CC BY
33
УДК 371.121
Ощипок 1.М., д.т.н., професор, Ромашко 1.С., к.т.н., Кринська Н.В.©
Лье1еський нацюнальний ушеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
¡мет С.З.Гжицького
ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКО1 МОЛОД1 У ВУЗ1 ТА ЕТАПИ УПРАВЛ1ННЯ НИМ
Розглянуто осноет етапи еихоеного процесу та гх еплие на формуеання особистост1 студента I майбутнього фах1еця.
Ключовi слова: еихоеання, студент, осета, особисткть.
Виховний процес безперервний i тривае все життя. Змшюеться лише кшьккть i сшввщношення тих чи шших чинникiв. Завданням педагога е спланувати процес виховання як послщовшсть етапiв, знання яких допоможе проводити виховну роботу, передбачивши И змкт i методику здiйснення на кожному етат. Органiзацiя процесу виховання особистост студента або колективу групи здшснюеться в певнiй послiдовностi.
Перший етап. Визначають сукупнiсть рис i властивостей особистоси, якi слiд сформувати у вихованця, тобто формують iдеал. Коли йдеться про виховання групи, то мають на увазi формування такого колективу, який би за сво!ми якостями вщповщав еталону, виробленому на основi мети виховання, поставлено! суспшьством перед унiверситетом.
Другий етап. Вивчають iндивiдуальнi особливостi вихованця (або колективу), його позитивш риси, недолiки в характерi й поведiнцi, визначають, яю риси не сформовано, а яю перебувають у стади зародження. Знання особистост вихованця (колективу), порiвняння И з намiченим iдеалом дае змогу спрогнозувати И розвиток. Виходячи з цих даних, можна планувати виховну роботу з вихованцем (колективом). Тому важливо, щоб студент (колектив) знав, що пропонуе йому вихователь, приймав цей взiрець для наслщування i докладав зусиль для досягнення поставлено! мети.
Третш етап. Реалiзовуеться програма виховання, тобто заплановаш виховнi заходи, що передбачае залучення вихованцiв до рiзних видiв дiяльностi, участь в яких сприяе формуванню в них досвщу поведiнки вiдповiдно до щеалу.
Четвертий етап. Спонукання студентiв до самостшно! роботи з розвитку особистост^ Коли студент починае займатися самоосвггою i самовихованням, можна вважати, що у вихованш досягнуто четвертого етапу.
На вах етапах процесу виховання здшснюють педагогiчне керiвництво, управлiння цим процесом. Управлшня процесом виховання — дiяльнiсть педагогiв, що забезпечуе планомiрний i цiлеспрямований виховний вплив на вихованщв. Воно передбачае передусiм пiдбiр змiсту виховно! роботи з урахуванням вимог суспшьства до рiвня вихованост студентського колективу взагалi й кожного його члена зокрема. Для ре^заци змкту виховання потрiбнi
© Ощипок 1.М., Ромашко 1.С., Кринська Н.В., 2011
243
форми, методи i прийоми виховно! роботи, яю б iмпонували школярам. Усе це допоможе зробити виховний процес цшеспрямованим i систематичним. Суть управлшня виховним процесом — виявлення виховних можливостей Ым'!, громадських оргашзацш, культурно-освiтнiх установ, засобiв масово! шформаци для ефективнiшого використання !х впливу на студенев. У процесi управлшня вихованням важливо органiзовувати i спрямовувати колективне та шдивщуальне життя й дiяльнiсть студентiв, створювати умови для збагачення !х власного досвiду. Тому першорядне значення мае встановлення гармоншних стосункiв мiж вихованцями i вихователями на демократичних i гуманiстичних засадах. Авторитарний стиль педагопв призводить до формування безшщативного виконавця чужо! вол^ невпевнено! у власних силах людини. 1нша крайнiсть — вiдсутнiсть вимогливост та контролю за поведiнкою молодо що сприяе формуванню безвiдповiдальностi, недисциплшованост та iнших негативних рис у вихованщв.
Важливим в управлiннi процесом виховання е формування гуманних взаемин мiж студентами. Треба не лише навчити молодь бути доброзичливими й гуманними до одногрупниюв, а й формувати оргашзаторсью навички, виховувати вимогливють до товаришiв, непримиреншсть до порушень дисциплiни i порядку в ушверситет та за його межами.
Управлшня виховним процесом слщ спрямовувати на розвиток самостшноси, iнiцiативностi студентiв. Це можливо за умови, що педагоги нацшюють студентiв на самостiйний пошук цiкавих видiв дiяльностi, самостiйне забезпечення необхщних для !х здiйснення умов. Тому завдання викладацького колективу — допомогти студентам самостшно органiзувати дiяльнiсть в унiверситетi та за И межами. Виховання самостшноси, iнiцiативностi студенев не повинно применшувати керiвно! ролi педагога. Вiн мае залишатися мудрим старшим другом i наставником молодо але на умовах спiвпрацi з ними.
Управлшня процесом виховання потребуе постшного вивчення результатiв виховно! роботи, рiвня вихованостi студентського колективу, виховних можливостей викладачiв та батьювсько! громадськост й коригування змiсту i методики виховного процесу з метою !х удосконалення.
За концепцiею нацiонального виховання психолого-педагопчний аспект готовностi педагога до виховно! дiяльностi поеднуе в собк
— високий рiвень нацiонально! самосвщомоси, знання нацiонально! психологi! та характеру народу, його культурно-кторичних традицiй, морально-етично! спадщини, iсторi! та сучасного буття;
— втшення типових якостей рщного народу, його духовного, культурного i морального багатства; бездоганне володшня укра!нською мовою;
— високий рiвень професiйно! пiдготовки, широкий свiтогляд i наукову ерудицiю, духовне багатство та емоцшну культуру викладача, прагнення до постшного самовдосконалення;
— повагу до студентсько! молодi, високу педагогiчну культуру в тюному поеднаннi з наполегливктю, витримкою, педагогiчним тактом;
— досконале володшня дидактичними, оргашзаторськими, комушкативними, перцептивними, сугестивними, науково-тзнавальними здiбностями;
— розвиток власно! спостережливостi, педагопчно! уяви, оптимiзму, здатнiсть вiдчувати та позитивно впливати на емоцшний стан студенев;
— мистецьке володiння словом, умшня чiтко й точно формулювати, а також дохiдливо, образно i емоцiйно передавати власнi думки.
Виховання i самовиховання — двi сторони процесу формування особистост^ Самовиховання — свщома дiяльнiсть людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис i подолання негативних.
Самовиховання устшно здшснюеться за певних умов. ПередуЫм воно потребуе вiд людини знання само! себе, вмшня оцiнювати власш позитивнi й негативнi риси. Щоб збагатити студентiв вiдповiдними знаннями i вмiннями, проводять цикл бесiд про психiчну дiяльнiсть людини, свiдомiсть, волю, почуття, характер, мотиви поведшки, штереси, здiбностi, потреби, темперамент, а також розкривають суттсть самовиховання, методи i прийоми роботи над собою. Матерiал для таких бесiд можна знайти в багатьох книгах. Важливий аспект самовиховання — лопчне мислення, вмшня проаналiзувати кожен свiй вчинок, що сприяе виробленню вимогливостi до себе як постшно! риси характеру, без яко! неможливо досягти успiху в цш справi. Тому педагоги в шдивщуальних бесiдах i на зборах детально аналiзують порушення правил поведшки, !х причини, привчають студентiв до самоаналiзу.
Самовиховання потребуе тривалих вольових зусиль, умшня керувати собою, досягати поставлено! мети, не занепадати духом вщ невдач. Тому слщ залучати студентiв до видiв дiяльностi, яю передбачають зiбранiсть, органiзованiсть, вiдповiдальнiсть. Долаючи труднощ^ вони загартовують волю, доводять розпочату справу до кшця i таким чином переконуються, що навт невеликi успiхи роблять !х сильшшими.
Ефективнiсть процесу самовиховання пiдвищуеться при наявност iдеалу, до якого прагне студент. Спостереження переконують, що до самовиховання байдужi переважно т^ хто не мае життево! мети, щеалу. Тому важливо знати iдеали студенев, допомогти сформувати iдеали тим, хто !х не мае.
Успiшнiсть процесу самовиховання значною мiрою залежить вщ рiвня розвитку колективу взагалi. У згуртованому колективi, де пануе здорова громадська думка, атмосфера доброзичливоси, розвинута взаемовимогливкть, самовиховання вiдбуваеться, як правило, устшно.
Процес самовиховання тривалий i охоплюе кiлька етапiв.
Перший етап. Педагоги передуЫм виявляють ставлення учтв до процесу самовиховання, проводячи анкетування за такими запитаннями: Чи займаешся самовихованням? Що спонукае тебе працювати над собою? Яких головних цшей ти прагнеш досягти самовихованням? Яю прийоми використовуеш у робой над собою? У чому вщчуваеш труднощi в цш робой i як !х долаеш? Яко! допомоги потребуеш вщ дорослих у процесi самовиховання?
На цьому етат у студенев формують спонукальш мотиви, свщоме ставлення до самовиховання. Насамперед домагаються, щоб вихованець усвщомив, що його доля залежить не лише вiд виховно! роботи унiверситету, а й вщ самостiйноï роботи над собою. Вш також повинен збагнути, що самовиховання — i його особиста справа, i справа суспiльства.
Другий етап починаеться з появою у студента бажання самовдосконалення. Викладач на цьому етат повинен допомогти сформувати щеал, до якого слiд прагнути, виробити у студента стшке бажання наслщувати його. З'ясувавши вiдмiннiсть мiж собою i своïм iдеалом, вихованець бачить, яю риси вiн мае виробити для його досягнення, яких недолшв слщ позбутися. У процесi самовиховання студент порiвнюе себе з щеалом. Оскiльки вiн сам постiйно змшюеться на краще, iдеал також потребуе вдосконалення, збагачення. 1деал допомагае йому скласти програму самовиховання. На цьому етат варто обговорити з студентами окремi фрагменти iндивiдуальних програм самоосв^и та самовиховання видатних осiб.
Третш етап. Студент починае систематично працювати над собою, реалiзовуючи програму самовиховання. Цей процес здшснюеться в рiзноманiтних видах дiяльностi: навчаннi, працi, самообслуговувант, виконаннi громадських доручень, участi в робой гуртюв тощо. Викладач допомагае студентовi контролювати результати втiлених ршень. Згодом зовнiшнiй контроль педагога чи колективу послаблюеться, зростають самостiйнiсть та шщатива самого вихованця.
У процес органiзацiï самовиховання студентiв навчають спещальним прийомам роботи над собою.
Прийом самопереконання. Його суть полягае в тому, що студентовi пропонують у певнш конкретнiй ситуацiï знайти аргументи i за 1'х допомогою переконати себе в тому, правильно чи неправильно вш вчинив, або в конфлжтнш ситуаци переключити думки на iншi теми i справи, яю б вiдвернули його вщ конфлiкту, заспокоïли.
Прийом самонавiювання. Його пропонують використовувати у випадках, коли необхщно подолати в собi страх перед труднощами, невпевненiсть у власних силах, нершучкть. Самонавiювання передбачае повторення студентом подумки або вголос певних суджень. Наприклад, щоб подолати запальшсть, можна запропонувати таке судження: «Ненавиджу в собi запальнiсть. Я повинен i можу ïï позбутися».
Прийом самопщбадьорювання. Вiн ефективний, коли студент губиться в складних ситуацiях, зневiрюеться у власних силах та можливостях.
Прийом самозаохочення. Застосовують у випадках, коли студент, долаючи певнi труднощi, виконав складне завдання. До них вдаються, коли необхщно подолати негативш риси особистост^
Прийом самопримусу. Допомагае у боротьбi з внутршньою неорганiзованiстю, небажанням вчитися чи працювати, з лшощами.
Прийом самоаналiзу. Йому належить вирiшальна роль у самовихованш. Вiн передбачае умшня аналiзувати сво1' вчинки, давати 1'м певну оцiнку.
Практичш прийоми. До них, зокрема, належить прийом «крок уперед» — щоденне планування дiяльностi на наступний день. Доповнюе його прийом «ощнювання прожитого дня» — аналiз студентом сво!х дiй, вчинкiв та недолшв.
Прийом «правила мое! поведiнки». Полягае у дотриманнi складених для студента правил поведшки. Привчае до виконання сво!х обов'язюв.
Прийом самозобов'язання. Передбачае планування студентом роботи над собою на мкяць, семестр або рж, залежно вiд того, якi риси особистост вiн прагне сформувати чи подолати i в який термш.
Прийом «утзнай себе». Мае характер гри: викладач дае неповну характеристику студентов^ не називаючи його прiзвища, той впiзнае себе, а товаришi доповнюють цю характеристику.
Прийоми «самохарактеристики» та «взаемохарактеристики». Полягають у тому, що пщготовлеш таким чином характеристики обговорюються у групi, це привчае студенев до самоаналiзу i дае педагоговi багатий матерiал для роботи з ними.
«Самовиховання потребуе, — писав В. Сухомлинський, — дуже важливого, могутнього стимулу — почуття власно! гiдностi, поваги до самого себе, бажання стати сьогодш кращим, нiж був учора. Самовиховання можливе тiльки за умови, коли душа людини дуже чутлива до найтонших, суто людських засобiв впливу — доброго слова, поради, ласкавого чи доюрливого погляду. Не може бути й мови про самовиховання, якщо людина звикла до грубост й реагуе тiльки на «сильне» слово, окрик, примус. За самою суттю своею самовиховання передбачае вiру людини в людину, звертання до чест й гiдностi людини. Педагопчне керiвництво самовихованням — це насамперед вщносини мiж педагогом i вихованцем, пройнят глибокою взаемною вiрою в добрi намiри».
Л1тература
1. Державна нацюнальна програма "Освiта" (Украша ХХ1 столiття). - К.,
2009.
2. Фщула М.М. Педагогiка. Поабник. - К., 2001.
3. Макаренко А.С. Методика оргашзаци виховного процесу. - Твори: У 7-ми т. - К., 2000.
Summary
Oshchypok I.M., d.eng.s., prof., Romashko I.S. Ph.D., Krynska N.V.
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj A PROCESS OF EDUCATION OF STUDENT YOUNG PEOPLE IN INSTITUTE OF HIGHER AND THE MANAGEMENT STAGES OF HIM
The basic stages of an educate process and their influence on forming of personality of student and future specialist are considered.
Keywords: education, student, educate process, personality.
