CC BY
193
заключения договоров страхования и обнаружено их влияние на деятельность сельскохозяйственных предприятий.
Ключевые слова: страхование, сельскохозяйственная продукция, Аграрный фонд, Государственная продовольственно-зерновая корпорация, спотовые договора, форвардные договора.
Кравчук Олена Bae^ieHa, молодший науковий ствробтник, eiddu податково-бюджетног полтики, Нащональний науковий центр «1нститут аграрног економжи», Кигв, Украгна, e-mail: [email protected].
Кравчук Елена Васильевна, младший научный сотрудник, отдел налогово-бюджетной политики, Национальный научный центр «Институт аграрной экономики», Киев, Украина.
Kravchuk Elena, National Science Center «Institute of Agricultural Economics», Kyiv, Ukraine, e-mail: [email protected]
Храпкша В. В., Чучко 0. П.
УДК 338.124.4 DOI: 10.15587/2312-8372.2015.38718
АДАПТАЩН СВГГ0В0Г0 Д0СВ1ДУ АНТНКРНЗОВОГО УПРАВЛШНЯ В УКРАШ1
В ^eMMi висвтлено форми антикризового державного управлтня в крагнах з розвиненою ринковою економжою. Проаналiзовано тдходи в напрямку антикризового управлтня крагн свту. Узагальнено свтовий досв^д розв'язання проблем банкрутства тдприемств. Доведено ефектив-тсть дiяльностi спещально створених державних оргатв з питань банкрутства та фтансовог неспроможностi.
Ключов1 слова: антикризове управлтня, державне антикризове управлтня, криза, банкрут-ство тдприемства, антикризовi заходи.
1. Вступ
Потреби сьогодення вимагають штеграцп до сучасного свггового полиичного i економiчного простору. Перебу-дова державно! економжи з планово! на ринкову потре-буе невiдкладних змiн до само'! сутност антикризового управлiння, його перебудови та трансформацш Укра!на, спрямовуючи зусилля та прагнучи бути державою з рин-ковою економiкою, стикаеться з проблемами, пов'язани-ми з кризовими явищами, що притаманнi кра!нам, якi функцiонують у рамках ринково! моделi розвитку. Щ кра!ни мають багаторiчний значний досвщ антикризового управлiння в складних умовах, подолання кризових явищ та створення механiзмiв превентивного попередження та захисту вщ !х наслiдкiв. Проблема упередження та боротьби з кризовими явищами ще школи не стояла так гостро для нащо кра!ни.
Отже, розвиток антикризового управлшня в Украш може бути здiйснено шляхом адаптацп свiтового досвiду пiд умови господарювання кра!ни, що сприятиме збере-женню поточного стану розвитку пiдприемства, недопу-щенню загострення кризи, виведенню тдприемства iз кризового стану, уникнення лжвщацп пiдприемств, якi перебувають на межi юридичного банкрутства, усуненню наслiдкiв кризи (антикризових заходiв) та недопущенню 11 повторного прояву. Цим обгрунтовуеться актуальшсть проведення дослiджень за задекларованою тематикою.
2. Анал1з останшх публжацм та постановка проблеми
Проблемами теорн i практики антикризового управ-лiння щкавляться як вiтчизнянi вченi-економiсти, так i закордоннi. На сьогоднi у свiтi накопичено значний
досвiд реалiзацii антикризового менеджменту та про-гнозування кризових явищ суб'екпв господарювання.
Ця проблема була у колi iнтересiв як закордонних, так i вiтчизняних вчених-економiстiв, серед яких такi автори, як: Кривов В. Д. [1], Коротков Е. М. [2], Дейнека О. В. [3], Продiус I. П. [4], Родюнова Н. В. [5], Шнк Ф. [6], Бо-ровсью М. [7], Цар О. [8], Бiрюков О. М. [9], Анщен-ко Л. О. [10] та ш.
Однак, незважаючи на значну кшьюсть наукових дослiджень щодо сутност та iнструментiв антикризового управлшня, а також тдвищення актуальностi та практично! значущост ще! проблеми останшм часом, вона поки що залишаеться не вирiшеною остаточно. Грунтовного дослщження потребуе комплекс питань, що стосуеться можливост використання iнструментарiю антикризового менеджменту, що застосовуеться у про-вiдних кра!нах свiту. Зазначене зумовлюе актуальнiсть та необхвдшсть проведення подальшого дослiдження дано! проблеми.
3. 06'ект, мета та задач1 дослщження
Об'ект до^дження — процес формування та розвитку антикризового управлiння в проввдних кра!нах свiту.
Виходячи з науково! та практично! актуальностi теми i спираючись на результати вивчення окремих !! аспек-тiв у свгговш та нацiональнiй економiчнiй лггератур^ метою статтi е систематизацiя та узагальнення досввду провiдних кра!н свиу щодо формування та впровадження ефективно! системи антикризового управлiння.
Для досягнення поставлено! мети окреслено таю завдання:
1) дослщити форми антикризового державного управлшня в кра!нах з розвиненою ринковою економжою;
2) розглянути пiдходи та прiоритети кра'н свiту у процесi реалiзащi антикризових заходiв;
3) узагальнити досввд дiяльностi спецiально ство-рених державних оргашв з питань банкрутства.
4. Результаты дослщження свгтового досв1ду антикризового управлшня
Стабiльний стан i криза виступають постiйними ан-тагонiзмами в розвитку будь-яко' системи. Виходячи з цього, антикризове управлшня може розглядатися як система заходiв з дiагностики, попередження, нейтра-лiзацii та подолання кризових явищ та iх причин на вах рiвнях економiки.
Антикризове державне управлшня в кра'нах з роз-виненою ринковою економiкою виражаеться в рiзних формах.
Так, Сполучеш Штати Америки реалiзують поль тику антикризового управлшня через вдосконалення законодавства в галузi зайнятосп, збiльшення робо-чих мiсць, особливо для молодо розробку регiональних структурних програм тощо. Так, в параграфi 310 гл. 58 Зводу закошв США зазначено, що ефективнi заходи уряду повинт мiстити спецiально розробленi програми зi зниження високого рiвня безробiття, зi зменшення безробiття серед окремих груп пращвниюв; посилення ролi експорту i полiпшення мiжнародноi конкуренто-спроможностi сiльськогосподарських та промислових товарiв, а також автомобшебудування [1].
У США законодавчо закршлена (параграф 311 того ж Зводу) антициклiчна полiтика в питаннях зайнятост! У процесi реалiзацii цiеi програми заплановано приско-рення фшансування державою будiвельних робiт, збшь-шення зайнятостi в держсекторi, збiльшення розмiрiв i тривалостi страхових виплат з безробггтя, професiйне навчання в приватному i державному секторах, забез-печення молодi робочими мiсцями i програм розвитку, нацшених на створення робочих мкць у галузях, що мають прiоритетне значення для краiни.
Особливою проблемою е забезпечення роботою моло-дi, яка потребуе розв'язання таких завдань, як розробка практичних методiв поеднання роботи з професшним навчанням, стимулювання приватного пiдприемництва, практики отримання професiйноi освiти без вiдриву вщ виробництва.
Ще одним, не менш важливим, напрямом удоско-налення антикризового державного управлшня в США е координащя зусиль рiзних державних ввдомств щодо розробки та проведення економiчноi полiтики. Для ре-алiзацii цього напрямку з 1984 р. функщонуе Прези-дентська рада з удосконалення управлiння, прiоритетним напрямками дiяльностi яко' е:
— удосконалення управлiння фшансовими ресурсами;
— оптимiзацiя управлiнських шструменпв i процедур;
— координацiя дiяльностi генеральних iнспекторiв;
— координацiя зусиль рiзних вiдомств щодо ско-
рочення числа злочишв тощо.
Позитивним досввдом для Украiни було б викори-стання механiзму антикризового державного управлшня в перюди екстремального розвитку. Цей мехашзм при-пускае посилення державного контролю над галузями i пiдприемствами в перюд кризи до централiзовано-го адмшстрування в сферах виробництва i розподiлу продукцп [2].
В умовах економiчноi нестабiльностi, спаду еко-номжи або кризи уряди США i захiдноевропейських краiн намагаються змiнити ситуащю шляхом посилення державного втручання в економжу. Це не притаманно кра'ш в звичайних умовах господарювання, осюльки, зазвичай державна полiтика спрямована лише на широку державну пiдтримку приватного тдприемництва i ринку.
Втручання в економжу призводить до збiльшення державних витрат i пiдвищення частки ВНП, яка пере-розподiляеться через бюджет. Така концепщя безумов-но призводить до збшьшення витрат на управлшня економжою, супроводжуеться утворенням дефiциту бюджету та державного боргу. Але уряд вдаеться до таких антикризових заходiв лише в крайньому випадку.
Кра'ною, яка мае давш традицii втручання держави в економжу, в т. ч. за допомогою шдикативного плануван-ня, е Япотя. Аналiзуючи напрями державного втручання в Японп у наш час, зазначимо, що воно спостеркаеться за багатьма напрямками: економiчне зростання i його темпи; структура промислового виробництва; освиа i наука; зайнятiсть; кредит i грошовий обiг; цшоутво-рення; зовнiшньоекономiчнi зв'язки; галузева структура; розмщення виробництв; стимулювання iнвестицiй. Проте, не зважаючи на активне втручання держави в економжу, в краiнi розвиваеться як великий, так i малий бiзнес. Це пов'язано з тим, що господарськ труднощi долаються за активноi тдтримки держави. Саме держава, через фккальну i кредитно-фiнансову полии-ку, а також заходи прямого адмМстративного впливу, сприяе виршенню проблем суб'ектiв господарювання.
Дослщжуючи позитивний досвiд антикризового управлшня слвд вiдзначити, як доволi ефективний, процес приватизацii неефективних (в т. ч. неплатоспроможних i банкрутiв) державних пiдприемств. Далi за тдтримки держави, потрапляючи до приватного сектору, щ тд-приемства модернiзуються, оптимiзуеться '¿х структура, менеджмент i вони поступово починають виходити на середнш рiвень ефективностi приватного сектора. Це стае можливим, у тому числ^ завдяки уткальним ресурсам японсько' економiки — заощадженням пiдприемств i громадян. Саме це дозволяе ефективно реалiзовувати антикризовi заходи.
Дослiджуючи досвщ бвропейського союзу в напрямку антикризового управлшня, слвд зазначити, що в ньому превалюе селективний шдхвд, спрямований на стимулювання дiяльностi конкретних компанш. Вважаеться, що тiльки приватний бiзнес може ефективно розв'язувати питання тдйому депресивних регiонiв та тдприемств за допомогою створення малих i середнiх пiдприемств передових галузей [11]. Однак, кожна кра'на бвропейського союзу мае i сво' особливост!
Так, головною особливiстю економiки промислово розвинено' Францп е те, що державний сектор домшуе в базових галузях, хоча стутнь державно' участ в них може варiюватися. Державш компанп дiють переважно в автомобшебудуванш, авiакосмiчнiй галузi, хiмiчнiй та нафтогазовш промисловостi, чорнiй металургп [3].
При розглядi питань державного регулювання у скан-динавських кра'нах, необхiдно звернути увагу на два поняття. Це державна власшсть i державний сектор. Частка держвласност значна тiльки у Фшляндп, про те як держсектор значний у вах скандинавських кра'-нах. Зайнятiсть у державному секторi економiки скандинавських кра'н найбшьша серед розвинених кра'н:
Швецiя — 32 %; Норвегiя i Данiя — близько 30 %, Фiнляндiя — 25 %. Прюритетами держаного сектору Скандинавii е освiта, охорона здоров'я, пенсiйне забез-печення, ринок працi та ш. Крiм прямо'i участi держави в економщ, iснують непрямi методи регулювання за допомогою заходiв кредитно-фiнансово'i политики [12].
Щодо азiатських краш, то масштаби участi держави в оргашзацп та управлiннi промисловiстю е значними. Як засввдчуе досвiд, форми i методи державного втручання в економшу змiнюються залежно вiд еволюцii стратеги економiчного розвитку, але е доволi ефективними в перiод економiчно'i нестабiльностi.
До недавнього часу в економiчнiй полiтицi кра'iн Латинсько'i Америки також переважало традицшне дер-жавне втручання в економшу. Проте ниш вже перева-жають лiберальнi ринковi системи з непрямою участю держави (в основному фiнансовi та фшкальш) в еко-номiчному регулюваннi. Цьому сприяло ктотне скоро-чення частки державного сектору та зростання ступеня вiдкритостi економжи.
У рядi краш в якост превентивних антикризових заходiв, спрямованих на запобтння або вихiд з кризи окремих тдприемств i навiть цших галузей, використо-вуеться розробка програм приватизацп та '1х реалiзацiя. Метою таких заходiв е пошук шновацшних структур пiдприемств, пiдвищення '1х конкурентоспроможност та ефективностi. Слiд також зазначити, що приватизацiйнi процеси в кожнш краiнi мали сво'1 особливостi.
У крашах з розвиненою ринковою економжою при-ватизацiя здiйснювалася шляхом продажу приватному швестору державних пiдприемств, створення спшьних пiдприемств, а також продажу частки акцш, якi належали держав!
Приватизацiя в цих крашах, як правило, здшснюеть-ся поетапно. Першим кроком е проведення процедури санацп (оздоровленню). Далi здiйснюеться експертна оцшка i лише пiсля цього тдприемство може бути продано. Такий мехашзм дозволяе максимiзувати ви-ручку ввд приватизацii пiдприемства.
Особливiстю процесу приватизацп Чехи е и проведення у двох формах — мала приватизащя i велика. Велика приватизащя державних промислових тдприемств здшснювалася в два етапи. Перший етап про-водився Мшстерством управлшня народним майном i приватизацii. Результатом цього етапу була розробка, обговорення та затвердження проекпв приватизацп. Другий етап реалiзував Фонд народного майна. Вш був пов'язаний з реалiзацiею затверджених проекпв приватизацii. Якщо велика форма приватизацii е бшьш-менш зрозумiлою, то щодо мало! слiд звернути увагу на те, що вона зачшала пiдприемства сфери роздрiб-но'1 торгiвлi, побутового обслуговування, тдприемства громадського харчування та iншi подiбнi пiдприемства.
Слiд зазначити, що у Чехи в процес приватизацп активну участь брали шоземш фiрми, яких кра1-на приваблюе вiдносно невисоким крашним ризиком, порiвняно високим рiвнем квалiфiкацii робочо! сили, бшьш низькими витратами на заробину плату i ма-терiали [12]. Найбшьша частка iноземних iнвестицiй припадала на фiрми Нiмеччини (31,2 %), США (27,8 %), Францп (12,7 %), Бельгп (7,2 %), Австрп (6,2 %). Результатом проведення таких антикризових заходiв став економiчний i соцiальний ефект, який проявився через стабтзащю становища на великих тдприемствах,
зменшення безробiття, збереження i навiть збiльшення кiлькостi робочих мкць.
У державнiй економiчнiй полиищ краш Центрально! та Схщно! бвропи взято курс на роздержавлення i приватизацiю державно! власностi, формування вiльних товаровиробникiв, якi е власниками не тшьки продукцп, що вироблена та продаеться, а й засобiв виробництва. Тенденщя розвитку — рiзноманiтнiсть форм власностi.
Дослiдження тенденцiй приватизацп держав Центрально! та Схщно! бвропи дозволили визначити загаль-ну тенденщю — визначення чiткоi межi приватизацii, яка виокремила ту частину власносп, яка залишаеться в руках держави. Це стосуеться залiзничноi дороги, по-шти, телеграфу i деяких шших пiдприемств, що мають суспшьне значення. У краiнах Центральноi та Схвдно! бвропи мае мiсце процес «реприватизацп». Окрiм того, мае мкце процес передачi власностi працiвникам тд-приемств.
Масштабну приватизацiю державноi власностi, як зааб антикризовоi полiтики, проведено в бшьшосп латиноа-мериканських краш (Чкт, Аргентина, Бразилiя та iншi).
Не зважаючи на те, що Бразилiя посiдае першi мiсця у свт з продажу держвласностi, державнi тдприемства посщають провiдне мiсце серед найбшьших компанiй Бразилii. У краiнi здшснено приватизацiю в нафто-вiй промисловосп, електроенергетицi. Проте державнi пiдприемства домшували в базових галузях: прничодо-бувних, нафтохiмii, металургii, хiмii i фармацевтичнш промисловостi.
У Мексицi, на вщмшу вiд Бразилii, проведено роз-продаж збиткових державних тдприемств. До програми приватизацп включено найбiльшi тдприемства прни-чорудно! промисловостi, чорно! металургii, авiацiйного транспорту, що належали як федеральному уряду, так i мiсцевим органам влади.
Досвщ дослiджених краш показуе, що власшсть використовуеться найбiльш ефективно в тих крашах, де стутнь лiбералiзацii господарсько'! дiяльностi ви-щий. Результат посилюеться ефектившстю державних iнститутiв, а також активною державною тдтримкою пiдприемництва i полiтикою заохочення конкуренцп на внутршньому ринку.
Отже, в крашах з розвиненою ринковою економжою накопичено багатий досввд як запобiгання, так i по-долання кризових ситуацiй на макро- i мiкрорiвнях. Безумовно, умови виникнення, розвитку рiзних типiв криз в Укра1ш та iнших крашах е рiзними. Але ця обставина не применшуе необхщносп ретельного ви-вчення досвiду i вдумливого, творчого тдходу до його застосування в процеа антикризового управлiння.
Слiд зазначити, що банкрутство е одним з неба-гатьох шститупв, у формуванш якого беруть участь всi краши свiту. Тому його iсторiю можна вивчати не тшьки в чаа, а й у простор! Порiвняльний аналiз систем регулювання банкрутства в крашах з розвинутою економжою можна провести за наступними напрямками:
— спрямовашсть концепцп регулювання банкрутства; 11 основний змiст; основш правовi iнструменти регулювання банкрутства (табл. 1);
— можливiсть оздоровлення суб'ектiв господарюван-ня, передбачена законодавчою базою, та формування плану оздоровлення;
— органи, що регулюють банкрутство, '1хня компе-тенщя й функцп [4].
Таблиця 1
П□рiвняльний анал1з закордонних та вичизнянт систем регулювання банкрутства
Краша/спрямовашсть концепци □сновний змiст концепци Правов1 1нструменти регулювання банкрутства
Франщя/продебиорська Зберегти дшче пiдприcмств□, роб™ мiсця; задовольнити ви-моги кредитор1в Спостереження при перших ознаках банкрутства Л1квщацш
Великобриташя/прокредиторська Мiнiмiзацiя втрат для платоспроможно'' сторони Св1това угода. Л1кв1дац1я
Шмеччина/прокредиторська Максимальне задоволення вимог кредиторiв Конкурсне виробництво. Лiквiдацiя
США/продебиорська Ре□рганiзацiя переважнше л^щацц Реорган1зац1я. Лiквiдацiя
1тал1я/продеб1торська Оздоровлення тдприемств з метою пiдвищення рiвня зайнят□стi Контрольоване управлiння. Примусова лiквiдацiя □рганiв управлшня
Чех1я/прокредиторська Задоволення вимог кредит□рiв Конкурсне виробництво. Лшвщащя
Рос1я/продеб1торська Оздоровлення тдприемств з метою оздоровлення економ^ Спостереження i санацiя. Лiквiдацiя
Украша/продебиорська Оздоровлення тдприемств з метою оздоровлення економ^ Досудова i судова санащя. Розпорядження майном боржника. Л^щащя
Повертаючись до практики антикризового управлшня Францii, вiдзначимо, що в краш дiють Закон «Про вщ-новлення тдприемств та лiквiдацiю 'iх майна в судовому порядку», декрет з такою ж назвою i Закон «Про кон-курсне управлiння, лiквiдаторiв i експертiв з визначення стану тдприемств», були ухвалеш ще в 1985 р.
Порiвняно з законодавством шших кра'iн, закони Францii мають попереджувальний характер. Вони перед-бачають захист пiдприемств, що обумовлено прюритетом iнтересу до проблеми збереження робочих мюць. Попри все переслiдуеться така мета, при якш неспроможнi тдприемства сходили б з дистанцii задовго до офь цiйного оголошення 'iх банкрутами. Для цього iснуе «система тривоги», коли зацiкавленi кола сповщаються про наближення стану неплатоспроможностi.
Залежно ввд розмiрiв пiдприемства-боржника засто-совуються двi процедури розгляду у справi про неспро-можнiсть: звичайна (загальна) i спрощена. Спрощена процедура використовуеться для тдприемств зi штатом персоналу не бшьше 50 осiб i для нього суд не при-значае судового адмiнiстратора. Боржник сам захищае сво1 iнтереси в суд^ зберiгаючи при цьому контроль над тдприемством.
При розглядi справи про неспроможшсть тдпри-емства суд аналiзуе його попередню дiяльнiсть, визна-чаючи момент вступу в стадiю несплати через забор-гованiсть. Вiдрiзок часу, починаючи з встановленого моменту i закiнчуючи датою прийняття клопотання про неспроможнiсть, iменуеться перiодом тдозршо-ст1 При опротестуваннi угод з таким тдприемством, включаючи завчасне погашення окремих борпв, дачу закладних або прав на утримання майна, безоплатну передачу майна або продаж його за неадекватну вар-тiсть, велике значения надаеться тому факту, що вони були скоеш саме в цей перюд.
Шсля прийняття клопотання про неспроможшсть тдприемства починаеться перюд спостереження. Вш може тривати до шести мшящв. У цей час здшснюеться оцшка ситуацii i вибiр варiанту винесення рiшення: реорганiзацiя або лшвщацш. На цей перiод зберiгаються ва робочi мiсця.
Прiоритетом реорганiзацiйних процедур е здача тдприемства в оренду з правом викупу на термш, не бшьший за два роки, а серед лшвщацшних — продаж тдприемства як виробничо! одинищ. Щ прiоритети обумовленi необхiднiстю соцiального захисту людей,
а саме збереження робочих мкць. Посилений сощальний аспект проявляеться i при визначеннi надпрiоритетiв при виплатах: перевага ввддаеться видачi заробино! плати персоналу пiдприемства-боржника. При незгодi з рiшенням представник працiвникiв мае право подати на апелящю.
У Шмеччиш законодавство про банкрутство з'яви-лося в 1999 р. Закони про банкрутство краши нацiленi на збереження бiзнесу боржника i вщповвдне задово-лення вимог кредиторiв. Так, протягом 21 дня боржник зобов'язаний вщновити свою платоспроможшсть. Якщо цього не вiдбуваеться, то тдприемство самостiй-но зобов'язане подати заяву до суду про банкрутство, в iншому випадку до нього застосовуеться кримшальне переслiдування.
У разi визнання боржника банкрутом проводиться процедура судового розслщування. Так, призначений судом експерт дослщжуе причини неплатоспроможност боржника, наявнiсть заборгованостi i достатшсть коштiв для погашення судових витрат. Якщо кошти вiдсутнi, справа не порушуеться, а боржник самостiйно врегу-льовуе вiдносини з кредиторами без участ суду. Окрiм того, закон надае можливють будь-якому кредитору взяти на себе судовi витрати з подальшим 1х вщшко-дуванням за рахунок кошпв боржника.
Якщо ж, попри все судом ввдкрито справи щодо боржника, то вводиться процедура конкурсного прова-дження i призначаеться конкурсний керуючий. Оста-точне рiшення щодо долi боржника належить кредиторам. Саме вони через твтора мюящ пiсля введення процедури банкрутства мають ухвалити ршення про подальшi заходи до нього. Це може бути або продаж майна, або санащя.
При прийнятт ршення щодо продажу майна, конкурсний керуючий прагне зберегти щлкшсть бiзнесу, тобто не допустити розриву його на частини.
Якщо прийнято ршення про проведення санацii не-спроможного пiдприемства, то реалiзацiя може прово-дитися одним з наступних шляхiв: без змiни власника, тобто вкладення кошпв у бiзнес боржника, i зi змiною власника — продаж бiзнесу. Обов'язковою умовою проведення санацп е 11 проведення на пiдставi плану, який затверджуеться зборами кредиторiв не менше, шж 50 % голосiв вiд обсягу вимог кредиторiв i 50 % голоав вiд кiлькостi кредиторiв. З ухваленням плану про санащю тдприемства суд закривае справу про банкрутство.
Цiкавим е досвiд Великобританii щодо використан-ня процедур банкрутства. Цей досви накопичувався майже сторiччя. В 1914 р. був ухвалений Закон про банкрутство, який, в 1986 р. трансформувався в Закон «Про неспроможшсть i банкрутство». Вш дониш е ос-новним джерелом правового регулювання конкурсного виробництва. Вiдповiдно до чинного законодавства, не-спроможними можуть бути визнаш всi суб'екти госпо-дарювання, крiм страхових компанiй та банювських iнститутiв, правове становище яких регламентуеться спещальними законами.
При встановленш факту неплатоспроможностi борж-ника до нього, як i у бшьшосп кра'iн бвропи, можуть застосовуватися таю процедури: реоргатзацшш (добро-вiльне врегулювання боргiв i адмiнiстрування доходiв компанп) i лiквiдацiйнi (примусова i добровшьна лжвща-цiя). При процедурi добровольного врегулювання боргiв призначений судом куратор розробляе план урегулю-вання боргiв. Шсля затвердження плану кредиторами куратор набувае статусу супервайзера, який здшснюе нагляд за його виконанням. Процедури антикризового регулювання проводяться або державними лжввдато-рами (державними службовцями), або професшними арбггражними керуючими.
Основна увага законодавства цiе'i кра'iни зосереджена на тому, щоб повернути грошi кредиторам i погасити борги за рахунок розпродажу майна банкрута. У про-цес конкурсного провадження боржники, за деяким винятком, не звшьняються вщ сво1х борпв. Шдприем-ства (фiрми) припиняють свое кнування з завершенням конкурсного виробництва.
Ще бшьш тривалою е iсторiя регулювання банкрутства у США. Першi положення про регулювання банкрутства з'явилися у XVIII ст. У 1787 р. Конститу-цшний Конвент США надшив конгрес повноваження-ми ухвалювати законодавчi акти з розв'язання спорiв кредиторiв з боржниками. З 1979 р. набрав чинносп новий закон, який передбачае множиншсть процесуаль-них можливостей врегулювання проблеми неплатоспро-можностi залежно вщ кола суб'ектiв.
Вiдповiдно до чинного законодавства до неспромож-них боржниюв можуть застосовуватися такi заходи:
— реоргашзащя у формi перебудови фшанав, по-гашення боргiв, виплати дивiдендiв;
— лiквiдацiя в процес конкурсного виробництва, яка проводиться тимчасовим керуючим;
— заходи, передбачеш спецiальними нормативними актами, щодо боржниюв, правове становище яких регламентуеться спещальними законами (до таких належать страховi та банювсью корпорацп, будiвельнi й кредитш установи та спiлки).
Полиика США у роботi з збанкрутшими тдпри-емствами спрямована не на лжвщащю, а вiдновлення дiяльностi тдприемства, надання йому певно1 допомоги доти, поки воно не стане платоспроможним.
Аналопчний пiдхiд характерний i для японського законодавства. Шдтримка i вiдновлення мають на метi повну реабiлiтацiю тдприемства за допомогою врегулювання штереав кредиторiв, боржника, акцiонерiв та шших учасникiв банкрутства [5].
Система регулювання банкрутства в 1талп е проти-лежнiстю американсько! системи i носить явно прокре-диторський характер. К метою е захист iнтересiв уах кредиторiв суб'екта господарювання шляхом вилучення
у тдприемця функцiй контролю та управлшня. Це свщ-чить про те, що участь керiвництва суб'екта господарювання в його реабттацп зводиться до мшмуму. Однак передбачаеться процедура контрольованого управлшня.
Знов звертаючись до досвщу Чехи, зазначимо що на систему регулювання банкрутства в краш вплинув процес приватизацп та трансформацп прав власност на початку 90-х роюв ХХ ст. Ця система спрямована не на зовшшне оздоровлення боржника, а лише надае захисний строк — 3 мкящ протягом якого оголошуеться мораторш на вимоги кредиторiв. За цей час суб'ект господарювання мае самостшно вживати заходи для оздоровлення та шформувати про це комиет кредиторiв. Якщо пiсля закiнчення цього термiну суб'ект господарювання залишаеться неспроможним, то вщкриваеться конкурсне виробництво.
Росiйський досвiд регулювання банкрутства сфор-мувався в 1991 р. Система банкрутства базуеться на процедурi спостереження та зовшшнього управлiння. Основними недолжами цiеi системи е вщсуттсть прак-тичних напрацювань з питань регулювання банкрутства та незначна участь (або и повна вiдсутнiсть) керiвникiв пiдприемства в його оздоровленнi.
Результати проведеного дослщження дозволили знай-ти наступш вiдмiнностi. По-перше, це час скликання зборiв кредиторiв, тобто офiцiйне визначення моменту участi в процесс Якщо у законодавствi США i Велико-британi'i його призначення можливо шсля офщшного визнання боржника неспроможним, то у Шмеччиш та Францп — пiсля прийняття клопотання про порушення справи про неспроможнiсть. Це ще раз тдтверджуе демо-кратичшсть антикризово! полiтики Нiмеччинi та Францп.
Узагальнюючи та порiвнюючи особливостi функцю-нування iнститутiв банкрутства в рiзних кра1нах, евро-пейськi експерти умовно розподшили 1х на радикально прокредиторсью, помiрно прокредиторськi, нейтральнi, помiрно проборжниковсью i радикально проборжни-ковськi. Розглядаючи щ групи, можна вiдзначити, що у перших двох градащях превалюють штереси кредито-рiв, у двох останшх — боржника. 1нститути таких краш, як Роая та Великобриташя належать до радикально прокредиторско! груш, а шститути США, Францii, Япо-нГ! — до радикально проборжниковськоь
Не зважаючи на особливостi антикризово! полиики, важливим критерiем неспроможностi е можливкть реа-бiлiтацii боржника. При цьому, в рiзних кра1нах кнують рiзнi пiдходи щодо цього поняття. Так у Францп та США мова йде про реабттащею тдприемства-боржника, а у Нiмеччинi та Японп про реабiлiтацiею його бiзнесу. Реабттащя п!дприемства-боржника досягаеться шляхом знаходження компромiсiв, проведення реорганiзацiйних заходiв. Реабiлiтацiя бiзнесу мае на увазi збереження виду дiяльностi, дiлових зв'язкiв, робочих мкць, персоналу.
Таким чином, дослiдивши свиовий досвiд розв'язання проблеми банкрутства тдприемств, можна виокремити два пiдходи до ще1 проблеми. Перший — це лжвщащя пiдприемства, другий — реоргашзащя. Слщ зазначити, що попри все, другий тдхвд домiнуе. I свиова практика де-далi частiше дае можливкть боржниковi реабiлiтуватися.
Як вже зазначалося, питання банкрутства та фшан-сово1 неспроможностi знаходяться в полi зору спецiаль-но створених державних оргашв з питань банкрутства. Досвщ США, Канади, Австралii, Швецii, Шдерлавддв та iнших кра!н свiдчить, що саме дiяльнiсть таких органiв
е необхiдним елементом при проведеннi процедур бан-крутства. 1нколи функцп цих органiв виконують органи прокуратури та судово! влади. Однак, таю краши як Iталiя, Нiмеччина, Шдерланди, Францiя, Бельгiя не мають спещального державного органу з питань банкрутства.
Заслуговуе на увагу досвщ державного регулюван-ня банкрутств Сполучених Штапв Америки, в яких з 1934 р. роль державного органу з банкрутства стала виконувати Комгая з бiрж i цiнних паперiв Уряду США. Саме вона виступае в судi з будь-якого питання справи про банкрутство. Серед цих питань призначення конкурсного керуючого, призначення комiсiй кредито-рiв i акцiонерiв, рiвня оплати конкурсних керуючих, використання, продажу та оренди власност!
Окрiм того, означений орган мае право контролювати, а також тдтверджувати (або спростовувати) шформа-цiю пiдприемства-боржника про свiй фшансовий стан i наявнiсть активiв. У рядi випадкiв Комiсiя з бiрж i цiнних паперiв втручаеться в порядок продажу непла-тоспроможних тдприемств та змiнюе умови продажу
О^м Комiсii з бiрж i щнних паперiв в США, до складу державних оргашв з питань банкрутства вщ-носяться державнi федеральнi конкурсш керуючi та Американський iнститут банкрутства.
Стосовно Великобританп зазначимо, що роль державного органу з питань банкрутства виконуе Служба неспроможност! Саме ця служба здшснюе лiцензування фахiвцiв з банкрутства та контролюе якiсть роботи ар-бiтражних та конкурсних керуючих, структуруе статис-тичнi та фактичнi данш щодо справ про банкрутство, виявляе причини банкрутства тдприемств, надае при-пис компашям, якi знаходяться у зош ризику, пройти аудиторську перевiрку, лiквiдуе компанп в iнтересах суспшьства, звертаеться iз справами до суду тощо. Тобто мае значне коло повноважень у сферi банкрутства [6].
Не меншi повноваження мають представники державного органу з банкрутства у Швецп. Цей орган об'еднаний в едину систему з податковою службою i органами судового виконання, що само по собi надае йому широке коло повноважень. Такий орган реалiзуе державну полiтику у сферi банкрутства, консультуе суд-дiв що виконують процедури неспроможностi, лщензуе та контролюе арбiтражних керуючих, здшснюе контроль за рiвнем оплати конкурсних керiвникiв та дотримання iнтересiв кредиторiв, видае публiкацiю про визнання тдприемства банкрутом.
Державна Комiсiя з корпоративних справ Австралп е державним органом з банкрутства. В рамках сво!х повноважень вона забезпечуе шформащею про боржниюв, здiйснюе оцiнку фшансового стану неспроможних пщпри-емств, дае ощнку професiйним дiям керiвника за доведения тдприемства до банкрутства та дисквалiфiкуе [7].
На шститут суперiнтендантiв у справах неспроможнос-тi в Канадi покладено виконання таких функцш, як за-конодавча, узагальнююча, регулююча та контрольна [8].
У Росп функцп спещального органу з питань банкрутства виконуе Федеральна служба Росп з фшансового оздоровлення i банкрутства. Ця служба е представником влади, що здшснюе виконавч^ контрольна дозвшьш, регулюючi i органiзацiйнi функцп, передбаченi зако-нодавством краши про фшансове оздоровлення i не-спроможнiсть органiзацiй. Його дiяльнiсть нацiлена на попередження економiчно'i неспроможност пiдприемств всiх форм власностi та тдпорядкування, лiцензування
дiяльностi антикризових керуючих, тдготовку i про-ведення атестацп керуючих у справах про економiчну неспроможнiсть [9].
Узагальнюючi характеристики Державних оргашв по банкрутству деяких краш наведено в табл. 2 [10].
Таблиця 2
Функци та повноваження державних оргашв з банкрутства [10]
Найменування функцiй i павнаважань державного органу у справах про банкрутства Велико-бри-татая США Шве-Ця Роая
1. Державний орган з питань банкрутства та державна полгаика в щй сферi
Державний контроль виконання зако-нодавства про банкрутство + + + +
Розроблення законодавства з банкрутства i право заканадавчаi' iнiцiативи - + + -
Розробка рекомендацш уряду кра'ни щодо державно'' палiтики у сферi не-спрамажнастi + + + -
Надання роз'яснень з питань застосу-вання законодавства про банкрутство + - + +
Аналiз та надання уряду статистично'' ш-формацц у справах про неспроможшсть + - + -
Зб!р i аналiз результатiв здшснення конкретних рiшень у справах про банкрутство i розробка рекомендацш уряду судам i фахiвцiв з банкрутства + + + -
2. державний орган з питань банкрутства та неспроможш тдприемства
□тримання будь-яко'' шформацц про не-благополучт у ф1нансовому в1дношенн1 тдприемства, у тому числ1 з правом вшьного входу на тат тдприемства + - - +
Висування обов'язкових для виконання вимог щодо проведення аудиторсько'' перев1рки боржника, а також про проведення оцшки вартост1 актив1в + - + +
Ведення реестру юридичних ос1б, що п1длягають облшу в1дпов1дно до зако-нодавства про банкрутство + + + +
Висування менеджеру боржника вимог про усунення порушень законодавства про банкрутство + + + +
Направлення до суду клопотання про дисквал1ф1кац1ю менеджера боржника + + + +
3. Державний орган з питань банкрутства та процедури неспроможност
Звернення до суду з заявою про визнання боржника неспроможним (банкрутом) у випадках, передбачених законом + + - +
Експертиза справ про банкрутство (неспроможшсть) + + + +
Забезпечення реал!заци процедури банкрутства тдприемства з недостатшми засобами для здшснення л1кв1дац1йних процедур (в1дсутнього боржника) + - + +
Захист штереав великих груп дабних кредитор1в при зд1йсненн1 процедур банкрутства + + + -
Забезпечення виплат заборгаваност! по зарплат1 I вих1дно'' допомоги ствро-б!тника в раз! неспроможност! I браку конкурсно'' маси - - + -
Закiнчення табл. 2
Найменування функцш i повноважень державного органу у справах про банкрутства Велико-бри-татая США Швещя Роая
4. Державний орган з питань банкрутства та фахiвцi з неспроможност
□ргашзащя системи гадготовки фахiвцiв з банкрутства + - - +
Затвердження вимог до оаб, що здш-снюють професшну даяльшсть у сферi антикризового управлшня + + + +
□ргашзащя контролю даяльносп арбгг-ражних та конкурсних керуючих + + + -
Лщензування даяльносп фахiвцiв з банкрутства в якост арбиражних керуючих + - + +
Розробка i контроль дотримання шкали та правил винагороди арбиражних та конкурсних керуючих + + + -
Результати проведеного дослiдження щодо дiяльностi Державних оргашв по банкрутству деяких KpaÏH, ïx функцiй та повноважень, свiдчать про те, що Велико-британiя та Швещя мають найбiльш розгалужену структуру оргашв управлшня та попередження банкрутства. Щодо США та Росп, то найширшi повноваження США надано Державному органу з питань банкрутства та державноï полиика в цiй сферi, у той час, як Роая надшяе найбiльшими повноваженнями Державний орган з питань банкрутства та процедури неспроможност тдприемства.
5. Висновки
Результати проведеного дослщження свщчать про те, що антикризове державне управлшня в крашах з роз-виненою ринковою економжою виражаеться в рiзниx формах. У бшьшосп краïн воно реалiзуеться через вдо-сконалення законодавства в галузi зайнятостi, збiльшення робочих мiсць, особливо для молодо координацiю зусиль рiзниx державних вiдомств щодо розробки та проведення економiчноï полiтики, шляхом посилення державного втручання в економшу.
Дослщжуючи досвiд в напрямку антикризового управлшня, слщ зазначити, що в бврот превалюе селектив-ний пщхщ, спрямований на стимулювання дiяльностi конкретних компанш; прiоритетами держаного сектору Скандинавы е освгга, охорона здоров'я, пенсшне забез-печення, ринок працi. О^м того, у рядi краïн з метою пошуку iнновацiйниx структур тдприемств, пiдвищення '¿х конкурентоспроможностi та ефективносп, виходу з кризи, використовуеться розробка програм прива-тизацп, якi в кожнш краïнi мають своï особливостi.
Дослщивши свiтовий досвiд розв'язання проблеми банкрутства тдприемств, можна виокремити два тдходи до цiеï проблеми. Перший — це лжвщащя пщприем-ства, другий — реоргашзащя. Слщ зазначити, що попри все, другий пщхщ домшуе. I свiтова практика дедалi частше дае можливiсть боржниковi реабiлiтуватися.
Узагальнюючи досвiд дiяльностi спецiально створе-них державних оргашв з питань банкрутства та фшан-совоï неспроможностi США, Канади, Австралп, Швецп, Нiдерландiв свщченням доцiльностi дiяльнiсть таких
оргашв i необхiдним iнститутом при проведеннi процедур банкрутства. Однак, в залежност вщ пoлiтики держави, структури оргашв управлшня та ix функцiй, краша може i не мати спещального державного органу з питань банкрутства i дoвoлi результативно pеaлiзo-вувати вщповщну дiяльнiсть. До таких краш належить Iтaлiя, Нiмеччинa, Нiдеpлaнди, Франщя, Бельгiя.
Свiтoвий дoсвiд свiдчить, що сконструйоваш в piзниx кpaiнax свиу мoделi антикризового упpaвлiння забез-печують piзнi пoтенцiйнi мoжливoстi для прогресивних сoцiaльнo-екoнoмiчниx зрушень. Проте жодна з них не може бути використана у чистому виглядi при фор-муванш пoлiтики антикризового упpaвлiння в Украш. Це обумовлено умовами накопичення цього досвщу кpaiнaми, формуванням меxaнiзмiв та iнститутiв в умо-вах piвнoвaжнoi екoнoмiки, poзбiжнoстями в пoбудoвi фiнaнсoвo-кpедитниx меxaнiзмiв тощо. Використання позитивного досвщу мае стати першим кроком на шляху реформування системи антикризового управлшня.
Л1тература
1. Кривов, В. Д. Законодательное регулирование макроэкономических процессов в США [Электронный ресурс] / В. Д. Кривов // Аналитический вестник Совета Федерации ФС РФ. — 2002. — № 3(159). — С. 18. — Режим доступа: \www/URL: http://www.budgetrf.ru/Publications/Magazines/ VestnikSF/2002/vestniksf159-03/vestniksf159-03030.htm
2. Коротков, Э. М. Антикризисное управление [Текст]: учеб. / под ред. Э. М. Короткова. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 432 с.
3. Дейнека, О. В. Взаемозв'язок масштаб1в та ефективност функцюнування державного сектору економжи [Текст] / О. В. Дейнека // Актуальш проблеми економжи. — 2009. — № 9(99). — С. 58-64.
4. Продиус, И. П. Формирование стратегии предотвращения банкротства на предприятии [Текст]: монография / И. П. Продиус, А. А. Дорошук. — Одеса: Из-во Одесского юридического института НУВД, 2003. — 136 с.
5. Родионова, Н. В. Антикризисный менеджмент [Текст] / Н. В. Родионова. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. — 223 с.
6. Шнк, Ф. Профеая фах1вця з питань банкрутства та зако-нодавство у Великобританп [Текст] / Ф. Шнк; пер. з англ. О. Г. Тарасенко. — К.: Преса Украши, 2000. — С. 117-131.
7. Боровсьга, М. Над Украшою нависло банкрутство [Текст] / М. Боровсьга, А. Кюнленц // 1ноземна преса про Украшу. — 2009. — № 15. — С. 20.
8. Цар, О. Св1товий досвщ оздоровлення неплатоспромож-них тдприемств та можливост його застосування в Украь ш [Текст] / О. Цар // Галицький економ1чний вюник. — 2013. — № 2(41). — С. 34-42.
9. Б1рюков, О. М. Транскордонш банкрутства: проблеми i шляхи розв'язання [Текст]: мoнoгpaфiя / О. М. Бipюкoв. — К.: Вид-во видaвничo-пoлiгpaфiчний центр Кшвський ушверситет, 2008. — 318 с.
10. Анщенко, Л. О. Зapубiжний досвщ антикризового управлшня [Текст] / Л. О. Анщенко // Екoнoмiчний проспрю. — 2012. — № 68. — С. 143-156.
11. European Financial Stability and Integration [Electronic resource]: Report 2011. — April 2012. — Available at: \www/ URL: http://ec.europa.eu/internal_market/economic_analysis/ docs/financial_integration_reports/20120426-efsir_en.pdf
12. Treaty establishing the European stability mechanism [Electronic resource]. — 2012. — Available at: \www/URL: htp:// www.efsf.europa.eu/attachments/esm_treaty_en.pdf
АДАПТАЦИЯ МИРОВОГО ОПЫТА АНТИКРИЗИСНОГО УПРАВЛЕНИЯ В УКРАИНЕ
В статье раскрыты формы антикризисного государственного управления в странах с развитой рыночной экономикой. Проанализированы подходы в направлении антикризисного управления. Обобщен мировой опыт решения проблем банкротства предприятий и деятельности специально созданных
государственных органов по вопросам банкротства и финансовой несостоятельности.
Кпючовй слова: антикризисное управление, государственное антикризисное управление, кризис, банкротство предприятия, антикризисные меры.
Храпкта Валентина Валентитвна, доктор eKOHOMi4Hux наук, професор, кафедра фтанЫв, Макпвський економжо-гумаштарний тститут, Украта, e-mail: [email protected]. Чучко Олена nempieHa, кандидат економiчних наук, доцент, кафедра фтанЫв, Макпвський економжо-гуматтарний iнсти-тут, Украта, e-mail: [email protected].
Храпкина Валентина Валентиновна, доктор экономических наук, профессор, кафедра финансов, Макеевский экономико-гуманитарный институт, Украина.
Чучко Елена Петровна, кандидат экономических наук, доцент, кафедра финансов, Макеевский экономико-гуманитарный институт, Украина.
Khrapkina Valentina, Makiyivka Institute of Economics and Humanities, Ukraine, e-mail: [email protected]. Chuchko Olena, Makiyivka Institute of Economics and Humanities, Ukraine, e-mail: [email protected]
УДК 336.748
Б01: 10.15587/2312-8372.2015.38732
В3АЕМОД1Я ВАЛЮТНОГО КУРСУ 3 ПОКАЗНИКАМИ ПЛАТ1ЖНОГО БАЛАНСУ ТА М1ЖНАРОДНО1 1НВЕСТИЩЙНО1 ПОЗИЦН КРА1НИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧНИЙ КОНТЕКСТ
Динамщ валютных курсгв, а також теоргям, якг пояснюють вказану динамгку, присвячено багато наукових праць, однак, залишаеться цглий пласт тформацшного потоку, неврахування якого суттево зб1днюе розумтня характеру, причин I наслгдтв волатильностг, яка мае мгсце на ринку валютних активгв.
Ключов1 слова: валютний курс, платгжний баланс, поточний рахунок, каттальний рахунок, фтансовий рахунок, мгжнародна гнвестицгйна позицгя.
Голуб Р. Р.
1. Вступ
Дослвдження чинниюв, як визначають динамжу обмшного валютного курсу е важливим об'ектом еко-номiчноi науки. Плапжний баланс (ПБ) е найбшьш загальною економжо-статистичною системою показ-ниюв, яка вщображае зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть кожно' кра'ни з чiткою прив'язкою до основних внут-рiшнiх макроекономiчних агрегатiв, якi вимiрюють рь вень економiчного розвитку дано' кра'ни. Ствставлення показникiв ПБ та ОВК е лопчним з огляду на те, що ОВК обслуговуе операцп, яю вiдображаються у ПБ. З шшого боку, через експортно-iмпортнi операцп з товарами, послугами, катталом та фшансовими активами, ПБ формуе розмiри притоку i вiдтоку валюти (попиту i пропозицп на валюту). Впливаючи на стввщношен-ня попиту на валюту та на и пропозищю, операцп, вiдображенi у ПБ, впливають на щну валюти (на и обмiнний курс).
Дослiдження залежностi динамжи валютного курсу вiд динамiки складових рахунюв платiжного балансу кра'ни е, на погляд автора, головним об'ектом уваги в контекст розумшня макроекономiчних основ валютного курсоутворення.
Вiдтак, важливi завдання сьогодення: виявити взаемозв'язки валютного курсу з показниками пла-Южного балансу та мiжнародноi iнвестицiйноi позицп
кра'ни, а також окреслити теоретико-методолопчш основи аналiзу чинникiв ревальвацп та девальвацii нащонально' грошово' одиницi, виходячи з аналiзу трансмiсiйних механiзмiв мiж секторами нащональ-но' економiки з основним акцентом на показниках зовшшнього сектору економжи, вiдображених у пла-тiжному баланс та мiжнароднiй iнвестицiйнiй позицп. При написаннi статтi використанi загальнонауковi та спецiальнi методи пiзнання економiчних процесiв: методи аналiзу i синтезу, абстрагування, шдукцп та дедукцп, пояснення, мисленого експерименту та гра-фiчний методи.
2. Анал1з останшх дослщжень та публжацш
Теоретико-методологiчним засадам i практичним аспектам реалiзацii политики валютного курсоутворення присвячено науковi пращ вщомих зарубiжних учених: М. Блеера, М. Скреба [1], Р. Карданелл^ А. Ребуччi [2], А. Зенкер [3], Г. Хау [4] та шших.
Вагомий внесок у дослщження проблем реалiзацii валютно-курсово' полiтики, а також методолопчних та iнституцiйних аспекпв валютного курсоутворення, за-безпечений працями таких вщомих укра'нських вчених, як Я. Белшська [5], О. Береславська [6], В. Шевчук [7], А. Холопов [8] тощо.
