CC BY
14
недостаточности (ХСН) на фоне избыточной массы тела и ожирения. Установлено, что при ХСН с избыточной массой тела и ожирением иммуно-воспалительные изменения характеризуются увеличением содержания, как провоспалительных 1Ь-б и ЮТ-а, так и противовоспалительного 1Ь-10, имеющих прямую корреляционную зависимость с ФК ХСН и возрастом. Уровень ГЬ-6 и ГЬ-10 прямо коррелирует с ИМТ. При ХСН у больных с избыточной массой тела и ожирением иммунопатологические изменения представлены
увеличением сывороточного содержания ГЬ-6, ГЬ-10, ЮТ-а, напрямую зависящее от тяжести заболевания и возраста, а уровень ГЬ-6 и ГЬ-10 растет с увеличением ИМТ.
Ключевые слова: хроническая сердечная недостаточность, ГЬ-6, ГЬ-10, ЮТ-а, избыточная масса тела, ожирение.
Стаття надшшла 11.05.2017 р.
and obesity were explored. It is established that in CHF with overweight and obesity the immune-inflammatory changes characterized with increase of content of proinflammatory IL-6 and TNF-a and anti-inflammatory IL-10, which have a direct correlation with the CHF FC and age. The level of IL-6 and IL-10 directly correlated with body mass index (BMI). In CHF patients with overweight and obesity immune-inflammatory changes represented by increase in serum concentration of IL-6, IL-10, TNF-a, which directly depend on the severity of the disease and age, and levels of IL-6, and IL-10 are rising with increasing BMI.
Key words: Chronic Heart Failure, IL-6, IL-10, TNF-a, Overweight, Obesity.
Рецензент Катеринчук I.П.
УДК 616 - 008.9:615
АГОН1СТ PPAR-y ЯК СКЛАДОВА КОМБ1НОВАНО1 ТЕРАПП У ХВОРИХ 13 МЕТАБОЛ1ЧНИМ СИНДРОМОМ: ОЦ1НКА КЛШ1ЧНО1 ЕФЕКТИВНОСТ1
Останшм часом значна увага придшяеться дослщженню та застосуванню препаратiв-сенситайзерiв. Ц речовини е л^андами для пероксисомних пролiфератор-активованих рецепторiв у - PPAR-y (peroxisome proliferator-activated receptor). Впливаючи на bcí компоненти метаболiчного синдрому, гатазони знижують ризик розвитку та прогресування серцево-судинних захворювань.
В даному дослщженш показана клiнiчна ефектившсть пiоглiтазону (ПГ) в комбiнованiй терапп' у хворих з метаболiчним синдромом (МС) поеднаним з iшемiчною хворобою серця (1ХС). Виявлено, що додавання до стандартно! терапп ПГ достовiрно призвело до збiльшення трудово! та фiзичноI активностi хворих, зменшення суб'ективного болю у серщ, частоти, тривалост та кiлькостi ангiнозних нападiв, зниження добово! кiлькостi нiтроглiцерину, зменшення скарг на вщчуття нестачi повiтря та задишку при фiзичному навантаженнi, зниження ФК стенокардп та вираженостi серцево! недостатностi (СН), не призводить до збшьшення частоти серцево-судинних ускладнень, нормалiзуе АТ, покращуе антропометричнi та ЕКГ-показники. Це дае тдстави рекомендувати включення ПГ до комбiнованоI терапп хворих з МС в сполученш з 1ХС.
Ключовi слова: метаболiчний синдром, пролiфератор-активуючi рецептори-у, атеросклероз, стенокардiя напруги, imeMÍ4Ha хвороба серця.
Робота е фрагментом НДР "Розробка стратеги використання етгенетичних uexaHÍ3MÍe для профшактики та л^вання хвороб, пов 'язаних Í3 системным запаленням ", № держреестраци 0114U000784.
1снують переконлив1 докази про шдвищення ризику виникнення, попршенш перебпу шем1чно! хвороби серця (1ХС) в поеднанш з метабол1чним синдромом (МС) - единого кластеру взаемопов'язаних фактор1в ризику (шсулшорезистентносп (IP), артер1ально! гшертензи (АГ), дислшопроте!демп, ожиршня) [8, 12]. Стльною ланкою патогенезу обох захворювань е системне запалення (СЗ), в основ1 якого лежить активащя ядерного транскрипцшного чинника каппа-B (NF-kB) [3, 4]. Транскрипцшний ядерний фактор (NF)-kB представляе родину транскрипцшних фактор1в, яю мають значний вплив на патогенез багатьох хрошчних запальних процес1в. NF-kB регулюе велику кшьюсть гешв, що беруть участь у формуванш запально! та 1мунно! реакцш. А саме гешв, яю координують активнють цитоюшв (IL-1, IL-2, IL-6. IL-12, фактор некрозу пулин -TNF-a), хемоюшв (IL-8, MIP1, RANTES), гострофазових бшюв, молекул адгези [9, 14, 16]. Кр1м того, NF-kB е центральною ланкою ¡мунних реакцш через можливють активацп гешв, що кодують регулятори апоптозу та кттинно! прол1ферацп [2, 10].
Одним 1з фактор1в регуляци NF-kB е рецептори, що активують прол1феращю пероксисом-гамма (PPAR-y), як володдать значною ф1зюлопчною активнютю [19]. Стимулящя ППАР-у регулюе транскрипщю декшькох гешв, що вщповщають за вщновлення чутливосп до шсулшу, переважно проте!шв-транспортер1в, окр1м того, активащя ППАР-у в жировш тканиш регулюе продукщю адипонектину, резистину та ФНП-a. Секрещя даних адипоюшв може впливати на чутливють до шсулшу в скелетних м'язах та печшщ [15]. Ц сучасш уявлення обгрунтовують використання агошспв PPAR-y, а саме пиогл1тазону (ПГ) як подвшного агонюта ППАРу -ППАРа в профшактищ та терапп атеросклерозу та 1ХС [1, 5, 6, 11, 13]. Насьогодш, незважаючи на
значш устхи у дiагностицi та лшуванш МС, поеднаного з 1ХС, ще досить багато питань терапи залишаються невивченими.
Метою роботи була оцшка клшчно! ефективностi та безпечностi комбiнованоi терапи i3 застосуванням агонiсту PPAR-y / PPAR- а томтазону у хворих з МС в сполученнi з 1ХС.
Матерiал та методи дослщження. Об'ектом дослiдження були 110 хворих на 1ХС у поеднаннi з МС вшом 45-75 рокiв. Перед включення в дослiдження всi хворi проходили загально-клiнiчне обстеження з метою верифшаци дiагнозiв 1ХС та МС. Дiагноз МС встановлювали вщповщно до модифiкованих критерив ВООЗ (1998) та Мiжнародноi дiабетичноi федераци (IDF, 2005), 1ХС - вiдповiдно до критерив ВООЗ (1999) та рекомендацш Укра1нсько1' Асощацп кардiологiв (2008) на пiдставi скарг, анамнезу, фiзикального, лабораторного та шструментального обстеження. Пiсля включення в дослщження пащенти були розподшеш на двi групи: групу порiвняння (n=54) - пацiенти, якi приймали стандартну терапiю вiдповiдно до Наказу МОЗ Украши №436 (2006) (бюопролол 2,5-5 мг 1 раз на добу, iзосорбiду динiтрат 20 мг 2 рази на добу, ацетилсалщилова кислота 75 мг 1 раз на добу на шч, амлодишн 10 мг 1 раз на добу, аторвастатин 10 мг 1 раз на добу) та групу спостереження (n=56) - пащенти, iз включенням в стандартну терашю пiоглiтазону в дозi 30 мг 1 раз на добу (Пюглар, Ранбаксi)) та отримували вiдповiдний курс терапи протягом 3-х мюящв.
Критерiями ефективностi проведеного лшування протягом термiну спостереження та на заключному етапi проводили за показниками: суб'ективна оцшка болю в серщ, змша якостi, кiлькостi та тривалосп ангiнозних нападiв; зменшення добово1' кшькосп таблеток нiтроглiцерину; пiдвищення толерантностi до фiзичного навантаження; змiни ФК серцево! недостатностi та стенокарди; змiни антропометричних показниюв; зниження АТ; кiлькiсть серцево-судинних ускладнень за час дослiдження. Толерантшсть до фiзичного навантаження визначалась за допомогою тесту крокування по прямш з вiдмiткою вiдстанi, яка була пройдена хворим за 6 хвилин. Згщно тесту СН ФК-0 визначалась за вщстанню >551 м, ФК-1 - 426-550 м, ФК-11 - 301 -425 м, ФК-III - 151-300 м, ФК-IV менше 150 м. Функцiональний стан мюкарда i показники внутрштосерцевоИ гемодинамiки вивчали методом ЕхоКС. Оцшка безпечносп проведено! терапи базувалась на даних клшшо-лабораторного обстеження, числа випадюв вiдмiни препарату, на врахуванш кiлькостi виникнення небажаних явищ, вибування пацiентiв iз дослщження. Обробку одержаних результат проводили статистичним методом на комп'ютерi iз використанням програм „Microsoft Excel 2007", „Statistica for Windows. Version 6.0" (StatSoft, США) та „SPSS for Windows. Release 13.0". Застосовували параметричш та непараметричш методи, вiрогiднiсть вiдмiнностей середшх величин двох вибiрок оцiнювали за критерiем Стьюдента (t); для нашвкшьюсних та якiсних показникiв розраховували непараметричний критерш U Манна-Уiтнi, як непараметричний аналог t-критерда Стьюдента. Вiрогiднiсть вщмшностей мiж показниками у рiзнi термши (до та пiсля лiкування) визначали за допомогою метода Ушкоксона для зв'язаних вибiрок. Статистично значимими вважались вiдмiнностi на рiвнi р<0,05.
Результати дослщження та Тх обговорення. При вивченш анамнезу у даних пащенпв встановлено, що провiдними факторами ризику виникнення патологш були гiподинамiя (у 72,7% хворих), психоемоцшний стрес (у 63,6% пащенпв) та обтяжена спадковють (з 1ХС - 61,8%, з ГХ -72,7%, з ЦД - 43,6%, з ожиршня - 65,4% хворих), у бшьшосп пащенпв тривалють захворювання на 1ХС (60%), ГХ (54,5%) та ожиршня (54,5%) складала 5-10 роюв. Протягом 10-15 роюв на 1ХС хворiло 38 хворих (34,5%), на ГХ - 34 пащенпв (30,9%). Усi хвор^ включеш у дослiдження, страждали на стенокардда напруги II ФК, серцева недостатшсть I ФК дiагностовано у 56 хворих (50,9%), СН II ФК була у 54 хворих (49,1%). У всiх хворих була наявна гшертошчна хвороба II стади та ожиршня 1,2 ступеню, з переважанням ожиршня 2-го ступеню - у 59 ошб (53,6%), з ЦД 2 типу було 8 пащенпв (7,3%). При ощнщ серцево-судинного ризику у 100 з обстежених (90,9%) встановлено високий рiвень та у 10 ошб (9,1%) - дуже високий рiвень ризику.
В клшчнш картиш обстежених хворих з 1ХС у сполученш з МС вiдмiчалися типовi ангшозш напади давлючого, стискаючого характеру за грудиною рiзного ступеню штенсивносп, з iррадiацiею в лiву руку, лiве плече, шию, тривалiстю вiд 2 до 15 хвилин. Стенокардитичний синдром у 82 хворих (74,5%) характеризувався здебшьшого високою штенсившстю, тривалютю до 5 хв. у 50 оаб (45,4%), частотою 1-3 рази на добу у 56 хворих (50,9%). Бшьшють з пащенпв (74 хворих, 67,3%) для кушрування больового нападу вживали в середньому 2-4 таблетки штроглщерину. Серед шших скарг найчаспше спостериалися: у 90 хворих вщчуття нестачi повiтря (81,8%), у 34 хворих задишка при фiзичному навантаженнi (31,19%), у 74 пащенпв
головний бшь (67,3%), y 64 хворих запаморочення (58,2%), y 52 пащенпв вщчуття ошмшня шг (47,3%), y 53 хворих пастозшсть нiжниx кiнцiвок (48,2%). З проявiв астеновегетативного синдрому найчастше вiдмiчaлaся загальна слaбкiсть y 75 хворих (68,2%).
При об'ективному обстеженш хворих з коморбiдною пaтологieю з боку серцево-судинно1' системи нaйчaстiше визначалися таю ознаки: змщення меж вщносно1' серцево1' тyпостi влiво - у 78 хворих (70,9%), тaxiкaрдiя - у 10 (9,1%); акцент II тону над аортою - у 81 пащента (75,0%), серцевi шуми - у 16 (14,7%) хворих. Рiвень систолiчного aртерiaльного тиску складав 172,36±5,10 мм рт.ст., дiaстолiчного - 98,23±4,96 мм рт.ст. Всi пащенти до початку проведення дослiджения мали пiдвищенy вагу тiлa (100,41±6,32 кг, в тому чи^ у жшок - 99,49±6,62 кг; чоловiкiв -101,84±5,60 кг), збiльшенi окрyжностi тали (102,35±6,19 см, серед жiнок i чоловшв - 100,81±5,44 та 104,77±6,58 см вiдповiдно) i стегон (101,32±7,32 см, серед жiнок 102,03±6,37 та серед чоловiкiв
- 100,21±8,55 см), шдвищеш IMT (в середньому 35,27±1,80 кг/м2) та показник спiввiдношения OT/OC (1,01±0,10), що вказуе на абдомшальний тип ожирiння, характерний для MC. При ЕКГ дослщженш у хворих виявлено порушення ритму та провщност (у 60,0% випaдкiв), в тому чи^ порушення фyнкцiï автоматизму (синусова тaxiкaрдiя - у 10 хворих (9,1%), синусова брaдикaрдiя
- у 3 ошб (2,7%)), збyдливостi (суправентрикулярна - у 5 хворих (4,5%) та шлуночкова екстрaсистолiя - у 28 хворих (25,4%)), провщносп (внyтрiшньошлyночковоï - у 6,7% хворих, блокади шжок пучка Пса - у 13 осiб (11,8%)). У 79 хворих (71,8%) було наявне систолiчне перевантаження лiвого шлуночка (ЛШ) та порушення процесiв реполяризaцiï у 74 хворих (67,3%). За результатами тесту 6-хвилинного крокування середнiй показник складав 377,73±59,12 м (у жшок цей показник був 380,3±59,49 м, у чоловЫв - 373,72±59,00 м). Отже, шсля проведення рaндомiзaцiï групи пaцiентiв комор бiдною пaтологiею за клшчним перебiгом, тривaлiстю захворювання, ступенем тяжкост CH, антропометричними показниками, за даними ктшко-iнстрyментaльного обстеження суттево не вiдрiзиялися (р>0,05).
Два вaрiaнти терaпiï, що проводилась хворим з коморбщною пaтологiею, позитивно впливали на ктшчш, лaборaторнi та iнстрyментaльнi показники, але застосування ПГ, як додатку до стандартно!' терапи у пащенпв з групи спостереження сприяло бшьш позитивнiй динaмiцi, або нaвiть нормaлiзaцiï покaзникiв. Пiсля 3-х мiсяцiв лшування встановлено, що у грyпi порiвняння в процесi стaндaртноï терaпiï вщбулося покращення клiнiчного стану хворих за рахунок зниження ФК стенокaрдiï, ФК серцевоï недостaтностi, зменшення сyб'ективноï оцшки iнтенсивностi болю в серцi у 33,3% пащенпв (р<0,005), скороченню тривалосн aнгiнозниx нaпaдiв та добовоï кшькосн таблеток нiтроглiцеринy. В той же час у груш спостереження шд дiею 3-х мiсячноï терaпiï з додаванням ПГ виявлено бiльш значш позитивнi змiни: достовiрне зниження ФК стенокарди у 9 хворих (16,1%; р<0,01) ФК серцевоï недостaтностi, зменшення сyб'ективноï оцiнки болю в серщ у 53,6%; р<0,001 (рис. 1), вiдмiчено скорочення тривaлостi aнгiнозниx нaпaдiв до 2-5 хв. у 22 хворих (39,3%; р<0,001) та зменшення частоти у 18 осiб (32,1%; р<0,001), зменшились скарги на задишку при фiзичномy нaвaнтaженнi, головний бшь (35,7%; р<0,001), загальну слaбкiсть (р<0,005), запаморочення, зменшення нaбрякiв нiг у 11 пащенпв у 19,6%, р<0,001.
Розширення фiзичноï aктивностi в хворих групи спостереження шдтверджували результати тесту 6-хвилинного крокування: збшьшення вiдстaнi на 21,5% (465,18 м; р<0,005), тодi як у хворих групи порiвняння дана вiдстaнь збiльшилaсь лише на 11,9% (417,04 м; р<0,005). Taкож оцiнювaли змiни AT в процес проведеноï терaпiï (рис. 2).
□ помiрний бiль Швиражений бiль
ПК
nicra 3 Mic. л1КФання До л11у
nicra 3 Mic. л1^уван»
2OO 1SO 16O 14O 12O 1OO
*
□до лiкування
*
ДАТ
ДАТ
Група порiвняння
Група постережен™
Рис.1. Cyб'ективиa оцiикa болю в серщ (* - р<0,05 достсшршсть рiзиицi мiж покaзиикaми до та шсля лкування).
Група порiвняннгрУпа
Рис. 2. Показники AT в групах дослщження до та пiсля 3-х мiс. лiкyвaиия (* - р<0,05 - достовiриiсть рiзиицi ]шж показниками до та пiсля лкування).
Як видно на рисунку, в усих хворих з коморбiдною патолопею AT мав тенденцiю до норматзаци: в грyпi порiвияния вiдмiчено зниження CAT на 8,7% (р<0,001), ДAT на 5,5% (р<0,001); у груш спостереження це зниження склало майже вдвiчi бiльше - CAT на 15,3%
«
%
До ликте
(р<0,001), ДАТ на 10,4% (р<0,001), що вщповщало нормальним величинам у переважно1 кшькосп пацieнтiв (78,5%).
Однieю i3 побiчних дiй агонiстiв ППАРу вважаеться 1хнш негативний вплив на масу тша, що пояснюють затримкою води. Тому ïx рекомендують вживати з обережшстю у хворих на серцеву недостатшсть. Проведений аналiз антропометричних показникiв ожиршня показав, що прийом ПГ у застосованих дозах не впливае на збшьшення маси тша та ступеню ожиршня: у пащенпв з групи спостереження пiсля 3-х мiсяцiв лшування вiдмiчено зменшення ваги тiла (в середньому на 0,96 кг; р<0,001), ОТ (у середньому на 1,14 см; р<0,001), 1МТ та показника ОТ/ОС (р<0,001). У групi порiвняння антропометричнi показники за 3-х мюячний курс лiкування достовiрно не змшилися (р>0,05). Важливо пiдкреслити, що в нашому дослiдженнi, пiд дiею терапн з ПГ, вiдбувся перерозподiл жирових вiдкладень в бiк зменшення вюцерального ожирiння (зменшення ОТ та показника сшввщношення ОТ/ОС). Це збiгаеться за даними Wang J. [18], який вiдмiчав аналопчний перерозподiл жирових вщкладень i зменшення кiлькостi вiсцерального жиру при прийомi хворими ПГ.
При ЕКГ обстеженш було встановлено, що у пащенпв обох груп зменшилася частота спостереження порушення процесiв реполяризацн, а достовiрне зменшення випадкiв систолiчного перевантаження ЛШ вiдбулось тiльки в груш спостереження (у 8,9% хворих; р<0,05) (рис. 3).
Отримаш нами даш знаходять пiдтвердження в лггературк у дослiдженнi C. Thiemermann та шших вчених [17] при експериментальному гострому коронарному синдромi ПГ зменшуе розмiри iнфаркту мюкарду. Застосування ПГ призводить до 20 1—————^——покращення показниюв д1астол1чно1
функцiï лiвого шлуночка серця, яка розвиваеться у вщповщь на посилення iнсулiнорезистентностi i е однiею з найбшьш частих причин розвитку клшчних ознак
недостатностi кровообiгу.
80
70
60
50
40
30
.1
Група nорiвняння
Група
□до л1кування □ п1сля л1кування
Рис. 3. Даш ЕКГ обстеження в групах дослщження до та пiсля 3-х мкячного лiкування (* - р<0,05 - достстаршсть рiзницi мiж показниками до та шсля лiкування).
Кр1м того, за час дослщження у груш 3i стандартною терашею, зафшсовано випадок гострого iнфаркту мiокарда, в той час, як у груш спостереження випадюв серцево-судинних ускладнень не було.
Включення ПГ в комплексну тератю хворих на 1ХС у сполученш з МС значно покращуе клшчний перебiг обох захворювань та суб'ективний стан хворих, бшьш виразно зменшуе прояви больового та астеновегетативного синдромiв, знижуе ФК стенокардн та виражешсть СН, не призводить до збшьшення частоти серцево-судинних ускладнень, нормалiзуе АТ, покращуе антропометричш та ЕКГ-показники. Це дае шдстави рекомендувати включення ПГ до складу комбшовано1 терапiï хворих з МС в сполученш з 1ХС.
Перспектиеи подальших дослгджень. В подальшому плануеться дотдити вплив 24-ти м^ячно'{ терапн i3 включенням ПГ на клшчш показники та безпечшсть у хворих на 1ХС в поеднант з МС.
1. Vinnik N. I. Effektivnost primeneniya pioglitazona v kompleksnoy terapii bolnyih ishemicheskoy boleznyu serdtsa na fone metabolicheskogo sindroma / N.I. Vinnik, L.A. Kutsenko, N.L. Kutsenko [i dr.] // Likarska sprava. -Kiyiv «Zdorovya», - 2011. - No. 3-4. - S.67-73.
2. Dudnyk V. M. Otsinka roli transkryptsiinoho faktora nf-kb v mekhanizmakh rozvytku neinfektsiinykh zapalnykh zakhvoriuvan u ditei / V. M. Dudnyk // Mezhdunarodnbii zhurnal pedyatryy, akusherstva y hynekolohyy - 2013. -T. 3 No.1 - S. 75-81.
3. Kaydashev I. P. NF-kB-signalizatsiya kak osnova razvitiya sistemnogo vospaleniya, insulinorezistentnosti, lipotoksichnosti, saharnogo diabeta 2-go tipa i ateroskleroza / I. P. Kaydashev // Mezhdunarodnyiy endokrinologicheskiy zhurnalyu-2011.- No.3.
4. Kaydashev I. P. Aktivatsiya NF-kB pri metabolichnomu sindromi / I. P. Kaydashev // Fiziologichniy zhurnal. - 2012. - T. 58, No. 1 - S. 93-101.
5. Betteridge D. J. CHICAGO, PERISCOPE and PROactive: CV risk modification in diabetes with pioglytazone / D. J. Betteridge // Fundam Clin Pharmacol. - 2009. - 23 (6). - P. 675-679.
7. Clar C. Adding pioglitazone to insulin containing regimens in type 2 diabetes: systematic review and meta-analysis / C. Clar, P. Royle, N. Waugh // Plos ONE. - 2009. - Vol. 4 (7). - P. 102-112.
8. Farias D. R. Metabolic syndrome in coronary artery and occlusive vascular disease: a systematic review / D. R. Farias, A. F. Pereira, G. Rosa // Arg. Bras. Cardiol. - 2010. - Vol. 94 (6). - P. 150-178.
9. Hommelberg P. P. Fatty acidinduced NF-kappaB activation and insulin resistance in skeletal muscle are chain length dependent / P. P. Hommelberg, J. Plat, R. C. Langen [et al.] // - Am. J. Physiol. Endocrinol. Metab. -2009, Vol. 296 (1), P. 114120.
10. Karin M. NF-kappaB: linking inflammation and immunity to cancer development and progression / M. Karin, F.R. Greten // Nat. Rev. Immunol. - 2005. - P. 749-759.
11. Kawamori R. Evidences demonstrating the effects of anti-atherosclerotic actions of pioglitazone - special emphasis on PROactive study and PERISCOPE study / R. Kawamori // Nippon Rinsho. - 2010. - 68 (2). - P. 235-241.
12. Konstantinou D. M. Metabolic syndrome and angiographic coronary artery disease prevalence in association with Framingham risk score / D. M. Konstantinou, Y. S. Chatzizisis, G. E. Louridas [et al.] // Metab Syndr Relat disord. - 2010. - 8 (3). - P. 201-208.
13. Kaul S. Thiazolidinedione drugs and cardiovascular risks. A Science Advisory From the American Heart Association and American College of Cardiology Foundation / S. Kaul, A. F. Bolger, D. Herrington [et al.] // J. Am. Coll. Cardiol. - 2010. - Vol. 55. - P. 1885-1894.
14. Palomer X. The interplay between NF-kappaB and E2F1 coordinately regulates inflammation and metabolism in human cardiac cells. / X. Palomer, D. lvarez-Guardia, M. M. Davidson [et al.] //. PLoS One. - 2011. - Vol. 19724.
15. Qasim A. Adipokines, insulin resistance, and coronary artery disease / A. Qasim, N. N. Mehta, M. G. Tadesse [et al.] // J. Am Coll Cardiol. - 2008. - Vol. 52 (3). - P. 231-236.
16. Santos D. G. Nuclear Factor (NF) kappaB polymorphism is associated with heart function in patients with heart failure / D. G. Santos, M. F. Resende, J. G. Mill [et al.] // BMC Med. Genet. - 2010. - P. 89-26.
17. Thiemermann C. Menarini Academy Cardiovascular Research Awards in Basic Science 2001: ligands of the orphan receptor peroxisome-proliferator activator-gamma reduce myocardial infarct size / C. Thiemermann, N. S. Wayman // Med. Sci. Monit. -2001. - Vol. 7. - P.787-789.
18. Wang J.-X. PPARs: diverse regulators in energy metabolism and metabolic diseases /J.-X. Wang // Cell Research. - 2010. -Vol. 20. - P. 124-137.
19. Ye J. Regulation of PPARy function by TNF-a / J. Ye // Biochem. Biophys. Res. Commun. - 2008. - Vol. 405-408.
АГОНИСТ PPAR-y как составляющая КОМБИНИРОВАННОЙ ТЕРАПИИ У БОЛЬНЫХ С МЕТАБОЛИЧЕСКИМ СИНДРОМОМ: ОЦЕНКА КЛИНИЧЕСКОЙ ЭФФЕКТИВНОСТИ Винник Н. И.
В последнее время значительное внимание уделяется исследованию и применению препаратов-сенситайзеров. Эти вещества являются лигандами для пероксисомных пролифератор-активированных рецепторов у - PPAR-y (peroxisome proliferator-activated receptor). Оказывая влияние на все компоненты метаболического синдрома, глитазоны снижают риск развития и прогрессирования сердечно-сосудистых заболеваний. В данном исследовании показана клиническая эффективность пиоглитазона (ПГ) в комбинированной терапии больных метаболическим синдромом (МС) в сочетании с ишемической болезнью сердца (ИБС). Выявлено, что добавление к стандартной терапии ПГ достоверно привело к увеличению трудовой и физической активности больных, уменьшению субъективной боли в сердце, частоты, продолжительности и количества ангинозных приступов, снижению суточного количества нитроглицерина, уменьшению жалоб на чувство нехватки воздуха и одышку при физической нагрузке, снижению ФК стенокардии и выраженности сердечной недостаточности (СН); не приводит к увеличению частоты сердечно-сосудистых осложнений, нормализует АД, улучшает антропометрические и ЭКГ-показатели. Это дает основания рекомендовать включение ПГ в комбинированную терапию больных с МС в сочетании с ИБС.
Ключевые слова: метаболический синдром, пролифератор-активирующие рецепторы-у, стенокардия напряжения, ишемическая болезнь сердца.
Стаття надшшла 12.03.2017 р.
PPAR-y AGONIST AS PART OF COMBINATION THERAPY IN PATIENTS WITH METABOLIC SYNDROME: ASSESSMENT OF CLINICAL EFFECTIVENESS Vynnyk N. I. Recently, much attention is paid to investigation and use of the sensitizer agents. These substances are the ligands for the у - PPAR-y peroxisome proliferator-activated receptors. Due to its effect on all components of the metabolic syndrome, glitazones reduce the risk for the development and progression of cardiovascular disease. The paper presents the clinical efficacy of pioglitazonum (PG) in the complex therapy of patients with coronary heart disease (CHD) in combination with metabolic syndrome (MS). It has been proved by evidence that standard therapy, supplemented with PG leads to the increase in labor and physical activity of patients, reduction of subjective pain in the heart, frequency, duration and number of anginous attacks, lowering of the daily amount of nitroglycerin, less complaints of dyspnea and shortness of breath on exertion. This gives the grounds to recommend the PG as a pathogenetically substantiated supplement to the complex therapy of patients with MS in combination with CHD.
Key words: metabolic syndrome, peroxisome proliferator-activated receptor-y, exertional angina pectoris, ischemic heart disease.
Рецензент Катеринчук I.П.
