CC BY
20
УДК 340.12 (447)
Л. В. Ярмол
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнальний ушверситет '^bBiBCbra полггехшка", доцент кафедри теорп та фшософи права канд. юрид. наук, доцент
I. Б. Тучапець
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнальний ушверситет "Львiвська полггехшка",
студентка
ЗАХИСТ СВОБОДИ В1РОСПОВ1ДАННЯ СВРОПЕЙСЬКИМ СУДОМ З ПРАВ ЛЮДИНИ (ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧН1 АСПЕКТИ)
© Ярмол Л. В., Тучапець I. Б., 2015
np0aHani30BaH0 загальнотеоретичш положення щодо розумiння свободи Bipocno-вiдання людини як (загальносощального) природного права. Розглянуто ocoбливocтi захисту свободи вipocпoвiдання Свропейським судом з прав людини та його значення для правозастосовчоТ практики УкраТни.
Ключoвi слова: свобода вipocпoвiдання, Свропейський суд з прав людини, можливосл, права, захист, людина.
Л. В. Ярмол, И. Б. Тучапець
ЗАЩИТА СВОБОДЫ ВЕРОИСПОВЕДАНИЯ ЕВРОПЕЙСКИМ СУДОМ ПО ПРАВАМ ЧЕЛОВЕКА (ОБЩЕТЕОРЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ)
Проанализированы общетеоретические положения о понимании свободы вероисповедания человека как (общесоциального) естественного права. Рассмотрены особенности защиты свободы вероисповедания Европейским судом по правам человека и его значение для правоприменительной практики Украины.
Ключевые слова: свобода вероисповедания, Европейский суд по правам человека, возможности, права, защита, человек.
L. V. Yarmol, I. B. Tuchapets
PROTECTION OF FREEDOM OF RELIGION BY THE EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS (GENERAL THEORETICAL ASPECTS)
In the paper is analyzed general theoretical provisions on the freedom of religion as a human (general social) natural law, examined the features of the protection of freedom of religion by the European Court of Human Rights and its importance for legal practice in Ukraine.
Key words: freedom of religion, the European Court of Human Rights, opportunities, rights, protection, human.
Постановка проблеми. Ставши на шлях формування правово! держави, для яко! людина, li життя i здоров'я, честь i пднють, недоторканнють i безпека е головною сощальною щннютю, Укра!на радикально активiзувала процес визнання прав людини й ефективiзацil юридичних засо-бiв !х реалiзацil, охорони та захисту. Одним i3 таких - загальносощальних за генезисом та
онтолопчним статусом - прав людини е И свобода вiросповiдання, що е "нарiжним каменем" для багатьох шших особистiсних i культурних прав.
Свобода вiросповiдання як фундаментальне загальновизнане право людини знайшла свое вiдображення у мiжнародних актах з прав людини, до котрих насамперед належить: Загальна декларащя прав людини (ООН, 1948; ст. 18), Мiжнародний пакт про громадянсью й полггичш права (ООН, 1966; ст. 18), Декларащя про лшвщащю вшх форм нетерпимостi i дискримшацп на пiдставi релп-и чи переконань (ООН, 1981), Конвенщя про захист прав людини та основоположних свобод (Рада Свропи, 1950; ст. 9) (далi за текстом - Конвенщя), Харпя Свропейського Союзу про основш права (2000; ст. 10).
Одшею з важливих юридичних гарантш захисту свободи вiросповiдання е дiяльнiсть Свропейського суду з прав людини (далi за текстом - Свропейський суд). Рiшення Свропейського суду мають важливе практичне значення також для правильного застосування ст. 9 Конвенцп, для розумшня li змiсту.
Метою дослщження е аналiз загальнотеоретичних аспекпв свободи вiросповiдання людини та ill захист Свропейським судом.
Стан дослщження. На сучасному етапi розвитку вггчизняно! та зарубiжноl правово! науки окремi юридичнi аспекти свободи вiросповiдання людини, зокрема, й ll захист Свропейським судом дослщжувалися у працях А. Агапова, М. Бабiя, В. Бондаренка, К. Борисова, С. Бур'янова, Д. Вовк, В. Сленського, В. Коула Дерема, А. Колодного, А. Краснова, П. Крумерха, Н. Лернера, А. Ловшю-кова, М. Мариновича, Д. Мердока, А. Пчелшцева, П. Рабшовича, В. Савельева, О. Сагана, Г. Черем-них, О. Шуби, А. Якушевича та шших учених.
Виклад основних положень. У Конвенцп' проголошено право кожного на свободу думки, совют та релп-и; це право передбачае свободу змшювати свою релтю або переконання, а також свободу сповщувати свою релiгiю або переконання тд час богослужiння, навчання, виконання та дотримання релтйно1 практики i ритуальних обрядiв як одноособово, так i спiльно з iншими, як прилюдно, так i приватно (ст. 9) [1]. Розглядуване право однак не е абсолютним. Так, згщно з ч. 2 ст. 9 Конвенцп передбачено, що "свобода сповщувати свою релтю або переконання пщлягае лише таким обмеженням, що встановлеш законом i е необхщними в демократичному сусшльств в штересах громадсько1 безпеки, для охорони публiчного порядку, здоров'я чи моралi або для захисту прав i свобод шших ошб".
Погоджуемося з Крумерхом Петером, котрий вважае, що право на свободу релп-и охоплюе насамперед так звану внутршню свободу релп-il (forum internum). Це право захищае, насамперед, свободу дотримуватися внутршшх переконань, свободу мати релшйш переконання або 1'х не мати та свободу !х змiнювати. Ця внутрiшня свобода невщ'емно пов'язана з правом вираження свое1 релiгii (forum externum). Це свобода безперешкодно здiйснювати релiгiйну дiяльнiсть [2].
На наш погляд, дощльно розмежувати, виокремити таю види свободи людини, як свободу вiровизнання та свободу вiросповiдання. Свобода вiровизнання як загальносощальне (природне) право людини - це можливють людини вiльно обирати об'ект свое! вiри i визначати власне внутршне ставлення до нього. Мiжнароднi, нацiональнi юридичнi норми не встановлюють меж цiеi свободи, оскiльки вона стосуеться внутрiшньоi сфери особистостi. Свобода ж вiросповiдання як загально-сощальне (природне) право людини е можливютю людини вчиняти певнi д^ або утримуватися вiд !х вчинення, за допомогою чого об'ективуеться ll вiровизнання. Конкретизуючи, можемо вiдзначити, що свобода вiросповiдання як загальносоцiальне (природне) право людини - це можливють людини вчиняти таю дiяння, за допомогою яких приймаються, змiнюються та сповщуються релiгiйнi або iншi переконання. Межi здiйснення свободи вiросповiдання як природно1 можливостi людини визначенi в основних мiжнародних документах з прав людини.
Чи були власне порушеш межi здiйснення свободи вiросповiдання в тому чи шшому випадку, розглядае також Свропейський суд у разi звернення до нього ошб за захистом свободи вiроспо-
вщання. За останш роки зросла чисельшсть скарг до Свропейського суду вщносно порушення ст. 9 Конвенцп, а також !х складнiсть. Як зауважуе професор публiчного права Джiм Мердок, зовсГм недавно прецедентне право Свропейського суду щодо ст. 9 було достатньо обмежене i зосереджене в основному на захисп свободи вираження релГгп у в'язницях або на розглядi трудових спорiв, пов'язаних з релшйними переконаннями [3].
Сьогоднi ж ршення Свропейського суду розглядаються в основному щодо балансу свободи вираження поглядiв, права на освггу, шших прав та свободи вiросповiдання. Так, професор П. М. Рабшович зазначив, що "перевiрку та забезпечення справедливое' збалансованостi iнтересiв людини з штересами (потребами) суспiльства Свропейський суд вважае одним з основних засобiв забезпечення правомiрностi вiдносин "людина - держава" [4].
За час свого юнування Свропейський суд розглянув значну кшьюсть справ щодо захисту прав людини, зокрема, i свободи вiросповiдання. Так протягом 1959-2014 рр. встановлено порушення ст. 9 Конвенцп у 59 ршеннях Свропейського суду (12 проти Грецп, 9 - проти Туреччини, 8 - проти Росп, по 5 - проти Болгарп, Боснп i Герцеговини, по 4 - проти Молдови, Францй, по 3 - проти Украши, ВГрменп, Латвп, 2 - проти Грузи, по 1— проти Польщг Румуип, Великобритании Швецп, Сан-Марино) [5].
Першою справою Свропейського суду, в якш було встановлено порушення ст. 9 Конвенцп, е справа "Кокюнакс проти ГрецИ" eid 25 травня 1993 р [6]. Подружжя Коккшакс - Свщки Сгови, були звинувачеш в прозелгшзмг 2 березня 1993 р. вони вщправилося в будинок паш Кирiакакi в Сiтiя, де почали дискусда з нею щодо питань вiри. Стривожений чоловiк останньо1, кантор православно1 церкви в мiстi, подзвонив у полщю, подружжя Коккiнакiс заарештували i доставили в мiсцеве вщдшення мшщп, де вони провели шч з 2 на 3 березня 1986 р. 20 березня 1986 р. Кримшальний суд Грецп винiс обвинувальний вирок i призначив покарання у виглядi позбавлення волi строком на 4 мюящ для кожного з обвинувачених. 17 березня 1987 апеляцшний суд виправдав паш Коккшакс, але вирок ll чоловiковi залишив без змiн. Касацшний суд вiдхилив його скаргу з мотивiв порушення норм процесуального права. Слад зазначити, що у Конституци Грецп закрiплено, що "прозелiтизм забороняеться" (ч. 2 ст. 13) [7]. Ще наприкiнцi 1930-х рр. у Грецп було роз'яснено, що "тд термiном "прозелiтизм" потрiбно розумiти зокрема прямi або опосередкованi спроби нав'язати релтйш погляди особi з шшими релiгiйними вiруваннями з метою тдГрвати ll релiгiйнi переконання так само, як i за допомогою будь-якого примусу чи тд загрозою примусу, або ж неправдивими засобами, або скориставшись iз недосвiдченостi особи, ll довiрливостi, потреб, низького iнтелекту чи на1вносп" [8, с. 40]. Таке розумшня прозелiтизму, на наш погляд, може призводити до порушення свободи вiросповiдання людини.
У релшйних довщкових виданнях зазначаеться, що "прозелiт" (вгд грецького proselytos -буквально: "приходько") - новонавернений у яку-небудь вiру, новий прибiчник релГгп; прозелiтизм: 1) намагання навернути у свою релтю послщовниюв iнших вiровчень; 2) глибока вщданють прозелiта обранiй вiрi [9, с. 262]. В окремих джерелах знаходимо дещо шше розумiння прозель тизму. Так, М. Маринович зазначае, що в сучасному "Словнику синонiмiв" Вебстера розрiзняються такi поняття, як "навернення" (тобто щира й добровшьна змiна вiри) i "прозелiтизм" (процес змушування когось до прийняття шшо1 вiри) [10, с. 37]. В. Сленський, посилаючись на "Католиць-кий енциклопедичний словник" (1943), в якому термш "прозелггизм" визначено як дда, спрямовану на навернення особи до певно1 вiри, але навернення, що здшснюеться недобросовiсними методами, слушно, на нашу думку, запитуе: "Яю ж методи можна вважати недобросовюними? Де закшчуеться мiсiя i починаеться прозелггизм?" [8, с. 38].
Свобода змшювати релiгiйнi та ГншГ переконання е важливим складником свободи вiросповiдання людини. У Конституци Украши право людини змшювати сво! релшйш або шшГ переконання не згадуеться, що, вважаемо, все-таки звужуе змют свободи свггогляду й вГроспо-вiдання (ст. 35). Проте розглядуване право громадян як складник свободи вГросповщання закршлене в Закош Укра1ни "Про свободу совютГ та релГгГйнГ органГзацй" (1991 р.) (ст. 2).
Щодо вище розглядувано1 справи, Свропейський суд перш за все шдкреслив, що свобода думки, совютГ, i релГгП е одшею з основ демократичного суспГльства, одним з його життево важливих елементГв, що формують особистГсть вГруючих i 1'х концепцГю життя. Але це також
цштсть для атеЛспв, агностикiв, скептикiв i байдужих. Релшйна свобода - це свобода проявляти своЛ релiгiйнi переконання не тшьки у своему власному ствтовариств^ але й публiчно у колi людей, якi сповiдують вiру, а також iндивiдуально, приватно, включаючи в принципi право намагатися навернути ближнього у свою вiру. Свропейський суд зазначив, що в свош аргументацп грецькi суди недостатньо конкретизували, у чому полягали невщповщт засоби, зловживання за допомогою яких заявник намагався переконати пат Кiрiакакi. У результат Свропейський суд визнав, що визнання заявника винним не було виправдано нагальною сустльною необхiднiстю. Отже, засудження заявника не було вщповщним вщносно переслiдуваноï законноï мети i, отже, не було необхщним в демократичному сусшльсга для захисту прав i свобод шших. Вщповщно було порушено право заявника на свободу думки, совют i релп-п. Свропейський суд скасував ршення нацiонального суду й зажадав виплатити засудженому компенсащю за заподiяну йому моральну й матерiальну шкоду [6].
Свропейський суд зазначае, що гарантп ст. 9 Конвенцп не поширюються на кожну дда, на вчинення якоЛ особу спонукае чи надихае релтя або переконання, i ця стаття не завжди гарантуе особi право поводити себе у публiчнiй сферi так, як приписуе ïï релiгiя або переконання. Так, наприклад, у справi "Лейла Шахин проти ТурцИ"" eid 10 листопада 2005 р. " щодо заборони носiння хiджабу студентцi у вищому навчальному заклада Свропейський суд наголосив, що це не е порушенням свободи вiросповiдання, оскiльки вiдповiдае законнiй метi захисту сустльного порядку та прав i свобод шших ошб, а також спрямоване на збереження свггського характеру у вищому навчальному закладi [11].
У демократичних сустльствах, коли на територп однiеï i тiеï самоЛ краЛни спiвiснують декiлька конфесiй, може юнувати необхiднiсть запровадження обмежень щодо свободи сповщувати свою релшю або переконання з метою примирення штереив рiзних груп i забезпечення поваги до переконань кожного. Суд вже неодноразово наголошував на ролi держави як нейтрального та неупередженого оргашзатора виршення питань, пов'язаних з вщправленням рiзних релiгiйних культiв, сповiдуванням релшй i переконань, i зазначав, що така роль сприяе тдтриманню в демократичному суспшьсга громадського порядку, релтйноЛ гармонiï i терпимостi. Як вже зазначалося ратше, вiн також вважае, що обов'язок держави з дотримання нейтралитету i безсто-ронностi несумюний з повноваженнями держави визначати лептимшсть релiгiйних переконань або способiв Лх вираження i що цей обов'язок вимагае вщ держави забезпечувати, щоб протиборчi групи проявляли терпимiсть одна до одноЛ ("S.A.S. проти ФранцИ" eid 1 липня 2014 р.) [12]. Отже, роль оргашв влади за таких обставин полягае не в тому, щоб причини напруженосп мiж конкуруючими групами усувати шляхом лшвщацп плюралiзму, а в докладанш зусиль для того, щоб таю групи виявляли толерантнють одна до одноЛ.
Плюралiзм, толерантнiсть та широта поглядiв е атрибутами демократичного сустльства. Хоча iнтереси окремих осiб мають iнодi пiдпорядковуватися iнтересам групи, демократа не зводиться лише до того, що завжди мають переважати погляди бшьшосп, але означае необхщшсть тдтримання певного балансу, при якому забезпечуеться справедливе поводження з представ-никами меншин i не допускаються зловживання домшуючим становищем (див.: ршення у справi: "Young, James та Webster проти Сполученого Королiвства,, eid 13 серпня 1981 року) [13]. Плюралiзм i демокрапя мають також грунтуватися на дiалозi та душ компромюу, що неодмшно передбачае необхщшсть рiзних поступок з боку ошб чи груп осiб, якщо це виправдовуеться штересами захисту i впровадження iдеалiв i цiнностей демократичного сустльства. Якщо щ права i свободи шших ошб самi належать до тих, що гарантуються Конвенщею або протоколами до неЛ, тодi слiд визнати, що необхiднiсть забезпечення Лх захисту може спонукати державу до обмеження шших прав i свобод, яю так само закршлеш в Конвенцп. Саме такий постшний пошук балансу мiж основними правами кожноЛ людини е засадою демократичного сустльства. Отже, Свропейський Суд наголошуе на важливосп принципу "жити разом" у демократичному сустльства Так, у справi "S.A.S. проти ФранцИ" eid 1 липня 2014 р. щодо носшня хщжабу/ткабу, яке прикривае обличчя, суд зауважуе, що добровшьне та систематичне приховування обличчя створюе проблеми, оскшьки це взагалi аж тяк не вiдповiдае чинному у французькому сустльсти основоположному принципу "жити разом" i що систематичне приховування обличчя у громадських мюцях, несумюне з щеалами
братерства, не вщповщае мшмальнш вимозi цившзованосп, без яко1 неможлива соцiальна взаeмодiя. Насправдi, забезпечення умов, щоб люди, якими б рiзними вони не були, могли жити разом, належить до повноважень держави. KpiM того, Свропейський суд готовий погодитися з тим, що держава може визнати вкрай необхщним надання у цьому зв'язку особливого значення взаемодп мiж людьми i що вона може вважати, що на такш взаемодп негативно позначасться той факт, що деяю особи в громадських мюцях приховують сво1 обличчя.
Висновки. Доцшьно розмежувати такi види свободи людини, як свободу вiровизнання та свободу вiросповiдання. Свобода вiровизнання як загальносощальне (природне) право людини - це можливють людини вiльно обирати об'ект свое1 вiри i визначати власне внутршне ставлення до нього. Свобода ж вiросповiдання як загальносоцiальне (природне) право людини е можливютю людини вчиняти певнi дп або утримуватися вщ ïx вчинення, за допомогою чого об'ективуеться ïï вiровизнання.
Свобода змшювати релтйш та iншi переконання е важливим складником свободи вiросповiдання людини, тому необхщно ïï вщобразити i в Конституцiï Украïни у ст. 35.
1нтерпретащя ст. 9 Конвенцп Свропейським судом вщграе значну роль в захисп кожного на свободу вiросповiдання, а особливо у встановленш балансу мiж iншими правами. Перед Свропейським судом постае завдання визначити, чи е заходи, вжит на нащональному рiвнi, по суп обгрунтованими та пропорцiйними, чи переслщують вони законну мету чи необхщш в демократичному суспiльствi. Тлумачення, застосування ст. 9 Конвенцп Свропейським судом мае важливе значення для правозастосовчоï практики в Украш, котра е членом Ради Свропи, тому ïx дослщження е досить актуальним та необхщним.
1. Конвенщя про захист прав людини i основоположних свободи (Рада Свропи, 4 листопада 1950р). [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/-995_004 2/ Krömerhe Peter Fundamental right to freedom of religion / Krömerhe Peter / Conference of European Churches [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://csc.ceceurope.org/ fileadmin/ filer/ csc/Human_Rights/Human_Rights_Training_Manual/ HRTM_Fundamental_Right_to_ Freedom_of_Religion.pdf
3. Murdoch Jim Ochrona prawa do wolnosci mysli, sumienia i wyznania w Europejskiej Konwencji o Ochronie Praw Czlowieka i Podstawowych Wolnosci: Podrqczniki praw czlowieka Rady Europy / Murdoch Jim. [Електронний ресурс. - Strasbourg: Rada Europy, 2012. - 92 str. - Режим доступу: http://www. coe. int/t/dghl/cooperation/capacitybuilding/Source/ documentation /hb9_rightfreedom_pol.pdf
4. Рабшович П.М. Ршення Свропейського суду з прав людини: до характеристики концептуально-методологiчних засад ïx обгрунтування /Рабшович М.П. [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://eurocourt.in.ua/Article.asp?AIdx=31 5. Rapport annuel 2014 de la Cour européenne des droits de l'homme, Conseil de l'Europe. [Електронний ресурс] / Cour européenne des droits de l'homme. — Strasbourg : Greffe de la Cour européenne des droits de l'homme, 2015. —184 c. —Режим доступу: http://www.echr.coe.int/Documents/Annual_Report_2014_FRA.pdf 6. "Коккшакс проти ГрецИ'" [Kokkinakis v. Grèce]. Ршення Свропейського суду з прав людини вiд вiд 25 травня 1993 р. (заява № 14307/88.). [Електронний реурс]. - Режим доступу : http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-62384 7. Конституция Греции от 11 июня 1975 года // Конституции государств Европейского Союза / под общ. ред. Л. А. Окунькова. - М. : НОРМА-ИНФРА. - 1999. - С. 245-294. 8. Сленський В. Прозелтизм /В. Сленський //Людина i свт. - 1999. - № 3 - 4. - С. 37-40. 9. Релiгieзнавчий словник / за ред. проф. А. Колодного i Б. Лобовика. - К. : Четверта хвиля, 1996. - 392 с. 10. Маринович М. Окреслити неокреслюване. (Один каже: "релiгiйна свобода", шший твердить: "прозелтизм") / М. Маринович // Людина i свт. - 1998. - № 8. - С. 37-39. 11. "Лейла Шахин проти ТурцИ'" [Leyla Çahin v. Turkey]: Ршення Свропейського суду з прав людини вiд 10 листопада 2005 (заява № 44774/98). [Електронний реурс]. - Режим доступу : http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-70956. 12. "S.A.S. проти ФранцИ'" [S.A.S. v. France]: Ршення Свропейського суду з прав людини вiд вiд 1 липня 2014р. (заява N 43835/11). [Електроннийреурс]. - Режим доступу : http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-145466. 13. "Young, James та Webster проти Сполученого Королiвства" [Young, James та Webster v. the United Kingdom]: Ршення Свропейського суду з прав людини вiд 13 серпня 1981 р. (заява N 7601/76; 7806/77). [Електроннийреурс]. - Режим доступу : http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57608.
