CC BY
12
НЛТУ
ы КРАЖИ
»mutet*
Науковий в!сн и к НЛТУУкраТни Scientific Bulletin of UNFU
http://nv.nltu.edu.ua https://doi.org/10.15421/40270910 Article received 26.10.2017 р. Article accepted 28.11.2017 р.
УДК 630*453:595.7:582.635.1
ISSN 1994-7836 (print) ISSN 2519-2477 (online)
El Correspondence author M. I. Yavnyi [email protected]
М. I. Явний1, Н. В. Пузрна2
1 Комунальне тдприемство "Дарницьке лкопаркове господарство", м. Кшв, Украша 2Нацюнальний утверситет бiоресурсiв i природокористування Украши, м. Кшв, Украша
ВИДОВИЙ СКЛАД ЕНТОМОКОМПЛЕКСУ В ОСЕРЕДКАХ ГОЛЛАНДСЬКО1 ХВОРОБИ В'ЯЗОВИХ
Наведено дат про видовий склад ентомокомплексу, зокрема як вектора у поширенш голландсько! хвороби в'язових де-ревних рослин в умовах Ктвського Полкся. З'ясовано, що поширення голландсько! хвороби пов'язано з чисельшстю стов-бурових шшднишв, зокрема, заболонникiв в'язового або струменистого Scolytus multistriatus Marsh., руйнiвника S. scolytus F. та шгмея S. pygmaeus F. Визначено щiльнiсть поселения Scolytus multistriatus Marsh., S. scolytus F. та S. pygmaeus F. Частота трапляння видiв заболоннишв становить: в'язового - 68,2 %, тгмея - 36,4 % i руйшвника - 31,8 %. Осередки стовбурових шкiдникiв характеризуються високим, середиiм i низьким ступенями заселення дерев. Рiзноманiтиiсть умов i екологiчна пластичнiсть заболонниюв забезпечують постiйиу присутнiсть у насадженнях переносиикiв шфекцп, якi проходять додатко-ве живлення, причому лiт основно! маси жуюв збггаегься з перюдом найбшьшо! сприйиятливостi в'язiв, коли сокорух приз-водить до розносу спор збудника всередииi дерева. Встановлено, що ршень ураженостi дерев збудником голландсько! хвороби досягае в окремих осередках за високо! щiльностi поселення стовбурових шкiдиикiв 33 %, решта осередкiв графiозу знаходяться на бшьш раинiх стадiях, характеризуються нагромадженням шфекцп i зростанням чисельностi !! переноснишв.
Krnuoei слова: коро!ди; Graphium ulmi; частота трапляння; щшьшсть поселення.
Вступ. Голландська хвороба (збудник Graphium ulmi) у насадженнях за участю рослин роду Ulmus належать до найнебезпечшших судинних шфекцшних хвороб в Укрш'ш та свт (Brasier & Mehrotra, 1995; Kais, Smalley & Riker, 1962; Lekander, Bejer-Peterson & Kan-gas, 1977; Redfern, 1977; Tziros, Nakopoulou & Perlerou, 2017). Патоген штенсивно видшяе токсин в'янення - це-ратоульмш, який призводить до швидко1 загибелi росли-ни. Пiд час вивчення морфологiï гриба Graphium ulmi (Harrington, McNew & Steimel, 2017; Redfern, 1977) встановлено, що гриб у своему цим розвитку проходить через окремi житга форми, маючи рiзнi морфологiчнi рiзновиди: мiцелiальна форма; дрiжджеподiбна стадiя; коремiальна стащя (наявнiсть останньоï дала змогу зара-хувати дослвджуваний гриб до роду Graphium); сумчас-та стадiя - Ceratocystis ulmi. Мшологи видiляють три штами, як1 спричиняють графiоз Ophiostoma ulmi, Ophi-ostoma novo-ulmi та Ophiostoma himal-ulmi (Brasier, 1991; Brasier & Kirk, 2001; Harrington, McNew & Steimel, 2017; Kais, Smalley & Riker, 1962; Sbaraini et al., 2017).
Розвиваючись як у природних в'язових насадженнях, так i в урбашзованих середовищах, голландська хвороба призводить до масового всихання дерев i руйнування деревосташв. Виняткову роль у поширенш хвороби вщграють iльмовi заболонники родини Scolyti-dae (Anderbrant et al., 2017). Видовий склад корощв на в'язi представлений заболонником-меченосцем Scolytus
ensifer Eichh., заболонником Kipша S. kirschi Skal., сфу-менистим заболонником S. multistriatus Marsh., заболон-ииком-пiгмеем S. pygmaeus F., заболоиииком-pyйиiвии-ком або великим шьмовим заболонником S. scolytus F., S. sulcifrons Rey., в'язовим лубощом Pteleobius vitta-tus F., коpоïдом заxiдиим иепаpиим Xyleborus dispar F., X. saxeseni Ratz. (Maslov, 1970; Mozolevskaya et al., 1987; Iavnyi & Tsyliuryk, 2005). ^оте осеpедки масового pозмноження фоpмyють здебiльшого Scolytus multistriatus Marsh., S. pygmaeus F., та S. scolytus F.
Деpева шьмовт заpажаються пiд час додаткового xаpчyвання заболоннишв, яке вщбуваеться на тоикиx гiлкаx, i комаxи мають змогу пеpеиосити i заносити споpи безпосеpедиьо в судини. ^ибниця живе в pосли-иi один prn, i тому для ^д^имки iифекцiйиого гаванта-ження потpiбие щоpiчне додаткове заpажеиня деpев. За-гибель в'язiв, зазвичай, настае чеpез 2-3 pоки пiсля ^о-яву пеpшиx симптомiв ypажеиня голландською xвоpо-бою. Аиалiз pезyльтатiв пошиpеиня iифекцiï в динамщ за 10 pокiв показуе, що голландська xвоpоба в'язiв pоз-виваеться у xpоиiчиiй фоpмi, але пpисyтиi окpемi осе-pедки з гостpим xаpактеpом заxвоpюваиня (Iavnyi &Tsyliuryk, 2005).
Мета дослiдження - виявити видовий склад ентомокомплексу в'язовт насаджень Кшвського Полiсся (на пpикладi масивiв КП "Даpиицьке лiсопаpкове гос-подаpство").
Ыфор^фя про aBTopiB:
Явний Михайло 1ванович, директор. Email: [email protected]
ny3piHa Нaтaлiя Вaсилiвнa, канд. с.-г. наук, доцент, завщувач кафедри бюлогп лiсу та мисливствознавства.
Email: [email protected], [email protected] Цитyвaння 3a ДСТУ: Явний М. I., Пузрша Н. В. Видовий склад ентомокомплексу в осередках голландсько!' хвороби в'язових.
Науковий вкник НЛТУ Украши. 2017. Вип. 27(9). С. 48-51. Citation APA: Yavnyi, M. I., & Puzrina, N. V. (2017). Species Composition of the Entomocomplex in the Center of Dutch Elm Disease. Scientific Bulletin of UNFU, 27(9), 48-51. https://doi.org/10.15421/40270910
Матерiали та методи дослщження. Програма люо-патологiчного обстеження включала три етапи: тдго-товчi роботи, польовi роботи i камеральний обробiток зiбраного матерiалу. Пiд час пiдготовчих робiт оз-найомилися з матерiалами лiсовпорядкування, поперед-нiх обстежень спецiалiсгiв-лiсопатологiв, листками сиг-налгзаци, а також iншими документами, як характери-зують санiтарний стан насаджень. Польовi роботи проводили двома методами - рекогносцирувальним i де-тальним обстеженням дiлянок. Шд час рекогносциру-вального обстеження здшснювали загальний огляд стану уражених насаджень по ходових лiнiях, для яких ви-користовували дороги, проаки, вiзири тощо. Детальнi обстеження дмнок супроводжувалися закладанням пробних площ прямокутно! форми з повним такса-цшним описом деревостану. Окремо, на сухих i тих, що всихають, деревах визначали видовий склад i проводили облж повноти поселення, тобто середньо! кiлькостi родин рiзних видiв шшдливих комах на один квадрат-ний дециметр поверхнi стовбура (Но^ик, Reshetnyk & Maksymchuk, 2012).
Кожне модельне дерево очищали вiд сучшв. Вста-новлювали протяжнiсть районiв тонко! i товсто! кори. Визначали розмщення i протяжнiсть фактичних районiв поселення кожного шшдника i цю протяжшсть порiвнювали з протяжнiстю властивих 1м оптимальних районiв поселення на дослвджуваному деревi. У межах фактичних райошв поселення кожного виду закладали облiковi палетки, на яких визначали щшьшсть поселення та реальну плодовипсть. На стовбурi вiд основи до верхiвки знiмали стрiчку кори шириною 10 см. За шль-шстю маточних ходiв стовбурових шк1дник1в на 1 дм2 на безкорш сторош стовбура визначали райони та щшьшсть 1х поселення, порiвнюючи отримаш показники з табличними (табл. 1).
Табл. 1. Критерil оцiнки щiльностi поселення стовбурових
Вид Щшьшсть поселення, шт.-дм"2 (маточних ходДв)
низька середня висока
Заболонник-руйшвник Scolytus scolytus <1,2 1,3-1,7 > 1,8
Заболонник в'язовий Scolytus multistriatus <1,4 1,5-1,8 > 1,9
Заболонник тгмей Scolytus pygmaeus <10,0 10,1-15,0 > 15,1
—
A = — -100,%. C
(1)
тих чи iнших видiв шк1дник1в (Maslov, 1970; Iavnyi & Tsyliuryk, 2005).
Осередки голландсько! хвороби шьмових порiд часто стають резерватами розмноження стовбурових комах, яш е переносниками iнфекцiï i сприяють виникнен-ню нових осередшв. Область поширення голландськоï хвороби збтаеться з ареалом проживания жушв-коро-щв: заболонника в'язового або струменистого Scolytus multistriatus Marsh., заболонника-руйшвника S. scolytus F. та заболонника-тгмея S. pygmaeus F.
Заболонники заселяють як сухостшт дерева (всохлi у поточному рощ), так i живi в'язи, в основному на добре освгглених дшянках стовбура. Жуки вщкладають яйця в корi уражених дерев, де личинки живляться i залялькову-ються. Зараження нових в'язiв часто ввдбуваеться шд час додаткового харчування молодих жушв, спори патогенного гриба виявляються як на зовнiшнiх покривах жушв, так i всередиш кишечника (Maslov, 1970; Mozolevskaya et al., 1987; Brasier, 1991; Brasier & Kirk, 2001). Основна ознака у дiагностицi i запобiганнi поширенню шфекцп -заселення стовбура заболонниками (рис. 1). У будь-яко-му разi в'язи, заселеш заболонниками, гинуть. Проте, за-фiксовано випадки, коли дерево гине ввд голландськоï хвороби за ввдсутносп поселення на ньому заболонник1в i, навпаки, вiд заселення заболонник1в, але без ознак ура-ження голландською хворобою.
Для оцiнювання ролi типовосп окремих видiв та визначення ï\ домiнування в насадженнях за пробними площами визначено частоту трапляння видiв за формулою Т. Г. Мiрчинк (Mirchink, 1988):
де: А - частота трапляння видiв; В - шльшсть дерев, на яких виявлено цей вид; С - загальна к1льк1сть дерев.
Результата дослщження та ïx обговорення. До стовбурових шшднишв лiсу вiдносять велику групу шк1дливих комах, ввдомих пiд назвою другорядних шк1дник1в. Цд шкодники, поселяючись на пошкоджених та зовшшньо здорових деревах, а також на заготовленш деревиш, призводять до всихання деревосташв та до втрати деревиною техшчних якостей. Поширення стовбурових шшднишв та розмДр збитк1в вш них значною мДрою залежить вш своечасносп лiсогосподарських та спецiальних санiтарно-оздоровчих заходiв у лiсах, з урахуванням бюлопчних та екологiчних особливостей
Рис. 1. Д1аграма розвитку Scolytus scolytus F. та його роль у перенесены шфекцшного агента голландсько! хвороби (Ьека^ег, Bejer-Peterson & Kangas, 1977)
Щорiчнi змiни чисельностi заболонник1в багато в чо-му залежать ввд погодних умов. Найбiльше значення для шьмових заболоннишв мають умови перезимiвлi та су-ми позитивних температур (з травня по к1нець липня - у перiод вильоту жушв тсля зимiвлi молодого поколiння, тд час перiоду iнтенсивного льоту жушв, додаткового живлення i заселення дерев). У спекотне лгго заболонники встигають пройти розвиток повнiстю i йдуть на зи-мiвлю в фазi молодого жука, це, своею чергою, тдви-щуе життездатнiсть заболоннишв тд час зимiвлi i
вильоту навесш наступного року. Наприклад, у весняно-лiтнi перiоди 2015 та 2016 рр. з квггня по вересень зафж-совано перевищення багаторiчних значень середньомь сячних температур, що призвело до вильоту другого по-колiння заболонник1в на початку серпня в ц1 роки.
Для виявлення видового складу та перспектив роз-множення стовбурових шк1дник1в на типових пробних площах проаналiзовано модельнi дерева, для аналiзу використали впровальш та сухостшш дерева (рис. 2).
Рис. 2. Ходи заболонниюв на модельних деревах
За результатами наших дослвджень в шьмових наса-дженнях виявлено так1 види заболонник1в: руйшвник Scolytus scolytus F., струменистий (S. multistriatus Marsh. i тгмей S. pygmaeus F. Частота трапляння вид1в заболонниюв становить: в'язового - 68,2 %, тгмея - 36,4 % i руйшвника - 31,8 %. Вивчення 1х додаткового жив-лення у кронах показало, що вони штенсивно ушкоджу-ють однор1чш та двор1чш пагони.
На модельних деревах на стовбур1 в1д основи до верх1вки зшмали стр1чку кори завширшки 10 см. За к1льк1стю маточних ход1в стовбурових шк1дник1в (на 1 дм2) на безкорш сторош стовбура визначали райони та щшьшсть 1х поселення (табл. 2). Отримаш результата пор1внювали з табличними показниками, наведени-ми у табл. 1, i визначали ступеш заселения дерев на пробних площах.
Табл. 2. Ступеш заселення дерев
№ пробно!' площ1 Вид
заболонник-руйшв- ник Scolytus scolytus заболонник в'язовий Scolytus multistriatus заболонник-шгмей Scolytus pygmaeus
1 ! 9±0,6 високий 2,5±u високий 2 7 високий
2 0,7±0,2 низький 1,1^ низький 1,3±0'7 середн1й
3 1,5±04 середнш 1,5±0,5 середн1й 1,8±0,6 високий
4 - - - - 0,1±0,2 низький
5 - - 0,8±0,8 низький - -
6 1,6±°,3 середн1й 1,7±0,' середн1й - -
7 - - - - 1,8±0,9 високий
8 1,6±°,6 середнш 0,9±0,6 низький - -
9 0,6±0,3 низький 0,9±0Д низький - -
10 1,5±0,8 середнш 0,2±0,3 низький 1,4±°Д середнш
У створенш класиф1кацп титв осередк1в стовбурових шк1дник1в брали участь таи вичизняш дослвдники: А. I. Воронцов, А. Д. Маслов, А. С. 1саев, Е. С. Петренко й ш. (Maslov, 1970). Залежно в1д типу обмежуваль-них чинник1в i характеру 1х впливу на насадження видь ляють: хрошчш осередки стовбурових шк1дник1в або хрошчш резервацп, з шдвищеною щшьшстю популяцп; ешзодичш осередки або осередки масового розмножен-ня, з надшрним р1внем чисельносп популяцп; м1гра-цшш осередки або осередки розселення (Mozolevskaya et al., 1987; Brasier & Kirk, 2001; Brasier, 1991).
Щд час додаткового живлення на тонких гшках за-болонники не можуть доставити шфекцш безпосе-
редньо в основш пров1дн1 канали, за нашими спостере-женнями, внаслвдок цього заражаеться менше 50 % ri-лок. 1нтенсившше шфжуються листов1 рубш на тонких плках, куди також часто вточуються заболонники шд час додаткового живлення. Р1зномаштшсть умов та еко-лопчна пластичшсть заболонник1в забезпечують пос-тшну присутшсть у насадженнях переноснишв шфек-цИ', як1 проходять додаткове живлення. Причому л1т ос-новно1 маси жук1в синхронiзоваиий з перюдом найбшь-шо1 сприйнятливосп в'яз1в - шнець травня - червень, коли сокорух призводить до швидкого розносу спор збудника всередиш дерева.
Як видно з даних, наведених в табл. 2, осередки стовбурових шквднишв характеризуются високим, се-редшм i низьким ступенем заселення дерев. В1домо, що для хрошчних осередк1в характерш тривалий перюд ю-нування, пор1вняно невисокий, хоча i шдвищений (по-р1вняно 1з здоровими насадженнями), р1вень чисельнос-п комах i розм1р поточного вщпаду. Для ешзодичних осередк1в або осередшв масового розмноження, - по-р1вняно короткий (3-5 рок1в) перюд розвитку, високий р1вень чисельносп i розм1р поточного вщпаду. В обох випадках можлив1 зворотш i незворотш реакцп наса-джень, хоча в другому, у раз1 масових розмножень, найчаспше вщбуваеться повне руйнування насадження. Поблизу осередшв масового розмноження, як1 характеризуются надм1рною щшьшстю популяцп, зазвичай, виникають м1грацшш осередки, куди розселяються ко-махи у пошуках нових м1сцепоселень. Ц осередки да-ють протягом к1лькох рок1в, поки вшбуваються оста-точне розсшвання популяцп i повернення ïï до почат-кового р1вня чисельностг
Численш першоджерела свщчать про юнування тро-ф1чно та еколопчно пов'язаних з насадженнями Ul-mus L. комах у контексп нагромадження, збереження та первинного ураження дерев р1зномашгаими фггопато-генами (Maslov, 1970; Mozolevskaya et al., 1987; An-derbrant, Yuvaraj & Martin, 2017). При цьому наголошу-ють на тому, що юнуе чггко встановлений опосередко-ваний зв'язок у систем! "дерева - фггопатогени - кома-хи". Йдеться про сукцесшний процес у насадженнях, який став наслщком частковоï змши одних вид1в на ш-ш1 (Anderbrant, Yuvaraj & Martin, 2017). Отже, фрагмен-тарш дослвдження iнфекцiйноï патологiï вказують на безпосередню роль комах-фгтофапв, як прямо або опо-середковано еколопчно та троф1чно зв'язаш з Ulmus L., як вектор1в у поширенш та нагромадженш шфекцшно-го фону.
Висновки. Порушення стшкосп насаджень часто в1дбуваеться тд впливом к1лькох чинник1в та комплексу причин. Нараз1 у фшем1 орган1чного св1ту в1дом1 чи-сельш представники гетерокомплексу л1сових деревних рослин, що троф1чно i топ1чно пов'язаш з ними, в такому раз1 не завжди легко видшити найважлив1ш1 з них або встановити 1'х пр1оритетн1сть. У досл1джуваних на-садженнях виявлено винятково сприятливу комбшацш фактор1в для розвитку голландсько1' хвороби: наявшсть потужного 1нфекц1йного фону; висока чисельшсть 1ль-мових заболонник1в - найнебезпечшших переносник1в захворювання; велика шльшсть дерев найчутлив1шого в1ку; зараження поростц значна густота деяких куртин, яка робить можливим передачу шфекцп через коршня. Внаслддок цього сталося стрибкопод1бне наростання темп1в всихання практично на вах д1лянках в'язових
насаджень незалежно вiд !х вiку, зокрема i в молодих посадках, де хвороба перебтае в госгрiй формi i рiвеиь уражеиосгi дерев досягае 33 %. Решта осередк1в графь озу перебувае на бiльш раншх сгадiях, характеризуються иагромаджеиням шфекцп i зростанням чисельиосгi li переноснишв.
Перелiк використаних джерел
Anderbrant, O., Yuvaraj, J. K., Martin, J. A., Gil, L., & Witzell, J. (2017). Feeding by Scolytus bark beetles to test for differently susceptible elm varieties. Journal Of Applied Entomology, 141(5), 417-420. https://doi.org/10.1111/jen. 12354 Brasier, C. M. (1991). Ophiostoma novo-ulmi sp. nov., causative agent of current Dutch elm disease pandemics. Mycopathologia, 115(3), 151-161. https://doi.org/10.1007/BF00462219 Brasier, C. M., & Kirk, S. A. (2001). Designation of the EAN and NAN races of Ophiostoma novo-ulmi as subspecies. Mycological Research, 105(5), 547-554.
https://doi.org/10.1017/S0953756201004087 Brasier, C. M., & Mehrotra, M. D. (1995). Ophiostoma himal-ulmi sp. nov., a new species of Dutch elm disease fungus endemic to the Himalayas. Mycological Research, 99(2), 105-115. https://doi.org/10.1016/S0953-7562(09)80887-3 Harrington, T. C., McNew, D., & Steimel, J. (2017). Phylogeny and taxonomy of the Ophiostoma piceae complex and the Dutch elm disease fungi. Mycologia, 93(1), 111-136. Hoichuk, A. F., Reshetnyk, L. L., & Maksymchuk, N. V. (2012). Me-tody lisopatolohichnykh obstezhen [Methods of forest-pathological research]. Polissia. 236 p. [in Ukrainian].
Iavnyi, M. I., & Tsyliuryk, A. V. (2005). Sanitarnyi stan viazovykh porid u Kyivskomu Polissi ta shliakhy yoho pokrashchannia [The sanitary condition of the elm stands in Kyiv Polissya and ways to improve it]. Scientific Herald of the National Agrarian University, 83, 352-357. [in Ukrainian].
Kais, A. G., Smalley, E. B. & Riker, A. J. (1962). Environment and development of Dutch elm disease. Phytopathology, 52, 11911196.
Lekander, B., Bejer-Peterson, B., & Kangas, E. (1977). The distribution of bark beetles in the nordic countries. Acta Entomoligica Fenni-ca, 32, 1-100.
Maslov, A. D. (1970). Vrediteli ilmovykh porod i mery borby s nimi [Ilmus pests and control measures]. Lesnaya promyshlennost. 216 p. [in Russian].
Mirchink, T. G. (1988). Pochvennaya mikologiya [Soil mycology]. Moscow: MGU. 320 p. [in Russian].
Mozolevskaya, E. G., Belova, N. K., Krylova, N. V. & Osipov, I. N. (1987). Ekologiya zabolonnikov-perenoschikov gollandskoy bolez-ni. Zashchita rasteniy, 7, 37-40. [in Russian].
Redfern, D. B. (1977). Dutch elm disease in Scotland. Scottish Forestry, 31(2), 105-109.
Sbaraini, N., Andreis, F. C., Thompson, C. E. et al. (2017). Genome-Wide Analysis of Secondary Metabolite Gene Clusters in Ophiosto-ma ulmi and Ophiostoma novo-ulmi Reveals a Fujikurin-Like Gene Cluster with a Putative Role in Infection. Frontiers In Microbiology, 4, 1063-1068. https://doi.org/10.3389/fmicb.2017.01063
Tziros, G. T., Nakopoulou, Z. G., & Perlerou, C. (2017). Current status of the Dutch elm disease pathogen populations affecting Ulmus minor in Greece. Forest Pathology, 47(2), 123-129.
М. И. Явный1, Н. В. Пузрина2
1 Коммунальное предприятие "Дарницкое лесопарковое хозяйство", г. Киев, Украина 2 Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, г. Киев, Украина
ВИДОВОЙ СОСТАВ ЭНТОМОКОМПЛЕКСА В ОЧАГАХ ГОЛЛАНДСКОЙ БОЛЕЗНИ ВЯЗОВЫХ
Приведены данные о видовом составе энтомокомплекса, в том числе как вектора в распространении голландской болезни вязовых древесных растений в условиях Киевского Полесья. Установлено, что распространение голландской болезни совпадает с численностью стволовых вредителей, в частности, заболонников вязового или струящегося Scolytus multistriatus Marsh., разрушителя S. scolytus F. и пигмея S. pygmaeus F. Определены плотность поселения Scolytus multistriatus Marsh., S. scolytus F. и S. pygmaeus F. Частота встречаемости видов заболонников составляет: вязового - 68,2 %, пигмея - 36,4 % и разрушителя - 31,8 %. Очаги стволовых вредителей характеризуются высокой, средней и низкой степенями заселения деревьев. Разнообразие условий и экологическая пластичность заболонников обеспечивают постоянное присутствие в насаждениях переносчиков инфекции, которые проходят дополнительное питание, причем лет основной массы жуков совпадает с периодом наибольшей восприимчивости вязов, когда сокодвижение приводит к разносу спор возбудителя внутри дерева. Установлено, что уровень пораженности деревьев возбудителем голландской болезни достигает в отдельных очагах при высокой плотности поселения стволовых вредителей 33 %, остальные очаги графиоза находятся на более ранних стадиях, характеризуются накоплением инфекции и ростом численности ее переносчиков.
Ключевые слова: короеды; Graphium ulmi; частота встречаемости; плотность поселения.
M. I. Yavnyi1, N. V. Puzrina2
1 "Darnytsa Park Forestry " Community Enterprise, Kyiv, Ukraine 2 National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
SPECIES COMPOSITION OF THE ENTOMOCOMPLEX IN THE CENTER OF DUTCH ELM DISEASE
The authors present data on the species composition of the entomocomplex as a vector in the spread of Dutch elm disease of trees in conditions of Kiev Polissya. The purpose of research is to identify the species composition of the entomocomplex of the elm plantations of Kiev Polyssa. Material and methods of research include investigating the infected stem pests in the idyllic forest stands we put in a test area where the model trees were taken. Each model tree was cleaned of knots. The length of districts of thin and thick crust was established. Separately, on dry and dying trees the species composition was determined and the records of the completeness of the settlement were recorded, that is, the average number of families of different types of harmful insects per square decimeter of the trunk surface. Research results are as follows. A detailed survey of the plots was accompanied by a complete tax inventory of the forest stand. We have learned that the area of the Dutch disease spread coincides with the habitat of bark beetles such as Scolytus multistriatus, Scolytus scolytus and Scolytus pygmaeus. The density of the settlement of Scolytus multistriatus, Scolytus scolytus and Scolytus pygmaeus was determined. The frequency of occurrence of species is Scolytus: Scolytus multistriatus - 68.2 %, Scolytus pygmaeus - 36.4 % and the Scolytus scolytus - 31.8 %. We can see from the data presented in Table 2 that Scolytus multistriatus occurs mostly in the cells of the Dutch disease, however, its populations form cells that are characterized by medium and low population of trees. This indicates the chronic of cells that are characterized by a long period of existence, relatively low, although elevated (in comparison with healthy plantings), the number of insects and the size of the current fallout. Population characteristics and peculiarities of the distribution of stem pests of elm breeds within the region indicate the occurrence of the centres of bark beetles to locations of weakened plantations.
Keywords: bark beetles; Graphium ulmi; outbreaks of stem pests; density of settlement.
