CC BY
59перетвориться в дистрес (у пер. з англ. - горе, нещастя, нездужання, виснаження, нестаток) наслідки якого є дуже небезпечними для здоров’я людини. У своїй крайній формі він здатний паралізувати волю й інтелектуальну діяльність людини. Для запобігання дист-ресу необхідна спеціальна психологічна підготовка людини з тією метою, щоб його впливи виявилися або менш руйнівними, або взагалі нейтралізованими [7, с. 440].
На думку Г. Лєгостаєва, підготовка вчителів фізичної культури, основне професійне завдання яких полягає в охороні й зміцненні здоров’я дітей і підлітків, припускає обов’язкове вивчення методів психофізіологічної релаксації-способів профілактики й корекції стресів різного походження [3, с. 13]. У зв’язку з цим постає необхідність ознайомити студентів із загальним поняттям про стрес, особливостями шкільних стресів, основними причинами їх виникнення, наслідками й способами виходу зі стресового стану та недопущення дістресу.
Висновки.
Отже, зазначене вище дає змогу зробити висновок, що навчальний предмет “ Психологія” цілком дозволяє вміщувати в собі матеріал, що спрямований на озброєння майбутніх учителів фізичного виховання необхідними знаннями й практичними вміннями щодо збереження власного здоров’я та формування у майбутній професійній діяльності культури здоров’я школярів.
У перспективі планується приділити увагу таким розділам предмету як: “Вікова психологія”, “ Психологія фізичного виховання і спорту” та “Соціальна психологія” у контексті виявлення можливостей доповнення їх матеріалом стосовно виховання всебічно розвинених та здорових учнів.
Література
1. Гриньова М.В. Методика викладання валеології: Навч.-метод. посібник. - Полтава: АСМІ. - 2003. - 220 с.
2. Царенко А.В., Яцук Г.Ф. Валеологія: Підручник для 8-9-х кл. серед. загальноосвіт. шк. - К.: Генеза, 1998. - 136 с.
3. Легостаев Г.Н. Актуальность изучения методов релаксации на факультете физической культуры пединститута // Теория и практика физической культуры. - 2000. - №. 5.
- С. 13-15.
4. Данилко М.Т. Формування готовності до професійної діяльності майбутніх учителів фізичної культури: Дис. ... канд. наук з фізичного виховання і спорту: 24.00.02 / Переяслав-Хмельницький держ. пед. ін-т ім. Г. С. Сковороди. - Луцьк, 2000. - 190 с.
5. Геращенко И.Г. Конфликты — реалии сегодняшней школы // Физическая культура в шк. - 2001. - № 2. - С. 58-59.
6. Станкин М.И. О стрессе надо знать // Физическая культура в шк. - 2000. - № 4. - С. 72-75.
7. Сластенин В.А., Каширин В.П. Психология и педагогика: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Изд. центр “Академія”, 2001. - 480 с.
Надійшла до редакції 22.10.2007р.
ВІКОВІ ЗМІНИ СТАТИЧНОЇ ВИТРИВАЛОСТІ У ШКОЛЯРІВ 15-17 РОКІВ,
ЩО ЗАЙМАЮТЬСЯ АРМСПОРТОМ
Безкоровайний Д.О.
Харківська національна академія міського господарства
Анотація. Розглянуто вікові зміни показників статичної витривалості різних груп м’язів школярів 1З-17 років. Обґрунтована і експериментально підтверджена можливість ефективного використання дозованих статичних вправ локальної дії в процесі силової підготовки школярів 1З-17 років для відбору на заняття армспортом. Виконання вправ на витривалість є ефективним засобом вдосконалення витривалості до статичних м’язових напруг. Це дає можливість приступати до занять армспорту в молодшому віці.
Ключові слова: статична, витривалість, вік, показники, армспорт. Аннотация. Безкоровайний Д.О. Возрастные изменения статической выносливости у школьников 1З-17 лет, которые занимаются армспортом. Рассмотрены возрастные изменения показателей статической выносливости разных групп мышц школьников 1З-17 лет. Обоснована и экспериментально подтверждена возможность эффективного использования дозированных статических упражнений локального действия в процессе силовой подготовки школьников 1З-17 лет для отбора на занятия армспортом. Выполнение упражнений на выносливость является эффективным средством совершенствования выносливости к статическим мышечным напряжениям. Это дает возможность приступать к занятиям армс-портом в младшем возрасте.
Ключевые слова: статическая, выносливость, возраст, показатели, армспорт.
Annotation. Bezkorovainiy D.O. Age changes of static persistence at schoolboys of 1З-17 years who are engaged armrestling. Age changes of parameters of static persistence of different bunches of muscles of schoolboys of 1З-17 years surveyed. It is justified and experimentally the opportunity of an effective utilization of dosed static exercises of a local operation is confirmed during power preparation of schoolboys of 1З-17 years for selection on occupations armrestling. Execution of exercises on persistence is an effective agent of perfecting of persistence to static muscular strains. It enables to start occupations armrestlingin low age.
Keywords: static, persistence, age, parameters, armrestling.
Вступ.
Відомо, що будь-яка рухова активність людини пов’язана з природним проявом різних м’язових зусиль динамічного і ізометричного характеру. У цих м’язових проявах найбільш важливе місце займає така фізична якість як сила. При цьому, у багатьох випадках думки авторів сходяться на тому, що за допомогою тих, що дозованих обтяжили вдається ефективніше розвивати силові здібності осіб молодого віку. Що ж до застосування статичних напруг в силовій підготовці школярів, то в цьому питанні немає єдиної думки про їх користь.
Є окремі наукові дані, які дозволяють говорити про те, що при правильному поєднанні динамічних і статичних напруг можна одержати більш виражені результати в прирості сили, як у дорослих, так і юних спортсменів. Проте на нашу думку, повністю переносити методи тренування юних спортсменів в шкільний урок без серйозного наукового обґрунтування буде неправильним. У той же час досліджень, направлених на пошук оптимальних методичних
шляхів широкого застосування статичних напруг у фізичному вихованні з метою розвитку сили проводилося вкрай мало.
У науковій літературі немає єдиної точки зору по одному з важливих питань тренування статичної витривалості - питанню про найбільш ефективні засоби і методи її розвитку. У деяких дослідженнях [6, 7] показано, що найбільший ефект у розвитку статичної витривалості виходить при застосуванні самих статичних вправ, тоді як тренування в динамічних вправах (біг на лижах) не змінює працездатності в статичних зусиллях.
Багато авторів [1] дійшли висновку, що тренування статичної витривалості може проводитися як шляхом систематичного виконання статичних вправ, так і шляхом застосування спеціальних динамічних вправ, при виконанні яких беруть участь переважно ті ж м’язи, то і в статичних положеннях. Цей висновок дозволяє звернути увагу на можливість взаємозамінності вправ динамічного і статичного характеру.
Є ряд досліджень, в яких досить чітко показаний взаємозв’язок одночасної статичної і динамічної роботи [2, 9, 10]. Доцільність тренування статичної витривалості полягає в тому, що вона позитивно впливає на підвищення працездатності в динамічній формі роботи [7, 11, 12]. Так, за даними [11], витривалість правої руки при динамічній роботі в результаті тренування за допомогою статичних зусиль збільшилася в 1,5-4 рази, а витривалість лівої - в 2-4,4 разу.
Слід помітити, що у всіх дослідженнях, де об’єктом вивчення були статичні зусилля, не було відмічено негативного впливу їх на організм людини. У переважній більшості випадків реакція різних функцій на статичні напруги знаходилася в межах норми, що, ймовірно, і послужило підставою для використання їх в різноманітних умовах. Статичні напруги знайшли значне застосування в комплексах гігієнічної і лікувальної гімнастики, як для здорових людей, так і для шлункових хворих, у протилежність поширеній думці про небажаність призначення їх при захворюваннях травного тракту [13], вони також використовуються і для лікування хворих хронічними гастритами [8]. Застосування статичних напруг дає можливість особам літнього віку з ознаками ожиріння звільнитися від зайвої ваги.
Нарешті, на підставі спеціальних досліджень визнано доцільним включення елементів статичних напруг в комплекси виробничої гімнастики для осіб, у яких основне виробниче навантаження падає на зір [3]. Потрібно сказати, що до останнього часу статичні напруги в спорті використовувалися, як правило, тільки для розвитку сили різних груп м’язів, проте зараз їх застосовують і для підвищення статичної витривалості [4, 5].
У всіх проаналізованих нами роботах тренування статичної витривалості проводилося тільки на дорослих. Можна думати, що це обумовлено, по-перше, більш обширними знаннями про вплив статичних навантажень на різні функції дорослого організму, по-друге, повнішими знаннями про потенційні
можливості дорослої людини в прояві статичної витривалості, що дозволяє визначати об’єм допустимих статичних навантажень.
Робота виконана згідно зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2011 рр. Міністерства України у справах сім’ї, молоді і спорту № 2.2.12.5.П “Удосконалення навчально-тренувального процесу спортсменів різної кваліфікації, які займаються силовими видами спорту та одноборствами”.
Формулювання цілей статті.
Мета роботи полягає в науковому обґрунтуванні інтенсивних методів фізичної підготовки дітей 15-17 років на основі широкого застосування статичних і динамічних вправ локальної дії, що дозуються як за величиною зусиль, так і за тривалістю їх виконання за допомогою обтяжень. Задача роботи - 1. Розробити методику тренування школярів дитячого і підліткового віку із застосуванням статичних напружень в поєднанні з динамічними вправами. 2. Розробити педагогічні характеристики і оцінки рівня різних сторін силової підготовленості юних спортсменів 15-17 років, а також їх фізичного розвитку під час занять армспортом.
Методи дослідження. Запропонована статична функціональна проба для лікарсько-педагогічних обстежень школярів, як в лабораторіях, так і на заняттях армспортом, що проводяться в природних умовах.
Організація дослідження. Експериментальні дослідження проходили в період з вересня 2006 року по травень 2007 року. Було проведено два педагогічні експерименти, перший тривав протягом двох місяців, а другий - шести. У експериментах брали участь хлопчики (відповідно по 24, 28 і 24 людину) середньої школи N° 29 м. Харкова.
При проведенні дослідження в школах. Вивчалися статична витривалість п’яти груп м ’язів: згиначів кисті, згиначів передпліччя, розгиначів передпліччя, розгиначів тулуба, литкових м’язів, які беруть участь при проведенні єдиноборства в армспорті.
Результати досліджень.
Результати дослідження статичної витривалості п’яти груп м’язів у хлопчиків від 15 до 17 років дозволили відзначити, що з віком спостерігається збільшення статичної витривалості цих груп м’язів (табл. 1).
Відзначаючи поступальний характер розвитку витривалості даних груп м’язів з віком, помітимо, що не у всіх віках і не у всіх груп м’язів дотримується постійне збільшення. Мають місце випадки зменшення витривалості тієї або іншої групи м’язів в порівнянні з попереднім віком. Має місце зменшення статичної витривалості згиначів передпліччя в 17 років в порівнянні з 16-річним віком.
Відносні показники статичної витривалості різних груп м’язів, що постійно змінюються з віком, свідчать про безперервний процес формування рухового апарату дітей, який через неоднакові темпи розвитку цих груп м’язів на кожному новому етапі свого розвитку має певні особливості (рис. 1).
Аналіз вікового розвитку статичної витривалості згиначів кисті дозволяє відзначити нерівномірність її
Таблиця 1
Статична витривалість різних груп м’'язів у школярів 8-17лет (у с-)
Вік Литкові м’язи (М ± т) Згиначі передпліччя (М ± т) Розгиначі передпліччя (М ± т) Згиначі кисті (М ± т) Розгиначі тулуба (М ± т)
15 190,3+6,7 128,1+2,6 108,7+2,0 110,7+1,7 109,3+1,8
16 201,4+7,0 132,6+1,8 111,6+1,7 114,9+1,9 112,5+2,3
17 234,6+5,8 129,8+1,8 113,3+1,8 119,5+1,9 114,2+2,2
250
200
150
б
100
50
0
15 16 17
ВІК
Рис 1. Вікова зміна статичної витривалості різних груп м’язів у хлопців 15-17 років.
Т аблиця 2
Щорічний приріст статичної витривалості різних груп м’язів у хлопців від 15 до 17 років (у %) (показник кожного попереднього року приймався за 100 %)
Вік Литкові м’язи Згиначі передпліччя Розгиначі передпліччя Згиначі кисті Розгиначі тулубу
15 32,3 2,0 5,5 2,3 3,7
16 5,8 3,5 2,6 3.7 2,9
17 16,4 -2,2 1,5 4,0 1,5
зростання. статична витривалість кисті виросла в старшому шкільному віці (від 15 до 17 років) - на 10,4%. Про відмінність в темпах приросту витривалості говорять і дані математичної обробки результатів.
Звертає увагу велика варіабельність показників витривалості кисті усередині кожного віку, коли максимальні і мінімальні показники значно різняться між собою: 14 років - 80-133 с; 15 років - 81-136 с; 16 років
- 90-142 с; 17 років - 100-163 с.
Вимірювання статичної витривалості згиначів передпліччя дозволяє вказати на збільшення з віком абсолютного показника витривалості. Порівняння темпів зростання по віках показує, що від 15 до 17 років витривалість згиначів передпліччя збільшується на 3,4%.
Вимірювання статичної витривалості згиначів передпліччя дозволяє відзначити досить великий діапазон коливань абсолютних показників усередині кожного віку: у 15 років 101-183 с, у 16 років - 106- 175 с, у 17 років - 105-185 с.
Для показників витривалості розгиначів передпліччя характерним є великий розкид абсолютних величин витривалості від середньої: 15 років - 90-145 с, 16 років - 101-146 с, 17 років - 100-147 с.
У характері вікової зміни статичної витривалості розгиначів тулубу є певні особливості. З віком спостерігається підвищення абсолютного показника витривалості. Так, від 15 до 17 років він складає 8,3%. Виключно високий діапазон коливань індивідуальних показників витривалості в межах кожного віку: 15 років
- 85 - 135 с, 16 років - 90 - 164 с, 17 років - 90 - 156 с.
Зі всіх обстежених нами груп м’язів винятковий інтерес представляє вікова зміна статичної витривалості литкової групи м’язів. Зміна її витривалості з віком має суто специфічний характер і досить різко відрізняється від вікової зміни витривалості описаних груп м’язів. Щорічний приріст витривалості складає: старший вік: від 15 до 16 років - 5,8%, від 16 до 17 років - 16,4 %.
Для витривалості литкової групи м’язів також характерні великі індивідуальні коливання в межах кожного віку: у 15 років - 129-278 с, у 16 років - 136-296 с, у 17 років - 177-317 с.
Аналіз даних по віковій зміні статичної витривалості п’яти груп м’язів дозволяє відзначити разом з індивідуальними особливостями зростання витривалості, властивими кожній окремо взятій групі м’язів, і загальні закономірності, характерні для всіх груп м’язів в динаміці розвитку.
Із збільшенням віку відбувається неоднакове підвищення абсолютних показників статичної витривалості обстежених груп м’язів; за один і той же відрізок часу різні групи м’язів зазнали різні зміни. Зростання витривалості різних груп м’язів визначається тим, як часто вони беруть участь в багатообразному житті, які по характеру і ступені напруги виконують вони навантаження на тому або іншому етапі розвитку. За литковими м’язами найбільшій зміні піддалися розгиначі тулуба. Далі йдуть згиначі кисті, передпліччя і розгиначі передпліччя. Як видно, менше всього виросла витривалість розгиначів передпліччя.
Постійно змінна з кожним роком картина розподілу обстежених груп м’язів за абсолютними показниками витривалості тісним чином пов’язана з відмінністю щорічних темпів приросту витривалості і обумовлена їм (табл. 2).
Якщо проаналізувати таблицю щорічного приросту витривалості різних груп м’язів, можна спостерігати випадки відсутності зростання в деяких віках. На цю специфіку вікової зміни статичної витривалості необхідно зважати при проведенні занять по фізичній культурі з підлітками. Для цього слід обмежити число вправ статичного характеру і ретельніше дозувати вправи у будь-якому вигляді витривалості.
Зменшення показників статичної витривалості згиначів передпліччя в 17 років в порівнянні з 16-річним віком пояснюється, на наш погляд, значною мірою тим, що в старшому шкільному віці істотно скорочується об’єм рухової діяльності в порівнянні з рештою шкільних віків. Якщо врахувати, що до 16 - 17 років розвиток різних функцій організму хлопців досягає нижніх меж дорослого організму, то факт зменшення статичної витривалості в старшому шкільному віці, спостережуваний як в нашому дослідженні, так і в дослідженнях інших авторів [3, 12], свідчить про необхідність збільшення кількості вправ статичного характеру в старшому віці і тим самим тренування статичної витривалості.
Порівняння витривалості згиначів і розгиначів передпліччя показує, що у всіх віках згиначі витриваліші за своїх антагоністів, а у міру збільшення віку ця різниця значно збільшується, досягаючи найбільших величин в старшому віці. Це ще раз підкреслює доцільність збільшення об’єму статичних напруг в старшому шкільному віці і особливо на ті групи м’язів, які менше залучаються до роботи в повсякденному житті.
Порівняння одержаних нами даних з результатами вимірювання статичної витривалості різних груп
м ’ язів у дорослих [9] показує повний збіг послідовності розподілу м’ язових груп за їх абсолютними показниками витривалості, особливо чітко вираженими в старшому шкільному віці. Це наводить на думку про те, що ще в старшому шкільному віці визначається картина формування співвідносних показників статичної витривалості різних груп м ’язів, які на подальших етапах розвитку людського організму змінюють лише свої абсолютні показники, підіймаючись на вищий рівень, що досягає максимуму в 21 рік [11].
Висновки.
1. Питання методик навчання школярів розвитку витривалості до статичних напруг розроблено не достатньо: не узагальнений звіт вчителів і тренерів, не визначені ефективні, доступні для роботи з школярами і спортсменами методи і засоби вдосконалення силової витривалості.
2. Практика ведення тренувальної роботи, що склалася, по даному розділу не є достатньо ефективною.
3. Виконання вправ на витривалість є ефективним засобом вдосконалення витривалості до статичних м’язових напруг, що дає можливість приступати до занять армспорту в молодшому віці.
Подальший напрямок досліджень. Провести дослідження сили різних груп м’язів у хлопчаків молодшої (8 - 11 років), середньої (12 - 14 років) та хлопців старшої (15 - 17 років) груп.
Література
1. Анісимова Н.П., Герасименко Ю.П., Хомма С., Шапков Ю.Т. Пресинаптічне гальмування як механізм регуляції взаємодії фізичних і тонічних рефлексів // Регуляція і сенсорне забезпечення рухів. - Л.: Наука, 1987. - 194с.
2. Асратян Э.А. Про роль гальмування у феномені стомлення // Механізми регуляції фізіологічних функцій. - Л.: Наука, 1971. - 89с.
3. Бауер Т. Психічний розвиток немовляти. - М.: Прогрес, 1985. -320с.
4. Беліновіч В.В. Гімнастика на виробництві. - М.: Фізкультура і спорт, 1960. - 167с.
5. Відлюдок Е.У, Власова В.А. Використання предметів, що асиметрично обважнюють, у художній гімнастиці // Гімнастика. - 1984. У.2. - 52с.
6. Відлюдок Е.В. Овчинникова Н.А. Рекомендації по наочній підготовці. Метод. лист. - М.: Фізкультура і спорт, 1984.
- 20с.
7. Бншаєва А.А. До характеристики рухових можливостей дітей. Нові дослідження по віковій фізіології // Педагогіка.
- 1976. - №2. - 95с.
8. Вайнштейн Л.А.. Вакман Д.Е. Відокремлення частот в теорії коливанні і хвиль. - М.: Наука, 1983. - 287с.
9. Верещагин Н.К. Розєїблат В.В. Деякі дані по вивченню процесів стомлення при статичній напрузі // Фізіологія нервових процесів. - К.: вид-во Академії наук СРСР, 1955. - 377с.
10.Винограду М.І., Золін 3.М. Функції аналізаторів і значення їх діяльності в трудових процесах // Керівництво по фізіології праці. - М.: Медицина, 1983. - 67с.
11.Горобців А.Н. Важкоатлетичний спорт. Нариси по фізіології спортивного тренування. - М.: Фізкультура і спорт, 1971. - 255с
12.Ліохмі П.К. Очерки по фізіології функціональних систем. - М.: Медицина, 1975. - 447с.
13.Матєєв Д., Киселкова Е. Электроміографічна і електрофізіологічна характеристика м’язової роботи і м’язового стомлення // Фізіол. журн. - 1962. - Т.47. - №11. - С.13-32.
Надійшла до редакції 08.11.2007р.
