CC BY
64
загальним для всіх груп обстежених було підвищення інтенсивності ПОЛ, виражене в надмірному
накопиченні глютатіонпероксида дієнових коныогат і малонового деальдегіда в крові. Виявилися зміни і серед ферментів АОС, що здійснюють контроль за рівнем активних форм кисню в еритроцитах. У пацієнтів з вітиліго встановлено зниження активності супероксидисмутази і каталази.
Ключові слова: вітиліго, перекисное
окислення ліпідів, антиокисидантна система.
Стаття надійшла 11.10.2011 р.
increase of intensity of LPS, expressed in superfluous accumulation glutathione peroxide diene konyugat and malonov dealdehyde in blood was the general for all groups surveyed. Changes and among enzymes AOS which is carrying out the control over level of active forms of oxygen in erythrocyte have come to light. At patients with vitiligo activity decrease superoxidismutaza and katalaza are established.
Key words: vitiligo, lipid peroxidation system, antioxidant system.
УДК 613:616.12 (477)
ЗАХВОРЮВАННІСТЬ НАСЕЛЕННЯ НА ІНФАРКТ МІОКАРДА У РЕГІОНАХ ІЗ РІЗНОЮ ЕКОЛОГІЧНОЮ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЮ СИТУАЦІЄЮ
При визначенні рівнів захворюваності на інфаркт міокарда у високоіндустріалізованому промисловому та агропромисловому регіонах встановлено що в цих регіонах за останні 20 років рівень захворюваності, як міського так і сільського населення є майже в 2 рази вищим, ніж на початок 80-х років, і в 1,5 рази вище у порівнянні з серединою 90-х років. Також встановлено що інфаркт міокарда - це захворювання, насамперед, чоловічого міського населення, переважно високоіндустріалізованих регіонів. Подібне диференціювання захворюваності населення свідчить про наявність територіально акцентованих факторів ризику та антиризику.
Ключові слова: інфаркт міокарда, захворюваність, промисловий та агропромисловий регіони.
Інфаркт міокарда - один з найбільш важких наслідків ішемічної хвороби серця і стенокардії. Питома вага цієї патології серед населення Донбасу складає 3,4% у структурі всіх основних нозологічних форм хвороб системи кровообігу [1,2]. При цьому інфаркт міокарда посідає 6-е рангове місце в сукупності первинної захворюваності населення на хвороби системи кровообігу після таких поширених хвороб, як гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні хвороби, стенокардія та інсульт [3,4]. Тому дана робота присвячена аналізу первинної захворюваності та поширеності інфаркту міокарда серед населення в умовах Донбасу і Полтавської області.
Метою роботи було визначення рівнів захворюваності на інфаркт міокарда у високо-індустріалізованому промисловому та агропромисловому регіонах з наступним їх порівнянням.
Матеріал та методи дослідження. Піддано суцільному статистичному аналізу захворюваність на інфаркт міокарда серед населення 19 міст і 14 сільських районів Донецької області та 9 міст і 25 сільських районів Полтавської області за останні 20 років в обсязі близько 960 000 випадків. Динаміка захворюваності оцінювалася за допомогою динамічних рядів.
Результати дослідження та їх обговорення.
інфаркт міокарда носить хвилеподібний характер.
14
Як видно з рис. 1, динаміка захворюваності населення на
-випадки/10000
-■ 16,4 15.J
сп / • і—і ■ 1 1
^ Я'12,6 ' F *
_ + - - - - ^ 10,8
"'9,1 118’ Ф поширеність
1 1 - - захворюваність і і і 1 1
10 8 6
1980 1983 1986 1989 1992 1995 1998 2001 2008
роки
Рис. 1. Динаміка захворюваності на інфаркт міокарда і його поширеність серед населення Донецької та Полтавської області.
Так, підйом захворюваності населення на інфаркт міокарда почався на початку 80-х років і завершився на початку 90-х років, досягнувши максимального рівня за 20 попередніх років у 15,4 випадків на 10000
чоловік. У першій половині 90-х рік йшов активний спад захворюваності населення на інфаркт міокарда, який досяг свого мінімуму в 10,8 випадків на 10000 чоловік до 1997-1998 років. У другій половині 90-х років почалося повторне зростання захворюваності населення на інфаркт міокарда, яка досягла максимуму, характерного для кінця 80-х років і початку 90-х років, уже до 2001 року (15,5 випадків на 10000 населення). Надалі відзначилася стабілізація з тенденцією до зниження даної патології аж до 2008 року. Інакше кажучи, за минулі 20 років змінився темп наростання частоти інфаркту міокарда серед даної популяції населення. Якщо в 80-х роках темп зростання захворюваності на інфаркт міокарда становив 6,1% випадків на рік, то в кінці 90-х років він вже дорівнював 14,5% випадків на рік. На даний час рівень захворюваності населення на інфаркт міокарда вище, ніж на початку 80-х років, на 93,8%, а в порівнянні з серединою 90-х років - на 47,6%.
Динаміка поширеності серед населення інфаркту міокарда має аналогічний з захворюваністю характер - хвилеподібний. При цьому крива поширеності практично повторює форму кривої захворюваності на інфаркт міокарда (рис.1). Подібна синхронність динаміки різних за природою формувань видів захворюваності свідчить про наявність частих несприятливих результатів первинної захворюваності на інфаркт міокарда, тобто про високу частоту смертності населення від інфаркту міокарда, бо поширеність інфаркту міокарда, як накопичена захворюваність, повинна мати прогресивну динаміку зростання з мінливими темпами приросту.
Про високу частоту несприятливих результатів захворюваності населення на інфаркт міокарда свідчать порівняльні рівні первинної захворюваності на інфаркт і його поширеності. Як показано в табл.1, захворюваність населення на інфаркт міокарда становить 13,4±0,4 випадків на 10000 чоловік, а поширеність інфаркту міокарда знаходиться в межах 14,6±0,5 випадків на 10000 чоловік, тобто показники цих двох видів захворюваності близькі, а ступінь їх відмінності знаходиться на межі статистичної недостовірності, а в 2000-х роках ці показники фактично вирівнялися.
Таблиця 1
Рівень захворюваності на інфаркт міокарда та поширеність його серед різних контингентів населення
(випадки на 10000 населення)
Контингент населення Захворюваність Поширеність
Міське 15,1±0,5 15,2±0,4
Сільське 10,2±0,6 1=6,1 10,2±0,5 1=7,8
Загальне 13,4±0,4 14,6±0,5 І1=1,9
Примітки: 1 - достовірність відмінностей між міським та сільським населенням; її - достовірність відмінностей між захворюваністю і поширеністю.
Рівень захворюваності на інфаркт міокарда міського населення вище сільського на 48%, а поширеність інфарктів - на 49%. Захворюваність на інфаркт міокарда міського чоловічого та жіночого населення вище сільського, а чоловічого міського та сільського більше, ніж жіночої. Частота захворюваності на інфаркт міокарда серед міського чоловічого населення вище, ніж серед сільського, на 33,3% та більше, ніж міського жіночого, на 97,8%. У той же час захворюваність на інфаркт міокарда сільського чоловічого населення вище жіночого сільського на 145,5% та міського на 48,4%, а жіночого міського вище жіночого сільського на 65,5%. Отже, інфаркт міокарда - це захворювання, насамперед, чоловічого населення і, перш за все, міського (табл. 2).
Таблиця 2
Рівень захворюваності на інфаркт міокарда серед чоловічого та жіночого населення (випадки на 10000
населення)
Види Чоловіче населення Жіноче населення
захворюваності міське сільське міське сільське
Первинна захворюваність 18,4±0,4 13,5±0,5 1=7,0 9,1±0,4 5,5±0,3 1=7,2
Примітка: ї - достовірність відмінностей між міським та сільським населенням.
Як видно з результатів табл. 3, мають місце чітко виражені територіальні відмінності захворюваності населення на інфаркт міокарда. Так, захворюваність на інфаркт міокарда міського населення поділяється на 3 рівні, що статистично достовірно розрізняються: високий (18,0±0,6 випадків), вище середнього (14,7±0,7 випадків) і середній (11,6±0,5 випадків на 10000 осіб). Інакше кажучи, серед міського населення не спостерігається захворюваності, яка могла б оцінюватися нижче середнього рівня, низька і дуже низька, що свідчить про неблагополучну тенденцію розвитку цього виду патології серед даної популяції міського населення. Причому є міські анклави, де рівень захворюваності населення на інфаркт міокарда стійко підтримується на високому, вище середнього або середньому рівні. Така висока і вище середнього рівня захворюваність на інфаркт міокарда характерна, насамперед, для населення великих і середніх високоіндустріалізованих міст, а середні рівні захворюваності - для населення малих або середніх малоіндуст-ріалізованих міст. Захворюваність на інфаркт міокарда сільського населення поділяється на 5 рівнів, які статистично достовірно розрізняються: вищий за середні (12,9±0,6 випадків), середній (9,9±0,4 випадків), нижче середнього (8,4±0,4 випадків) , низький (7,2±0,3 випадків) і дуже низький (5,2±0,3 випадків на 10000 чоловік). Як видно, для сільського населення не властиві рівні захворюваності на інфаркт міокарда, які можуть оцінюватися як високі. У той же час існують сільські селітебні анклави, де захворюваність населення на інфаркт міокарда стійко підтримується в межах якого-небудь із зазначених рівнів - від дуже низького до вище середнього (табл.3). Подібне диференціювання захворюваності населення на
інфаркт міокарда свідчить про наявність територіально акцентованих факторів ризику і антиризику, що визначають рівень даної патології серед населення відповідної території.
Таблиця 3
Територіальні відмінності захворюваності населення на інфаркт міокарда в умовах (випадки на 10000
населення)
Міське населення Сільське населення Якісний рівень захворюваності на інфаркт міокарда
Міські населені пункти Частота випадків M ± m Сільські населені райони Частота випадків, M ± m
Донецьк, Краматорськ, Торез, Шахтарськ, Комсомольськ, Кременчук 18,0±0,6 * Козельщинський, Лубенський, Чорнухинського Високий
Артемівськ, Єнакієве, Маріуполь, Макіївка, Селідове, Слов'янськ, Горлівка 14,7±0,7 * Мар'їнський, Ясинуватський, Карлівський, Кременчуцький 12,9±0,6* Вище середнього
Дебальцеве, Дзержинськ, Добропілля, Дружківка, Костянтинівка, Красноармійськ, Сніжне, Харцизьк, Полтава 11,6±0,5 * Волноваський, Володарський, Краснолиманський, Старобешівський, Решетилівський 9,9±0,4* Середній
Тельманівський, Великоновоселківський, Новоазовський, Першотравневий, Машивський 8,4±0,4* Нижче середнього
Олександрівський, Амвро-сіївський, Слов'янський, Семе-нівський, Котелевський 7,2±0,3* Низький
Шахтарський, Гребінківський 5,2±0,3* Дуже низький
Примітка: * - достовірність відмінностей між суміжними групами.
1. За останні 20 років рівень захворюваності на інфаркт міокарда, як міського так і сільського населення є майже в 2 рази вищим, ніж на початок 80-х років, і в 1,5 рази вище у порівнянні з серединою 90-х років. Динаміка захворюваності і поширеності інфаркту міокарду протягом зазначеного періоду мала хвилеподібний характер.
2. Рівень захворюваності на інфаркт міокарда та поширеність інфарктів серед міського населення у 1,5 рази вище сільського. Захворюваність на інфаркт міокарда міського чоловічого та жіночого населення вище сільського, а чоловічого міського та сільського більше, ніж жіночого.
3. Встановлена градація 3-х рівнів захворюваності серед міського населення та 5-ти серед сільського, що статистично є імовірним. Характерними особливостями захворюваності населення міської популяції є домінування високого та вище середнього рівнів, у той час, як для сільського населення не властиві високі рівні захворювань.
4. Виявлені нами особливості захворюваності на інфаркт міокарда та його поширеності серед населення високо індустріалізованого промислового та агропромислового регіонів, на наше переконання, обумовлені різною екологічною та соціально-економічною ситуацією.
жтттжтжжтжжтжжтжж^ шшшш
1. Агарков В.И. Атлас гигиенических характеристик окружающей сред Донецкой области / В.И.Агарков. - Донецк, 2001.-140с.
2. Агарков В.И. Болезни системы кровообращения среди населения урбанизированного региона / В.И.Агарков, С.В.Грищенко, В.П.Коровина. - Донецк: НОРД-Пресс, 2004. - 167с.
3. Звіт Управління охорони здоров’я Полтавської облдержадміністрації та обласного інформаційно-аналітичного центру медичної статистики - 2007. - Полтава. 241с.
4. Грищенко С.В. Аналіз частоти виникнення хвороб основних класів та їх поширеності серед населення Полтавської області у період 2003-2007рр. / С.В.Грищенко, Ю.О.Іщейкіна // Світ медицини та біології. - 2009. -№2. - С.17-24.
ЗАБОЛЕВАЕМОСТЬ НАСЕЛЕНИЯ ИНФАРКТОМ MORBIDITY OF POPULATION OF CARDIAL
МИОКАРДА В РЕГИОНАХ С РАЗЛИЧНОЙ INFARCT IN REGIONS WITH A DIFFERENT
ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ И СОЦИАЛЬНО- ECOLOGICAL AND SOCIO-ECONOMIC
ЭКОНОМИЧЕСКОЙ СИТУАЦИЕЙ SITUATION
Ищейкина Ю.А., Гапон О. В. Ischeykina Yu.A., Gapon O. V.
При определении уровня заболеваемости инфарктом At determination of level of morbidity of
миокарда в висошиндустриализованных промышленных и cardial infarct in hight-industrial and agroindustrial
агропромышленных регионах установлено, что в этих регионах за последние 20 лет уровень заболеваемости, как городского, так и сельского населения практически в 2 раза увеличился, в сравнении с началом 80-х годов, и в 1,5 раза по сравнению с серединой 90-х годов. Доказано что инфаркт миокарда это заболевание, в первую очередь, мужского населения, преимущественно високоиндустриализованных регионов. Подобное дифференцирование заболеваемости населения свидетельствует о наличии территориально акцентированных факторов риска и антириска.
Ключевые слова: инфаркт миокарда, заболеваемость, промышленный и агропромышленный регионы.
Стаття надійшла 31.10.2011 р.
regions it is set that in these regions for the last 20 years level of morbidity, both urban and rural population practically in 2 times increased, by comparison to beginning of 80th, and in 1,5 time as compared to the middle of 90th. It is also well-proven that a cardial infarct is a disease, above all things, masculine population, mainly hight-industrial regions. Similar differentiation of morbidity of population testifies to the presence of the territorial accented factors of risk and antirisk.
Key words: cardial infarct, morbidity, industrial and agroindustrial regions.
УДК:616.36-004 .2-092:575.191
ЗАЛЕЖНІСТЬ ФЕНОТИПІЧНОГО ПАТЕРНУ НЕАЛКОГОЛЬНОЇ ЖИРОВОЇ ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ
ВІД ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНА ADIPOR1
У статті представлені результати, які свідчать про те, що існує схильність до розвитку НАЖХП у пацієнтів, що мають метаболічні порушення. Це обумовлено достовірною асоціацією алелів і генотипів поліморфного маркера гена ADIPOR1 у пацієнтів НАЖХЇП. Встановлено, що SNP в промотері гена ADIPOR1 асоційовано у хворих НАЖХБП з підвищеним вмістом жиру в печінці, розвитком інсулінорезистентності, і більш високими рівнями НЬА1с та ГГТП. Знання особливостей фенотипу і генотипу хворих НАЖХП необхідно для вибору індивідуального алгоритму лікування.
Ключові слова: неалкогольна жирова хвороба печінки, адіпоцітокіни, поліморфізм гена ADIPOR1.
Робота виконана в рамках НДР відділу захворювань печінки і шлунково-кишкового тракту «Розробити способи виявлення та профілактики неалкогольної жирової хвороби печінки на основі вивчення клінічних, фено-і генотипових особливостей у пацієнтів з метаболічним синдромом», номер державної реєстрації 0П0Ш02879.
Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) одне з провідних хронічних захворювань печінки в розвинених країнах. Популяційні дослідження показали, що за даними сонографічного дослідження печінки і аутопсії, які проведені протягом 20 років, поширеність НАЖХП становить близько 20% населення в західних країнах, і 15% в східних регіонах. Спостереження за цією категорією пацієнтів підтвердили наявність в них більш високих показників летальності, ніж у загальній популяції. Більше того, значна кількість пацієнтів НАЖХП мають тяжкий фіброз печінки, який через якийсь час має тенденцію до прогресування. Прогресування НАЖХП тісно пов'язують з цукровим діабетом (ЦД-2), ожирінням та метаболічним синдромом [9]. Дослідження в групах пацієнтів НАЖХП продемонстрували зв'язок рівнев адіпоцітокінів сироватки крові з розвитком захворювання. Адіпоцітокіни - група біоактивних протеїнів,які виділені жирової тканини, що впливають на розвиток інсулінорезистентності (ІР). Адипонектин уявляє собою адіпокін, який регулює метаболізм глюкози, ліпідів та процеси запалення. Дослідження на тваринах показали здатність адипонектина інгібувати запальні шляхи і, призводити до припинення атеросклерозу [1]. Низька плазмова концентрація адипонектина пов'язана з ІР у здорових добровольців [10] і є предиктором збільшення ризику розвитку ІР та ЦД-2 [1, 10]. Є повідомлення про те, що рівень адипонектина має позитивний зв'язок з Т№-а, С-реактивним протеїном та холестерином ліпопротеїдів низької щільності (ХСЛПНЩ) [8]. Зв'язок між адіпоцітокінами і НАЖХП може бути первинним чи вторинним. З одного боку, хворі зі специфічним генетичним патерном можуть мати «особливий» адіпокіновий профіль, що призводять до розвитку НАЖХП. З іншого боку, власне адіпокіновий статус може бути причиною маніфестації ІР за відсутності інших причин [8, 9].
Останні роки з'являються дані щодо впливу адипонектина і його рецепторів на регуляцію метаболізму жирів та вуглеводів, проте, результати досліджень не завжди однозначні. Не так давно були клоновані гени рецепторів адипонектина-1 (ADIPOR1) і -2 (АОІРОИ2) [2]. Обидва рецептора опосередковують ефекти глобулярної частини всієї молекули адипонектина. У мишей, експресія тИКА ADIPOR1 в основному виявлена у скелетних м'язах, а найвищі концентрації тИКА АОІРОИ2 були знайдені в печінці. На противагу цьому, в тканинах людини найвищі тИКА рівні обох рецепторів були знайдені в скелетних м'язах [3], які позитивно корелюють з інсуліночутливістю, що підтверджено в недавньому дослідженні [4]. Це дає підстави думати про те, що рецептори адипонектина, можливо, також модулюють ІР в людському організмі. Однак, інсулін показав
