CC BY
11
УДК 615. 917:615.011[547.481+547.752+547.29-327] Луценко Р. В.
ВСТАНОВЛЕННЯ ТОКСИЧНОСТ1 2-ПДРОКСИ-М-НАФТАЛЕН-1-1Л-2-(2-
ОКСИ-1,2-ДИПДРО1НДОЛ-3-1Л1ДЕН)-АЦЕТАМ1ДУ
Вищий державний навчальний заклад Укра'Гни «УкраГнська медична стоматолопчна академiя» (м. Полтава)
Робота е фрагментом дослiдноI теми кафедри експериментально! та клiнiчноI фармакологи з кгм-нiчною iмунологiею та алерголопею ВДНЗ Укра1ни «Укра1нська медична стоматолопчна академiя» м. Полтава «Фармаколопчне дослiдження бiологiчно активних речовин та лкарських засобiв для корекцiI порушень гомеостазу рiзноI етiологiI» (№ державно! реестраци 0117и004681).
Вступ. Першочерговою складовою високого рiвня якостi життя i його повноцiнностi е психiчне здоров'я та благополуччя людини [6]. В останн де-сятилiття майже в уЫх розвинутих державах свiту вiдмiчаеться зростання психiчних розладiв. У кра!-нах бвропейського союзу на цю патологiю припадае до 30% вщ усiеí кiлькостi захворювань [13]. В Укра1ы бiльше 1,2 млн. людей страждають вiд тривожно-депресивних розладiв рiзного ступеня складностi [2]. Вщомо, що патогенетичнi ланки таких процеЫв, як тривога, страх, депресiя, стресорн порушення мають подiбнi риси i близьку нейробiологiчну основу [4]. Тому сучасна психiатрiя i невролопя потребуе створення нових засобiв зi складним багатовектор-ним спектром психотропно! дм. Це дасть змогу уни-кати полтрагмазп та впливати на рiзнi ланки складного патогенезу психiчних захворювань. Актуальним е пошук i створення нових препаратiв у психотропному спектрi яких, поряд з вираженою анксиолiтичною дiею, присутнм антидепресивний компонент, а мож-ливо й церебропротекторн властивостi. Нашу увагу привернули похiднi 2-оксошдолЫ-3-глюксилово'| кислоти, що активно зараз доотджуються [10,12]. Вони не знижують iнтелектуально-психiчну дiяль-нють, не викликають мюрелаксаци, толерантностi та виявляють церебропротекторн властивостi [5,7].
Експериментальн данi свiдчать про перспек-тивнють подальшого дослiдження сполук-лiдерiв з числа простих ефiрiв i амiдiв 2-оксошдолЫ-3-глюксилово! кислоти, що неможливо без встанов-лення !х безпечностi.
Мета роботи - встановити гостру токсич-нють 2-гiдрокси-N-нафтален- 1-iл-2-(2-окси-1,2-дигiдроiндол-3-iлiден)-ацетамiду (сполука 18) при внутршньоочеревинному шляху уведення i застосу-ваннi всередину.
Об'ект i методи дослiдження. Експерименти виконанi на 100 нелiнiйних мишах масою 18-20 г. Дослiди проводили з дотриманням вимог бвропей-сько! конвекцп «Про захист хребетних тварин, як ви-користовуються для експеримен^в та iнших науко-вих цтей» (Страсбург, 1985), Закону Укра!ни «Про
захист тварин вщ жорсткого поводження» (№3446 - IV 21.02.06).
2-Пдрокси-1Ч-нафтален-1-ш-2-(2-окси-1,2-дигiд-роiндол-3-iлiден)-ацетамiд ex tempore сус-пендували у водi для iн'eкцiй з емульгатором «Твш-80». Гостру токсичнють дослiджували на мишах. Тварин роздтили на 7 груп по 10 тварин у кожнм при парентеральному уведены речовини i на 3 групи по 10 тварин при ентеральному. Дiапазон доз при внутршньоочеревинному шляху уведення становив (1500, 2000, 2500; 3000, 3500, 4000, 4500 мг/кг). При ентеральному уведены сполуку, що дослщжу-еться використовували у дiапазонi доз: 2000, 2500 i 3000 мг/кг [3]. Середньосмертельну дозу речовини визначали за методом Cr. Karber [8,9].
Реестрували загибель тварин протягом 24 годин пюля уведення сполуки. Розрахунки LD50 здмснюва-ли за формою:
LD50 = LD100 - X(zd) / n, де: LD100 - доза, яка ви-кликала загибель всiх дослiдних тварин; z - середня величина мiж кiлькiстю загиблих тварин у «сусщых» групах; d - iнтервал мiж дозами; n - кiлькiсть тварин у групг
Стандартна похибка середньо! величини LD50 розраховувалась за формулою Геддама:
•Sd
-М
, де:
К - константа, яка при розрахунках за методом Кербера дорiвнюе 0,564; Б - стандарт розподту, який визначаеться за графком; с1 - iнтервал мiж дозами; п - кiлькiсть груп тварин у дослщ.
Верхню i нижню довiрчi межi 1_050 сполуки 18 визначали за формулою: х - та х + де t - величина, що залежить вщ п i знаходиться за таблицею (при f = п-1, п = 10 i р = 0,05; t = 2,26).
Результати дослщжень та Ух обговорення. У дослiдах на мишах виявленi ознаки гострого отруен-ня при уведеннi в летальних дозах. Першн симптоми штоксикаци виникали через 5-10 хвилин пюля вну-трiшньоочеревинного уведення сполуки. Реестрували: загальну загальмованють, збiльшення часто-ти дихальних рухiв, прогресуючi порушення рухово! активностi, що характеризувались зниженням чут-ливостi до зовнiшнiх подразниюв (тактильних, зву-кових, больових) зниженням тонусу скелетно! мус-кулатури, втратою рефлекса перевертання, появою кJlонiчних та тоычних судом кiнцiвок i всього тулуба.
При вiзуальному оглядi за допомогою збтьшу-ваного скла слизових оболонок очей, ротово! по-рожнини, шерстяного i кожних покривiв висипань i гiперемi! не виявлялось. На мющ iн'екцi! набряку,
почервон1ння, локального розши-рення судин не спостер1галось. Це св1дчить про в1дсутн1сть у сполуки мюцевоподразнювально! дИ.
Загибель тварин вщм!чалась через дек1лька годин пюля передо-зування речовини, зазвичай протя-гом 12-24 годин. У наступний перюд загибел1 тварин не спостер1галось. Кл1н1чна картина 1нтоксикацИ ха-рактеризувалась загальним пригы-ченням, адинам1ею, арефлекЫею I боковим положенням тулуба. Загибель наступала вщ зупинки дихання.
У мишей, що вижили пюля ¡нток-сикацИ поступово зменшувалась загальмованють I в1дновлювалась Примiтка. п рухова активнють, що через 2-3 доби була сп1вставима з ¡нтактни-ми тваринами. У наступний перюд у мишей не спостер1галось ознак не-спокою чи пригн1чення, а також роз-лад1в харчово! повед1нки. Зниження маси тта було на р1вн1 статистично! похибки.
При розтин1 загиблих мишей на основ! в1зуального огляду виявле-но, що речовина майже повнютю резорбувалась з очеревинно! по-рожнини. В шлунково-кишковому тракл ознак сполуки не виявлено. При огляд1 внутр1шн1х орган1в вщ-м1чалося !х збтьшення, виражена г1перем1я та ущ1льнення печ1нки. На розр1з1 спостер1галась виражена зернистють, що вказувало на мета-бол1зм у печ1нц1, а !! надм1рне надходження здатне викликати гепатотоксичну д1ю. У 1нших органах зм1н не виявлено.
Розрахунок визначення гостро! токсичност1 2-г1дрокси-Ы-нафтален-1-1л-2-(2-окси-1,2-дигщ-ро1ндол-3-1л1ден)-ацетам1ду (табл. 1).
У результат! проведених дослщжень встанов-лено, що максимальна толерантна доза сполуки з числа похщних 2-оксо1ндол1ну дор1внювала 1500 мг/ кг, найменша смертельна доза (_016) становила 1920 мг/кг, а _0100= 4500 мг/кг (рис.).
Нижче представлен! розрахунки:
Ш50 = Ш100 - Х^) / п = 4500 - 12500 / 10 = 4500 -1250 = 3250 (мг/кг).
Таблиця 1.
Гостра токсичшсть похщного 2-оксошдолш-3-глюксилово'Г кислоти у мишей при внутршньочеревинному введены (п=10)
Показники Досл1джуван1 дози, мг/кг
1500 2000 2500 3000 3500 4000 4500
Ктьюсть тварин, що вижили 10 9 8 7 5 2 0
Ктьюсть загиблих тварин 0 1 2 3 5 7 10
z 0,5 1,5 2,5 4,0 6,0 8,5
d 500 500 500 500 500 500
zd 500 750 1500 2500 3250 4000
12500
кшьгасть тварин у груш.
к • 8 • а
= 159 (мг/кг)
К = 0,564; 8 =
■ьц.
= (3710 - 1920)/2 =895; d = 500. 2
Дов1рч1 меж! _050:
3250 - 2,26 159 = 2890,7 (мг/кг) 3250 + 2,26 159 = 3609,3 (мг/кг) Встановлена _й50 сполуки становила 3250±159 мг/кг. Дов!рч1 меж! величини _й50 складали 3250 (2890,7^3609,3) мг/кг.
Рис. Показники та пох1дного 2-оксо1ндол1н-3-глюксилово'Г кислоти при внутр1шньоочеревинному введенн1 мишам.
При вивченн! безпечност! ентерального шляху уведення речовини у доз! 3000 мг/кг включно не виявлено випадюв гостро! летальност! мишей у першу добу та протягом 5 дыв спостереження. Наступне збтьшення дози ускладнювалось недостатньою роз-чиннютю сполуки та нормами, що обмежують уведення в шлунок об'ем!в рщини. Симптоми отруення вщм!чались через 10-15 хвилин, виражен! не суттево ! характеризувалися загальним пригыченням, зни-женням рухово! активност!, загальмованютю. Зазна-чена ктнка отруення спостер!галась протягом 3-4 годин, пот!м поступово зменшувалась. Загальний стан вщновлювався через 4-7 годин вщ початку уведення та не вщр!знявся вщ ¡нтактного контролю.
Таким чином, _й50 сполуки 18 у мишей становила 3250±159 мг/кг, при ентеральному введены скла-дала бтьше 3000 мг/кг. Вочевидь р!зниця _й50 при вибраних шляхах уведення обумовлена швидкютю всмоктування речовини з мюця уведення та р!зни-цею у бюдоступност при внутршньоочеревинному ! ентеральному уведенн!.
Анал!зуючи отриман! результати з використан-ням загальновживано! класифкаци речовин за ток-сичнютю К.К. Сидорова та ГОСТ 12.1.007-76 можемо дмти висновку, що сполука у дослщах на нелЫмних мишах при внутршньоочеревинному уведенн! (_050 > 3250 мг/кг) вщноситься до речовин VI класу токсичности тобто вщносно нешюдлива [1,11].
п
Для встановлення широти тера-певтично! дi! речовини провели роз-рахунки терапевтичного шдексу та вiдносного терапевтичного iндексу з наступним порiвнянням отриманих значень для амщу 2-оксошдолЫ-3-глiоксилово! кислоти з референс-пре-паратом дiазепамом (табл. 2).
Узагальнюючи отриман резуль-тати, можемо зробити висновок, що 2-гщрокси-^нафтален-1-Ш-2-(2-окси-1,2-дигщ-рошдол-3-шщен)-ацетамiд е менш токсичним за дiазепам (у 88 разiв) i перевищуе препарат порiвняння у 14,8 разу за по-казником вщносного терапевтичного iндексу.
Висновки
1. Середньолетальна доза 2-гщрокси-^ нафтален-1-т-2-(2-окси-1,2-дигщрошдол-3-тщен)-ацетамiду при внутршньоочеревинному введеннi мишам становить 3250±159 мг/кг i належить до VI класу токсичностi.
Таблиця 2.
Порiвняльна характеристика гостро'Г токсичност та ED50 2-гiдрокси-N-нафтален-1-iл-2-(2-окси-1,2-дигiд-роiндол-3-iлiден)-ацетамiду та дiазепаму
Дослщжувана ed5O, LD50' Терапевтичний Вщносний тера-
сполука мг/кг мг/кг |ндекс певтичний 1ндекс
Сполука 18 11,9 3250 273,1 14,8
Д1азепам 2 37 18,5 1
2. Середньолетальна доза простого амщу 2-оксо-iндолiну при ентеральному введены мишам дорiвнюe бiльше 3000 мг/кг
3. Токсичнють похiдного 2-оксоiндолiну при вну-трiшньоочеревинному введеннi нижча за таку у по-рiвняннi з еталонним препаратом дiазепамом.
Перспективи подальших досл1джень. У по-дальших доотдженнях плануеться встановити меха-нiзми нейропсихотопно! дИ похiдних 2-оксоiндолiну.
Л1тература
1. Berezovskaya I.V. Prognoz bezopasnosti lekarstvennych sredstv v doklinicheskich toksikologicheskich issledovaniyach / I.V. Berezovskaya // Toksikologicheskiy vestnik. - 2010. - № 5 (104). - S. 17-22.
2. Voloshin P.V. Strategiya ochoroni psichichnogo zdorov'ya naselennya Ukrai'ni: suchasni mozhlivosti ta pereshkodi / P.V. Voloshin, N.O. Maruta // Ukrai'ns'kiy visnik psichonevrologi'i. - 2015. - T. 23, vip. 1 (82). - S. 5-11.
3. Doklinichni doslidzhennya likars'kich zasobiv: metodichni rekomendazii / N.V. Litvinova, M.A. Filonenko-Patrusheva, S.B. Franzzuzova [ta in.]: pid red. O.V. Stefanova. - K.: Avizena, 2001. - 528 s.
4. Izmenenie aktivnosti kaspaz v limfozitach pazientok s depressiey i trevogoy raznoy stepeni tyazhesti / A.A.Yakovlev, T.A. Druzhkova, M.N. Grishkina, A.B. Gecht, N.V. Gulyaeva // Biomedizinskaya chimiya. - 2016. - T. 62, vyp. 5. - S. 588-592.
5. Luzenko R.V. Izuchenie vliyaniya proizvodnych 2-oksiindolin-3-glioksilovoy kisloty na tonus skeletnych myshz v teste «vertikal'nyy ekran» / R.V. Luzenko, V.N. Bobyrev // Eksperimetal'naya i klinicheskaya farmakologiya. - 2015. - T. 78, № 4. - S. 4-6.
6. Nadannya mediko-sozial'noi ekspertnoi dopomogi invalidam vnaslidok rozladiv psichiki ta povedinki v Ukraini: suchasniy stan, trudnoschi ta perspektivi / A.V. Ipatov, I.Ya. Chanyukova, I.V. Drozdova, N.O. Gondulenko // Ukrains'kiy visnik mediko-sozial'noi ekspertizi. - 2013. - № 4 (10). - S. 45-47.
7. Nootropni, antigipoksichni ta zerebroprotektorni vlastivosti pochidnich (2-oksoindoliniliden-3)-oztovo'i kisloti / O.V. Shatilov, S.Yu. Shtrigol', S.V. Kolisnik, V.V. Bolotov // Bukovins'kiy medichniy visnik. - 2012. - T. 16, № 3 (63). - S. 118-123.
8. Prozorovs'kiy V.B. Ekspress-metod opredeleniya sredney effektivnoy dozy i ee oshibki / V.B. Prozorovs'kiy, M.P. Prozorovskaya, V.M. Demchenko // Farmakologiya i toksikologiya. - 1978. - № 4. - S. 497-502.
9. Sernov L.N. Elementy eksperimental'noy farmakologii / L.N. Sernov, V.V. Gazura. - M.: Medizina, 2000. - 352 s.
10. Sidorenko A.G. Vliyanie etilovogo efira i amida 2-oksoindolin-3-glioksilovoy kisloty na effekty apomorfina u krys / A.G. Sidorenko, R.V. Luzenko // Zhurnal Grodnenskogo gosudarstvennogo medizinskogo universiteta. - 2016. - T. 55, № 3. - S. 123-128.
11. Sidorov K.K. O klassifikazii toksichnosti yadov pri parenteral'nych sposobach vvedeniya / K.K. Sidorov // Toksikologiya novych promyshlennych, chimicheskich veschestv. - M.: Medizina, 1979. - Vyp. 13. - S. 47-51.
12. Lutsenko R.V. Research of the protection actions of derived 2-oxoindole in acute stress / R.V. Lutsenko, A.V. Vakhnenko, E.V. Vla-sova // Wiadomosci Lekarskie. - 2017. - T. LXX, № 1. - P. 57-61.
13. Prevalence of mental disorders in elderly people: the European MentDis_ICF65+ study / S. Andereas, H. Schulz, J. Volkert // The British Journal of Psychiatry. - 2017. - № 210. - P. 125-131.
УДК: 615. 917:615.011[547.481+547.752+547.29-327]
ВСТАНОВЛЕННЯ ТОКСИЧНОСТ1 2-ПДРОКСИ-Ы-НАФТАЛЕН-1-1Л-2-(2-ОКСИ-1,2-ДИГ1ДРО1НДОЛ-3-1Л1ДЕН)-АЦЕТАМ1ДУ
Луценко Р. В.
Резюме. На 100 мишах вивчали токсичнють похщного 2-оксошдолЫу при внутршньоочеревинному i ентеральному уведены. Встановлено, що максимальна толерантна доза сполуки дорiвнювала 1500 мг/кг, най-менша смертельна доза (_016) становила 1920 мг/кг а _0100= 4500 мг/кг. При цьому _й50 речовини складала 3250±159 мг/кг. Довiрчi межi величини _й50 становили 3250 (2890,7ч3609,3) мг/кг. При ентеральному введены _й50 складала бтьше 3000 мг/кг Згщно класифкаци К.К. Сидорова та ГОСТу 12.1.007-76 сполука належить до VI класу токсичности тобто вщносно нешкщлива. Сполука е менш токсичним за дiазепам (у 88 разiв) i перевищуе його у 14,8 разу за показником вщносного терапевтичного Ыдексу.
Ключовi слова: 2-оксоЫдолЫи, середньосмертельна доза, токсичнють.
УДК: 615. 917:615.011[547.481+547.752+547.29-327]
УСТАНОВЛЕНИЕ ТОКСИЧНОСТИ 2-ГИДРОКСИ-Ы-НАФТАЛИНА-1-ИЛ-2 (2-ОКСИ-1,2-ДИГИДРОИНДОЛ-3-ИЛИДЕН) -АЦЕТАМИДА
Луценко Р. В.
Резюме. На 100 мышах изучали токсичность производного 2-оксоиндолина при внутрибрюшинном и энтеральном введении. Показано, что максимальная толерантная доза соединения равна 1500 мг/кг наименьшая смертельная доза (LD16) составляла 1920 мг/кг, а LD100 = 4500 мг/кг При этом LD50 вещества была на уровне 3250±159 мг/кг Доверительные пределы величины LD50 равнялись 3250 (2890,7 ч 3609,3) мг/кг При энтеральном введении LD50 составляла более 3000 мг/кг По классификации К.К. Сидорова и ГОСТа 12.1. 00776 соединение относится к VI классу токсичности, то есть относительно безвредно. Вещество менее токсично чем диазепам (в 88 раз) и превышает его в 14,8 раз по значению относительного терапевтического индекса.
Ключевые слова: 2-оксоиндолины, среднесмертельная доза, токсичность.
UDC: 615. 917:615.011[547.481+547.752+547.29-327]
THE IDENTIFICATION OF TOXICITY of 2-HYDROKSY-N-NAFTALEN-1 -IL-2-(2-OKSI-1,2-DYHIDROINDOLE-3-ILIDEN)-ACETAMIDE
Lutsenko R. V.
Abstract. Modern psychiatry and neurology requires the development of new methods and means with difficult spectrum of psychotropic action. It can avoid polypragmasy and it can affect different areas of the pathogenesis of mental disorders. So, the search and the development of new drugs in psychotropic spectrum are actual and it can possess cerebral and protective peculiarities. Ethers and amides of 2-oksoindolin-3-glyoxalic acid are prospective and they require the examination.
The aim of the paper is to identify acute toxicity of 2-hydroksy-N-naftalen -1-il -2-(2-oksi-1,2-dyhidroindole-3-iliden)-acetamide (Substance 18) at intraperitoneal administration and the intake inside.
Object and methods. Experiments were done on 100 non-linear mice with body weight 18-20 gr. Acute toxicity was studied in 2-hydroksy-N-naftalen -1-il -2-(2-oksi-1,2-dyhidroindole-3-iliden)-acetamide on mice. The range of doses at intraperitoneal administration was (1500, 2000, 2500; 3000, 3500, 4000, 4500 mg/kg). The substance was administered orally in such doses as 2000, 2500 and 3000 mg/kg. Median lethal dose of the substance was defined by Cr. Karber method.
Results and their discussions. The signs of acute poisoning were detected during experiments. The first symptoms of intoxication occurred in 5-10 minutes after intraperitoneal administration of the substance. Animals' death occurred in some hours after overdosage as usual during 12-24 hours. In the next period animals' death was not observed. Clinical picture of intoxication was characterized by inhibition, adynamia, areflexia, and lateral position of the trunk. The death was from respiratory arrest. It was determined that maximal tolerable dose of the substance of derivatives of 2-oksoindoline was equal to 1500 mg/kg, the least lethal dose was (LD16) 1920 mg/kg, а LD100= 4500 mg/kg. It was determined that the substance LD50 was 3250±159 mg/kg.
Confidence bounds of LD50 was 3250 (2890,7ч3609,3) mg/kg. During examination of oral administration of the substance in the dosage 3000 mg/kg cases of acute lethality of mice have not been observed during the first day and during 5 days of the examination. Subsequent increase in doses was complicated by the lack of solubility of the compounds and standards that limit the administration into the stomach of the volume of the liquid. Symptoms of poisoning were observed after 10-15 minutes and they were not significantly expressed and they were characterized by common inhibition. Clinic poisoning lasted 3-4 hours, and then gradually decreased. The general condition was restored in 4-7 hours. Thus, LD50 of compound 18 in mice was 3250±159 mg/kg at oral administration more than 3,000 mg/kg. According to the classification of K.K. Sidorova and GOST 12.1.007-76 the substance (LD50 > 3250 mg/kg) is a substance of 6th class of toxicity that is relatively harmless. It has established, the substance is less toxic than diazepam (in 88 times) and increases the drug of comparison in 14.8 times based on the relative therapeutic index.
Conclusions. Median lethal dose of 2-hydroksy-N-naftalen-1 - il-2- (2-oksi-1,2-dyhid-roindole-3-iliden) acetamide at intraperitoneal administration by mice was 3250±159 mg/kg and it refers to the 6th class of toxicity. LD50 is equal to 3000 mg/kg during oral administration. Toxicity of the substance is significantly lower than in diazepam.
Keywords: 2-oxoindoline, half-lethal dose, toxicity.
Рецензент - проф. Дев'ятшна Т. О.
Стаття надшшла 11.08.2017 року
