CC BY
58
МОЖЛИВОСТІ КАРДІОІНТЕРВАЛОГРАФІЇ У ДІАГНОСТИЦІ ТА КОНТРОЛІ ЗА ЛІКУВАННЯМ ПОРУШЕНЬ ВЕГЕТАТИВНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ
В.О. Мойсеєнко, Т.Д. Никула, О.В. Біякова, О.І. Парафенко Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ
РЕЗЮМЕ
Вивчалися показники кардіоінтервалограми у хворих на хронічний гломерулонефрит з артеріальною гіпертензією на різних стадіях хронічної ниркової недостатності. Частина пацієнтів отримувала лікування ПАИЛЕР-світлом на ділянку сонних артерій, інші - мікрохвильову резонансну терапію на точку Е36. Позитивний результат комплексного лікування полягав у досягненні антигіпертензивного ефекту та покращенні вегетативної регуляції серцево-судинної системи.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: кардіоінтервалографія, варіабельність серцевого ритму, хронічний
гломерулонефрит, артеріальна гіпертензія, ПАИЛЕР-світло, інформаційно-хвильова терапія
Кількість хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН) подвоюється кожні 7-10 років і складає на сьогодні 1 млн. пацієнтів у всьому світі [3]. Молодий вік хворих на гломерулонефрит, тенденція захворювання до неухильного
прогресування з формуванням хронічної ниркової недостатності (ХНН), ріст чисельності хворих, резистентних до терапії, залишають проблему вивчення
патогенетичних чинників гломерулонефриту актуальною [8].
Функціонування сечової системи має прямий зв’язок зі станом вегетативної нервової системи (ВНС), що обумовлено спільним ембріологічним походженням нирок (метанефрогенна бластема), вегетативної нервової системи (мезенхіма) та ендотелію [2]-
Відомо, що в деяких випадках вегетативні порушення є суттєвими первинними чинниками патогенезу, в інших виникають вторинно, у відповідь на порушення систем організму, тобто на тлі соматичної патології [1]. У хворих на ХГН здебільшого мають місце вторинні вегетативні розлади, які погіршують перебіг захворювання. У разі артеріальної гіпертензії (АГ), що має місце при ХГН, погіршення барорефлекторної регуляції серцево-судинної системи (ССС) може бути одним із важливих факторів патогенезу підвищення артеріального тиску (АТ) [9]. Відбувається пригнічення барорецепторного рефлексу, змінюється механочутливість судинного ендотелію артеріальних судин, що приводить до підвищення тонусу симпатичної нервової системи (СНС) та підвищення активності ренін-ангіотензин-альдо-стеронової системи [13].
Кардіоінтервалографія з визначенням варіабельності серцевого ритму - це стандартизований, високоінформативний, неінвазивний метод оцінки вегетативної
регуляції серцевого ритму, стану
нейрогуморальних вазорегуляторних систем, що дозволяє кількісно оцінити активність симпатичного та парасимпатичного відділів ВНС, дослідити вегетативну регуляцію ритму серця, оцінити вегетативний баланс та виявити його порушення, вивчити ефективність барорефлекторної регуляції гемодинаміки, прогнозувати перебіг захворювання, здійснювати диференційований вибір лікарських препаратів та контролювати ефективність лікування [5].
Існує думка [1G], що симпатична гіпер-активність при хронічних захворюваннях нирок визначає кардіоваскулярний та ренальний прогноз. Підвищений тонус СНС негативно впливає на темп прогресування ХНН за рахунок створення внутрішньоклу-бочкової гіпертензії та прогресування подальшого нефросклерозу [2, 1G, 12].
У зв’язку з тим, що методи лікування ХГН часто залишаються недостатньо ефективними, має тривати пошук нових підходів до патогенетично обумовленого лікування цієї патології [б]. Необхідність пошуку Раціональних комбінацій як фармзасобів, так і їх поєднання з немедикаментозними методами корекції залишаються актуальними.
Останні роки характеризуються розвитком нового лікувального напрямку, пов’язаного з застосуванням
широкополосних низькоінтенсивних
електромагнітних хвиль оптичного і міліметрового діапазонів. Тому виникає потреба досконалого вивчення
взаємовідношень структур організму на системному рівні з електромагнітною складовою фізичних параметрів лікувальної апаратури. Важливими параметрами ПАЙЛЕР-світла (Polarized Polychromatic Incoherent Low-Energy Radiation - PILER) є спектр (оптичний діапазон електромагнітних
хвиль), форма та лінійна поляризація електромагнітного поля, що дозволяє йому проникати на 2,5 см від поверхні шкіри та чинити біологічні ефекти. Поляризоване світло впливає на клітини шкіри, форменні елементи крові, рефлексогенні зони, біологічно активні точки. Черезшкірний вплив поляризованого світла на судини викликає дію, аналогічну лазерному опроміненню артеріальної або венозної крові, але не має побічних ефектів, властивих для лазерів.
Інформаційно-хвильова терапія (ІХТ) -електромагнітне випромінювання
високочастотного діапазону. Наднизький інформаційний рівень впливу створює умови, при яких організм реагує тільки на свої, лікувальні резонансні частоти, не сприймаючи спектральні складові інших частот [4]. При вивченні реакцій живих об’єктів різного рівня організації на міліметрові хвилі виявлені особливості впливу, які носять нетепловий (інформаційний) характер.
Метою нашого дослідження було вивчення стану вегетативної регуляції ССС за допомогою кардіоінтервалографії у хворих на ХГН та оцінка змін ВСР під впливом комплексного лікування з включенням квантових методів лікування.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
З метою оцінки вегетативного статусу та впливу квантових методів лікування на показники ВСР, нами обстежено 54 хворих основної групи на ХГН, аннефротичною та нефротичною формами, з ХННІА-ІІБ стадій та без ХНН (ХНН0Б) згідно з класифікацією [7], що мали АГ, з них 26 жінок (48,14%) та 28 чоловіків (51,85%). Середній вік хворих -47,2 років. Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб. Всім обстеженим основної та контрольної груп визначали стан ВНС за таблицями-анкетами, розробленими
О.М. Вейном (1998), проводили комп’ютерну кардіоінтервалографію (комп’ютерна програма А.В. Писарук, 1996). Показники
вегетативної реактивності та вегетативного забезпечення діяльності організму обчислювали за даними комп’ютерної кардіоінтервалографії з використанням дихальної проби, психомоторного тесту. Реєстрацію короткочасної (5-хвилинної) кардіоінтервалографії проводили в стані спокою в динаміці на тлі лікування переважно в ранкові години в один час (враховуючи існування індивідуальних добових коливань у кожної людини).
Дослідження ВСР проводилось згідно рекомендацій та стандартів Європейського
товариства кардіології та
Північноамериканського товариства
стимуляції та електрофізіології [11] та НДІ геронтології АМН України [5]. Серед показників спектрального аналізу серцевого ритму визначали наступні показники:
1) потужність високочастотної
компоненти спектра (ОТ - high frequency) -це коливання ритму серця при частоті G,15-G,4 Гц, яка відображає парасимпатичні
впливи на ССС;
2) потужність низькочастотної
(середньочастотної) компоненти спектра (LF
- low frequency) - це частина спектра в діапазоні частот G,G4-G,15 Гц. Механізм цих коливань має барорефлекторну природу;
3) потужність дуже низькочастотної компоненти спектра (VLF - very low frequency), діапазон частот <G,G4 Гц, які відображають активність СНС та ренін-ангіотензинової системи;
4) симпато-вагальний індекс (LF/KF), що характеризує співвідношення або баланс симпатичних і парасимпатичних впливів на серцевий ритм.
В залежності від виду додаткової терапії, хворі основної групи були розподілені на дві підгрупи. До першої підгрупи було включено 2б хворих (15 жінок та 11 чоловіків), які отримували комплексне лікування із включенням ПАИЛЕР-світла. До другої підгрупи увійшло 2S хворих (11 жінок та 17 чоловіків), яким проведили сеанси ІХТ в комплексному лікуванні. Світлотерапію здійснювали за допомогою апарата Біоптрон (Швейцарія). Потужність лампи 2G Вт, щільність потужності лампи 4G мВт/см2, діаметр світлового пучка 4 см, довжина хвилі 480-3400 нМ) на проекцію синокаротидної ділянки (4 хвилини) з обох боків та точку ЕЗб (S хвилин) впродовж 5-1G днів. ІХТ проводили за допомогою апарата “ІХТ-Колбун” (надвисокочастотні
електромагнітні хвилі з низькою інтенсивністю в діапазоні 10"17-10"18 Вт/Гц-см2), тривалість сеансу 15-20 хвилин з використанням 3-4 біологічно-активних зон впродовж 5-10 днів. Лікування ПАИЛЕР-світлом та ІХТ проводили в ранкові години
/ -*730 і і 00\
(з 7 до 11 ).
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
Оцінюючи показники кардіоінтервалогра-фії в стані спокою та при проведенні дихальної проби, психомоторного тесту у хворих на ХГН з АГ отримані такі результати вегетативного впливу на ССС (рис.): в переважній більшості - в 70,б4±б,25% хворих виявлені ознаки симпатикотонії, у 11,6S±4,41% - парасимпатикотонії, у
17,66±5,23% - стан еутонії. А в здорових 20,08±7,43% - парасимпатикотонія, у
осіб фазова структура серцевого ритму була 15,21±6,66% - симпатикотонія.
такою: у 64,69±8,87% - еутонія, у
100%
80%
60%
40%
20%
0%
р<0,05
8Ш1
ІШщІ
■>0<;64,69йї5
Хворі на ХГН Здорові
□ Симпатикотонія Е Парасимпатикотонія 0 Еутонія
Рис. Вихідний вегетативний статус хворих на ХГН (п=54) та здорових осіб (п=30).
При проведенні порівняльного аналізу показників кардіоінтервалографії у хворих на ХГН в залежності від стадій ХНН (табл. 1) простежується тенденція до підвищення симпатичної активності з прогресуванням ХНН.
Стан вегетативного балансу ЬБ/ИБ вия-Показники кардіоінтервалографії у хворих
вився достовірно нижчим (Р<0,05) у хворих на ХГН в порівнянні із здоровими, що має несприятливий прогноз для хворого в плані розвитку або прогресування вже існуючої ниркової недостатності: ЬР/ИР < 0,95, що мало місце у хворих як з початковою, так і з вираженою ХНН.
Таблиця 1
на ХГН в залежності від стадій ХНН (М±с)
Показник кардіоінтервалографії ХННоб (п=26) ХННха.хб (п=17) ХННпа-пб (п=11)
Потужність низькочастотної компоненти спектра (ЬБ), % 16,15±6,37 14,76±6,69 15,45±6,39
Потужність дуже низькочастотної компоненти спектра (УЬБ), % 51,19±15,16 57,41±14,55 64,09±10,46
Потужність високочастотної компоненти спектра (НБ), % 32,50±12,92 27,58±11,25 21,54±6,31
Симпато-вагальний індекс, ЬБ/ИБ 0,62±0,04 0,64±0,04 0,73±0,06
Виявлені відмінності ВСР у хворих на ХГН і в здорових осіб при виконанні навантажувальних тестів. У хворих на ХГН зміни хвильової структури серцевого ритму при виконанні психомоторного тесту характеризувались збільшенням на 52,23% потужності низькочастотної компоненти -УЬБ в порівнянні з вихідними показниками, що свідчить про підсилення симпатичних впливів, та зменшенням на 9,11% середньочастотної компоненти - ЬБ, що вказує на послаблення барорефлекторних впливів на ССС. При цьому у хворих в порівнянні зі здоровими спостерігається більш значне підвищення низькочастотної компоненти - УЬБ (на 38,12%), що свідчить про зміну активності симпатичної ланки вегетативної регуляції при психомоторному напруженні та є відображенням вегетативної дисфункції. Водночас у обстежених здорових осіб спостерігалось підвищення на
14,71% високочастотної компоненти - НБ у порівнянні з вихідними показниками, яке можна пояснити компенсаторним підвищенням активності парасимпатичного відділу ВНС у відповідь на активацію СНС. Крім того, зростання НБ компоненти у даному випадку частково пов’язане із збільшенням глибини дихання при психомоторному напруженні. У хворих на ХГН із збереженою функцією нирок та з початковою ХНН в 10,6% випадках спостерігалось компенсаторне підвищення парасимпатичної активності після проведення тесту, які сприяли зменшенню симпатичної активності, чого не спостерігалось при наявності вираженої ХНН.
Аналіз індивідуальних змін АТ при виконанні психомоторного тесту дозволив встановити два типи реакцій. Перший тип (нормореактивний) характеризувався
збільшенням систолічного АТ менш ніж на 20 мм рт. ст., діастолічного АТ - менш ніж на 10 мм рт. ст. Такий тип спостерігався у 37 (68,51± 6,38%) хворих та у 25 (83,33±6,92%) здорових осіб. Другий тип - гіперреактивний
- характеризувався підвищенням АТ систолічного більш ніж на 20 мм рт. ст. та діастолічного більш ніж на 10 мм рт. ст. і був зареєстрований у 17 (31,48±6,37%) хворих та у 5 (16,66±6,91%) здорових.
На тлі комплексного лікування з включенням квантових методів
спостерігалась позитивна динаміка. Так, у хворих основної групи, що отримували лікування ПАИЛЕР-світлом, відмічено зменшення клінічних проявів основного захворювання, зниження АТ. За даними кардіоінтервалографії спостерігались
позитивні зміни з боку вегетативної регуляції ССС (табл. 2), а саме вірогідне зниження симпатичної активності (зменшення потужності низькочастотної компоненти спектра серцевого ритму - УЬБ від 51,70± 14,99% до 35,88±10,69%) та збільшення парасимпатичної активності (збільшення потужності високочастотної компоненти -НБ від 27,90±9,97% до 34,79±10,52%). Відмічений суттєвий вплив на барорефлекторну
регуляцію ССС (збільшення потужності се-редньочастотної компоненти спектра - ЬБ від 20,44± 8,06% до 29,33±9,58%, Р<0,05). У 72,34±8,94% хворих відмічено зменшення або зникнення головного болю, покращення сну, загального самопочуття, зменшення ме-теочутливості.
У групі хворих, що лікувались ІХТ, також відмічено зменшення клінічних проявів основного захворювання, отримано
антигіпертензивний ефект. За даними кардіоінтералографії (табл. 3) спостерігалась тенденція до покращення вегетативної регуляції ССС, а саме зниження симпатичної активності (зменшення потужності
низькочастотної компоненти спектра серцевого ритму - УЬБ від 41,23±11,47% до 31,87±9,96%) та збільшення
парасимпатичної активності (збільшення потужності високочастотної компоненти - НБ від 33,43±10,07% до 42,48±12,51%). Не відмічено впливу на барорефлекторну регуляцію ССС (не відбулося суттєвих змін з боку середньочастотної компоненти спектра
- ЬБ: до лікування вклад ЬБ в структурі ВСР складав 25,41±8,37%, після лікування -25,66± 8,48%.
Таблиця 2
Динаміка даних кардіоінтервалографії у хворих на ХГН під впливом лікування ПАЙЛЕР-світлом
Показник кардіоінтервалографії ПАйЛЕР-світло Р
До лікування (М±о) Після лікування (М±о)
Потужність низькочастотної компоненти спектра (ЬБ), % 20,44±8,06 29,33±9,58 <0,05
Потужність дуже низькочастотної компоненти спектра (УЬБ), % 51,70±14,99 35,88±10,69 <0,05
Потужність високочастотної компоненти спектра (№),% 27,90±9,97 34,79±10,52 <0,05
Симпато-вагальний індекс, ЬТ/ИБ 0,73±0,06 0,84±0,07 <0,05
Таблиця 3
Динаміка даних кардіоінтервалографії у хворих на ХГН під впливом ІХТ
Показник кардіоінтервалографії іхт Р
До лікування (М±о) Після лікування (М±о)
Потужність низькочастотної компоненти спектра (ЬБ),% 25,41±8,37 25,66±8,48 >0,05
Потужність дуже низькочастотної компоненти спектра (УЬБ), % 41,23±11,47 31,87±9,96 >0,05
Потужність високочастотної компоненти спектра (№),% 33,43±10,07 42,48±12,51 >0,05
Симпато-вагальний індекс, ЬЕ/НТ' 0,76±0,06 0,60±0,04 >0,05
ВИСНОВОК
Таким чином, в результаті проведених досліджень за допомогою
кардіоінтервалографії виявлена висока частота ознак вегетативної дисфункції у хворих на ХГН, з ХНН0Б-ІІБ, що мали АГ. Велику долю в генезі вазорегуляторних порушень у хворих на ХГН відіграє виявлений нами дисбаланс вегетативного
впливу на ССС, що проявляється
переважанням активності симпатичного відділу ВНС та послабленням
барорефлекторних впливів як у стані
спокою, так і при виконанні
навантажувальних тестів.
Використання квантових методів в комплексному лікуванні хворих на ХГН з АГ дозволяє отримати покращення вегетативної
регуляції ССС. Аналізуючи зміни
вегетативного статусу хворих, показників кардіоінтервалографії під впливом ПАИЛЕР-світла та ІХТ, можна зробити висновок про вегетонормалізуючий та вегетокорегуючий їх ефекти.
ЛІТЕРАТУРА
1. Вейн А.М., Вознесенская Т.Г., Воробъева О.В. и др. Вегетативые расстройства: клиника, диагностика, лечение / Под ред. А.М. Вейна. -М.:Медицинское информационное агенство. - 199S. - 752 с.
2. Іванов Д. Д. // Врач. практика. - 2002. - № 2. - C. 26-30.
3. Іванов Д.Д. // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наук. праць (Вип.9) / За ред. Т.Д. Шкули -К.:
Задруга. - 2003. - C. 35-37.
4. Колбун М.Д. // Мат. міжнар. наук.-практ. конф. “Інформаційно-хвильова терапія: досвід, проблеми, перспективи”. -Київ. - 1999. - C. 15-20.
5. Коркушко О.В., Писарук А.В., Шатило В.Б. Анализ вариабельности ритма сердца в клинической практике (Возрастные аспекты). -К.: Институт геронтологии АМЫ Украины. - 2002. - 191 с.
6. Мухин И.В. // №фрология. - 2001. - Т. 5, № 1. - C. 35-38.
7. №кула Т.Д. Діагностика гломерулонефриту та хронічної ниркової недостатності. -К.:Задруга. -2000. -134 с.
S. Пыриг Л. // Доктор. - 2001. - № 6. - C. 9-11.
9. Цырлин В.А., Плисс М.Г., Галустьян Г.Э. // Физиологический журнал. - 19SS. - Т. 74. - № 11. - C. 1564-
1570.
10. Blankesteijn P.J. // Nephrology. Dialysis. Transplantation. - 2004. - Vol. 19. - № 6. - P. 1354-1357.
11. Heart Rate Variability. Standart of measurement, physiological interpretation, and clinical use. Task force of the European society of cardiology and North American society of pacing and electrophysiology. Membership of the task force listed in the appendix // Eur.Heart J. - 1996. - Vol. 17. - № 3. - P. 334-381.
12. Rump L.C., Amann K., Orth S., et.al. // Nephrology. Dialysis. Transplantation. - 2000. - Vol. 15. - № 11. - P. 1735-1737.
13. Yildiz A., Tepe S., Oflaz H. // Nephrology.Dialysis. Transplantation.- 2004.- Vol. 19. - № 4. - P. 885-891.
