CC BY
27
Л1ТЕРАТУРА
1. Никифорова Г. П., Верещако Е. А. Семантические особенности модальных частиц в современном немецком языке // Вестник Чувашского гос. пед. ун-та им. И. Я. Яковлева. Языкознание. Лингводидактика. — Чебоксары, 2000. — № 2. — С. 28-34.
2. Бровченко Т. А., Волошин В. Г. Обобщенный интонационный контур как форма изображения речевого сигнала // Тезисы докладов на Всесоюзной школе-семинаре АРСО-13, июль 1984 г. — Новосибирск, 1984. — С. 15-17.
3. Ленец А. В. Модальные слова и частицы как средства выражения уверенного/неуверенного речевого поведения // Личность, речь и юридическая практика: Межвуз. сб. науч. трудов. — Ростов-на-Дону: Дон. юрид. ин-т, 2000. — С. 55-58.
4. Егоршина Е. Е. Прагмалингвистические особенности лексических усилителей в современном немецком языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. — Пятигорск, 1997. — 191 с.
5. Таранец В. Г. Энергетическая теория речи. — Киев-Одесса: Вища школа, 1981. — 148 с.
6. Heggelung K. T. Zur Bedeutung der deutschen Modalpartikeln in Gesprächen unter besonderer Berücksichtigung der Sprechakttheorie und der DaF-Perspektive. — Linguistik online, 2001. — № 9. — 20 S.
7. Weydt H. Partikeln und Interaktion. — Tübingen, 1983. — 269 S.
Мирослава КРИСЬК1В ВИВЧЕННЯ МОВИ НА НЕФ1ЛОЛОГ1ЧНИХ ФАКУЛЬТЕТАХ
У cmammi розглянуто багатоаспектт завдання курсу «Укратська мова за професшним спрямуванням», рiзнi тдходи до його опрацювання, простежено структуру змкту цього курсу в робочих планах р1зних вищих навчальних закладiв, запропоновано один з можливих шляхiв орieнmацii навчального процесу на формування мовленнево'1 особисmосmi фахiвця конкретного профшю дiяльносmi.
«Положення про оргашзащю навчального процесу у вищих навчальних закладах», розроблене МОН Укра!ни, передбачае формування освiченоI, гармоншно розвинено! особистосп, здатно! до постшного оновлення наукових знань на основi сучасних шформацшних технологш [1, 43]. Ця здатшсть необхщна для фахiвця будь-якого профшю. На це мусить бути спрямований увесь процес шдготовки спещатспв, основна мета якого — формування готовносп до професшно! дiяльностi. Тому необхвдно знати i враховувати особливосп того виду дiяльностi, до якого здшснюеться шдготовка, створювати i шдтримувати нацшешсть студенев на майбутню професда.
Формування готовносп до професшно! дiяльностi забезпечуеться системою знань та досвщом устшних практичних дш майбутнього спещалюта. Серед шших аспектов професшно! шдготовки це стосуеться i мовленнево! дiяльностi.
Дослщниками проблем шдготовки спещатспв доведено, що професшна пiдготовка буде усшшною, якщо структура особистостi майбутнiх фахiвцiв спiввiдносна зi структурою IхньоI фахово! дiяльностi [5, 6].
У психолопчнш структурi дiяльностi фах1вця — чшьне мiсце належить комунiкативному компоненту — встановленню таких стосунюв з контактерами, яю сприяли б вирiшенню професшних завдань. При цьому мае значення змiст спiлкування, характер i сшввщношення мотивiв, контроль за результатами спшкування, використання мовних i позамовних засобiв спiлкування. Тому важливiсть проблеми опрацювання мовних куршв на нефiлологiчних факультетах, формування мовно! особистостi спецiалiстiв, здатних успiшно розв'язувати завдання спiлкування у рамках професшно! дiяльностi, нi в кого заперечення чи навiть сумнiвiв не викликае. Про це йдеться у багатьох методичних працях, розробках програм, методичних матерiалах, пiдготовлених у рiзних навчальних закладах у рiзнi роки: «Мета курсу («Укра!нська мова») — сприяти формуванню грамотних спецiалiстiв з високим культуромовленневим рiвнем, необх1дним для усшшного здiйснення професiйноI дiяльностi» [10, 1]; «Мета курсу — шдвищити культуру мовлення студентiв, сформувати в них умшня вiльно, грамотно, комунiкативно виправдано користуватися мовою у навчальнiй та подальшш професiйнiй дiяльностi» [12, 3]; «Завдання вищо! школи — готувати висококвалiфiкованих фахiвцiв, якi володiють державною мовою в уснш та писемнш !! формах. Курс украIнськоI мови у вищому
навчальному закладi органiчно продовжуе формування нацюнальномовно! особистостi, розширюе мовну компетенщю майбутнього спецiалiста у професiйнiй сферЬ» [11, 4].
Як теоретики освпньо! галузi, так i викладачi-практики вважають програму з укра!нсько! мови надзвичайно важливою для пiдготовки фахiвцiв будь-яко! сфери суспiльного життя. Значно прше виглядае аспект 11 реалiзацп. По-перше, не спостерiгаeться обгрунтованих пiдходiв щодо впровадження мовних курсiв до навчального плану, спрямування навчально! роботи, обсягу вщведеного на них часу занять тощо. По-друге, змiни, що були внесет до навчальних планiв тд гаслом удосконалення, скорiше нагадували сумнозвюний принцип «крок уперед — два кроки назад».
Передуем це стосуеться мiсця мовних курсiв у навчальних планах i кiлькостi вiдведених для них годин. Згадаймо: за радянських чашв, особливо в останнi десятилотя iснування СРСР, коли всiма можливими засобами форсувалося формування «единого радянського народу», а найголовнiшу роль у цьому надавалося росшськш мовi як фактору консолщацп суспiльства, на вивчення росшсько! мови на нефiлологiчних факультетах вщводилося 500 (!) годин аудиторних занять. I хоча в багатьох вищих навчальних закладах навчання тривало лише 4 роки, ця вимога неухильно виконувалася, шхто не скаржився, що така кшьюсть годин, вщведених на вивчення росшсько! мови, негативно позначаеться на суто професшнш шдготовщ студентiв. Здавалося очевидним, що добре володшня мовою е запорукою як усшшного навчання, так i подальшого поповнення професiйних знань i вмшь у процесi професшно! дiяльностi. I навпаки, неусшшшсть дуже часто зумовлена саме недостатшм мовним розвитком.
Ситуащя корiнним чином змiнилася в умовах незалежно! Укра!ни. Незважаючи на визнання укра!нсько! мови як державно!, про можливють виконання нею консолiдуючо! ролi в суспiльствi нiхто й не згадуе (а саме ця !! роль мала б послужити основою для законодавчого врегулювання проблеми мовних куршв у нефшолопчних ВНЗ). Першим практичним кроком було скорочення мовного курсу на таких факультетах до 100 аудиторних годин. Скорочення супроводжувалося заявами про надання екзамену з ще! дисциплiни статусу державного. Згодом про цей статус просто забули (а подекуди забули i про екзамен, звiвши шдсумковий контроль до залшу). Потiм, у зв'язку з щеею розвитку навчально! самостiйностi студенпв, 10 % часу вiдвели на самостшну роботу, залишилось, отже, 54 аудиторш години, а вже з них третину забрали на ту ж самостшну роботу. В останш роки, з впровадженням кредитно-модульно! системи, зорiентовано! на спiввiдношення аудиторно! та самостшно! роботи 50:50 або 60:40, маемо вже вщ 26 до 36 аудиторних годин.
Кшьюсть аудиторних годин у рiзних ВНЗ рiзна. Наведемо данi з робочих програм:
• Тернопiльський державний педагогiчний ушверситет (1994) — 60 год.;
• Прикарпатський державний ушверситет (1996) — 60 год.;
• Глухiвський державний педагопчний ушверситет (2000) — 54 год.;
• Харювський державний педагопчний ушверситет (2002) — 54 год.;
• Тернопшьська академiя народного господарства (2003) — 36 год.;
• Ушверситет «РЕГ1» ^вне) (2003) — 30 год.;
• Тернопшьський нацюнальний педагопчний ушверситет (2005) — 32 год.
• Львiвський державний ушверситет внутршшх справ (2006) — год.
У цшому спостер^аеться орiентацiя на 54 навчальш години (крiм аудиторних, передбачаються i години самостiйно! роботи). Зрештою, цей показник важко назвати реальним. Характерний факт: на однш зi спецiальностей Тернопiльсько! академi! народного господарства (сьогодш — Тернопiльський державний економiчний унiверситет) на самостiйну роботу студенпв заплановано не 18-24 год., як в шших робочих програмах, а 41 годину при 36 аудиторних.
Така нестабшьшсть часових параметрiв курсу негативно впливае i на окреслення його змюту, що позначаеться як на практичнш роботi, так i на науково-методичних дослiдженнях названо! проблеми.
Деякi ВНЗ впровадили звичайний практикум з укра!нсько! мови, в основному орфографiчно-пунктуацiйного спрямування, який дублюе вивчене в школi i копiюе практичнi курси, що читаються на фшолопчному факультетi i факультетi пiдготовки вчителiв початкових клашв, але з меншою кiлькiстю аудиторних годин. Спочатку навпь використовували
пошбники, призначенi для пiдвищення piBM грамотносп першокурсникiв: О. Блик , Г. Козачук, I. Ющук. Поим появилися розробки з орiентащею на контингент саме студенпв-нефшолопв (напр., Паламар Л., Бех О. Практичний курс украшсько1 мови. Ч. 1. - К.: Либщь, 1993; Паламар Л. Практичний курс украшсько1 мови. Ч. 2. — К.: Либщь, 1995). Автори основну увагу зосередили на практичному аспект навчання, зокрема системному засвоенш граматики, розвитковi i збагаченш словника студентiв, на закрiпленнi навичок розмовно! мови. Ставилося завдання не лише закршити, а й поглибити рiвень лiнгвiстичних знань. Тому пропонувалися в основному традицiйнi види роботи, характерш для шкiльноï методики. Напр.:
До заняття 11. Дiбрати означення. Вказати синонiми. Дiбрати синонiми. Визначити тип займенника. Виписати групи прикметниюв. Скласти з ними речення. Пщкреслити прикметники найвищого ступеня. Провiдмiняти прикметники, займенники. Утворити ступеш порiвняння. Чи^вник. Правопис. Переклад з росiйськоï. Диктант.
До заняття 19. Утворити активш дiеприкметники. Провiдмiняти дiеприслiвники. Утворити пасивний дiеприкметник. Скласти речення. Пояснити правопис. Утворити дiеприкметники. Виписати. Функцiя в реченш. Прислiвники - групи. Прийменники. Вигук. Частка. Правопис. Значення. Ращональне зерно у цьому було. Адже рiвень подготовки багатьох студентiв щодо рiзних аспектiв мовленневоï дiяльностi не вщповщав практичним потребам, необхiдним для оволодшня професiйними дисциплiнами. Але суттевою вадою було те, що бракувало саме чiткоï спрямованостi на оволодшня конкретною спещальшстю, на розвиток мовленневих умiнь, а отже, й належноï мотивацiï опрацювання цього курсу. Крiм того, не було враховано, що охопити визначений обсяг лшгвютичного матерiалу на одному заняттi неможливо.
1нший пiдхiд полягав у тому, щоб ознайомити студентiв з дiловими паперами i сформувати умшня правильно складати ix. Вiн був продиктований практичною необхщшстю вивчення мовленневоï комунiкацiï пращвниками всix сфер. Навчальна дисциплiна, введена у 1993 р., носила (а в деяких ВНЗ i дос носить) назву «Украшська дшова мова». Крiм «оптимiзацiï правописних навичок», отриманих у загальноосвннш школi [2:3], у нш передбачалося узагальнення вiдомостей про офщйно-дшовий стиль лiтературноï мови, засвоення основ справочинства, зразкiв рiзноманiтниx дшових паперiв, ознайомлення з найуживанiшою (в т.ч. термшолопчною) лексикою, характерною для дшового спiлкування. Найвиразнiше такий шдхвд представлений у пояснювальнiй записцi до програми, складено].' у Харкiвському педагопчному унiверситетi (2002 р.):
«Метою курсу е ознайомлення студенив з особливостями офщйно-дшового стилю украïнськоï лiтературноï мови, навчитися (Так у програмi — М.К.) правильно укладати документи, опановувати ключовi моменти дiлового усного й писемного спшкування.
До завдання курсу «Дшова украшська мова» входить:
• ознайомлення студенпв зi стилями украïнськоï лiтературноï мови, зокрема з офщшно-дiловим стилем;
• ознайомлення з рiзними видами документiв;
• прищеплення навичок вiльного володiння офiцiйно-дiловим стилем як в усному мовленш, так i на письмц
• на пiдставi знань курсу фаxiвець повинен умни скласти документи, яю використовують як у приватному життi, так i в державних установах» [з робочоï програми].
Визнаючи, що змют занять на рiзниx факультетах «може варiюватися у вiдповiдностi до специфши орiентацiï майбутнix фаxiвцiв, що увага може бути сконцентрована на специфiчно професшнш дшовш мовi юриста чи економюта, а також на вщповщних видах документiв», ця програма [3] не мютить жодноï спроби виявити можливостi такого варiювання.
Внаслiдок надто спрощеного розумiння завдань курсу «Дшова украшська мова» появилася низка праць, у яких весь змют зводиться до дшових паперiв (поняття документа, класифшащя документiв за призначенням i ступенем стандартизации реквiзити документiв i вимоги щодо ïx розташування тощо), навiть ознаки офiцiйно-дiлового стилю не завжди виносилися на перший план. До них, зокрема, можна вщнести таю пошбники та довiдники: Молдаванов М., Сидорова Н. Сучасний дшовий документ. — К., 1992; Головач А. Зразки оформлення документiв. — Донецьк, 1997; Зарицька I., Чикалша I. Украшське дiлове мовлення.
— Донецьк, 1997; Паламар Л., Кацавець Г. Мова дшових паперiв. — К., 1993; Унiверсальний довщник-практикум з дiлових паперiв / Бибик С., Михно I., Сюта Г. — К., 1997 та ш.
Пращ такого типу, безсумшвно, корисш як довiдковi джерела, не могли задовольнити потреби мовно! освiти студенев. Процес реалiзащ! програми «Дiлове укра!нське мовлення» дуже швидко виявив обмежешсть подiбного пiдходу. Серед дiлових паперiв, передбачених для вивчення, було багато таких, що не знаходять застосування у дiяльностi фахiвцiв ие! чи шшо! галузi. Не було чтоко! орiентащ! на професiйне мовлення, на галузеву теормiнологiю.
Поза увагою залишалася, з одного боку, проблема грамотности з другого — проблема всебiчного розвитку особистостi i И роль у розв'язанш найрiзноманiтнiших ситуацiй спшкування. Не дивно, що такий шдх1д було визнано надто вузьким, неспроможним сприяти формуванню особистостi майбутнiх фахiвцiв. Адже i практика навчально! роботи, i спецiально проведенi дослiдження засвщчили, що «робота над самими дшовими паперами, навiть найкращими, не зробить фаивця грамотним, комунiкативним, освiченим» [7, 4], що проблема забезпечення необхщного рiвня мовно! i мовленнево! компетенщ! спецiалiста багатогранна. Це знайшло вщображення в програмах i посiбниках, у яких проблематика курсу дшового мовлення значно розширена. Так, розумiючи, що тематичш рамки дiлового спiлкування занадто вузькi, викладачi кафедри методики укра!нсько! мови i культури мовлення Тернопшьського нацiонального педагогiчного унiверситету iменi Володимира Гнатюка розробили курс «Культура наукового i дiлового мовлення» для нефшолопчних факультетiв, який допомiг би студентам у шдвищенш рiвня загального мовного розвитку, в оволодшш професiею та у формуванш готовностi до використання мови у майбутнш професiйнiй дiяльностi. Було визначено такi завдання цього курсу:
• поглибити знання про функци мови;
• тдвищити рiвень володiння мовою;
• сприяти оволодшню професiйною термiнологiею;
• сформувати навички роботи зi спецiальною лiтературою;
• ознайомити з типовими ситуащями професшного спiлкування.
Таке коло питань висвтолювали працi Е. Палихати «Опорнi конспекти з курсу наукового i дшового мовлення» та «Культура наукового i дшового мовлення: матерiали для практично-семiнарських занять» (1996), Л. Головато! «Культура усного i писемного професшного мовлення» (1997), Н. Ботвино! «Офщшно-дшовий на науковий стилi укра!нсько! мови: Навчальний посiбник» (1999).
У статп Л. Головато!, опублiкованiй у журналi «Дивослово», було наведено програму такого мовного курсу для нефшолопчних факульте^в, висловлено щею диференцiйованого пiдходу до навчального процесу.
Для сучасно! вищо! освiти характерне велике розма!ття спещальностей i спецiалiзацiй, за якими ведеться шдготовка фахiвцiв для рiзних галузей науки, культури, народного господарства. I для кожного з них, як i для будь-яко! людини, велике значення мае мовний розвиток - здатшсть вступати у мовленневий контакт з людьми, сприймати чужi i продукувати власнi висловлювання, виражаючи в них сво! думки i почуття. Але вимоги до мовлення спещалю^в з вищою освiтою, звичайно, рiзнi. Якщо порiвняти, скажiмо, агронома чи шженера та вчителя, юриста чи журналюта, неважко помiтити, що дiапазон мовленнево! дiяльностi !х далеко не однаковий. Якщо для перших мовленнева дiяльнiсть е лише супровщною, допомiжною у процесi досягнення бажаних результат, то для других це найважливший iнструмент у повсякденнiй роботi. Очевидно, й шдготовка до професшно! мовленнево! дiяльностi повинна бути рiзною.
На той час щея була реалiзована лише на рiвнi дидактичного матерiалу, тематично пов'язаного з конкретною спещальшстю (у названих посiбниках наведено приклади добору текстiв для фiзико-математичного, юторичного, фiзкультурного, музично-педагогiчного, природничого факультетiв). За цим принципом згодом здшснювався й добiр тем для письмових робгг (враження вiд музичного твору — для студенев музично-педагогiчного, репортаж зi спортивних змагань — для майбутшх учителiв фiзвиховання, розповiдь про рщюсш рослини Медоборiв — для студенпв-бюлопв тощо) [4].
Поманим кpоком yпеpед 6уло дослщження Л. Лyчкiноï «Фоpмyвaння мовленнево1' кyльтypи мaйбyтнix yчителiв зaгaльнотеxнiчниx дисциплш» (К., 2GGG). Зaлишaючись у paмкax дисциплши «Дiловa yкpaïнськa мово», aвтоpкa pозyмie ïï зaвдaння знaчно шиpше, ввaжae, що пiдxiд з позицiï системносп i послiдовностi дae можливiсть видшити гpyпи yмiнь i нaвичок, спpямовaниx нa:
• оволодiння оpфогpaфiчними, пyнктyaцiйними, гpaмaтичними тa стилiстичними знaннями;
• удоскошлення yмiнь склaдaти, вiдтвоpювaти, пеpеклaдaти тa pедaгyвaти тексти piзниx стилiв i жaнpiв;
• фоpмyвaння умшь ствоpювaти пpофесiйно необxiднi документи;
• зaсвоeння пpофесiйно необxiдноï теpмiносистеми;
• pозвиток комyнiкaтивниx yмiнь i новичок [тaм же: 63].
Як бaчимо, aвтоpи посiбникiв охоплювгли дедaлi бшьше aспектiв нaвчaльноï pоботи. Пpоте вони оpieнтyвaлися пpи цьому нa бшьшу кiлькiсть ayдитоpниx годин, нiж ми мaeмо зapaз.
Потpебa нaближення мовного кypсy до вимог конкpетноï спецiaльностi зyмовилa виконaння низки дисеpтaцiйниx pобiт, у яких стaвилося питaння ^о пiдвищення мовленнево1' компетентностi мaйбyтнix спецiaлiстiв певного пpофiлю. Тaкими були дослщження Головaтоï Л. , Дpоздовоï I. , Тоцько1' H. , Беpеговоï Г. , Юкaлa В. У деяких з цих пpaць йдеться вже не тiльки пpо зaгaльний xapaктеp пpофесiï, дифеpенцiйовaний пiдxiд здшснюеться i нa вyзькогaлyзевiй, i та pегiонaльнiй основi.
Внaслiдок пошуку дослщниюв було визнaно необxiднiсть дифеpенцiйовaного тдходу до опpaцювaння мовного кypсy тa сфоpмyльовaно його нaзвy - «Укpaïнськa мовa зa пpофесiйним с^ямувонням». Одшк у визнaченнi змiстy i цього кypсy все ще спостеpiгaeться великий piзнобiй, пpо що пеpеконливо свщчить aнaлiз pобочиx пpогpaм тa нaвчaльниx посiбникiв, зa якими пpaцюють у piзниx ВHЗ.
Зокpемa, невиpiшеними, дискусшними зaлишaються тaкi питaння:
• яю зaгaльноосвiтнi елементи мовного кypсy слщ pозглядaти;
• як тpебa pозyмiти вимогу пpофесiйного спpямyвaння нaвчaльноï pоботи;
• якi мaють бути ^инципи оpгaнiзaцiï нaвчaння.
Haпpиклaд, пpогpaмa О. Тищенко «Укpaïнськa мовa пpофесiйного спiлкyвaння» вкaзye тaкi aспекти нaвчaльноï pоботи:
1. Основнi нaвички yспiшного спiлкyвaння (якостi мовлення).
2. Мовний етикет i мовта етикетнa поведiнкa. Кyльтypa мови (мовнi ноpми) (моделювaння й aнaлiз piзниx комyнiкaтивниx ситyaцiй).
3. Aнaлiз письмових pобiт стyдентiв.
4. Crnni мови i мовa ^офе^йного спiлкyвaння. Офiцiйно-дiловий стиль, пiдстилi: зaконодaвчий, дипломaтичний, aдмiнiстpaтивно-кaнцеляpський.
5. Дiловий документ як основний вид писемно1' фоpми офiцiйно-дiлового стилю. Зaявa. Aвтобiогpaфiя.
Ш^оке коло зaвдaнь нaмiчене у пpогpaмi, склaденiй у Теpнопiльськомy нaцiонaльномy педaгогiчномy yнiвеpситетi [11, 4]:
• мовш ноpми (зокpемa, тi, що нaйчaстiше поpyшyються);
• опеpyвaння теpмiнологieю сте^ольноси;
• ознaйомлення з довiдковими джеpелaми;
• коpистyвaння стилями i тдстилями у нaвчaльнiй дiяльностi i ^офе^йному вжитку;
• вiдомостi пpо ^готчення i стpyктypy дiловиx докyментiв, необхщних спецiaлiстовi конкpетного пpофiлю;
• комушкотивш компетенцiï, потpiбнi у пpофесiйномy отшкувонш.
Тaкi ж шиpокi, где долеко не однaковi зовдоння нaкpесленi i в шших pобочиx пpогpaмax.
Щоб точно покозоти вiдмiнностi у змют новчольних зонять, нaведемо yзaгaдьненi оспекти pоботи i зоплоновону для цього кшьюсть ayдитоpниx годин (тобл. 1).
Таблиця 1
Розподш аудиторних годин наргзш аспекти навчальног роботи
Аспекти роботи Робочi програми (с. 3
1 2 3 4 5 6 7
Теоретичш питання мовознавства 4 4 8 4 4 4
Мовш норми 22 44 10 8 14
Дiловi документи, жанри 12 28 4 28 8 8
Якостi мовлення 20 2 6 10
Термiнологiя 8 4 4
Стилi i форми 26 2 14 10 8
Примтки: 1. У вертикальних колонках вказано дат з робочих программ, про як йшлося. 2. У колонках 1-4
подано даш за программою «Культура наукового I дшового мовлення», у колонках 5-7 - за программою
«Украгнська мова за профестним спряммування». 3. Шльтсть годин для самостшног роботи, яка в жоднш з робочих программ чтко не окреслена, у таблицI не враховано.
Таю розбiжностi змюту навчально! роботи цшком зрозумш: при багатогранност об'екта вивчення i неможливост охопити вс питання, варт уваги, кожен обирае т аспекти курсу, яю йому ближчг Але в такому разi про досягнення гармоншного розвитку студента як мовно! особистосто говорити не доводиться.
Проблемним у цьому випадку залишаеться питання оргашзаци навчального процесу. За лшшною оргашзащею роботи (для кожного аспекту - окремi заняття) на кожне питання можна видшити лише незначну кшьюсть годин, що навряд чи може забезпечити бажаний результат. За концентричною побудовою занять (на кожному з них представлен рiзнi аспекти декларованого «единого цшого — мовного спшкування у професiйнiй сферЬ> [8, 28] важко досягти цшсносто заняття, воно розпадаеться на окремi, iнодi дуже далек один вiд одного фрагменти. Наприклад, для заняття №8 намiчено таю питання: особливост вживання iменникiв у сферi професiйного спiлкування; синтаксичш засоби мови за професiйним спрямуванням; текст; дiлове мовлення (лист, складання листiв, аналiз орфограм; переклад, диктант); для заняття №11: особливосп вживання чи^вниюв у сферi професiйного спшкування; вщмшювання кiлькiсних та порядкових чи^вниюв, узгодження !х з iменниками та прикметниками; творення вiдчислiвникових iменникiв та прикметниюв; способи подання числових величин у дшових документах; пряма i непряма мова у текстах наукового та офщшно-дшового стилю, роздiловi знаки (шдготовка дiлових документiв); логiчнiсть тексту; рольовi iгри; роботi зi словником фахово! лексики.
У багатьох розробках спостершаемо тi ж самi, що й у практикумах чи в курсах дшового мовлення, формулювання, тшьки дещо замаскованi пiд «професшшсть»: «Вибiр слова у професiйному спшкуванш», «Вибiр граматично! форми у професiйному спшкуванш» тощо [13, 9; 11]; Синтаксичш засоби складного речення i професшне спiлкування [9, 9] та ш.
Аналiз програм i методичних пошбниюв переконуе в тому, що:
1) мовний курс на нефшолопчних факультетах мусить бути комплексним, охоплювати рiзнi проблеми формування мовно! особистостi;
2) програма курсу «Укра!нська мова за професшним спрямуванням» може бути тшьки загальним орiентиром, який необхiдно конкретизувати стосовно потреб кожно! спецiальностi;
3) необидно шукати ефективних технологiй поеднання рiзних аспектiв навчання в цшюний процес як на кожному занятто, так i в опрацюваннi всього курсу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Болюбаш Я. Я. Оргашзащя навчального процесу у вищих закладах освгги: Навч. пос1бник для
слухач1в заклад1в тдвищення квал1ф1каци системи вищо!' освгга. — К.: ВВП Компас, 1997. — 64 с.
2. Бойчук В. М. Зб1рник тестових завдань з дшово!' украшсько! мови. — 1в.-Франк1вськ:
Прикарпатський юридичний шститут НАВСУ, 2003. — 80 с.
3. Буряк В. Умови та засоби самоосвтои студентов // Вища школа . — 2002. — № 6. — С. 18-28.
4. Головата Л. М. Культура усного 1 писемного професшного мовлення: Пос1бник для студентов
факультетов ф1звиховання. — Тернопшь: Птдручники 1 поабники, 1997. — 192 с.
5. Гоноболин Ф. Н. О некоторых психологических качествах личности учителя // Вопросы психологии. — 1975. — № 1.
6. Гоноболин Ф. Н. О педагогических способностях учителя. — М., 1960.
7. Кацавець Р. С., Кацавець Г. М. Мова у професи юриста: Подручник. — К.: Алерта, 2005. — 284 с.
8. Тищенко О. Украшська мова професшного спшкування. Тематика i плани практичних (семшарських) занять // Дивослово . — 2005. — № 1. — С. 28-29.
9. Украшська мова за професшним спрямуванням: Робоча программа. — Тернопшь: GREG, 2005. — 24 с.
10. Украшська мова для нефшолопчних факультепв ушверситепв i педшститупв: Програма курсу / Упорядники Н. Б. Бекеш, Л. I. Коржик. — 1вано-Франшвськ: Прикарпатський ушверситет iменi Василя Стефаника, 1996. — 36 с. (рукопис)
11. Украшська мова (за профеайним спрямуванням): Програма навчального курсу для нефшолопчних факультепв вищих навчальних закладiв Украши / Уклад. Л. Струганець, Е. Палихата, М. Пiгур. — Тернопiль: Вид-во ТНПУ iменi Володимира Гнатюка, 2005. — 23 с.
12. Украшська мова: Програма для студенпв нефшолопчних факультепв гуманггарних унiверситетiв. - Рiвне: Мiжнародний унiверситет «РЕГ1», 2003. — 17 с. (рукопис)
13. Програма з курсу «Украшська мова професшного стлкування» для студенпв економiчного факультету. — Львiв: Видавничий центр ЛНУ iм. I. Франка, 2004. — 31 с.
