CC BY
23Посухо- та жаростмюсть сор™ яблун [Malus domestica Вогк1л.)
А. I. Трохимчук Д. Г. Макарова,
кандидат сльськогосподарських наук
1нститут садiвництва НААН
УДК 632.112:632.111.8:631.526.32:634.11
Посухо- та жаростшщсть
сортв яблуш
[Мс&иБ ¿отгзЬка Вогк&)
Оцнено жаростшкйть 10-ти перспективних сорт1в яблун втчизняно! та заруб1жно'[ селек-ци, а також \хню посухост'шксть за обводнення тканин листов, водоутримувальною здат-нстю та тургоресцентнстю. Розглянуто вплив погодних умов на реал1зацю потенц1алу посухо- та жаростшкост1 предмету дошджень. Видлено сорти яблун'1, кращ1 вумовахЛ1со-степу Украши за вищезазначеними господарсько-бюлог1чними властивостями.
Ключовi слова:
яблуня, сорт, посухоспйюсть, жароспйюсть оводнеысть, водоутримувальна здатысть, тургоресцентысть.
Яблуня вважаеться виба-гливою до вологи плодовою культурою, и коренева система мае бути у добре зволоженому стан1 [1]. Досить проблемним е питання зрошування сад1в в Укра'ы, тому для в1тчизняного плод1вництва велику ц1нн1сть представляють сорти яблуы, як1 мають високий ступ1нь посухо-та жарост1йкост1 та в1дпов1дно здатн1 формувати висок1 врожаТ на богарк
Вивчення посухост1йкост1 яблуы повною м1рою висв1тлено в наукових працях. Зокрема, на думку Г. М. £ремеева, тдви-щення посухост1йкост1 зд1йсню-еться за рахунок формування культури в посушливих умовах [2]. У досл1дженнях Т. М. Дорошенко в1дм1чен1 як посухост1йк1 на твды Рос1йськоТ Федерацп наступн1 сорти ц1еТ культури: Альонушк1но, Кубань спур, Ренет кубанський, Прима, При-сцила, Флорша, Л1берт1 [1, 3]. Ц1 ж сорти були видтеы при сор-товивченн1 М. Д. Кушыренко в Молдов1 [4].
Сортовивчення яблуы е постмним I безперервним про-цесом, що зумовлюеться вимо-гами ринку та споживача, тому пошук нових б1льш посухо- та жаростмких сорт1в ц1еТ культури, що характеризуються висо-
ким ступенем прояву й 1нших господарсько-ц1нних ознак е актуальним завданням. На сьо-годн1 в УкраТы проходять сорто-випробування ряд сорт1в яблу-н1 ноземно''' селекцп: Вшьмута, Джонаголд, Джонагоред, П1но-ва, П1лот. 1хня висока ст1йк1сть до бю- та аб1отичних фактор1в довк1лля, врожайысть, а також в1дм1нна як1сть I лежкоздатысть плод1в робить актуальним упро-вадження цих закордонних сор-т1в у Л1состепу УкраТ'ни [5, 6].
Мета дослщжень - видшен-ня посухо- та жаростмких перспективних сорт1в яблун1 для л1-состеповоТ зони УкраТ'ни.
Методика дослiджень. Ви-вчали посухо- та жарост1йк1сть 10 сорт1в яблун1: Айдаред, Ас-кольда, Вшьмута, Джонаголд, Джонагоред, П1нова, П1лот, Гол-ден Дел1шес Рейндерс, Ренет Си-миренка, Руб1н Стар (контроль) протягом 2006, 2007 I 2011 рр., як вирощуються у саду первин-ного сортовивчення, закладено-му однор1чними деревами цих сорт1в на п1дщеп1 54-118 весною 2001 I 2002 рр. за схемою 5-4 х 3 м. Форма крони - вере-тенопод1бний кущ. Насадження незрошуване, розташоване на територп 1нституту сад1вництва Нацюнально''' академи аграрних наук Укра'ни (дал1 - 1С НААН), що
у Киево-Святошинському район Ки'всько''' област1. Грунт дослано''' д1лянки темно-с1рий оп1дзо-лений середньосуглинковий на карбонатному лес1, типовий для зони Лкостепу Укра'ни. К1льк1сть гумусу в орному шар1 - 1,9%, ру-хомого фосфору -19,8 мг/100 г Грунту, обм1нного кал1ю - 8,9, лужнопдрол1зованого азоту -8,2, що цшком достатньо для ви-рощування яблун1. Захист рослин в1д хвороб I шк1дник1в виконува-ли в1дпов1дно до зональних ре-комендацм [7].
Досл1дження проводили за методиками, викладеними в «Программе и методике сор-тоизучения плодовых, ягодных и орехоплодных культур» [8]. Оцнювали таю елементи посу-хост1йкост1 яблун1, як обводне-н1сть листк1в, водоутримувальна здатысть I спроможысть в1днов-лювати тургор тсля зав'ядання. Жарост1йк1сть визначали за Ф. Ф. Мацковим [8].
Результати дослщжень та Ух обговорення. Водний режим яблуы 1стотно залежить в1д погодних умов, що необхщно вра-ховувати при лабораторному вивченн1 ц1е'' культури на посу-хост1йк1сть. Зима 2005/2006 рр. була сыжною, випало 96% в1д середньобагатор1чно'' норми опад1в, яка за останы 10 рок1в
Посухо- та жаростмюсть copTiB яблун (Malus domestica Borkh.)
становить 135 мм. Це створило достатый запас продуктивно!' вологи в фунт дослщжувано-го насадження навесы 2006 р. Протягом весняного перюду зволоження було iнтенсивним, у травы рееструвалося у 2,5 рази бшьше опадiв, нiж за середньо-багаторiчну норму (133 мм про-ти 57 вiдповiдно). Влiтку 2006 р. водно-тепловий режим у цшому сприяв росту та розвитку яблуы. Найбшьш iстотний посушливий перiод спостер^ався в I—II декадах липня, що збiгалось iз часом проведення експерименту. Вщ-бiр зразкiв проводився 16 липня за м^мальноТ вiдносноT во-логост повiтря 52%. Недостатня кiлькiсть опадiв у цьому мiсяцi становила 58,2 мм або 72% вщ середньобагаторiчноT' норми та поеднувалася з високими температурами пов^ря (до 31,4 °С), що провокувало повiтряну посуху, за якоТ' абсолютний мни мум вiдносноT' вологостi повiтря становив 28%.
Оань 2006 р. i зима 2006/ 2007 рр. характеризувалися до-статнiм зволоженням, що спри-яло утворенню запасу продуктивно!' вологи в фунт. Навеснi 2007 р. було вiдмiчено iстотну посуху. Протягом березня-кв^ня випало лише 17,4% вщ серед-ньобагаторiчноT' норми, (яка за ц мiсяцi становить 93 мм). По-суха продовжувалась i в першi двi декади травня, 69% вщ усiх опадiв за цей мкяць зафксова-но у III декадк Протягом лiтнього перюду 2007 р. спостер^алися посухи внасшдок нерiвномiр-них опадiв i тдвищено''' темпе-ратури повiтря. Пiд час вщбору зразкiв (19 липня) зареестрова-но середню температуру пови тря 24,1 °С та вiдносну волопсть 42%. Разом iз тим за II декаду липня випало лише 19,5 мм опадiв (17% вщ юлькост за ми сяць). Запас продуктивно'' вологи на час досшджень на глибиы
основного розмщення коренiв, згiдно даних сектора агрохiмiT' 1нституту садiвництва (1С) НААН, був дуже низький (менше 16%). Таю погоды умови провокували нерiвномiрний рiст i розвиток дерев яблунi, що негативно по-значалося на 'хый стiйкостi до несприятливих факторiв навко-лишнього середовища.
Зима 2010/2011 рр. була мало-снiжною. В груды випало всього 51,6% вщ середньобагаторiчноT' кiлькостi опадiв, у сiчнi-лютому -лише 32 мм (37% вщповщно). Весна 2011 р. виявилася дуже посушливою. В березнi, квiтнi та травы випало 6,1, 28,2 та 29,2 мм опадiв вщповщно, що станови-ло 14, 58 та 51% вщ середньба-гаторiчноT' норми. Малосыжна зима та посушлива весна при-звели до того, що запас продуктивно'' вологи в фунт був дуже низьким (13,9%). Лто 2011 р. ви-явилося жарким, але дощовим. Опади червня-липня за юльюс-тю в 2,0-2,5 рази перевищували середньобагаторiчнi показни-ки. Разом iз тим вони випадали переважно у виглядi потужних злив. Так, у червы понад 60% вщ мкячно''' кiлькостi опадiв за-фiксовано 13 i 27 червня. За I декаду цього мкяця опадiв не рееструвалося взагалi, а 53,4 мм або 29% вщ 'хньо''' мiсячноT' кiлькостi - в III декадк Липень 2011 р. також характеризувався чергуванням тривало'' вщсут-ностi опадiв i потужних злив, що при значый загальнiй юлькост останнiх (140,7 мм) не забезпе-чувало б повною мiрою дерева яблуы продуктивною вологою. Г'' запас у червы та липы становив вщповщно 13,9% i 18%, а на юнець лiта - лише 12,4%, тодi як для яблуы оптимальним е запас продуктивно'' вологи в фунт на рiвнi 28%. Дослщження в 2011 р. проводили тд час посушливого та жаркого перюду, коли максимальна температура сягну-
ла 31,4 °С, а юльюсть опадiв за останы 20 днiв - 24,9 мм, ^м того 61% з щет кiлькостi випало у виглядi зливи. На перюд вщбо-ру рослинних зразюв (26 липня) рееструвалась середня температура пов^ря - 25,1 °С, а середня вологiсть - 72%.
За перюд вивчення, водно-температурний режим, у порiв-няны з середньобагаторiчними даними, був дуже нестабтьним i характеризувався мiнiмальною юльюстю опадiв навеснi та високими температурами пов^ря в поеднаны з посухою влiтку. Це дало змогу повною мiрою оцiнити потенцiал посухо- та жаростйкост перспективних сортiв яблуы в умовах Лкостепу УкраТни.
Дуже важливою фiзiологiч-ною характеристикою посухос-тiйкостi яблунi е здатысть дерев пiдтримувати обводнення тканин листюв на оптимальному рiвнi за впливу рiзноманiтних стресових чинниюв довкiлля. 1Т' необхiдно враховувати при оци нюваннi витривалостi сортiв щет культури до напруження водного режиму. За вмiстом води у тканинах листюв середньою витривалiстю до посухи визна-чались дерева сортв Аскольда, Вiльмута, Джонаголд, Джонаго-ред i Пiнова. 1хня оводненiсть коливалася в межах вiд 50-70% за вс роки вивчення. Низьку витривaлiсть до посухи вста-новлено в сортв Айдаред, Гол-ден Делшес Рейндерс та Ренет Симиренка, оводнеысть листкiв яких у 2007 i 2011 рр. становила 43-50% (дуже низький рiвень). Нaйбiльшу пристосовaнiсть до посушливих умов виявили дерева сорту Пшот, умiст води у Т'хых листках становив 60-74% нав^ь за ктотноТ посухи 2007 i 2011 рр.
Одним iз фiзiологiчних ме-хaнiзмiв забезпечення висо-коТ посухостiйкостi е здатысть
Посухо- та жаростмюсть сор™ яблуы [Malus domestica Вогк1л.)
Таблиця 1
Водоутримувальна здатнкть листюв яблуж. 1С НААН (2006, 2007, 2011 рр.)
Сорт Втрата води за 24-годинну експозиц1ю, % Стушнь в1дновлення тургору, %
2006 2007 2011 2006 2007 2011
Айдаред 57 43 40 36 72 88
Аскольда 50 47 49 23 20 66
Втьмута 30 79 52 38 33 74
Голден Делiшес Рейндерс 59 45 44 34 20 62
Джонаголд 49 52 44 35 23 49
Джонагоред 63 63 48 61 15 64
Пшова 48 25 43 41 34 87
Пiлот 51 62 53 55 46 78
Ренет Симиренка 21 41 38 30 90 37
Рубш Стар (контроль) 48 58 49 41 16 86
Н1Р05 7,7 8,7 6,7 6,2 5,6 9,5
яблуневих дерев якнайдовше утримувати залишкову кiлькiсть води ысля зав'ядання. Розкри-ти цю влaстивiсть дае змогу ла-бораторне визначення водо-утримувальноТ здaтностi листкiв (ВЗЛ). Ус дослiджувaнi сорти в 2006 р., за виключенням Вшьму-ти, не поступалися контролю за вищезгаданим показником (табл. 1). Високим рiвнем водо-утримувальноТ здaтностi, iстотно кращим за контрольний вaрiaнт, характеризувалися сорти Айда-ред, Голден Делiшес Рейндерс та Джонагоред. Дерева Аскольди, Джонаголда, Пнови та Пшота достовiрно не поступалися за ВЗЛ фiзiологiчному еталону -сорту Рубн Стар. У наступний вегетaцiйний перiод на рiвнi контрольних дерев утримува-ли воду рослини Джонаголда, Джонагореда, Пшота, а рослини Вшьмути iстотно переважали Рубн Стар. У липнi 2011 р. дерева бiльшостi вaрiaнтiв дослiду, за виключенням Ренета Симирен-ка, за рiвнем ВЗЛ не поступалися контрольним.
У цшому за роки досшджень високою aдaптивнiстю до посухи на рiвнi або краще за фiзiологiч-ний еталон характеризувалися сорти Джонаголд, Джонагоред та Пшот; не посухостйкими, зпд-но покaзникiв ВЗЛ, виявилися
дерева Айдареда та Ренета Си-миренка. Тенденщю до високоТ посухостйкост за ВЗЛ проявили рослини Аскольди, Вшьмути та Пiнови. Варто вiдмiтити, що дерева циз трьох сортв значно знижували водоутримувальну здатысть у роки iстотного по-шкодження тканин та оргaнiв пiд час перезимiвлi або за зна-чного ураження листкового апа-рату основними грибними хворобами. Так, Аскольда в 2007 р. дуже сильно уражувалася бо-рошнистою росою (8 бaлiв). Очевидно, це ктотно знизило в поточний вегетацмний перiод ТТ водоутримувальну здaтнiсть по-рiвняно з деревами контрольного сорту Рубн Стар.
Стан дерев Вiльмути пiсля пе-резимiвлi 2005/2006 рр. був не-зaдовiльним, ступiнь тдмерзан-ня тканин однорiчних приростiв (серцевини, деревини, камбю був великим i становив 7 бaлiв, а бруньки пошкоджувалися на 3 бали. Також у вегетацмний пе-рiод 2006 р. рослини цього сорту уражувались борошнистою росою у середньому ступеы (5 бaлiв) i паршею (листки - на 4 бали). На нашу думку, комплек-сний вплив цих фaкторiв iстотно погiршив функцюнальний стан дерев вищезазначених сортiв i спровокував зниження ТхньоТ
посухостiйкостi, що виявили вiдповiднi значення ВЗЛ. Не-зважаючи на сильне ураження борошнистою росою (6 бaлiв) у наступний вегетацмний пери од, дерева Вшьмути характеризувалися iстотно кращим, ыж у контролю, вмiстом залишковоТ води в листках тсля зав'ядання. Ймовiрно, що це пов'язано з вщмнним станом дерев пiсля перезимiвлi 2006/2007 рр. вщпо-вiдно вищою функцюнальною aктивнiстю у вегетaцiйний пери од 2007 р. Однорiчнi прирости Пнови на зиму 2006/2007 рр. характеризувалися сильним тд-мерзанням та ураженням листюв борошнистою росою на 3 бали. Водночас Тхня ВЗЛ була вдвiчi нижчою, ыж в iншi роки дослiдження.
Г. В. £рьомн i Т. А. Гасанова зазначають, що при вивчены посухостйкост видiв та сортiв плодових культур фiзiологiч-ними методами дуже важливо враховувати ураження хворобами та ушкодження шюдниками [8]. М. О. Соловйова також вка-зуе на те, що збудники хвороб i шюдники iстотно впливають на функцюнальний стан плодових дерев [9]. Тому можна припусти-ти, що вищезазначеы фактори iстотно знизили водоутримувальну здатысть дерев Аскольди, Втьмути та Пнови в окремi роки досшджень, але знaчимiсть цього впливу треба вивчати у подальшому.
Важливою характеристикою посухостйкост яблуневих дерев е Тхня здатысть вщновлювати тургор тсля зав'ядання. У 2006 р. тургоресцентысть яблуы сортв Джонагоред i Пшот достовiрно перевищувала контрольнi значення. Листки Аскольди i Ренета Симиренка, у порiвняннi з Рубiн Старом (к), вщновлювали тургор iстотно слабше. У наступний ве-гетaцiйний перюд вщновлення тургору листкiв на рiвнi контр-
Посухо- та жаростмюсть сор™ яблун [Malus domestica ВогИл.)
Таблиця 2
Пошкодження листкiв сортiв яблунi високими температурами пов^ тря. 1С НААН (2006, 2007, 2011 рр.)
Сорт Ушкодження листковоУ поверхш,%
2006 2007 2011 середнс
Айдаред 15 12 16 14
Аскольда 27 25 28 27
Втьмута 38 41 43 41
Голден Делшес Рейндерс 37 33 42 37
Джонаголд 15 26 31 24
Джонагоред 30 34 31 32
Пшова 19 12 19 17
Пiлот 24 11 19 18
Ренет Симиренка 15 22 22 20
Рубiн Стар (к) 30 26 32 29
Н1Р05 5,0 3,1 6,3 5,0
ольного варiанту зафксовано для Аскольди, Голден Делшес Рейндерса, Джонагореда, в н-ших варiантах тургоресцент-нiсть була значно потужнiшою. В 2011 р. на рiвнi з Рубн Старом вiдновлювали тургор листки Айдареда, Пiнови i Пiлоту. За роки дослiджень тенден^ею до кращоТ, нiж у фiзiологiчного контролю тургоресцентнiстю характеризувалися листки Айдареда та Пшота. У першому ви-падку це вказуе не на вищу по-сухостiйкiсть дерев, а на прший функцiональний стан рослин за умов посухи 2006-2007 рр. тд час рiзкоТ' змни погодних умов вегетацiйного перiоду 2011 р. Це ж саме було вiдмiчено i для сорту Ренет Симиренка. Дерева Аскольди та Ренета Симиренка у найбшьш посушливий перюд (2007 рiк) вiдновлювали тургор у 4,5-5,6 рази нтенсивыше порiв-няно з контрольними. У 2011 р., коли рееструвалися рiзкi зми ни водного режиму, тургорес-центнiсть рослин Айдареда не вiдрiзнялася вiд контрольного варiанту, а у Ренета Симиренка -iстотно поступалася.
За весь перюд досшджень у бiльшостi варiантiв вiдновлення тургору листкiв було найменшим у 2007 р. Цей вегетацмний пе-рiод характеризувався чисель-ними посухами як на весы, так i влiтку. Вiдомо, що в таких умо-вах яблуневi дерева пщвищують свою витривалiсть до посухи, хоча це не компенсуе негативного впливу останньоТ на Т'хый рiст i розвиток [10]. Зпдно даних Д. Г. МакаровоТ', бшьш посухос-тiйкi дерева яблунi характеризуются меншою водовiддачею пiд час зав'ядання, але тсля за-юнчення дм стрес-фактора вщ-новлюють свм водний баланс повiльнiше. Тому у незрошува-нi насадження краще залучати сорти яблуы з високим ступенем водоутримувальноТ здатностi та
помiрною тургоресцентыстю листкiв. Виходячи з вищевикла-деного, наднтенсивне вщнов-лення тургору листюв Айдареда та Ренета Симирека у 2007 р. вказуе на Тх нижчу адаптивысть до посухи порiвняно з iншими варiантами дослiду. Рослини цих сор^в iстотнiше за iншi страж-дали вiд водного дисбалансу в саду, вщповщно дефiцит вологи пкля насичення вiдновлювали бiльш нтенсивно. 1хня нижча посухостiйкiсть пiдтверджуеться й пршими, у порiвняннi з Рубн Старом (к), значеннями ВЗЛ та оводненостi тканин листкiв. Кра-щою посухостiйкiстю (на рiвнi Рубiн Стара) у 2007 р. характеризувалися дерева Джонагореда, що, о^м стриманоТ тургорес-центностi пiсля тривалоТ' посухи, пщтверджуеться оптимальними значенями (70%) оводненост тканин листкiв та ВЗЛ на рiвнi фiзiологiчного еталону. За комплексом цих ознак протягом уах роюв дослiджень кращою посу-хостмюстю характеризувалися дерева Пiлота. В окремi роки у бiльшостi варiантiв досшду про-слiдковуеться тенденцiя до ыд-вищено'' посухостiйкостi, за ви-ключенням Вiльмути та Ренета Симиренка.
Важливою господарською характеристикою сор^в яблунi
е жаростмюсть. Г. В. £рьомн, Т. А. Гасанова вважають, що не-можливо мати ч^ке уявлення про адаптивысть яблуы до по-сушливих умов без урахування и жаростiйкостi [8]. Згiдно дослщ-жень Д. Г. Макарово''', Д. Ф. Про-ценка та С. М. Чухшя, високий рiвень жаростiйкостi яблунi спо-рщнений iз функцiональною стiйкiстю пластидного комплексу листя. Вщповщно фотосинте-тичний апарат високожаростм-ких сортiв яблуы за спекотно'' погоди функцiонуе ефективыше та забезпечуе вищу продуктив-ысть дерев [10-12].
У 2006 р. максимальна температура пов^ря в день выбору проб становила 27°С. 1стотно кращою, нiж у контрольного варiанту, стiйкiстю до тдви-щено''' температури повiтря характеризувалися дерева сор^в Айдаред, Пiнова, Пiлот, Ренет Симиренка, а на рiвнi з Рубн Старом (к) - Джонагоред. У на-ступний вегетацiйний перюд максимальна температура пови тря в день вщбору проб сягну-ла 30°С. У таких умовах iстотно кращою за контрольнi значення жаростмюстю вiдзначалися сорти Айдаред, Пнова, Пiлот, Ренет Симиренка. Не поступався контролю Джонаголд. Ушкодження поверхы листкiв цих сортiв в
Посухо- та жаростмюсть copTiB яблун (Malus domestica Borkh.)
умовах 2011 р. (зареестровано максимальну температуру пови тря в день вщбору проб - плюс 30,6°С) також було найменшою, а на рiвнi контрольного вaрiaн-ту - у Аскольди, Джонаголда та Джонагореда (табл. 2).
У середньому за роки досш-дження вищою жаростмюстю у порiвняннi з Рубiн Старом (к) вщзначалися дерева Айдареда, Пнови, Пiлотa, Ренета Сими-ренка. Площа ушкодження Тх листкового апарату становила 14-20% (низький стутнь по-шкодження).
Дерева Аскольди, Джонаголда, як i фiзiологiчного контролю (Рубiн Стар), характеризуются вищою жаростiйкiстю за серед-нiй рiвень (ушкоджено 24-29% поверхн листкових пластин). Середню жаростiйкiсть виявили рослини Вшьмути, Голден Дели шеса Рейндерса, Джонагореда. Площа ушкодження 'хых листюв становила 32-41%.
Висновки. Комплексна оцнка сортiв яблунi за обводненктю, водоутримувальною здатнiстю, тургоресцентнiстю дала мож-
ливiсть встановити дуже висо-ку посухостiйкiсть дерев Пiлота. Високий фiзiологiчний потенци ал посухостiйкостi виявлено в сортв Аскольда, Голден Делiшес Рейндерс, Джонаголд, Джонаго-ред, Пiнова. Дерева сортв Ай-даред, Вiльмута, Ренет Симирен-ка характеризуються середньою посухостмюстю.
Висока жаростiйкiсть, на рiвнi фiзiологiчного контролю, вста-новлена у сортв яблунi Аскольда i Джонаголд, дуже висока - у Пшота. Iншi варiанти дослiду е середньожаростмкими.
ВИКОРИСТАНА ЛiTEPATУPA
1. Дорошенко, Т. Н. Плодоводство с основами экологии: Учебник /КубГАУ. / Т. Н. Дорошенко. -Краснодар, 2002. - 274 с.
2. Еремеев, Г. Н. Лабораторно-полевой метод оценки засухоустойчивости плодовых и других растений и краткие результаты его применения / Г. Н. Еремеев // Сб. науч.тр. 150 лет Государственному Никитскому бот. Саду. - М.: Колос, 1964. - С. 472-488.
3. Дорошенко, Т. Н. Изучение иммунных сортов яблони в условиях юга России. / Т. Н. Дорошенко, Л. Г. Рязанова, В. И. Остапенко // «Проблемы экологизации современного садоводства и пути их решений»: материалы междунар. наук. конф . -Краснодар, 2004. - С. 269-274.
4. Кушниренко, М. Д. Водний режим и засухоустойчивость плодовых растений. - Кишинев : Картя Молдовеняскэ, 1962. - 50 с.
5. Kruczynska, D. Nowe odmiany jabtoni/D. Kruczynska.-Warszawa: Hortpress Sp.z.o.o., 2008. - 214 р.
6. Pillnitzer Obstorten. - Dresden-Pillnitz : Juluis Kuhn-Institut,2009. - Р. 12-14.
7. Типовi технолопчы карти по догляду за плодонос-ними насадженнями плодових i япдних культур /За ред. О. М. Шестопаля . - К., 2006. - 96 с.
8. Программа и методика сортоизучения плодовых, ягодных и орехоплодных культур / Под общ. ред. Е. Н. Седова. - Орел : Изд-во ВНИИСПК, 1999. -608 с.
9. Соловьева, М. А. Атлас морозных повреждений плодовых и ягодных культур / М. А. Соловьева.- К.: Урожай, 1976. - 128 с.
10. Макарова, Д. Г. Адаптивысть I продуктивысть сорто-тдщепних комбнацм яблун в умовах Пра-вобережноТ тдзони Захщного Лкостепу УкраТни / Дар'я Георпвна Макарова // : дис. канд. с.-г. наук за спец1альыстю 06.01.07 - плод1вництво. - КиТв, 2011. - 196 с.
11. Проценко, Д. Ф. Особенности водообмена сортов озимой пшеницы в онтогенезе в связи с засухоустойчивостью и термоустойчивостью.
/ Д. Ф. Проценко, Ф. Г. Кириченко, Н. Н. Муси-енко, П. С. Славный // Водообмен растений при неблагоприятных условиях среды. - Кишинёв, изд-во «Штиинца», 1975. - 260 с.
12. Чухть, С. М. Вивчення елемент1в посухоспйкосп клонових тдщеп та сорто-тдщепних комбнувань яблуы / С. М. Чухть, О. I. Китаев, О. Д. Чиж // Сад1в-ництво. - 2007. - Вип. 60. - С. 227-238.
