CC BY
37
ПОЛ1ТОЛОГ1Я
УДК 355
докт. полт. н., проф. В.Ф.Смолянюк
ВОеННО-СИЛОВА ПРАКТИКА ЯК КОНСТАНТА ЦИВ1Л1ЗАЦ1ЙНОГО ПОСТУПУ (СВ1Т, РЕГ1ОН, УКРА1НА)
У статт1 анал1зуеться втськово-силова практика в умовах сучасного св1топорядку. Розкрит1 основт тенденцП розвитку сучасного св1тоустрою, виходячи з них видтено домтанти военной полтики ключових св1тових гравщв (США, Великобритани, Шмеччини, Франци, Ростськог ФедерацИ), показанI 1снуюч1 складнощг в росгйсько-американських вгдносинах.
Ключовi слова: военно-силова практика, военно-пол1тична обстановка, военна пол1тика.
Актуальшсть теми. Проблеми осмислення сучасного стану свггу, динамши його розвитку, мюця та ролi военно-силово! практики в розв'язанш мiждержавних стосунюв завжди знаходилися у центрi уваги як вчених всього свггу (Зб. Бжезшський, А.Ванавербек, Ф.Фукуяма, С.Хантшгтон та ш.), так i укра!нсько! науково! стльноти (В.Грубов, О.Дзьобань, В.Мандрагеля, в.Мануйлов, М.Требш, О.Панфшов, О.Шнипко та iн.) [1]. Але военно-св^ова практика як константа цивiлiзацiйного поступу - це живе явище, яке потребуе постшного аналiзу та уточнення з урахуванням постшних змiн, що трапляються у свiтi.
Свтовий порядок, етапами розвитку якого у ХХ ст. були Версальський мирний договiр 1919 р., ялтинсько-потсдамський 1945 р. розподш свгту мiж переможцями у Другш свiтовiй вiйнi, розпад колошально! системи у 40-50-х роках, блокове протистояння свгту капiталiзму та соцiалiзму пiд час Холодно! вiйни 50-80-х роюв, крах св^ово! сощалютично! системи на початку 90-х - перебувае в процеы дынамiчноl трансформаци, точнi результаты яког не береться передбачити жодний науковий або ан^Мичний центр, так само як i вплывовi суб'екти свтовог полтики.
Змшюеться зм^т полiтико-правових постулатiв, як протягом тривалого часу були головними будiвельними конструкцiями системи мiжнародних вщносин. Накопичуеться критична маса суджень стосовно понять "непорушшсть державного суверештету", "право нацш на самовизначення аж до вщокремлення та створення незалежно! держави", "демократизащя свiтового порядку", "моральна необхщшсть надання допомоги нерозвиненим кра!нам", "багатополяршсть / однополярнiсть свiту" i нав^ь "тероризм як головна загроза мiжнароднiй безпецi". Сдиних позицiй стосовно !хнього змiстовного наповнення не iснуе. Релятивiзм !хнього теоретичного осмислення, а тим бшьше практичного застосування стае нормою глобально! гри держав, нацш, транснащональних економiчних структур, свiтових мас-медiа i навiть окремих яскравих особистостей.
За таких умов до головних тенденцш розвитку сучасного свггу у найбшьш загальному виглядi доцiльно вiднести таю.
Перше. Мiжнародна система, заснована на прюритет суверенних держав та координуючш ролi Оргашзацп Об'еднаних Нацiй в системi управлiння мiжнародними вiдносинами, поступово, але неухильно слабшае. Наприкiнцi ХХ ст. виникла проблема того, що формальна незалежшсть та рiвнi права в мiжнароднiй системi наданi кра!нам, бiльшiсть з яких не зможе перетворитись на усшшш та процвггаючь Як результат, склалась ситуацiя, за яко! в ООН домiнують (мовою представникiв США) "деградуючГ' або "неустшш" кра!ни, що пiдривае легiтимнiсть Оргашзацп в очах бiльш успiшних держав. Крiм того, застарiв та вимагае модершзацп мандат Ради Безпеки ООН (РБ ООН). Саме цим пояснюеться намагання усшшних Сполучених Штатiв у рядi випадкiв дiяти всупереч волi РБ, нехтуючи позицiями представлених в ООН формально суверенних африканських, азшських, латиноамериканських i навiть европейських держав.
Друге. Змщнення рушiйних сил глобалiзацil стало планетарним явищем. Багато в чому завдяки цим силам збшьшуються обсяги свггового економiчного виробництва, скорочуються масштаби голоду та епiдемiй, активiзуються промисловi потенцiали кра!н, що змогли вмонтуватись в глобалiзацiйнi процеси та виграти вщ них. Водночас, глобалiзацiя поглиблюе прiрву мiж багатими та бщними кра!нами, закрiплюе свiтовий порядок за формулою "золотий мiльярд людства - кра!ни забезпечення -решта свiту". Фахiвцi все бiльше схиляються до визнання зрiлою тенденцiею розвитку глобально! економши формування нових регюшв стiйкого економiчного зростання - у першу чергу кра!ни БР1К (Бразилiя -Росiя - Iндiя - Китай). Доволi неприемним вiдкриттям для Заходу стало штенсивне складання передумов формування так званого "другого золотого мшьярда" - у Схщнш Азп та кра!нах Gвразiйського економiчного сшвтовариства (СврАзЕС). Передбачуванi два "золотих мшьярди" можуть стати принципово новою конф^уращею глобальних
економiчних та полггичних гравщв, взаемодiя мiж якими у свт, де природнi ресурси стрiмко вичерпуються, не може не бути конфлштною.
Трете. На планетi розпочинаеться "друге ядерне столггтя", посилюеться вiрогiднiсть застосування ядерно! збро! та шших видiв ЗМУ не лише державами, але й недержавними структурами, в тому чи^ терористичними. На користь такого твердження свщчать: фактична лептимащя шдшсько! та пакистансько! ядерно! збро!; орiентацiя ряду держав, що займають антиамериканськ (ширше - антизахiднi) позицп на оволодiння ядерною зброею; розкриття широких масштабiв торгiвлi ядерними технолопями з боку Пакистану; неможливiсть перевiрити ядернi програми КНДР та 1рану; оприлюднення Сирiею власних ядерних амбщш; iнтенсифiкацiя у Сполучених Штатах наукових розробок, спрямованих на створення високоточних ядерних засобiв мало! потужностi та заснованих на реакцп "холодного" ядерного синтезу; масштабна та тривала у часi дестабтзащя "великого" Близького Сходу, де розмщеш кiлька де-факто ядерних або потенцшно ядерних держав.
Четверте. Значна частина держав та територш свггу отримала припис в категорп "бщний Пiвдень" або "тi, що програли назавжди". Такий !хнiй статус безперервно стимулюватиме невдоволення на адресу "золотих мiльярдiв" та бажання помсти, призводитиме до збшьшення мiграцiйних потоюв у напрямку багато! Пiвночi, окремих тихоокеанських кра!н, посилюватиме мотивацiю терористичних методiв боротьби.
П'яте. Сполученi Штати залишаються безумовним лiдером сучасного свгту за сво!м економiчним потенцiалом, фшансовими та технологiчними можливостями, iнновацiйними ресурсами, военною могутшстю та готовнiстю !! використати. 1ракська криза послабила привабливють США в багатьох кра!нах. Вашингтон термшово внiс деякi поправки у свою зовшшню полiтику. На чергових президентських виборах перемогу отримав представник демократично! партп ще! кра!ни Б.Обама. Проте такi полiтичнi пертурбацi! не змшять головного: бажання Бiлого дому бути свгтовим лiдером якомога довше, в iдеалi - завжди.
Шосте. Свропейський Союз, досягнувши очевидних успiхiв у формуваннi принципово ново! моделi мiждержавних вiдносин, вступив у бшьш складний перiод власного розвитку. 1нтеграцшш процеси в Gвропi подолали страшш наслiдки двох свiтових вiйн та створили нову полгтичну культуру. Змщнились економiчнi позицi! вС у свт. Очевидними е духовно-культурш успiхи европейських кра!н. Разом з тим, неготовшсть кра!н ввросоюзу виробити узгоджену зовшшню полгтику, рiзне бачення ними пол^ики безпеки, а також провал ще! вироблення спiльно! европейсько! конституцi! не дозволяють вщнести вС до виключно усшшних наддержавних утворень. Моменти невизначеносп у функщонуванш вС посилились шсля прийняття 10 нових членiв, не в^ з яких повною мiрою вiдповiдають критерiям членства у цш органiзацi!.
Сьоме. Непередбачуванiсть свiтових полгтичних процесiв
посилюеться вщ ерозп традицiйних атлантичних вщносин. 1снуе ряд розбiжностей мiж Вашингтоном - Лондоном та Парижем - Берлшом у баченнi перспектив розв'язання заплутаних св^ових вузлiв (пе! ж iраксько! проблеми). Все бшьш очевидною стае рiзниця военно-силових можливостей США i вС та готовност !х застосовувати на практицi. Дедалi чiткiше проступае незбiг полiтичних культур континентально! ввропи та Сполучених Шта^в. Крiм того, США, про що свiдчить ряд непрямих ознак, останшм часом бачать в об'еднанiй вврот не лише надiйного союзника, але й конкурента. Звщси - перепони на шляху штеграцшних зусиль Брюсселя, особливо у военно-пол^ичнш сферi.
Восьме. Продовжуеться динамiчний розвиток Китаю. Вже шхто не сумнiваеться у здатност китайського керiвництва адекватно вiдповiдати на виклики глобалiзацi!. Протягом найближчих 10-15 роюв Китай мае всi шанси стати третьою економiчною державою свгту. При цьому Пекiн у найближчш перспективi намагатиметься зберiгати неекспансiонiстський та неагресивний характер свое! зовшшньо! пол^ики, хоча Москва вже сьогоднi починае обгрунтовано турбуватись за долю сво!х далекосхiдних територiй.
Дев 'яте. Зростае напружешсть мiж кра!нами, де традицшно домiнуе iслам (арабський Схiд, 1ран) та, використовуючи термiнологiю С.Хантiнгтона, "шшими цившзащями". Значною мiрою це пояснюеться внутрiшньою диференцiацiею iсламсько!' цивiлiзацi!' та неготовшстю !! окремих фрагментiв вщповюти на виклики сучасного свiту. Як результат, ряд кра!н, населення яких сповщуе iслам, мають негативнi темпи економiчного зростання. Соцiально-економiчнi, полiтичнi, военш, духовно-культурнi, побутовi та iн. негаразди багатомшьйонного населення схiдних кра!н стае живильним середовищем "м'якого" неприйняття ним устшного захiдного свiту або "жорстко!" збройно! боротьби з ним. 1сторичне вiдставання на фонi глобально! шформацшно! прозоростi - глибинна причина нишшньо! ескалацi! тероризму, яка мае довготривалий характер.
Десяте. Швидко змiнюеться ситуащя на пострадянському полгтико-економiчному просторь Частина нових держав (кра!ни Балтп) увiйшли до вС та отримали висок перспективи стабiльного розвитку. Деяк кра!ни в цiлому успiшно розвиваються на самодостатнш основi, використовуючи значш запаси енергоносi!в (Азербайджан, Казахстан, Туркмешстан). Разом з тим, деякi колишш радянськi республiки вже вiдносяться до групи деградуючих та неусшшних кра!н. У правлячих колах кра!н СНД та частково серед населення зштовхуються суперечливi погляди на вiдносини з Росшською Федерацiею та ступiнь сшвроб^ництва з нею. Збiльшуеться конкуренцiя за вплив на пострадянськ кра!ни з боку США, РФ, а також - дозовано - з боку вС. Поки що така конкуренщя не мае яскраво вираженого антагошстичного характеру, що вщкривае перед новими незалежними державами шанси на сшвробгтництво з впливовими
економiчними центрами. Проте ситуащя може змшитись у напрямi прямо! конфронтацп тiе! ж Росп та Заходу, що поставить новi незалежнi держави перед необхiднiстю повного военно-полгтичного самовизначення.
Одинадцяте. На очах прогресуе енергетична вразливють свiту, пов'язана з глибинною дестабшзащею багатого на нафту «великого» Близького Сходу. 1ракська вшна, iнiцiйована Сполученими Штатами, не лише не виршила нагальних геополiтичних проблем, але й тдвищила енергетичнi ризики десятюв держав на тривалу ^торичну перспективу.
Дванадцяте. Протягом останнiх роюв президентства В.Путiна (фактично, його друго! каденцi!) вiдбулось серйозне змiцнення позицш Росiйсько! Федерацi!. Завдяки позитивним зрушенням в ресурсно-видобувнiй економiцi, а також змт стилю державного управлшня Росiя стала бiльш органiзованим регюнальним i свiтовим гравцем. Це дозволило Кремлю ютотно пiдвищити геоекономiчний та геополгтичний рейтинг РФ.
Тринадцяте. Загальна дестабтзащя мiжнародних вiдносин та довготривала конфронтащя у близькосхiдному регiонi, яка зачепила й ряд пострадянських республш, надали нового звучання фактору вшськово! сили, реабшгтували у полiтичнiй свщомост населення фактор корисностi военних акцш, спрямованих на захист "нацiональних штере^в" у !хньому здебiльш суб'ективному трактуванш полiтичними елiтами суверенних держав. Реставрована увага до силових структур держави, насамперед -до збройних сил та необхщност !хнього забезпечення, достатнього для виконання хоча б першочергових завдань. Армп, в сучасному трактуванш !хнього цшьового призначення, покликаш вадгравати роль як безпосереднього iнструмента забезпечення военно! безпеки, так i засобу шдтримання мiжнародно! стабiльностi в рамках колективних миротворчих сил. Наявшсть сил, здатних виршувати новi завдання, а також готовшсть до !хнього використання стае вагомим фактором авторитету та впливовосп держави у регюнальних i свiтових процесах.
Виходячи iз вказаних тенденцш, доцiльно окреслити домшанти военно'1 полтики ключових свтових гравщв [2].
Сучасну военну полтику США неможливо розглядати поза постшною готовшстю заокеанського велетня використовувати в^ шструменти нацюнально! могутностi для здiйснення впливу на iншi держави та мiжнароднi структури. Практичними етапами такого впливу стали: 1рак - 1990 р., Югославiя - 1999 р. (всупереч РБ ООН), Афгашстан -2001 р., 1рак - 2003 р. (всупереч РБ ООН). Як небезшдставно зазначають окремi анал^ики, подiями в Югославп Вашингтон вiдкрив постiмперiалiстичну еру вшьного свiту, коли вiдстоювання нацiонально! величi поставлено вище за iнтереси колективно! безпеки, а просування нацiональних прюрите^в (свободи i демократi!) вiддзеркалюе рiвень готовностi американського капiталу контролювати мiжнародну
фiнансово-економiчну систему.
Зпдно зi Стратепею нацiонально! безпеки США на ХХ1 столiття, у новому столiттi Америка прагне до "прийняття дедалi бшьшою кiлькiстю кра!н норм демократi! i поваги до прав людини, створення обставин для росту свгтово! економши i поширення вiльно! торгiвлi". Враховуючи незгоду багатьох кра!н приймати правила гри, визначеш Вашингтоном як "демократично-ушверсальш", вiйськова сила набувае особливого значення - i для американцiв, i для кра!ни Х, незгодно! з политикою Сполучених Штатiв. Метою военно! полiтики США у ХХ1 столгт проголошено "забезпечення захисту кра!ни i змiцнення миру на планетi за рахунок: 1) надання союзникам i партнерам гарантш виконання американцями сво!х обов'язкiв, переконання противникiв у безперспективност розвитку военного суперництва зi США; 2) завдання ршучо! поразки будь-якому противнику". Досвщ, який збройнi сили Сполучених Шта^в отримали у чотирьох военних кампашях посткомунiстично! доби, а також змши умов i характеру збройно! боротьби визначили i новий зм^т нацiонально! военно! стратеги.
Захист нащонально! територi! та участь у великомасштабних конфлiктах (не менше двох) визначають головний зм^т перспектив розбудови збройних сил США у ХХ1 столгт. Перевагу надано проекцп военно! сили i застосуванню збройних сил на еташ формування конфлiкту, а не його ескалацп, коли кшьюсть ризикiв непомiрно зростае, а военне втручання стае неефективним. Вщповщно до пропозицш Комюи з нацiонально! безпеки, можливi ситуацi! залучення збройних сил вшськово-полгтичним керiвництвом кра!ни розглядатимуться за наступними критерiями: 1) коли ^нуе загроза американським союзникам чи друзям; 2) коли перспектива збро! масового знищення може стати загрозою для цившьного населення; 3) коли юнуе небезпека для доступу до ресур^в, критичних для глобально! економiчно! системи; 4) коли окремi режими демонструють намiр завдати серйозно! шкоди американським нащональним iнтересам; 5) коли окремi кра!ни проводять полiтику геноциду. Вщповщно до военно-полiтичних орiентирiв забезпечуеться ресурсне забезпечення процесу вшськового будiвництва США, зокрема, його фшансування, яке подолало рубiж у $500 млрд.
Военна полтика Великобритани залишаеться традицшно важливим елементом забезпечення державно! могутность Прагматична поведшка военно-полiтичного керiвництва кра!ни у трьох останшх военних кампанiях (1999, 2001, 2003 рр.) тдтвердила кшька важливих обставин: Великобританiя залишаеться послщовним союзником Сполучених Штатiв; британськi штереси мали i мають глобальний характер; у вщстоюванш нацiональних iнтересiв Лондон завжди готовий використати економiчнi, полгтичш i военнi важелi.
Нацiональна военна стратепя Великобританi! грунтуеться на кшькох головних вимогах: 1) постiйно тдтримувати нацiональний военний
потенщал, який у складi сил НАТО слугуватиме гарантом безпеки у разi виникнення стратепчно! загрози в вврош. Фактором стримування, у випадку загрози, будуть як британська ядерна зброя, так i сили загального призначення; 2) вести постшний мониторинг мiжнародно! обстановки. Враховувати, що засобом виршення мiжнародних проблем на рiвних можуть бути як пол^ичш та економiчнi заходи, так i военна сила; 3) задовольняти потреби матерiально-технiчного забезпечення регiонального конфлшту "некласичного" типу з урахуванням можливост виникнення "стратегiчно! загрози"; 4) непохитно реалiзовувати всi наявнi економiчнi, дипломатичш i военнi можливостi з метою захисту сво!х глобальних iнтересiв.
Принципами розбудови британських збройних сил визнано: створення постшних, розгорнутих до штатного рiвня, вшськових формувань, якi можуть бути швидко нарощеш до рiвня, достатнього для гарантованого придушення чи локалiзацi! загрози будь-якого рiвня; скорочення военно! присутностi у мирний час iз вибiрковим збереженням зусиль у стратепчних регiонах свiту (Близький Схщ, Перська затока, Середземне море); зниження до розумного рiвня стану загально! бойово! готовностi; створення та розгортання Сил швидкого реагування.
Военну полтику оновленоИ Н1меччини необхщно розглядати як наслщок виконання ршень Потсдамсько! конференцп i трьох доленосних для ще! кра!ни "Д" - денацифiкацi!, демш^гаризацп i демократизацi!. Нiмеччина - 2008 - потужна i вiдповiдальна держава, могутшсть яко! далеко переросла нацюнальш межi, у тому числi у вшськовш площинi. Розмiщення нiмецьких вшськових шдроздтв у Македонi! в 1998 р., у Косово в 1999 р., участь у 2001 р. у складi Стабтзацшних сил в Афгашсташ, !хне очолення у 2003 р., допомога у виршенш питань тилового, техшчного та медичного забезпечення вшськ США в 1раку дають тдстави стверджувати, що значення военно! сили у зовшшньопол^ичних акцiях Берлша поступово, але неухильно зростае.
Починаючи з 1992 р., Шмеччина активно реалiзуе 2 вектори нацiонально! военно! пол^ики - европейський та евроатлантичний. ввропейський вектор пов'язаний iз дiею Маастрихтських угод та проведенням стльно! военно! полiтики кра!нами-учасницями вС. В даному контекст Нiмеччину можна вважати европейським лщером у створеннi вщповщних вiйськових структур ввросоюзу. Водночас, Берлш розумiе, що об'еднана ввропа найближчим часом нездатна створити военно! структури, ефектившсть яко! могла б тднятись до рiвня НАТО. Тому евроатлантичний вектор военно! полгтики сучасно! Шмеччини тiсно пов'язуеться з геополiтичними можливостями США. Шмецью державнi лiдери вважають, що в разi виникнення регюнального конфлiкту, подiбного до косовського, без втручання Сполучених Шлалв та НАТО ввропу можуть спiткати серйознi випробування.
Утримання Шмеччиною протягом ХХ ст. власних збройних сил -
рейхсверу, вермахту та бундесверу - суперечлива, неоднозначна, але повчальна шюстращя уваги федеральних оргашв до силових механiзмiв реалiзацi! державних прагнень. Не е винятком ХХ1 ст.: розвиток Бундесверу у його наявному виглядi - це динамiчний процес досягнення балансу мiж нащональними iнтересами, мiжнародними зобов'язаннями, державно-полiтичними можливостями та ресурсами Шмеччини. Завдання шмецьких збройних сил органiчно випливають з Основного закону ФРН, цшей шмецько! полiтики безпеки i оборони та е такими: 1) нащональна оборона в межах НАТО; 2) запоб^ання конфлштам; 3) врегулювання криз; 4) боротьба з мiжнародним тероризмом; 5) участь у мiжнародних операцiях; 6) шдтримка союзникiв; 7) партнерство i спiвпраця. Згiдно з планом реформ, до 2010 р. чисельшсть Бундесверу мае скласти 280 тис. чол. (2003 р. - 338 тис.). Проте високотехнолопчш системи озброень, як динамiчно надходять на озброення Бундесверу, повшстю швелюють його деяке кшьюсне скорочення.
Военна полтика Франци, грунтуючись на голлiстськiй традици "незалежно! оборони", передбачае реалiзацiю двох ключових векторiв розвитку. Перший з них - внутршнш - полягае у суттевому реформуванш французьких збройних сил вщповщно до нових глобальних викликiв i загроз та сучасного рiвня розвитку вiйськового мистецтва. Основою нацiонально! оборони лщери П'ято! республiки бачать нащональш ядернi сили та сили швидкого реагування. Враховуючи економiчний потенцiал Франци, який поступаеться лише США, Шмеччиш, Япони та Китаю (5% св^ового ВВП, 5% свiтово! торгiвлi), неважко передбачити усшшшсть вiйськово-реформацiйних намiрiв Парижа. Другий вектор цшком обгрунтовано спрямований назовш. Вiн демонструе намiри Франци поеднати активну участь у розбудовi безпечно! ввропи на основi спшьно! полiтики безпеки i оборони в рамках вС та тiсно! ствпращ з НАТО.
Военна полтика Ростськог Федераци закладена В.Путшим i продовжуеться Д. Медведевим [3]. Оновлення росшсько! влади в грудш 2000 р. не тшьки визначило новi орiентири Росi! у свiтовiй полiтицi, але й надало поштовх до державного переосмислення ролi Збройних Сил РФ у поверненш !й статусу велико! держави. Як зазначалось в тогочаснш росшськш пресi, "не маючи могутнього силового компонента, кра!на, що мае таке географiчне розташування, як Ро^я, створена так, як Росiя й ^нуе так, як Росiя, вижити не може".
Моментом переходу росшського вiйськового будiвництва у нову яюсть слiд вважати введення в дш нових державних документiв военно-полгтично! спрямованостi - Концепцi! нацiонально! безпеки Росшсько! Федерацi! (1999 р.), Военно! доктрини Росiйсько! Федерацi! (2000 р.) та Военно-морсько! доктрини Росiйсько! Федераци (2000 р.). До такого перелшу слщ додати й Акт "Росiя - НАТО" (1997 р.), з тдписанням якого стосунки Москви та Брюсселя стали бшьш визначеними.
Антиамериканська iстерiя не е домiнуючою в сучаснш Pociï. Водночас, багатьох росшських фахiвцiв, причетних до забезпечення B0eHH0Ï безпеки держави, непокоять военнi приготування, започатковаш Сполученими Штатами протягом останшх рокiв. Це, зокрема, плани розгортання стратепчного аерокосмiчного ударного угруповання, оновлення ядерноï трiади, розгортання високоточних систем зброï повiтряного, морського й наземного базування, прийняття на озброення систем "нелетальноï зброГ', створення сучасних експедицшних сил, розгортання нових военних баз у ключових районах свiту тощо. У Москвi вважають, що вс зазначенi iнiцiативи прямо або опосередковано спрямоваш проти РФ. Конче потрiбними, як вважають у Кремлi, стають росiйськi контрприготування.
ïхнi змiстовнi та оргашзацшш основи визначаються Планом будiвництва i розвитку Збройних Сил РФ на 2001-2005 рр., Державною програмою озброень на 2001-2010 рр., Основами державноï полiтики РФ щодо военного будiвництва на перiод до 2010 р., Федеральною програмою реформування системи военноï освгги в РФ на перюд до 2010 р., Федеральною програмою переходу на контрактну службу та ш. Частка военних витрат зростае i до 2010 р. мае досягти 3,3-3,5% в росшському ВВП.
Завдання росшських Збройних Сил станом на початок ХХ1 ст. виглядають так: стримування; вщбиття агресп; виконання союзницьких зобов'язань; участь у миротворчих операщях самостшно i тд епдою ООН; участь у виршенш внутршшх конфлiктiв; боротьба з мiжнародним тероризмом; пiдтримка полiтичних акцiй РФ на мiжнароднiй аренi; захист об'ек^в i споруд РФ у св^овому океанi, космосi, на територiï шоземних краïн та винятковоï морськоï економiчноï зони.
1нструментами вирiшення наведених вище завдань е Стратегiчнi ядернi сили (СЯС) РФ, а також Сили загального призначення у склада Сухопутш вшська, Вiйськово-Повiтрянi Сили (до складу яких входять Сили ППО), Военно-Морськ Сили. Вс компоненти забезпечення росiйськоï вiйськовоï могутностi мають власнi програми розвитку. Справа за ïхнiм належним фшансуванням.
Таким чином, Збройнi Сили РФ залишаються предметом пiдвищеноï державноï уваги. Силовим еквiвалентом вказаноï вище нацiональноï iдеï е теза "Ро^я - могутня ядерна держава". Водночас, враховуючи свiтовi настроï, апелювання до власних ядерних можливостей в сучаснш РФ е етзодичним, залежним вщ ситуативних деталей.
Росiя усвiдомила важливу рiч: незважаючи на колосальнi економiчнi, фiнансовi, технологiчнi, вiйськовi та ш. можливостi, Захiд не е всесильним. Рiзнi краïни дедалi частiше обирають незахщний варiант соцiально-полiтичного та духовно-культурного поступу. Оргашзувавши низку показових вшськово-полггичних демаршiв всупереч волi Заходу, РФ серйозно претендуе на вщновлення статусу свiтовоï держави. В
штелектуальному, моральному i навiть матерiальному сенс Москва пiдтримуе десятки полiтичних режимiв, що критикують Захiд. 1снують тдстави стверджувати, що i пiвнiчно-корейський, i iранський, i навiть сирiйський ядерш проекти прямо або опосередковано дотичш до ядерних технологiй РФ. Окремi аналiтики навiть вважають, що Ро^я цiлеспрямовано намагаеться пiдтримувати у жеврдачому станi мережу локальних джерел напруги, як не лише виснажуватимуть захщний свiт, але й сприятимуть зростанню експорту збро! росiйського виробництва.
Досвщ 2008 р. дае пiдстави стверджувати, що свтовий военно-полтичний процес перебувае у стан1 невпинного продукування нових змгстовних вим1р1в, частина з яких може бути квал1ф1кована як загрози / виклики державам, регюнам, людству в щлому.
Предметом останшх дипломатичних баталш Москви зi Сполученими Штатами стала тема розмщення елеменив американсько! системи ПРО в Схщнш вврош (10 ракет-перехоплювачiв у Польшд та РЛС у Чехi!) [4]. Ро^я скептично сприймае заяви США щодо наявност ракетно! загрози з боку тре^х держав, яким згадана системи ПРО покликана протистояти. Визначення Сполученими Штатами 1рану як головно! ракетно! загрози захщному свiту вшськово-полгтичним керiвництвом РФ не сприймаеться. В Кремлi склалось стiйке переконання, що створювана Вашингтоном система спрямована насамперед проти РФ, а !! головна мета - девальващя ядерних потенцiалiв Росп, а також Китаю. Кремль нервово вщреагував на оприлюднення Вашингтоном перелшу iз 14 кра!н, яю будуть запрошенi до спiвробiтництва у сферi ПРО. Серед iнших була названа й Укра!на. Розпочалася традицшна для великих держав "гра м'язами". Москва заявила про можливiсть виходу iз росiйсько-американського договору про ракети середньо! i мало! далекостi, а також про можливють розмiщення "ядерних об'ек^в" на територi! Бiлорусi, в Калшшградсько! областi. Росiйське керiвництво попередило, що призупинить виконання сво!х зобов'язань по договору про звичайш збройш сили в ввропi, якщо документ не ратифшують кра!ни-члени НАТО. Як мирний вихщ iз ситуацi!, Москва пропонуе Вашингтону спшьно використовувати росшсью РЛС в Габалi та Армавiрi. Росiя не заперечуе проти розмщення на сво!й територi! американсько! пересувно! РЛС раннього попередження. Крiм того, Президент РФ запропонував створити центри оцшки ракетних загроз у Мос^ та Брюссель
Дiалог мiж двома кра!нами з приводу протиракетних систем тривае. З цього приводу держсекретар США К.Райс заявила, що "вщносини Америки з Ро^ею залишаться об'емними i складними, це буде сумш спiвробiтництва i суперництва, дружби та тертя". У зв'язку з цим доречно зазначити, що аргументащя ча^в Холодно! вiйни, якою грiшать обидвi сторони, здатна лише деформувати вщносини мiж найбiльшими ядерними державами. I навпаки, налагодження конструктивного дiалогу мiж РФ та
США з питань ПРО здатне вщкрити новi горизонти !хнього стратепчного партнерства.
Американо-росшсьш в1дносини проявляються на тл1 шших втськових приготувань тареальних бойових дш. "Гарячими точками" св^у в 2008 р. е десятки регюшв планети, проте !хня бшьша частина традицшно знаходиться на територп ввразi! (Афгашстан, Грузiя, 1зра!ль, 1рак, 1ран, Пакистан, Сирiя тощо) [5].
Висновки. Таким чином, свтова стаб1льн1сть у тому вигляд1, як вона ¡снуе - це бтьше р1внод1юча рег1ональних нестабмьностей, напруженостей, приготувань та контрприготувань, локальних вшн та конфл1кт1в, ан1ж щлеспрямована д1яльн1сть людства, спрямована на уникнення вар1анту самознищення. Укра!на мае певний час для виршення нагальних питань забезпечення военно!, а на !! основi - нацюнально! безпеки. Справа за його рацюнальним використанням. Проте схоже на те, що окремi носи вищих владних повноважень нав^ь чоловiчо! стат витюнили коло проблем военно-полгтичного характеру за межi свое! повсякденно! дiяльностi. Ситуативно, тимчасово чи назавжди?
Л1ТЕРАТУРА
1. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы / З.Бжезинский; [пер. с англ.]. - М.: Междунар. отн., 2000; Грубов В.М. ввропейська колективна безпека в умовах глобал1зацп: л1беральна парадигма / В.М.Грубов. - К., 2007; Мандрагеля В.А. Причини 1 характер воен (збройних конфл1кт1в): фшософсько-соцюлопчний анал1з / В.А.Мандрагеля. - К.: Нацюнальна академ1я оборони Укра!ни, 2003; Смолянюк В.Ф. Вшськова могутн1сть Укра!ни: теоретико-методолог1чн1 засади формування 1 розвитку / В.Ф.Смолянюк. -К.: Перун, 2000; Требин М.П. Военно-политическая обстановка в регионе: оценка для Украины / М.П.Требин // Регион: проблемы и перспективы. - 1999. - №4. - С.3-12; Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / С.Хантингтон; [пер. с англ.]. - М.: ООО «Изд-во АСТ», 2003; Шныпко А.С. Экономические войны: истоки, формы, цели, проблемы, перспективы / А.С.Шныпко. - К.: Генеза, 2007. - С.341-345 тощо.
2. Требин М.П. Войны ХХ1 века / М.П.Требин. - М.: АСТ; Минск: Харвест, 2005. - 608 с.
3. Караганов С.А. ХХ1 век и интересы России / С.А.Караганов // Современная Европа. - 2004. - №3. - С.5-10.
4. Есин В. Противоракетное глобальное превосходство / В.Есин // Независимая газета. - 2007. - 5 марта; ПРО яблоко раздора // Независимое военное обозрение. -2007. - 28 сентября.
5. Пакистан: между коррупцией и военной диктатурой // Зеркало недели. - 2007. -15 сентября. - С.6; Каспрук В. Война с Ираном неминуема? / В.Каспрук // Зеркало недели. - 2007. - 22 сентября. - С.6; Кравченко В. Курдский фронт / В.Кравченко // Зеркало недели. - 2007. - 3 ноября.
ВОЕННО-СИЛОВАЯ ПРАКТИКА КАК КОНСТАНТА ЦИВИЛИЗАЦИОННОЙ ПОСТУПИ (МИР, РЕГИОН, УКРАИНА)
Смолянюк В. Ф.
В статье анализируется военно-силовая практика в условиях современного миропорядка. Раскрыты основные тенденции развития современного мироустройства, исходя из них выделены доминанты военной политики ключевых мировых игроков (США, Великобритании, Германии, Франции, Российской Федерации), показаны существующие сложности в российско-американских отношениях.
Ключевые слова: военно-силовая практика, военно-политическая обстановка, военная политика.
MILITARY AND POWER PRACTICE AS THE CIVILIZATION CONSTANT
(WORLD, REGION, UKRAINE)
Smolyanuk V.F.
Military-power practice in the conditions of modern world is analysed in the article. The basic progress trends of modern are exposed world, coming them from the dominants of military policy of key world players (USA, Great Britain, Germany, France, Russian Federation) are selected, existent complications in the Russian-American relations are shown.
Keywords: military-power practice, military-political situation, military policy.
УДК 316.334.4
докт. фтос. наук, проф. Н.П.Осипова
СОЦ1АЛЬНО ЕФЕКТИВНЕ ПРАВО - ОЗНАКА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА
На засадах принципу оргашчног едност1 в громадянському сустльств1 правового I сощального аспектгв прав людини в статт1 обхрунтоват положення про взаемну залежтсть сощально'г ефективност1 права в1д розвиненост1 вЫе'г системи сощальних фактор1в громадянського сустльства I самого цього сустльства в1д стану сощально'г ефективност1 права. Головна Iдея статт1 полягае в тому, що громадянське сустльство неможливе без сощально ефективного права за визначенням. Для сучасног Украгни, з точки зору гг европейського вибору, це положення мае фундаментальне г ключове значення.
Ключовi слова: громадянське сустльство, правосв1дом1сть, права людини, д1йсн1сть права, сощальна ефективтсть права.
Актуальшсть теми. Врахування впливу права на стан сустльства виникло разом з правом, ощнка ж цього впливу у специфiчнiй формi сощально! ефективност права, що була кроком вперед порiвняно з поняттям дiевостi, почала формуватися i стала визначальною лише в громадянському суспшьствь Дiевiсть права характеризуе рiвень виршення конкретних правових колiзiй, сощальна ж ефектившсть права вщбивае рiвень досягнення такого правового стану особистост^ який виходить з поваги до !! пдносп як фундаментального правового
