CC BY
56
СУЧАСН1 ОСВ1ТН1 СГРАГЕП'МПРАКГИКИ
УДК: 1:316.334.56]:141.32(043.3)
Марина ПРЕПОТЕНСЬКА
УРБАН1СГИКА В ОСВ1ГНЬОМУ ПРОЦЕС1. МЕНГАЛЬН! МАПИ М1СГА
Усучаснш cucmeMi oceimuз'являетьсяусе быь-
ше мгждисциштарних навчальних предметгв, якг
сполучають в co6i теорт i практику. Однкю з плодотворних сфер у цьому сен-ci е урбатстика, у процеci засвоення яког студенти мають змогу анал1зувати ретроспективний зр1з теорй'мкта, а також безпосередньо вивчати сучасний мегаполк, в якому вони мешкають. У якоcmi аналтичного етапу навчання важливо навчити використовувати компаративктський метод для ствстав-лення двох крайнощiв у працях класитв урбатстики: iдeалiзацiiмкта та його демотзаци. Урeзульmаmi студенти напрацьовують збалансований погляд на мкьт проблеми та придатт здшснювати об'ективний мкький мотторинг. Ефективним засобом вивчення й водночас засвоення мкького простору висту-пае складання ментальних мап. При цьому молодiжнe картування мкта пре-зентуе низку особливостей: увагу до комуткативних клаcmeрiв (тусовок), до екзистенщальних асощацш, використання солярних cuмволiв й при цьому — к-норування персотфжованих локацш. Отримаш дан допомагають уcвiдомumu специфжу сучасного вживання людей у мкький проcmiр та водночас представ-ляють перспективный маmeрiал для мкького (ре) брендингу.
К^^^о^^ слова: урбатстика, мегаполк, ментальна мапа, ситуащотзм, со-лярний принцип, Genius loci.
Вища освгта покликана не тшьки надавати шформащю з певних га-лузей знань, виховувати навички досл1дницько1 пращ та комунжацп, а й спонукати до безпосередньо1 творчост! Великою помилкою е сте-реотипний погляд на процес навчання як на таку со61 чернетку, поль гон шдготовки до справжнього життя. Неповтортсть i захват моменту, усвщомлення себе «тут i зараз» - найбшьш доречт ще1 для насичення освгтнього процесу креатившстю та спонтанного набуття досвщу. Велик! перспективи для реапзацп творчих штенцш молодi надае сфера урбатстики, яка усе частше запроваджуеться у навчальн програми через курси i спецкурси: «фiлософiя мкта», «сощолопя мкта», «семютика простору», «антрополог1я мiста», «урбанолопя» тощо. Аналiзуючи по-тенцiал наукових дисциплiн про мiсто, е сенс використовувати загальне поняття урбанiстики як сукупносп знань щодо мiського середовища i специф1ки життя мiськоi людини Homo Urbanus.
Аналпичний дискурс у вивченнi проблематики м1ста спiвiснуe iз практикою вживання у м1сто. Враховуючи, що брендовi ушверситети Украгни здеб1льшого розташованi у мегапол1сах, важливим фактором е те, що велика частка студент1в - пршждж^ якi вимушенi пристосову-ватися до незвичних умов помешкання, нового м1ста, його атмосфери, 1нфраструктури, темпоритму. У зв'язку з цим актуалiзуеться практичний вим1р вивчення мегаполiсу - зонування м1ського простору i складання ментальних мап.
Мета i методолопя досл1дження. Визначимо, як цей процес може бути вписаний у навчальний контент та як в1н допомагае соц1окультурн1й адаптацп людини до великого мiста. Ефективнi методолоичт ключ1 до-сл1дження дають ф1лософсько-антрополоичний та екзистенцiальний п1дходи у соц1ально-ф1лософському контекстi. Адже людина, засвоюю-чи м1сто, виявляе певн1 ц1нн1сн1 домшанти свого 1снування у пошуку життевого сенсу, в особист1сному т1лесно-духовному розвитку, у соц1а-л1зацп та комунжацп.
Виклики мегаполiсу. Ретроспективний погляд на формування урба-тстичног осв1ти виявляе парадокс: процес урбашзацп супроводжуе усю 1стор1ю людства, а науково-теоретичне осягнення цього розгортаеться т1льки у ХХ ст.. Вочевидь увага вчених парадигмально конце нтруеть-ся навколо великих м1ст разом 1з критичним нарощуванням кризових явищ: еколог1чних, економ1чних, сошально-полпичних, мультикуль-турних виклик1в. Так, реальну загрозу життю мешканц1в становить р1-вень забрудненост1 м1ст 1 надм1рна автомоб1л1зац1я, яка отруюе пов1тря та викликае стани психолог1чного напруження через проблеми з тра-ф1ком; саме у великих м1стах разюче посилюеться контраст б1дност1 й багатства у сус1дств1 «палац1в» 1 «халуп», а просторова сегрегац1я д1лить м1сто на ворож1 кластери. Окр1м того, живучи у штучнш природ1 м1с-та, городяни потрапляють у повну залежн1сть в1д життезабезпечуючих техн1чних комун1кац1й. Због у цих системах здатн1 призвести до колапсу м1ського життя. Також в1дзначимо, що велике м1сто - великий ринок, де культ споживання перетворюеться у г1гантський сенсорний пресинг по в1дношенню до кожного потенц1йного покупця, користувача товар1в 1 послуг. В1домим парадоксом великого м1ста е самотшсть у натовп1 - в1д-чуття особист1сног ун1ф1кац1г, об'ективац1Г та непотр1бност1 в оточенн1 маси незнайомц1в.
Необх1дно в1дм1тити наростаюч1 конфл1кти м1ж кор1нним населен-ням мегапол1с1в та м1грантами, як1 не хочуть чи не можуть 1нтегруватися у м1сцеву культуру та звичаг. Жахливим випробуванням для мешканц1в мегапол1с1в стають соц1ально-пол1тичн1 катакл1зми - терористичн1 атаки, революцшш й в1йськов1 д1г на вулицях, що призводять у густо на-
селених мюцях до неправомiрних жертв. Отже, велике м1сто несе великi проблеми, проте залишаеться екзистенцiальним магнием для сотень тисяч шукач1в кращо! долi. Вочевидь мегaполiс являе собою i безмеж-ну панораму реалгзацп людських здiбностей, де потенц1йно iснуе «усе для ус1х», а вольова осо6ист1сть, маючи волю до життя i самозд1йснення, здатна «завоювати» м1сто.
Нaзвaнi проблеми потребують науково! рефлексп та невпинного мон1торингу й корекцii з боку владних структур i громадянського сус-п1льствa. З друго! половини ХХ ст. активно нарощуються урбaнiстичнi дослщницью об'еднання. Деякi з них являють собою aвтономнi орга-шзацп, зокрема: Project for Public Spaces (Нью-Йорк, США), School of Community and Regional Planning (SCARP), М!жнародна агенц1я Interarts (Барселона, 1спан1я), Smart Forme (Canada, Vancouver), FGV (Brazil, Rio de Janeiro), Jaime Lerner Arquitetos Associados (Curitiba, Brazil), Центр прикладно! урбатстики у Москш, Школа урбатстики CANactions School for Urban Studies в Украт, Центр досл1джень м1с-та фонду Г. Бьолля (Украша). Урбо-досл1дження широко предстaвленi в мереж! 1нтернет через 1нтерактивн1 платформи, в1ртуальну 1ерарх1ю св1-тових мегапол1с1в, у сайтах i блогах, присвячених окремим м1стам. Проте «прабатьками» урбанктичних вишукувань е Чикагська сощолоична школа при Чикагському ун1верситет1 та низка кафедр Сорбонни (Париж). На наш погляд, саме спЫснування навчального та досл1дницько-го процес1в, теорп i практики в осягненн специф1ки мкького життя е найб1льш вдалою формою урбо-студ1й.
Ретроспекцiя урбо-дослiджень в урбашстичнш осв1т1. Вагомим етапом першопочаткового знайомства студент1в 1з контекстом мгських проблем е аналгз першоджерел теорп м1ста, усв1домлення того, як1 надбання за-лишаються актуальними дониш.
У структур1 урбанктично! освии необх1дно звернутися до праць кла-сиюв сощологп та ф1лософн мкта - М. Вебера, Г. З1ммеля, Е. Дюрк-гайма, Л. Мамфорда, М. Мосса та 1н. В !хн1х творах вперше в1дзначено особливий драматизм мкького життя, його контроверзи. М.Вебер вив1в стал1 атрибути мкта (храм, ринок, площа, в1йськове укр1плення), роз-робив типолог1ю мкт (мкта виробникгв i споживач1в, с1льськогосподар-ськ1 мкта, полпичш, економ1чш, гарнгзонш), на великому кторичному матер1ал1 показав розвиток мкт у контекст1 мкького права та сшввщно-шень сощальних стан1в (Вебер, 1990: с. 5). Аналгзуючи специф1ку евро-пейських мкт, вш звернувся до екзистенщальних мотив1в, прояснюючи крилатий вираз «мкьке повпря несе свободу» та демонструючи, як со-щальне розшарування призводить людей мкта до вибору стратегш ст-вкнування: ворожби або сшвробпнищва (Вебер, 1990: с. 333).
Г. З1ммель розкрив вплив економжи та ращонал1зацп м1ського життя на змши цiннiсних орieнтацiй людини, виникнення аношмно1 свободи, вiдчуження, руйнацп соцiальних зв'язк1в, поширення нервових розла-дiв, визначив пров1дне протирiччя мiського буття - м1ж особистiстю i суспiльно-технiчним змктом мiськоi цивтзацп. Ця теза здобула назву «рiвняння З1ммеля»: «найглибш1 проблеми сучасного життя вит1кають з прагнень шдив1дуума зберегти свою самост1йнiсть та самобутнкть попри вплив з боку сусп1льства, iсторичноi традицп, зовнiшньоi культури й техн1ки життя» (Зиммель, 2002: с. 23-34). Людина великого мкта ви-мушена вдосконалювати свш розсуд заради виживання у мкт1, ii душевна орган1зац1я, на думку вченого, мае суто 1нтелектуальний характер на в1дм1ну в1д людини маленького мкта, в як1й переважае чуттевкть. Про-в1дним чинником мiськоi ращональност1 стають грош1, яю потребують практичност1 1 точност1, п1двищують «продажнкть речей». Реч1 знещ-нюються грошовим екв1валентом, а це призводить до знещнення усьо-го об'ективного свпу 1 неминуче знец1нюе особисткть та и оточення. У зв'язку з цим ф1ксуються таю риси мкького образу життя, як байду-жкть, замкненкть, взаемна в1дчуженкть. При цьому вимушена сощаль-на дистанц1я людей складае зворотний б1к особистiсноi свободи у мкт1 (Зиммель, 2002).
Фундаментальш досл1дження мкта започатковано соцюлогами Чи-казькоi школи (Л.В1рт, Л.Мамфорд, Д.Г.М1д, Р.Парк), ними обгрунто-вано наявнкть у великих мктах специф1чного урбатстичного способу життя - пров1дного фактору цивтзацп. Л.В1рт вив1в таю константи цього: юльюсть населення, б1льша за м1льйон, перевага суперництва над ствробпиицтвом, поверховост1 - над глибиною стлкування, мо-б1льност1 - над ткними зв'язками, байдужост1 - над сшвчуттям, 1 як насл1док - загальна безособисткнкть мкта (Вирт, 2005). В1дзначаеть-ся загальний «шизоiдний характер мiськоi особистостЬ>, пов'язаний з тим, що люди лише частково сп1вв1дносяться одне з одним й тому наче розщепляють власну особисткть. Сп1лкування городян, за думкою Л. В1рта, переважно утилгтарне й швидкоплинне, являе собою вимуше-ний «захисний шар» у юрб1 соб1 под1бних. Л.В1рт пом1чае також, що «у великому мкт1 в1дбуваеться знец1нення родинних та дружн1х зв'язк1в, пад1ння рол1 дому як центру с1мейного життя. Зазначаеться, що мкта не «виробляють», а «споживають» людей. Це у свою чергу нарощуе осо-бисткну дезорганзацда, призводить до душевних травм, девiантноi по-вед1нки аж до суiцидiв» (Вирт, 2005: с. 93-118).
Р.Парк тлумачив мкто як пол1гон «бiотичноi боротьби» - змагання за простар, в1дстоював 1дею едност1 1ндив1дуального буття людини та мк-ця помешкання, iхнiй взаемовплив у зонах мкта та природних ареалах,
вказував також, що драматичш переживання городян п1дсилюються ма-ншулятивним впливом ЗМ1 великого м1ста та масовою лгтературою, яка продукуе 1люз1! безтурботного життя (Парк, 2002).
Е.Берджес, м1ркуючи про особливост1 мкького простору, вид1ляв в них 5 концентричних зон: центральний д1ловий район, перероблену транзитну зону, зону будинюв в1льних робпниюв, зону покращеного комфорту та зону перес1чного руху. Це - «специф1чн1 мкью мжросвгти, що начебто торкаються один одного, але н1коли не перетинаються, тому б1льшкть мешканц1в мегаполку приречен на в1дчуження в1д сукупного мкта, виявляють под1л оточення на «сво!х» i «чужих», в1дчувають перма-нентну тривогу» (Burgess, 1925: р. 47-62).
Французьк1 традицп наукового розгляду мегаполку пов'язаш перш за усе з 1м'ям Анр1 Лефевра, який сприймав велике мкто i життя в ньому як суц1льне «виробництво простору», «спатал1защю» (в1д фр. spatalisation - «просторування»). В1н вважав, що саме через «просторов1 практики» в антропогенних умовах мкта люди осягають i творять свое середови-ще, реал1зують «право на мкто» (Лефевр, 2002: с. 27-29). Досл1дник зазначае, що уява людей мегаполку п1дкорюеться хибним потребам, спродукованим комерц1ал1зац1ею життя. У мкт1, «напханому товарами, грошима i машинами, в1дбуваеться псування живого простору. Головни-ми факторами стають т1льки функцюнальш: швидккть, охопленкть, зручнкть» (Lefebvr, 1991: р. 113). Прост1р мкта постае як тр1ада ф1зич-ного, сошального та ментального. Це, на наш погляд, сп1вв1дноситься з т1лесним осягненням мкта людиною через свгт матер1альних об'ект1в та з духовним - через комун1кац1ю з оточенням, через 1нтелектуальне п1з-нання мкького простору. А.Лефевр при тому не заперечуе св1домого та повноц1нного засвоення людиною мкта, в1н впевнений, що розвинута людина здатна олюднити мкьке середовище, зробити для себе природ-ним його штучний характер (Лефевр, 2002).
Ед Соджа, представник Лос-Анджелесько! школи теорп мкта, прост1р мегаполку сприймав як пров1дну детерм1нанту мкького образу життя, що апелюе до матер1алктичного слогану «середовище визначае св1до-м1сть». Ця думка доповнювалася твердженням про безпосередн1й вплив простору й на позасв1доме в людиш. Продовжуючи розмисли А.Лефевра про «три простори», Е.Соджа затверджуе триалектику простору, часу та соц1ального буття, називаючи сам прост1р «трет1м екзистенщальним ви-м1ром», де зд1йснюються головн переживання людини мкта (Soja, 1999: р. 260-278). «Перший простар - ф1зичний i матер1альний простар практики, ф1зично та емп1рично осягнений як процес, який можна вим1ряти та картографувати; другий простар - суб'ективне, ментальне, 1деальне, що п1длягае рефлексивному усв1домленню та символ1чнш репрезента-
цп, сюди вiдносяться i ментальн1 карти, i утопп, i думки про простар; трет1й простiр - той, що обживаеться, водночас реальний та уявний, ак-туальний i вiртуальний, мiсце структурованого 1ндив1дуального i колек-тивного досв1ду та дп», - писав вчений (Soja, 1999: р. 271).
На противагу фжсацп деструктивних рис мкта в урбанктищ кнуе позитивний погляд на креативний потенцал мегаполiс1в, що необх1дно показати студентам. Здавна письменники i ф1лософи мр1яли про 1деаль-m мкта, створюючи лгтературт футуристичт утопи чи !хт под1бност1 в матер1альному свт. Деяю сучаст досл1дники також тяж1ють скор1ш до 1деал1зацп 1де1 мкта та безпосередньо мегаполку, вбачаючи в ньому суто перспективний фактор розвитку цивтзацп. П.Холл у свотй книз1 «Св1-тов1 мкта» розкривае новий змкт мегаполЫв - ставати продуктивним ядром концентраций р1зноматтних вид1в д1яльност1 у сферах вищо1 осв1-ти, медицини, юриспруденцп, науки, культури та приваблювати спещ-алкт1в високо1 квал1ф1кацп. Кожне свгтове мкто е грандюзним каталь затором споживання, творення i розповсюдження масово1 1нформацп, генеруе 1нновацп, сприяе креативност1 мешканщв (Hall, 1996).
С.Сассен ввела поняття «глобальне мкто» та описала його як склад-ний, але неймов1рно ефективний комун1кативний оргатзм, що надае перспективи всеб1чного комфорту, визначила найголовн1ш1 мкта-суб'екти свгтових процес1в: «Нью-Йорк, Лондон, Токю - ось де в1дбу-ваеться найголовн1ше» (Сассен, 2005: с. 267). Сучаст мегаполки харак-теризуються нею як командш центри управл1ння, контролю та перероз-под1лу свгтових ф1нанс1в, виробництва високоспец1ал1зованих послуг та 1нновац1й (Sassen, 2006). Позитивт аспекти осягнення мкта пов'язан також 1з концепц1ею зростання рол1 креативного класу, який здатний творити мкто на засадах етичних та естетичних ц1нностей (Ричард Флор1да, теор1я креативного класу (Флорида, 2005)), з розробкою проекту креативного мкта, де злагоджено д1ють влада i населення (Чарльз Лендр1, теор1я креативного мкта (Landry, 2000), з метафорою «люд-ського вулика», який утворюе еколоичне та вгтальне «штегральне мк-то», (Мерел1н Хем1лтон, теор1я 1нтегрального мкта (Хэмилтон, 2008)). Досить оптимктично дивився на велике мкто Л. Мамфорд. У своему досл1дженн1 «Культура м1ст» в1н розглядае мегапол1с як концентрац1ю влади 1 культури сусп1льства, в1дзначае максимум р1зноб1чност1 м1ста. Вчений наголошуе на необх1дност1 середовищно1 освгти (environmental education) та повсякденного навчання городян, вбачае у мкт1 позитив-ну перспективу невпинно1 передач! культурного надбання, актив1зац1ю творчост1. Мкто тлумачиться як основний агент зм1ни сучасно1 людини, «орган найповншого вираження особистоси», колиска людини нового типу (Mumford, 1938).
Украшсью мегаполки т1льки-но стають предметом докладно! на-уково! рефлексп, хоча загальнi MicbKi досл1дження в Украïнi набирають обертв, як i практика мкьких перетворень. 1сторичну складову розвитку украшського мкта та його специфiчних соцiокультурних, полпичних й архiтектурних аспект1в розкрито у дослщженнях Т.Возняка, М.Карповця, В.Нжшна, С.Шлшченко. Особливо важливо, на наш погляд, у розгля-д1 укра]нсько! урбатстики враховувати радянський та пострадянський перюди урбанiзац1ï, виокремлювати специфiчнi вичизнян риси життя великих мкт (Препотенська, 2014). Це надае п1дстави для усвщомлення подальших зрушень у в1тчизняному мктобудувант. Зрештою стае оче-видним, що традиця м1ських досл1джень кторично розвиваеться у двох протилежних напрямках: демошзацп мiста або його 1деалiзац1ï. Тому ана-лпичний етап навчання вимагае знаходження методологiчного та змк-товного балансу в теорп мкта, що у свою чергу допоможе зрозушти ам-б1валентнiсть м1ського життя, важливкть усв1домлення учнями власного мкця у мкп, вибору моделей соц1альноï адаптацп до мегаполiсу.
Суть ментальних мап. Група SI. Отже, сенсорна атака мегаполку, оптична неохопленкть м1ських меж утфжують городянина, ускладню-ють осягнення «душ» i «тша» мiста. Тому багато мешканцв, прагнучи зберегти самощентифшацда i набути м1ську щентичнкть, ранжують прост1р зг1дно iндив1дуальним переживанням, закршлюючи ïх за про-сторовими кластерами, складають ментальнi мапи мiста. Чи не першими наявнкть ментальних мап проартикулювали американсью урбанк-ти. Квартали богеми вони називали мктами башт, квартали заможн1х мешканцiв - свгтом мебльованих кшнат, а також видшяли «темн зони» - улюблеш мкця шизофреник1в та гангстер1в. Майкл Девк у ро6от1 «Еколопя страху» зазначав факт «нульовоï толерантностi» у мкцях об-лаштування андеркласу, де процвпають злочинн1сть, наркомания i проституция, зб1льшуеться кшьккть охоронц1в та в'язниць, а р1вень демо-кратичних настроïв неухильно знижуеться (Davis, 1998). Описуються «мертвi зони» мiста та взагал! - перспектива «смертi мкт». Це знайшло в1дображення в американськш (гол1вудськ1й) культур1, зокрема у стал кшематографiчного «нуар», де мегаполiси виступають або депресивним фоном под1й, або головними об'ектами есхатологiчних сюжетiв.
1сторичний досв1д творення ментальних мап через мкький дрейф було докладно представлено французькими ситуацiонiстами ri Дебором та 1ваном Щегловим. м1сто розглядалося як живий органiзм i водночас як проспр нових культурних ситуац1й. Звщси - поняття ситуацiонiзму (SI). Предметом аналiзу здеб1льшого ставало буття людини мiста, ïï ду-шевнi, духовт, т1леснi переживання. 1дейним рефреном ситуацюнктш був заклик перебудови мiста таким чином, аби подолати вщчуження
городянина в1д мегаполку. Л1дери руху П Дебор та 1ван Щеглов мали на уваз1 перш за все перебудову Парижу, проте деяю iхнi думки мож-на експл1кувати у сьогодення, що, зазначимо, починае поширюватися через творення у бвроп та в Америщ шновацшних ситуащонктських та психогеограф1чних студ1й. За думкою ситуацюнктов, капп'алктична дшснкть мегаполку породжуе «суспшьство спектаклю», що розгорта-еться навколо споживання 1 творить штучне життя, наповнене р1знома-нпиими п1дробками. 1ндив1д 1 каптал природно несумкн1 у час1 1 про-стор1 та вщчужеш в1д виробництва, 1 тому мешканщ стають «недолюдь-ми», загублюють сенс життя. До цього додаються потворнкть промзон великого мкта, еколоичш проблеми, складнощ1 1з траф1ком та культур-не здичавшня (Дебор, 2011). У якосто альтернативи бачилося творення автономних локац1й мкта для блага, творчосто та задоволення. Напри-клад, пропонувалося створити «квартал художник1в», «квартал поетов», навпъ - «квартал пияцтва» або «квартал суму». Зг1дно з ментальними картами треба було, за думкою автор1в проектов, побудувати мкто, максимально в1дпов1дне базовим емощям людей. Не дивлячись на утопч-нкть багатьох пропозиц1й, здобрених «паперовою архгтектурою» 1вана Щеглова (Chtcheglov, 1982), 1дея рекреац1й креативного простору гостро актуальна для внутр1шньоi перебудови сучасного мегаполку. Не менш доречним е 1 протест проти монотонних «кам'яних джунгл1в» мкьких окраiн, яю стають розсадником злочинносто. Ситуацюнктський проект в його рацюнальному вим1р1 - це програма актив1зацп 1ндив1дуальноi креативносто городян, iхньоi безпосередньоi участо у житто мкта.
Практика ментального картування. Л1н1йний п1дх1д до творення мен-тальних мап шляхом багаточасового 1 посл1довного мкького дрейфу в наш час вочевидь замшюеться мозаiчним постмодернктським, на кшталт ризоми. Цьому сприяють супутников1 зйомки, навиатори, 1н-тернет-ресурси. Мкью пересування змшюються також з причини де-фщиту вшьного часу та тотальноi зануреносто городян у цифров1 технологи. Просто ознавальн прогулянки мктом стають рщкктю, переважае прагматичний пщхщ до внутр1шн1х мирацш, а наявнкть мобшьного телефону й електронноi книжки зводить нашвець споглядання мкта за умови самотнього мкького пересування. Проте творче ставлення до мкького простору збер1гаеться у гостей мегаполку, зокрема, у пршж-джих студентов. Новачок мкта зазвичай прагне роздивитися, уп1знати мкто з ус1ма його принадами, вжитися у новий простор не тольки тери-тор1ально, а й екзистенщально. Задля цього необхщно осягнути цшсний образ мкта, тому окрем1 враження досить доречно збираються у мапу. При цьому ментальне картування у молод1жному сошуш вщр1зняеться, на наш погляд, низкою особливостей.
Тусовка. Комушкативт кластери. Входження людини у новий соц1ум природно в1дбуваеться через комунжацда. Знайти сп1льну мову з сусь дами по помешканню, навчанню, дозвшлю - означае вжитися у нову територда, затвердити власну самiсть у певних координатах простору i часу. Цьому зокрема слугують мкью тусовки. Цжаво, що походження слова «тусовка» чгтко не встановлено, хоча його етимологда пов'язують 1з сленгом в'язнгв, де «тусити» означае збиратися на злочинш збори, або
- з1 схожим словом «тасовка» у картковш гр1. Так чи 1накше, навпъ за етимологiчними натяками процес не передбачае глибокого змкту. Це
- нашвконвенцшне об'еднання у чомусь сходних городян в якомусь заздалег1дь визначеному м1сщ мiста. Част1ше за усе кажуть про св1тськ1 тусовки, де учасники збираються заради демонстраций одне одному гламурного стилю життя, тдтвердження статусу та елгтних знайомств. Тусовки - невщ'емна риса життя мегаполку, яка знаменуе поширенкть «глем-каптiалiзму» (Иванов, 2008), що пропагандуе ц1нност1 маскульту-ри п1д егщою культу споживання.
Проте у молод1жному середовищi под16н1 зiбрання хоч i залишаються розважливими, здеб1льшого надають певну комун1кативну перепустку у м1кросоц1ум i не обов'язково несуть шпацшний змкт. 1нод1 це - чи не единий за^б самопрезентацп та знайомства у новому м1ст1, варiант набуття приятел1в, друз1в, загальних 1нтересiв та форм дозвшля. В1дпо-в1дно, мкця активноï комун1кац1ï перш за все стають позначками мен-тальноï мапи мегаполку. На рис. 1 вщображеш: «Район шалених друзгв i нескшчених пригод», «Дискогороди», «Студлянд^я» - локацп активного сп1лкування i соцiальноï взаемодп.
Екзистенщальт асощаци. Екзистенцiальна природа мкького життя виражаеться в асощативному закршлеш пам'ятi про гостр1 переживання за конкретними мкцями под1й. Особливо оптимктично дивиться на мегаполiс пршжджа молодь, яка романтизуе своï враження у проце^ осягнення мiста. Це пов'язано 1з наснагою першопрохщця, вщсутнктю нудьги та буденностi на начальному етат мiськоï адаптацiï. Але й душевно та духовно розвинута людина, яка давно мешкае у мкта, також плекае асоцiативний зв'язок подш життя та об'ект1в мкта, що живлять м1ську щентичнкть: «моя школа», «отчий д1м», «альма матар», «мiсце першого побачення», «улюблений парк» тощо. 6 приемнi м1сця й таю, що ггноруються з причин болкних асоцiацiй або з рахувань небезпеки.
Деяю локацп великих мкт настшьки своер1днi, що не можуть не ви-кликати сильних вражень у бшьшоста в1дв1дувач1в. Мiста-музеï на кшталт Парижу або Риму збуджують спомини про засвоенi 1сторичн1, лгтера-турн1, художн1, кшематографiчнi образи та переживання. Особливий вплив чинять стилктика, архiтектура, колористика, масштаб буд1вель,
ландшафти, хмарочоси, мости 1 р1чки у простор1 м1ста, концентруючи увагу, закарбовуючись у пам'ят1. Асоц1ативне картування м1ста значно п1дсилюеться й розвиненою в наш час манею селф1 - невпинним ба-жанням зафжсувати на фото-вщео-носшх свое перебування у м1ст1 для подальших показ1в 1 збору вражень. М1сто виступае як яскравий фон для компанii або як атрибут моди, статусу за умови престижност1 об'екпв. Отже, панорама людських екзистенц1ал1в, переживань, афект1в р1зного роду картуеться у мап м1ста, отримуючи показов1 назви. На рис. 1 вони наступш: «Пристрасть таемних квартал1в», «Простор свободи», «Площа натхнення», «Остр1в незрозум1лого спокою». В1дпов1дними маркерами на ментальнш мап в1дображаються також кторичш асоцiацii: «Площа Пдносто», «Душа налюш сонцем бруквки».
Солярний принцип. Широко вщомо, що одним з провщних елементов мiфопоетичноi структури простору е символ кола, який несе у р1зних культурах сходн архетипов1 ще£ коловорот природи, цикпчнкть часу, сферичний рух Сонця тощо. Здавна люди вбачали у кол1 знак надiйноi охорони, огорож власноi територп. Особливо яскраво це представлено у культур1 слов'ян: культ Сонця кторично пронизуе етнографда, м1фоло-г1ю, в1дображаеться у практищ побудови прадавн1х поселень. Коло ви-
Рис. 1
ступае як обергг 1 як космогон1чний принцип побудови «земно! твердЬ> та «хляб1 небесно!» (Солярные знаки, 2015). Округл1 вали старовинних придн1провських городищ окреслюють сферичну автоном1ю поселення. Якщо ж вщволжтися вiд суто урбатстичного насичення символу кола, можна знайти р1зноб1чне його тлумачення майже в у^ культурах св1ту як знаку нескшченосп 1 водночас досконало! завершеност1, як зв'язку множини 1 едност1, символу абсолютного просвплення, взаемопроник-нення двох начал буття 1нь-ян 1 навпъ як символу самого Божества. Себ-то, солярний принцип глибинно, архетипово притаманний людськш культур1 та шдивщуальному осмисленню св1ту у сакральних геометрич-них моделях.
Цей факт парадоксально пiдтверджуеться бшьш1стю студентських ментальних мап (проанал1зовано бшя 50 роб1т). Стае очевидним, що осягнення цЫсного образу мегапол1су тяте саме до сферично! форми навпъ всупереч географ1чним мапам м1сцевост1. Це можна спостерггати як у роботах учасниюв осв1тнього процесу, знайомих з м1фолоичними символами, так 1 в малюнках зовсiм не досвiдчених у цш сфер1 учнiв.
1нколи автори мап пов'язують символ кола з вщчуттям м1ського тем-поритму, необхщшстю швидк1сного руху м1стом 1 траектор1ею повер-нення додому. У такому раз1 коло символ1зуе iдею «в1чного» повернення. Тод1 свщомо чи шдсвщомо використовують додатков1 солярш символи
невпинного руху, наприклад - трискелюн (рис. 2). На ментальнш
Рис. 2
Mani видно, що сприйняття MicTa в ц1лому п1дкорено солярному принципу: райони мегаполку розташовуються у под1бност1 до сонячних про-мен1в, а ядро «сонця» символ1зуе головну площу столищ, ïï центр.
Genius loci. Будь-яю пут1вники мктами, туристичн1 буклети, ктори-ко-географ1чш досл1дження наповнен1 споминами про неперес1чних особистостей, як1 жили, працювали, творили у зазначених м1стах. Площ1 i сквери мкт зазвичай прикрашено пам'ятниками славетним м1стянам - д1ячам мистецтва, ген1ям, героям, святим. 1нколи м1сце кторичного перебування видaтноï персони наст1льки ов1яно легендами, знаковими побудовами, атрибутами великих, що кажуть про Genius loci (або spirit of place у англ1йц1в) - ген1я мкця, який начебто вже став духом - покровителем «свого» мкця у мкт1, творцем його атмосфери. Цей п1дх1д яскраво представлений в однойменн1й книз1 письменника i мандр1вника Ште-ра Вайля, який розглядае кторп мкт свпу через кторп життя видатних письменник1в, поет1в, художниюв, актор1в: Лос-Анджелос показуеться «кр1зь» долю Чарл1 Чапл1на, Лондон - через життев1 перипетп Конан Дойла, Париж - через долю Дюма, Стамбул - через Байрона, Токю -через Кобо Абе тощо (Вайль, 2008).
Киïв також мае власну скарбницю Genius loci, проте вона парадоксально мало популяризована i ще не стала загальномкьким надбан-ням. Б1ля 300 опитаних студентов Киева не змогли назвати н1яких ви-датних персон, в1дображених у культурному простор1 столиц1, окр1м Т.Г.Шевченка, Г. С. Сковороди та М. Булгакова. В1дпов1дно - в мен-тальних мапах мкта цей аспект ц1лком про1гноровано. Одна з причин, на наш погляд, полягае в тому, що трансформаций простору украшських мкт часто мають на мето шдвищення матер1ального комфорту в обх1д персошфжацц мicькоï кторп, хоча саме Genius loci здатний оживляти «душу» мкта, олюднювати його простор, розвивати мкьку 1дентичнкть мешканц1в.
Висновки. Урбатстика в освгтньому процес1 в наш час популяризу-еться та вт1люеться у низц1 м1ждисципл1нарних п1знавальних програм 1 практикум1в. Дана сфера мктить великий творчий потенщал для молодо оск1льки ткно пов'язана з досв1дом повсякденносто, надае методоло-ичний шструментарш для осмислення цього досв1ду у простор1 мкта, а також сприяе реальному тзнанню й образному осягненню мегаполку, його виклик1в, культурноï своер1дносто та кторп.
Законом1рним етапом входження у навчальну сферу урбатстики е анал1з праць класик1в теорп мкта, дякуючи яким студенти мають змогу оцшити в1дпов1дтсть урбатстичних 1дей власному спогляданню мкта та виробити збалансований погляд на мкто, в1дпов1дний реал1ям життя.
Одним з ефективних 3aco6iB дослiдження м1ста i водночас соцюкуль-турно1 адаптаци до нього слугують ментальнi мапи м1ста. Аналiзуючи створет студентами ментальнi мапи, можна резюмувати, що основою сучасного мiського картування стае переважно суб'ективний комун1ка-тивний досв1д, який сприяе сощал1зацп, а також - досв1д екзистенщаль-них асоцiац1й та солярний принцип. Очевидним парадоксом менталь-них мап е майже повна вщсутшсть закр1плення в них посилань на ви-датних персон. Це надае тдстави для вдосконалення подальших гумаш-тарних програм з метою формування 1сторично1 пам'ятi, нацiональноi, державно^ мiськоi 1дентичностi. Метальна мапа в 1деал1 сприяе всеб1ч-ному особист1сному розвитку людини: вивчаеться «т1ло» м1ста, його ма-тер1альн1 об'екти, а культурно-1сторичне надбання мегапол1су дае змогу в1дчути м1ський «дух»; закр1плення власних переживань за окремими м1ськими фрагментами утворюють для городянина особливу м1ську «душевтсть». Зрештою, олюднюючи м1сто, людина починае сприйма-ти його як антропоморфну особист1сть i щоб ув1йти у «д1алог» з м1стом, розгортае власний т1лесно-духовний й душевний потенц1ал. Такого роду метаф1зична взаемод1я породжуе любов до м1ста, в1дчуття едност1 з його долею у б1льш широкому контекст1 «проекту себе» (Сартр) - власного життевого шляху.
З нашоi точки зору, емп1ричний п1дх1д до ментальних мап може ви-вести iх й у сферу загальном1ських задач, доповнити мон1торинг проблем мегапол1су, використовуватися не т1льки в освгтньому процес1, а й у розробщ м1ського (ре) бренд1нгу. П1дкреслимо, що такий фактор, як поширення модусу Genius loci в осягненш м1ського, зокрема, кшвсько-го простору потребуе впорядкування, 1нформац1йного нарощування та переконливого в1дображення у в1зуальн1й культур1.
Лггература:
1. Вайль П. (2007). Гений места / П. Вайль. - М. : Колибри, 2007. - 488 с.
2. Вебер М. (1990). Город. Избранные произведения / М. Вебер ; сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова ; предисл. П. П. Гайденко. - М. : Прогресс, 1990. - 808 с.
3. Вирт Л. (2005). Урбанизм как образ жизни / Л. Вирт // Избраные работы по социологии. - М. : ИНИОН РАН, 2005. - С. 93-118.
4. Дебор Э. (2002). Общество спектакля / Э. Дебор. - М. : Опустошитель, 2011. -178 с.
5. Зиммель Г. (2002). Большие города и духовная жизнь / Г. Зиммель // Логос. -2002. - № 3-4. - С. 95-117.
6. Иванов Д. В. (2008). 1лэм-капитализм / Д. В. Иванов. - СПб. : Петербургское востоковедение, 2008. - 176 с.
7. Лефевр А. (2002). Идеи для концепции нового урбанизма / А. Лефевр // Социологическое обозрение. - 2002. - Т. 2. - № 3. - С. 2-7.
8. Лефевр А. (2002). Производство пространства / А. Лефевр // Социологическое обозрение. - 2002. - Т. 2. - № 3. - С. 27- 29.
9. Парк Р. (2002). Город как социальная лаборатория / Р. Парк // Социологическое обозрение. - 2002. - Т. 2. - № 3. - С. 3-12.
10. Препотенська М. (2014). Homo Urbanus: феномен людини мегаполку : моногра-фiя / М. П. Препотенська. - Дншропетровськ : Вид. Середняк Т.К., 2014. - 420 с.
11. Сассен С. (2005). Глобальные города: постиндустриальные производственные площадки / С. Сассен // Прогнозис. - 2005. - № 4.
12. Солярные знаки восточных славян (2015). http://www.nordicrunes.ru/solyarnie_ znaki_slavyan.htm
13. Флорида Р. (2005). Креативный класс: люди, которые меняют будущее / Р. Флорида. - М. : Классика-XXI, 2005. - 432 с.
14. Хэмилтон М. (2008). Интегральный город: эволюционные интеллекты (2008). http://fictionbook.ru/static/trials/09/23/71/09237195.a4.pdf
15. Burgess E. W. (1925). The Growth of the City: An Introduction to a Research Project / E. W. Burgess. - Chicago : University of Chicago Press, 1925.
16. Chtcheglov I. (1982). Formulary for a New Urbanism / I. Chtcheglov // Situationist International: anthology, 1982. - P. 2.
17. Davis M. (1998). Ekology of Fear. Los Angeles and the Imagination of Disaster / M. Davis. - NY: Metropolitan Books, 1998.
18. Hall Р. (1996). The World Cities / P. Hall. - L. : Heinemann, 1996.
19. Landry С. (2000). The Creative City. A Toolkit for Urban Innovation / C. Landry. - L., 2000. - P. 85.
20. Lefebvr H. (1991) The Production of Spase / H. Lefebvr // Trans D. Nicholson -Smith. - Oxford : Blacrwell, 1991.
21. Mumford L. (1994). The Cultur of Cities / L. Mumford. - New York, 1938. - P. 176. -Press, 1994.
22. Sassen S (2006 ). Cities in a World Economy / S. Sassen. - Pine Forge Press, 2006, updated 3rd ed. (1st ed. 1994).
23. Soja E. (1999). Thirdspace: Expanding the Scope of the Geographical Imagination / E. Soja // Human Geography today / D. Massey, J. Allen, Sarre. - Cambridge : Polity, 1999. - Рp. 260- 278.
Марина Препотенская. Урбанистика в образовательном процессе. Ментальные карты города
В современной системе образования появляется все больше междисциплинарных учебных предметов, сочетающих в себе теорию и практику. Одной из плодотворных сфер в этом смысле является урбанистика, в процессе освоения которой студенты имеют возможность анализировать ретроспективный срез теории города, а также - непосредственно изучать современный мегаполис, в котором они живут. В качестве аналитического этапа обучения важно научить использовать компаративистский метод для сопоставления двух крайностей в трудах классиков урбанистики: идеализацию города и его демонизацию. В результате учащиеся вырабатывают сбалансированный взгляд на городские проблемы и
способны к их объективному мониторингу. Эффективным способом изучения и одновременно освоения городского пространства является составление ментальных карт. Молодежное картирование города презентует ряд особенностей: внимание к коммуникативным кластерам (тусовкам), к экзистенциальным ассоциациям, использование солярных символов и при этом — игнорирование персонифицированных локаций. Полученные данные помогают осознать специфику современного вживания людей в городское пространство, представляют перспективный материал для городского (ре) брендинга.
Ключевые слова: урбанистика, мегаполис, ментальная карта, ситуацио-низм, солярный принцип, Genius loci.
Maryna Prepotenska. Urbanity in the educational process. The mental maps of the city
There are a lot of interdisciplinary subjects which combined theory and practice in the modern system of education. Urban studies are clearly one of the fruitful areas from this perspective as it helps students to analyze the retrospective aspects of the theory of the city as well as to study a modern metropolis in which they live.
In order to ensure the analytical phase of learning, it is important to teach students how to employ the comparative method for comparing two extremes in the words of urban studies classics: the idealization of the city or its demonization. As a result, students develop a balanced view on urban problems and are able to monitor them.
An effective way to simultaneously study and mastering urban space is drawing mental maps. Youth mapping of the city presents a number of features: an attention to the communicative clusters (get--together), existential associations, the usage of solar principles, ignoring personalized locations. The findings help to understand the specifics of how modern people are embedded in urban space and represent a promising material for urban branding and rebranding.
Keywords: urban studies, metropolis, mental map, situationism, the solar principle, Genius loci.
Марина Препотенська — доктор фшософських наук, доцент, доцент ка-федри фшософи НТУУ «КП1». E-mail: p.mari@list.ru
Maryna Prepotenska — Doctor of Sc., Associate Professor Department of Philosophy of the National Technical University of Ukraine "KPI". E-mail: p.mari@list.ru
