CC BY
12
Ф1ЛОСОФ1Я
УДК 140.8:316.3
О. В. Попович
життетворчхсть як практика розширення життевого св1ту
(НА МАТЕР1АЛ1 ЖИТТеТВОРЧОСТ1 Г. I. ЧЕЛПАНОВА)
Для фшософсько'г рефлексы важливим е залучення бюграф1чного матер1алу до системоутворювальних чиннитв втчизняног етнокультурног та нацюнально-культурног традицт. Це дозволяе визначити iнтегративт фактори, д1я яких i в1ддзеркалюе сучасний соцюкультурний простiр у контекстi глобалiзацiг культуротворення. Все це обумовлюе особливостi життетворчостi особистостi. Використання концепци життетворчостi допомагае окреслити специфту застосування бiографiчного методу для розумтня глибинних тдвалин культуротворчого процесу та ди компенсацтно-креативног функци культури на матерiалi життетворчостi Г. I. Челпанова.
Клю^о^^ слова: споЫб життя, життевий свт, життева дiяльнiсть, творчкть, життетворч^ть, культуротворч^ть, бiографiчний метод.
Вивчаючи впродовж останшх роюв проблему творчост в рiзних ii вимiрах, необхщно зазначити, то питання розвитку творчо'1' особистост мають бути штегроваш в широкий фшософський контекст, у якому особистють виступае як культурний об'ект, що формуеться тд впливом самотворення та самодетермшацп в ii життевому процесi, саме цим i обумовлюеться актуальнiсть теми дослiдження.
В фшософп, що дослiджуе пiдвалини людського буття, вже iснують фундаментальнi науковi пращ, присвячеш вивченню особистостi в ii життевому простор^ зокрема працi О. Валевського. Л. Вардомацького, I. Голубович. О. Кривцуна. Е. Соколова, тартусько-московсько'1' семютично'1' школи, насамперед Ю. Лотмана. В той же час дещо шша ситуацiя склалася у психологи, в якш теоретико-емпiричнi дослiдження життя людини розгалуженi на безлiч напрямюв. Зокрема, К. Абульханова-Славська, Н. Логшова, Р. Ахмеров, Ф. Василюк, С. Головаха, G. Злобiна, О. Крошк, Д. Леонтьев, О. Сапогова та iншi зосереджуються на рiзних його аспектах, а саме: проблематищ життево-особистiсних криз; сенситивних перiодах розвитку самосвщомосп: граничних можливостях людини; реалiзацii поведiнки, що регулюе вищi потреби; засобах формування людсько'1' екзистенцл. Разом вони складають вiдповiдний концептуальний апарат, що виходить iз фiлософських конструкцш, набуваючи подальшого розвитку та штерпретаци глобального контексту культуротворення.
Разом з цим, важливим завданням для фшософсько'1' рефлекси е залучення життепису Г. I. Челпанова, а саме бiографiчного матерiалу для опису i розумiння актуальних питань культуротворення: ролi i значення творчостi в суспiльному життi, залучення шдивщуума до системи соцiальних щнностей, визначення характерних особливостей соцюкультурно'1' адаптацп особистостi тощо. Узагальнити зазначеннi питання можна з наступно'1' позицп: для фшософсько'1' рефлексп важливим е залучення бiографiчного матерiалу до системоутворювальних чинниюв в^чизняно'1' етнокультурно'1' та нащонально-культурно'!' традицш. Це дозволяе визначити
iнтегративнi фактори, дiя яких i вiддзеркалюe сучасний сощокультурний простiр у контекстi глобалiзащi культуротворення.
Аналiз бiографiчного матерiалу, для реалiзащi поставленого завдання, стае корисним, коли осмислюеться спосiб життя, що формуе життевий шлях особистостi, п життевий свiт, життевi вiдносини та ш. Все це формуе життеву творчють особистостi. В той же час, використання концепцп життетворчостi допомагае окреслити специфшу застосування бiографiчного методу для розумшня глибинних пiдвалин культуротворчого процесу на матерiалi бюграфп нашого земляка - Г. Челпанова.
Нагадаемо, що поняття «споаб життя» охоплюе сукупшсть форм життедiяльностi, i вiдоме як категорiя сощологп, у межах яко! використовувалось у дослiдженнi культури споживання впродовж останньо'1 чвертi XX ст. Як вербальний шструмент це поняття слугувало для пошуку типового в шдивщуальнш поведiнцi людини, узагальнюючи сощально-вшов^ соцiально-професiйнi та органiзацiйнi аспекти 11 життя. При цьому, як зазначае А. Флiер, суспiльно-прошаркова та сощально-професiйна приналежнiсть людини, п походження, виховання, осв^а, вiросповiдання, статевовiковi критерп тощо, зазвичай, роблять помiтний вплив на параметри п способу життя (розмiри матерiальних статкiв, сфера зайнятосп, профiль соцiальних та iнтелектуальних штереав, становi та релiгiйнi норми поведшки, форми престижного споживання та стилю тощо). Головними регулятивними мехашзмами способу життя е «звичай та прийнят в певному середовищi норми сощально! адекватностi та критерп ^вдально']: престижносп» [2, с. 359].
Вважаемо, що проведення аналiзу шдивщуального в житп людини можливе не тiльки у психологи або юторп, але i в фшософи, зокрема при вивченш життепису з метою пiзнання способу юнування людини в суспiльствi в аспект п зумовленостi або не зумовленосп власним життям.
Як наголошуе Д. Леонтьев, людина визначаеться через людську ситуацiю, або через те, що е в людському способi життедiяльностi. При цьому антропологiчна сутшсть людини «...мiститься в можливостi переключатися з одного рiвня на шший, рухатися за траекторiею, що мютить вiдрiзки руху на рiзних рiвнях» [10, с. 74]. Саме нелшшна траекторiя, на нашу думку, мае бути предметом уваги в намаганш з'ясувати власне бачення сутностi життя людини.
Поняття «життя», «життевого» вiдомi як категорп фшософп з початку юнування в Х1Х ст. опозицп класичному рацiоналiзму. В. Дiльтей, Ф. Нщше, А. Бергсон. О. Шпенглер та iншi представники нов^ньо! фшософп зверталися до аналiзу життя як первинно^^ реальностi, в яку множинними зв'язками вплетена людина.
Звернемося до аналiзу життя Г. Челпанова, яку надае посол Грецп в Укрш'ш Георгюс Георгунтзос «Греки Украiни подарували свiтовi iмена, що становлять золотий фонд Нацп. З-помiж них пдне мiсце посiдае й засновник першого Психологiчного iнституту Росiйськоi iмперii, вщкритого, ще у 1914 р., видатний вчений кшця XIX-початку XX стшття Георгiй Челпанов» [15].
Наш земляк народився 16 кв^ня 1862 р. в мю^ Марiуполi Катеринославсько'].' губернii. Навчався в Олександрiвськiй пмназп м. Марiуполя. У 1883 рощ вш вступае на iсторико-фiлологiчний факультет Новоросшського унiверситету. У 1896 р. Г. I. Челпанов захистив дисертащю на тему «Проблема сприйняття простору» i отримав ступiнь магiстра фшософи. З 1897 р. вiн працюе у Киев^ де редагуе пращ оргашзованого там психологiчного семiнару. У 1907 р. вш стае професором юторико-фiлологiчного факультету Московського ушверситету. Тут повною мiрою проявився його не тшьки науковий i педагопчний, а й органiзаторський талант. Вш активно включаеться в роботу Московського психолопчного товариства (став заступником його
голови) [14, с. 133].
За енергетикою, за життевою силою, за любов'ю до психолопчно! науки Г. I. Челпанов як науковець, як особиспсть досягнув найвищого рiвня. Творчий внесок видатного вченого, збагативши у свiй час психолопчну науку, став нарiжним каменем для подальшого розвитку найкращих тенденцiй дослщження феномена психiчного i психофiзичноi проблематики втизняними психологами. Вiн назавжди вписав свое iм'я в iсторiю науково! психолопчно! думки нашо! Батькiвщини.
Сьогодш його погляди i теорп залишаються в епiцентрi наукових i дослщницьких пошукiв. Особистiсть Челпанова е настшьки унiкальною, що вiн може: слугувати взiрцем для наслiдування як прекрасна людина, вчений, фшософ, психолог i патрiот.
Уведення в поле концепту життя поняття творчост1 вщкривало нову перспективу аналiзу, у якiй можливе розгортання онтологiчних структур культури як дшсносп людини, а творчого процесу - як единого цшого з життевим шляхом митця, а не як iзольованоi сфери.
Вiдомо, що розвиток людини може бути репрезентований у двох головних формах: як онтогенез (який розглядають психология та фiзiологiя) та як життевий шлях, або бiографiчна iсторiя особистостi в суспшьств^ узята як П iндивiдуальний життевий сюжет (розглядаеться в сощальнш фшософи, соцюлогл та соцiальнiй психологи в контексп проблем способу та стилю життя, його мети та сенсу, а також життевих: стратегш iндивiда). Однак, на нашу думку, в фшософському дискурсi концепт життевою шляху людини ще не набув належного розвитку, тому вщсутш й спещальш дослщження за браком адекватних методiв його аналiзу.
Слiд зазначити, що в суспшьнш свiдомостi «шлях» мае символiчне значення долi та самореалiзацii. Традицiйно доля ¡дентифгкуеться з1 шляхом, з якого не можна зшти. Розглянута як концепт всезагальних зв'язкiв, доля стае однiею з ушверсальних категорiй культури, що разом з шшими сприяе створенню моделi свiту, за допомогою яко! людина сприймае дшснють та вибудовуе образ св^у.
1дея долi передбачае певний зв'язок подш у життi людини, який неодмшно призводить до апрiорi визначеного. Дiя долi розповсюджуеться не тшьки на сьогодення, а й на минуле та майбутне. У цьому сена ус етапи долi е обов'язковими. Це слiд розум^и так, що життя окремо! особистосп е не випадковим i як явище закономiрним, воно може бути не тшьки описане, а й пояснене. Про це переконливо заявила психолог Вщенського психологичного шституту Ш. Бюлер, яка, пщкреслюючи унiкальнiсть життя кожно! людини, висунула проблему життевого шляху, поеднавши бiологiчний, психологiчний та юторичний час - життя особистосп в единш системi специфiчних координат.
Колективом украХнських науковцiв пiд керiвництвом Л. Сохань пропонуеться концепцiя життетворчосп, у пiдвалини яко! було покладено уявлення про життя людини як про переб^ п духовно-практично! дiяльностi, спрямовано! на творче проектування та здшснення власного життевого проекту. Створюючи, здшснюючи та коригуючи свiй життевий сценарш, особистiсть опановуе мистецтво життя як особливе умшня, що базуеться на глибокому знанш законiв життя, на самосвщомосп та володiннi системою засобiв, методiв i технологiй життетворчосп [6].
Важливо, на нашу думку, наголосити на тому, що в фшософськш рефлексп людська особистiсть розглядаеться в контексп створеного нею життевого св^у, поняття яке було введене Е. Гуссерлем для позначення сукупносп уах можливих та фактичних горизошив досвiду людського життя. У подальшому змiст поняття «життевий свiт» штерпретувався як органiзована сукупнiсть усiх об'ектив та явиш дiйсностi, пов'язаних з нею життевими вiдносинами. Життевий св^ нинiшньоi людини
поеднуе два вимiри локальний та глобальний, тому i гуманiстика мае охопити в штегративнш концепцп культуротворення глобальний контекст iз його iндивiдуально -осiбним вимiром у повсякденностi.
Як що звернутися до життевого свiту Челпанова, то слщ указати на те, що з тою чи iншою мiрою активностi, своерiднiстю та енергiею Людина створюе свiт, постiйно творить, видозмшюе, вдосконалюе його. Такий свiт, чи Всесв^, - не бiльш ашж схема, тлумачення розроблене людиною з метою утвердитись у житп. Отже, можна вважати, що св^ - це насамперед зааб, знаряддя, виготовлене людиною, а процес виготовлення i е, власне, людське життя, буття. Людина народжена створювати свiти, - стверджуе юпанський екзистенцiалiст X. Ортега-ьГассет.
Ось чому iснуе iсторiя - постшш змiни в життi людей, як стверджуе I. Маноха, вiзьмiть будь-яку дату минулого, i ви завжди знайдете там людину у власному свт, нiби в хатиш, побудованiй нею для схову. Такий св^ оберiгае суб'екта при зустрiчi з проблемами, якi обов'язково постають перед ним завдяки обставинам життя, що приносять в життя немало небезпечного - нерозв'язного та неминучого. I життя людини, и життева драма розвиваються по-iншому залежно вщ перспективи, абрису проблем, балансу очевидностей та сумнiвiв, якi становлять п свiт [11, с. 39].
Людина, оскшьки вона е iсторичною реальшстю, завжди рухаеться вiд одного св^у до iншого. Теперiшне е ракурс минулого, i аналiзувати теперiшне - означае бачити в актуальносп розгортання людсько'1 долi аж до сьогодшшнього дня. Iсторiю свiту (як шдивщуального, одиничного, так i суспiльного, множинного), а отже й юторш життя людини неможливо розглядати iнакше, як у п цiлiсностi та поступальносп, й особливо тако'1 людини, як Челпанов [14, с. 104].
Доречно нагадати, що поняття «життевi вщносини» як об'ективнi вiдносини мiж суб'ектом та окремим об'ектом або явищем було запропоновано вже згаданим вище В. Дшьтеем, який визначав життя через його складовь «Життевi вщносини виходять вщ мене за уама напрямками, у мене е певш позицп стосовно речей та людей, я виконую 1'хш вимоги, що стосуються мене, та очшую дечого вщ них. Однi сприяють моему щастю, роблять мое буття ширшим, пiдсилюють мене, а iншi тиснуть на мене та обмежують мене. Та при визначеносп того або шшого руху вперед у вщомому напрямку людина завжди помiчае i вiдчувае цi взаемовiдносини...» [5, с. 217].
Житт^ вiдносини, як зазначае Д. Леонтьев, визначаються об'ективними якостями об'екту або явища, об'ективними характеристиками суб'екта та можливютю 1'х потенцшно'1 взаемодп. Коло життевих вiдносин людини мае тенденщю до розширення, оскшьки виникнення будь-яких нових життевих зв'язюв призводить до ускладнення оргашзацп суб'екта та сприяе виникненню нових життевих вщносин [9, с. 100-109].
Звернемося до життевих вщносин Челпанова. Г. Челпанов не тшьки видатний науковець, а й оргашзатор науки, професор Кшвського ушверситету Святого Володимира (у 1892-1907 рр.). На початку XX сташття Г. Челпанов вщкрив першу психолопчну лабораторiю в Кшвському ушверситеп, що була однiею з перших у дореволюцшнш Росii; написав перший пщручник по психологii «для пмназш i самоосвiти»; вiдкрив i оргашзував у Ки'1'вському унiверситетi (1897 р.) роботу фшософсько-психолопчного семiнарiя, що став центром св^оглядного становлення вчених, яю трохи пiзнiше безпосередньо обумовили розвиток психолопчно'1 й фiлософськоi вiтчизняноi думки. Серед тих, хто брав участь у робот! Челпашвського семшару, - Г. Шпет, В. Зеньковський, О. Лосев, Н. Рибшков, П. Блонський та ш. У 1914 р. Челпанов заснував у Мос^ Психолопчний iнститут iм'я Л. Г. Щукшо'1 (нинi -Психологiчний iнститут РАО) - першу у втизнянш юторп психологiчну наукову
установу [14].
Для уточнення правомiрностi фiлософського пiдходy до проблеми життевого шляху iндивiда, послуговуючись припущенням вщомого психолога С. Pyбiнштейна щодо виходу життевого шляху за межi повсякденного, емтричного процесу, коли вiн тд впливом активно'1 життево'1 позицп людини набувае напрямку та руху, спробуемо простежити роль фактолопчно!' бюграфп в сощокультурному розвитку особистосп. Об'ектом для подальшого теоретичного обговорення буде розглядатись життевий шлях як траeкторiя перемщення людини життевим свiтом.
Традицiйно одиницями вимiрy життевого шляху обиралися «подИ», що класифiкyвалися як зовнiшнi i внутршш, але, як зауважуе К. Абульханова-Славська, з погляду психолога, лшп зовнiшнiх та внyтрiшнiх подiй пролягали паралельно, так i не перетинаючись, тому не вдавалося знайти зв'язок мiж ними. О^м того, послщовшсть подiй не пов'язувалася з етапами досягнень особистосп ïï продуктами ïï творчост [1, с. 10-75].
Досшджуючи об'ективну природу життевого шляху, С. Рубшштейн у свош працi «Людина i свiт» пропонуе ввести категор^ «суб'ект життевого шляху». Людина як суб'ект життя розyмieться як особливий рiвень розвитку буття, а ïï життя «...виступае не як особисте життя... з якого усе суспшьне е вщчуженим, але як життя, що включае суспшьне, але не тшьки його, а й тзнавальне ставлення до буття, й естетичне ставлення, i ставлення до шшо'1' людини як до людсько'1' ютоти, як твердження ïï iснyвання» [18, с. 345].
С. Рубшштейн, аналiзyючи структуру життевого шляху, дшшов висновку, що життевий шлях не можна розум^и тшьки як сукупшсть окремих дш, подiй та продyктiв творчосп. Його необхiдно розглядати як одне цше, незважаючи на те, що в кожний момент людина включена у певш рiзнi ситуацп, здшснюючи окремi вiдповiднi д^'.
Варто зауважити, що життeдiяльнiсть як така - це особливий вид дiяльностi, що вiдрiзняeться вщ iнших форм та видiв дiяльностi певними ознаками. По-перше, об'ект життeдiяльностi - iндивiдyальне життя; по-друге, суб'ект життeдiяльностi -особистють у ролi суб'екта життя; по-трете, цшьова фyнкцiя життeдiяльностi проектування та творення життевого шляху; по-четверте, динамiчна система смисшв життя як провщна iнстанцiя психiчноï регуляцп життeдiяльностi. Важливють останньоï ознаки пiдкреслював С. Рубшштейн, наголошуючи на тому, що «суб'ект у сво1х дiях, в актах своeï творчоï самодiяльностi не тшьки розкриваеться та проявляеться; вш у них створюеться та визначаеться» [15, с. 106].
У цшому аналiз об'ективних характеристик життевого шляху особистосп необхiдно проводити, спираючись на юторичш, соцiальнi, кyльтyрнi, економiчнi, iдеологiчнi, правовi та iншi чинники. Це е можливим в межах фшософп, де особиспсть розyмieться в eдностi ïï поведшки та наслiдкiв присвоення нею культури (як суб'ект кyльтyрноï дiяльностi), хоча для глибшого розкриття людини як суб'екта життевого шляху потребуеться залучення креативно-онтолопчного аналiзy.
Зазначимо, що у фшософп суб'ект розyмieться як сощальна спiльнота (а не шдивщ), тобто груповий суб'ект (або едшсть суб'ект1в груп, iндивiдiв, що взаемодшть). Для фiлософського аналiзy суб'ектного способу буття особистосп застосовуеться поняття суб'ективносп, яке позначае онтологiчнy характеристику способу ïï юнування. Як доводить у свош монографiï В. Гванов, функцп сyб'eктивностi спрямованi насамперед на перетворення людини на «автономного носiя форм дiяльного ставлення до свiтy, а також на суб'екта розвитку, змши, збагачення дiяльностi» [7].
Разом з цим, поняття суб'ективносп, застосоване для аналiзy життевого св^у людини, «олюднюе» фiлософське поняття суб'екта i використовуеться для досшдження
iндивiдуального суб'екта культури. Внутршнш свiт суб'екта культури е результатом його власно'1 дiяльностi, сповнено'1 життевим сенсом. Усвiдомлення життевих сенав стае результатом аналiзу взаемозв'язку та взаемовпливу факпв життя та картини св^у суб'екта.
Показовою е позищя В. М'ясишева, який зауважував, що дослщження юторп розвитку особистостi, насамперед дослщження виникнення й прояву здiбностей в юторп життевого шляху дослщжувано'1 особи, неодмiнно пов'язане з п бiографiею, яка як метод застосовуеться вже давно. З чаав античности вiдомо чимало бiографiчних творiв, найвщомшими з яких е «Мiркування» iмператора Марка Аврелiя («Наодинцi з собою») та «Порiвняльнi життеписи» Плутарха, який вважав, що не так важливо писати юторш, як бюграфи юторичних осiб, що сприяе наповненню сторшок юторп не лише фактами, але й персоналiям. Адже бiографiя е оргашчною клiтиною юторп, розглянуто'1 як загальний результат взаемодп безлiчi шдивщуальних бiографiй. Але бiографiя особистостi фшсуе ще й послiдовнiсть подiй, яю пов'язанi з даним «носiем». Автобiографiя вбирае в себе свiтогляднi пщстави 11 створення, вона висвiтлюе суб'ектний статус людини, п особисте рiшення визначити на перспективу шлях свого життя. У цьому сена предметом бюграфи слщ вважати, згiдно з Б. Ананьевим, життепис як «...збiр та аналiз даних про життевий шлях людини як особистостi й суб'екта дiяльностi (аналiз людсько!' документаци, свiдчень сучасникiв, продуктiв дiяльностi само!' людини тощо)» [2, с. 310]. Дещо шакший погляд висловила дослщниця Н. Пов'якель, визначаючи предметом бюграфи систему способiв вивчення життевого шляху особистосп [13, с. 20].
Свое наукове бачення суп i ролi життепису висловив i С. Соловйов, стверджуючи, що «безпосередшм об'ектом бюграфи е життя окремоi людини вщ моменту народження до моменту смерть Проте предметом, на який спрямоване головне дослщницьке зусилля бюграфа, кожного разу стае сощальна й культурна ситуащя. Тiльки вiдносно останньоi описуване життя набувае значення ютори, осо6ливо! смислочасовоi цiлiсностi, до яко'1 застосовуються поняття унiкальностi, подiевостi, розвитку, самоздшснення» [3; 19; 20].
У контекст нашого дослiдження потребуе детального розгляду i сам бюграфгчний метод, про який зокрема I. Маноха говорить, що - це не тшьки система засобiв дослщження, а й дiагностика, корекщя та проектування життевого шляху людини [11]. Важливо врахувати, що в процеа створення автобюграфп особистють формуе зовнiшнiй засiб самощентифшацп, який дещо модифiкуе образ «Я» у процес, присвоення змiсту минулого. Адже сам процес створення автобюграфп стае подiею життевого шляху людини та соцюкультурним знаряддям його саморегуляцп й перебудови.
Бiографiя, як метод, оперуе вщомостями про об'ективнi подii та суб'ективш переживання особи, що дае можливють вiдстежити взаемодiю культурних щнностей та установок особистостi, зробити висновки про п життеву спрямованiсть, адаптацiю до змiн соцiальних умов. Для вивчення процеав культури бiографiчний метод був сформульований засновниками французькоi школи «Анналiв» Л. Февром та М. Блоком як культуро-антрополопчний метод, завдяки якому iсторiя стае iсторiею сукупносп ментальних констант.
Вивчення автобюграфп як феномену культури й методу фшософськог рефлексы презентують розвщки С. Аверинцева, М. Бахтша, Ю. Лотмана, С. Соловйова. Об'ектом цього методу вважаеться iсторiя життя i видатноi особи, i пересiчноi людини. При цьому як виняток у соцiокультурному просторi сприймаються автобiографiчнi дослiдження вiдомих людей, наприклад: автобiографiя засновника французького
атеХстичного екзистенцiалiзму Ж.-П. Сартра - «Слово»; «1нтелектуальна автобiографiя» П. Рiкера; автобiографiя сучасного французького письменника Е.-Е. ШЫтта «Моцарт i я» та iн.
Показово, що бюграфгчний метод викликав i викликае неабиякий iнтерес дослiдникiв, серед яких слiд назвати iмена Р. Ахмерова. О. Валевського. О. Галича, I. Голубович, О. Дашока, Л. Мороз, В. Климчук Я. Мойсеенко, С. Соловйова, В. Семеново!. О. Мешеркшо! та ш., яю зверталися до рiзних аспектив вивчення автобiографiй. Як пояснюе В. Смшянська, у поле зору дослщника бюграфп, як ютори життя, потрапляю й бiографiя почутпв, i психологiчний портрет дослiджуваного [20]. На початку XX ст. цей метод у психологи; мав назву «психографп» або «психобюграфп», оскшьки вважався у певному сена бiогрaфiею душь
Незважаючи на недовiру до «мети оповщань», як висловився вiдомий представник постмодершзму Ж.-Ф. Лiотaр, в останш десятирiччя спостерiгaеться вiдновлення бiогрaфiчного методу. Предметним доказом цього факту в украХнському науковому дискурс можна вважати монографш Т. Гундорово! «Femina Ме1ап^о1юа: Стать i культура в гендернш утопи Ольги Кобилянсько!». З цього приводу Г. Сивокшь зазначае, що можна говорити «...про посильне його (методу) збагачення у споаб не простого зв'язку творчосп з бiогрaфiчними вiдомостями про письменника, а розкриття складно! природи художньо! лiтерaтури як життедiяльностi, як реaлiзaцii таланту в мистещв й життi...» [19, с. 4].
Застосування бiогрaфiчного методу переконливо свщчить, що особистiсний рiвень взаемоди людини зi свiтом розгортаеться в п дiяльностi, стосовно яко!, на думку В. М'ясищева, передбачаються таю аспекти дослщження: «першi прояви штересу та схильностi до aнaлiзовaноi дiяльностi; середовище, у якому зростав та виховувався суб'ект, у сена його активно! учасп в розвитку (або вивчення несприятливих умов, що будь-яким чином перешкоджали розвитку) здiбностей; процес навчання та оволодшня дiяльнiстю - устхи, ставлення суб'екта до ще! дiяльностi, темп оволодiння, та його динамша; успiхи та невдaчi в самш дiяльностi та реакци дослщжуваного суб'екта на труднощi; першi прояви «свого» творчого як у власних витворах, так i у виконанш вже iснуючих зрaзкiв» [12, с. 19].
Вщомий французький фiлософ П. Ршер у своему творi про штелектуальну aвтобiогрaфiю зважав непевнi пастки та вади, притаманш цьому методу, оскшьки «...aвтобiогрaфiя це передусiм розповщь про приватне життя; i як будь -яка розповщь, вона щось обирае, а щось лишае поза увагою ^ отже, неминуче виявляеться суб'ективною» [16, с. 3].
Анaлiз дослщницьких висновкiв свiдчить, що мiрa успiшностi застосування методу вивчення бюграфп залежить вiд розмаХття та належного обсягу мaтерiaлу, який характеризуе дослщжуваного та його особистють, у тому чист aнтропологiчнi, сенсорнi й моторш влaстивостi, спaдковiсть, ступiнь впливу середовища, темперамент, мотиви до творчосп тощо. Джерелом шформацп може бути не тшьки aвтобiогрaфiчний текст, а й мемуаристика в широкому розумшш, у тому чи^ не тiльки мемуари дослщжувано! особи, а й достовiрнi епiстолярii, у яких iдеться про не!.
Не менш значущими для aнaлiзу е обiзнaнiсть дослiдникa у тш сферi, в якiй розгорталася дiяльнiсть дослiджувaного. Усвiдомлюючи високий стутнь iмовiрностi похибок, П. Рiкер рекомендуе звертатися до методу, запропонованого шшим представником французько! фiлософii Г. Марселем, «друго! рефлексii», який «полягае у поновленш на другому рiвнi живого досвщу, котрий «первiснa рефлексiя» (що, як вщомо, призводить до редукцп та об'ективaцii) здатна позбавляти початкового ствердного потенщалу» [16, с. 9].
Бiльш унiверсальну концепщю, на нашу думку, запропонував Б. Ананьев, який поеднував бiографiчний метод з iнструментарiем генетичного пiдходу до розвитку людини у формi генетично! персоналiстики - «теорп та методу бiографiчного дослiдження життевого шляху людини, головних подш, конфлiктiв, продуктiв та щнностей, що розгортаються впродовж життя людини у певних суспiльно -юторичних умовах.
Результатом численних дослiджень стала майже одностайна i незаперечна точка зору, що бiографiя е методом, за допомогою якого людина вiртуально немов би вщтворюе саму себе в реальнш цiлiсностi свого унiкального - природно-сощально-культурного - iснування [8, с. 164], в перюд якого переживання життевих подiй зумовлюе формування мисленневого простору людини, у якому поди i вчинки вбудовуються в цшсний образ свiту.
Бiографiчний метод оперуе вщомостями про поди та суб'ективш стани особистостi в рiзних життевих ситуацiях та обставинах, i без цього методу неможливими е обгрунтоваш висновки щодо життево! творчо! спрямованостi особи. На практицi застосування методу бюграфп передбачае створення моделi персонально! культурно! реальностi - картини «св^у культури», у якiй людина уособлюе себе в цiлiсностi свого культурного буття.
Значним набутком бюграф1чного методу е використання концепт1в життевого шляху, через яю бiографiя структуруеться в цiлiсну безперервну послiдовнiсть кванпв життедiяльностi, що обумовлюють кожний ii момент не тiльки попереднiм кроком, але й уама тими, що передували i йому, тобто життепис розгортаеться як послiдовнiсть подiй у чаа, яка мала власне спрямування. Додамо, що вiдтворення життевого шляху з аналiзом становлення та зростання особистост як передумови аналiзу творчих можливостей людини ми розумiемо як життепис.
Отже, в якост висновку слщ зазначити, що е вс пiдстави стверджувати, шо досвiд аналiзу життепису вiдкривае значнi потенцiйнi можливосп використання бiографiчного методу для осмислення проблеми компенсацiйного впливу культури.
Також, слщ додати, що бiографiчний метод дослщження явищ творчого розвитку та креативности може застосовуватися не лише до окремих персоналш, але й до творчих колективiв у рiзних сферах творчо! дiяльностi. Саме тому, аналiз специфiки групово! культуротворчостi як практики освоення життевого св^у визначимо за перспективу подальших наукових дослщжень.
Список використано1 л1тератури
1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. -Москва : Мысль. 1991. - 299 с. ; Abulkhanova-Slavskaya K. A. Strategiya zhizni / K. A. Abulkhanova-Slavskaya. - Moskva : Mysl. 1991. - 299 s.
2. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания / Б. Г. Ананьев. -Москва : Наука, 1977. - 380 с. ; Ananev B. G. O problemakh sovremennogo chelovekoznaniya / B. G. Ananev. - Moskva : Nauka, 1977. - 380 s.
3. Анцыферова Л. И. Личность с позиций динамического подхода / Л. И. Анцыферова // Психология личности в социалистическом обществе: личность и ее жизненный путь / ред. В. М. Ломов, К. А. Абульханова-Славская. - Москва : Наука, 1990. - С. 7-17 ; Antsyferova L. I. Lichnost s pozitsiy dinamicheskogo podkhoda / L. I. Antsyferova // Psikhologiya lichnosti v sotsialisticheskom obshchestve: lichnost i ee zhiznennyy put / red. V. M. Lomov, K. A. Abulkhanova-Slavskaya. - Moskva : Nauka, 1990. - S. 7-17
4. Гундорова Т. Femina Melancholica : Стать i культура в гендернш утопп Ольги Кобилянсько! / Т. Гундорова. - Ки!в : Критика, 2002. - 272 с. ; Hundorova T. Femina
Melancholica : Stat i kultura v hendernii utopii Olhy Kobylianskoi / T. Hundorova. - Kyiv : Krytyka, 2002. - 272 s.
5. Дильтей В. Типы мировоззрения и обнаружение их в метафизических системах / В. Дильтей // Культурология. XX век : антол. / гл. ред. С. Я. Левит : сост. С. Я. Левит.
- Москва : Юрист, 1995. - С. 213-255 ; Diltey V. Tipy mirovozzreniya i obnaruzhenie ikh v metafizicheskikh sistemakh / V. Diltey // Kulturologiya. XX vek : antol. / gl. red. S. Ya. Levit : sost. S. Ya. Levit. - Moskva : Yurist, 1995. - S. 213-255
6. Жизненный путь личностию. (Вопросы теории и методологии социально-психологического исследования) / под ред. Л. В. Сохань. - Киев : Наук. думка, 1987. -280 с. ; Zhiznennyy put lichnostiyu. (Voprosy teorii i metodologii sotsialno-psikhologicheskogo issledovaniya) / pod red. L. V. Sokhan. - Kiev : Nauk. dumka, 1987. -280 s.
7. Иванов В. П. Человеческая деятельность - познание - искусство / В. П. Иванов.
- Киев : Наук. думка, 1977. - 260 с. ; Ivanov V. P. Chelovecheskaya deyatelnost - poznanie
- iskusstvo / V. P. Ivanov. - Kiev : Nauk. dumka, 1977. - 260 s.
8. Каган М. С. Человеческая деятельность : опыт системного анализа / М. С. Каган. - Москва : Политиздат, 1974. - 328 с. ; Kagan M. S. Chelovecheskaya deyatelnost : opyt sistemnogo analiza / M. S. Kagan. - Moskva : Politizdat, 1974. - 328 s.
9. Леонтьев Д. А. Жизнетворчество как практика расширения жизненного мира / Д. А. Леонтьев // 1-я Всероссийская научно-практическая конференция по экзистенциальной психологии : материалы сообщений / под ред. Д. А. Леонтьева, Е. С. Мазур, Д. И. Сосланда. - Москва : Смысл, 2001. - С. 100-109 ; Leontev D. A. Zhiznetvorchestvo kak praktika rasshireniya zhiznennogo mira / D. A. Leontev // 1-ya Vserossiyskaya nauchno-prakticheskaya konferentsiya po ekzistentsialnoy psikhologii : materialy soobshcheniy / pod red. D. A. Leonteva, Ye. S. Mazur, D. I. Soslanda. - Moskva : Smysl, 2001. - S. 100-109
10. Леонтьев Д. А. Психология смысла : природа, строение и динамика смысловой реальности / Д. А. Леонтьев. - Москва : Смысл, 1999. - 487 с. ; Leontev D. A. Psikhologiya smysla : priroda, stroenie i dinamika smyslovoy realnosti / D. A. Leontev. -Moskva : Smysl, 1999. - 487 s.
11. Маноха I. П. Методи психологи / I. П. Маноха // Основи психологи : тдруч. / за ред. О. В. Киричука. В. А. Роменця. - Кшв : Либщь, 1999. - С. 46-93 ; Manokha I. P. Metody psykholohii / I. P. Manokha // Osnovy psykholohii : pidruch. / za red. O. V. Kyrychuka. V. A. Romentsia. - Kyiv : Lybid, 1999. - S. 46-93
12. Мясишев В. Н. Психология отношений / В. Н. Мясишев. - Воронеж : МОДЕК, 1995. - С. 46-93 ; Myasishev V. N. Psikhologiya otnosheniy / V. N. Myasishev. - Voronezh : MODYeK, 1995. - S. 46-93
13. Пов'якель Н. I. Бiографiчний метод / Н. I. Пов'якель // Психолопя особистост : словник-довщник // за ред. П. Горностая, Т. М. Титаренко. - Кшв : Рута, 2001. - 320 с. ; Poviakel N. I. Biohrafichnyi metod / N. I. Poviakel // Psykholohiia osobystosti : slovnyk-dovidnyk // za red. P. Hornostaia, T. M. Tytarenko. - Kyiv : Ruta, 2001.
- 320 s.
14. Попович О. В. Г. I. Челпанов : роздуми про смислове значення поняття «сощальна псхолопя» / О. В. Попович // Гумаштарний вюник ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагопчний ушверситет iменi Григорiя Сковороди" - 2015.
- Додаток 2 до Вип. 35, Том 11 : Тематичний випуск "Мiжнароднi Челпашвсью психолого-педагопчш читання". - Р. 41-49 ; Popovych O. V. H. I. Chelpanov : rozdumy pro smyslove znachennia poniattia «sotsialna pskholohiia» / O. V. Popovych // Humanitarnyi visnyk DVNZ "Pereiaslav-Khmelnytskyi derzhavnyi pedahohichnyi universytet imeni
Hryhoriia Skovorody" - 2015. - Dodatok 2 do Vyp. 35, Tom 11 : Tematychnyi vypusk "Mizhnarodni Chelpanivski psykholoho-pedahohichni chytannia". - R. 41-49
15. Попович О. В. Г. I. Челпанов : мiж iсторieю i традицieю / О. В. Попович // Г. I. Челпанов i його роль у розвитку психолопчно! освв^и i науки словянських держав : збiрник доповiдей Мiжнародноi науково-практично'1 конференцi, м. Марiуполь, 20-21 кв^ня 2012 р. - Марiуполь : ДВНЗ «Приазов. держ. техн. ун-т», 2012. - С. 133-138 ; Popovych O. V. H. I. Chelpanov : mizh istoriieiu i tradytsiieiu / O. V. Popovych // H. I. Chelpanov i yoho rol u rozvytku psykholohichnoi osvvity i nauky slovianskykh derzhav : zbirnyk dopovidei Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsi, m. Mariupol, 20-21 kvitnia 2012 r. - Mariupol : DVNZ «Pryazov. derzh. tekhn. un-t», 2012. - S. 133-138
16. Ршер П. 1нтелектуальна автобiографiя. Любов i справедливiсть : пер. i3 фр. / П. Рiкер. - Кшв : Дух i л^ера, 2002. - 114 с. ; Riker P. Intelektualna avtobiohrafiia. Liubov i spravedlyvist : per. iz fr. / P. Riker. - Kyiv : Dukh i litera, 2002. - 114 s.
17. Рубинштейн С. Л. Принцип творческой самодеятельности / С. Л. Рубинштейн // Вопросы философии. - 1989. - №4. - С. 101-108 ; Rubinshteyn S. L. Printsip tvorcheskoy samodeyatelnosti / S. L. Rubinshteyn // Voprosy filosofii. - 1989. - №4. -S.101-108
18. Рубинштейн С. Л. Проблемы обшей психологии / С. Л. Рубинштейн. -Москва : Педагогика, 1973. - 424 с. ; Rubinshteyn S. L. Problemy obshey psikhologii / S. L. Rubinshteyn. - Moskva : Pedagogika, 1973. - 424 s.
19. Самототожшсть письменника : до методологи сучасного л^ературознавства : кол. моногр. /вщп. ред. Г. М. Сивокшь. - Кшв : Украшська книга, 1999. - 190 с. ; Samototozhnist pysmennyka : do metodolohii suchasnoho literaturoznavstva : kol. monohr. /vidp. red. H. M. Syvokin. - Kyiv : Ukrainska knyha, 1999. - 190 s.
20. См^нська В. Бiографiчна Шевченюана (1861-1981) / В. Смшянська. - Кшв : Наук. думка, 1984. - 221 с. ; Smilianska V. Biohrafichna Shevchenkiana (1861-1981) / V. Smilianska. - Kyiv : Nauk. dumka, 1984. - 221 s.
21. Соловьев Э. Ю. Биографический анализ как вид историко-философского исследования / Э. Ю. Соловьев // Вопросы философии. - 1981. - № 7. - С. 115-126 ; Solovev E. Yu. Biograficheskiy analiz kak vid istoriko-filosofskogo issledovaniya / E. Yu. Solovev // Voprosy filosofii. - 1981. - № 7. - S. 115-126
22. Соловьев Э. Ю. Биографический анализ как вид историко-философского исследования / Э. Ю Соловьев // Вопросы философии. - 1981. - № 9. - С. 132-145.; Solovev, Э. Yu. Byohrafycheskyi analyz kak vyd ystoryko-fylosofskoho yssledovanyia Э. Yu Solovev // Voprosу fylosofyy. - 1981. - № 9. - S. 132-145.
23. Флиер А. Я. Культурология для культурологов : учеб. пособ. / А. Я. Флиер. -Москва : Академ. Проект, 2000. - 496 с. ; Flier A. Ya. Kulturologiya dlya kulturologov : ucheb. posob. / A. Ya. Flier. - Moskva : Akadem. Proekt, 2000. - 496 s.
Стаття надшшла до редакцп 15.10.2016
О. Popovich
LIFE CREATIVITY AS A PRACTICE OF EXTANSION OF LIFE WORLD (BASED ON LIFE CREATIVITY OF G. I. CHELPANOV)
The work deals with the problem of formation of creative personality and his/her creative potential on example of the life and creative legacy of our compatriot, the outstanding Greek G. I. Chelpanov. It was he, who had analyzed the problem of living creativity from a new point of view, by application of the biographical method and biographic analysis, i.e. a type of social and philosophic investigation. Creative potential of a person is
to become a component of his/her integral characteristics, based upon such components as social, intellectual and communicative characteristic features of a person.
Development of creativity comprises the process of mastering the means, by which he or she can develop human potential to be passed later from generation to generation and which is fixed within the system of cultural means of interaction.
Following the recent thorough investigation of creativity in its different dimensions, the author has come to the conclusion that the issues of the development of a creative person has to be integrated into the broad philosophic context, in which a person acts as a cultural object formed under the influence of self-criteria and self-determination in the process of living.
This stipulates the relevance of the research topic. An important task for philosophic reflection is the application of biographical material for description and understanding of the current issues of culture creation: the role and significance of creativity in the society, involvement of an individual into the system of social values, determination of the characteristics of social and cultural adaptation of an individual, etc. Generalizing the issues mentioned above is possible in the following manner: it is important for philosophical reflection to relate biographical material to the system-forming factors of national ethno-cultural and national cultural traditions. This gives an opportunity to determine integrative factors, its influence reflecting the contemporary social and cultural space within the context of globalization of cultural creation.
The analysis of the biographical material, required for realization of our objective, becomes useful when the lifestyle, that shapes individual's life path, his/her way of life, his/her life relationships and the like is comprehended. All these form life creativity of personality. At the same time application of the concept of life creativity helps to define the specific character of application of the biographical method for understanding the underlying foundations of the process of cultural creation and the compensatory-creative function of culture on the material of the life and creative style of G. I. Chelpanov. The author come to the conclusion of the necessity of applying the concept of living creativity helps to determine the specific characteristic features for adaptation of the biographical method, which is necessary for correct understanding of deep fundamentals of the process of cultural creation as well as the appropriate different functions of culture.
Key words: lifestyle, life-world, life activities, creativity, life creativity, cultural creativity, biographical method.
