УДК 617.735-007.17:617.751]-053.8/.9-092-07:575.191:577.21
1Риков С. О., Шаргородська I. В., 1Лаврик Н. С., 12Фролова С. С.
ЗВ'ЯЗОК ПОЛ1МОРФ1ЗМ1В ГЕН1В ДРМБ2 (ГБ10490924), ОРИ (ГБ800292),
УЕйРД (гв2010963 та гв699947) З НАЯВН1СТЮ «ВОЛОГОТ» ФОРМИ ВМД У
ХВОРИХ УКРАТНСЬКОТ ПОПУЛЯЦ1Т
1Нацiональна медична академiя шслядипломно'Г освiти iменi П.Л. Шупика (м. КиГв) 2Державна наукова установа «Науково-практичний центр профшактично'Г та кл^чно'Г медицини» Державного управлiння справами (м. КиГв)
Робота була виконана в рамках НДР кафедри офтальмологи НМАПО iменi П.Л. Шупика «Кжычне та експериментальне обфунтування дiагностики, л^вання i профiлактики рефракцiйних, дистрофiч-них, травматичних i запальних захворювань органу зору» (№ державно! реeстрацiI 011611002821, дати виконання 2016-2020 роки).
Вступ. Слщ зазначити, що останнi десятирiччя ознаменованi iнтенсивним пошуком в галузi новiтнiх технологiй щодо доклiнiчноI Ыдивщуально! дiагнос-тики вiковоI макулярно! дегенераци (ВМД). За дани-ми св^ово! лiтератури [6,14] ВМД е одыею з найчас-тiших причин зниження зору у оЫб пiсля 50 роюв в розвинених кра!нах, вражаючи близько 14 мiльйонiв людей в усьому свт. Особливу тривогу викликае ситуацiя з щорiчним приростом поширеност та рiв-нiв захворюваностi на ВМД як у свт, так i на Укра!ы [3,7]. Так, за останн 10 рокiв щорiчна кiлькiсть па-цiентiв з ^ею патологiею, вперше визнаних швал^ дами по зору, збтьшилася на Укра!ы в 2,5 рази [2]. ^м того, останнiм часом це захворювання значно «помолодшало» i стало дiагностуватися не тiльки в лiтньому, а й у людей середнього в^, що призво-дить до первинно! iнвалiдностi в 11% випадкiв у оЫб працездатного вiку, та в 28% випадюв у лiтнiх людей [3]. На сьогодншнм день описано ряд методiв i юлька рiзних пiдходiв до вирiшення ще! проблеми, якi свiдчать про те, що для дiагностики ВМД, як муль-тифакторiального захворювання, основнi патогене-тичнi ланки розвитку якого ще до кiнця не вивченi, використовуються наступнi методики: шструмен-тальнi, бiохiмiчнi, iмунологiчнi, генетичнi. Накопи-ченi остаными роками знання про патогенез ВМД свщчать про значну участь генетичних факторiв в формуваннi i розвитку дистрофiчних процесiв при цьому захворюванн [5]. Отриманi результати до-слщжень вiдкривають новi перспективи та напрямки тзнання патогенезу ВМД, якi допоможуть вирiшити суперечливi питання та розробити шдивщуальний доклiнiчний пiдхiд в дiагностицi та лiкуваннi дис-трофi! ставки. У зв'язку з цим, особливо складним i неоднозначним е визначення перел^ генетичних мутацiй, якi потрiбно визначати в першу чергу. Фе-нотипiчна неоднорiднiсть ВМД, вiдсутнiсть едино!, признано! та узгоджено! класифiкацi! захворювання - основы, але не останн колiзiйнi питання, що по-требують першочергового вирiшення. У генетичних доотдженнях неможливо однозначно встановити конкретний ген або групу геыв, якщо в аналiз вклю-
ченi всi форми ВМД. До тепершнього часу вщомо, що за розвиток вiково! макулярно! дегенераци мо-жуть вiдповiдати близько 50 геыв. Однак високо в^ рогiдна асоцiацiя з розвитком i прогресуванням захворювання встановлена лише у юлькох з них [1], а результати щодо наявност асо^ацм полiморфiзмiв деяких генiв з розвитком ВМД досить суперечливi [12]. Безумовно, розвиток i перебiг ВМД залежить вщ поеднання певних генiв i мутацiй, що вщбувають-ся в них. Виявлення нових геыв, що впливають на розвиток центрально! дистрофп сггювки та основних !! форм («сухо!» i «волого!»), тривае i в нашi днi.
Мета дослщження - визначення зв'язку пол^ морфiзму генiв АРМБ2 (гв10490924), ОРИ (гв800292) та VEGРA (гв2010963 та гв699947) з розвитком «волого!» форми ВМД у пащен^в в укра!нсьюй популяцi!.
Об'ект i методи дослщження. Обстежено 182 патента (364 ока). ВЫ пащенти пройшли комплек-сне офтальмолопчне обстеження i були обiзнанi про характер дослiдження. Дослiдження було схвалене етичним комитетом Нацiонально! медично! академi! пiслядипломно! освiти iменi П.Л. Шупика. Протягом обстеження па^енти були розподтеы на двi групи: основну та групу порiвняння. В основну групу були включен 144 патента (288 очей) з встановленим дiагнозом ВМД. Групу порiвняння склали 38 па^ен-тiв (76 очей) без ВМД. Обидвi групи були порiвня-нi за вiком i статтю. 1з 288 очей, якi доотджували в основнiй групi, мiопiчна рефрак^я була на 195 очах (67,71%) i на 93 очах (32,29%) вщзначалася пперме-тропiчна рефракцiя. Гострота зору до 0,1 у пащен^в основно! групи вiдзначалася в 14,48% випадюв, вщ 0,1 до 0,4 в 36,26% випадюв i вище 0.5 — у 49,26% пащен^в. Протягом проведення первинного скри-ынгу було визначено, що серед пащен^в основно! групи «суху» форму ВМД було дiагностовано на 128 очах (44,45%), «вологу форму» - в 55,55% випадюв (160 очей).
При обстеженн пащен^в групи порiвняння без ВМД вщзначено, що iз 76 очей мютчну рефракцiю було дiагностовано на 22 очах (28,95%), пперметро-пiчну - 46 очах (60,52%) i на 8 очах (10,53%) - еме-тропiчну рефракцiю. Проводячи первинний скриншг пацiентiв цiе! групи, особливу увагу звертали на вщ-сутнють супутньо! очно! патологi!.
Спочатку пацiентам обох груп проводили вихщне стандартне комплексне офтальмологiчне обстеження. Необхщно зазначити, що критерiями включення пацiентiв в дослiдження були наступни вiк пацiента
45 роюв i бiльше, наявнiсть пщтверджено'| вково'| макулярно'| дегенерацп (основна група) або ÏÏ вщсут-нють (група порiвняння). До критерив не включення входили наступнк BiK пацieнтiв - менше 45 рокiв, зна-чне помутыння оптичних середовищ, що унемож-ливлювало проведення офтальмоскопiÏ i ОСТ, наяв-нiсть глаукоми або iнших супутых офтальмологiчних захворювань, якi могли ютотно знижувати гостроту зору, опероване вщшарування сiткiвки, в^реорет^ нальнi або mini операцп на очах протягом останых 3 мiсяцiв, системнi захворювання (цукровий дiабет, ревматизм тощо), наявнiсть психiчних захворювань i розладiв, якi заважали розумЫню пацieнтами умов участi в до^дженнг Комплексне офтальмологiчне обстеження па^етчв обох груп включало: збiр скарг та анамнезу захворювання, вiзометрiю, бiомiкрос-когмю (SL-3C, Торсоп Corporation, Japan), тонометр^ (CT-80, Topcon Corporation, Japan), кератореф-рактометрiю (RM-8800, Topcon Corporation, Japan), периметр^ (Humphrey, Zeiss), офтальмоскоп^ (SL-3C, Topcon Corporation, Japan; Ocular MaxField® 78D, USA); вимiрю-вання центральноÏ товщини сггюв-ки (ЦТС); визначення центрального об'ему ставки (ЦОС) (3D-OCT-1000, Topcon Corporation, Japan). При розподт пацiентiв по групам була ви-користана клiнiчна класифка^я Н.В. ПасечнiковоÏ (2010) [3]. В юнц обстеження всi результати фксували в статистичнiй картi обстеження патента.
При виконаннi генетичних доотджень дотри-мувались наступного алгоритму: пщ час основного вiзиту пiсля стандартного офтальмолопчного обстеження проводили забiр кровi з кубiтальноÏ вени в ктькост 2,5 мл в вакутайнери («Sarstedt», Ымеччи-на) з фюлетовою кришечкою, якi в якостi антикоагулянта мютили калiеву сiль етилендiамiнтетраоцтовоÏ кислоти (EDTA, 11,7 мМ). Пюля чого визначали по-лiморфнi варiанти ДНК-локусiв ARMS2, rs 10490924; CFH, rs800292; VEGF, rs2010963 i rs6921438 методом полiмеразноÏ ланцюговоÏ реакци (ПЛР) в ре-жимi реального часу з використанням реактивiв TaqMan®SNP Genotyping Assay, Life-technologies (США) застосовуючи автоматичний амплiфiкатор Real-Time PCR System 7500 (Applied Biosystems, США). Наступним кроком була фкса^я частоти роз-подiлу генотипiв i алелей та розрахунок критерт Уо-ллiса i значення F з використанням однофакторного дисперсмного аналiзу iз занесенням результа^в в статистичну карту обстеження патента. Отриманi результати обробляли статистично, застосовуючи програми Microsoft Office Excel 2010, програмне за-безпечення SPSS 11.0, MedStat (2004-2012).
Результати дослщження та ïx обговорення. Отриманi результати представлен в таблицях 1-4 та на рисунках 1-4.
Як показують результати (рис. 1), розподт ге-нотитв та алелей полiморфiзму rs10490924 гена ARMS2 при зютавлены основноÏ та групи порiвнян-ня вiдбувався наступним чином: розподт предково'|
гомозиготи G/G та гетерозиготи G/T, на вщмшу вщ мутантно-!- гомозиготи T/T статистично значуще роз-рiзнявся в обох групах.
В основой грyпi генотип G/G зyстрiчався у 2,1 рази рщше, нiж у грyпi порiвняння (42,1% проти 20,0% вiдповiдно; рРе(=0,01). В той же час, генотип G/T зyстрiчався у 1,3 рази частше (73% проти 58% вщповщно). Крiм того, мiнорна гомозигота була виявлена у 6 хворих з 80 (7,5%) основно'| групи, яю мали «вологу» форму ВМД. Таким чином, при роз-витку «волого'|» форми ВМД рiвновага розподiлy генотитв зсувалася у 6iK гетерозиготи та мшорно'| гомозиготи Т/Т. Про це свщчила бiльша частота му-тантно'| алелi Т (рис. 1), яка, збтышувалася у 1,5 рази i була статистично значуща (рРе(=0,03). В той же час частота предково'| алелi G зменшувалася у
1,3 рази (pFet=0,03). Результати аналiзу показали, що вщмшност мiж групами за генотипами G/G i за алелями були статистично значу|^ (за двостороным точним методом Фшера PFet=0,03) у обох випадках.
Протягом до^дження, нами було проанал^ зовано ступiнь асо^аци генотипiв полiморфiзму rs10490924 гена ARMS2 iз розвитком «волого'|» форми ВМД мiж пацieнтами основно'| групи та групи порiвняння використовуючи побудову таблиць спря-женостi при вiрогiдному iнтервалi 95% (табл. 1).
Результати дослщження показали (табл. 1), що гетерозиготний генотип G/T полiморфiзму rs10490924 гена ARMS2 мав вiрогiдний зв'язок iз розвитком «волого'|» форми ВМД (p(x2)=0,02) та у 1,9 рази збтьшував шанси ïï розвитку (OR=1,92; 95% В1 0,85-4,31). Мiнорний гомозиготний генотип Т/Т також збтьшував шанси розвитку ВМД у 6,7 рази (OR=6,72; 95% В1 0,37-122,42). При цьому дика го-мозига G/G зменшувала шанси розвитку «волого'|» форми ВМД у 2,9 рази (0R=0,34; 95% В1 0,15-0,80).
Як свiдчив аналiз таблицi спряженостi (242), вщ-значався статистично значущий зв'язок алельного полiморфiзму з розвитком захворювання (p(x2)=0,03). При цьому мЫорна алель Т збтьшувала (0R=1,91; 95% В1 1,06-3,43), а предкова алель G зменшувала ризик розвитку ВМД (0R=0,52; 95% В1 0,29-0,94).
Таким чином, отриман результати свщчили про те, що дика гомозигота G/G та алель G мали проек-тивн властивостi у вщношены до розвитку «волого'|» форми ВМД, тодi як генотипи з наявнютю мiнорноï гомозиготи Т та вона сама були лише факторами ри-
Рис. 1. Результати розподшу генотипiв та алелей полiморфiзму rs10490924 гена ARMS2 в основнiй rpyni i rpyni порiвняння.
Таблиця 1.
Результати аналiзу ступеню асощацГГ генотипов полiморфiзму
rs10490924 гена ARMS2 мiж пацieнтами основно'Г групи та групи порiвняння i3 розвитком «волого'Г» форми ВМД, n= 236
Фактори, млж якими проводили аналiз Генотипи Алелi
G/G G/T T/T G T
Основна група, n=80 (160) 16 58 6 90 70
Група порiвняння, n=38 (76) 16 22 0 54 22
X2 8,30 4,75
Р 0,02 0,03
OR значення 0,34 1,92 6,72 0,52 1,91
95% В1 0,15 - 0,80 0,85 - 4,31 0,37 - 122,42 0,29 - 0,94 1,06 - 3,43
зику, що узгоджуеться 1з результатами в1домого cbi-тового досл1дження [8], яке було проведене у 7 краи нах бвропи та включало 4750 пац1ент1в у в1ц1 старше н1ж 65 роюв. Вченими було доведено, що наявнють мiнорноï гомозиготи Т/Т бшьш н1ж у 10 раз1в пщви-щуе ризик розвитку пiзныоï ВМД (P<3410-20).
Отже, результати нашого доотдження е свщчен-ня того, що в украшсьюй популяцiï при стратифкацп ризикiв за формою ВМД («суха»/«волога») вщзнача-етыся висока сила зв'язку з ВМД та наявнiсты асощ-ацiï полiморфiзму rs10490924 гена ARMS2 з «воло-гою» формою захворювання.
Крiм того, протягом нашого доотдження у пащ-енпв обох груп ми також визначали взаемозв'язок гену CFH (rs800292) з розвитком «волого'|» форми ВМД. Отриман нами данi по розподiлу генотитв та алелей цыого полiморфiзму наведен на рисунку 2.
Анал1з результатов (рис. 2) визна-чив статистично значущi вiдмiнностi мiж основною групою i групою по-рiвняння як за генотипами G/G, A/A, так i за алелями (за двостороным точним методом Фшера PFet=0,01; PFet=0,01 ; PFet<0,001 вщповщно). За iншими генотипами результати були не достовiрнi (PFet>0,05). Вщзнача-лося зниження частоти предкового генотипу G/G у 2,0 рази (PFet=0,01) та вщповщне збiлышення частоти гете-розиготи G/A у 1,2 рази (PFet=0,43) i мiнорноï гомозиготи А/А у 5,0 рази (PFet=0,01). Дан розподiлу по гру-пам алелей також були статистично значущи частота предково'| алелi G була у 1,5 рази меншою (PFet<0,001), а частота мшорно'| алелi А - у 2,0 рази бшьшою (PFet<0,001). Такi результати свщчили про наявнiсты зв'язку полiморфiзму гену CFH (rs800292) з виник-ненням «вологоï» форми ВМД.
Таким чином, як i для гена ARMS2, розподт гено-типiв гена CFH (rs800292) у хворих укра^сь^' попу-
ляцiï, якi мали «вологу» форму ВМД (табл. 2), суттево вiдрiз-нявся вiд пацiентiв iз групи по-рiвняння (px2=0,003).
Аналiз резулытатiв побудо-ви таблиць спряженост (табл. 2) вказував на збтьшення у 1,5 разiв шансiв розвитку «волого1» форми ВМД для гетерозиготного генотипу G/А полiморфiзму rs800292 гена CFH (OR=1,48; 95% В1 0,673,26) та збiлышення у 6,0 разiв шансiв розвитку ^eï форми захворювання для гомозиготного генотипу А/А (0R=6,00; 95% В1 1,32-27,19). Крiм того, результати розподту алелей (табл. 2) також мали вiрогiд-нi вiдмiнностi по вщношенню до розвитку «вологоï» форми ВмД (рх2<0,001) в порiвняннi з групою пацieнтiв без ВМД. Так предкова алель G знижувала шанси розвитку «вологоЬ> форми ВМД у 3 рази (0R=0,33; 95% В1 0,18-0,62), тодi як мiнорна алель А - навпаки, збтьшувала такi шанси розвитку ^eï форми захворювання у 3 рази (0R=0,33; 95% В1 0,18-0,62).
Таким чином, отриманi нами результати були свщченням того, що в украшсьюй популяцiï при стра-тифiкацiï ризикiв за формою ВМД («суха»/«волога») крiм гена ARMS2 (rs10490924) вiдзначаласы також висока сила зв'язку iз «вологою» формою захворювання та наявнють асо^аци для полiморфiзму rs800292 гена CFH.
Подiбнi результати були отриман iншими на-уковцями [15,17], як вказували на факт посилення зв'язку полiморфiзму гена CFH при «волопй» формi ВМД у порiвняннi iз «сухою». Дослiдження показали
Рис. 2. Результати розподшу генотишв та алелей пол1морф1зму CFH (rs800292) в основн1й груп1 i груп1 пор1вняння.
[8,15,17], що найбiлыший ризик виникнення ВМД був притаманний поеднанню гомозигот геыв ARMS2 та CFH - 0R=62,3 (95% В1 16-242), при цьому рiвены Р наростав вщ значення 0,03 (при раннм стадiï ВМД) до 1Ч10-26 (при тзнм стадiï ВМД). Цiкавi результати були отриман в iншому дослщжены [13], яке, ана-
лiзуючи бвропейську генетичну базу (EGD 2006-2010) показало, що для носив ризи-кових гомозигот гена CFH «неоваскуляр-на» форма ВМД розвиваеться на 2,8 роюв ранiше (95% В1 0,5-5,0; Р=0,02), в той же час поеднання з ризиковими гомозиготами гена ARMS2 обумовлюе розвиток «нео-васкулярно'|» форми ВМД на 12,2 роюв ранiше (95% В1 6,2-18,3; Р<0,001) нiж у па-щен^в без наявностi алелей такого ризику [13].
Результати дослiджень iнших вчених [11] вказували на сумюний ефект пол^ морфiзму гена ARMS2 (rs10490924) i гена CFH (rs800292), як обумовлювали високий ризик розвитку «неоваскулярно'1» ВМД та ретинально'| ангюматозно'| пролiферацiï. Схожi результати були отриманi за дани-ми великого мета-аналiзу (P<0,001) i для китайсько'| популяцп [10]. Максимальний ризик у китайськм популяцп був виявле-ний у хворих з «неоваскулярною» ВМД при поеднанш генотипiв з мiнорними алелями гена CFH - OR=9,76 (95% В1 4,65-20,51) [9]. Подiбнi данi, але для шшого полiморфiзму -rs1061170 гена CFH були отриманi в результат про-ведення дослiджень у польських хворих на «неовас-кулярну» форму ВМД - OR=5,57 (95% В1 1,58-19,6; р=0,001) [16].
Для всебiчного аналiзу взаемозв'язку розвитку «волого'|» форми ВМД у пацiентiв обох груп ми також проаналiзовали результати розбiжностей частоти генотипiв та алелей полiморфiзмiв гена VEGFA. Результати представлено на рисунках 3-4.
Аналiз показав (рис. 3), розподш генотитв та алелей полiморфiзму гена VEGFA (rs2010963) в обох групах був статистично значущий як за генотипом G/G, так i за алелями (за двостороншм точним методом Oirnepa PFet=0,01; PFet=0,005 вщповщно), в iнших випадках - результати були не значущi (PFet>0,05).
Як видно iз рисунку 3, у па^ен^в з «вологою» формою ВМД розподш предково'| гомозиготи G/G статистично значуще розрiзнявся вщ групи порiвняння. Генотип G/G у хворих з «вологою» формою ВМД зустрiчався у 2,0 рази рщше, шж в групi порiвнян-ня (52,6% проти 26,2% вщповщно; р^=0,01). Таким чином, при «воло-пй» формi ВМД частота предково-го генотипу G/G rs2010963 суттево зменшувалася. В той же час, частоти гетерозиготи G/C та мшорно'| гомозиготи С/С збшьшувалися у 1,3 рази i у 3,6 разiв вщповщно (рис. 3), але |'х розподш не мав статистично'| зна-чущост вiдмiнностей (рFet=0,17 та р^=0,09). Аналiз розбiжностi у розподiлi алелей в грут хворих з «вологою» формою ВМД та в грут порiвняння демон-стрував статистичну значущють результату: предко-ва алель зустрiчалася у 1,4 рази рщше (73,7% проти
Таблиця 2.
Результати аналiзу ступеню асощацм' генотипiв полiморфiзму rs800292 гена CFH мiж патентами основной групи та групи порiвняння i3 розвитком «вологбТ» форми ВМД, n= 236
Фактори, мiж якими проводили аналiз
Основна група, n=80 (160)
Група порiвняння, n=38 (76)
OR
значення
95% В1
Генотипи
G/G
23
22
G/А
37
14
А/А
20
11,65
0,003
0,29
0,13 -0,66
1,48
0,67 -3,26
6,00
1,32 -27,19
Алелi
83
58
77
18
11,62
<0,001
0,33
0,18 -0,62
2,99
1,62 -5,52
54,5% вщповщно; р^=0,005), в той же час мшорна алель - у 1,7 рази частше (45,6% проти 26,3% вщповщно; р^=0,005) (рис. 3).
Аналiзуючи таблиц спряженост (табл. 3), можна зробити висновок, що мiж основною групою та групою порiвняння полiморфiзм rs2010963 гена VEGFA мав зв'язок iз розвитком «волого'|» форми ВМД (p(x2)=0,01). Гетерозигота G/T збiльшувала шанси розвитку ВМД у 1,8 разiв (OR=1,77; 95% В1 0,81-3,86), тодi як мшорна гомозигота таю шанси збшьшувала у 3,8 рази (OR=3,82; 95% В1 0,82-17,74). В той же час, предкова гомозигота G/G зменшувала шанси розвитку ВМД у 3,1 рази (OR=0,32; 95% В1 0,14-0,72). Таким чином, предковий генотип можна
Рис. 3. Результати розподшу генотитв та алелей полiморфiзму VEGFA (rs2010963) в основшй групi i грут порiвняння.
вважати протекторним по вщношенню до розвитку «волого'|» форми ВМД.
^м того, аналiз свiдчив щодо наявностi статис-тично'| значущостi зв'язку алельного полiморфiзму з розвитком захворювання (p(x2)=0,005) (табл. 3). Му-тантна алель С полiморфiзму rs2010963 гена VEGFA
G
А
г
х
p
Таблиця 3.
Результати аналiзу ступеню асощацм генотипiв
полiморфiзму гб2010963 гена УБОРА мiж пацieнтами основноГ групи та групи порiвняння iз розвитком «волого'Г» форми ВМД, п=236
Фактори, м1ж якими проводили анал1з Генотипи Алел1
G/G G/С С/С G С
Основна група, п=80 (160) 21 45 14 87 73
Група пор1вняння, п=38 (76) 20 16 2 56 20
X2 9,00 8,05
Р 0,01 0,005
0R значення 0,32 1,77 3,82 0,43 2,35
95% В1 0,14 -0,72 0,81 -3,86 0,82 -17,74 0,23 -0,77 1,29 -4,27
мала зв'язок iз розвитком ВМД та у 2,35 рази збть-шувала шанси розвитку ВМД (ОЯ=2,35; 95% В1 1,294,27). В той же час, дика алель й зменшувала таю шанс у 2,3 рази (ОЯ=0,43; 95% В1 0,23-0,77).
Таким чином, як демонстрували результати наших до^джень, стратифка^я за формами ВМД вказувала на високу силу зв'язку полiморфiзму гз2010963 гена VEGFA з розвитком обох форм ВМД, але бтьшою мiрою - iз розвитком «волого!» форми захворювання.
Рис. 4. Результати розподшу генотип1в та алелей пол1морф1зму УБОРА (гв699947) в основн1й груп1 I груш пор1вняння.
В ходi виконання роботи, ми також проаналiзу-вали розподт генотипiв та алелей шшого полiмор-фiзму гена VEGFA — гв699947 при порiвняннi обох доотджуваних груп (рис. 4).
Як свщчать отриманi данi (рис. 4), розподт гено-типiв та алелей полiморфiзму гв699947 гена VEGFA суттево не вiдрiзнявся що для пацieнтiв яю мали «вологу» форму ВМД, так i для пацiентiв без ВМД (Рре(>0,05). Виняток склала мiнорна гомозигота А/А.
У груп порiвняння вона взагалi не зустрiчалася, тодi як при наявност «волого!» форми ВМД була виявлена у 12 хворих (15,0%; за двостороным точним методом Фшера Рре(=0,01).
Проаналiзувавши таблицi спряженост^ доведено, що загалом розподт генотитв виявив-ся статистично значущим (рх2=0,02), наявнiсть мiнорного генотипу у 14,0 разiв (0Я=14,05; 95% В1 0,81-243,93) пiдвищувала шанси розвитку «волого!» форми ВМД (табл. 4).
Загалом при ВМД ттьки у 14 хворих (10%) було визначено мшорний генотип А/А. При чому, у двох таких хворих була наявна «суха» форма ВМД, тодi як у 12 - «волога» форма за-хворювання. Таю результати були свщченням того, що полiморфiзм гв699947 гена VEGFA фактично маркуе виникнення «волого!» форми ВМД. Для виршення цього питання надалi було зроблено порiвняння «сухо!» та «волого!» форм мiж собою.
Таким чином, результати проведених нами доотджень у хворих з укра!нсько! популяцi! при стратифкацп за наявнiстю «волого!» форми ВМД сила зв'язку у порiвняннi з хворими без розподшу по формi ВМД збтьшувалася для по-лiморфiзмiв гв 10490924 гена ARMS2 i гв800292 гена CFH. Для полiморфiзму гв2010963 гена VEGFA зв'язок з «вологою» формою мав мiсце i для алелей i для генотипiв. Мшорний генотип А/А полiморфiзму гв699947 гена VEGFA виявив асоцiацiю тiльки з «вологою» формою ВМД.
Результати проведених доотджень показали високу значимють генетичного методу для оцшки мож-ливих факторiв ризику розвитку рiзних форм ВМД.
Така д1агностика мае велике пер-спективне значення для планування офтальмолопчно! допомоги на пер-винному та вторинному рiвнi надан-ня медично! допомоги населенню Укра!ни. Оскiльки лiкарi сiмейного профтю та лiкарi офтальмологи по-л^ычно! ланки зможуть розробля-ти шдивщуальний менеджмент для кожного пацiента без ВМД, розрахо-вувати та точно визначати !х шдив^ дуальнi генетичн ризики та при не-обхщност планувати iндивiдуальну вiдповiдь на специфiчну анти VEGF терапiю при розвитку ВМД.
Висновки. Генетичн методи до-слiдження - сучаснi та перспективы способи ранньо! до клiнiчно! дiа-гностики пацiентiв на ВМД.
Дослщження визначили, що iз розвитком «волого!» форми ВМД у пащен^в укра!нсько! популяцi! асоцiацiя iз захворюванням зберiгалася для пол^ морфiзмiв гв10490924 гена ARMS2 i гв800292 гена CFH, в той же час для полiморфiзму гв2010963 гена VEGFA зв'язок з «вологою» формою мав мюце i для алелей i для генотипiв, а для полiморфiзму гв699947 гена VEGFA тiльки для мшорного генотипу А/А.
Перспективи подальших до-слiджень. Проведений аналiз л^ тератури свiдчить про те, що рання дiагностика ВМД е актуальним за-вданням офтальмологiI, i це пояснюе прагнення офтальмологiв до вдо-сконалення вiдомих методiв i роз-робцi нових методiв дiагностики i профiлактики цього захворювання, особливо на докгмычних стадiях. Тому актуальним i своечасним видаеть-ся провести поглиблене доотджен-ня визначення полiморфiзмiв геыв АРМБ2 (гз10490924), СРН(гз800292), VEGFA (гз2010963 та гз699947) з роз-витком «волого!» форми ВМД у патент Укра1нсько1 популяцiI i науково обфунтувати якiсно нову модель ор-ганiзацiI офтальмологiчноI допомоги пацiентам з ВМД в процес реформу-вання галузi охорони здоров'я Укра!-ни.
1. Белехова С.Г. Роль генетически детерминированных факторов в патогенезе возрастной макулярной дегенерации / С.Г. Белехова, Ю.С. Астахов // Офтальмол. ведомости. - 2015. - № 4. - С. 30-39.
2. Моюеенко Р.О. Офтальмолопчна допомога в УкраУш за 2006-2011 роки / Р.О. Моюеенко, М.В. Голубчиков, Г.О. Слабкий, С.О. Риков. — КиУв, 2012. - 183 с.
3. Пасечшкова Н.В. КлЫчна класифкащя i тактика лкування пащен^в i3 вiковою макулярною дегенеращею / Н.В. Пасечни-кова, А.Р. Король // Офтальмолопчний журнал. - 2010. - № 2. - С. 38-41.
4. Сухина Л.А. Особенности влияния окювайт-лютеин форте на функциональное состояние сетчатки у больных возрастной макулодистрофией / Л.А. Сухина, К.Э. Голубов, А.Ф. Смирнова, Г.В. Котлубей // Материалы XII съезда офтальмологов Украины. - 2010. - С. 171.
5. Федотова Т.С. Патогенетические аспекты возрастной макулярной дегенерации сетчатки / Т.С. Федотова, В.М. Хокканен, С.В. Трофимова // Вестн. Оренбур. гос. университета. - 2014. - № 12. - С. 325-330.
6. Bressler N.M. Age-related macular degeneration is the leading cause of blindness / N.M. Bressler // JAMA. - 2004. - Vol. 291, № 15. - P. 1900-1901.
7. Chader G.J. Preface: The Aging Eye: Normal Changes, Age-Related Diseases, and Sight-Saving Approaches / G.J. Chader, A. Taylor // IOVS. - 2013. - Vol. 54, № 14. - P. 1-4.
8. Chakravarthy U. ARMS2 increases the risk of early and late age-related macular degeneration in the European Eye Study / U. Chakravarthy, G.J. McKay, P.T. de Jong [et al.] // Ophthalmology. - 2013. - Vol. 120 (2). — P. 342-348. — doi: 10.1016/j. ophtha.2012.08.004.
9. Fang K. Joint Effect of CFH and ARMS2/HTRA1 Polymorphisms on Neovascular Age-Related Macular Degeneration in Chinese Population / K. Fang, P. Gao, J. Tian [et al.] // J. Ophthalmol. - 2015. - Vol. 82. - P. 1918. — doi: 10.1155/2015/821918.
10. Huang L. Different hereditary contribution of the CFH gene between polypoidal choroidal vasculopathy and age-related macular degeneration in Chinese Han people / L. Huang, Y Li, S. Guo [et al.] // Invest. Ophthalmol. Vis Sci. - 2014. - Vol. 55 (4). - P. 25342538. — doi: 10.1167/iovs.13-13437.
11. Jabbarpoor Bonyadi M.H. Association of ARMS2/LOC387715 A69S, CFH Y402H, and CFH I62V polymorphisms with retinal angiomatous proliferation compared with typical age-related macular degeneration: a meta-analysis / M.H. Jabbarpoor Bonyadi, M. Yaseri, M. Bonyadi, M. Soheilian // Int. Ophthalmol. - 2016. - Vol. 22. — doi: 10.1007/s10792-016-0413-2.
12. Klein R.J. Complement factor H polymorphism in age-related macular degeneration / R.J. Klein, C. Zeiss, E.Y Chew [et al.] // Science. - 2005. - Vol. 308. - P. 385-389.
13. Lechanteur YT. Association of Smoking and CFH and ARMS2 Risk Variants With Younger Age at Onset of Neovascular Age-Related Macular Degeneration / YT. Lechanteur, P.L. van de Camp, D. Smailhodzic [et al.] // JAMA Ophthalmol. - 2015. - Vol. 133 (5). -P. 533-541. - doi: 10.1001/jamaophthalmol.2015.18.
14. Rudnicka A.R. Incidence of Late-Stage Age- Related Macular Degeneration in American Whites: Systematic Review and Metaanalysis / A.R. Rudnicka, V.V. Kapetanakis, Z. Jarrar [et al.] // Am J Ophthalmol. - 2015. - Vol. 160, № 1. - P. 85-93.
15. Sardell R.J. Whole exome sequencing of extreme age-related macular degeneration phenotypes / R.J. Sardell, J.N. Bailey, M.D. Courtenay [et al.] // Mol. Vis. - 2016. - Vol. 22. - P. 1062-1076.
16. Teper S.J. A69S and R38X ARMS2 and Y402H CFH gene polymorphisms as risk factors for neovascular age-related macular degeneration in Poland — a brief report / S.J. Teper, A. Nowinska, E. Wyl^gala // Med. Sci. Monit. - 2012. - Vol. 18 (2). - P. 1-3.
Таблиця 4.
Результати аналiзу ступеню асощацмгенотишв полiморфiзму rs699947 гена VEGFA мiж патентами основноГ групи та групи порiвняння i3 розвитком «волого'Г» форми ВМД, n=236
Фактори, млж якими проводили аналiз Генотипи Алелi
С/С С/А А/А С А
Основна група, n=80 (160) 10 58 12 78 82
Група порiвняння, n=38 (76) 8 30 0 46 30
X2 7,08 2,87
p 0,02 0,09
OR значення 0,54 0,70 14,05 0,62 1,61
95% BI 0,19 -1,49 0,28 -1,77 0,81 -243,93 0,36 -1,08 0,93 -2,81
Л1тература
17. Wu M. Association of Two Polymorphisms, rs1061170 and rs1410996, in Complement Factor H with Age-Related Macular
Degeneration in an Asian Population: A Meta-Analysis / M. Wu, Y Guo, Y Ma, Z. Zheng, Q. Wang, X. Zhou // Ophthalmic Res. -
2016. - Vol. 55 (3). - P. 135-144. - doi: 10.1159/000442257.
УДК 617.735-007.17:617.751]-053.8/.9-092-07:575.191:577.21
ЗВ'ЯЗОК ПОЛ1МОРФ1ЗМ1В ГЕН1В ARMS2 (rs10490924), CFH (rs800292), VEGFA (rs2010963 та rs699947) З НАЯВН1СТЮ «ВОЛОГОТ» ФОРМИ ВМД У ХВОРИХ УКРАТНСЬКОТПОПУЛЯЦП
Риков С. О., Шаргородська I. В., Лаврик Н. С., Фролова С. С.
Резюме. Останым часом дiагностика вково! макулярно! дегенерацiI (ВМД) набувае особливо! актуальное^ оскiльки за даними ВОЗ, серед причин, що призводять до слтоти, ВМД займае друге мюце пiсля дiа-бетично! ретинопатiI i зустрiчаеться у 25-40% осiб у вц 40-80 рокiв, а до 2050 року кшькють пацiентiв з ВМД збтышиться в 3 рази. Погляди сучасних вчених на патогенез ВМД та вибiр оптимального методу ранньо! суб-кгмычно! дiагностики доситы суперечливi. Все бiлыше уваги придтяеться вивченню ролi генетичного полiмор-фiзму у розвитку вково! макулярно! дегенераци (ВМД). В статтi представлено аналiз дослiдження зв'язку по-лiморфiзма геыв ARMS2 (rs10490924), CFH (rs800292), VEGFA (rs2010963 та rs699947) з розвитком «волого!» форми ВМД у пащенпв укра!нсыко! популяцп. Обстежено 182 патента (364 ока). Визначення полiморфних варiантiв ДНК-локусiв проводили методом полiмеразно! ланцюгово! реакцп (ПЛР) в режимi реального часу з використанням реактивiв TaqMan®SNP Genotyping Assay, Life-technologies. Дослiдження визначили, що iз розвитком «волого!» форми ВМД у пащенпв укра!нсько! популяцп сила зв'язку iз захворюванням, у порiвняннi з хворими без розподту по формi ВМД, збiлышувалася для полiморфiзмiв rs10490924 гена ARMS2 i rs800292 гена CFH. Для полiморфiзму rs2010963 гена VEGFA зв'язок з «вологою» формою мав мiсце i для алелей i для генотитв. Мiнорний генотип А/А полiморфiзму rs699947 гена VEGFA виявив асоцiацiю ттьки з «вологою» формою ВМД. Проведен дослiдження показали ефективнiсты та безпечнють використання методики дослiдження генетичного полiморфiзму для дiагностики пацiентiв з ВМД, а також !! перспективнють для ранньо! докглычно! дiагностики пащенпв з цiею патологiею.
Ключовi слова: вкова макулярна дегенерацiя, «волога» форма ВМД, полiморфiзм, алелi, гени, ARMS2, CFH i VEGFA.
УДК 617.735-007.17:617.751]-053.8/.9-092-07:575.191:577.21
СВЯЗЬ ПОЛИМОРФИЗМОВ ГЕНОВ ARMS2 (rs10490924), CFH (rs800292), VEGFA (rs2010963 и rs699947) С НАЛИЧИЕМ «ВЛАЖНОЙ» ФОРМЫ ВМД У ПАЦИЕНТОВ УКРАИНСКОЙ ПОПУЛЯЦИИ
Рыков С. А., Шаргородская И. В., Лаврик Н. С., Фролова С. С.
Резюме. В последнее время диагностика возрастной макулярной дегенерации (ВМД) особенно актуальна поскольку, по данным ВОЗ, среди причин, ведущих к слепоте, ВМД занимает второе место после диабетической ретинопатии и встречается у 25-40% людей в возрасте 40-80 лет, а к 2050 году прогнозируется увеличение количества пациентов с ВМД в 3 раза. Взгляды современных ученых на патогенез ВМД и выбор оптимального метода ранней субклинической диагностики достаточно противоречивы. Все больше внимания уделяется изучению роли генетического полиморфизма в развитии ВМД. В статье представлен анализ исследования связи полиморфизма генов ARMS2 (rs10490924), CFH (rs800292), VEGFA (rs2010963 и rs699947) с развитием «влажной» формы ВМД у пациентов украинской популяции. Обследовано 182 пациента (364 глаза). Исследование полиморфных вариантов ДНК-локусов проводили методом полимеразной цепной реакции (ПЦР) в режиме реального времени с использованием реактивов TaqMan®SNP Genotyping Assay, Life-technologies. Исследования определили, что с развитием «влажной» формы ВМД у пациентов украинской популяции сила связи с заболеванием, в сравнении с пациентами без распределения по форме ВМД, увеличивалась для полиморфизмов rs10490924 гена ARMS2 и rs800292 гена CFH. Для полиморфизма rs2010963 гена VEGFA связь з «влажной» формой имела место и для аллелей, и для генотипов. Минорный генотип А/А полиморфизма rs699947 гена VEGFA выявил ассоциацию только с «влажной» формой ВМД. Проведенные исследования показали эффективность и безопасность использования методики изучения генетического полиморфизма для диагностики пациентов с ВМД, а также ее перспективность для ранней доклинической диагностики пациентов с данной патологией.
Ключевые слова: возрастная макулярная дегенерация, «влажная» форма ВМД, полиморфизм, аллели, гены, ARMS2, CFH и VEGFA.
UDC 617.735-007.17:617.751]-053.8/.9-092-07:575.191:577.21
RELATIONSHIP OF ARMS2 (rs10490924), CFH (rs800292), VEGFA (rs2010963 and rs699947) GENES POLYMORHYSM WITH THE «WET» FORM OF AMD AMONG THE PATIENTS WITHIN THE UKRAINIAN POPULATION
Rykov S. O., Shargorodska I. V., Lavryk N. S., Frolova S. S.
Abstract. Recently the diagnostics of age-related macular degeneration (AMD) has been of particular relevance, because, according to WHO, AMD ranks second after the diabetic retinopathy among the reasons leading to blindness and is common among 25-40% of people aged 40-80 years, with the increase in the number of patients by 3 times projected by 2050. The attitudes of modern scientists toward the pathogenesis of AMD and the choice of the optimal method for early subclinical detection are quite controversial. Increased attention is being paid to the role of genetic polymorphism in the development of AMD, because the full description of the common, as well as that of the rare al-
leles, participating in the pathogenesis of AMD, will provide enhanced opportunities to identify precisely the individual genetic risk and define the new targets for therapeutic interference.
Aim of this study was to analyse the connection of ARMS2 (rs10490924), CFH (rs800292), VEGFA (rs2010963 and rs699947) gene polymorphism with the «wet» form of AMD within the Ukrainian population.
Object and methods. The study included 182 patients (364 eyes). Polymorphic variants of ARMS2 (rs10490924), CFH (rs800292), VEGFA (rs2010963 and rs699947) genes were determined during the polymerase chain reaction, which was conducted using such reagents as TaqMan®SNP Genotyping Assay and Life-technologies. The results of the study have proved the peculiarities of the Ukrainian population, which are demonstrated by the association of ARMS2 rs10490924 gene polymorphism with the «wet» form of AMD. A significance difference in the distribution of genotypes for CHF rs800292 gene polymorphism has been detected among the patients with the «wet» form of AMD, compared to the control group, indicating the relationship of this polymorphism genotypes with the emergence of the «wet» form of AMD: p 2=0,003. As demonstrated due to analysis of the contingency table (343), the G/А heterozygote genotype of CHF gene polymorphism has increased the chances of the «wet» form of AMD development by
1,5 times (OR=1,48; 95% BI 0,67-3,26). The А/А homozygote genotype has increased the chances of the development of the «wet» form of AMD by 6,0 times (OR=6,00; 95% BI 1,32-27,19). For VEGFA rs2010963 gene polymorphism there has been detected the relationship with the «wet» form for alleles, as well as for genotypes (in case of the «dry» form - only for alleles). А/А minor genotype of VEGFA rs2010963 polymorphism has revealed the association only with the «wet» form of AMD.
Thus, the studies undertaken have demonstrated the effectiveness and safety of the genetic polymorphism training methodology for diagnostics of patients with AMD, and its potential for early pre-clinical diagnostics of patients with this pathology.
The studies have determined, that the strength of the relationship with the disease among the patients within the Ukrainian population has increased with the development of the «wet» form of AMD for ARMS2 rs10490924 and CFH rs800292 genes polymorphism, compared to the patients without the distribution by AMD form. For VEGFA rs2010963 gene polymorphism there has been detected the relationship with the «wet» form for alleles, as well as for genotypes. А/А minor genotype of VEGFA rs2010963 polymorphism has revealed the association only with the «wet» form of AMD.
Keywords: age-related macular degeneration, «wet» form of AMD polymorphism, alleles, genes, ARMS2, CFH and VEGFA.
Рецензент — проф. Безкоровайна I. М.
Стаття надшшла 25.03.2017 року
УДК 615.322
Соколенко В. М., Дуброва €. О., Лоцько М. I., Пуденко О. Р., Мщенко I. В.
ВИКОРИСТАННЯ ЕКСТРАКТ1В РОСЛИН-САЛ1ЦИЛАТ1В ЯК ПРИРОДНОГО ДЖЕРЕЛА НАТР1Ю 2-ОКСИБЕНЗЕНКАРБОКСИЛАТУ В ЯКОСТ1 ЗАМ1ННИКА
2-АЦЕТИЛОКСИБЕНЗОЙНО1КИСЛОТИ
Вищий навчальний державний заклад УкраГни «УМСА» (м. Полтава)
Доотдження виконано в рамках НДР «Розроб-ка стратеги використання етгенетичних механiзмiв для профтактики та лкування хвороб, пов'язаних iз системним запаленням», № державно! реестраци 011411000784.
Вступ. Популярний знеболювальний препарат, вщомий нин пщ назвою астрин, був розроблений у ХХ столггп як заЫб вщ головного болю та артриту. Ацетилсалщилова кислота пригычуе синтез простагландиыв i володiе багатьма фармаколопч-ними властивостями, серед яких аналгетична, про-тизапальна та антиагрегантна дм, а також можли-вють профтактики онколопчних захворювань [1].
Не дивлячись на вс переваги застосування да-ного препарату, в останнм час все частше публ^-ються висновки про негативний вплив 2-ацетилок-сибензойно! кислоти на оргаызм людини. Тож дуже актуальним стало питання замши цього медичного засобу шшими фармаколопчними об'ектами з мен-шою ктькютю побiчних ефекпв. Саме з щею метою
у практична ф^отерапп досить широко застосову-ються рослини-салщилати [8].
В останнм час можна побачити багато реко-мендацм з неперевiрених джерел, що пропонують замшити штучно ацетильовану форму 2-гщрокси-бензойно! кислоти салщилатами рослинного похо-дження з метою профтактики тромбозiв. Незважа-ючи на це, дос немае точних даних щодо ктьюсного вмюту цих сполук у рослиннм сировин [7,16].
Отже, спираючись на теоретичн дан щодо хiмi-ко-фармаколопчних властивостей похщних сполук салщилово! кислоти, ми виршили застосувати на практик титриметричний метод ктьюсного визна-чення натрю 2-оксибензенкарбоксилату у екстра-ктах рослин-салщила^в та порiвняти отриман даы iз дозою ацетилсалщилово! кислоти, потрiбною для профтактики утворення тромбiв. Можпивють об-фунтованого пщтвердження чи спростування ре-альностi замiни синтетичного препарату, вживання якого може викликати багато побiчних ефектiв до-