CC BY
87
УДК 342.9.07
Ю. Лепех
Львiвський шститут Мiжрегiональноi академii управлiння персоналом,
канд. юрид. наук, викл. кафедри права
ПИТАННЯ ПРО СП1ВВ1ДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ "ПРАВОТВОРЧ1СТЬ" ТА "НОРМОТВОРЧ1СТЬ"
© Лепех Ю., 2016
Розглянуто питання про тлумачення терммшв "npaB0TB0p4icTb" та "нормот-ворчкть" у науковш лiтературi. Видiлено напрями щодо спiввiдношення "право-творчостi" та "нормотворчостГ'. Названо критерiй стввщношення. Надано пропозицн щодо удосконалення законодавства з дослщженого питання.
Ключовi слова: правотворчкть, нормотворчiсть, правоутворення, законотворчiсть.
Ю. Лепех
ВОПРОС О СООТНОШЕНИИ ПОНЯТИЙ "ПРАВОТВОРЧЕСТВО" И "НОРМОТВОРЧЕСТВО"
Рассмотрены вопросы о толковании терминов "правотворчество" и "нормотворчество" в научной литературе. Выделены направления по соотношению "правотворчества" и "нормотворчества". Названы критерии соотношения. Даны предложения по совершенствованию законодательства по исследованному вопросу.
Ключевые слова: правотворчество, нормотворчество, правообразование, законотворчество.
Y. Lepekh
ТНЕ DIFFERENCE BETWEEN LAW-MAKING AND RULE-MAKING
The question of the interpretation of the terms "law-making" and "rule-making" in the scientific literature. Established the difference between "law-making" and "rule-making". Named criterion value. Submitted proposals to improve legislation on research problems. Key words: law-making, rule-making, right to form, legislation.
Постановка проблеми. У будь-якш правовш, демократичнш, сощальнш державi правотворчкть оргашв державноi влади займае провщне мкще. Це пов'язано, насамперед, i3 тим, що наслвдком правотворчосп е виникнення певних суспшьних ввдносин, як можуть змшюватися та припинятися шд дiею норми права.
Правотворчiсть е одним i3 показникiв розвитку держави. Тому вважаемо за необхвдне дотримуватися принципу правильного застосування термiнiв, оскшьки у науковш лiтературi по-рiзному тлумачать та використовують термiни "нормотворчiсть" та "правотворчкть".
Не може залишитися поза увагою саме адмiнiстративна правотворчiсть, оскшьки без правових актiв органiв публiчного управлiння неможливо уявити функцiонування держави та суспшьства.
Аналiз дослщження проблеми. Юридична енциклопедiя визначае правотворчкть як напрям дiяльностi держави, пов'язаний 1з офщшним закршленням норм права шляхом формування припишв, 1х змiни, доповнення та скасування [1,с. 51].
М. Грушевський визначив правотворчiсть як процес, яким суспшьство, народ, держава творить форми державно!' та суспшьно'' оргашзаци, комбiнуе i пристосовуе до потреб нового життя, приватного i суспшьного, елементи звичаевого права, традицй, старе право, впливи найновiших правових систем [2, с. 346].
М. Кельман, О. Мурашин, Н. Хома правотворчктю називають форму владно'' дмльносп уповноважених суб'ектiв (передусiм держави), спрямовано'' на утворення нормативно-правових актiв, за допомогою яких в чиннiй юридичнш системi запроваджуються, змiнюються чи скасовуються правовi норми [2, с. 346].
О. Скакун визначае правотворчкть як правову форму дiяльностi держави за участю громадянського суспшьства (у передбачених законом випадках), пов'язану iз встановленням (санкщонуванням), змiною, скасуванням юридичних норм. Правотворчкть виражаеться у формуваннi, систематизации прийняттi та оприлюдненнi нормативно-правових акпв.
Представники позитивiстського напряму (П. Рабшович, А. Венгеров, О. Скакун, С. Алексеев та шш^ вважають, що правотворчiсть спрямована на "творення права", яке ввдображаеться у певних об'ективiзованих формах, серед яких в теорй права розрiзняють нормативно-правовi акти, правовi прецеденти, нормативнi договори, правовi звича!, правовi доктрини, релiгiйно-правовi норми, загальш принципи права. Натомiсть iншi науковщ, зокрема В. Ковальський, I. Козшцев, С. Лисенков, В. Лазарев, А. Колодш, I. Опришко, М. Пархоменко, Е. Темнов, Л. Шестопалова, Ю. Перерва, М. Кельман, О. Мурашин, С. Тимченко, Р. Калюжний, Н. Пархоменко, С. Легуша, А. Мщкевич, вважають, що результатом правотворчосп е лише нормативно-правовi акти [3, с. 147].
Ю. Ничка, дослiджуючи питання правотворчосп рiзних правових систем, вказуе на те, що мiжнародна правотворчкть традицiйно розглядаеться як процес створення нормативно-правових припишв суб'ектами мiжнародного права [4, с. 10].
О. Петришин визначае нормотворчкть як дiяльнiсть уповноважених на це суб'екпв з розроблення, розгляду, прийняття та офiцiйного оприлюднення нормативно-правових акпв, яка здiйснюеться за визначеною процедурою [5, с. 210].
В. Лазарев, ототожнюючи поняття "нормотворчють" та "правотворчкть", подае таке визначення: "Нормотворчiсть у правовiй сферi - це у принцит i головним чином державна дмльшсть, що завершуе процес формування права, що означае зведення права у закон" [3, с. 147].
Я. Ленгер вказуе на те, що процес нормотворчост е складним сощальним процесом, який поеднуе дто нормативно-правових акпв об'ективно'' дiйсностi та суб'ективну думку нормотворчого органу, тшьки розроблення об'ективно обумовлених нормативно-правових акпв, як вiдображають суспiльнi потреби, може слугувати основою ефективного законодавства, основним показником якого е реальна дм норм права [6, с. 12].
Мета статть Оскшьки процес правотворчосп е невiд'емним елементом iснування будь-яко'' держави, то можна зрозумiти науковий iнтерес до цього поняття. Необхвдно звернути увагу на те, що в юридичнш лiтературi немае чггкого розмежування термiнiв "правотворчiсть" та "нормотворчють", про що свiдчать численнi дискусй щодо !х спiввiдношення.
У тлумачному словнику укра'нсько' мови спiввiдношення - це взаемне ввдношення, взаемний зв'язок, взаемна залежшсть рiзних величин, предмета, явищ [7, с. 375].
Тому вважаемо за необхщне: видшити чотири напрями щодо тлумачення вищевказаних термтв; висловити свою думку щодо цих означень; назвати основний критерiй ствввдношення "правотворчостi" та "нормотворчостi".
Виклад основного матерiалу. У теорii права вирiзняють два великi соцiальнi процеси: 1) походження або виникнення права; 2) розвиток права, коли воно вже сформувалося як цшсна нормативно-регулятивна система.
У першому випадку йдеться передусiм про початок, що самоорганзуеться у появi права -правоутвореннi (формуваннi права), у другому - про оргашзацшний початок у розвитку, вдосконаленш права, що вже юнуе, про активну, сввдому дiяльнiсть держави у правовш сферi суспшьства. Цей iсторичний процес визначаеться теорiею права як правотворчють [8, с. 88].
Слушно стверджуе О. Скакун, що правотворення е формою виникнення i буття права, а саме правоутворення iснуе "...до правотворчосл, поряд iз ним, у виглядi правотворчостi, пiсля правотворчостi у виглядi реалiзацii права" [9, с. 19-20].
Правотворчкть починаеться тод^ коли прийнято державне рiшення про подготовку проекту нормативно-правового акта. Головною ввдмштстю правотворчостi вiд правоутворення е те, що правотворчють здiйснюеться державними органами або з iхньоi санкцй, дозволу. Тобто правотворчiсть - це, насамперед, форма владно-вольовоi дiяльностi держави, формального, нормативного закршлення мiри свободи i справедливостi, яка включае дослщження, узагальнення i систематизацiю типових, конкретних правовiдносин, що виникають у суспшьстш, й спрямована на створення нормативно-правового акта. Правоутворення е формою виникнення i буття права у широкому правовому полк до правотворчосп, поряд з нею, у виглядi правотворчосп, шаля прaвотворчостi, у процесi реалiзацii права. Правоутворення вiдбуваеться i поза правотворчктю держави, у межах громадянського суспшьства - у прaвосвiдомостi, конкретних правоввдносинах, прaвомiрнiй поведiнцi, правових теор1ях тощо. Правоутворення живить прaвотворчiсть новими правовими вдеями, правилами поведiнки, конкретними рiшеннями, угодами, що дослiджуються, узагальнюються, систематизуються державою, а пiсля того формулюються у нормах права, зовн виражених у нормативно-правових актах [10, с. 14-15].
Правотворчкть тiсно пов'язана iз зaконотворчiстю. Остання, проте, е вужчим поняттям, оскшьки стосуеться лише ухвалення зaконiв, а прaвотворчiсть охоплюе процес прийняття як зaконiв, так i iнших нормативно-правових aктiв [1, с. 51].
О. Скакун також наголошуе, що правотворчкть не можна зводити до законотворчосп. Законотворчкть е монополiею представницьких вищих оргaнiв держави (в Украт Верховноi Ради) у передбачених законом випадках, законотворчють - важлива складова частина прaвотворчостi, яка забезпечуеться ухваленням зaконiв [9, с. 19-20].
Мiжнaродний досвiд пiдтверджуе, що одним iз основних суб'ектiв нормотворчоi дмльносл в розвинених демократичних крашах е мтстерство юстицii, яке вiдповiдно до свое!' фахово!' спрямовaностi щоденно мае справу з нормативно-правовими актами вшх рiвнiв та, проводячи правову експертизу, виявляе недолши проектiв aктiв, запобкае прийняттю незаконних норм, а також виконуе значний обсяг законопроектних робгг. Зокрема, Федеральне мтстерство юстицii Нмеччини реaлiзуе експертний контроль за нормотворчою д^льнс™ окремих федеральних мiнiстерств. Воно здшснюе контрольнi функцii до прийняття Кабшетом Мiнiстрiв рiшення щодо урядових зaконопроектiв, до видання мiнiстерством ввдомчих постанов i до видання урядом нормативних постанов. Крiм того, мтстерство юстицii Нiмеччини через уряд прямо впливае приблизно на 84 % прийнятих законв, оскшьки бiльшiсть з них основан на урядових проектах [11, с. 87]. М. Галянтич пвдкреслюе, що однею iз проблем, яка потребуе виршення на рiвнi теоретичних розробок та зaходiв практичного удосконалення законодавства, залишаеться проблема визначення понять. У нормотворчш дмльносл доволi часто застосовуються поняття без !'х чiткого розмежування i без додержання у !'х зaстосувaннi у законодавчих актах певних ознакових критерив. Ця проблема комплексна i й розв'язання практично торкаеться i мaтерiaльного, i процесуального права [12, с. 98].
Тому вважають за необхвдне видшити чотири наукових напрями, що стосуються с^ввадно-шення понять "прaвотворчiсть" i "нормотворчiсть". Перший ототожнюе цi поняття та скасовуе будь-яю вiдмiнностi мiж ними. Цей пiдхiд пiдтримують Б. Дрейшев, Ю. Козлов, А. Коренев, В. Сорокш, якi стверджують, що право - це система загальнообов'язкових сощальних норм, що охороняються силою держави. Поняття "творити право" рiвнознaчне поняттю "творити норми". Цьому процесу влaстивi всi особливостi aдмiнiстрaтивного процесу. Також можна видшити так риси нормотворчого процесу:
1. Здшснюеться з метою створення (призупинення, змши, скасування) пiдзаконних норм (акпв органiв виконавчо' влади), покликаних забезпечити оргашзащю практичного виконання (дотримання) норм закону. Залежно ввд стану регулювання конкретних суспшьних вiдносин i самого нормативного матерiалу видшяють конкретнi функцй правотворчостi (оновлення нормативно-правового матерiалу; заповнення прогалин у нормативно-правовому матерiалi; впорядкування чинного нормативно-правового матерiалу). Пiдкреслимо особливу значущють названих функцiй адмiнiстративно-нормотворчого процесу ниш, коли ввдбуваеться формування ново'' правово' системи.
2. Результатом адмтстративно-нормотворчо' дiяльностi е прийняття вiдповiдного нормативно-правового (подзаконного) акта. Адмiнiстративно-нормотворчий процес, як i всi iншi види процесiв, мае свою структуру, що мютить адмiнiстративно-нормотворчi стадii, адмiнiстративно-нормотворчi режими й адмiнiстративно-нормотворчi провадження. Можна розрiзняти: а) провадження з прийняття постанов i розпоряджень Уряду Укра'ни; б) провадження з прийняття наказiв, постанов, шструкцш та iнших актiв мiнiстерств, шших центральних органiв влади спецiальноi компетенцй; в) провадження з прийняття нормотворчих акпв мiсцевими органами державно' влади; г) провадження з видання локальних акпв, як приймае величезна кшьюсть суб'екттв аж до керiвникiв державних установ. Назваш акти можуть поширюватися на пращвниюв, а також мати суто апаратний характер [13, с. 32].
Представники другого напряму обстоюють тезу про те, що "нормотвочкть" е рiзновидом правотворчостг Цю позищю пiдтримують С. Гетьман, С. Плавич.
Заслуговуе на увагу думка С. Гетьмана, який обгрунтовуе, що необхвдно використовувати термiн "нормотворча", а не "правотворча" дiяльнiсть органiв виконавчо' влади. Автор вказуе, що нормотворчу дiяльнiсть оргашв виконавчо' влади становить сутшсть i змiст нормотворчого процесу, який е рiзновидом правотворчостi й полягае у дмльносп уповноважених органiв (державно' виконавчо' влади Укра'ни та 'хшх посадових осiб) зi створення нормативно-правових акпв у порядку, суворо регламентованому законодавством (залежно ввд органу нормотворення та виду нормативно-правового акта, який створюеться).
До функцш нормотворчо' дмльносп органiв виконавчо' влади в Укра'ш С. Гетьман зараховуе такi: 1) тдзаконна конкретизацм первинного регулювання суспшьних вiдносин (створення пiдзаконних нормативно-правових акпв); 2) удосконалення законодавства (вчинення дш iз внесення змiн, доповнень або викладення нормативно-правового документа в новш редакцй); 3) очищення законодавства (вчинення дш iз визнання певного акта таким, що втратив чиннiсть, або його скасування); 4) впорядкування пвдзаконних нормативно-правових акпв (дмльшсть iз систематизацй пiдзаконних нормативно-правових актiв за допомогою паперового та електронного облшу, кодифшацй, шкорпорацй та консолвдацй) [14]. С. Плавич у автореферат свого дисерта-цiйного дослiдження вказуе, що правотворчють - це специфiчна форма дмльносп уповноважених суб'ектiв, яка полягае у виданш, змiнi чи скасуваннi правових норм та мае на меп регулювання суспшьних ввдносин шляхом нормативного закршлення мiри свободи й справедливости Нормотворчiсть автор розглядае як процес "творення норм", що е загальшшим - родовим поняттям, стосовно правотворчосп, виступае як родове поняття щодо створення сощальних норм, й рiзновидами е правова нормотворчiсть, релiгiйна, корпоративна тощо.
Автор звертае увагу на те, що ознаки правотворчосп прямо вказують на и головне призначення - сприяти перетворенню, розвитку засобiв та способiв правового регулювання суспшьних ввдносин. Результатом правотворчо' дiяльностi е створення нових правових норм, для регулювання тих чи шших суспшьних ввдносин.
Цшями правотворчосп е створення яюсного законодавства та забезпечення ефективносп його реалiзацii у суспгльних ввдносинах; забезпечення зрозумiлостi змiсту нормативно-правового акта та його доступшсть для громадян тощо [15, с. 9-10].
Третш напрям запропонував В. Юсупов, який висловився за розмежування понять "правотворчють" i "нормотворчiсть" i пише: "Норми становлять лише один елемент правово' системи. 1х створення, змiна або скасування породжують тгльки нормотворчi ввдносини.
Формування ж адмтстративних правозастосовних aктiв породжуе сво!' специфiчнi суспiльнi зв'язки, що забезпечують процес цiеi дiяльностi органв державного упрaвлiння. Тут також створюеться адмшктративне право. Нaрештi, реaлiзaцiя суб'ективних адмтстративних прав i обов'язкiв громадянами i посадовцями - це теж процес aдмiшстрaтивноi прaвотворчостi, процес створення, змши, припинення суб'ективного aдмiнiстрaтивного права [13, с. 32].
До четвертого напряму можна зарахувати науковцв, як дають визначення "прaвотворчостi" й "нормотворчосл" без спiввiдношення цих понять.
Н. Лата у своему дисертацшному досл^жен^ пропонуе визначення нормотворчостi як осо6ливо!' дiяльностi держави, в особi спецально уповноважених на це владних суб'екпв, спрямовaноi на нормативне зaкрiплення суспшьних потреб й iнтересiв та забезпечення належних умов для реaлiзaцii прав i свобод громадян та !'х ефективного захисту, яка здiйснюеться шляхом створення системи внутршньо узгоджених нормативно-правових акпв з метою пiдвищення ефективносп регулювання суспшьних вiдносин в Украт [16, с. 13].
В. Галунько ж видшяе тaкi види форм адмтстративного права:
1) видання адмтстративних aктiв (пiдзaконних нормативно-правових aктiв, шдиввдуальних aдмiнiстрaтивних aктiв);
2) укладення адмтстративних договорiв;
3) вчинення iнших юридично значущих aдмiнiстрaтивних д1й;
4) здшснення мaтерiaльно-технiчних оперaцiй.
Видання пiдзaконних нормативно-правових акпв - це правотворчий напрям дмльносп пу6л1чно!' адмтстраци, що передбачае розпорядчу д1яльн1сть, спрямовану на виконання законв шляхом розроблення та встановлення пвдзаконних правил загального характеру.
Установления норм права подзаконного характеру в процес! д1яльност1 пу6л1чно!' адмтстраци -це адмтстративна прaвотворчiсть, яка здшснюеться у форм1 видання органами та посадовими особами пу6л1чно' aдмiнiстрaцii неперсошфiковaних aктiв [17, с. 178-185].
Щкава думка А. Апарова, який адмшктративно-нормотворчий процес називае нормо-творчою д1яльн1стю з1 створення (зм1ни, призупинення, скасування) падзаконних нормативно-правових aктiв виконавчих органв пу6л1чно' влади з метою створення прaвовоi бази для реaлiзaцii зaконiв [13, с. 35].
Висновки. Як пвдсумок, зазначимо, що у науковш лiтерaтурi по-р1зному застосовують i тлумачать термiни "прaвотворчiсть", "зaконотворчiсть", "правоутворення", "нормотворчкть". На наш погляд, зaконотворчiсть не потр16но ототожнювати 1з прaвотворчiстю, незважаючи на те, що ц процеси тсно пов'язaнi м1ж собою. Однозначно, що результатом законотворчосп е прийняття зaконiв. Своею чергою, нaслiдком правотворчосл у широкому розум1нн1 е нормaтивно-прaвовi акти, юридичн1 прецеденти, договори, прaвовi звича1, прaвовi доктрини, принципи права та шш1 джерела права.
Щодо наукового розум1ння правоутворення погоджуемося з думками тих вчених, як1 стверджують, що правоутворення е формою виникнення i буття права у широкому правовому полк до правотворчосп, поряд з нею, у вигляд1 правотворчосп, п1сля прaвотворчостi, у процес реaлiзaцii права.
Анaлiз визначень "прaвотворчостi" та "нормотворчосп" приводить до висновку про в1дсутн1сть у пров1дних вчених единого погляду щодо цих категорш. Неправильно ототожнювати чи протиставляти ц категори. нормотворч1сть е р1зновидом прaвотворчостi. Варто наголосити, що першочерговим питанням у виршен^ 6удь-яко' дискуси е термши та !'х правильне визначення. Тому пропонуемо на законодавчому р1вн1 створити "Юридичний словник", у якому можна було б знайти визначення необхщного термша.
Щодо критерiю спiввiдношення "правотворчостг' та "нормотворчост1", то необхiдно зазначити, що кшцевим результатом прaвотворчостi е створення правових норм. Для прикладу, Кабшет мш1стр1в Украши в межах своеi компетенцii видае постанови i розпорядження, як1 е обов'язковими до виконання. Постанови КМУ переважно мають загальний характер i е
нормативно-правовими актами, а розпорядження, як правило, приймаються з визначених питань, вони не е нормативними. Проте i постанови, i розпорядження вищого органу виконавчо' влади е результатом його правотворчост! Кiнцевим результатом нормотворчостi е нормативно-правовi акти.
Отже, правотворчють та нормотворчiсть спiввiдносяться як цше i частина.
А основним крш^ем для вiдмежування нормотворчостi вiд правотворчосл е кiнцевий результат кожного iз цих процесiв.
1. Бобровник С. В. Правотворчють / С. В. Бобровник, В. С. Щебельський // Юридична енциклопедгя : у 6 т. - К. : Укр. енцикл., 2003. - Т.5. - С. 51. 2. Кельман М. С. Загальна теоргя держави та права : тдручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин, Н. М. Хома. - Л. : Новий Свт 2000, 2003. - 584 с. 3. Шпак Ю. А. Методологгчт тдходи до визначення поняття нормотворчостг оргатв мгсцевого самоврядування / Ю. А. Шпак // Вкник Льв1вського державного утверситету внутршнх справ. Сергя юридична. - 2013. - № 1. - С. 145-152. 4. Ничка Ю. Свропейська мгжнародна правотворчгсть: загальнотеоретична характеристика / Ю. Ничка // Вгсник Льв1вського утверситету. Сергя юридична. - 2010. - № 50. - С. 10-14. 5. Теоргя держави i права: тдручник / за ред. О. В. Петришина. - Х.: Право, 2014. - 368 с. 6. Ленгер Я. I. Реформування правовог системи Укрални як заЫб тдвищення и ефективностi: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теорiя та iсторiя держави i права; iсторiя полтичних i правових учень" / Я. I. Ленгер. - К., 2007. - 20 с. 7. Яременко В. Спiввiдношення / В. Яременко, О. Слтушко // Тлумачний новий словник украгнськог мови : у 3 т. - К. : Аконт, 2001. - Т.3. - С. 375. 8. Плавич С. В. Правотворення, правотворчють та законотворчкть: проблема спiввiдношення / С. В. Плавич // Держава i право : [зб. наук. праць. Юридичт та полтичт науки]. - Вип. 35. - К.:1н-т держави i права iм. В. М. Корецького НАН Укрални, 2007. - С. 88-94. 9. Лозинська I. В. Правотворення, правотворчють та законотворчють: проблема спiввiдношення /1. В. Лозинська // Митна справа. -2011. - № 5(77) ч. 2. - С. 18-21. 10. Сайфулта Ю. В. Правоутворення як форма виникнення i буття права / Ю. В. Сайфулта // Митна справа. - 2011. - № 2(74) ч. 2. - С. 14-18. 11. Дорохов Р. П. До питання про теоретико-методологiчнi засади нормотворчостi / Р. П. Дорохов // Митна справа. -2011. - № 5(77) ч.2. - С. 84-89. 12. Короленко В. Правовi проблеми реалiзацil житлових прав громадян / В. Короленко, Н. Солтис, I. Янчук // Право Украгни. - 2006. - № 9.- С. 97-102. 13. Апаров А. М. АдмЫстративно-нормотворчий процес як вид адмтстративного процесу / А. М. Апаров // Держава та регюни. Серiя право. - 2012. - № 4(38). - С. 32-35. 14. Гетьман С. Нормотворча дiяльнiсть оргатв виконавчог влади в Украгт: правовий змют i проблемн питання / С. Гетьман [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kdpu-nt.gov.ua/work/monografiya-normotvorcha-diyalnist-organiv-vikonavchoyi-vladi-v-ukrayini-pravoviy-zmist-i 15. Плавич С. В. Теоретико-методологiчнi засади правотворчостi: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теорiя та iсторiя держави i права; iсторiя полтичних i правових вчень" / С. В. Плавич. - Кигв., 2009. - 19 с. 16. ЛатаН. Ф. АдмЫстративно-правове регулювання нормотворчог дiяльностi оргатв виконавчог влади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 "Адмнктративне право i процес; фтансове право; тформацшне право" / Н. Ф. Лата. - фтнь., 2004. - 19 с. 17. Галунько В. В. АдмЫстративне право Украгни : навч. поЫб. / В. В. Галунько, В. I. Олефiр, М. П. Пихтт. - Херсон : ПАТ "Херсонська мюька друкарня", 2011. - Т.1. - 320 с.
REFERENCES
1. Bobrovnyk S. V. Pravotvorchist'. Yurydychna entsyklopediya (Lawmaking. Legal encyclopedia), Kiev, Ukrainian encyclopedia Publ., 2003, vol. 5. р. 51. 2. Kel'man M.S. Zahal'na teoriya derzhavy ta prava (General Theory of State and Law) Lviv, Novyy Svit 2000 Publ., 2003. 584 p. 3. Shpak Yu. A. Metodolohichni pidkhody do vyznachennya ponyattya normotvorchosti orhaniv mistsevoho samovryaduvannya [Methodological approaches to the definition of law-making of local government]. Visnyk L'vivs'koho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. Seriya yurydychna, 2013, vol. 1,
pp. 145-152. 4. Nychka Yu. Yevropeys'ka mizhnarodna pravotvorchist': zahal'noteoretychna kharakterystyka [European law-making International general theoretical characterization]. Visnyk L'vivs'koho universytetu. Seriya yurydychna, 2010, vol. 50, pp. 10-14. 5. Petryshyn O.V. Teoriya derzhavy i prava (Theory of State and Law) Kharkiv, Pravo Publ., 2014. 368 p. 6. Lenher Ya.I. Reformuvannya pravovoyi systemy Ukrayiny yak zasib pidvyshchennya yiyi efektyvnosti. Avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. yuryd. nauk : spets. 12.00.01 "Teoriya ta istoriya derzhavy i prava; istoriya politychnykh i pravovykh uchen'" [Reform of the legal system of Ukraine as a means of enhancing its efficiency]. Kyiv, 2007. 20p. 7. Yaremenko V., Slipushko O. Tlumachnyy novyy slovnyk ukrayins'koyi movy (New Collegiate Dictionary Ukrainian language) Kyiv, Akonit Publ., 2001. p. 375. 8. Plavych S. V. Pravotvorennya, pravotvorchist' ta zakonotvorchist': problema spivvidnoshennya [Lawmaking, lawmaking and lawmaking the problem of relationship]. Derzhava i pravo, 2007, vol. 35, pp. 88-94. 9. Lozyns'ka I. V. Pravotvorennya, pravotvorchist' ta zakonotvorchist': problema spivvidnoshennya [Lawmaking, lawmaking and lawmaking the problem of relationship]. Mytna sprava, 2011, vol. 5(77), pp. 18-21. 10. Sayfulina Yu. V. Pravoutvorennya yak forma vynyknennya i buttya prava [Lawmaking as a form of emergence and existence of law]. Mytna sprava, 2011, vol. 2(74), pp. 14-18. 11. Dorokhov R. P. Do pytannya pro teoretyko-metodolohichni zasady normotvorchosti [The question of theoretical and methodological principles of law-making]. Mytna sprava, 2011, vol. 5(77), pp. 84-89. 12. Korolenko V., Soltys N., Yanchuk I. Pravovi problemy realizatsiyi zhytlovykh prav hromadyan [Legal problems of realization of housing rights]. Pravo Ukrayiny, 2006, vol. 9, pp. 97-102. 13. Aparov A. M. Administratyvno-normotvorchyy protses yak vyd administratyvnoho protsesu [Administrative rule-making process as a kind of administrative process]. Derzhava ta rehiony. Seriya pravo, 2012, vol. 4(38), pp. 32-35. 14. Het'man Ye. Normotvorcha diyal'nist' orhaniv vykonavchoyi vlady v Ukrayini pravovyy zmist i problemni pytannya [Rulemaking of the executive power in Ukraine content and problems]. Available at:http://www.kdpu-nt.gov.ua/work/monografiya-normotvorcha-diyalnist-organiv-vikonavchoyi-vladi-v-ukrayini-pravoviy-zmist-i 15. Plavych S. V. Teoretyko-metodolohichni zasady pravotvorchosti. Avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. yuryd. nauk : spets. 12.00.01 "Teoriya ta istoriya derzhavy i prava; istoriya politychnykh i pravovykh vchen'" [Theoretical and methodological principles of law-making]. Kyyiv, 2009. 19 p. 16. Lata N. F. Administratyvno-pravove rehulyuvannya normotvorchoyi diyal'nosti orhaniv vykonavchoyi vlady. Avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. yuryd. nauk : spets. 12.00.07 "Administratyvne pravo i protses; finansove pravo; informatsiyne pravo" [Administrative and legal regulation of executive rulemaking]. Irpin', 2004. 19 p. 17. Halun'ko V. V. Administratyvne pravo Ukrayiny [Administrative Law of Ukraine], Kherson, 2011. 320 p.
