УДК 616.1-009.86:577.1
BMICT У ПЛАЗМ1 КР0В1 MAPKEPIB АП0ПТ03У I ТА II ТИПУ, АКТИВМСТЬ КАСПАЗ I PIBEHb SCD117 У ХВОРИХ НА PI3HI ТИПИ ВЕГЕТ0-СУДИНН01 ДИСТ0НГ1'
Кричун I.I.
Буковинський державний медичний умверситет, м. Чермвщ
Установлено, що у хворих на ВСД за г1пертон1чним типом у плазм1 кровi в1дбуваеться зменшення на 22% вмiсту sCD95 та на 27% блка р53. При цьому р'вень у кровi sTRAIL зростае на 22% i на 44% збiльшуeться р!вень sCD117, що супроводжуеться шдвищенням активностi каспази-1, однак актив-нiсть каспаз-3 i -8, а також вм'<ст у кровi sFas-L не зм'1нюються. У хворих на ВСД за гiпотонiчним типом концентраци в плазмi кровi р53, TNF-a, sTRAIL, sCD95, sFas-L i активнсть каспаз-1, -3, -8 в'!дпо-в!дають контролю на тл! шдвищення плазмового р'<вня sCD117 на 91%. У хворих на ВСД за зм'ила-ним типом концентра^я в плазмi кровi sCD95 перевищуе контрольн величини у 3,8 раза, sFas-L — у 3,4 раза, блка Р53 у 2,4 раза, TNF-a - в 1,9 раза, sTRAIL — у 2,3 раза, sCD117 — у 3,5 раза, що супроводжуеться збiльшенням активностi каспази-1 у 4,1 раза, каспази-3 — у 3,3 раза, каспази-8 — у 3,8 раза.
Ключов1 слова: вегето-судиннадистонт, апоптоз, sCD117, Вступ
Вщомо, що апоптоз реал1зуе функцш ф1зюло-пчноТ регенерацп - замють старшчих кттин, що зазнають апоптозу, ¡з стовбурових ресурав утворюються нов1 кп1тини, ям поновлюють функ-цш тканин \ оргашв [1]. Порушення апоптозу, що проявляються або його пригшченням, або, на-впаки, пщеиленням лежать в основ! онколопчноТ патологи, вроджених вад, пперпрол1феративних процеав, авто1мунноТ патологй' та хвороб систе-ми кров1 [5]. За сучасними уявленнями, апоптоз е не ттьки ф1зюлопчним процесом, що регулюе об'ем кл1тинно1 маси та и форму в оргашзм1, що розвиваеться, але за певних умов включаеться у мехаызми патогенезу багатьох захворювань, пов'язанихз порушенням кл1тинного подту [3]. У дорослому оргашзм1 найбтьша ¡нтенсивнють апоптозу спостер1гаеться в кл1тинах, як1 постшно подтяються. До таких належать кп1тини кютко-вого мозку, ентероцити, еп1тел1альш кттини шкн ри, а також ендотелюцити [7,8]. Якщо масова за-гибель кл1тин багатокл1тинного оргаызму за ме-хаызмом некрозу (наприклад, внаслщок ппоксп) часто асоцшеться ¡з загибеллю всього оргаыз-му, то загибель кл1тин по мехаызму апоптозу розглядаеться швидше як умова нормального ¡снування оргашзму [3]. Роль апоптозу в кл1тин-них популяц1ях, як1 втратили спроможнють до прол1ферацп, мш1мальна - зазвичай вона зво-диться до реакцЛ на зовшшы впливи типу ¡ош-зуючо'Г рад1аци. Навпаки, у популящях кттин, як1 формуються \ поновлюються, апоптоз вщ1грае важливу роль фактора, що зр1вноважуе процеси прол1ферацп \ корегуе процеси диференцшван-ня [5]. Кр1м того, призначення апоптозу в кл1тин-них популяц1ях полягае у пщтримц1 чисельносп кл1тин в популяци на заданому р1вн1, регуляцп цього р1вня \ його змш пщ впливом зовшшых по вщношенню до кл1тини сигнал1в - нав1ть до по-вно1 ел1мшаци кл1тин з генетичними дефектами, селекц1я р1зновид1в кп1тин всередиы популяци, в тому числ1 ел1мшац1я даного типу кттин з гене-
каспази.
тичними дефектами [3].
Не виключено, що у патогенез! вегето-судинноТ дистони (ВСД) певну роль також Bifli-грають порушення апоптозу, зокрема на piBHi ендотел1альних кттин, що внаслщок rinep- або ппофункци ендотелюцит1в може призвести до розвитку в1дпов1дно до rino- або ппертошчного типу ВСД. Проте даний аспект ймов1рних меха-Hi3MiB розвитку ВСД залишаеться не з'ясованим.
Мета роботи. З'ясувати змши вмюту в плазм1 KpoBi p53, TNF-a, sTRAIL, sCD95, sFasL, sCD117 i активност1 каспаз-1, -3, -8 при р1зних типах ве-гето-судинноТ дистони.
Матерали та методи дослдження
Обстежено 48 хворих на конституцшно-обумовлену ВСД (чоловтв - 17, жшок - 31) вком в1д 14 до 30 рок1в (у середньому 22,8±2,1). Серед них у 18 пац1ент1в д1агностовано ппертошчний тип, у 12 - ппотошчний та у 18 -зм1шаний тип захворювання.
Обстеження хворих включало: ктшчне сома-тичне та невролопчне обстеження з детальним вивченням вегетативного тонусу, вегетативно! реактивност1 та вегетативного забезпечення fli-яльност1 в поеднаны з комплексом параклш1чних ¡нструментальних метод1в дослщження (екстра та ¡нтракраыальна доплерограф1я, яку проводили на anapaTi "Сономед-330" за стандартними методиками з використанням теслв на виявлен-ня судинноТ реактивност1 та гемодинам1чного резерву судин головного мозку; ЕКГ, ЕхоЕГ, ЕЕГ, досл1дження очного дна та ¡Hrni).
Контрольну групу склали 15 практично здоро-ВИХ OCi6 BiflnOBiflHOrO BiKy. Кров з л1ктьово1 вени збирали вранц1, натщесерце. У робот1 викорис-товували набори реактив1в для ¡мунофермент-ного визначення sCD95, sFasL, p53, TNF-a, sTRAIL i sCD117 (Diaclone Res., Франц1я) та 6io-xiMi4Horo досл1дження активност1 каспаз-1, -3, -8 (BioVision, США) з реестращею на piflepi "Ун1п-лан-М" (Роая).
Статистичну обробку отриманих результат1в
* Робота виконана в рамках комплексно!' НДР кафедри нервових хвороб, псих1атри та медичноГ психологи БДМУ на тему: Патогенетичн: мехашзми захворювань нервовоТ системи: шляхи Тх медикаментозноТ та не медикаментозноТ корекцп. № держреестрацй'- 01.05.и004285.
виконували за програмою "ВюБ1аГ з визначен-ням 1-критер1ю Стьюдента.
Результати та Тх обговорення
Як свщчать результати дослщження, що наведен! в таблиц!, у хворих на ВСД за ппертоычним типом вмют у кров1 розчинних Сй95-молекул ви-явився на 22,0% меншим, аыж у практично здо-рових оаб, проте концентрац1я в плазм1 кров1 розчинного РаБ-л1ганда не вщр1знялась вщ конт-рольних показниш. У пац1ент1в на ппотошчний тип захворювання обидва зазначеш показники вщповщали контролю. Водночас при зм1шаному тип1 ВСД р1вень у плазм1 кров1 БСР95 у 3,5 раза
Вмют sCD95, sFasl, p53, TNF-a, sTRAIL, sCD117 /'
перевищував контрольш величини, а плазмовий вмют БРаБЬ виявився у 3,4 раза бтьшим за та-кий у практично здорових оаб.
За результатами пор1вняльного анал1зу, р1вень у кров1 молекул БСР95 \ БРаБЬ у хворих на ВСД за ппотошчним типом виявився вщповщно на 34,8 \ 28,8% бтьшим, ашж у пац1ешпв з пперто-шчним типом захворювання. Проте максимальш концентрацп БСР95 \ БРаБЬ спостер1гались при зм1шаному тип1 ВСД: вщповщно у 4,5 \ 3,8 раза вищ1, шж у хворих на ВСД за ппертошчним типом та у 3,3 \ 2,9 раза бтьш1, шжу пац1ешпв з п-потошчним типом захворювання.
Таблиця
'пивн 'ють каспаз-1, -3, -8 у плазм1 кров/ хворих на _р/зн/ типи вегето-судинноУ дистонп (x±Sx)
Показники Групи хворих
Контроль (практично здоров! волон-тери), п=15 Хвор1 на ВСД за ппертошчним типом, п=18 1 група Хвор1 на ВСД за ппотошчним типом, п=12 2 група Хвор1 на ВСД за змь шаним типом, п=18 3 група
бС095, пг/мл 117,50±10,09 91,61±6,68 р<0,05 123,50±11,03 р>0,6 р1-2<0,02 411,30±28,65 р<0,001 р1_э<0,001 р2-3<0,001
БРаБ!, пг/мл 209,40±16,28 188,10±8,71 р>0,2 242,20±23,35 р>0,2 р1-2<0,02 706,20±43,75 р<0,001 р1_э<0,001 р2-3<0,001
р53 од./мл 26,64±2,64 19,36±1,70 р<0,05 31,75±4,47 р>0,3 р1-2<0,01 63,39±4,60 р<0,001 р1_э<0,001 р2-3<0,001
ТЫР-а, пг/мл 35,97±3,68 44,07±3,47 р>0,1 41,23±4,84 р>0,3 р1-2>0,6 68,41±4,32 р<0,001 р1_э<0,001 р2-3<0,001
бТРА!1_, пг/мл 390,80±16,39 476,90±30,56 р<0,05 382,80±37,28 р>0,8 р1-2>0,06 916,70±61,41 р<0,001 р1-3<0,001 р2-3<0,001
Каспаза-1, од./мл 0,049±0,004 0,077±0,007 р<0,01 0,041±0,003 р>0,1 р1-2<0,001 0,199±0,023 р<0,001 р1-3<0,001 р2-3<0,001
Каспаза-3, од./мл 0,080±0,007 0,098±0,009 р>0,1 0,063±0,005 р>0,07 р1-2<0,01 0,265±0,031 р<0,001 р1-3<0,001 р2-3<0,001
Каспаза-8, од./мл 0,102±0,008 0,139±0,016 р>0,06 0,087±0,005 р>0,1 р1-2<0,02 0,390±0,046 р<0,001 р1-3<0,001 р2-3<0,001
БСР117, нг/100 мкп 2,35±0,32 3,38±0,33 р<0,05 4,48±0,36 р<0,001 р1-2<0,05 8,28±0,71 р<0,001 р-1_3<0,001 р2-3<0,001
Прим1тки: р - стуглнь достов1рност1 рЬниць показнигав вщносно контролю; р-|_2, Р1-3, Р2-3- ступшь достов1рност1 рь зниць показнигав у вщповщних трупах хворих; п - число спостережень.
У хворих на ВСД за ппертошчним типом вмют рольш показники \ не вщр1знявся вщ контролю у у кров1 бтка р53 був на 27,3% меншим за конт- пац1ешпв з ппотошчним типом захворювання.
При змшаному тиш ВСД концентрац1я р53 у плазм1 кров1 перевищувала таку у практично здорових оаб у 2,4 раза. Р1вень у кров1 ТЫР-а у хворих на ВСД за ппер- \ ппотошчним типами не вщр1знявся вщ контрольних величин, тод1 як у пац1ешпв з1 зм1шаним типом захворювання пла-змова концентращя ТЫР-а перевищувала контроль на 90,2%. Вмют у плазм1 кров1 бТРАИ при ВСД за ппертошчним типом був на 22,0% бтьшим, ашж у практично здорових оаб, вщповщав контрольним показникам у пащешпв з ппотошч-ним типом захворювання й у 2,3 раза перевищу-вав контроль при зм1шаному тиш ВСД.
За результатами пор1вняльного анал1зу, у па-ц1ешлв з ппотошчним типом ВСД вмют у кров1 р53 на 64,0% перевищував такий у хворих на ВСД за ппертошчним типом. Водночас плазмов1 концентрацп ТЫР-а \ бТРАИ у зазначених трупах хворих достов1рно не вщр1знялись. При зм1ша-ному тиш захворювання вмют у кров1 бтка р53 був у 3,3 разу бтьшим, ашж при гтертошчному тиш та вдв1ч1 перевищував вщповщш показники у хворих на ВСД за ппотошчним типом. Плазмо-ва концентрац1я ТЫР-а виявилась на 55,2 \ 65,9% бтьшою, шж вщповщно при гто- \ гтер-тошчному типах захворювання. Вмют у кров1 бТРАИ також був максимальним при зм1шаному тиш ВСД \ перевищував показники у пац1ешлв з гто- \ ппертошчним типами захворювання у 1,9 \
2.4 разу, вщповщно.
У хворих на ВСД за ппертошчним типом акти-внють каспази-1 у плазм1 кров1 перевищувала контроль на 57,1%. Водночас показники активное^ каспази-3 \ каспази-8 не вщр1знялись вщ контрольних величин. У пац1ешлв з ппотошчним типом ВСД достов1рних змш активносп каспаз-1, -3 \ -8 вщносно контролю не було. Найбтьших змш дослщжуваш показники зазнавали при ВСД за зм1шаним типом: активнють каспази-1 була бтьшою за таку у практично здорових оаб у 4,1 разу, каспази-3 - у 3,3 разу, каспази-8 - у 3,8 разу.
За результатами пор1вняльного анал1зу, активнють каспаз у хворих на ВСД за ппотошчним типом була меншою, шжу пащент1в з ппертошч-ним типом захворювання: каспази-1 - на 46,8%, каспази-3 - на 35,7%, каспази-8 - на 37,4%. Максимальна активнють каспаз спостер1галась у пащешпв з1 зм1шаним типом ВСД - показники активное^ каспази-1, каспази-3 \ каспази-8 пере-вищували так1 у хворих на ВСД за ппер- \ ппотошчним типами вщповщно у 2,6, 2,7 \ 2,8 раза та у 4,9, 4,2 \ 4,5 раза.
На особливу увагу заслуговують результати визначення вмюту в кров1 молекул БСР117 -розчинноТ форми рецептору фактора стовбуро-вих кл1тин (бСр). У хворих на ВСД за ппертошчним типом р1вень у кров1 БСР117 був бтьшим за контроль на 43,8%, у пащент1в з ппотошчним типом захворювання - на 90,6%, а при ВСД змн шаного типу плазмова концентрац1я БСР117 у
3.5 разу перевищувала таку у практично здоро-
вих OCÍ6.
Пор1вняльний анал1з показав, що у пац1ент1в з rin0T0H¡4HHM типом ВСД bmíct у KpoBi sCD117 був на 32,5% бтьшим, ашж у хворих на ВСД за ппертошчним типом. При зм1шаному тиш захворювання концентращя в плазм1 kpobí sCD117 виявилась у 2,4 разу вищою за таку при rinepTO-н1чному Tnni та на 84,8% бтьшою, шж при rino-тошчному Tnni ВСД.
В1домо, що апоптоз могуть ¡ндукувати деяк1 цитокши, в першу чергу фактор некрозу пухлини a (TNF-a) [3]. Сигнал на загибель подаеться через один ¡з двох рецептор1в TNF-a (р53, TNFR1), як1 вщповщають за реал1зацш р1зномаштних ефект1в TNF-a, але лише TNFR1 мае цитоплаз-матичний домен смерти через який передаеться летальний сигнал [8].
У передач! сигналу до розвитку апоптозу при-ймае участь Fas-рецептор (CD95, APO-1), лока-л1зований на кл1тинах р1зних тишв, у тому числ1 i на ендотелюцитах [8]. Природшм л1гандом CD95 i джерелом сигнал1заци, яка призводить до розвитку апоптозу, е Fas-лiгaнд (Fas-L) [9].
У випадку Fas-зэлежного апоптозу зв'язування Fas-лiгaндy з тримерним Fas-рецептором призводить до конформацшних 3míh у цитоплазма-тичному домеш смерт1 Fas-рецепторэ, що дае можпивють його зв'язування з аналопчним доменом адапторноТ молекули FADD (Fas-associated death domain), a noTiM - з таким самим доменом бтка RIP (Receptor interacting protein). Комплекс, що утворюеться при цьому, активуе протеазу FLICE (FADD-like IL-1p-converting enzyme), що призводить до включения загального шляху розвитку апоптозу [10].
У реал1зацп апоптозу приймають участь ряд транскрипцшних фактор1в, як1 вщповщають за активацш кл1тин (тобто за Тх вихщ ¡з фази спо-кою та залучення до циклу) або рух по циклу. До них перш за все вщносять фактори Nur-77 i c-myc. Експреая c-myc в умовах неповноти ростового сигналу призводить до експреси активатора циклшзалежних кшаз - фосфатази cdc 25A. Пе-редчасна експреая останшх у кл1тинах, не за-хищених в1д реал1заци програми загибел1 кл1ти-ни, призводить до входу кл1тини у цикл автоматичного розвитку апоптозу [4]. Реал1зац1я апоптозу детермшована двома генами - ced-3 та ced-4. У ссавц1в продукти ced-3 щентифковаш як цистеТнова протеаза та IT гомологи, як1 водночас володшть активнютю серинових протеаз i складають родину фермешпв, названих каспа-зами. 3 активац1ею каспаз пов'язаний масовий протеол1з цитоплазматичних 6mKÍB при розвитку апоптозу, однак безпосередне вщношення до загибел1 кл1тин через апоптоз мають ядерн1 mí-шен1 каспаз. 1нактивац1я каспаз у результат! му-тац1Т ген1в або дм в1русних 61лк1в (наприклад, бтка р35 або б1лка CrmA) 3ano6irae розвитку апоптозу [6].
Отже, апоптоз являе собою складний комплекс генетично детерм1нованих реакцй', порушення
льш величини у 3,8 раза, sFas-L - у 3,4 раза, 6i-лка Р53 у 2,4 раза, TNF-a - в 1,9 раза, sTRAIL - у 2,3 раза, sCD117 - у 3,5 раза, що супроводжу-еться збтьшенням активносп каспази-1 у 4,1 раза, каспази-3 - у 3,3 раза, каспази-8 - у 3,8 раза.
1.
2.
5.
6.
7.
будь-якоТ ланки котрого здатне призвести до розвитку патолопчного процесу, пов'язаного 3i змшами спец1ал1зовано1 кл1тинноТ маси у той чи ¡ншш 6iK.
За результатами нашого дослщження при ri-пер- i г1потон1чному Tnni вегето-судинноТ дистони суттевих зм1н ¡нщ1альних i ефекторних мехашз-MiB Fas-зэлежного апоптозу не спостер1гаеться. Водночас е Bei пщстави стверджувати про певну патогенетичну роль порушень апоптозу при 3Mi-шаному тип1 ВСД, осктьки pi3Ke зростання вмю-ту в кров1 проапоптозних чиннимв sCD95 i sFas-L не ттьки супроводжуеться значним збтьшенням активносп каспаз-1, -3 i -8, але й вщбува-еться на тл1 суттевого пщвищення плазмовоТ концентраци sCD117 - фактора, який захищае стовбуров1 кл1тини в1д загибел1 через апоптоз [2].
Таким чином, можна припустити, що при 3Mi-шаному тип1 ВСД на ендотел1альному piBHi pi3KO зростае ¡нтенсивнють як подту кл1тин, так i ix-нього апоптозу - процес, здатний призвести до неконтрольованого i незбалансованого видтен-ня бюлопчно активних речовин ендотелю, як1 володшть потужним i функцюнально антагоню-тичним впливом (наприклад, ендотелши - ендо-тел1альний фактор релаксаци) на тонус судин резистивного типу. Проте це питання потребуе подальшого вивчення.
Висновки
1. У хворих на ВСД за ппертоычним типом у плазм1 кров1 вщбуваеться зменшення на 22% вм1сту sCD95 та на 27% бтка р53. При цьому pi-вень у KpoBi sTRAIL зростае на 22% i на 44% 36i-льшуеться р1вень sCD117, що супроводжуеться пщвищенням активносп каспази-1, однак актив-н1сть каспаз-3 i -8, а також вмют у KpoBi sFas-L не змшюються.
2. У хворих на ВСД за ппотоычним типом концентраци в плазм1 KpoBi р53, TNF-a, sTRAIL, sCD95, sFas-L i активнють каспаз-1, -3, -8 вщпо-вщають контролю на тл1 пщвищення плазмового р1вня sCD117 на 91%.
3. У хворих на ВСД за зм1шаним типом концен-трац1я в плазм1 KpoBi sCD95 перевищуе контро-
Реферат
СОДЕРЖАНИЕ В ПЛАЗМЕ КРОВИ МАРКЕРОВ АПОПТОЗА I И sCD117 У ВОЛЬНЫХ С РАЗНЫМИ ТИПАМИ ВЕГЕТО-СОСУДИСТОЙ ДИСТОНИИ Кричун И.И.
Ключевые слова: вегето-сосудистая дистония, апоптоз, sCD117, каспазы.
Установлено, что у больных вегето-сосудистой дистонией по гипертоническому типу в плазме крови наблюдается уменьшение на 22% содержание sCD95 и на 27% белка р53. При этом уровень в крови sTRAIL возрастает на 22% и на 44% увеличивается уровень sCD117, что сопровождается повышениям активности каспазы-1, однако активность каспаз-3 и -8, а также содержание в крови sFas-L не изменяются. У больных вегето-сосудистой дистонией по гипотоническому типу концентрации в плазме крови р53, TNF-a, sTRAIL, sCD95, sFas-L и активность каспаз-1 -3, -8 отвечают контролю на фоне повышения плазменного уровня sCD117 на 91%. У больных вегето-сосудистой дистонией по смешанному типу концентрация в плазме крови sCD95 превышает контрольные значения в 3,8 раза, sFas-L - в 3,4 раза, белка Р53 в 2,4 раза, TNF-a - в 1,9 раза, sTRAIL - у 2,3 раза, sCD117 - в 3,5 раза, что сопровождается увеличениям активности каспазы-1 в 4,1 раза, каспазы-3 - в 3,3 раза, каспазы-8 - в 3,8 раза.
9.
10.
Л'пература
Кухарчук А.Л. Старение, стволовые пространства и иммунная система / А.Л. Кухарчук, В.В. Радченко, В.М. Сирман // International J. Immunorehabilitation. - 2003. - Т. 5, № 2. - С.134.
Кухарчук О.Л. Вплив алотрансплантаци ембрюна-льних плюрипотентних прогешторних кл1тин на динамку системного артер1ального тиску у спонтанно ппертензивних щурв / О.Л. Кухарчук, В.В. Радченко, В.М. Срман [та ¡н.] // ФЫологнний журнал. -2003. - Т. 49, № 4. - С.68-71.
Лушников Е.Ф. Гибель клетки (апоптоз). / Е.Ф. Лу-шников, А.Ю.Абросимов. - М.: Медицина, 2001. -192 с.
Boldin M.P. A novel protein that interacts with the death domain of Fas/APO1 contains a sequence motif related to the death domain / M.P. Boldin, E.E. Var-folomeev, Z. Pancer [et al.] // J. Biol. Chem. - 1995. -Vol. 270. - P.7795-7798.
Reed J.C. Mechanisms of Apoptosis / J.C. Reed // Amer. J. Pathol. - 2000. - Vol. 157. - P.1415-1430. Salvesen G.S. Caspase activation: the induced-proximity model / G.S. Salvesen, V.M. Dixit // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. - 1999. - Vol. 96. - P.10964-10967.
Stehlik C. Nuclear factor (NF)-KB-regulated X-chromosome-linked iap gene expression protects endothelial cells from tumor necrosis factor-induced apoptosis / C. Stehlik, R. de Martin, I. Kumabashiri [et al.] // J. Exp. Med. - 1998. - Vol. 188. - P.211-216. Stroka D. Overexpression of A1: an NF-KB-inducible, anti-apoptotic Bcl gene that inhibits endothelial cell activation / D. Stroka, A. Badrichani, F. Bach [et al.] // Blood. - 1999. - Vol. 93. - P.3803-3810. Wallach D. Tumor necrosis factor receptor and Fas signaling mechanisms / D.Wallach, E.E. Varfolomeev, N.L. Malinin [et al.] // Annu. Rev. Immunol. - 1999. -Vol. 17. - P.331-367.
Yuan J. Transducing signals of life and death / J. Yuan // Curr. Opin. Cell Biol. - 1997. - Vol. 9. - P.247-251.
ТИПА, АКТИВНОСТИ КАСПАЗ И УРОВЕНЬ
Summary
BLOOD PLASMA CONTENT OF MARKERS OF TYPE I AND TYPE II APOPTOSIS, THE ACTIVITY OF CASPASE AND THE LEVEL OF SCD117 IN PATIENTS WITH DIFFERENT TYPES OF VEGETO-VASCULAR DYSTONIA Krychun I.I.
Key words: vegeto-vascular dystonia, apoptosis, sCD117, caspase.
It has been established that the blood plasma content of markers of sCD95 decreases by 22% and by 27% of the protein p53 in the patients with the vegeto-vascular dystonia of hypertension type. At that time the level of sCD117 increases in patients with vegeto-vascular dystonia of the hypertensive type that is accompanied by the elevation of the caspase-but, however, the activity of caspase-3 and caspase-8, as well as the blood content of sFas-a does not change. In the patients with vegeto-vascular dystonia of the hypotonic type the blood plasma concentration of p53, TNF-a, sTRAIL, sCD95, sFas-a and the activity of caspases-1 ,-3,-8 corresponds to the control one against a background of the elevation of the sCD117 plasma level by 91%. The patients with vegeto-vascular dystonia of a combined type the blood plasma concentration of sCD95 exceeds the control values 3,8 times, sFas-a - 3,4 times, P53 - 2,4 times, TNF-a - 1,9 times, sTRAIL - 2,3 times, sCD117 - 3,5 times and that is accompanied by an increase of the activity of caspase-1- 4,1 times, caspase-3 - 3,3 times, caspase-8 - 3,8 times.
УДК: 616.379-008.65-02: (616-092.19+616.155.3-018.5)
ВПЛИВ ЦУКР0В0Г0 Д1АБЕТУ 2 ТИПУ НА КЛ1ТИНН1 ТА ГУМОРАЛЬМ ПОКАЗНИКИ 1МУН1ТЕТУ У ХВОРИХ 3 НЕСТАБИЛЬНОЮ СТЕН0КАРД1ЕЮ
Лаповець Л.6., Бучко О.Ю., Атмова В.М.
Льв1вський нацюнальний медичний умверситет ¡мен1 Данила Галицького, м. Льв1в
В наш1й роботI проанал1зовано вплив ЦД 2 типу на кл'пинний I гуморальний ¡мун'пет у хворих з нестаб1льною стенокард1ею та показано зм1ни деяких показник1в в залежност1 в1д тривалост1 цук-рового д1абету.
Ключов1 слова: цукровий д1абет 2 типу, нестабтьна стенокардт, кл1тинний та гуморальний ¡муытет, фактор апоптозу.
часному уявленш апоптоз - це активна форма загибел1 кл1тини, що запрограмована генетично I вимагае витрат енергп I синтезу бтка. Видтяють два основних фундаментальних або сигнальних шляхи реал1заци апоптозу: рецеп-торно-опосередкований I м1тохондр1альний. На к1нцевих етапах ц1 шляхи сходяться, приводячи до активаци одних I тих же внутр1шньокл1тинних бтк1в - каспаз [3,9,11]. Численними дослщжен-нями встановлено розвиток генетично запрог-рамованого кл1тинного сущиду, який умовно, ви-користовуючи принципи наукового анал1зу, под1-ляють на дек1лька еташв - це вплив зовн1шн1х позакл1тинних чинник1в, яких сприймають кл1тин-ш рецептори I запускають процеси апоптозу, а дал1 в1дбуваеться внутр1шньокл1тинна передача сигналу в кл1тинне ядро, активування летальних ген1в, синтез апоптозспециф1чних бтмв I кшце-ва, водночас I визначальна стад1я - активац1я ендонуклеаз I фра^ментац1я ДНК [12]. Важливим е те, що апоптоз е ¡мунолог1чно-1нертним проце-сом, коли кттини, як1 гинуть, фагоцитуються макрофагами, але це не спричинюе розвиток запа-льно'Г реакцЛ [12]. Апоптоз контролюеться системою в1дпов1дних сигнал1в в1д ендогенних та екзогенних фактор1в. Найважлив1шим ендоген-ним стимулами, що запускають апоптоз, е не-правильний переб1г кл1тинного циклу, надлишок м1тогенних фактор1в чи наявн1сть в1русного ура-ження.
У функц1онуванн1 ¡мунноТ системи апоптоз ви-
Цукровий д1абет 2 типу - ендокринно-обмшне захворювання, яке характеризуемся хрон1чною г1пергл1кем1ею, внасл1док вщносноТ недостатнос-т1 ¡нсул1ну. В1н розвиваеться як результат впливу р1зноман1тних ендокринних, ¡мунних, екзогенних чинник1в чи IX поеднання. Цукровий д1абет - од-не з найпоширен1ших у свт та складних для л1-кування захворювань, яке пос1дае пров1дне м1с-це серед ендокринних захворювань [2,4,5,10]. При цукровому д1абет1 2 типу (ЦД 2 типу) вщбу-ваеться не лише токсичне ураження тканин глюкозою та ¡ншими сполуками, але I ушкодження ¡мунноТ системи (кл1тинного та гуморального ¡мун1тету).
Бтя 40 % ус1х поверхневих антигеыв ¡муноко-мпетентних кл1тин е рецепторами контактно! взаемодп, як1 визначаються за кластерами ди-ференц1ювання. Ц1 рецептори беруть активну участь у здшсненш найважлив1ших функц1й кт-тин ¡мунноТ системи. Не лише уражаються ланки кл1тинного та гуморального ¡мун1тету, але I рецептори регулювання апоптозу кл1тин кров1 [8,12]. В1домо, що кл1тинний гомеостаз у тканинах I органах пщтримуеться за рахунок динам1ч-но1 р1вноваги м1ж процесами прол1ферац||, ди-ференц1ац||, стар1ння та загибел1 кл1тин. Ф1з1оло-г1чн1 мехашзми кл1тинно1 "смерт1" ¡снують у бага-тьох багатокл1тинних орган1змах для забезпе-чення нормального розвитку та морфогенезу, для контролю ктькоеп кл1тин та з метою зни-щення мутантних та ушкоджених кп1тин. У су-