CC BY
27
О. ЭЙХЕЛЬМАН О НОРМАТИВНОМ ОБЕСПЕЧЕНИИ ПРАВ И СВОБОД ЧЕЛОВЕКА В ГОСУДАРСТВЕ
Турчин Я. Б.
Рассмотрены идеи о нормативном обеспечении прав и свобод человека в государстве, предложенные О. Эйхельманом — известным отечественным правоведом и идеологом национально-освободительного движения в началеXXв. Изучены его подходы к содержанию и типологии правовых норм, нормотворческих субъектов права и принципов отношений между государством и гражданами. Доказано, что О. Эйхельман придерживался правового принципа равенства законодательных норм для всех и равности всех перед законом.
Ключевые слова: О. Эйхельман, нормативное обеспечение, права и свободы человека, государство.
О. Е1СНЕЬМАт ABOUT THE NORMATIVE ENSURING OF HUMAN RIGHTS AND FREEDOMS IN THE STATE
Turchyn Y. В.
The ideas on the normative ensuring of human rights and freedoms in the state as put forward by O. Eichelmann, our country well-known lawyer and ideologist of the national liberation movement of the beginning of the 20th century, are considered. His approaches to the content and typology of legal norms, norm creating law subjects and principles of relations between the state and citizens are explored. It is proved that O. Eichelmann abode by the law-basedpricipal of legal norms and equality for all by the law.
Key words: O. Eichelmann, normative ensuring, human rights and freedoms, state.
УДК 321.01 + 342.24 (477)
Т. В. Панченко, кадидат полггичних наук, доцент
ВИТОКИ ЩЕ1 СУБСИД1АРНОСТ1 В УКРАШСЬКШ ФЕДЕРАЛ1СТСЬК1Й ТРАДИЦП ДРУГО1 ПОЛОВИНИ XIX - ПОЧАТКУ XX СТОР1ЧЧЯ
До^джено федералiстськi концепцп укратських мислителiв i громадських дiячiв другог половиниXIX — початкуXX сторiччя як складовоI свтовог традицп федералгзму. Доведено, що концепщя громадiвського соцiалiзму М. Драгоманова, яка на^дуе окремi iдеi П. Прудона та Трунтуеться на сполучент принцитв лiбералiзму, анархизму, соща-лiзму та федералiзму, е найближчою до сучасного розумтня субсидiарностi.
Ключовi слова: федералiзм, субсидiарнiсть, громадiвський соцiалiзм, М. Драгоманов.
148 © Панченко Т. В., 2011
Актуальтсть проблеми. Останш десятирiччя принцип субсидiарностi як критерiй «уряду, що максимально наближений до громадян» привертае увагу полiтичних дiячiв та представниюв науково! спiльноти у зв'язку iз не-популяршстю доктрини централiзацп та поширенням тенденцiй до децентра-лiзацп у соцiальних i владних вщносинах. Бiльш того, в Сврош цей принцип постае як ушверсальний спомб побудови вiдносин рiзних владних рiвнiв, оскiльки дае оригiнальну вiдповiдь на запитання: яким чином можна гаран-тувати узгодженiсть мiж iндивiдом i системою, з одного боку, i мiж державою та мiсцевим самоврядуванням, - з другого? Все частше його згадують й укра-шсью полiтики i вченi, намагаючись розмежувати повноваження центру та регiонiв, державно! влади та мiсцевого самоврядування.
Анал1з наукових досл^жень i публжацш. Популяризащя принципу суб-сидiарностi тдживлюе науковий iнтерес до дослщження витоюв дано! ще!, котрi, як доводить японський фахiвець з европейського будiвництва К. Ендо, нiмецький полiтичний фiлософ Г. Отфрщ, норвежський полтголог А. Фоллес-даль, росiйськi дослiдники С. Большаков, Г. Белова, С. Каракулян та ш., мiстять джерела рiзних чамв та спрямованостi - працi античного мислителя Арютотеля, середньовiчного теоретика держави i права Альтузiуса, соцiальнi енциклiки католицько! церкви та теори федералiзму останнiх двох столiть. У межах ще! публтацп звернемося до останшх джерел - теорiй федерал!зму, яю, мiж iншим, у другiй половит XIX ст. та на початку XX ст. отримали роз-виток й в украшськш сусшльно-пол^ичнш думщ. Отже, саме укра!нська федералiстська традищя може стати джерелом пошуку витоюв ще! субсид^ арностi на теренах Укра!ни.
Метою статтi е перевiрка гiпотези про наявнiсть iдейних передумов субсидiарностi у теор1ях федералiзму украшських мислителiв та громадських дiячiв друго! половини XIX - початку XX ст. Останш традицшно дослщжу-ються в контекстi щей державностi та бездержавносп, бачення майбутнього Укра!ни (пращ Д. Заславського, С. Камшського, О. Салтовського та iн.). Однак недостаньо уваги придiляеться !х розгляду як складово! св^ово! традицп федералiзму, що значно наближуе нас до розумшня ще! субсидiарностi. Звернемося до свггових надбань федералiзму i розглянемо федералiстськi теори украшських мислител!в в контекст вiдповiдних традицiй.
Передусiм зазначимо, що свiтовi як сучаснi, так й давш теори федерал!з-му можна подiлити на двi групи: доктрини, що розглядають федералiзм як владну парадигму та фокусують увагу на принципах побудови держави, тобто на питаннях полгтико-правового статусу, повноважень i компетенцп федераци та II складових частин, та теори, що концептуалiзують досвiд побудови i розвиток федерацiй «знизу», де федералiзм виступае як тип сустлъ-них вiдносин, системоутворюючий принцип полгтичного i соцiального об'еднання iндивiдiв та !х груп з метою забезпечення свободи i пiдтримання суспiльного порядку [1, с. 98]. Саме теори друго! групи становлять штерес
для даного дослщження, аже федералiзм як тип сустльних вщносин являе собою не що шше, як втшення принципу субсидiарностi, коли вищi сустль-нi одиницi повиннi вирiшувати гiльки ri пигання, якi не здатш ефекгивно вирiшиги нижчi. Цим теорiям дали початок середньовiчна концепщя субси-дiарно структурованого суспiльсгва Альтузiуса, яку сучасники часто назива-ють першою концепцiею федералiзму, та бшьш пiзня концепцiя вiльного федералiзму П'ера-Жозефа Прудона.
У термш «федералiзм» по-справжньому полiгичний сенс уперше вложив Альтузiус, розглянувши транзакци суспiльних груп i корпорацiй, що базують-ся на сшльнш згодi учасниюв, як основу спшьного проживания на однiй те-ритори. Його модель державно! оргашзацп, представлена у працi «Полгтика, методично викладена» (Politica Methodice Digesta, 1603), являе собою амальгаму полттичних асощацш, заснованих на згодi та побудованих знизу. Кожний бiльш великий союз складаеться, за Альтузiусом, з корпоративних едностей бшьш тюних союзiв. Вiдповiдно держава як вища правова сила над^еться новими властивостями i функцiями, але !! право обмежено правами союзiв, що !! складають. Альтузiус не мав прямих послщовниюв, його ще! отримали розвиток через два сторiччя у працях П. Прудона, на концепцп якого дом Грунтуються уявлення про свiтовий федералгзм. Саме тому остання заслуговуе на увагу в контекстi нашого дослщження.
П. Прудон у пращ «Принцип федераци» (Du principe federatif, 1863) ви-будовуе модель сусшльства, що складаеться з автономних сшвтовариств, об'еднаних на основi добровiльного контракту (договору). Конрактанти як оргашзоваш спiльноти - голови родин, комуни, кантони, провшцп, штати -укладають договiр через необхщшсть захистити свою автономию, забезпечи-ти взаемну i спiльну безпеку. Вони надiляють повноваженнями органiзовану у такий спосiб федеративну державу пею мiрою, в якш вiдчувають потребу. Жодного попереднього визначення m галуз^ нi обсягу втручання не вщбува-еться, крiм визнання того, що воно мае бути за можливютю меншим, хоча у разi необхщносп це може означати саме широке втручання. Отже, свою модель сусшльства Прудон по суп вибудовуе на основi субсидiарностi, вва-жаючи, що влада повинна бути роздiлена таким чином, аби бути якнайближ-че до рiвня розв'язання проблеми. Прудон вiрить, що федералгзм - обов'язкове майбутне для умх народiв, питання лише у часi. Однак вш можливий лише на високому рiвнi культури, коли найбiльш досконала оргашзащя виникае в гсторй непомiтно, все б^ше вщдаляючись при цьому вщ найбiльш доско-налих iдеалiв, являючи собою скромнiсть i мудрiсть, вщречення вщ будь-яко! величностi, приводячи до дп не торжество певного принципу, а обережну рiвновагу суперечностей [2, с. 121- 122]. Все це демонструе, що за великим рахунком багаторiвневе сустльство Прудона не потребуе протекцiонiстсько!' допомоги, достатньо його лише правильно оргашзувати. Суспiльство дiе там, де шдивщ не в змозi дiяти, органiзацiя вищого рiвня вщповщно дiе там, де не
здатна дiяти оргашзащя нижчого рiвня. У держави в такхй ситуацп залиша-ються лише свого роду королiвськi функци, адже домiнуючий принцип вза-емодопомоги уводить можливiсть державно! допомоги на другий план. Саме щ роздуми Прудона пiзнiше було покладено в основу «штегрального федера-лiзму» у Францп та европейського федералiзму в цiлому. В европейськш полiтичнiй думцi iдея перетворення Свропи або свiту на федерацию вщстою-валася послiдовно у працях та дiяльностi европейських федералiстiв О. Марка, Р. Арона, А. Стнет, А. Брюгманса, Д. де Ружмона та iнших громадських дiячiв XX ст.
Однак ще ранiше щеал федераци вiльних спiлок вiльних людей Прудона отримав розвиток у працях видатного украшського мислителя i громадського дiяча, фундатора концепцп громадiвського соцiалiзму Михайла Драгоманова (1841-1895). Його попередник М. Костомаров, який вщомий сво!ми феде-ралiстськими поглядами, так само як iншi вихiдцi Кирило-Мефодпвського товариства, розглядав федералiзм скорiше як замб розв'язання нацiонального питання, за допомогою якого кожному народовi Росп буде гарантоване право мати свш народний уряд. Хоча обгрунтування федеративно1 оргашзацц держави М. Костомаров знаходив в удшьно^човш системi Кшвсько! Рум, вва-жаючи «удшьшстъ» таким ладом, при якому самобутнi частинки разом утво-рюють одне державне тшо [3], М. Драгоманов бiльш переконливо вщстоюе iдею побудови суспiльства та держави знизу через об'еднання автономних ствтовариств.
Концепцiя громадiвського соцiалiзму М. Драгоманова е своерщним сш-тезом лiбералiзму, анархiзму, соцiалiзму та федералiзму того часу, який II максимально наближае до iдеI субсидiарного сустльства. Лiберальна скла-дова концепцп М. Драгоманова грунтуеться на переконаннi фшософа у тому, що основною одиницею суспiльства е особа, добробут i щастя яко! вiн вважае вищим критерiем суспiльного розвитку. Iндивiд, його невщ'емш права та життевi людсью iнтереси е тим «нарiжним каменем», який вчений кладе в основу свое^' теоретичноI побудови. Тому цшком природно, що свобода та небезпека особистост для М. Драгоманова важнше, нiж участь у твореннi сшльно! поттичнох волi: «Для кожно! особи недоторкантсть И iндивiдуальних прав гораздо важнше и права впливати навiть прямо, а тим бiльше непрямо, на хщ державних справ» [4, с. 329].
Анарххтська складова концепцп М. Драгоманова концентруеться навколо наслщуваного у Прудона принципово негативного ставлення до держави як таны, тодi як iншi представники демократичного руху XIX ст. не сприймали передумм iдею украшськох державностi, вважаючи вроджену нездатнiсть i нелюбов до державного життя невiд'емною рисою украшського народу. За переконанням же М. Драгоманова, з появою держави люди втрачають пер-винну свободу, адже вона е шститутом, що заперечуе свободу шдивща i за логiкою свого юнування постiйно прагне обмеження прав i свобод особис-
тосп. Вс спроби змшювати сустльне життя шляхом реформування «зверху», через змши форми державного правлiння (навиь встановлюючи демократич-нi режими) не можуть повернути людям втрачену свободу. Тому, замють ще! «народоправства» вчений як остаточний щеал оргашзацп сусшльного буття висувае iдею «безначальства» - «своя воля кожному й вшьне громадство й товариство людей i товариств» [5, с. 115].
Отже, основними формами об'еднань, що не порушують суверенитет осо-бистостi, за М. Драгомановим, е громада i товариство. Громада на вiдмiну вщ держави добровiльно об'еднуе вiлъних шдивдав, регулючи взаемовiдносини мiж ними переважно засобами морального впливу. Громадський устрш, на його думку, е найоптимальшшою формою поеднання особистих та групових iнтересiв, свободи iндивiда та спшьного обов'язку.
Соцiалiстична складова концепци М. Драгоманова виявлялася передусiм у його прагненш соцiалъних реформ. Покшчити зi злиденшстю i гнобленням, вважав вш, можна тiльки шляхом оргашзацп колективно! працi за умови ко -лективно! власностi громади на землю та знаряддя працi. Однак виступаючи проти використання насильства, М. Драгоманов вбачав здшснення переходу до нового ладу виключно еволюцiйним шляхом демократизаций, пiднесення культури i свiдомостi народу через пропаганду i просвiтництво мас.
I нарешп, визначна федералiстська складова драгомашвсько! концепци виявляеться у тому, що його думка йде вщ iндивiда до об'еднання iндивiдiв i далi, до створення нацiональних та свггово! спiлок добровiльних об'еднань iндивiдiв - громад. Федералгзм у тлумаченш М. Драгоманова, на вiдмiну, на-приклад, вiд iнших укра!нських примльниюв федералгзму, виступае не стiль-ки формою територiалъного устрою, скгльки головним способом взаемозв'язку суб'ектiв полiтичноI ди - iндивiдiв, !х об'еднань, держави, мiждержавних союзiв тощо, сутнiсть якого полягае в !х рiвноправностi. Адже лише рiвно-правнi суб'екти политично! взаемодiI можуть так узгоджувати сво! iнтереси, аби не порушувати прав i свобод один одного та уникати насильства.
Федералгстськ! уявлення М. Драгоманова зазнавали певних трансформацiй у конкретних iсторичних умовах. Вважаючи себе щейним нащадком Кирило-Мефодi!вського товариства 40-х роюв та одного з його головних щеолоов М. Костомарова, М. Драгоманов у 60-70-х роках XIX ст. у перших публ^ цистичних працях висвишюе свiтогляднi основи федералгзму, як! виявляють-ся бшьш глибинними, шж у його попередниюв. «Федералiзм, - зазначае Д. Заславський, - мав для Драгоманова особливе значення, - 6!льш глибоке, шж уявлення про майбутнiй, - близький чи далекий, - устр!й Рос!!... У Драгоманова федералгзм був системою не лише сощальною, а й политичною, i культурною, - навить моральною... Цей федералiзм був заснований на iндивiдуа-л!зм!, на визнаннi автономно! осо6истост!, права яко! так само невiд'емнi, як i право окремо! громади» [6, с. 94].
У другш половин! 70-х роюв XIX ст. М. Драгоманов висувае програму безначально! стлки громад як кгнцеву мету сустльних перетворень, що мала
привести до побудови соцiалiстичного сустльства. Шсля розгрому револю-цiйного народництва вчений пропонуе бiльш обмежену i бiльш реальну, як йому здавалося, федералютичну програму як найближчу мету - мюцеву i крайову автономга при буржуазно-демократичних перетвореннях, що вп-лена у конституцiйному проектi «Вольний союз - Вiльна сшлка» (1884). У ньому влада будуеться за принципом «знизу догори» i дiе за схемою: гро-мадянин - мльська /мiська громада - волость - повгг - область - держава.
При цьому в умх драгоманiвських роздумах i проектах рiзних часiв основу майбутньо! федерацй мали складати громади, спiлки вiльних людей, що добро-вiльно вступали у певш полiтичнi вщносини для реалiзацiï спiльних iнтересiв. Спiлки громад об'еднувалися в спiлки спiлок, а останш - у свiтову спiлку, що покликана виршувати питания глобального характеру. Такий шлях побудови всiеï свггово1 системи м1жлюдських вщносин - знизу доверху - був, на думку М. Драгоманова, едино вiрним i зтмав небезпечнiсть перетворення федерацй' на державу як замб насильницького нав'язування волi одних iншим [7].
Застосовуючи федералтстський принцип до територiально-полiтичноï оргашзацц Украши, М. Драгоманов неодноразово звертав увагу на одну з головних проблем прямо! демократ, яка не втрачае актуальностi з чамв розширення локальних спiвтоварист до б^ш чисельних територiальних об'еднань. Вона полягае у тому, що умови забезпечення рiвноï участ громадян у виршенш загальних справ можуть бути реалiзованi лише у териториально невеликих та нечисельних стльнотах, де можливi безпосередш контакти м1ж людьми. Оскшьки Украша не вiдповiдае цим критерiям через велику кшьюсть населенна та значш територiальнi простори, единий шлях для реалiзацiï iдеалiв громадiвського соцiалiзму - це запровадження на ïï теренах федерацiï як спiлки грамад. «Ясне дiло, що така велика купа людей, сколько есть на всiй нашiй Украïнi, - пише М. Драгоманов, - не може бути одним товариством, -шакше вона перестала б бути й вшьним товариством. Вона мусить стати товариством товариств, сшлкою громад, вшьних у всiх сво!х справах, шакше яю-небудь громади будуть приневолеш робити не те, що вони хочуть» [5, с.114]. Така аргументацiя необхiдностi федеративного облаштування Украïни ще раз пiдтверджуе, що свою iсторичну мiсiю М. Драгоманов не обмежував нi Украшою, нi Росiйською iмперiею. Його думка охоплювала свiтовий iero-ричний процес. Украïна ж через особливосп свое! iсторiï була лише одшею з територiй для реалiзацiï того, що вiн вважав метою свггово1 iсторiï, - звшь-нення людини i людства.
Думка М. Драгоманова про перетворення царсько! Росп, Свропи i всього свiту на основi федерал1стично1 где! як замб, який дозволить реалiзувати голов-ну мету всього суспiльного розвитку, знайшла тдтримку у працях С. Подо-линського та I. Франка, яю у сво!х поглядах були дуже близькi до марксизму. Основою сусшльно! органiзацiï услiд за М. Драгомановим вони вважали громаду. Проте якщо для М. Драгоманова визначальними чинниками юнуван-
ня громад були добровшьне бажання шдивадв до колективно1 форми сшв-життя та моральш засоби регулювання, то, наприклад, для С. Подолинського -колективна власнiсть на засоби виробництва. При цьому, якщо М. Драгоманов протиставляе громаду держав^ то С. Подолинський вважае ïï базисною ланкою майбутньо! державноï оргашзацп, наголошуючи на тому, що майбут-ня соцiалiстична держава будуватиметься «знизу» на добровшьних федера-лiстичних засадах. Окремi громади сiл та мiст Украши повиннi були, як вважав С. Подолинський, утворити едину нацюнальну спiлку, яка у свою чергу могла б увiйти як самостшний член у федерацiю нацiональних сшлок громад Свро-пи [7]. Натомiсть I. Франко майбутне свiтовоï федерацп уявляв собi у такому порядку: утворення федерацiï у межах об'еднанох Украши, створення феде-рацiï у межах визволених народiв Росiï, об'еднання слов'янських нацiй в едину федерацию, оформлення всесвiтньоï федерацiï [8, с. 115].
Представники народницького напряму в украшськш полiтичнiй думцi початку XX ст. - М. Грушевський, Р. Лащенко, С. Шелухiн обгрутовували можливiсть об'еднаня Украши з шшими державами, з якими вона шдтри-мувала iсторичнi зв'язки. При цьому хх федералiзм вже не грунтувався на громадiвських засадах. Федерацiю вони розглядали передушм як спосiб автономного розвитку Украши у складi федерацп окремих слов'янських народiв - М. Грушевський (литовського, бшоруського та росшського), Р. Лащенко (росiйського), С. Шелухш (чеського, словенського, сербського, словацького та хорватського). Тшьки М. Грушевський убачав у федералiзмi «шлях до нових перспектив, що давно вщкрились провщним розумам люд-ства, як шлях до федерацп в Сврош i в майбутньому - до федерацп всього свггу» [9, с. 15]. При цьому М. Грушевський допускае два шляхи утворення федерацп: знизу та зверху. У першому випадку декшька окремих держав об'еднуються в одну державу i вщдають дещо зi свохх суверенних прав за-гальнодержавнiй органiзацiï та ïï органам, у другому - держава дшиться суверенитетом зi своïми провiнцiями та в такий спомб перетворюеться на федеращю. Крiм цього, М. Грушевський розмжовуе про принципи непо-рушност федеративного союзу, нацiонально-територiальноï автономiï та самоуправи, яка впорядковуе мiсцевi справи за дорученням центральноï влади [10, с. 39]. Звернення до вщповщних проблем побудови федеративноï держави, питань полгтико-правового статусу федерацiï та ïï складових час-тин демонструе, що М. Грушевський вбачае в федералiзмi скорше за все владну парадигму, яка, за його переконанням, шдходить у конкретний ю-торичний перюд Украïнi, а не тип сустльних вщносин чи принцип об'еднання iндивiдiв та 1'х груп. Теж саме можна сказати про решту украшських концепцш федералiзму того часу. ïх iсторична мiсiя полягала у визна-ченнi перспектив украïнськоï державност або iнших форм самовизначення украшського народу у складi iнших федерацш.
Висновки. Гшотезу про наявшсть щейних передумов субсидiарностi у федералiстських уявленнях украшських мислителiв та громадських дiячiв другох половини XIX - початку XX ст. в основному шдтверджено. Однак з усiх федералiстських теорш украшського походження тiльки концепщя громадiв-ського федералiзму М. Драгоманова, що наслщуе окремi iдеI Прудона та Грунтуеться на сполученнi принципiв лiбералiзму, анархiзму, соцiалiзму та федералiзму, можна насправдi вважати теорiею, котра розглядае федералiзм не як владну парадигму, а як тип сустльних вщносин, системоутворюючий принцип полiтичного та сощального об'еднання iндивiдiв та 1'х груп з метою забезпечення свободи i пiдтримання суспiльного порядку. Вщ багатьох шших федералiстських теорiй, запропонованих украшськими мислителями i гро-мадськими дiячами кiнця XIX - початку XX ст., вона вiдрiзняеться своею спрямовашстю на побудову багаторiвневого суспiльства знизу догори, рiвнi якого доповнюють один одного. Слщ вiдзначити, що вщповщш iдеI не були чужими й для шших теоретиюв громадiвського соцiалiзму - С. Подолинсько-го та I. Франка. Однак вони у своХ'х теоретичних будовах фокусували увагу передусiм на економiчних чинниках, вважаючи визначальним чинником ю-нування громад колективну власнiсть на засоби виробництва. М. Драгоманов же природу громади i товариства вбачав передумм у добровшьному бажаннi iндивiдiв до колективнох форми спiвжиття для реалiзацiI сшльних iнтересiв. Таке добровiльне об'еднання спочатку окремих осiб, а потiм сшльнот вiн розглядав як альтернативу державному примусу, насильницькому нав'язуванню волi одних шшим. По сутi концепцiя громадiвського соцiалiзму М. Драгоманова оргашчно продовжуе уявлення Альтузiуса i Прудона про багаторiвневе суспiльство, що оргашзовано знизу доверху, де спiльнота дiе там, де iндивiд не в змозi дiяти, органiзацiя вищого рiвня вiдповiдно дiе там, де не здатна д1яти органiзацiя нижчого рiвня. Саме у такому дусi лунають й сучаснi за-клики до втшення в життя принципу субсидоарносп як вимоги подiлу функцiй, повноважень i обов'язюв у багаторiвневих полгшчних вiдносинах.
Л1ТЕРАТУРА
1. Миронюк, М. Г. Человеческое измерение федерализма. Федералистские теории и тенденции развития федеративных отношений в России [Текст] / М. Г. Миронюк // ПОЛИС. - 2003. - № 3. - С. 98-108.
2. Каракулян, Э. А. Идея субсидиарности в истории правовых учений : личность, общество, государство : теоретико-правовой анализ [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Э. А. Каракулян. - М. : РГБ, 2005. - 222 с.
3. Огородник, I. В. Iсторiя фшософсько! думки в Укра"ш [Текст] / I. В. Огородник, В. З. Огородник. - К. : Знання, 1999. - 543 с.
4. Драгоманов, М. П. Вольный союз - Вшьна стлка : опыт украинской политико-социальной программы [Текст] / М. П. Драгоманов Собрание политических сочинений / под. ред. Б. Кистяковского : в 2 т. - Париж, 1905- 1906. - Т. 1. - С. 273- 375.
5. Драгоманов, М. П. Передне слово до «Громади» [Текст] / М. П. Драгоманов // Драгоманов, М. П. Вибраш твори. Збiрка полггичних творiв з прямиками. - Прага-Нью-Йорк, 1937. - С. 93-147.
6. Заславский Д. М. П. Драгоманов. Критико-биографический очерк / Д. М. Заслав-ський. - К., 1924. - 170 с.
7. Салтавський, О. I. Концепци украшсью^ державност в ютори вичизнян^ поль тичн^ думки (ввд витокш до початку XX сторiччя) [Текст] / О. I. Салтгвський. - К. : ПАРАПАН, 2002. - 396 с. [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://litopys. org.ua/salto/salt08.htm
8. Полгтолопя [Текст] : навч. поиб. для вузiв / упоряд. та ред. М. Сазонова. - Х. : Фолю, 1998. - 735 с.
9. Камшський, G. Михайло Грушевський: «Я промовляю ввд демократ» [Текст] / G. Камшський, В. Трощанський // Людина i свгт - 1991. - № 6. - С. 14-16.
10. Плазова, Т. Федералiзм та Украша в поглядах М. Грушевського [Текст] / Т. Плазова // Украшська нацiональна iдея : реалiï та перспективи розвитку : збiр. наук. праць. -Львгв : Вид-во Нац. ун-ту «Львгвська полiтехнiка», 2007. - № 19. - С. 38- 42.
ИСТОКИ ИДЕИ СУБСИДИАРНОСТИ В УКРАИНСКОЙ ТРАДИЦИИ ФЕДЕРАЛИЗМА ВТОРОЙ ПОЛОВИНЫ XIX - НАЧАЛА XX ВЕКА.
Панченко Т. В.
Исследованы федералистские концепции украинских мыслителей и общественных деятелей второй половины XIX — начала XX века как составляющей мировой традиции федерализма. Аргументировано, что концепция общинного социализма М. Драгоманова, которая наследует отдельные идеи П. Прудона и основывается на единстве принципов либерализма, анархизма, социализма и федерализма, максимально близка к современному пониманию субсидиарности.
Ключевые слова: федерализм, субсидиарность, общинный социализм, М. Драгоманов.
SOURCES OF SUBSIDIARY IDEA IN UKRAINIAN FEDERALISM TRADITION OF THE SECOND HALF XIX -BEGINNING XX CENTURIES
Panchenko T. V.
The article deals with the problem of federalism conceptions of Ukrainian thinkers and public men of the second half XIX — beginningXX centuries as a component ofworld tradition of federalism. It is argued that M. Dragomanov's conception of communal socialism, which inherits some P.Prudon ' ideas and consist ofprinciples of liberalism, anarchism, socialism and federalism, it is closely related to the modern subsidiarity.
Key words: federalism, subsidiarity, communal .socialism, M. Dragomanov.
