CC BY
62
ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ
© Л.Г. Нетюхайло, В.Л. Філатова, О.В. Філатова УДК 577.11
Л.Г. Нетюхайло, В.Л. Філатова, О.В. Філатова
ВОДНО-СОЛЬОВИЙ ОБМІН (огляд літератури) Частина - 2
ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» (м. Полтава)
Найважливіші мікроелементи. До них відносяться залізо, цинк, йод, фтор, мідь, марганець, кобальт, нікель. їх ще називають ессенціальними [17-22].
Залізо. Концентрація заліза в крові жінок складає 10,7-21,5 ммоль/л, а чоловіків - 14,3-26 ммоль/л. Залізо входить до складу геммістких білків: гемоглобіну, міоглобіну, цитохромів, каталази, трансферину, феритину, гемосидерину. Воно є незамінним в процесах кровотворення і внутрішньоклітинного обміну. Приблизно 55% заліза входить до складу гемоглобіну еритроцитів, близько 24% приймає участь у формуванні забарвлюючої речовини м’язів (міоглобіну), приблизно 21% відкладається "про запас" в печінці і селезінці. Добова потреба дорослої людини в залізі складає 10-20 мг. Проте слід враховувати, що при використанні в їжу хліба із муки тонкого помолу, яка містить мало заліза, у міського населення досить часто спостерігається дефіцит заліза. Звертає на себе увагу той факт, що зернові продукти, багаті фосфатами і фітином, утворюють з залізом важкорозчинні солі і знижують його всмоктування організмом. Так, якщо із м’ясних продуктів засвоюється близько 30% заліза, то із зернових -не більше 10%. Чай також знижує засвоєння заліза через зв’язування його з дубильними речовинами з утворенням тяжкорозчинного комплексу. Тому хворі, що страждають на залізодефіцитну анемію, повинні вживати більше м’яса і не зловживати чаєм. Найбільш багаті залізом сушені білі гриби, печінка і нирки, персики, абрикоси, зелень петрушки, картопля, цибуля, гарбуз, буряк, яблука, айва, груші, квасоля, чечевиця, горох, толокно, курячі яйця [4,12-16].
Підвищення вмісту заліза в організмі (гіпер-сидероз), зокрема в крові (гіперсидеремія), має місце при гемохроматозі, гемосидерозі (внаслідок великої кількості трансфузій, передозування препаратів заліза), при гемолітичних анеміях, перніціоз-ній і гіпопластичній анемії, при вірусному гепатиті
[11,21,22].
Зниження вмісту заліза в організмі (гіпосиде-роз), зокрема в крові (гіпосидеремія), має місце при недостатньому надходженні заліза до організму, інфекціях, нефрозі, хронічній нирковій недостатності, в період активного гемопоезу [10,12,21,22] .
Цинк. Концентрація цинку в крові людини складає 90-123 ммоль/л. Це елемент, значення якого визначається тим, що він входить до складу гормону інсуліну, приймає участь у вуглеводному обміні і активації багатьох важливих ферментів, які
забезпечують протікання окисно-відновних процесів і тканинного дихання [7-9,17-22] .
Специфічні наслідки довготривалої нестачі цинку в їжі - це перш за все зниження функцій статевих залоз і гіпофіза. Дефіцит цинку в організмі призводить до зниження активності ферментів, інсулінової недостатності, гальмування росту і статевого дозрівання, безпліддя. Зниження вмісту цинку в плазмі крові відзначається при гіпофізарній кахексії, лейкемії, злоякісних новоутвореннях, нефриті, гострих та хронічних інфекційних захворюваннях, алкогольному цирозі печінки. Щоб цього не сталося, доросла людина повинна щоденно отримувати з їжею 10-15 мг цинку, якого більше всього в м’ясі гусей, квасолі, горосі, кукурудзі, яловичині, свинині, курятині, рибі, яловичній печінці, а також в молоці, яблуках, грушах, сливах, вишнях, картоплі, капусті, буряку і моркві. Підвищення концентрації цинку спостерігається при захворюваннях, що супроводжуються гемолізом еритроцитів, а також при еозинофілії, поліци-темії, гіпертензії, гіпертиреозі, ренгеноопроміненні [2,20-22].
Йод. Концентрація йоду в крові людини складає 0,67±0,22нМ/л. Він є необхідним елементом, що приймає участь у виробленні щитоподібною залозою гормону тироксину, тому майже половина йоду концентрується саме в цій залозі. Іони йоду активно надходять до залози із плазми і накопичуються в залозі. До організму йод надходить із продуктами харчування (багато його в морепродуктах), водою. Потреба в ньому коливається в межах 100-150 мкг на добу. Елемент всмоктується в тонкому кишківнику досить швидко, надходить до печінки, де на деякий час затримується [19-22]. Елемент міститься також в наднирниках, печінці, нирках, яєчниках, шкірі.
Недостатнє надходження йоду з водою і продуктами харчування призводить до порушення гормональної функції щитоподібної залози і розвитку зобу. Захворювання проявляється збільшенням щитоподібної залози і зниженням її гормональної функції
[7,18,22].
Особливо чутливі до нестачі йоду діти шкільного віку. Нестача йоду - головна причина гальмування психічного розвитку.
Продукти харчування, які містять йод: морська риба, печінка тріски, морська капуста. Слід враховувати, що при довготривалому зберіганні або тепловій обробці продуктів харчування втрачається від 20 до 80% цього мікроелементу [5,17,20] .
Вміст йоду в наземних рослинних і тваринних продуктах сильно залежить від його кількості в грунтах. В районах, де йоду в грунті мало, частіше це гірські райони, вміст його в харчових продуктах може бути в 10-100 разів менше середнього. В цих районах для попередження ендемічного зобу додають до повареної солі невелику кількість йодиду калію - 25 мг на 1 кг солі. Проте термін зберігання такої солі всього 6 місяців, оскільки йод при зберіганні солі поступово випаровується.
Зменшення концентрації йоду в крові спостерігається при гіпопротеїнеміях, нефротичному синдромі, дистрофії, а також при гіпофункції щитоподібної залози - ендемічному зобі, кретинізмі, мікседемі.
Підвищення концентрації йоду в крові відбувається при гіперфункції щитоподібної залози, може спостерігатися при лейкеміях [16-21].
Фтор. Вміст фтору в крові - 250 мкг/л. Фтор приймає участь в мінералізації кісткової тканини і зубів. При нестачі фтору розвивається карієс, який призводить до руйнування зубної емалі. Потреба у фторі дорослої людини складає 3 мг на добу. При цьому 1/3 фтору людина отримує з продуктами харчування і 2/3 - з водою. В харчових продуктах фтору зазвичай міститься мало. Виключеня складає морська риба - в середньому 500 мг%, при цьому в скумбрії міститься до 1400 мг%.
В районах, де фтору у воді менше ніж 0,5 мг/л, її фторують. Проте надлишкове вживання фтору також небажане, оскільки викликає флюороз, який проявляється в крапчастості (п’ятнистості) зубної емалі [16,19,20,21,22].
Мідь. Концентрація міді в крові чоловіків дорівнює 11-22 мкмоль/л, жінок - 13,4 - 24,4 мкмоль/л, новонароджених - 3,1-9,4 мкмоль/л. Мідь приймає участь в еритропоезі, гранулоцитопоезі, входить до складу церулоплазміну, цитохромоксидази, приймає участь в синтезі нейромедіаторів, необхідна для регулювання процесів забезпечення клітин киснем, утворення гемоглобіну і "дозрівання" еритроцитів. Вона також сприяє більш повній утилізації організмом білків, вуглеводів і підвищенню активності інсуліну. Для здійснення всіх цих процесів здоровій людині необхідно 2 мг міді на добу, яка, як правило, міститься в раціоні, що включає горох, овочі і фрукти, м’ясо, хлібобулочні вироби, рибу, печінку. Вважається також, що 1 л питної води містить 1 мг міді [3,14,15,21,22].
Порушеня обміну міді проявляється змінами як загального вмісту його в організмі, так і концентрації її і церулоплазміну в крові. Нестача міді в організмі і зниження її концентрації в крові може виникати при її дефіциті в харчових продуктах, порушенні всмоктування, білковому голодуванні, підвищеному виведенні із організму з сечею і екскретами кишок. При нестачі міді в організмі може спостерігатися депігментація, зміни і випадіння волосся, розвивається гіпохромна анемія внаслідок зменшення всмоктування і використання заліза [2,13,20,21,22] .
Гіпокупремія - зменшення вмісту міді в крові - може виникати при токсикозах вагітних,
гастроентеритах, цукровому діабеті, нефротичному синдромі.
Надлишкове надходження мікроелементу викликає блювоту, діарею, призводить до розвитку гемолізу еритроцитів, жовтяниці, анемії, деструктивних змін в тканинах, відкладення гемосидерину в печінці, нирках, селезінці. Вдихання мідного пилу викликає склероз легень [12,14,18,19] .
Гіперкупремія - збільшення вмісту міді в крові - може спостерігатися у хворих в гострому періоді інекційних захворювань, які протікають із лихоманкою і розпадом клітинних структур; при захворюваннях печінки (гепатитах, цирозах, механічній жовтяниці), анеміях, лейкозах, злоякісних новоутвореннях, в період вагітності [11,21,22].
Існують вроджені порушення обміну міді. До них відносяться гепатолентикулярна дегенерація, або хвороба Вестфаля-Вільсона-Коновалова, обумовлена дефіцитом церулоплазміну, збільшенням вмісту іонізованої міді в крові і внутрішніх органах. Захворювання проявляється в дитячому або молодому віці. Причиною хвороби вважають не тільки зниження синтезу церулоплазміну, й інші фактори: підвищення резорбції міді із кишківника в кров, порушення захоплення її печінкою і жовчю, порушення включення міді в металопротеїн, а також зниження екскреції. Все це призводить до відкладення міді в іонній формі в нирках, шкірі, печінці, мозку та інших органах. Клінічно хвороба проявляється тремором рук, порушенням ковтання - дисфагією, порушенням мови - дизартрією, м’язовою регидністю, цирозом печінки, наявністю рогівкового темно-коричневого кільця (відкладення пігменту по периферії рогівки шириною 1-2 мм) [10,20,21].
Марганець. Концентрація марганцю в крові -1,45-1,80 мкмоль/л. Він є активатором або входить до складу ферментів: ксантиноксидази, аміно-ацил-тРНК-синтетази, діамінооксидази, фосфатази, мі-тохондріальної форми супероксиддисмутази. Активно впливає на обмін білків, вуглеводів і жирів. Важливою також вважається здатність марганцю підсилювати дію інсуліну і підтримувати певний рівень холестерину в крові. В присутності марганцю організм повніше використовує жири [9,22].
При нестачі марганцю в організмі розвиваються анемія, затримка окостеніння, викривлення кінцівок, деформація скелету, оскільки в кістках і хрящах зменшується вміст органічного матриксу. Нестача мікроелементу викликає дегенерацію яєчників і сім’яників, безпліддя.
Зниження концентрації марганцю в крові спостерігається у хворих на анемію, екзему, виразкову хворобу [8,18,21].
Надлишкове надходження металу до організму викликає захворювання, подібне до рахіту, призводить до ураження центральної нервової системи, пневмонії, цирозу печінки. Підвищення його концентрації в крові відмічається у хворих на лейкоз, атеросклероз, інфекційний гепатит, туберкульоз легень, рахіт, ревматизм.
Порівняно багаті на цей мікроелемент крупи (в першу чергу вівсяна і гречана), квасоля, горох,
яловична печінка і велика кількість хлібобулочних виробів, якими практично забезпечується добова потреба людини в марганці - 5,0-10,0 мг [7,17,19,22].
Кобальт. Концентрація кобальту в крові - 0,67-6 мкмоль/л. Кобальт міститься в складі вітаміну В12 (кобаламін), в якому складає близько 4,5%; активує фосфатази кісткової тканини і ентероцитів, аргіназу і дипептидазу, і гальмує оксидази - цитохромокси-дазу, сукцинатоксидазу. Кобальт здатен вибірково пригнічувати дихання клітин злоякісних пухлин і тим самим, звісно, і їх розмноження. Кобальт здатен в 2-4 рази інтенсифікувати протимікробні властивості пеніциліну. Приймає участь в обміні білків, синтезі ДНК, РНК, еритропоезі, підсилює синтез гормонів щитоподібної залози, вітамінів - піридоксину і ніа-цину, стимулює накопичення в організмі вітамінів А, В, С, К, нікотинової кислоти [6,20,21].
Кобальт стимулює імунні процеси в організмі, впливає на вуглеводний обмін (в малих дозах викликає гіпоглікемію, в великих - гіперглікемію), мінеральний обмін.
Більше всього кобальту містять яловичина, виноград, салат, шпінат, свіжі огірки, чорна смородина, клюква, цибуля, печінка. За добу людина повинна вживати 0,1-0,2 мг кобальту.
Нестача іону в грунті призводить до його дефіциту в рослинних продуктах і може викликати захворювання - акобальтоз, яке супроводжується втратою апетиту, виснаженням, ендемічним зобом, у дітей - рахітом.
Зниження концентрації кобальту в крові спостерігається при вагітності, гіпертонічній хворобі, лейкозах, нефритах, гастритах, виразковій хворобі, у новонароджених [5,19,22].
При недостатньому вживані кобальту проявляються деякі порушеня функцій центральної нервової системи, малокрів’я, зниження апетиту.
Надлишок мікроелементу в організмі викликає збільшення кількості еритроцитів і гемоглобіну. Великі дози металу токсичні. У людей, які довготривало піддавалися дії кобальтового пилу, спостерігаються ушкодження органів дихання і травлення, зміни в судинах.
Кобальт широко використовується в медицині з лікувальною метою: його солі в поєднанні з міддю застосовуються для лікування анемій; радіоактивний кобальт - в онкології; в усіх областях медицини застосовується ціанокобаламін [3,4,17,18].
Нікель. Разом з кобальтом, залізом, міддю нікель також приймає участь в процесах кровотворення, а самостійно - в обміні ліпідів, забезпеченні клітин киснем. В певних дозах нікель активує дію інсуліну. Потреба в нікелі забезпечується раціональним харчуванням, що містить, зокрема, м’ясо, овочі, рибу, хлібобулочні вироби, молоко, фрукти [17-20].
Хром. Хром разом з інсуліном приймає участь в метаболізмі глюкози, сприяє росту, попередженню діабету і гіпертензії. Норм вживання хрому не встановлено, але 90 мкг за добу отримує людина при нормальному харчуванні. Найкращими джерелами хрому для людини є м’ясо, морепродукти, птиця, пивні дріжджі, кукурудзяна олія. Нестача хрому може
компенсуватися хелатною формою цинку. Дефіцит хрому і ванадію призводить до зниженя рівня цукру в крові і, відповідно, до бажання більше вживати цукру, що небезпечно і може бути причиною розвитку діабету. До підвищеного виведення хрому із організму призводить надмірне вживання цукру. Підсилюють недостатність хрому і такі фактори, як досить часта вагітність, діабет, вікові зміни. У всіх цих випадках дефіцит хрому повинен попереджатися підвищеним вживанням хроммістких продуктів [4,14,17,21].
Молібден. Молібден сприяє метаболізму вуглеводів і ліпідів. Він є складовою частиною ферменту ксантиноксидази, яка приймає участь в пуриновому обміні, окислюючи ксантин і гіпоксантин до сечової кислоти, і ферменту, що відповідає за утилізацію заліза. Молібден попереджає анемію. Норма вживання - в межах 50-500 мкг [3, 21,22].
Міститься молібден в темно-зелених листкових овочах, бобових, неочищеному зерні.
Підвищення вмісту молібдену в організмі призводить до надлишкового утворення ксантиноксидази, а це обумовлює збільшення інтенсивності утворення і накопичення сечової кислоти в тканинах, а також в синовіальних оболонках суглобів, що є причиною розвитку "молібденової" подагри [2, 18, 20].
Прояви дефіциту молібдену у людини не описані.
Ванадій. Ванадій відомий своєю здатністю пригнічувати накопичення холестерину в кровоносних судинах, і попереджає серцеві напади. Норм його вживання не встановлено. Дослідженями останіх років встановлена особлива важливість ванадію при лікуванні діабету, і навіть з’явилася думка про те, що діабет можна попередити і лікувати за допомогою хрому і ванадію і що вони можуть заміняти інсулін. Але, за даними Університету Ванкувера, процесс отримання помітного позитивного ефекту від застосування цих мікроелементів довготривалий, для більшості пацієнтів - 4-6 місяців.
Вважається, що добра порція риби на вечерю повністю забезпечує потреби організму в цьому елементі [1, 17, 19].
Інші мінерали. Серед корисних для людини мікроелементів слід відзначити олово, дефіцит якого проявляється в такому розповсюдженому явищі, як лисина у чоловіків. Виявилось, що дефіцит олова не можна ліквідувати і що він призводить до розвитку глухоти.
Все частіше згадується в літературі значення бору для організму. По-перше, він попереджає зниження рівня кальцію в кістках і, по-друге, допомагає у виробленні тестостерону у чоловіків і естрогену у жінок. У жінок дефіцит бору призводить до більш виразних проявів під час менопаузи, а у чоловіків - до передчасної імпотенції.
Обмін мінеральних речовин в біологічних середовищах регулюється нервовою та ендокринною системами. Рівень натрію і хлору в організмі контролюється альдостероном, антидіуретичним гормоном, рівень калію - альдостероном та інсуліном. Концентрація кальцію, фосфору, магнію регулюється каль-ційтропними гормонами - паратиреоїдним, кальци-тоніном, а також вітаміном Р [17-22].
Висновок. Taким чиї-юм, внacлiдoк нayкoвo-тex- тa мiнepaльниx peчoвин і виділєнням Їx із ceчeю,
нічі-ют пpoгpecy вiдбyвaютьcя глoбaльнi eкoлoгiчнi тa пoтoм.
„ Перспективи подальших досліджень. B no-
зміни. B тaкиx нecпpиятливиx yмoвax дoвкiлля oco-
дaльшoмy плaнyєтьcя дocлiджeння лiтepaтypниx 6ливє знaчeння мaє вoднo-coльoвий oбмiн opгaнiз- джepeл, щo мicтять дaнi npo ocoбливocтi вoднo-co-
му людини, щo пiдтpимyєтьcя нaдxoджeнням вoди льoвoгo oбмiнy пpи oпiкoвiй xвopoбi.
Список літератури
1. Бopoдин E.A. Биoxимичecкий диaгнoз (физиoлoгичecкиe и диaгнocтичecкoe знaчeниe биoxимичecкиx кoмпoнeнтoв мoчи и кpoви) / E.A. Бopoдин. - Бapнayл, 1989. - 218 c.
2. Бы^юв^ий A.0., Tepceнoв O.A. Биoxимия для вpaчa / A.0. Бышeвcкий, O.A. Tepcei-юв. - Eкaтepинбypг: Уpaльcкий paбoчий, 1994. - 384 c.
3. Зубютв A.A., Kocицкий Г.И. Bнyтpeнняя ceкpeция. Физиoлoгия чeлoвeкa / A.A. Зубютв, Г.И. Kocицкий.- M.: Meдицинa, 1972. - c. 296.
4. ^^цкий Г.И. Физиoлoгия cиcтeмы і^ви. Физиoлoгия чeлoвeкa /Г.И. Kocицкий. - M.: Meдицинa, 1972. - c. 331.
б. ^кушкин Ю.Н. Xимичecкиe элeмeнты в opгaнизмe чeлoвeкa / Ю.Н. Kyкyшкин // Copocoвcкий oбpaзoвaтeльный xyp-нaл. - 1998, - №5. - C. 54 - 58.
6. ,Tlei^H,axep A. Биoxимия. Moлeкyляpныe ocнoвы cтpyктypы и функций кпєтки / A. Лeнинджep. - M.: Mиp, 1974. - 956 c.
7. Maк-Mюppeй У. Oбмeн вeщecтв y чeлoвeкa / У.Maк-Mюppeй. - M.: Mиp, 1980. - 366 c.
8. Meщишин !.Ф., Пiшaк Б.П. Oбмiн peчoвин y людини / І.Ф. Meщишин, Б.П. Пiшaк. - Чepнiвцi: Meдiнcтитyт, 1995. - 193 c.
9. Mycил Я. Ocнoвы биoxимии пaтoлoгичecкиx пpoцeccoв. / Я. Mycил - M.: Meдицинa, 1985. - 430 c.
10. Пeтepкoвa B.A., Гepacимoв T.A., Cвиpидeнкo Б.П. Aльтepнaтивныe мeтoды пpoвeдeния йoднoй нeдocтaтoчнocти y дє-тєй. Пpимeнeниe в кaчecтвe йoднoй пpoфилaктики пoливитaминнoгo пpeпapaтa юникaн M и йoдидa кaлия / B.A. Пє-тepкoвa, Г. A. Гepacимoв, Б.П. Cвиpидeнкo // Пeдиaтpия. - 1996. - № 6. - C. 72-75.
11. Пycтoвaлoвa ЛЖ Пpaктикyм no биoxимии / Л.M.Пycтoвaлoвa. - Pocтoв-нa Дoнy: Фeникc, 1999. - 540 c.
12. Taтoнь Я.H. Oжиpeниe - пaтoфизиoлoгия, диaгнocтикa, лєчєниє / Я.Н. Taтoнь. - Bapшaвa: I1MH, 1981. - 363 c.
13. TennepivieH Дж., Teппepмeн X. Физиoлoгия oбмeнa вeщecтв и эндoкpиннoй ^CTeivibi / Дж. Teппepмeн, X. TennepivieH. -M.: Mиp, 1989. - 653 c.
14. Xмeльницкий P. A. Физичecкaя и кoллoиднaя xимия / P.A. Xмeльницкий. - M.: Bыcш. шк., 1988. - 400 c.
15. XopCT Л. Moлeкyляpныe ocнoвы пaтoгeнeзa бoлeзнeй / Л. Xopcт. - M.:Meдицинa, 1982. - 454 c.
16. Xoдopoв Б.И. Oбщaя физиoлoгия вoзбyдимыx ткaнeй. Физиoлoгия чeлoвeкa / Б.И. Xoдopoв. - M.: Meдицинa, 1972. - c. 55.
17. Haouari M Effet de i’astradioi sur ies taux seriques et ies teneur tissuiaires en fer, zinc et cuivre cher la rate castree / Haouari M., Hedhiii A, Nagati K, Zouaghi H, Kammoun A // Eurobioiogiste . - 1997. - Vol.31, № 231. - P. 31-36.
18. Kurantsin MJ Marked alterations in circulating inflammatory ceils during cardiomyopthy development in a magnesium -deficient rat model / Kurantsin MJ, Cassidy MM, Stafford RE, Wegiicki WB // Brit. J. Nutr. - 1997. - Vol.78, № 5. - P. 845-855.
19. Schmitt Y Die physioiogische Bedeutung von Magnesium. Weiche Magnesiummangei - Konsteiiationen gibtes? / Schmitt Y// MTA. - 1996. - Voi.11, № 8. - P. 619-620, 622.
20. Tomson CD. Jodine status of New Zealand residents as assessed by urinary iodide excretion and thyroid hormones / Tomson CD., Coils AJ., Conagien JV., Macormack M, Stiles M, Mann J // Brit. J. Nutr. - 1997. -Vol.78, № 6. - P. 901-912.
21. Walker AR. The remedying of iron deficiency: What priority should it have? / Walker AR. // Brit. J. Nutr. - 1998. - Vol.79, № 3. - P. 227-235.
22. Weginwar RG Metabolic and biochemical studies of trace elements in hyperchoiesteseroiemic model mice (II) / Weginwar RG, Enomoto S, Hirunuma R, Ambe S, Ambe F // RIKEN Accel. Progr. Rept. - 1997. - № 31. - P. 129.
УДК 577.11
ВОДНО-СОЛЬОВИЙ ОБМІН
Нетюхайло Л.Г., Філатова В.Л., Філатова О.В.
Резюме. Ha пiдcтaвi дaниx лiтepaтypи вiтчизняниx тa зaкopдoниx джepeл в CTa^ нaвeдeнi cyчacнi гюгляди Ha вoднo-coльoвий oбмiн.
Ключові слова: вoднo-coльoвий oбмiн, мaкpoeлeмeнти, мiкpoeлeмeнти.
УДК 577.11
ВОДНО-СОЛЕВОЙ ОБМЕН
Нетюхайло Л.Г., Филатова В.Л., Филатова Е.В.
Резюме. Ha ocнoвaнии дaнныx литepaтypы oтeчecтвeнныx и зapyбeжныx иcтoникoв в CTa^e пpeдcтaв-лeны coвpeмeнныe взгляды Ha вoднo-coлeвoй oбмeн.
Ключевые слова: вoднo-coлeвoй oбмeн, мaкpoэлeмeнты, микpoэлeмeнты.
UDC 577.11
Water- Salt Metabolism
Net’ukhaylo L.G., Filatova V.L., Filatova Е^.
Summary. In the article there are contemporary views about water-salt metabolism, based on data of literature of the native and foreign sources.
Key word: water-salt metabolism, macroelements, microelements.
Стаття надійшла 1.03.2012 p. Рєцєнзєнт- проф. Цєбржинський Ошіш
