CC BY
56
УДК 316.023.4+159.923
ВИЗНАЧЕННЯ ШТЕГРАЛЬНОГО С0Ц10ТИПУ В МАЛИХ СОЦ1АЛБНИХ ГРУПАХ МЕТОДОМ С0Ц10Н1ЧН0Г0 АНАЛ1ЗУ
О.О. Морушко1, С.К. Андрейчук2
Суспiльство е складною соцiальною системою, елементарним базовим елементом яко1 можна вважати м^ соцiальнi групи. Життездатнiсть мало! сощально'! групи знач-ною мiрою залежить вiд психолопчно'! сумiсностi учасниюв ща групи. Найбiльш по-ширеною на сьогоднi методикою визначення психотипу людини е типологiя К.-Г. Юнга. Типоло^ пропонуе три основних методи щентифшацй соцiотипу: 1) за допомогою основних ознак типу; 2) за допомогою характеристик сощотишв; 3) за допомогою щен-тифiкадiйних теспв.
1нтегральний соцiотип мало! групи можна визначити, знаючи соцiотипи людей, як до не! входять. Вiдповiдно, визначеш домшукга соцiонiчнi функц! у малш групi i складатимуть й' щнноста i визначатимуть 11 iнтегральний сощотип.
Ключов1 слова: мала група, психотип, сощошчний аналiз, сумiснiсть, лiдер.
Постановка проблеми. Сусшльство е складною сощальною системою, яка складаеться з багатьох елементш. Елементарним базовим елементом ще! си-стеми можна вважати м^ соцiальнi групи. 1х формування вщбуваеться на осно-Bi неформальних та формальних (виробничих) вiдносин мiж шдивщами, якi входять у цю групу. Життездатнiсть мало!' соцiальноi групи та li спроможнiсть ви-конувати певнi суспiльнi замовлення значною мiрою залежать вiд психологiчноi сумiсностi учасниюв ще! групи, кожен з яких мае власний соцiотип. Тому визначення та вивчення iнтегрального сощотипу мало! групи е вельми актуальним, оскiльки може мати позитивний вплив на визначення соцiального статусу шди-вiдiв у цiй групi, виявлення можливих проблемних зон у сшлкуванш мiж членами групи. Також це дае змогу визначити, залежно вщ завдань, якi стоять перед малою групою, нолями яких сощотишв ii доцiльно доукомплектувати.
Фрагментарно цю проблематику висвмено у роботах вггчизняних дос-лiдникiв, зокрема I. Каганця [1], В. Кiрова [2] та В. Гуленка [3]. Проте !хш дос-лiдження не можна вважати вичерпними. На нашу думку, всебiчне вивчення та аналiз ще!' проблеми може мати як науковий, так i соцiально-економiчний ефект.
Основна частина. Сощальна група - це стiйке, структуроване об'еднан-ня людей, якi взаемоддать один з одним i залежать один ввд одного у досягнен-нi спiльних цiлей, iнтересiв та задоволенш соцiальних потреб [4, с. 123]. У сощ-альнi групи люди об'еднуються на пiдставi сшльних соцiальних iнтересiв, якi зумовлюють !х дп. Формуються вони з представниюв рiзних груп залежно вiд !х становища та ролi у суспшьному життi. У кожному суспiльствi кнуе певна кiлькiсть соцiальних груп, утворення яких зумовлено:
• стльною дiяльнiстю (наприклад, професшт групи, зайнятi у сферi полiтичноí,
eK0H0Mi4H0i' та духовно'1 д1яльноси);
• спiльним просторово-часовим iснуванням (середовищем, територieю, комутка-
щею);
1 доц. О.О. Морушко, канд. icTop. наук - НУ " Львгвська полггехнка";
2 доц. С.К. Андрейчук, канд. соцюл. наук - НУ " Львгвська пoлiгехнiка"
• груповими установками та орieнтацiями.
Мала сощальна група - нечисленна за складом сощальна група, учасни-ки яко! об'eднанi спiльною дiяльнiстю i перебувають у безпосередньому спйко-му особистому спшкуванш, що е основою для виникнення як емоцiйних сто-сунюв, так i особливих групових ценностей i норм поведiнки [4, с. 129]. Зпдно з Юнгом, кожна людина дуже рано виявляе сво! уподобання. I чим бiльше вона !х свiдомо чи несвiдомо в собi культивуе, тим бiльше вона ш довiряе i на них опи-раеться. Разом з тим, з часом можуть проявлятися якосп, не властивi цiй люди-ш. З вiком поведiнка людей стае дедалi складнiшю i неоднозначною, однак уподобання завжди залишаються як би центральним комутаторним пунктом.
Ефектившсть дiяльностi груп, об'еднаних за формальними ознаками, за-лежить вiд 1х розмiру i складу, групових норм, згуртованост людей, ступеня конфлiктностi, статусу i функцiональних ролей членiв груп. Ефективна та група, чий розмiр вiдповiдае 11 задачам. У складi тако! групи знаходяться люди з несхожими рисами характеру, чи! норми сприяють досягненню мети оргашзацп та створенню духу колективiзму, де здоровий рiвень конфлiктностi, хороше ви-конання ролей i де члени групи, що мають високий статус, не домшують [5, с. 12]. Характер взаемин мiж керiвником i пiдлеглим iстотно пов'язаний з ефек-тивнiстю зворотного зв'язку, 11 сприйняттям учасниками спiлкування та вико-ристанням ними рiзних видiв зворотного зв'язку [6].
Метод сощошчного аналiзу дае змогу не тшьки зробити моментальний " зшмок" психологiчного стану колективу, а й визначити, якими людьми потрiб-но доповнити групу, щоб вона запрацювала бiльш плiдно, а також здшснити подальший пiдбiр по^бних людей. Люди, подiбно до живих клiтин, народжу-ються для виконання певних соцiальних функцiй [1, с. 206].
Пiдбiр колективу з пращвниюв iз прогнозованими параметрами дае змогу уникнути тривалого притирання людей у колектив^ на вiдмiну вщ такого, який створюеться стихiйно, методом проб i помилок. За стихшного пiдбору i " штуггавно!" розстановки кадрiв на створення працездатного колективу зазви-чай йде близько трьох рокш. Пiдбираючи сумiснi групи, можна значно приш-видшити цей процес. При цьому витрати на утримання пращвниюв, якi не шд-ходять колективу, а також тих, хто через природш здiбностi не може плвдно справлятися з дорученою роботою, зводяться до мiнiмуму [3, с. 5].
Малi групи - найважливiший елемент соцiалiзацil iцдивiда, пiдготовки його до життя у сусшльств^ а також малi групи - це сощально-психолопчш спiльностi, якi вiдiграють важливу функцюнальну роль у життi суспiльства. У них вщбиваються всi тi сусшльш вiдносини, в якi люди включеш i якi перелом-люються у своервдш внутрiшньогруповi вiдносини (нацiональнi, професшш, сi-мейнi). Кожен член колективу е потенцшним лiдером групи. Лдер повинен бути не лише активним й iнiцiативним, але i достатньо автономним, уособлюючи себе з автономшстю i задачами колективу [2, с. 211].
Структура мало! групи - це сукупшсть зв'язюв, що складаються в нiй мiж шдивдами. Основними сферами активностi iндивiдiв у малш групi е спiль-на д1яльшсть i спiлкуванця. Пiд час дослщження малих груп найчастiше видшя-ють структуру зв'язкiв i ввдносин, породжуваних спiльною дiяльнiстю (функцi-
ональних, оргашзацшних, економiчних, управлiнських), i структуру зв'язюв, що породжуються спiлкуванцям i психолопчними вiдносинами (комунiкативну структуру, структуру емоцшних вiдносин, рольову i неформально-статусну структуру).
Середня людина здатна одноразово утримувати в полi свое! уваги обме-жений обсяг шформацц, що складаеться не бшьше нiж iз 7+2 компоненпв (т. зв. число Мiллера). Крш цього, науковi дослiдженця та експерименти перекон-ливо довели, що збшьшення числа спiвробiтникiв призводить до збшьшення кь лькостi взаемозв'язкiв, що виникають мiж ними, а вiдповiдно, i потенцшних су-перечностей. Французький дослщник В. Грейкунас обгрунтував цю залежшсть формулою
К = N[2 N-1 + (N-1)], де: К - кшьюсть взаемозв'язюв; N - кiлькiсть ствроб^ниюв [7, с. 47].
Тому оптимальний розмiр мало! групи залежить ввд характеру роду ви-конувано! стльно! дiяльностi i знаходиться в межах 5-9 оаб (не враховуючи ке-рiвника цiе! групи). Нижня межа кшьккного складу малих груп складатиме не менше трьох осiб, осюльки вiдносини в дiадi (2 особи) мають зовсш iнший характер i описуються одним з 16 рiзновидiв iнтертипних стосункiв.
Питаниями класифшацц психотитв людей цiкавилися дослiдники ще з часш античностi. Зокрема, найпоширешша класифiкацiя психотипiв Гiппократа. Вiн дшив людей на 4 типи залежно вiд переважання в органiзмi людини одного з елементiв - кров^ лiмфи, жовто! або чорно! жовч1 Вiдповiдно до його класи-фшацц люди дiляться на сангвiнiкiв, флегматиюв, холерикiв i меланхолiкiв. Кр1м класифшацп Гiппократа, iснуе ще одна вщома типолог1я Аристотеля, що роздiляе людей на промовщв, персоналiстiв, процесуал1в, тимчасових правите-лiв, намiсникiв i фiлософiв. I якщо Гiппократ в основу принципов визначення психотипу ставив особливосп людського органiзму, то Аристотель в сво!х роз-думах базувався на особливостях мислення рiзних груп людей, яю в сво!й свi-домосп схильнi ставити собi рiзнi питання. Основними питаннями, якi найчас-пше ц1кавлять людей, е: Що? Хто? Як? Коли? Де? Навщо? I як показали спос-тереження фшософа, кожна конкретна людина найчастiше задае собi один пев-ний питання, практично кноруючи всi iншi [8].
Сучасш дослiдники переважно користуються типолопею К.-Г. Юнга. Згiдно з штерпретащею В. Гуленком вчення Юнга, сощотип (психотип) - це структура колективного несвiдомого, що управляе взаемодiею фiзичного, пси-хологiчного, соцiального та ^електуального проявiв особистостi [3, с. 8].
Юнг К.-Г. визначив чотири пари основних ознак (уподобань), за якими можна класифiкувати людську психiку. До них належать: екстраверс1я-штро-верс1я, сенсорика-штущя (почуття-вiдчуття), рацiональнiсть-iррацiональнiсть (шизотимнiсть-циклотимнiсть), логiка-етика (розсудливкть-чуттевкть). Рацi-ональними функц1ями Юнг вважав лопку та етику, iррацiональними - сенсорику та шту!цда. Вщмшнкть мiж екстраверсiею та iитроверсiею вш вбачав в орi-ентацi! на зовшшшй чи внутрiшнiй свiт. Отже, визначення 4 основних ознак автоматично приводять до одного iз 16 соцiотипiв. Йому також належить думка
про те, що визначальною для будь-якого психотипу е перша, програмна фун-кця, яка жодним чином не може бути поеднаною в блош ЕГО з1 сво!м антиподом (тобто, якщо перша функця - лопка, другою не може бути етика; якщо перша функшя - сенсорика, то другою не може бути штушдя) [9, с. 223]. Саме це послужило в майбутньому основою для творчо! штерпретацп щей Юнга А. Аугустинавчюте 1 створення на !х баз1 соцюшки з подальшим описаниям 16 базових сощотишв.
Класична соцюшка розглядае 8 аспекпв шформацшного потоку 1, ввдпо-ввдно, 8 псих1чних функщй: тущш можливостей; штушдя часу; силова сенсорика; сенсорика в1дчутпв; дшова лопка; лопка сшввщношень; етика емоцш; етика ввдносин. Ус1 вони присутш в психщ кожно! людини, але на р1зних " по-верхах", яких е чотири. Саме в цьому полягае в1дшншсть м1ж р1зними 1ндив1да-ми. Соцюшка розглядае психолопчш типи як елементи штегрального штелек-ту, яю спещал1зуються на виконанш деяких ушкальних функщй 1 кооперуються в едину систему - соцюн. Наявшсть системного шдходу дае змогу краще зрозу-мгги сутшсть психотишв, ввддшити типове 1 випадкове, ввдповкти не лише на запитання "Яким чином?", але також "Навщо? З якою метою?" [1, с. 9].
На розсуд росшського вченого Д. Гол1хова, сенсорика - це вмшня людини ор1ентуватися в межах простору; штущя - це вмшня людини ор1ентуватися поза межами простору; лопка - це вм1ння творити у сфер1 неживих предмепв 1 явищ простору; етика - це вмшня творити у сфер1 живих предмепв простору [10, с. 101-102]. Одшею з базових функщй кер1вника е прагнення забезпечити збереження кктяка оргашзацп - И ключових тишв. Якщо на важливих постах виявляться люди, яю не належать до ключових тишв ще! оргашзацп, то скоро почнеться хворобливий процес руйнування старих зв'язюв 1 впровадження но-вих прюритепв. Щоб зберегти комушкативну спадкоемнкть оргашзацп, кадро-ва служба повинна контролювати типолопчний склад ключових ланок.
Соцюшка дае змогу тиражувати комушкативний досввд. Знаючи 1нтег-ральний сощотип щеального шдроздшу, можна створити безл1ч колектив1в за зразком, що себе виправдав. Потр1бно тшьки правильно пдабрати за соцютипа-ми нов1 кадри, щоб м1ж ними заздалепдь були потр1бш штертипш стосунки [3, с. 83]. Важливе значення мае правильний виб1р малою сощальною групою сво-го лвдера. У сощальнш психологи шд оргашзащйним лщером розумдать члена групи, який краще за шших здатний оргашзувати И на виконання д1яльност1, об'еднати И члешв на основ1 загальних для них штереав 1 шдтримувати !х в1д-дашсть сшльним щнностям. Група надшяе його правом приймати групов1 рь шення та оргашзувати спшьну д1яльшсть [7, с. 51].
Системний шдхщ у дослвдженш психологи малих груп 1 колектив1в пе-редбачае анал1з р1зномашття зв'язк1в 1 ввдносин у малих групах, яю потр1бно розглядати одночасно 1 як суб'екти сшльно! д1яльност1, 1 як суб'екти сшлкуван-ня та м1жособисткних ввдносин.
Типолопя пропонуе три основних методи дентифшацц соцютипу: 1) за допомогою основних ознак типу; 2) за допомогою характеристик сощотишв; 3) за допомогою дентифжацшних тестш. Правильна щентифшащя сощотипу не-можлива без комбшованого використання цих методш. Багато також залежати-ме в1д квал1ф1кацц особи, яка проводить дослвдження.
Сощальна роль - типова поведшка людини, пов'язана з Г! сощальним статусом, яка не зумовлюе негативно! реакцп сощального середовища. Людина у суспiльному життД, зазвичай, виконуе кiлька сощальних ролей, якД утворюють "рольовий наб1р". Сощальш ролД можуть закрiплюватися формально (через по-середництво закону чи Дншого правового акту) або мати неформальний характер (моральш норми поведшки в певному суспДльствД).
Про соцДальну роль йдеться тодД, коли за тривало! сощально! взаемодД! регулярно вДдтворюються певнД стереотипи поведшки. Тобто роль е окремим аспектом цшсно! поведшки. КонкретнД ДндивДди виступають у багатьох ролях. СуперечностД мДж окремими соцДальними ролями породжують рольовД конфлДк-ти, як внутрДшщ так Д мДжособисткш. Вони часто виступають як боротьба мотивов дДяльностД, що свДдчить не тДльки про Дснування ДерархД! сощальних стату-сДв, а й про ДерархДю сощальних ролей. ВДльний вибДр особою першочерговостД реалДзацп певних мотивДв е вДдносним, оскДльки людина перебувае шд тиском сощальних функцш, статусДв Д ролей, завдяки чому стае частиною сусшльства, сощально!' спДльноти. Сукупшсть сощальних ролей особистостД вДдображае сощальш вДдносини у сусшльствД [11, с. 110-111].
Сутшсть працД як социального явища виявляеться в !! функцдях. Найго-ловнДша з них - створення матерДально-культурних благ, забезпечения сусшль-ства предметами та послугами, якД задовольняють потреби людини. Друга фун-кцДя - забезпечення матерДального добробуту пращвника Д його сДм'!. Це зумовлюе диференщацда, соцДальну неоднорДдшсть Д створюе основу для формуван-ня як мало! сощально!' групи, так Д сусшльства загалом. Ще одна функцДя працД пов'язана Дз формуванням особистостД. У зв'язку з цим окреслюеться соцДально-диференцшна функцДя пращ. З нею тДсно пов'язана статусна функщя пращ, яка зумовлена неоднаковим значенням у суспДльствД рДзних видДв пращ. Розвиток виробництва не повинен бути самощллю, вДн передусДм мае забезпечувати вДль-ний розвиток сутшсних сил особистостД. Праця повинна стати сферою саморе-алДзацп, самоствердження людини. Важлива роль належить цшшсшй функцп пращ, пов'язанш Дз формуванням у працДвникДв цшшсних установок, мотива-щйно!сфери, життевих цДлей та плашв на майбутне [11, с. 159].
ЗначущДсть групових ценностей, норм, оцДнок для ДндивДда називають ре-ферентшстю мало! групи. Основними функцДями референтно! групи е порДв-няльна Д нормативна (надання ДндивДду можливостД сшввДдносити сво! думки Д поведшку з прийнятими у групД Д ощнювати !х з погляду вДдповДдностД групо-вим нормам Д цшностям). Щ груповД норми Д цшностД будуть формуватись як ш-тегральна сума уподобань кожного з представникДв мало! групи.
Отже, iитегральний соцютип мало! групи можна визначити, знаючи со-цДотипи людей, якД до не! входять. Визначальними тут будуть функцп, що вхо-дять до блоку ЕГО - програмна та творча, оскДльки вони е усвДдомленими та просторовими функцДями, а отже - найбДльш розвиненими. ВДдповДдно, визна-чеш домшуючД соцюшчш функцп' у малш групД Д складатимуть !! щнностД Д виз-начатимуть !! шгегральний соцДотип. Стшким лДдером тако! групи може бути лише ДндивДд, який максимально уособлюе в собД всД цД щнностД.
Висновки. Поведшка людини мае не випадковий характер. Вона перед-бачувана, тому шдлягае класифiкацii. Знания типологп Юнга i соцiонiки дае змогу не тшьки краще зрозумiти механiзм взаемовiдносин мiж двома конкрет-ними людьми, але й щлеспрямовано формувати психологiчно сумкш малi сощ-альнi групи (колективи), здатнi спiльно виконувати поставленi перед ними зав-дання. Знання типових ознак дае змогу краще зрозушти конкретну людину, шз-нати И унiкальну iндивiдуальнiсть. Це сприяе ращональному використанню людського ресурсу, зниженню рiвия конфлiктностi як у малих сощальних гру-пах, так i в соцум загалом, та максимальнiй самореалiзацil кожноi людини в тих галузях життедiяльностi, якi 1й найбшьш притаманш.
Лiтература
1. Каганець I. Психолопчш аспекти в менеджментi: типологш Юнга, сощонжа, психош-форматика / I. Каганець. - Ктв-Тернопшь : Вид-во Мандрiведь-Port-Royal, 1997. - 234 с.
2. KipoB В.О. Сощошчний посiбник вшськового журналiста / В.О. Иров, C.I. Горевалов. -Львш : Вид-во ТзОВ "ЗУКЦ", 2001. - 424 с.
3. Гуленко В В. Менеджмент слаженной команды / В.В. Гуленко. - К. : Изд-во "Наука и жизнь", 2003. - 234 с.
4. ПачковськийЮ.Ф. Сощолопя : шдручник / Ю.Ф. Пачковський, Н.В. Ковалiско, 1.В. Го-родняк. - Львiв : Вид-во ЛНУ ш. 1вана Франка, 2011. - 428 с.
5. АрхиповаВ.Ф. Психология межличностных отношений : учеб. пособ. / В.Ф. Архипова, А.В. Голумидова. - Владимир : Изд-во ВлГУ, 2005. - 228 с.
6. Стремоусова Е.Н. Эффективность обратной связи в межличностных отношениях сотрудников организации : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. психол. наук / МГУ; Е.Н. Стремоусова. - М., 2010. - 30 с.
7. Морушко О. Кадровий менеджмент : навч. пойбн. / О. Морушко. - Львiв : Вид-во Львiв-сько'1 полгтехнши, 2014. - 420 с.
8. [Електронний ресурс]. - Доступнийз http://bambinostory.com/psihotipy-lyudey/.
9. Юнг Карл. Психологические типы / Карл Юнг. - Мн. : Изд-во "Попурри", 1998. - 224 с.
10. Голихов Д. Инструментальная соционика / Д. Голихов. - СПб. : Изд-во "Питер", 2010. -
332 с.
11. Артеменко С.Б. Сощолопя : навч.-метод. поибн. [для самост. вивч. дисц.] / С.Б. Арте-менко, А.Б. Фляшнжова. - К. : Вид-во КНЕУ, 2012. - 354 с.
Надтшла доредакцп 27.05.2016р.
Марушко О.О., Андрейчук С.К. Определение интегрального социоти-па в малых группах методом соционического анализа
Общество является сложной социальной системой, элементарным базовым элементом которой можно считать малые социальные группы. Жизнеспособность малой социальной группы в значительной степени зависит от психологической совместимости участников этой группы.
Наиболее распространенной на сегодня методикой определения психотипа человека является типология К.-Г. Юнга. Типология предлагает три основных метода идентификации социотипа: 1) с помощью основных признаков типа; 2) с помощью характеристик социотипов; 3) с помощью идентификационных тестов.
Интегральный социотип малой группы можно определить, зная социотипы людей, которые в нее входят. Соответственно, доминирующие соционические функции в малой группе и составляет ее ценности и будут влиять на ее интегральный социотип.
Ключевые слова: малая группа, психотип, соционический анализ, совместимость, лидер.
Morushko O.O., Andreychuk S.K. The Definition of an Integral Social Type in Small Groups by Socionic Analysis
The society is a complex social system; its basic element can be considered as small social groups. The viability of a small social group largely depends on members' psychological compatibility of this group. Today the most common method to define human psycho typology is C.-G. Jung method. This typology offers three basic methods of the social type identifying the following: 1) using the main features of type; 2) using sociotypes characteristics; 3) using identification tests. Integral sociotype of a small group can be defined, knowing sociotypes of people belonging to it. Accordingly, the dominant socionic functions are defined in a small group and make up its values and determine its integral sociotype.
Keywords: small group, psychological type, socionic analysis, compatibility, leader.
УДК 37:811:630
РОЛЬ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ У ПРОЦЕС1 ОВОЛОД1ННЯ СТУДЕНТАМИ ТЕРМ1НОЛОГ1ЧНОЮ ЛЕКСИКОЮ 3 1НОЗЕМНО1 МОВИ (АНГЛШСЬКО'О У НЕМОВНОМУ ВН3
1.М. Моай1
Розглянуто важливють навчання писемного мовлення студенпв у немовному ви-ш^ З'ясовано, яю вправи потрiбно шдбирати для навчання та засвоення лексики з фаху. Письмо розглянуто як шдготовчий етап формування мовленневих навичок студентов. Описано способи розкриття значения термшгв на двох етапах вивчення шоземно! мови. Запропоновано схему для опрацювання та засвоення термiнiв, що сприятиме формуван-ню професiйного мовлення, та допомагае студентам усвiдомити рiвень власно'! профе-сшно! д]яльносп, зокрема структуру професшного спiлкування.
Ключов1 слова: письмо, термшолопчна лексика, опрацювання та засвоення термь нiв, лексичнi вправи, мовлення.
Актуальнкть теми. 1з прогресивним розвитком сусшльства останнДми роками спостерДгаеться дедалД бДльший шгерес до Дноземно! мови, зокрема ан-глшсько!'. Прагнення вивчати англшську мову пояснюеться багатьма причинами, одна з яких - збагачувати власнД знання у спшкуванш з представниками рДз-них кра!н Д культур, а також вести фахово-орДентовану бесДду, ознайомлюватись з науково-техшчними досягненнями та шновацшними технолопями, що сприятиме виконанню ирофесшних обов'язкДв на високому рДвнД, а без знання ан-глшсько! мови це зробити дуже важко. НасправдД, це е необхДдним компонентом освДти, засобом до Дснування та основно! функщональносп в нашому сус-шльствД. Щоб досягнути цДе! мети, потрДбно володДти не лише усним мовлен-ням, а також писемним, яке необхДдне для правильного складання дДлових документов Дз використанням термшолопчно! лексики. Писемне мовлення також е одним зД способов засвоення термшолопчно! лексики. Отже, хорошД навички письма важливД для студентДв, тому що його широко використовують як Д у пов-сякденному життД, так Д у професшнш дДяльностД. "Письмове висловлювання не е чимось абсолютно вДдмшним вДд говорДння" [2]. ПДд час виконання вправ Дз письма студенти набувають навичок, потрДбних для розвитку усного мовлення. Якщо студенти не знають, як виразити себе у письмовДй формД, вони не змо-жуть добре спДлкуватися з викладачами, роботодавцями, колегами тощо.
1 асист. 1.М. Мосш - НЛТУ Украши, м. Львгв
