CC BY
29Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). № 3. 2011 г. С. 203-209.
УДК 655.32(501)
ВИНИКНЕННЯ ТА ОСНОВН1 ТЕНДЕНЦ1Т РОЗВИТКУ ОСМАНСЬКОТ ПЕР1ОДИКИ (ДРУГА ТРЕТИНА Х1Х СТ.)
Срибняк И.В.
«Киево-Могилянская академия», г. Киев, Украина E-mail: [email protected]
В статье анализируется процесс возникновения первых периодических изданий в Османской империи, реконструируются основные тенденции развития газетной периодики, определена жанрово-тематическая направленность редактируемых Ибрагимом Шинаси и Намиком Кемалем ведущих турецких изданий в 60-е гг. Х1Х в.
Ключевые слова: газета, периодика, редактор, издатель, Ибрагим Шинаси, Намик Кемаль, Османская империя.
Постановка проблеми. Iсторiя османсько! перюдики е невщ'емною частиною розвитку турецько! наци, i водночас - яскравим свщченням !! культурно-цившзацшних здобутюв та iнтегральною частиною загальносв^ового iсторичного процесу. Ця обставина й обумовила стшкий iнтерес дослiдникiв до проблем функщ-онування османсько! перюдики як з боку вщомих радянських iсторикiв-османiстiв А.Д.Желтякова[1, 2, 3] i Ю.А.Петросяна[4], так i сучасних росшських дослiдникiв[5, 6, 7]. В украшськш юторюграфи одними з перших до вивчення обставин формуван-ня та функцюнування турецько! преси у другш половинi Х1Х ст. звернулися Н.Б.Сарюсян[8] та автор цiе! статтi[9, 10], проте найбшьший внесок у опрацювання дано! проблеми було зроблено турецькими дослщниками iсторi! преси[11, 12, 13].
Першими перюдичними виданнями на теренах Османсько! iмперi! стали фран-комовш газети, що були заснованi найактившшими представниками французького емiграцiйного осередку в м. Iзмiр. Так, зокрема, вл^ку 1824 р. було розпочато ви-дання одного з таких видань - газети «Сх1дний спостер1гач». У 1827 р. до керма цього видання прийшов адвокат Олександр Блак - вщома в Левант людина виразно антифранцузьких переконань. П!сля !! закриття за наполяганням офiцiйного Парижу О.Блак започатковуе видання ново! газети - «1зм1рсъкого кур'ера», а у 1831 р. -«Османського наставника», отримуючи при цьому значш фiнансовi дотаци вщ ос-манського уряду[10, с.129-130].
Першою газетою, яка почала виходити турецькою (османською) мовою, стала «Такв1м4 векаг». Для !! друку була створена окрема друкарня («Та^мхане^ амiре матбааси») та видавництво («Та^м незаретi»), робота яких спрямовувалась голов-ним редактором газети i одночасно офщшним iсторiографом Порти Мехмедом Еса-фом. Перший час газета користувалась успiхом у читача, з 1832 р. вона почала ви-даватися також арабською, грецькою, вiрменською мовами, а матерiали, в якi в нш умiщувалися, являли iнтерес i для нетурецького населення iмперi!. Але поступово газета почала занепадати, бо в !! штатi не було жодного фахового журналюта, а до-бiр iнформацi! здiйснювали непрофесiонали - один з секретарiв глави османського
уряду (цившьш справи) i ад'ютант вiйськового мiнiстра (вiйськовi справи), причому обидва мали виконувати й свою основну роботу у вщповщних установах. За таких обставин забезпечити регулярнють виходу газети було неможливо - iнодi вона з'являлась щотижнево, iнодi - навiть не кожного мюяця. Внаслiдок цього новини, яю умiщувались на шпальтах видання, були вже застаршими або взагалi неактуаль-ними[2, с.90].
Але попри вс цi недолiки «Таквiм-i века!», що була першою i впродовж довго-го часу единою турецькою газетою, вщграла позитивну роль в житп османського суспiльства. На думку юторика турецько! преси С.Iскiта та обставина, що ця газета хоча й була «офщшним державним органом», i вiдтак не могла стати «виразником i полiтичним рупором нацiональних щейних рухiв, як це мало мюце в iнших кра!-нах», це шяким чином не применшуе И значення, бо «Такым^ века!» видавалась «нашою рiдною (турецько-османською - авт.) мовою, в нiй друкувались також i неофiцiйнi статтi»[11, 8.63].
Обставини заснування ще одше! турецько! газети - «Джер1де4 хавад1с» («Вю-ник новин») е дещо незвичайними. У травш 1836 р. англiйський торговець i одноча-сно кореспондент «Моршнг Геральд» Вшьям Черчiль пiд час полювання через влас-ну недбалють поранив хлопчика-турка, за що був побитий та з вщома мшютра зако-рдонних справ Порти Аюф-паши та доставлений до в'язницi. Посольства Великоб-ритани втрутилося у цю справу, сподiваючись усунути «незручного» мшютра. Вре-штi-решт Лондон домiгся бажаного для себе результату - Аюф-паша був вщправле-ний у вщставку, а В.Черчiль отримав грошове вщшкодування (400 тис. пiастрiв) за завдаш йому «незручностi», привiлей на торпвлю олiею i право на видання газети турецькою мовою [1, С.84-86].
Перше !! число вийшло друком 1 серпня 1840 р., у «передмовЬ> редакщя пов> домляла про свое бажання сприяти поширенню знань про ремесла, мистецтво i освь ту в рiзних кра!нах св^у. З перших днiв «Джерiде-i хавадю» вiдчувала величезнi труднощi з дистрибущею, бо системи продажу газет в iмперi! просто не iснувало. Спроба В.Черчшя органiзувати збут свого видання через торговщв рукописними книгами (саххафгв) не мала усшху. Внаслiдок цього газета, маючи загалом лише 150 передплатниюв, опинилась у 1843 р. на межi банкрутства. В цш ситуаци на допомо-гу Черчшю знову прийшов османський уряд, який призначив газетi значну щомюя-чну грошову дотацiю. З того часу «Джерще^ хавадiс» перетворилась на нашвоф> цiйний орган Порти, зберiгаючи такий статус близько двох десятилт. Нова якють вiдчинила газетi дверi урядових установ та iноземних посольств, що значно полег-шувало збирання шформацп[2, с.103].
Редакцiя придiляла чiльну увагу подiям мiжнародного життя (до 80% обсягу газети займали передруки та перекази статей з найавторитетшших европейських, на-самперед - англшських, видань про головнi поди пол^ичного життя Свропи, а також США та кра!н Сходу). Окреме мюце в газет посiдав вщдш оголошень, в якому умiщувалась рiзнорiдна iнформацiя торгiвельно-економiчного змiсту (повiдомлення про аукцюни, продаж нерухомостi та товарiв, митнi умови, транспортнi перевезення тощо). Пiд час Кримсько! вiйни 1853-1856 рр. «Джерще^ хавадiс» стала основним джерелом урядово! iнформацi! про хщ военних подiй, якi висвiтлювалися шд анг-
204
лшським кутом зору. Газета першою в ютори турецько! преси стала видавати свш власний додаток (з листопада 1856 р.), який мютив зведення основних военних по-дш в Криму, а також передруки полггичних статей з англшських газет.
У 1850 р. тшьки в Стамбулi видавалось 11 часопишв (у т.ч. чотири - ггалшсь-кою мовою, стiльки ж франкомовних, по однiй - грецькою, вiрменською та болгар-ською мовами)[6, с.16]. Близько 20 iншомовних газет друкувалось в рiзних провш-цiях Османсько! iмперi!', зокрема п'ять в Iзмiрi, шiсть - в Сербському князiвствi, по три - у Валахи та Яссах. З 1849 р. було розпочато видання першого турецького журналу «Вака-1 т1бб1е» («Медичш поди»). Прагнучи забезпечити тдтримку своему полггичному курсу на сторшках перюдичних видань, турецький уряд надавав окре-мим газетам значну фiнансову допомогу[7, с.118].
Слiд вiдзначити, що поява нових перiодичних видань непоко!ла Порту, i особливо через те, що засновуючи газети шоземщ не вважали за потрiбне отримувати на це дозвш анi в османського уряду, аш у мiсцево! влади. Непоодинокi були й випад-ки умщення на шпальтах таких публшацш, якi ставили пiд сумнiв основш полггич-нi постулати iмперi!. I хоча щ видання були доступш лише невеликому колу чита-чiв, тим не менш це створювало шдстави для критики уряду. Одним з проявiв збен-теженостi уряду став меморандум Мшютерства закордонних справ (МЗС) Порти вщ 18 червня 1849 р., адресований ушм шоземним представництвам, акредитованим в iмперi!, в якому робилась спроба регламентувати порядок вщкриття нових газет i друкарень. Вщниш це було можливим тшьки шсля звернення до мiсцево! влади та отримання вщповщного дозволу.
Але досягти бажаного для себе результату Порта вже не могла, i була змушена змиритися з юнуванням заснованих рашше видань. Контролювати шформацшний проспр кра!ни було для уряду дуже не просто i з огляду на те, що у 60-70-х рр. XIX ст. спостертаеться тднесення турецько! преси i журналютики, що було пов'язане з дiяльнiстю нового таемного полiтичного угруповання «нових осмашв», до складу якого входили визначш представники полiтичного iстеблiшменту Порти та видатш турецькi публiцисти i лiтератори[2, с.129].
Але говорячи про цю пол^ичну течiю слiд вщзначити, що самiй сво!й появi та оргашзацшному оформленню вона значною мiрою мае завдячувати першiй приват-нш турецькiй газетi «Терджюман-г ахваль» («Тлумач подiй»), яку заснував вiдомий громадський i культурний дiяч Агях-ефендi. Перший номер газети побачив св^ 21 жовтня 1860 р., i ця дата вважаеться рубiжною в ютори нацюнально! турецько! жур-налiстики. Засновнику (вш же став i головним редактором) вдалось залучити до сшвпращ в газетi цiлу низку турецьких iнтелектуалiв, яким не була байдужою доля кра!ни (у т.ч. письменника i поета Зiя-бея, iсторика лггератури i мовознавця Ахмеда Вефiка-пашу, вщомого журналiста Мустафу Рефiк-бея, урядовця Хасана Субхь ефендi та iн.).
Однак найбшьшу популярнiсть газетi принесло iм'я видатного лiтератора i пуб-лщиста Iбрагiма Шинасi, який доклав найбшьших зусиль для пiдготовки перших 25 номерiв «Терджюман-i ахваль». Концепцiю газети було визначено в першому !! но-мерi, у т.зв. «передмовЬ» (мукаддеме) за пiдписом I.Шинасi, в якш мiстилось обгру-нтування права кожного народу на свободу слова. На його думку, газета мала стати
205
засобом для поширення вщомостей про внутршш та мiжнароднi поди, на ïï шпаль-тах мали висвгтлюватися проблеми освiти та iншi злободеннi питания, якi хвилюва-ли турецьке суспшьство. Насамкiнець I.Шинасi, звертаючись до майбутнiх кореспо-ндентiв газети, наголосив на необхщност писати простою мовою, яка була б зрозу-мiлою усiм туркам[8, с.176].
З самого початку свого виходу «Терджюман-i ахваль» користувалась значною популярнiстю, що було зумовлено регулярнiстю ïï виходу, щкавим змiстом та простою мовою викладу матерiалiв; нарештi освiченiй частинi османського суспiльства були добре вiдомi iменi ïï видавцiв. Редакщею було запроваджено рубрикацiю мате-рiалiв, у статтях обговорювались найважливiшi поди в краш та за кордоном, друку-вались лiтературнi твори та науково-популярш матерiали. Влiтку 1861 р. в газет почали з'являтись редакцшш статтi, присвяченi злободенним полiтичним питанням. «Терджюман-i ахваль» придiляла багато уваги висв^ленню актуальних проблем нацiональноï економши, банкiвськоï справи, торгiвлi, транспорту та поштовому зв'язку. Друкувались у газет й листи читачiв, перекладнi статп, замiтки енциклопе-дичного характеру з ютори розвитку науки i техшки, бiографiчнi довiдки про видат-них людей. Нарешт у газетi вмщувались матерiали офiцiйного характеру (укази, повщомлення), свiтська хронiка, довiдки (курс валют на стамбульськш бiржi то-що)[9, с.8].
Успiх газети занепокоïв редактора «Джерще^ хавадiс» В.Черчiля, який вже во-сени 1860 р. оргашзував видання газети «Рузнаме-i джер1де-1 xaeadic» («Щоденний вiсник новин»), на шпальтах якого вдався до рiзких випадiв проти «Тлумача подiй». Останнiй не залишився у боргу - в однш зi статей I.Шинасi читачам було повщом-лено, що власником «Щоденного вiсника новин» е антець, який до того ж отримуе державну дотацiю у 1400 доларiв на рiк. Ця дискусiя, а також публшащя критичноï статтi Зiя-бея про вади iснуючоï системи осв^и викликали незадоволення уряду та призвели до того, що в травш 1861 р. видання «Терджюман-i ахваль» було тимчасо-во припинено. Але невдовзi ïï вихiд було поновлено, i вiдтодi видання «Терджюман-i ахваль» вже не переривалося до 11 березня 1866 р.[2, с.135]
У кiнцi квiтня 1861 р. 1.Шинас приймае рiшення залишити роботу в редакци цiеï газети та розпочинае шдготовку до заснування власного перюдичного видання - «Taceip-i ефкяр» («Зображення iдей»). В ïï першому числi, яке вийшло 28 червня 1862 р., було сформульовано кредо газети - просвгтництво. У вже традицшнш для кожного нового видання «передмовЬ» редактор зазначав, що газети «вкрай необхщш для будь-якоï цивiлiзованоï краïни», i що «народ, який юнуе в цивiлiзованих умовах, повщомляе через газети, якi е виразниками його думок, про шляхи досягнення сус-пiльноï користi». Таким чином, 1.Шинаш першим висловив думку про те, що газети повинш сприяти формуванню громадськоï думки i що народ мае право висловлюва-ти своï судження з актуальних проблем сьогодення через газету.
Пiсля появи перших номерiв газети «Тасвiр-i ефкяр» уряд здшснив спробу пе-ретворити видання на знаряддя своеï политики шляхом фактичного пiдкупу редакцiï. Султан Абдул Азiз надiслав I.Шинасi у «подарунок» величезну як на той час суму -500 золотих лiр (12 тис. крб. золотом), але щ грошi не були прийнят редактором iз принципових мiркувань. Весь свiй талант i знання Шинаш спрямував на те, щоб
206
зробити «TacBip-i ефкяр» духовним наставником 0CBÎ4eH^ прошарюв турецького суспшьства. Bîh залучив до роботи в редакци талановитих письменникiв та публ> цистiв (Намика Кемаля, Зiя-бея, Реджа1заде, Махмуда Екрема, Алi Суавi), i дуже скоро газета перетворилась на справжнш громадсько-лiтературний форум турецько! штел^енцп, де обговорювались новi лiтературнi та полггичш iдеï [9, с.10].
З номера в номер на шпальтах газети дебатувалися проблеми реформи турець-коï мови та розвитку нацiональноï лiтератури, реорганiзацiï шкiл; питання, пов'язаш з можливiстю «прищеплення» на османському грунт европейських громадських iнститутiв, доцшьнютю ознайомлення туркiв з найкращими надбаннями европейсь-коï культури та науки. Редакщя не залишалася осторонь дискусшних питань «чис-тоти» мови (власне на ïï сторiнках тривав процес вироблення нових стандартiв «пе-редсучасно1» турецько1' мови, вiльноï вiд засилля арабо-персько1' лексики), i саме полемша з газетою «Рузнаме-i джерiде-i хавадос» щодо шляхiв ïï подальшого розвитку значно збшьшувала наклад «Тасвiр-i ефкяр» (до 20-24 тис. примiрникiв), що було захмарним показником для тогочасноï Туреччини.
Великий вплив на громадську думку iмперiï мали публщистичш статтi, що при-свячувались полiтичним, соцiально-економiчним та правовим проблемам, а також добiрки матерiалiв на теми османсь^' та всесвiтньоï ютори, яю здебiльшого публ> кувалися у виглядi серiйних статей. У лютому-кв^ш 1863 р. в «Тасвiр-i ефкяр» була надрукована серiя статей юторика i просвiтителя Ахмеда Вефiка тд спiльною на-звою «Мудрiсть ютори», якою робилася спроба класифiкувати юторда як науку, що мае власну методологiю. У рiзний час на сторшках газети було опублiковано ще низку статей iсторичного змiсту, в яких йшлося про причини занепаду Османськоï iмперiï та про часи ïï колишньоï могутностi. Публiкуючи в газет матерiали з ютори-чноï проблематики, I.Шинасi намагався пробудити у турюв патрiотичнi почування, вiн першим став звертатися до них як до «наци» (мтет), вже не зважаючи на рел> гiйну належнють.
Шинасi охоче вмiщував у свош газетi матерiали дискусiйного характеру, зок-рема про вади системи народноï освiти, про небажання уряду допомагати бщним i жебракам та ш. За публiкацiю в одному з номерiв статтi про надуживання податко-вих чиновникiв головного редактора вже наступного дня звшьнили з державноï служби. Побоюючись арешту, I.Шинасi у 1865 р. таемно ем^руе до Франци, дору-чивши перед цим управлшня газетою одному зi своïх найближчих спiвробiтникiв -молодому поету Намшу Кемалю, який взяв найдiяльнiшу участь у створеннi товари-ства «нових осмашв»[5, с.140].
Висновки та перспектива. Щц впливом нового головного редактора дещо змi-нився характер матерiалiв газети, центральне мiсце в нш посiв аналiз внутрiшнiх та мiжнародних подiй, а також проекти реформування iмперiï, деякi статтi були адресовав жiнкам, просвiту яких вш уважав цiлком необх1дним для економiчного та культурного поступу Туреччини. Н.Кемаль гостро критикував Росiю, Франщю i Ан-глiю за втручання у внутрiшнi справи своеï краши i в такий спосiб пробуджував па-трiотичнi почуття туркiв, але при цьому заперечував справедливий характер боро-тьби грекiв.
207
I хоча «Джерще^ хавадю» та «Такшм-i века!» не були здатш висловити думки народу та сформулювати прагнення нацi!, бiльше того - вони i не ставили перед своими читачами таю теми, як б стосувались вше! кра!ни, тим не менш !х незаперечним досягненням було те, що в них набули перший журналютський досвщ молодша гене-рацiя турюв, яка пiзнiше взяла дiяльну участь у розбудовi власне турецько! преси. Найбiльшим досягненням тогочасно! турецько! перюдики стало створення сприятли-вих умов для ознайомлення освiчено! частини османського суспшьства з европейсь-кою политикою та палiтрою економiчного життя й культури турецько! нацi!.
Лiтература
1. Желтяков А. Д. Дело Уильяма Черчилля / А. Д.Желтяков // XXIII Герценовские чтения. Исторические науки. - Ленинград, 1970. - С.81-94.
2. Желтяков А.Д. Печать в общественно-политической и культурной жизни Турции (1729-1908 гг.) / А. Д.Желтяков. - Москва, 1972. - 320 с.
3. Желтяков А.Д. Из истории турецкой журналистики (газета Али Суави «Мухбир») / А.Д.Желтяков // Народы Азии и Африки. - 1972. - № 3. - С.46-52.
4. Петросян Ю.А. Турецкая публицистика эпохи реформ в Османской империи (конец XVIII - начало XX в.) / Ю.А.Петросян. - М., 1985. - 144 с.
5. Сейтиева У.Б. Культура и просвещение в Турции в эпоху Танзимата: 1839-1876 гг. / У.Б.Сейтиева. - Махачкала, 2003. - 164 с.
6. Байбатырова Н.М. Особенности возникновения и становления турецкой журналистики до XX века / Н.М.Байбатырова // Альманах современной науки и образования. Тамбов, 2009. - № 7 - С.16-18.
7. Байбатырова Н.М. Турецкая литература и публицистика в эпоху Танзимата (реформ) / Н.М. Байбатырова // Гуманитарные исследования. Журнал фундаментальных и прикладных исследований. - М., 2009. - № 3(31). - С.114-119.
8. Сарюсян Н.Б. Редакцшно-видавнича дшльшсть видатного турецького публщиста Юрапма Шинас (перша половина 60-х рр. XIX ст.) / Н.Б.Сарюсян // Украшська ор1енталгстика: Зб. наук. праць викл. та студ. In-ту схвд. мов Ки!в. нац. лшгв. ун-ту i Нац. ун-ту «Киево-Могилянська академ1я»; Голов. ред. ГВ.Ср1бняк. - К., 2007-2008. - Вип.2-3. - С.176-178.
9. Ср1бняк !В. Становлення та розвиток газетно-видавничо! справи в Османськш 1мпери (20-т рр. XIX ст. - початок XX ст.) / !.В.Ср1бняк, Н.Б.Сарюсян. - К.: Науково-дослщний центр ор1ентал1стики 1меш Омеляна Прщака НаУКМА, 2010. - 12 с.
10. Ср1бняк ГВ. Перш1 пер1одичн1 видання в Османсьюй 1мперй / I.В.Срiбняк // Сучасш тенденцй сходознавства. Матер1али I-о! Всеукр. наук.-практ. конф., 13-14 травня 2011 р. - Xаркiв: Xаркiвський нацюнальний педагог1чний ун1верситет 1м. Г.С.Сковороди, 2011. - С.129-133.
11. Server R. Iskit. Turkiyede nesfiyat hareketleri tarihine bir bakis, / S.R. Iskit. - Istanbul, 1939. - 256 s.
12. Kologlu Orhan. Basin tarihi / O.Kologlu. - Istanbul, 2000. - 304 s.
13. Topuz H. Turk basin tarihi / H.Topuz. - Istanbul, 2003. - 189 s.
208
CpiÔMK 1.В. Виникнення та основы тенденцИ розвитку османсько'1 перюдики (друга трети-на xix ст.) / 1.В. Срiбняк // Вчеш записки Тавршського нацiонального ушверситету îm. В. I. Вернадсь-кого. Серш «Фшоло™. Соцiальнi комушкаци». - 2011. - Т. 24 (63), № 3. - С. 203-209.
У статт ан^зуеться процес виникнення перших перюдичних видань в Османськiй iMnepiï, реко-нструюються основнi тенденцiï розвитку газетшл перiодики, визначено жанрово-тематичну спрямова-нiсть редагованих Iбрагiмом Шинасi та Намжом Кемалем провiдних турецьких часопиав у 60-х рр. XIX ст.
Ключовi слова: газета, перюдика, редактор, видавець, Iбрагiм Шинасi, Намгк Кемаль, Османська iмперiя.
Sribnyak I.V. Origin and basic progress of оsмаn periodicals trends (second third of xix item) /
I.V. Sribnyak // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Philology. Social communications. - 2011. - Vol. 24 (63), No 3. - P. 203-209.
The article analyzes the process of creation of the first periodicals in the Ottoman Empire, reconstructs the main trends in development of the newspaper periodicals. It is also determined genre and thematic orientation of the leading Turkish newspapers that was edited by Ibrahim Shynasi and Namik Kemal in 1860s.
Key words: newspaper, periodicals, editor, publisher, Ibrahim Shynasi, Namik Kemal, the Ottoman Empire.
Поступила в редакцию 01.09.2011 г.
209
