У ПОШУКАХ СМИСЛУ ПОЛІТИЧНОГО Рецензія на книгу: Шевчук Дмитро «Смисл і межі політичного: філософська інтерпретація». – Острог: Вид. НаУОА, 2014. – 374 с. Текст научной статьи по специальности «Философия, этика, религиоведение»

УДК: 303.01

Свтлана ГАНАБА

У ПОШУКАХ СМИСЛУ ПОЛ1ТИЧНОГО

Реценз1я на книгу: Шевчук Дмитро «Смисл I меж1 пол1тичного: ф1лософська штерпретац1я». - Острог: Вид. НаУОА, 2014. - 374 с.

Стаття присвячена огляду книги Дмитра Шевчука «Смисл iмежi полтич-ного: фыософська ттерпретащя», що вийшла друком у 2014 рощ. Дана пра-ця — це пошук способу мислити про полтику, який здатен вловити справжнш смисл полтичного, що е ознакою полтичного свту, де людина живе справ-жтм «полтичним життям», повною мiроюреал1зуючи свою свободу i ^дуючи стльному благу. 1нтерес до монографизумовлений i тим, що у нш представлено авторську концепцт сощально-фыософського анал1зу онтологiчних вимiрiв полтичного свiту. Рефлексы над полтичним свтом як предметом полiтичноi фыософп у цыому надають можливкть визначити утверсальш характеристики полiтичного та здшснити своерiдне «повернення» до нього. Осмислення фыософських основ полтичного е надзвичайно важливим у контекстi сучас-ностi, оскыьки дозволяе критично на нього «поглянути», намагаеться зрозу-мти смисли, що ним породжуються та створити тдгрунтя для рацiональноi реал1заци полтики.

К^^^о^^ слова: полтика, фыософська Ытерпретащя, межi полтичного, смисл полтичного, сучастсть.

Реалп сучасного свпу вщзначаються високим ргвнем конфл1кгност1 й полпичног нестабшьносп, яка зумовлюе реальт загрози розбалансу-вання свпового порядку, твелювання норм й принцишв мiжнародного права, порушуе фундаментальт устог сисгеми мiжнародних вщносин тощо. Числент ризики та небезпеки свпового порядку посилюються внаслщок розгортання й поглиблення конфлшттв регюнального характеру. Прикладом може слугувати ситуацш в украГнському сустльств1, що склалася в останн1 роки. Низка культурних, соц1альних, економ1ч-них, полпичних тощо проблем, як1 набули ознак системног кризи й зни-зили р1вень керованост1 краГною, зменшення дов1ри громадян до влад-них структур, вшськовий конфлiкт на сход1 крагни, масштабн1 потоки внутр1шньоГ й зовтшньог мярацп, масов1 акц1Г протесту тощо зумовили потребу не лише в осмисленш пол1тичних процесiв, виявленн1 Гх спо-творень й небезпек, а й в окресленш нових способгв й пiдходiв до розу-мшня пол1тичних феноменiв, нових форм Гх штерпретацп. Теоретичне обгрунтування динамiки перебяу процесiв у сучаснiй пол1тиц1, розроб-

ка методик ix аналiзу та оц1нки, дiагностика особливостей полпичних криз, визначення дieвиx принцип1в регулювання полпичних в1дносин в Украт дозволяе зрозумiти ix трансформацiйну природу, поглиблюе нашi уявлення про полггичш процеси, що в1дбуваються у сучасних сус-п1льствах, визначае таке смислове проявлення феномену полiтичного, яке передбачае автентичшсть людського буття. Окреслена проблематика робить затребуваними досл1дження, яю дають цiлiсне розум1ння засад полпичного св1ту й здшснюють сощально-фшософське вивчення сучасних репрезентац1й його онтолоичних вим1р1в. Монограф1я укра-шського досл1дника Дмитра Шевчука «Смисл i меж1 пол1тичного: ф1-лософська 1нтерпретац1я» е одним 1з таких досл1джень, яю заповнюють лакуну у дан1й проблематищ.

У книз1 Дмитра Шевчука представлено результати сощально-ф1ло-софського досл1дження феномену полпичного та онтолоичних засад полпичного свпу. Автор виходить 1з принципу, зг1дно з яким зв'язок людини 1 полпики е чимось природн1м, оскшьки сама людина постае як «полпичне життя» (bios politikos). Таке визначення походить 1з класич-но1 пол1тично1 ф1лософп, до яко1 автор мае виразну прихильтсть, про що згадаемо ще згодом. На початку ж вступу в1н зауважуе, що свп пол1-тики, який нас оточуе, видаеться для людини чимось очевидним 1 при-родним. Саме тому сощальна ф1лософ1я займаеться його вивченням, намагаеться «...не просто осмислити полггичш процеси, але й зд1йсни-ти спробу вказати на таке смислове проявлення феномену полиично-го, яке не зумовлюе експлуатац1ю людини, а передбачае автентичн1сть (само)окреслення ii буття як bios politikos, що в1дпов1дае людськш при-родЬ> (Шевчук, 2014: с. 5).

У встут знаходимо також пояснення назви книги. Автор у поясненш послуговуеться двома категор1ями: «смисл полпичного» 1 «меж полпичного». В1н доводить, що схоплення феномену полпичного та визначення його онтолоичного статусу здшснюеться через р1зн1 аспекти смислу породженого онтолопчними в1дношеннями полпичного свпу (зокрема, дана концепщя передбачае сп1вв1дношення публ1чного 1 приватного, 1н-дивщуального 1 стльнотного, сакрального 1 профанного, центрального 1 перифершного). Самому ж смислов1 надаються таю характеристики, як явлен1сть, значишсть, часовкть та 1нтерпретативн1сть. Разом з тим, на пе-реконання Дмитра Шевчука, ф1лософська аналпика смислу полпичних феномен1в окреслюе меж1, як1 визначають смисловий д1апазон полпики у ii автентичних формах. Таким чином, у робот1 визначено меж1, котр1 дають можлив1сть визначити «регюнальну онтолог1ю» полпики; меж1 того, що висловлюеться у публ1чному дискурс1; меж1 самого смислу полпично-го, оск1льки в1н завжди обумовлений часом, предметним горизонтом та

соцiальним контекстом; 1, нарешт1, меж1 як «кордон», що ч1тко окреслюе, але також як прикордоння, «межова ситуац1я» пол1тичного (зокрема, у робот1 присвячено значну увагу розгляду надзвичайно! ситуаци).

У якост1 методолог1чного шдходу, що обраний автором у межах свого досл1дження феномену полпичного, виступае iнтерпретативний анал1з. Методологiя iнтерпретативного анал1зу пол1тичного у дан1й робот1 ви-творюеться на основ1 поеднання феноменологи (зокрема, феноменологи А. Шюца, Б. Вальденфельса, К. Гельда), герменевтики (наприклад, автор спираеться на 1де! П. Р1кера) та культурно! антропологи (наприклад, 1нтерпретативно1 антропологи К. Прца). У дослiдженнi детально проанал1зовано розвиток цих напрямкiв у ХХ столнл та визначено шляхи використання 1х досягнень для полпично! ф1лософи. 1нтерпрета-тивний аналiз е оригшальною знахiдкою роботи, оск1льки уможливлюе критичне розум1ння полiтики й дозволяе провести полпичну та сощ-ально-культурну аналiтику й дiагностику полпичних процес1в, а також розробити полпичш та освиш проекти, як1 орiентованi на розвиток гро-мадянського сусп1льства у сучасн1й Украiнi.

У монографiчному дослщженш акцентуеться увага на ф1лософсько-му вивченш полпичного. Зрозум1ло, що тим самим автор прагне окрес-лити особливють ф1лософського п1дходу на в1дм1ну в1д пол1толог1чного досл1дження. У свош ро6от1 в1н акцентуе увагу на проблем! розр1знення полпично! ф1лософи та полпично! теори. Дмитро Шевчук звертае увагу на те, що тако1 проблеми ми не знаходимо у класичнш полпичнш ф1лософи. В основ1 ф1лософсько1 рефлекси полпичних проблем, як1 зд1йснювали Платон 1 Аристотель, лежить так званий антрополоичний принцип. Вш окреслений передус1м у д1алогах Платона, а згодом був розвинутий Аристотелем. Полпична сп1льнота уважаеться простором актуал1заци людсько! природи. Таке бачення визначае й спос1б осмис-лення полпики - вивчення полпичних процес1в нерозривно пов'язане 1з вивченням людсько! природи. Полк визначено як стльноту, яка ви-творилася 1з необхщносп задля усв1домлення 11 членами сп1льност1 ми-нулого 1 майбутнього; в1н не обмежуе людсько! вол1, а об'еднуе в1льних 1 р1вних людей. Тож певне творення з класично! полпично! ф1лософи (Платона 1 Аристотеля) вз1рця мислення про полпичне, а також розви-ток 1дей сучасних ф1лософ1в, як1 актуал1зують цю традиц1ю (наприклад, Е. ФеГелш, Л. Штраус, Х. Арендт) зумовило абсолютизац1ю полку.

Автор продовжуе розгляд специфжи полпично! ф1лософи в епоху Нового часу, коли, власне, й в1дбулося розд1лення полпично! теори та полпично! ф1лософи. Д. Шевчук зазначае з цього приводу: «В епоху Нового часу полпична ф1лософ1я перетворюеться на ф1лософ1ю сощально-пол1тично1 реальност1, що мае суттев1 насл1дки - в сферу пол1тичного

життя впровaджyeться techne як досконaлий 3aci6 yтвердження полггич-ного порядку Змiнa теоретичного осмислення пол1тики стосyeться тa-кого: якщо в межax клaсичноï фiлософiï основт yвaгa зосереджyвaлaся нa пол1тичному 6yrri людини, то новочaснa дyмкa ц^виться передyсiм пол1тичним порядком» (Шевчyк, 2014: c.ll).

Зaймaючись метa-фiлософськими проблемaми тa визнaчaючи прин-ципи полiтичноï фшософи, aвтор стaвить нaдзвичaйно вaжливе пиган-ня: якою мовою повинен говорити ф1лософ про пол1тику - це мовa гро-мaдянинa, чи мовa про громaдянинa? 1ншими словaми, яку позиц1ю в1н повинен зaймaти у политичному св1т1? I чи, взaгaлi, кнуе необx1днiсть для ф1лософa зaймaти якусь позицию по в1дношенню до политики? По-зиц1ю ф1лософa у полггичному св1т1 розглянуто, зокремa, та приклaдi Сокрaтa (xочa й уточнено, що йдеться рaдше про еволюц1ю Плaтонa як пол1тичного мислителя, який перепов1дae нaм словa Сокрaтa). Дмитро Шевчук концентруе yвaгy нa тому, що Сокрaт спочaткy зaперечye св1й зв'язок з пол1тикою (у дiaлозi Плaтонa «Аполопя Сокрaтa»), aле згодом (у Плaтоновiй «Полггищ») стверджуеться, що в1н е «ктинним полгги-ком». Тaким чином, позиц1ю ф1лософa у полггичному свт yзaгaльнено й визтчено як «одночaсне перебyвaння позa-свiтом i в-свт полггики». Автор пише: «будучи «в-свт» i «позa-свiтом», позицш полггичного ф1-лософa не передбaчae aбсолютизaц1ï прийому iмaненц1ï, якa призводить до творення проекту полггичного месiaнствa, a тaкож не передбaчae рaдикaлiзaц1ï прийому трaнсценденц1ï, якa зумовлюе появу полiтичноï теолог1ï. В1дношення ф1лософa до полн^чню феномен1в нaсичене кри-тичним aнaлiзом» (Шевчук, 20l4: c. 22). Тож ф1лософ полггики прaгне зд1йснювaти рaцiонaльнy критику стaнy полггики. Тaке в1дношення до свпу полггики нaсичене розумшням, себто мaeмо поeднaння 1нтер-претaтивного aнaлiзy полггичного 1з нормaтивним стaвленням до нього (окресленням сп1льного блaгa i сл1дyвaння йому).

В другому роздЫ моногрaф1ï предстaвлено aвторськy типолог1ю полггичного. Дмитро Шевчук зayвaжye, що феномен полггичного сягae онтолоичного р1вня полггики. Зaпропоновaнa типолопя передбaчae виокремлення полггичного як aнтaгонiстичного, полггичного як ara-шстичного, a тaкож полггичного як уявного тa символ1чного. Ha пе-реконaння aвторa, щ три типи оxоплюють усе розмaïття прояв1в пол1-тичного. Перший тип, як випливae з окреслення, стосуеться конфл1к-тниx ситyaц1й у полггищ. Автор моногрaф1ï послуговуеться концепщею н1мецького полггичного ф1лософa К. Шмiттa. Як в1домо, у його прaцi «Поняття полггичного» зд1йснюеться спробa визнaчити, яке в1дношен-ня е xaрaктерним для сфери полггики. Для 1ншиx сфер тaкi в1дношення, нa думку К. Шмгтга, видaються очевидними (нaприклaд, для естетики

характерне в1дношення «прекрасне-потворне», для етики - в1дношен-ня «добро-зло», для економжи «збиткове-прибуткове»). Для полпики К. Шмпт визначае в1дношення «друг-ворог». Спираючись на дане в1д-ношення Дмитро Шевчук розробляе власне розум1ння пол1тичного як антаготстичного. В1н доповнюе розумшня ворожосп завдяки зосеред-женню уваги не лише на проявах зовш сп1льноти, а й всередиш. 1нши-ми словами, конфл1кти, суперечност1 можуть постати на р1вт понять, якими описуеться полпичний свп, а також ц1нност1, за допомогою яких контитуюеться та регулюеться його порядок. При цьому автор доповнюе концепц1ю полпичного свпу також 1деями, що походять 1з ф1ло-софсько! антропологи Г. Плесснера. На основ1 цих 1дей в дан1й частит монографп представлено ориг1нальну концепщю полпично! дружби. Автор переконуе, що саме дружба у и сощальному вим1р1 постае пере-думовою творення полпичних сп1льнот. I цей авторський доробок по-требуе оц1нки й детального висвилення.

Другий тип пол1тичного - агон1стичне - в1дсилае до поняття агону, змагання. Тобто полпичне життя не е завжди радикальним 1з протисто-янням друг-ворог, а довол1 часто передбачае необхщтсть шукати мож-ливост1 сп1впращ, навпь якщо 1нтереси вступають у конфл1кт. Тому полпичного опонента не сл1д вважати завжди «ворогом», який мае бути знищеним. В1н може бути також «супротивником», який р1вний мен1 1 з яким я вступаю у змагання задля утвердження власно! позицп чи до-м1нування власно1 1деолог11. Саме на цей аспект природи пол1тичного звертае увагу Дмитро Шевчук, демонструючи це на прикладах агошс-тично! демократа! (Ш. Муфф) та аготстичного л1берал1зму (Дж. Грей).

Останн1й тип полпичного, виокремлений автором, пов'язаний 1з впливом фенометв 1з культурних систем на розумшня полпичного. Полпичне тут виступае як уявне 1 символ1чне. Автор пояснюе, що вио-кремлення цього типу обумовлене спостереженням, яке засв1дчуе вплив символ1чного та уявного практично на ус1 сфери людського буття. З цього приводу Д. Шевчук зазначае: «Полпичний свп [...] постае як результат соцально! уяви та символ1чного обм1ну. Пов'язане це 1з тим, що полпична реальтсть проектуеться на св1домкть 1ндив1да 1 дал1 моделюеть-ся свщомктю в акт1 1маГ1нац1!. Полпичне, яке проявляеться як симво-л1чне та уявлене надае сусп1льству внутр1шньо! згуртованосп та закладае п1дстави для проведення р1знищ 1з Чужим/1ншим, а в1дтак витворення власно! 1дентичностЬ> (Шевчук, 2014: с. 154). У цш частит роботи увагу зосереджено на соцальнш уяв1 та !! полпичних насл1дках (наприклад, можемо згадати нащю як уявлену сп1льноту, що було детально проаналь зовано Б. Андерсоном), а також фантазп, яка принципово не п1ддаеться тотальному контролю 1 завжди е передумовою полпично! альтернативи.

Наступним кроком, здшсненим Дмитром Шевчуком пiд час прове-дення сощально-ф1лософського анал1зу смислу 1 меж полпичного, е ви-значення онтолог1чних вимiрiв пол1тичного св1ту. Цьому присвячений третш роздiл монографп. У ньому автор виокремлюе чотири таких в1д-ношення, а саме: публiчне i приватне, iндивiдуальне i стльнотне, са-кральне i профанне, центральне i перифер1йне. Цей крок, звюно, ви-магае пояснень: чому Гх лише чотири ! чому саме щ? На початку розд1лу Д. Шевчук подае власш аргументи на користь такого кроку. По-перше, в1н стверджуе, що вони виступають певними очевидностями, як1 закла-дають ор!ентири для пошуку ус1х аспект1в проявлення пол1тичного та визначення смислу, що ним породжуеться. По-друге, вони е онтолоич-ними, оск1льки: мають фундаментальний характер, визначають смисло-вий горизонт полпичного св1ту, виявляють через свою дихотом!чтсть граничнi стани полпичного 1 складають передумову для витворення ре-гюнальних онтолог1й.

Першим розглянуто в1дношення м1ж публ1чною 1 приватною сферами. Автор зауважуе, що дихотом1я приватне/публ1чне мае важливе значення для полпичноГ теорп, а також творення 1деологш й полпич-них програм, що постають на ГГ основ1. З цим ц1лком можна погодити-ся, адже значення под1лу «публ1чне - приватне» усв1домлювалося уже в античности Пол1с чпко розд1ляв щ сфери: публ1чне було пов'язане 1з можливктю реал1зувати себе як в1льного громадянина, а приватне -пов'язане 1з веденням домашнього господарства 1 визначаеться природ-ною необх1дн1стю. При цьому, Дмитро Шевчук звертае увагу на сучасну кризу публ1чноГ сфери. Вш ц1лком слушно зауважуе зм1ну в1дношення до дихотомп «публ1чне-приватне», наприклад, у рамках фемтзму, який виголошуе гасло «Приватне - це полпичне!». Довол1 часто ми бачимо як в сучасних м1стах публ1чн1 простори п1дпорядковуються «приватним 1нтересам» (довол1 виразш приклади, коли береги р1чок обгороджуються приватними забудовниками, тим самим обмежуючи доступ ус1х до цьо-го, без сумн1ву, сп1льного блага). Поряд з д1агностикою кризи публ1чно-го автор анал1зуе основн п1дходи до вивчення публ1чноГ сфери, а також основш ГГ модел1, як1 презентуе сучасна сощальна ф1лософ1я.

Другим в1дношенням е 1ндив1дуальне-сп1льнотне. Звернемо увагу на декшька найважлив1ших момент1в щеГ частини книги. По-перше, це -визначення засадничих аспекпв сп1вв1дношення м1ж 1ндив1дуальним 1 сп1льнотним. Розглядаючи дане стввщношення, Д. Шевчук викорис-товуе поняття етосу, яким позначае «певний усталений досв1д, здобутий на основ1 вторичного буття сп1льноти, що збер1гае зв'язок 1з вимрами традицп 1 презентуе найб1льш вдал1 способи ди в тш чи 1ншш ситуацп» (Шевчук, 2014: с. 201). Автор виокремлюе та анал1зуе етос служшня

сп1льнотному, етос п1дкорення сп1льнотному, етос насилля, етос едност1 i множинност1, етос обм1ну матер1альними благами та 1деями. По-друге, у ц1й частит роботи зд1йснено довол1 ц1кавий анал1з полiтичноï само-тност1. Остання асощюеться не зовс1м 1з сферою полпичного, адже вона передбачае наявн1сть шших поряд з нами (доречно згадати навпь жарт, що пол1тика на остров1, на котрий потрапив Робшзон Крузо, з'явилася т1лъки тод1 коли там з'явився ще й П'ятниця). Однак Д. Шевчук демон-струе як полпична самоттсть породжуеться полиичним свпом, як на-бувае полпичного смислу. При цьому автор зауважуе, що самоттсть може мати як негативне значення для сощального (полпичного) буття людини (наприклад, «самоттсть у натовт», що закладае передумови тоталпаризму), так i позитивне значення (можлив1сть побути 1з собою, в1дчути власну екзистенщйну ситуац1ю, зв1лънитися в1д тиску сощуму).

Трет1м в1дношенням визначено сакральне 1 профанне. Полпичний свп мае т1сний зв'язок з1 сферою релшъ Як пише автор монографп, «сощокультурний розвиток людства демонструе дотичтсть м1ж еволющ-ею форм репрезентаций полпичного та становленням 1 функщонуванням релiгiйноï св1домост1. Рел1г1я породжуе смисли, що впливають на характер буття полпичних феномен1в та ïx значишсть для людини» (Шевчук, 2014: с. 225-226). Анал1з впровадження у полпику елемент1в рел1г1йного життя виводить на феномен полiтичноï релшъ У монографп виокремле-но три основн1 способи окреслення даного феномену, що були розвину-т1 у сучасн1й полпичнш ф1лософи (наприклад, Е. Фегел1н) та полпологи (наприклад, Е. Джент1ле). Цими пдходами е антимодерн1стський анал1з (зд1йснюеться з консервативноï позицп), критичний анал1з (зд1йснюеть-ся з позиц1й л1берал1зму) та пол1толог1чний анал1з (спрямований на ви-вчення тотал1таризму). П1дсумовуе Д. Шевчук розгляд сп1вв1дношення сакрального й профанного та його зв'язкв 1з пол1тикою виокремленням форм досвщу, що з ним пов'язаш, а саме: революц1йний досв1д, коли сти-х1я революцп сприймаеться як прояв сакрального; естетичний досв1д, коли в1дбуваеться естетизац1я рел1г1йноï сфери й перенесення iï насл1дк1в на полпичш процеси; апокал1птичний досв1д, що передбачае стимулю-вання пол1тичного оч1куванням к1нщя св1ту.

Останне в1дношення - центральне-перифер1йне. Розглядаючи його, Дмитро Шевчук звертаеться до теми складност1 як характеристики полпичного свпу, в1дносин м1ж центром влади i його опонентами, сучас-ного зм1щення меж м1ж щентральним 1 перифер1йним.

У розгляд1 трансформащй онтолог1чних вим1р1в пол1тичного св1ту автор книги прагне осмислити сучасний стан полпики. Уже у третьо-му роздЫ присутне усв1домлення того, що ун1версальн1сть окреслених онтолог1чних вим1р1в не передбачае трансцендентноï позицп, полпич-

ний свп мае сприйматися в кторичност1, що для нас е його актуальним станом. Саме тому досл1дник у монографп часто звертаеться до зм1н, що породжеш сучаснiстю. У контекстi цього в1н виходить на проблему не-автентичних прояв1в полiтичного, чому присвячено наступний розд1л монографiчного досл1дження. В1д себе додам, що такий крок е доволi очiкуваним з огляду на методологiчнi принципи, визначенi для даного досл1дження, а також розум1ння полiтичноï ф1лософп як нормативноï полiтичноï теорiï. Автор звертаеться у даному роздЫ до: перманент-ностi надзвичайного стану, який нинi перетворився на пост1йний стан полiтичного свiту (його рудименти можна спостерiгати навiть у сучас-них демократ1ях); дегуманiзацiï полпики, що породжуе перетворення «полпичного життя» на animal laborans (якщо описувати у терм1нах Х. Арендт) чи homo sacer (якщо описувати у термшах Дж. Агамбена); бюпо-лпики, яка здобувае рiзноманiтнi форми у сучасному пол1тичному св1т1; полiтичноï теологи та пол1тичного мещанства, як1 у своïх спотворених формах породжують полпичш рел1г1ï, котр1 можуть виводити сенс полпичного за меж! людського свпу а тому й людину, по суп, приносити у жертву заради якоЬь вищоï сакральноï мети.

Окр1м згаданого, сл1д в1дзначиги також ще деякi моменти досл1джен-ня Дмитра Шевчука, як1, без сумшву, характеризуються новизною, а також започатковують довол1 щкав1 можливост1 подальшого вивчен-ня. Вартою уваги е пропозиц1я автора розглядати еволюц1ю соцальних i полиичних 1нстигуц1й, яка передбачае три етапи: перший етап - 1н-ституц1я сенсу; другий - 1нституц1я дов1ри; трет1й - 1нституц1я рацю. Виокремлення цих трьох етап1в, як переконуе автор, мае на мет1 б1льш детально пояснити процес творення сощальних та полпичних 1нститу-ц1й. Уважаю, що цю 1дею сл1д розвивати у межах соцiальноï фшософп та полiтичноï теорп, оск1льки, як засв1дчуе наша полпична дшснкть, саме формування м1цних полпичних 1нституц1й найб1льше потребуе Украïна задля утвердження мщних демократичних традиц1й. Щкавими е також м1ркування автора про толерантн1сть в умовах агон1чност1 полпичного свпу, коли вона виступае як регулятор (зокрема, моральний) змагаль-ност1 м1ж суб'ектами полпики.

Концептуальна цЫстсть роботи, вм1ло використаний понят1йний апарат св1дчать про високий теоретичний й методолоичний р1вень про-веденого досл1дження. Автор демонструе об1знан1сть щодо сучасних п1дход1в у розумшш окресленоï проблематики. Беззаперечною перевагою монографп Дмитра Шевчука е глибокий й р1зноб1чний анал1з вь тчизняних та заруб1жних досл1джень.

Однак сл1д визнати й те, що у книз1 дещо забракло приклад1в, як1 могли б наглядно продемонструвати проявлення того чи 1ншого пол1-

тичного феномену. Автор, 3BicHO ж, звертаеться до певних момент1в i, наприклад, згадуе про протестнi рухи Occupy, якi останшм часом були в рiзних крагнах (Туреччина, США, Бразилия, Украгна), але гх усе ж за-мало, аби продемонструвати проявлення смислу пoлiтичнoгo та його сприйняття пoлiтичними суб'ектами в конкретних соцюкультурних обставинах. Це, без сумшву, не применшуе знaчимocтi досл1дження. 6 ус1 п1дcтaви твердити, що свогм вивченням онтологп пол1тичного св1ту Дмитро Шевчук започатковуе спос16 aнaлiзу полгтики, який може за-стосовуватися до вивчення конкретних пол1тичних проблем та явищ (для прикладу тепер1шня вшна на Донбас^ яку називають АТО, щлком може бути прoaнaлiзoвaнa у контекста проблеми пермaнентнocтi над-звичайного стану). Ц1лком погоджуюся 1з автором, що под16ш досль дження надзвичайно вaжливi з огляду на потребу вироблення п1дход1в, як1 е альтернативним до позитивкьки налаштованог полгтичног теорц.

Нaприк1нцi книги Дмитро Шевчук згадуе про притчу, яку розповщае гталшський Ф1лосоФ Дж. Агамбен. Це хасидська опов1дь про св1т, який наближаеться: «там усе буде точно так само, як i зараз, наша юмната залишиться колишньою, дитина буде спати там само, i там ми будемо одягнул в т1 ж caмi речi, що й у цьому свт. Все буде, як зараз, але ледь-ледь шакше. Ось це «ледь-ледь» стосуеться не Ф1зичного вим1ру свпу, але смислового» (Шевчук, 2014: с. 351). Автор переконаний, що на здш-снення такого переосмислення (такого «ледь-ледь» зм1щення «речей» у пол1тичному свт) здатна саме Ф1лосоФ1я. А тому його книга - це ще й пошук способу мислити про полпику, який здатен вловити справжнш смисл пол1тичного, що е ознакою пол1тичного свпу, де людина живе cпрaвжн1м «пол1тичним життям», повною м!рою реaлiзуючи свою свободу i сл1дуючи сп1льному благу.

Лгтература:

Шевчук Д. (2014) Смисл i меж! полггичного: фшософська интерпретация. - Острог: Вид. НаУОА, 2014. - 374 с.

Светлана Ганаба. В поисках смысла политического. Рецензия на книгу: Шевчук Дмитро. Смисл i межi полтичного: фыософська iнтерпретацiя. Острог: Вид. НаУОА, 2014. - 374 с.

Статья посвящена обзору книги Дмитрия Шевчука «Смысл и границы политического: философская интерпретация», которая опубликована в 2014 году. Данная книга — это поиск способа мыслить о политике, который способен уловить настоящий смысл политического. Смысл является признаком политического мира, в котором человек живет настоящей «политической жизнью», реализует свою свободу, следуя общественному благосостоянию. Интерес к монографии обусловлен и тем, что в книге представлена

авторская концепция социально-философского анализа онтологического измерения политического мира. Рефлексии над политическим миром как предметом политической философии в целом дают возможность определить универсальные характеристики политического и совершить своеобразное «обращение» к нему. Осмысление философских основ политического является чрезвычайно важным в контексте современности, поскольку позволяет критически на него «взглянуть», понять смыслы, которые порождаются и создают основу для рациональной реализации политики.

Ключевые слова: политика, философская интерпретация, границы политического, смысл политического, современность.

Svitlana Hanaba. Searching for political sense. Book Review: Shevchuk Dmytro (2014) "The meaning and limits of political: philosophical interpretation ".

The article provides the review of book by Dmytro Shevchuk "The sense and limits of political: philosophical interpretation," which was published in 2014. This work — is the search of the way of thinking about politics, which is able to grasp the true meaning of the political, which is a sign of the political world, where people live real "political life", realizing their freedom and following common good. The interest to the monograph is caused by the fact that it presents the author's concept of social-philosophical analysis of ontological dimensions of the political world. The reflections on the political world as a subject of political philosophy in general provide an opportunity to identify the universal characteristics of political and make a kind of political "returning" to it. Investigating the philosophical bases of political is extremely important in the context of contemporaneity, because it allows to look critically on it, trying to understand the senses, generated by it, and create a basis for rational policy implementation.

Keywords: politics, philosophical interpretation, political boundaries, political sense, contemporaneity.

Свплана Ганаба — доктор фшософських наук, доцент кафедри фшософ-ських дисциплш Камянець-Подшьського нащонального yHiBepcmeTy iMeHi 1вана Опенка.

E-mail: sveta_ganaba@ukr.net

Svitlana Hanaba — Ph.D., assistant professor of philosophical subjects Kamyanets-Podilsky Ivan Ohienko National University. E-mail: sveta_ganaba@ukr.net