CC BY
13
УДК 378.1
Тищенко В.М., доктор фшософп, професор ©
Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
¡мет С.З. Гжицького
УКРА1НА. СЕВАСТОПОЛЬ. ШМ1ДТ
Вони стояли в якихось десяти метрах один вщ одного - два офщери флоту, два лейтенанти, два ровесники, колись найкращi серед гардемаришв вшськово-морського корпусу. Але не перейти, не вимiряти школи людськими кроками вщсташ, що пролягла мiж ними. Це два св^и зiйшлися у великш сво!й полярностi, непримиренностi. I старий св^, вже приречений волею 1сторп, ще одержував одну з останнiх кривавих сво!х перемог: бiля свiжо-чорноl могили з грубою дерев'яною труною поруч, - стояв лейтенант Петро Шмщт, а навпроти командував його розстршом лейтенант Михайло Ставракi...
Листопад 1905 року ступив у тривожне життя iмперil з попелясто-синьо! далечi кримських берегiв, несучи, здавалося, iз собою оглушливе вiдлуння чорноморських прибо!в. Це був час, коли дорога боротьби проти царизму, за свободу i незалежшсть пiдкорених народiв круто повернула на Укра!ну, до славетно! землi Севастополя.
Севастополь... Ми схиляемо голови перед пам'яттю про оборону мшта у 1854-1855 та 1941-1942 роках, про його легендарний штурм у 1944-му; про геро!в Сапун-гори, Стршецько! бухти, Малахова кургану, Джанкою.
I ще тому, що пам'ятаемо подвиг лейтенанта Шмщта.
Чорноморський флот восени 1905 року жив недавшми подiями на "Потьомюш". Бушгвному броненосцю судилося стати флагманом цшого ряду вiйськових заворушень i повстань. I найбшьш значним iз них знову був виступ на Укра!ш - на цей раз у Севастополь Виступ, що досягнув свое! кульмшаци пщ час бою повсталого крейсера "Очаков" з урядовою ескадрою 16 (29) листопада 1905 року.
Команда "Очакова" оголосила вимоги з 17 пункпв, серед яких були: скликання Установчих зборiв та демократична республжа. Очакiвцi зв'язалися з повсталими солдатами i матросами на березi i заарештували сво!х офiцерiв. Тодi ж Рада флотських депутатiв виршила закликати для керiвництва повстанням лейтенанта Петра Петровича Шмщта.
Шмщт був вщомою ф^рою на флотi: у жовтш 1905 року його заарештували за антиурядову пропаганду; потiм пщ бурхливим тиском демократичних сил звшьнили, але вiдправили у вiдставку. Севастопольська Рада обрала його сво!м довiчним депутатом.
У рядi документiв, наукових праць, спогадах учасникiв описуваних подш подаеться словесний портрет лейтенанта. Хотшося б нагадати один iз них - той, що належить перу Костянтина Паустовського: "Шмщт був струнким i легким.
© Тищенко В.М., 2010
234
Його рухи були точними i впевненими. Я об'!здив Свропу, бував у багатьох картинних галереях, бачив найвидатнiшi творшня художниюв, але навт на картинах майстрiв Вiдродження я не зустрiчав таких облич - блщих вiд велико! внутршньо! пристрастi, що випромiнюють св^ло розуму i благородства. Таким було обличчя Шмщта".
15 листопада о восьмш годинi ранку на крейсерi "Очаков" було пiднято сигнал: "Командую флотом. Шмщт". На цей сигнал вщгукнулися команди 12 вiйськових кораблiв. Через кiлька годин Шмiдт телеграфував Школаю II: "Славний Чорноморський флот, свято збер^аючи вiрнiсть своему народов^ вимагае вiд Вас, государю, негайного скликання Установчих зборiв i перестае пщкорятися Вашим мiнiстрам. Командувач флоту Шмщт". У вщповщь до Севастополя прибули численш вiйськовi частини, яю повиннi були дiяти у контакт з фортечною артилерiею i броненосцями, що залишилися на боцi самодержавства.
О 3-тш годинi 15 хвилин 16 листопада почалася геро!чна нерiвна боротьба повстанщв з урядовими вiйськами i флотом. Вогонь ескадри був зосереджений на "Очаков^'. Вiд суцiльних вибухiв море, здавалося, кипiло навколо корабля. Величезний, схожий на чавунний собор броненосець "Ростислав" вiв бш проти крейсера "Очаков" по вах правилах морського мистецтва - як з ворогом на вшш.
А на каттанських мютках цих кораблiв над задимленими палубами, над гарматними жерлами, над шчним стогнучим морем, - однаково зосереджеш, i лаконiчнi - каштан 1-го рангу Коландс i лейтенант Шмщт. Блакитнокровний дворянин, монархют, офщер, готовий вмерти i готовий вбивати за трон, за iмперiю - i палкий патрiот, демократ, безмежно вщданий народу i роблячий зараз для нього все, що мш сво!м прикладом, гордою загибеллю своею на очах Чорноморського флоту, на очах Севастополя прокладав дорогу в майбутне.
Шмiдт "вщзначався тiею прекраснодушнiстю, яка була характерною для багатьох революцшних iнтелiгентiв", - читаемо в одному з юторичних дослщжень. Чи не занадто спрощене пояснення складного i величного вчинку?
"Командую флотом. Шмщт...". Нi, не рожевий мршник, не утопiст i не апостол авантюри пiдняв цей сигнал. Лейтенант Шмщт знав, що сил в нього явно недостатньо, що "Очаков" i мшоносщ, яю пщтримували його, не встоять проти тяжко! бортово! артилерi! урядових дредноуив. Шмiдт знав це. I тому його подвиг - як подвиг мiфiчного Данко: в iм'я людей, заради !х вiри, !х надш - всупереч сумнiвам, розпачу i вiдчаю.
"Очаков" горiв. I пожежа ця все бшьше й бшьше перетворювалася у суцiльне, вируюче пекло. Пекло, у вогш якого розшкалася i з громом трiскала броньова обшивка та ставали майже бшими вщ шалено! температури артилерiйськi корабельш башти. "Очаков" горiв. Але розстрш його продовжувався. Сотнi матросiв пливли до берега. 1х вбивали упритул з гвинтiвок i револьверiв.
Шмщт залишив корабель останнiм. Разом iз сво!м 16-рiчним сином вiн кинувся в море i плив до мшоносця "270". Прийнявши !х, корабель,
235
маневруючи тд градом металу, швидко тшов в Артилершську бухту: повстанщ робили вiдчайдушну спробу врятувати свого командира. Але не змогли. Орочавунне громаддя "Ростислава" повшьно розвернулося, пiдставило курсовi мiноносця свш правий борт i вдарило назустрiч тяжким сталевим смерчем...
У цю мить немов би перегорнулася остання сторшка 39-рiчно! бiографi! лейтенанта флоту Петра Петровича Шмщта. Два вироки, несумюних, завжди стоятимуть поруч на цш останнiй сторiнцi його життя: царського суду -"смерть" кторп - "Безсмертя!".
400 учасникiв повстання в Севастополi були вiдданi до суду. Причому судили !х не вах одразу, а групами, якi складали з урахуванням провини пiдсудних. До першо! групи включили лейтенанта П. П. Шмщта i матросiв крейсера "Очаков". Слщство з цiею групою заюнчилося в сiчнi 1906 року. З 7 по 16 лютого тривав суд.
У "Розповщях про очаювщв" К. Паустовського наводяться спогади одного з адвокаив - учасниюв процесу. Ц спогади характеризують поведшку П. П. Шмiдта на судк "Шмiдт говорив, як найвидатнiший трибун. Вш запалював людей тим станом, який я назвав би захватом i нестямою. Коли вiн говорив, то зникали кордони мiж дшсшстю i мрiею. Непередавана сила його ^в виривала нас з рамок буденного життя, ламала закони i традицi!... На судi вартовi iз сльозами на очах дивилися йому в обличчя... Здавалося, ще хвилина - i конвойнi кинуться до нього, силою виведуть його iз затхлого будинку суду на волю, винесуть його на руках i повернуть життю.
Вш знав це. Йому говорили: "Тжайте! Адже ш один конвойний не зробить навт спроби затримати Вас". Вiн знав, що може сказати конвойним лише два слова: "Вщчишть двер^" - i всi дверi казематiв будуть перед ним розчинеш навстiж. Але вш не зробив цього. Вш не мiг пiти один, залишивши товаришiв матросiв...
На судi Шмщт був прекрасним. Вш був сповнений тсе! особливо! привабливостi, яку шяк не можна забути".
У сво!й останнiй промовi на судi Шмщт не тшьки ще раз довiв свою витримку, мужнiсть i безстрашшсть, але проявив високий гуманiзм, зробивши все можливе для того, щоб урятувати матросiв.
"Передсмертна серйознiсть мого становища, - сказав вш, - спонукае мене ще раз сказати вам про и молодi життя, яю чекають зi мною вироку. Нiкого з них не можна карати нарiвнi зi мною. Сама правда вимагае, щоб вiдповiв я один..., сама правда повелiвае вщокремити мене... Я знаю, що стовп, бия якого я стану, щоб прийняти смерть, буде споруджений на кордош двох юторичних епох. Висока радють i щастя наповнять меш серце i я прийму смерть".
При винесенш вироку голоси члешв трибуналу роздiлилися порiвну: два -за страту Шмщта, два - за каторгу. Тодi запросили думку командувача Чорноморського флоту вiце-адмiрала Чухнша. I Чухнiн, той самий Чухнш, який, за словами письменника Олександра Купрiна (до речi, очевидця севастопольських подiй) "iнодi заходив в шоземш порти з повiшеними
236
матросами, що гойдалися на реях", - вiдповiв: "Якщо ви вс бажаете, щоби Шмщт був у травш мкящ морським мiнiстром, то подаруйте йому життя. Меш ж здаеться, що цього негщника треба якнайскорiше повюити".
Вирок Шмiдту було пiдписано. Разом з ним до розстрiлу були засуджеш й iншi керiвники повстання: матроси Сергш Часник, Олександр Гладков i Микита Антоненко.
Днем виконання смертного вироку для Шмiдта i трьох його товаришiв було призначено 6 березня 1906 року. Мiсцем виконання - Березань, невеликий безлюдний острiв у Чорному морi при входi в Дншровсько-Бузький лиман, за 13 кiлометрiв вiд Очакова...
.Вони стояли в якихось десяти метрах один вщ одного - два офщери росшського флоту, два лейтенанти, два ровесники, колись найкращi серед гардемаришв вшськово-морського корпусу. Б^ свiжо-чорно! могили з грубо! дерев'яною труною поруч стояв лейтенант Петро Шмщт, а навпроти командував його розстршом лейтенант Михайло Ставраю.
Пiдкоряючись уривчастим, металевим словам команди, круто злетiли i застигли над Березанню, над морем, над Укра!ною гвинивочш багнети... Останнi секунди. Долi секунд. О, як би можна було ще раз глянути в таку рiдну, прекрасну й вiчну далечiнь!
А море, немов би вгадавши його думки i поспiшаючи попрощатися iз сво!м сином, билося поруч у безсилш сво!й могутностi i рвалося, рвалося до його шг...
Шмiдт почув не тшьки команду "Вогонь!", але й сам залп - недружний i нерiвний...
Повстання, очолюване П. П. Шмщтом, закiнчилось невдачею, як i п'ять мiсяцiв перед тим повстання, кероване Петром Вакуленчуком та Олександром Матюшенком на "Потьомкiнi". Цi поди схожь Не маючи мiцного об'еднаного керiвництва, ще не достатньо пщготовлеш до активно! збройно! боротьби, недостатньо оргашзоваш, i потьомкiнцi, i очаювщ не змогли перемогти тодi свого ворога. Так, вони схожi мiж собою, цi двi драматичнi, навт трагiчнi подi!. Але все ж найбшьша !х схожiсть у тому, що це - оптимктичш трагедй'. I такими вони назавжди залишаться в iсторi!.
...Хто був у Севастополе той знае це мюце на мiському кладовищi, де у вузькому промiжку мiж небом i морем, таемничо зникаючи у загоризонтнш площинi, струменiе шлях на Херсонес.
Там могили лейтенанта Шмщта та його товаришiв.
Лггература
Стаття е авторським матерiалом, частиною власно! концепци, з найбiльш повним висвiтленням яко! Шановнi Читачi можуть, зокрема, ознайомитись у монографiях: Тищенко В.М. У еолодтнях Логоса. - Львiв: Сполом, 2002. - 342 с.; Тищенко В.М. Викладач еищог школи: феномен професп. - Львiв: Сполом, 2006. -398 с. А також у навчальному поабнику: Тищенко В.М. Лакошчна Украта. -Львiв: Сполом, 2009. - 320 с. (Гриф МОН).
237
Summary Vadim Tyshchenko
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj UKRAINE. SEVASTOPOL. SHMIDT
15 (28) November at eight o'clock of morning on the cruiser of "Ochakov " was heaved up a signal: "Give orders to the fleet. Shmidt". To this signal commands responded 12 war-ships. In a few hours Shmidt telegraphed Nikolayu 22: "The glorious black Sea fleet, sainted keeping loyalty the people, requires from you, to the sovereign, immediate convocation of the Constituent assemblies and stops to submit Your ministers. Commander offleet Shmidt". In reply numerous soldiery parts, which must were operate in touch with a fortress artillery and ironclads which remained on the side of autocracy, arrived to Sevastopol.
Oh to the 3-miü hour 15 minutes on November, 16 (29) the heroic unequal fight of insurgents began against governmental troops and fleet.
Cmammx nadiümna dopeda^ii 10.09.2010
238
