УДК 348.06
В. Чорнописька
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка",
канд. iстор. наук, асист. кафедри теорii та фшософи права
В1ДРОДЖЕННЯ МОНАСТИР1В СТУД1ЙСЬКОГО УСТАВУ В КОНТЕКСТ РЕЛ1Г1ЙНО-КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ СХ1ДНО1
ГАЛИЧИНИ (1912-1939 рр.)
© Чорнописька В., 2016
Проанаизовано мiсце i роль iryMeHa Климентiя Шептицького i студитських монастирт у громадсько-культурному русi, формуванш рел^шно! свiдомостi, пропа-гуванш християнських моральних цiнностей, самоствердженнi й консолщаци греко-католикiв Схщно! Галичини у дослщжуваний перiод.
Ключов1 слова: Климентш Шептицький, монастир Студ1йського уставу, УГКЦ, Схщна Галичина, громадська i релпшна д1яльн1сть.
В. Чорнописька
ВОЗРОЖДЕНИЕ МОНАСТЫРЕЙ СТУДИТСКОГО УСТАВА В КОНТЕКСТЕ РЕЛИГИОЗНО-КУЛЬТУРНОЙ ЖИЗНИ ВОСТОЧНОЙ
ГАЛИЦИИ (1912-1939 гг.)
Проанализировано место и роль игумена Климентия Шептицкого и студитских монастырей в общественно-культурном движении, формировании религиозного сознания, пропаганде христианских моральных ценностей, самоутверждении й консолидации греко-католиков Восточной Галиции в исследуемый период.
Ключевые слова: Климентий Шептицкий, монастырь Студитского устава, УКГКЦ, Восточная Галиции, общественная и религиозная деятельность.
V. Chornopyska
RENAISSANCE STUDITE ORDER IN THE RELIGIOUS AND CULTURAL
LIFE EASTERN GALICIA (1912-1939)
In the article is analysed the place and the role of igumen Clymentiy Sheptytsky and Studit monasteries in the social-cultural movement, in the formation of religious consciousness, in spread of Christian moral values, in self-assertion and consolidation of Greec-catholics in the east of Halychyna in the researched period.
Key words: Clymentiy Sheptytsky, monastery of Studit ustav, Ukrainian Greec-catholic church, the east Halychyna, social and religious activities.
Постановка проблеми. Суспшьш змши в Украт, ознаменован здобуттям державноi незалежносп, ввдмовою вщ тоталiтарноi' iдеi' полггичного устрою, зумовили яюсно нову ситуащю в
духовному житп народу. Принципово нова атмосфера, що склалася за останнi роки на плюралютичнш релiгiйнiй палiтрi, сприяла шдвищенню iнтересу широких юл науковщв i громадськостi до iсторико-культурноi спадщини народу взагалi та до й визначних церковно-релiгiйних представникiв зокрема.
В гётори Украiни е таю духовт особи, дiяльнiсть котрих сприяла ввдродженню церковного життя. Вони уможливили розвиток нацii та церкви, розширили демократичнi права та свободи, розбудовуючи державнiсть i духовнiсть. Аналiз i використання iхньоi духовноi спадщини сприятимуть якнайширшому розвою церковно-релiгiйного життя.
З цього погляду вагому наукову щншсть, пiзнавальне й практичне значення мае дмльшсть отця Климентм Шептицького i студитських монастирiв як осередкiв громадсько-культурного життя Схiдноi Галичини у сучасному нацiонально-культурному вiдродженнi украшського народу, формувант релiгiйноi парадигми, розбудовi церковних структур.
Актуальшсть статтi полягае у тому, що, попри всю неперехщну щншсть особи Климента Шептицького i студитських монастирiв, дослiдники недооцiнили iхнi мкця i роль в нащонально-культурному життi Схiдноi Галичини, соцiально-iсторичних процесах та в iманентному розвитку греко-католицького чернецтва. За вше!' змшносл кторично!' долi, принципового, навiть демонстративного ввдсторонення вiд свiтського життя, студитськi монастирi були своерiдними iндикаторами суспiльно-полiтичноi, культурно!' та релiгiйноi ситуацii в Украшу прямо чи опосередковано впливаючи на поди та процеси церковно-релкшного життя Схвдно!' Галичини дослiджуваного перiоду. Були важливим чинником релктйного поступу суспшьства, формування культурного потенцiалу, релiгiйних прюритепв громадськоi думки. З контексту викладеного випливае, що наукове осмислення дмльносл К. Шептицького i студитських монастирiв е важливим й актуальним завданням украись^ iсторiографii, осюльки сфера 'хньо!' дiяльностi належно не висвiтлена в нащональнш iсторичнiй науцi.
Аналiз дослщження проблеми. Необхiднiсть детального i всебiчного аналiзу багатогранноi церковно-релiгiйноi та громадсько-культурноi дiяльностi Климентм Шептицького i студитського чернецтва спонукае до аналiзу гёторюграфи дослiджуваноi проблеми. Здебшьшого це документи та матерiали, що зберiгаються у Центральному державному вторичному архiвi Украши у м. Львовi та в архiвi Святоуспенськоi Унiвськоi Лаври.
Важливе мюце у дослiдженнi посiдають також спогади його сучасниюв та родичiв, якi зберiгаються у фондах Постуляцшного центру беатифшаци i канотзаци святих УГКЦ у мют! Львовi.
Окремi факти з життя керiвника монахiв Студiйського уставу вiдображено у публшацмх К. Грицини [4], Л. Киричука [8], С. Дмитрух [5], Н. Пшулик [16], Л. Сеник [16] та На особливу увагу заслуговуе праця Я. К. Шептицького - "Життепис родини Шептицьких" [26]. Отже, на сучасному етат дослвджувана проблема привертае зацiкавлення науковцiв, однак ввдсуттсть цiлiсноi та комплексноi пращ з дослiджуваноi проблеми свiдчить про наукову новизну публшаци.
Мета стати - дослвдити роль Климентм Шептицького i студитських монастирiв як осередюв громадсько-культурного життя у Схiднiй Галичини.
Виклад основного матерiалу. Суспшьно-культурне життя в Схвднш Галичинi початку ХХ ст. ткно пов'язане з дмльшстю греко-католицькоi церкви, що брала у ньому дiеву участь. Сво'ми шшдативами i впливом вона зумовила значний поступ украшства у сферах суспшьно-полiтичного, господарсько-економiчного та культурно-освiтнього життя, стала оплотом народу у випробуваннях, яю принiс суспшьний розвиток 1901-1944 рр. Як вдеологм i практика релктйного життя в Схiднiй Галичиш ХХ ст., греко-католицизм повнiстю зливався iз загальноукрашським нацiонально-культурним рухом i вiдiгравав важливу роль у релктйному поступi украшського народу, розвитку християнських моральних щнностей.
Важливою сферою поступу УГКЦ у Схвднш Галичиш була органiзацiя монастирiв, яю б вiдiгравали важливу роль в утвердженш греко-католицько1 iдеологii, становленнi нащонально1 iдеi. З щею метою Климентш Шептицький велику увагу придiляв розбудовi системи монаших спiльнот [16, с. 24]. Проект був фантастичний, оскшьки студитсью монастирi повиннi були стати форпостом формування вдеологи релiгiйноi едност серед католикiв i православних. Як зазначав Ян Шептицький, на перспективу вш передбачав навернення до католицизму православноi Роси [27, с. 39].
З шшдативи iгумена Климентш та пвд його безпосереднiм керiвництвом ушвсью монахи засновують обитель св. 1вана Хрестителя у с. Зарваниця (1921 р.) на Теребовлянщиш. Прюри-тетним завданням монашо!' громади була душпастирська праця серед вiрних, якi зi всiеi Схiдноi Галичини приходили на прощу до чудотворно!' шони Богородищ [15, с. 96]. Отець Климентш часто бував на вiдпустах у Зарванищ, упродовж яких проводив широку культурно-просвггницьку дiяльнiсть [3, с. 25]. Вш разом з парохом о. Василем Головшським звертався з численними проханнями до владних структур про надання площi для ввдпустового мюця [12, арк. 2].
1гумен шгенсивно розбудовував мiсiйнi станицi на пiвночi захiдноi украюсь^ етнiчноi територи, основна мета яких - протистояти денацiоналiзацii мкцевого населення. У 1931 р. унiвськi монахи вже працювали в селах Заболотовi й Шгётщ на Пiдляшшi, а згодом - на Полюсу в Хуторах Мерлинських та Ольпет [20, арк. 38].
Наприкшщ 20-х роюв ХХ ст. на Лемкiвщинi, пвд впливом росiйськоi радянофiльськоi пропаганди розпочався масовий перехвд у православ'я. У нових полггичних умовах виникла нагальна потреба ввдкриття монастиря, щоб посилити власт позицii УГКЦ. 1 березня 1936 р. у с. Флоринщ студити засновують обитель з метою проведення уишно' роботи [20, арк. 38]. До середини ХХ ст. у Схвднш Галичиш налiчувалося вiсiм монастирiв Студитського уставу i три мiсiйнi станицi [24, с.15] у кожному з яких в середньому проживало 15-20 монахiв-студитiв, а вже у 1939 р. загальна кшьюсть становила 225 монахiв [25, с.13].
Перюд суспшьного розвитку 1901-1944 рр. у Схвднш Галичиш був одним iз найскладшших за всю iсторiю розвитку регюну. Панування Австро-Угорщини, Перша свггова вiйна, польська окупацм, пацифiкацiя, бшьшовицька та нiмецька окупацм - це неповний перелш основних подiй за швстолггтя, якi безпосередньо впливали на масову емкращю украiнцiв. Тому для того, щоб украшська дiаспора консолвдувалась i вiдновила зв'язок iз Батьювщиною, iгумен Климентiй допомагав в оргашзацй студитського монастиря у Канадi, куди в 1926 р. втхали три пвдготовлет для цього монахи з Унева [9, с. 16]. Монахи для украшщв в екзилi ввдправляли службу Божу укра1нською мовою, культивували народнi звича1, що допомогло украшцям-емкрантам зберегти почуття укра1нства.
Схiдна обрядова система для вiрних УГКЦ була не лише зовшшшм виявом мовно-лiтургiчних, архiтектурно-стильових особливостей, а засобом вдентифшацй з укра1нською нацiею. Тому кумен Климентiй докладав багато зусиль для того, щоб Ушвська лавра стала духовним центром украiнцiв у Схвднш Галичиш. Вш разом iз чернечою сп1льнотою вiдновлюе практику щорiчних прощ до Унева на свято Успення Богородищ. Десятки тисяч прочан приходили з усього краю, щоб скласти пошану Чудотворнш шот. Так, у 1935 р. до Ушвсько!' Лаври прибуло 13 тис. вiрних, 40 священиюв з рiзних мюцевостей [20, арк. 38]. Студитський чин збертав непорушну етнодуховну iдентичнiсть народу.
Проявом нащонально-культурного вiдродження стало заснування першоi у краю украiнськоi церковно-релiгiйноi газети "Промiнчик Сонця Любовi", яка щомюячно виходила накладом у 15 тис. примiрникiв [1, с. 18]. Поява часопису стала помггною подiею у громадсько-культурному життi Схiдноi Галичини. Його засновники не обмежувалися релiгiйною тематикою, а регулярно висвгглювали морально-сiмейнi та iншi аспекти свiтського життя. Газета була скерована на номшально греко-католицьке, але водночас небезпечно зрадикалiзоване селянство. У багатьох украшських родинах Схвдно!' Галичини можна було побачити газету ушвських студитiв, що свiдчило про популяршсть нового iнтелектуального часопису.
1935 р. ознаменувався виходом в Уневi першого номера "Ясна Путь" - журналу для студи™, тщатором якого був iгумен Климентiй. На сторшках часопису висвiтлювали богословськi проблеми, догматичш питання, аспекти монашого життя, друкували офiцiйнi студитськi документи, переклади християнських творiв з iноземних мов. Також публшували прозорi та вiршованi твори, листи-запитання, спомини ченщв, вели поточш хронiкальнi записки монастирiв [1, с. 20]. Окрема сторшка журналу висвгтлювала дiяльнiсть "Гуртка леонтйвщв", систематично друкували 'хт матерiали [7, с. 4].
К. Шептицький не лише активно друкував на сторшках журналу сво!' науковi працi з рiзних аспеклв релiгiезнавства, але й виявляв особливий талант редактора, умiв мобiлiзувати й залучити до активно!' ствпращ богословiв-науковцiв, а також молодих "адептiв", якими керував кумен [1, с. 19].
З благословення iгумена 24 квгтня 1936 р. в Унiвськiй Лаврi створено аскетично-мiсiйний гурток пiд керiвництвом о. Леонтм [10, с. 13]. Монахи щотижнево зустрiчалися за круглим столом i проводили бесiди-диспути на богословсько-теолопчну тематику. Основна !'х мета полягала у пробудженш серед монашо!' спшьноти духовно!' активностi та поширент щоденного аскетично-чернечого життя [7, с. 4].
Дмльшсть iгумена Климентм щодо поступу нацiональноi культури в кра' була широкомасштабною. Велика заслуга ченщв Студитського уставу - у плеканш традицш давнього укра'нського мистецтва. З 1932 р. почала дмти майстерня при Святойоаншвськш лаврi. Упродовж 1932-1938 рр. в украшсько^зантшському стал студитська майстерня виконала чимало робгт, що були виявом внутрiшнього свгтогляду монахiв, 'хньо' духовностi. Укра'шзацм церковного мистецтва торкнулася штер'ерного середовища, бо до ХХ ст. церковш розписи (орнаментика, фцурт зображення) перебували шд впливом захщно' традицii. Першою найважлившою працею стали розписи iнтер'еру Святоуспенсько' церкви в Уневi, що були зразком майстерносл та унiкальностi фрескового живопису в строго вiзантiйському стал [23, с. 26]. Переважна бшьшють сюжетiв фресок вiдображали Пресвяту Богородицю, 'х виконували iз дотриманням старовь зантшсько!' технологй. Щоб засво'ти особливоси давнього укра'нського мистецтва, монахи-художники навчались на спещальних курсах. Шд керiвництвом iгумена на початку листопада 1938 р. у майстерт була утворена iконописна школа "Студiону" [ 22, с. 14].
Подiбно до чоловiчого чину, в 1924 р. К. Шептицький заснував монастир монахинь Студшського уставу. Завдяки сво'м посланням вш став харизматичним законотворцем цього монашого напрямку [16, с. 30]. 1гумен, високоосвiчена людина з аналгтичним складом розуму, iнтуiтивно вiдчував i рацiонально передбачав стратегiчну перспективу розвитку студиток у Схщнш Галичинi та 'хнш подальший важливий внесок до скарбнищ новiтньоi iсторii.
Безпосереднiм обов'язком монахинь вш вважав турботу про здоровий розвиток молодо' генерацй: прагнув бачити молодь активною, освiченою та набожною. У 1924-1939 рр. чернищ активно працювали з молоддю у читальнях, виховуючи й у нащонально-релкшному дусi, проводили катехизацiю у школах [1, с. 30]. Шд керiвництвом кумена вiдкривались сиротинцi, засновувались дитячi садочки, монахинi опiкувались декглькома вшовими групами дiтей: вiд немовлят до юнацького вшу. 1нтерес К. Шептицького до цiеi проблеми не випадковий, а цшеспрямований. 1гумен розумiв, що яюсне виховання в дитинствi й у ют роки стане надшним фундаментом для життедiяльностi iндивiда. Звичайно, говорити про цшковиту та повнощнну опiку не можна, оскгльки монастир не мав значних фшансових ресуршв. Важливо, що монахинi працювали з молоддю в умовах, коли Схвдна Галичина входила до складу Польщ^ а тому 'хня робота мала нащозахисне значення.
Практична дiяльнiсть монахинь у сферi виховання нацiонально сввдомих патрiотiв охопила широкий дiапазон форм i методiв впливу. Основним методом формування у вiрян духовно' культури, нащонально!' свiдомостi та патрiотизму чернищ вважали виховання людини на християнських засадах через активну участь у громад^ благодшницьких акцмх, гуртках. Керуючись цими прагненнями, вони органiзовували урочистосп на честь геро'в, полеглих за волю Укра'ни [21, арк. 31], готували театральнi вистави на укра'нську тематику [20, арк. 38]. У сферi
меценатства, разом з жшками та дiвчатами, шили лшарняну бшизну в монастирi для украшського шпиталю [6, с. 18]. Саме в дмльносл, на думку монахинь, мала гартуватися нащональна свiдомiсть людини.
Аналiзуючи дiяльнiсть черниць, неважко переконатись в тому, що завдяки йхнш працi було врятовано життя багатьом дiтям-сиротам i хворим, зрю рiвень освiти серед селянства, що допомогло Схвднш Галичинi, зокрема УГКЦ, у першш половинi ХХ ст. витримати важк випробування й уникнути повной асимiляцii.
Обставини змушували ще бшьше турбуватися про сиротинщ та про дiтей у них, оскшьки iгумен вважав це питання одним iз основних у свош дiяльностi. Особливо активно вiн щкавився проблемою сирiт вiйни, намагався не допустити, щоб вони потрапили пвд шоземний вплив i тим самим були втрачет для рвдной' церкви та народу. Для них о. Климентш ввдкрив в Уневi сиротинець, у якому вони мали можливють жити й навчатися. У спогадах монаха Сротея читаемо про те, що в монастирi дггей навчали рiзного ремесла - шевського, кравецького, ковальського, бляхарського. Загалом учшв було 35, 1хне навчання тривало два роки. Вш особисто навчав ремеслу п'ятьох вихованщв, оскшьки працював шевцем [16, с. 41]. Монахи Ушвськой' лаври тюно спiвпрацювали з товариством "Сшьський господар". Наприклад, iнспектор I. Струк систематично органiзовував у монастирi курси городництва та садiвництва [22, с. 14].
К. Шептицький запровадив практику ввдбору серед сирiт найздiбнiших, щоб за кошти монастиря продовжити 1хне навчання у гiмназiях та вищих навчальних закладах [1, с. 19]. Такий пвдхщ забезпечував перспективу для талановто особи здобути вищу освггу. Менш обдарована молодь могла за пвдтримки отця влаштуватися у професшш навчальнi бурси.
Практично у вшх сферах суспшьного життя ввдчувалася пiдтримка монахiв-студитiв. Вони допомагали бвдним, пiклувалися про хворих. Пiд час стихшних лих пiд керiвництвом кумена монахи надавали населенню гуманiтарну допомогу [19, с. 1]. Систематично оргашзовували акцй безкоштовних обiдiв для найбвдтших верств населення. Цiкавi свiдчення подае К. Грицина. Вш, зокрема, писав про те, що значна кшьюсть убогих отримувала щоденно страви з монастирськоi кухнi. На свята половину продукпв харчування передавали малозабезпеченим, неповним шм'ям. Окрiм того, кожного року забезпечували взуттям бiдних дiтей м^^вой' школи [4, с. 3]. Усе це яскраво шюструвало благодiйну дйяльшсть о. Климентм.
К. Шептицький увшшов в укра1нську богословську науку водночас як творець мщного фундаменту украiнськоi 6огословськой' думки. Мету, змiст життя i щастя вiн вбачав у служшш УГКЦ, а значить, Боговi й людям. Одним iз методiв цього служiння iгумен вважав наукову роботу, адже завдяки вiдродженню украюсь^ богословсыай науки та ознайомленню з й досягненнями широких верств суспшьства можна було вiдродити та утвердити нацiональну самосвiдомiсть укра1нського народу, позбавити його почуття неповноцiнностi, вторинностi, навчити його пишатися власною церквою i культурою [16, с. 42 ].
Вщсутшсть конструктивного дiалогу мiж православними i католиками, невиразна позицйя польського уряду сприяли консолвдацй духовних сил. У 1930 р. ввдбулася Перша уншна конференц1я в Пинську, оргашзована на зразок Велградських конгресiв. Вщмшшсть полягала лише у тому, що у Велградi обмiрковували питання з'еднання церков науково й теоретично, у Пинську практичшше, адже конференц1я ввдбувалася на унiйних територ1ях. Однак невдовзi пiд головуванням митрополита унiйнi з'йзди було перенесено до Львова, у них брали участь польсью, бшорусью i украiнськi богослови-католики та православш [18, с. 556]. К. Шептицький брав активну участь практично у всiх уншних конференц1ях, часто засвдав у президii вiд украiнцiв [18, с. 563]. Головною тезою вистутв було те, що кожен украшець-католик повинен бути апостолом унй [18, с. 591]. Отже, йумен чимало зусиль докладав до унiйних акцш в Украiнi, вважав духовним завданням здшснити церковне з'еднання на засадах Берестейськоi унii.
Оцiнюючи заслуги К. Шептицького як вченого й богослова, для нацiональноi справи i церкви, необхвдно звернути увагу на його допомогу в оргашзацй Львiвськоi 6огословськой академii, що стала в юторй УГКЦ мiцною основою украiнськоi 6огословськой науки [18, с. 152]. Про й вiдкриття Й. Слiпий писав, що вона була основою нащонально-релтйного поступу, високо оцiнював й
працю, порiвнював й з Киево-Могилянсько' академiею [2, с. 74]. 1гумен разом з митрополитом часто здшснювали вiзитацii до академй, брали активну участь в ювшейних святкуваннях. У 1933 р., перед черговою святочною академiею, отець Климентш разом з владикою М. Будкою у присутносл студенев вiдправив панахиду над могилою М. Шашкевича й виголосив патрiотичну доповвдь [18, с. 517]. Нагадаемо про те, що кумен також тюно спiвпрацював iз Львiвською греко-католицькою духовною семiнарiею. За ректорату Й. Слшого реколекцй у семшарй часто ввдбувалися пiд керiвництвом iгумена [17, с. 291].
Занепад богословсько' освгти та науки в перiод Першо' свiтовоi вiйни та в повоенний час викликав потребу вiдновлення богословсько' науки та надання 'й нового спрямування. Вiдповiдно, виникла необхiднiсть налагодити контакти iз захiдними науковими колами та виршити актуальнi нацiонально-релiгiйнi науковi проблеми. Усе це було передумовою до створення церковно-наукового осередку, яким стало Богословське наукове товариство у м. Львову засноване у 1923 р. на базi духовно!' семшарй, спiвзасновником якого був К. Шептицький. У товариствi вiн продовжував свою працю на нивi ввдродження УГКЦ, через вiдновлення та розвиток й науки, тому пiзнiше став його почесним членом [17, с. 405]. Ввдомо, що тд час радяшзацй книгозбiрню товариства iз 12 тис. томiв було знищено, тому багато авторських творiв iгумена не дшшло до нашого часу [13, с.201].
Варто наголосити i на особистому науковому доробку доктора права i богослов'я Климент Шептицького. Як людина високого штелекту, яка усвiдомила, що наука е штегральною частиною загальнолюдсько' культури, о. Климентiй зробив вагомий внесок в юторюграфто УГКЦ, зокрема, та в юторто Вселенсько' церкви загалом. У Конгрегацй Схiдних Церков зберкаються документи, що вiдображають внесок кумена Климент у цей процес [11, с. 55]. Вш зiбрав i систематизував багато цiнних документа, опрацював Вшенський архiв [5, с. 13]. Для змщнення основ духовносл й популяризацii знань УГКЦ писав французькою мовою статп у европейсью богословськi журнали, читав лекцii в 1нсбрукському унiверситетi, сприяв iнтелектуалiзацii i змiцненню укра'нсько' релiгiйно-християнськоi iдеологii. Його перу належать численш науковi фшософсько-богословсью твори, близько п'ядесяти листiв-звернень з рiзних питань чернечого життя. Зауважимо також, що К. Шептицький дуже часто тдписувався iнiцiалами, i тому багато праць ще не знайшли i не дослвдили науковцi [8, с. 16].
Культурно-просвгтницька дiяльнiсть кумена була нацшена на пiднесення морального i духовного рiвня народу. Для масово' освiти при кожному монастирi дмла духовна бiблiотека, якою могла користуватись громадськiсть мiста чи села [10, с. 14]. У Львiвському монастирi функщону-вала одна з найкращих укра'нських наукових бiблiотек, що спецiалiзувалася на вiзантiйсько-християнськiй тематищ. У й фондах зберiгалася найбшьша кiлькiсть на територii Укра'ни росшських довоенних перiодичних, богословських, церковних та наукових видань. У 1926 р. у бiблiотецi нараховувалось понад 10000 томiв [15, с. 90].
Митрополит А. Шептицький, рвдний брат Климентш, також дбав про збереження та примноження архiвних документа, його метою було створення уншального архiву юторй унii. З цього приводу вш писав, що збереження архiвiв було основою поступу греко-католицько' церкви, й еднання з Римом. "Збереження архiвiв вважаю за найважливiшу сторону розвою з'еднання церков, бо найбшьший захист подае об'ективна правда, тому сьогодш необхвдними е архiви, iсторична правда i об'ективнiсть iсторикiв" [14, с. 125]. Увесь свш вгльний час кумен Климентiй проводив у бiблiотецi свого брата митрополита Андрея, де опрацьовував i систематизував архiвнi документи про ушю, якi сьогоднi мктяться у фондах 201 i 408 ЦД1АУ у м. Львовi [28, с. 88]. Шсля смертi митрополита за заповпом цими документами мав розпоряджатися архимандрит Климентш [14, с. 123].
Висновки. Отже, кумен Климентш i студитсью монастирi як осередки громадсько-культурного життя Схiдноi Галичини зробили значний внесок в утвердження укра'нського духу, нацiональноi iдентичностi й самобутносп, поширення християнських моральних цшностей. Активна церковно-релiгiйна та громадська дмльшсть К. Шептицького i студитських монастирiв
стала важливим чинником i ^m^ieM морального й духовного збагачення украшщв, яскравим шдтвердженням того, що Украшська греко-католицька церква керувалася засадами християнськоi' морал^ нацiонально-культурноi толерантностi й вiдстоювала нащонально-релшшш iнтереси украшства, а монастирi Студшського уставу були виразниками й гарантом реалiзацii нащонально-культурних прагнень украшщв Схiдноi Галичини.
1. Амман А. Утв / А. М. Амман. - Едмонтон, 1955. -36 с. - (Бгблютека католицьког акци. -Ч. 19). 2. Гайсинський А. 1спов\дник coeicmi // Кигвська старовина. - 1992. - № 6. - С. 71-77.
3. Глубш О. Зарваниця. / Орест Глубш, Над\я Шодарунок. - Льв1в: Шрамгда, 2006. - 80 с.
4. Грицина К. Опжун убогих // Галицький шлях. - 27 серпня 1994. - С. 3. 5. Дмитрух С. Духовне формування монаха студита / Севастгян Дмитрух. - Л.: Свгчадо, 1997. - 61 с. 6. Домбчевська I. 1сторгя першого украгнського шпиталю у Львовi. //Лжарський вгсник. - 1957. - № 2. - С.18 - 20. 7. 1з життя кружка "Леонтiвцiв" //Ясна путь. - 1936. - № 4. - С. 4. 8. Киричук Л. Високого чину чернець з великою бтою бородою // Мета. -10 травня 1995. - С. 3-4. 9. Киричук Л. Казимир Шептицький - малодо^джена заслужена постать в життi УКЦ // Мета. -10 вересня 1995. -С. 16-17. 10. Климентш, кумен. Скит св. Андрея // Ясна путь. - № 11-12. - 1937. - С. 12-15. 11. Курт I. Левт. 1гумен Климентш Шептицький // Архимандрит Климентш (Шептицький): Тематичний збiрник Святопокровського жточого монастиря Студшського Уставу. - Вип. 9. -Львiв, 2001. - С. 54-60. 12. Листи Шептицького Климентiя // Центральний державний юторичний архiву м. Львiв. - Ф. 378. - Оп. 1. - Спр. 123. - Арк. 1-56. 13. МарчукВ. Церква, духовтсть, наця. Украгнська греко-католицька церква в сустльному життi Украгни ХХ ст. / Василь Марчук. -1вано-Франювськ: Шлай, 2004. - 464 с. 14. Митрополит Андрей Шептицький. Документи i матерiали 1941-1944 рр. /[упоряд.: Жанна Ковба; наук. ред. Андрш Кравчук]. - К.: Дух i Лтера, 2003. - 313 с. 15. Мицько I. Святоуспенська Лавра в Уневi (кнець XIII ст. - юнець ХХ ст.) / 1гор Мицько. -Львiв: Свiчадо, 1998. -328 с., т. 16. Шжулик Н., СеникЛ. Климентш Шептицький - слуга Божий. - Л.: Свiчадо, 1997. - 64 с. 17. Шристай М. Львiвська греко-католицька духовна семiнарiя. -Львiв - Рудно, 2003. - 470 с. 18. Свтильник ютини: Джерела до юторп Украгнськог Католицьког Богословськог Академп у Львовi, 1928-1944 / [упоряд., гол. ред. Сениця П.] - В 3 т. - Торонто -Чжаго, 1973. - Т. 1. - 719 с., т. 19. Спогади Сротея. Рукопис //Шостуляцшний центр беатифжацп i канотзаци святих УГКЦ у мiстi Львовi. 20. Хротка // Архiв Святоуспенськог Учтвськог Лаври (далi - АСУЛ). - Ф. 1. - Спр. 50. - Т. I. - Арк. 38. 21. Хротка // АСУЛ. - Ф.1. - Спр. 50. - Т. I. -Арк. 31. 22. Хротка //Ясна путь. - № 5. - 1936. - С. 14. 23. Хротка //Ясна путь. - № 8. - 1936. -С. 26. 24. Шанковський Л. Фантази Москви про ролю Ватикану у боротьбi УША // Шатрiярхат. -1978. - № 11(3). - С. 15-18. (Нью-Йорк) 25. Шематизм духовенства Львiвськоí архieпархil 1938. - Львiв, 1938. - 17 с. 26. Шептицький Я. Отець Климентш Шептицький. Життепис на пiдставi архiвних матерiалiв родини Шептицьких / Ян. К. Шептицький; [пер. з польськог Нади Шжулик, Любомира Сеника] - Л.: Свiчадо, 1996. - 93 с. 27. Шептицький Я. Спогади про стрийка // Архимандрит Климентш (Шептицький): Тематичний збiрник Святопокровського жточого монастиря Студшського Уставу. - Вип.9. - Львiв, 2001. - С.27-30. 28. Шестакова Н. Архiв юторп УнГг 1596 р. у фондах ЦЩАУ у м. Львовi // Записки Наукового товариства iм. Шевченка. Пращ комки спещальних (допомiжних) юторичних дисциплт. -Львiв, 2000. - Т. ССХЬ. - С. 86-94.
REFERENCES
1. Amman A. Univ [Univ]. Edmonton, 1955. 36 p. 2. Haysyns'kyy A. Ispovidnyk sovisti [Confessor conscience]. Kievan antiquity.1992. Vol. 6. pp. 71-77. 3.Hlubish O. Zarvanytsya [Zarvanytsya]. Lviv: Pyramid, 2006. 80 p. 4. Hrytsyna K. Opikun ubohykh [Guardian poor]. Galician way. 27 August 1994. P. 3.
5. Dmytrukh S. Dukhovne formuvannya monakha studyta [Spiritual formation Studite monks]. Lviv Svichado, 1997. 61 p. 6. Dombchevs 'ka I. Istoriya pershoho ukrayins'koho shpytalyu u L 'vovi [History of Ukrainian first hospital in Lviv].Medical Journal. 1957. Vol. 2. pp. 18-20. 7. Iz zhyttya kruzhka "Leontivtsiv" [From the circle of life "Leontiyivtsiv"].Clear the way. Vol. 4. 1936. P. 4. 8. Kyrychuk L. Vysokoho chynu chernets' z velykoyu biloyu borodoyu [High rank monk with a big white beard]. Purpose.
May 10, 1995. pp.3-4. 9. Kyrychuk L. Kazymyr Sheptyts'kyy - malodoslidzhena zasluzhena postat' v zhytti UKTs [Casimir Sheptytsky - unexplored honored figure in the life of the UGCC].Purpose. September 10, 1995. pp. 16-17. 10. Klymentiy, ihumen. Skyt sv. Andreya [Klimentiy, igumen. Skit St. Andrew]. Jasna way. Vol. 11-12. 1937. pp. 12-15. 11. Kurt I. Levin. Ihumen Klymentiy Sheptyts'kyy. [Abbot Clement Sheptytsky]. Abbot Archimandrite Clement Sheptytsky. Clement (Sheptytsky): Thematic collection Svyatopokrovskoho female Studite Order. Vol. 9. Lviv, 2001. pp. 54-60. 12. Lysty Sheptyts'koho Klymentiya [Letters Clement Sheptytsky]. Central State Historical Archive in Lviv. F. 378. Op. 1. Conjugation. 123. Ark. 1-56. 13. Marchuk V. Tserkva, dukhovnist', natsiya. Ukrayins'ka hreko-katolyts'ka tserkva v suspil'nomu zhytti Ukrayiny KhKh st. [Church, spirituality nation. Ukrainian Greek Catholic Church in the social life of Ukraine of the twentieth century]. Ivano-Frankivsk: Play, 2004. 464 p. 14. Mytropolyt Andrey Sheptyts'kyy. Dokumenty i materialy 1941 - 1944 rr. [Metropolitan Andriy. Documents and Materials 1941-1944 rr.]. Compiled : Jeanne Kovba. Science. Ed. Andrei Kravchuk.Kyiv Spirit and Letter, 2003. 313 p. 15. Myts'ko I. Svyatouspens'ka Lavra v Unevi (kinets' KhIII st. - kinets' KhKh st.). [Dormition Lavra in Univ late thirteenth century. The end of the twentieth century]. Lviv: Svichado, 1998. 328 p. 16. Pikulyk N., Senyk L. Klymentiy Sheptyts'kyy - sluha Bozhyy [Clement Sheptytsky - Servant of God]. Lviv: Svichado, 1997. 64 p. 17. Prystay M. L'vivs'ka hreko-katolyts'ka dukhovna seminariya [Lviv Greek Catholic seminary]. Lviv-Rudno, 2003. 470 p. 18. Svityl'nyk istyny: Dzherela do istoriyi Ukrayins'koyi Katolyts'koyi Bohoslovs 'koyi Akademiyi u L 'vovi, 1928 - 1944 [Lamp truth: Sources in the history of Ukrainian Catholic Theological Academy in Lviv 1928 - 1944]. Compilation.,Ch.Ed.Senica AP.In 3 t. Toronto-Chicago, 1973. Vol. 1. 719 p. 19. Spohady Yeroteya. Rukopys [Memories Yeroteya. Manuscript]. Postulation center of beatification and canonization of saints Church in Lviv. 20. Khronika [Chronicle]. Archive Univ Holy Assumption Monastery (hereinafter - ASUS). F. 1. Conjugation. 50.TI.Arc.38. 21. Khronika [Chronicle].ASUS.F.1. Conjugation. 50.TI.Arc.31. 22. Khronika [Chronicle]. Jasna way. Vol. 5. 1936. P. 14. 23. Khronika [Chronicle]. Jasna way. Vol. 8. 1936. P. 26. 24. Shankovs'kyy L. Fantaziyi Moskvy pro rolyu Vatykanu u borot'bi UPA [Fantasy Moscow on the role of the Vatican in the fight against UPA]. Patriarchate. 1978. Vol. 11 (3). pp. 15-18. 25. Shematyzm dukhovenstva L 'vivs 'koyi arkhiyeparkhiyi 1938 r. [Shematyzm Lviv Archdiocese clergy 1938]. Lviv, 1938. 17 p. 26. Sheptyts'kyy Ya. Otets' Klymentiy Sheptyts'kyy. Zhyttyepys na pidstavi arkhivnykh materialiv rodyny Sheptyts'kykh [Father Clement Sheptytsky. Biography on the basis of archival materials Sheptytskyh family]. (Polish ed:Pikulyk Hope, Lubomir Senyk]. Lviv: Svichado, 1996. 93 p. 27. Sheptyts'kyy Ya. Spohady pro stryyka [Memories of uncle]. Archimandrite Clement (Sheptytsky): Thematic collection Svyatopokrovskoho female Studite Order. Vol. 9. Lviv, 2001. pp. 27-30. 28. Shestakova N. Arkhiv istoriyi Uniyi 1596 r. u fondakh TsDIAU u m. L 'vovi [History Archive Union in 1596 in the funds of Central State Historical Archives in. Notes]. Lviv Shevchenko Scientific Society. Shevchenko. Proceedings of the Special Committee (auxiliary) historical subjects. Lviv, 2000. T. SSHL. pp. 86-94.