CC BY
36Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 25 (64) № 4. Часть 1.С.151-154.
УДК 007: 304: 659.3
Вплив масово'Г культури на формування образу в^чизняних телеведучих
Зеленська Л. В.
Дшпропетровський нац 'юнальний унверситет iMeHi О. Гончара, м. Днiпропетровськ, Украна
Проанал1зовано особливост1 впливу масовог культури на формування образу су-часних в1тчизняних телеведучих.
Ключевi слова: масова культура, украгнське телебачення, ведучий, телез1рка, гмгдж, телевгзШна комушкацгя.
Актуальшсть до^дження обумовлена активним проникненням на телеекрани масово! культури з !! особливими категорiями та законами, як внесли cyrreBi змши в образ сучасного телеведучого. У втизнянш наущ проблема "масово! культури" не була обдшена увагою. Цш темi присвячено багато статей, монографш, збiрникiв. Значний науковий доробок у вивчення феномену масово! культури зробили: Ашин Г.К., Голенпольський Т.Г., Засурський Я.М., Карцева О.М., Кукаркш А.В., Котельова Г.1., Яранцева Н.А. Серед зарyбiжних вчених, як значну частину сво!х робгг присвятили висвггленню проблем масово! культури, слщ вiдмiтити: Белла
Д., Моравiа А.,
Ловенталя Л., Макдональда Д., Розенберга Б., Тофлера О., Фрщмана Ж., Еко У, Маклюена М. Однак все ще недостатньо дослщженою залишаеться тема впливу тае! ж масово! культури на формування образу, або, як зараз модно говорити, iмi-джу ведучих.
Оскшьки глядацька аyдиторiя сприймае телевiзiйнy iнформацiю не лише опосе-редковано через ведучого-тележурналюта, а й через його особистють, то неабиякого змiстy набувае персошфшащя шформаци. Питання зв'язку iнформацi!' з тим, як на !! подання в ефiрi впливае особистiсть ведучого, потребуе вивчення та дослщження.
Мета статт1 - розглянути теоретичш аспекти впливу масово! культури на образ втизняного телеведучого, проаналiзyвати специфiкy формування iмiджy телезiрки вiдповiдно до завдань програми.
Смаки та iдеали «масово! культури» змшюються з блискавичною швидюстю. «Поп-культура» звертаеться до широко! аудитора, закликае до спрощених смакiв, однак претендуе на те, щоб називатися народним мистецтвом. У гоншга за масовiстю, ототожненням, космополiтизмом, людство втратило щось набагато цiннiше за yd св> товi скарби - духовш цiнностi, iдеали, значyщiсть вшових надбань.
Масова культура бiльшою мiрою орiентyеться не на реалiстичнi образи, а на штучно створюваш стереотипи. У масовш кyльтyрi формула - це головне. Подiбна ситyацiя стимулюе iдолопоклонство. Сьогоднi новомоднi мЗiрки штучного Олiмпy" налiчyють мiльйони фанатичних шанувальниюв.
Образ телеведучого формуеться у взаемодп з аyдиторiею, що спонукае розвивати-ся й пiдтримyе його. !мщж телевезiрки - це частина мiфологiчного свiтоглядy ауди-
тори. Проте глядач може добре сприйняти лише той образ ведучого, який поданий у яскравих характеристиках, коли вш володie достатньою кшьюстю конкретного мате-рiалу, з якого може обрати те, що йому найзрозумiлiше i найближче.
<^рка» як феномен масово! культури прагне символiчноl домшаци в культурному просторi через трансляцiю власних цшностей, преференцiй, власного «бренду», перетворюючись на своeрiдну культурну iкону i демонструючи тим самим найвищий рiвень соцiальних домагань» [1, с. 61].
Не секрет, що шд час аналiзу будь-яко! телевiзiйноl передачi основну увагу скеро-вують на ведучого, бо саме в його образi та поведшщ акумулюеться та функщональ-на i змiстовна специфiка, яка притаманна телеефiру.
1нколи одше1 появи телеведучого достатньо для того, щоб глядацька увага зосе-редилася на ньому. I, навпаки, людина, яка говорить, здавалося б, цiкавi й потрiбнi речi, не може викликати штересу в аудитора. У чому тут проблема?
Насправдi сьогоднi репортерiв, кореспондентiв, ведучих рiзних програм на в> тчизняних каналах i забагато, i водночас замало, якщо мати на увазi «^рок». I це не тому, що украшська земля збщнша на таланти, а тому, що «сито» надто дрiбне, мюць на вершинi не так вже й багато, а кшьюсть випадковостей, якi мають звести все у по-трiбний час i в потрiбному мiсцi - чимала...
«Для велико1 кiлькостi телеглядачiв ведучий, який з'являеться у кадрi, - це перш за все людина, яка звертаеться з екрана телевiзора до кожного, говорить саме з ним. Саме про людину, яка говорить, сказав Сократ: «Заговори, щоб я тебе побачив» [3, с. 26].
Суттева еволющя комушкативно1 сутностi телебачення потребуе кардинальних змiн вiд людини, що представляе телепрограму в ефiрi. Якщо на зорi розвитку ТБ мiж журналiстом-автором сценарiю та глядачем стояв диктор, то шзшше цю функцiю перебирае на себе телеведучий, у ролi якого здебiльшого виступае журналiст. Якщо диктор, образно кажучи, з'являеться на екраш лише «застебнутий на всi Гудзики», то ведучий привню в ефiр вiдкритiсть, актившсть у встановленнi контактiв з аудитор> ею, товариськiсть, невимушенiсть у поведшщ, емоцшну розкутiсть, епатажнiсть, яка, до реч^ часто межуе зi скандальшстю.
Поява телевiзiйних ведучих саме у такому поеднанш пов'язана i з тим всезроста-ючим впливом на телебачення масово1 культури, яке ми постшно спостерiгаемо на телеекранi. Особистють, яка регулярно з'являеться в ефiрi, не лише розтиражову-еться конкретним ЗМК, але й поступово втрачае в очах аудиторп сво! iндивiдуальнi риси, "застигае" у певному образ^ перетворюеться на "сощальну маску". Яскравим прикладом того , як ведучий стае заручником тако1 маски, е зiрка легендарного шоу "Поле чудес" Л. Якубович. Вш просто приречений до кшця залишатись з цим проектом, бо вш спроби розпочати щось iнше глядачi сприймають негативно.
"Сощальна маска", як зазначае у сво1х наукових розвiдках В.Д. Демченко, - це тип ведучого чи учасника телевiзiйноl програми, котрий сво1ми поглядами та поведшкою (стилем спшкування з аудиторiею) претендуе на вираження громадсько1 думки, св> тосприйняття та соцiально-психологiчних настанов певно1 частини аудитора, пред-ставляючи узагальнений портрет ще1 групи населення [4, с. 71].
Стилютика сучасного телеефiру нагадуе видовище. Навiть статичнi за своею жанровою логiкою випуски новин тяжiють до моделювання iнформацiйного дш-ства. Иого режисери прагнуть, щоб глядач уявно проник в шформацшну картину дня, шдсвщомо вiдчув його пульс. Елементи видовища збагатили також телевiзiйну публщистику, утворивши, по сутi, новий жанровий формат, який мае характер шоу. Пол^ичний чи культурний дискурс стае тут до певно1 мiри грою, у яку вiртуально втягуеться й аудиторiя. Ток-шоу та близьке до нього реальне шоу помггно впливають сьогоднi на формування обличчя телебачення. Телевiзiйнi критики досить присю-пливо оцiнюють надто розважальнi ток-шоу. Однак це не знижуе !х високий рейтинг.
Вплив масово! культури на формування образу...
Суперечшсть мiж оцiнками телекритики та смаками глядача, очевидно, мотивована недостатшм розумшням ролi й сутi популярного жанру.
«Полггика», «культура» та «розваги», на думку Дж. Сiтона, трансльоваш мас-медiа, не iснують ниш в окремих проектах, адже саме завдяки програмам розважаль-ного характеру йде укорiнення тих цiнностей та iдеалiв, якi краще «споживаються», коли загорнуп в блискучий папiр «маскульту», анiж у виглядi програм, сутопол^ич-ного чи пропагандистського характеру. Так, наш глядач, втомлений полггиками та пол^икою, шукае втiхи у рiзноманiтних реалiтi- та талант-шоу, якi у надлишковш кiлькостi пропонують вiтчизнянi телеканали.
До основних недолшв проведення ток-шоу можна зарахувати наступнi: «немож-ливють вислухати до кiнця навiть головних учасниюв, спрощенiсть у трактуваннi складних проблем, фрагментарнiсть, певний диктат ведучих, нав'язлива, зазвичай недоречна примiтивна реклама»
[2, с. 139]. До запропонованих Володимиром Здоровегою вад вiтчизняних розмов-них видовищ додамо некомпетентнiсть ведучих, 1хне прагнення до самовихваляння з одного боку, а з шшого - конформiзм студшно1 аудитора.
Функцюнування жанру ток-шоу на свiтових i укра1нських телевiзiйних каналах обумовлюе появу специфiчного типу ведучого - шоумена з низкою суто шди-вщуальних характеристик (iмiджу, манери спшкування та публiчноl поведiнки). Иого важливють полягае також у створеннi обличчя шоу, адже ведучий виконуе амбiвалентну функцiю - е водночас i автором, i модератором конкретного розмовного видовища. Хтось iз дотепних французiв порiвняв телеведучого з манекенницею, яка виходить на подiум показати сукню, а не себе. А в^м вона себе таки показуе!
Популярна украшська телеведуча Оксана Марченко, розмiрковуючи про iмiдж сучасних ведучих, наголошуе: «Варто розумiти, що телебачення - це такий вид мис-тецтва, у якому дозволяються рiзнi вщхилення вiд стереотипiв. Будь-який персонаж , якого ви бачите - це образ. Зовшшнш вигляд, мова ведучого вщповщае вашим оч> куванням, проте вш може змiнюватися...»
Постшно1 змши експозицн в галере1 телевiзiйних портре^в вимагае i сучасна те-левiзiйна iндустрiя. Мусимо чесно сказати, що у нас на сьогодш немае телеведучих не лише рiвня У. Кронкайта, Л. Кшга, О. Вшфр^ Дж. Джоса, а й таких "зубрiв" ра-дянського, а по^м i пострадянського ТБ як
В. Познер, Л. Парфенов, Т. Макова, В. Осокш, Т. Цимбал, Т. Страпенко. Тож доводиться залучати до телеефiру зовсiм молодих та малодосвщчених ведучих, якi, вносячи в програму певну емоцiйну рiзноманiтнiсть, не можуть стати штелектуаль-ними лiдерами у спшкуванш з глядачем. До того ж, осво1вши декiлька нехитрих те-левiзiйних прийомiв, такi ведучi починають працювати "за шаблоном", а вщтак не виникае комунiкацiйна взаемодiя глядача з "людиною на екранi", бо його сподiвання не збiгаються з тим, що йому пропонують.
Отже, можна зробити невтшний висновок: сучасне телебачення, яке, здаеться, остаточно пов'язало свою дiяльнiсть з масовою культурою та шдус^ею розваг, вже давно i не вимагае вщ ведучих самовираження свое1 особистосп на екраш. «Процес типiзацil рис особистостi все часпше зводить !х до посереднього стандарту, перетво-рюючи iндивiдуальне в шаблонне, а вщтак, що легко утзнаеться, легко засвоюеться швидко набридае глядачевi» [4, с. 71].
Висновок. Внаслщок засилля "масово1 культури" в ушх областях людсько1 дiяль-ностi, часто можна почути думки про занедбашсть та аморальнiсть сучасного св^. Щоб викорiнити квазi-цiнностi, потрiбно наповнити цю ж "масову культуру" тдне-сеними iдеями, справжнiми нетдробними цiнностями.
Варто дати шанс сучасним талантам вийти з тiнi i посiсти гiдне мiсце у сучас-нiй лiтературi, живописi, науцi, музищ. Долучення людства до прекрасного мае бути
не лише рекламним слоганом, а й реальними дiями, спрямованими на пробудження цього самого почуття прекрасного у зневiренiй людськш душь Не можна, пересл> дуючи первиннi потреби людства, опускатися на нижчий щабель розвитку, не можна потурати ницим штересам занепалого суспшьства, а навпаки, потрiбно робити все, аби народ сам захопв зшти вище, стати краще, поглянути на св^ ясними очима. I тут важко переоцiнити роль ведучого.
Виконуючи функцiю центру уваги широко! публши, телезiрка не повинна висту-пати в ролi пророка чи ношя сакрально! iстини, однак вона мае змшювати культурнi образи аудиторi! та !хню систему. I вiд мудросп, порядностi та професiоналiзму теле-ведучого залежить не лише сприйняття не! чи iншо! програми аудиторiею, а форму-вання у не! культурних та духовних орieнтирiв.
Список л^ератури
1. Рязанова Л. Феномен '^рки" в сучаснiй масовiй культурi (функщональний ана-лiз) / Л. Рязанова // Оощолопя: теорiя, методи, маркетинг, 2006. - № 1. - С. 54-70.
2. Здоровега В. И. Теорiя i методика журналютсько! творчосп: Пiдручник. - 2-ге вид., перероб. i допов. / Володимир Иосипович Здоровега. - Л.: ПА1С, 2004. - 268 с.
3. Полякова Т. О. Поабник до спецкурсу «Журналют у кадрЬ> / Т.О. Полякова. -Д.: РВВ ДНУ, 2009. - 30 с.
4. Демченко В. Д. Новi формотворчi аспекти телевiзiйних новин з двома ведучими / В. Д. Демченко. - Теле- та радюжурналютика, 2011. - Вип. 10. - С. 70-73.
5. Опвенс М. Виробництво новин: телебачення, радю, 1нтернет / Пер. з англ. Н. Сгоровець / М. Опвенс. - К.: Вид. дiм "Киево-Могилянська академiя", 2008. - 407 с.
6. Яковець А. В. Журналiст на екраш / А. В. Яковець. - К.: Вид. дiм "Киево-Могилянська академiя", 1999. - 127 с.
7. Потятиник Б. В. Медiа: клкта до розумiння. Серiя: Медiакритика / Борис Воло-димирович Потятиник. - Львiв : ПА1С, 2004. - 312 с.
8. Яковець А. В. Телевiзiйна журналютика: теорiя i праткика: Пiдручник / Ана-толiй Володимирович Яковець. - К.: Вид. дiм „Киево-Могилянська академiя", 2007. - 240 с.
9. Оганов Г. ТВ по-американски / Г. Оганов. - М.: Искусство,1985. - 468 с.
Зеленская Л. В. Влияние массовой культуры на формирования образа отечественных телеведущих // Учение затст Тавргческого национального утвер-cimema iм. В.1. Вернадского. Сер1я «Фыолог1я. Сощальт комуткацп». - 2012. - Т.25 (64). - № 4. Частина 1. - С.151-154.
Проанализированы особенности влияния массовой культуры на формирования образа современных телеведущих.
Ключевые слова: массовая культура, украинское телевидение, ведущий, телезвезда, имидж, телевизионная коммуникация.
Zelenskaya L. V. Influence of mass culture on the image of the home television anchorwomen // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communications». - 2012. - V.25 (64). - № 4. Part 1. - P. 151-154.
Features of the mass cultures influence on the forming of the image of modern television announcers were analysed.
Key words: mass culture, the Ukrainian television, the television announcers, a telestar, the image, television communications.
Поступила до редакци 22.09.2012р.
