатацп ¡нкурабельносл (тотальний некроз кишечника) або виконанням наступного етапу операцп, вщкпаденого через нестабтьнють стану хворого при первинному втручанш (резекц1я сегменту кишки з анастомозуванням, л1квщац1я неспроможносп шв1в).
Оцшку важкосп nepe6iry перитошту проводили в III nepiofli дослщження за М1П. Так, I CTyniHb важкосп перитошту ( М1П до 21 бал1в) мали 36 хворих, II CTyniHb (М1П до 29 бал1в) - 40 пафенлв, група хворих з III ступенем важкосп перитон1ту (М1П поза 29 бал1в) склала 17 oci6. Прогнозоваш показники летальносп за таким розподтом становлять вщповщно 2,3%; 22,3% i 59,1%. Реальш показники летальносп за нашими даними склали 8,3%; 35,0% i 47,1%.
CTyniHb важкосп перитошту, прогнозоваш та реальш показники летальносп наведен! в табл.3
Табл.3
/ nepumoHimy, прогнозован1 та реальнi показники летальностi
Джерела М1П Прогнозована Реальна
перитон1ту (серед Hi й) летальнють ( в летальнють (в
%) %)
Проривн1 виразки i виразки-раки 19,14 2,3 25,0
Деструктивний холецистит 18,33 2,3 25,0
Деструктивний апендицит 24,44 22,3 5,5
Перфорацп i поруш.троф.кишок 27,33 22,3 38,9
Деструктивний панкреатит 17,76 2,3 52,9
Пнеколопчний 24,2 22,3 0
Криптогенний 16,5 2,3 0
Загальний показник 22,14 22,3 26,8
Таким чином, М1П е об'ективним \ довол1 ¡нформативним критер1ем ступеню важкосп перитошту, хоча прогностичнють його стосовно р1вня ймов1рно1 летальносп невисока.
Висновки.
1. Пролонговаш методи зондовоТ декомпреси тонкого кишечника в поеднанш з черезтюбажними лкувальними програмами являють собою оптимальний споаб вщновлення моторно-евакуаторних порушень травного тракту ¡складають важливий компонент х1рурпчного лкування гострого поширеного перитошту.
2. Релапаротом1я - безальтернативний метод х1рурпчноТ корекци прогресуючих ускпаднень гостроТ абдомшальноТ патологи та первинних оперативних втручань. Виокремлення \ окреслення диференцшованих показ1в до виконання релапаротомш "за потребою " та "програмованих" релапаротомш - вагомий важть оптим1заци х1рурпчноТ тактики в лкуванш ускладнень поширених форм перитошту.
3. Мангеймський ¡ндекс перитошту скпадае об'ективний критерш важкост1 перитошту. Хоча ¡нформатившсть цього показника е вагомою, однак прогностична цшшсть р1вня в1рогщноТ летальносп потребуе подальшого детальшшого вивчення.
Л1тература
1. Андрющенко В.П., Наконечний Р.Б. Програмована релапаротомт в х1рурпчному лкуваны гншного перитоыту//Гнойно-септические осложнения в неотложной хирургии. -Тез.докл. науч.-практ. конф. хирургов Украины. Харьков, 1995. - С.86-88.
2. Андрющенко В.П. Патоморфолопчы змши тонкоТ кишки при и декомпресп шляхом ¡нтубацп / Андрющенко В.П., Федоренко С.Т., Макара В.З. [та ¡н.] // Клш. xipyprm. -1995. - № 2. - С. 14-15
3. Андрющенко В.П. Застосування череззондовоТ лкувальноТ програми у хворих з гострою непрохщнютю кишечника та перитоытом / Андрющенко В.П., Федоренко С.Т. // Клшнна xipyprm. - 1997. - № 9-10. - С. 18-20.
4. Андрющенко В.П. Синдром ентеральноТ недостатностк погляд на проблему у свпгл досв1ду кл1н1ки / Андрющенко
B.П., Федоренко С.Т., Дворчин О.М. [та ¡н.] //Харк1вська xipypri4Ha школа. - 2004.- № 1-2. - С. 127-129.
5. Андрющенко В.П. Програмована i вимушена релапаротомт у нев1дкладн1й абдом1нальн1й xipyprii / Андрющенко В.П., Федоренко С.Т., Чайковська Л.Р. // Харк1вська xipypri4Ha школа. -2006. - № 1. - С. 137-140.
6. Бондаренко М.В. Релапаротомт у хворих з високим операц1йним ризиком / Бондаренко М.В. // Клшнна Xipyprifl. -2004. -№3. -С. 26-29.
7. Гешелин С.А. Неотложная релапаротомия и лапаростомия в лечении гнойных осложнений / Гешелин
C.А., Гирля В.И., Бабур A.A. [та ¡н.] // Гнойно-септические осложнения в неотложной хирургии. -Тез.докл. науч.-практ. конф. хирургов Украины. Харьков, 1995. - С. 3133.
8. Гладишенко O.I. Прогнозуваня та профтактика спайковоТ хвороби очеревини на основ! прогностичних критер1Тв i'i виникнення / Гладишенко O.I. : автореф. дис.
канд.. мед. наук.- Вшниця, 2006. -16с.
9. Ольшанецкий A.A. Управляемые релапаротомии и многоэтапные операции при сомнительной жизнеспособности кишки у больных с ущемленной грыжей и острой непроходимостью кишечника / Ольшанецкий A.A., Румянцев Г.В., Глазунов В.К. // Харк1вська xipypmHa школа.- 2004. -№1-2. -С. 122-124.
10. Радзиховский А.П. Релапаротомия / Радзиховский А.П., Бобров O.E., Ткаченко A.A.. - К. : Феникс, 2001. - 360 с.
11. Савельев B.C. Перитонит: Практическое руководство / Савельев B.C., Гельфанд Б.Р., Филимонов М.И. - М. : Литтера, 2006. -208с.
12. Ханевич М.Д. Перитонит: Инфузионно-трансфузионная и детоксикационная терапия / Ханевич М.Д., Селиванов Е.А., Староконь П.М.. - М.: МедЭкспертПресс, 2004. -205с.
Реферат
АКТУАЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ ХИРУРГИЧЕСКОГО ЛЕЧЕНИЯ ОСТРОГО РАСПРАСТРАНЕННОГО ПЕРИТОНИТА Андрющенко В.П., Федоренко C.T., Андрющенко Д.В.
Ключевые слова: острый распространенный перитонит, зондовая декомпрессия кишечника, релапаротомия, Мангеймский индекс перитонита.
На основании ретроспективного анализа историй болезней 371 пациентов, оперированных по поводу острого распространенного перитонита с 1993 по 2008г.г. изучена эффективность различных способов зондовой декомпрессии ЖКТ, доказана целесообразность применения чрезтюбажных лечебных программ, обоснованы изменения превалирующих методик заведения зондов. По результатам анализа произведенных повторных оперативных вмешательств очерчены показания и оптимальные сроки их выполнения по отдельным видам нозологий. Представлены взгляды на классификацию релапаротомий, их место и роль в улучшении результатов хирургического лечения распространенных форм перитонита. Проведена оценка информативности и прогностической значимости Мангеймского индекса тяжести перитонита.
Summary
ACTUAL ASPECTS OF THE SURGICAL TREATMENT OF ACUTE GENERAL PERITONITIS Andryuschenko V.P., Fedorenko S.T., Andryuschenko D.V
Keywords: acute general peritonitis, catheter intestinal decompression, relapatomy, the Manheim peritonitis index.
Based on the retrospective analysis of case histories of 371 patients operated on acute general peritonitis from 1993 to 2008. Efficiency of various ways in catheter intestinal decompression programs has been studies, changes of major techniques of small intestine intubation have been reported as well. Based on analysis of repeated operative interventions, indications and optimum terms of their performance according to certain nosological types are outlined. View on relaparotomy classification, its place and a role in improvement of results of surgical treatment of general forms of peritonitis are discussed. The estimation of informational and prognostic importance of the Manheim peritonitis index of weight has been represented.
